Постанова

від 12.06.2023 по справі 910/10039/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" червня 2023 р. Справа№ 910/10039/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Коротун О.М.

Суліма В.В.

при секретарі судового засідання: Новосельцеві О.Р.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Інтеграл Груп"

на рішення Господарського суду міста Києва від 29.12.2022

у справі №910/10039/22 (суддя Мудрий С.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтажно-будівельна компанія"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Інтеграл Груп"

про стягнення 1 113 944,97 грн,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Монтажно-будівельна компанія" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Інтеграл Груп" про стягнення 1 113 944,97 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення умов договору про надання послуг спецтехніки №0401/2022-01 від 04.01.2022 відповідачем в частині оплати наданих послуг. У зв`язку з чим, просив суд стягнути з відповідача основний борг в розмірі 801 325,00 грн, 3% річних в розмірі 13 857,09 грн, інфляційні збитки в розмірі 133 933,71 грн, пеню в розмірі 164 829,17 грн та витрати на професійну правничу допомогу.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.12.2022 позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Інтеграл Груп" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Монтажно-Будівельна компанія" основний борг в розмірі 801 325,00 грн, пеню в розмірі 130 168,36 грн, інфляційне збільшення в розмірі 133 933,71 грн, судовий збір в розмірі 15 982,32 грн, та 4 782, 32грн витрат на правову допомогу. В іншій частині позову відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції послався на те, що факт наявності основної заборгованості за договором у відповідача перед позивачем в розмірі 801 325,00 грн належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги визнав обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Провівши перерахунок заявлених штрафних санкцій з урахуванням встановлених обставин у справі, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню пеня у розмірі 130 168,36 грн, а вимоги позивача в частині стягнення пені в розмірі 34 660,81 грн. суд вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Також, суд посилався на те, що пунктом 6.5 договору сторони домовились, що до сторін цього договору відповідальність у вигляді відсотків, передбачених ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, ч.6 ст. 231 Господарського кодексу України не застосовується, тобто розмір відповідного відсотка (процента) встановлюється сторонами і дорівнює 0 (нуль). Тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 13 857,09 грн. вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Крім того, суд також погодився з розрахунком індексу інфляції в розмірі 133 933,71 грн. наданим позивачем та вважає, що він підлягає задоволенню.

Стосовно тверджень відповідача, що у зв`язку з військовою агресією рф проти України та введенням з 24.02.2022 воєнного стану виконання зобов`язань за договором є неможливим через настання форс-мажорних обставин, підтвердженням чого є лист Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, суд зазначив, що введення на території України воєнного стану стосується не лише відповідача, а зазначені обставини також негативно впливають на діяльність інших суб`єктів господарювання, зокрема і на позивача у даній справі, який має право на стягнення заборгованості, що виникла внаслідок порушення відповідачем взятих на себе договірних зобов`язань частина з яких виникла ще до введення воєнного стану на території України. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази повідомлення позивача про виникнення обставин непереборної сили в строки визначені п.7.3 договору. Тому суд дійшов до висновку, що відсутні підстави для звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання з поставки товару за договором.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Інтеграл Груп" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 29.12.2022 та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Апелянт вказує, що позивач неправильно здійснює обчислення строку поставки товару, а тому і розрахунок штрафних санкцій неправильний. Зокрема, вказав, що позивач не врахував дату припинення дії умов договору, від чого залежить період обчислення пені та штрафу.

Також, апелянт зазначає, що суд встановив, що на актах надання послуг № 51 від 07.02.2022 та №128 від 24.02.2022 та в акті № 61 від 15.02.2022 відсутній підпис ОСОБА_1 та зауважив, що обов`язковість даного підпису укладеним між сторонами договором не передбачена . Проте апелянт звертає увагу, ОСОБА_1 є відповідальною особою на будівельному майданчику, а його підпис як виконавця робіт над підписом директора відповідача ОСОБА_2 свідчить насамперед про погодження на будівельному об`єкті вказаних в цьому акті обсягів наданих послуг, більш того, апелянт зазначає, обов`язковість такого погодження та надання відповідних підтверджень, передбачена п.2.3 та п.3.6 договору.

Крім того, скаржник зауважує, що суд першої інстанції, посилаючись виключно на факт неповідомлення позивача про виникнення обставин непереборної сили в строк, визначений п.7.3 договору, помилково визначив це як підставу для відмови звільнення відповідача від відповідальності за неможливість виконати зобов`язання за договором внаслідок непереборної сили, оскільки апелянт вважає загальновідомим, нормативно врегульованим та таким, що не потребує письмового інформування позивача питання відносно існування на території України форс-мажорних обставин, а саме введення воєнного стану, що також впливає на спроможність своєчасного ведення розрахунків, а також обмежує безперешкодне провадження господарської діяльності суб`єктами господарювання (докази негативного впливу на господарську діяльність відповідача були надані до суду). У той же час, позивачем не були надані жодні докази негативного впливу воєнного стану на його господарську діяльність. Також апелянт наголошує, що порушення зобов`язання відповідача сталося не з його вини, а навпаки відповідач вживав всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, про що свідчить часткова оплата 22.04.2022 на суму 80 000,00 грн.

Апелянт зазначає, що суд порушив вимоги ч.5 ст. 176, ч.5 ст. 242 ГПК України щодо надіслання відповідачеві ухвали про відкриття провадження у справі у 2-денний строк з моменту складення зазначеної ухвали.

Скаржник також вважає, що суд порушив ч.7 ст.129 Конституції України, п.10 ч.3 ст.2 ст. 248 ГПК України щодо розгляду справи та винесення рішення у порядку спрощеного позовного провадження у розумний та встановлений законом строк.

Узагальнені доводи відзиву позивача на апеляційну скаргу

Як вбачається з матеріалів справи, позивач не надав відзив на апеляційну скаргу відповідача, що, в свою чергу, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.01.2023 справу № 910/10039/22 з апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Інтеграл Груп" передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Гаврилюк О.М., Ткаченко Б.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/10039/22 та відкладено вирішення питань, по`язаних з рухом апеляційної скарги до надходження матеріалів справи.

30.01.2023 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/10039/22.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Інтеграл Груп" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.12.2022 у справі №910/10039/22 та призначено справу до розгляду на 20.03.2023.

Розпорядженням в.о.керівника апарату Північного апеляційного господарського суду №09.1-08/1020/23 від 20.03.2023, у зв`язку з перебуванням судді Гаврилюка О.М., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) на лікарняному, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/10039/22.

Згідно з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.03.2023 справу № 910/10039/22 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Сулім В.В., Ткаченко Б.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2023 прийнято справу № 910/10039/22 до провадження колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Сулім В.В., Ткаченко Б.О. та призначено до розгляду на 17.04.2023.

Ухвалою Північним апеляційним господарським судом від 17.04.2023 відкладено розгляд справи № 910/10039/22 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Інтеграл Груп" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.12.2022 на 15.05.2023.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду №09.1-08/1732/23 від 15.05.2023, у зв`язку з перебуванням судді Ткаченко Б.О., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/10039/22.

Згідно з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.05.2023 справу № 910/10039/22 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Сулім В.В., Коротун О.М.

Ухвалою Північним апеляційним господарським судом від 15.05.2023 відкладено розгляд справи № 910/10039/22 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Інтеграл Груп" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.12.2022 на 12.06.2023.

11.05.2023 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду (через електронний суд) від відповідача надійшло клопотання про доручення доказів до матеріалів справи, а саме: фінансову річну звітність ТОВ "Інвестиційно-будівельна компанія "Інтеграл Груп" за 2022 рік (баланс на 31.12.2022 та звіт про фінансві результати 2022 рік).

Протокольною ухвалою Північного апеляційного господарського суду 12.06.2023 колегія суддів на підставі ст. 207 ГПК України залишила без розгляду надане клопотання ТОВ "Інвестиційно-будівельна компанія "Інтеграл Груп", як таке, що без поважних причин не було заявлено у підготовчому провадженні або у строк, визначений судом.

Явка представників сторін

Представники позивача та відповідача у судове засідання 07.06.2023 не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями, наявними у матеріалах справи.

Враховуючи положення частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на відсутність клопотання про відкладення розгляду справи та беручи до уваги, що явка сторін обов`язковою в судове засідання не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у відсутність зазначених учасників справи.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Згідно зі статтею 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення Господарського суду міста Києва від 29.12.2022 у справі №910/10039/22 в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу не оскаржується відповідачем, а тому враховуючи вимоги частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Так, колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга відповідача в межах викладених скаржником доводів та вимог не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

04.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Монтажно-будівельна компанія" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Інтеграл Груп" (замовник) укладено договір №0401/2022-01 про надання послуг спецтехніки.

Відповідно до п.1.1 договору виконавець надає замовнику послуги спецтехніки з дроблення бетону та залізобетону (далі - спецтехніка) на будівельному об`єкті замовника «Нове будівництво торговельно-розважального центру по вул.. Глісерній, 8, 8а в м. Запоріжжя», а замовник приймає надані послуги на оплату їх вартість на умовах цього договору.

Найменування та вартість послуг, що надаюсь виконавцем зазначається у додатку до договору (п.1.2 договору).

Між сторонами підписано додаток №1 до договору №0401/2022-01 від 04.01.2022 про надання послуг спецтехніки, в якому сторонами погоджено найменування та вартість послуг.

Згідно з п.3.1 договору вартість послуг виконавця за цим договором вказується в рахунках-фактурах, виставлених виконавцем, та актах приймання-передачі наданих послуг, виходячи з ціни однієї тони надробленого матеріалу спецтехнікою, визначеної у додатку №1 до цього договору (вартість послуги спецтехніки). З урахуванням попередньої домовленості, забезпечення спецтехніки ПММ, послугами технічного персоналу та водіїв-операторів здійснюється за рахунок виконавця.

Договір набирає чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх печатками, і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором, в т.ч. проведення розрахунків (п.9.1 договору).

Загальна ціна договору складається з суми вартості всіх підписаних актів приймання-передачі наданих послуг протягом дії цього договору (п.3.2 договору).

Послуги вважаються наданими після підписання уповноваженими представниками сторін актів приймання-передачі наданих послуг, який складається виконавцем та надсилається замовнику разом з рахунком на оплату послуг не пізніше 25-го числа місяця, в якому надавалися послуги. (п.3.6 договору).

На виконання умов договору позивачем надано роботи, які прийняті відповідачем на загальну суму 1 918 475,76 грн., що підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін актами надання послуг, а саме:

- №12 від 11.01.2022 на суму 25 000,08 грн.,

- №29 від 19.01.2022 на суму 324 297,00 грн.,

- №41 від 31.01.2022 на суму 317 385,00 грн.,

- №51 від 07.02.2022 на суму 255 468,60 грн.,

- №61 від 15.02.2022 на суму 971 325,00 грн.,

- №128 від 24.02.2022 на суму 25 000,08 грн.

Пунктом 3.3 договору передбачено, що замовник здійснює попередню оплату у розмірі 30% від суми замовлених послуг, впродовж 3 (трьох) банківських днів з дати надання заявки на отримання послуг, згідно з рахунком виконавця, якщо інше не погоджено сторонами.

Остаточний розрахунок за отримані послуги замовник здійснює впродовж 3 (трьох) банківських днів з дати підписання сторонами актів приймання-передачі наданих послуг (п. 3.4 договору).

Відповідно до п.3 додатку 1 до договору повний (останній) розрахунок за фактично виконані роботи здійснюється замовником протягом трьох банківських днів з дня підписання акту надання послуг на підставі виставленого виконавцем рахунку (з урахуванням раніше сплаченого авансу).

З урахуванням положень статті 253 Цивільного кодексу України та договору, останнім днем оплати з наданих послуг за актами є:

- №12 від 11.01.2022 на суму 25 000,08 грн. є 14.01.2022, а першим днем прострочення - 15.01.2022;

- №29 від 19.01.2022 на суму 324 297,00 грн. є 24.01.2022, а першим днем прострочення - 25.01.2022;

- №41 від 31.01.2022 на суму 317 385,00 грн. є 03.02.2022, а першим днем прострочення - 04.02.2022;

- №51 від 07.02.2022 на суму 255 468,60 грн. є 10.02.2022, а першим днем прострочення - 11.02.2022;

- №61 від 15.02.2022 на суму 971 325,00 грн. є 18.02.2022, а першим днем прострочення - 19.02.2022;

- №128 від 24.02.2022 на суму 25 000,08 грн. є 01.03.2022, а першим днем прострочення - 02.03.2022 .

На виконання умов договору відповідачем здійснено оплату наданих послуг на загальну суму 1 117 150,76 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, а саме:

- №73 від 11.01.2022 на суму 50 000,16 грн.,

- №74 від 11.01.2022 на суму 90 000,00 грн.,

- №96 від 26.01.2022 на суму 324 297,00 грн.,

- №127 від 21.02.2022 на суму 317 385,00 грн.,

- №128 від 21.02.2022 на суму 255 468,60 грн.,

- №23 від 22.04.2022 на суму 80 000,00 грн.

Будь-яких інших доказів оплати матеріали справи не містять.

Враховуючи вищезазначене, у відповідача перед позивачем наявна основна заборгованість за договором в розмірі 801 325,00 грн.

Звертаючись з позовними вимогами позивач послався на не невиконання відповідачем зобов`язання за договором, у зв`язку з чим, позивач нарахував відповідачу: пеню в розмірі 164 829,17 грн нараховану по 20.09.2022, 3% річних в розмірі 13 857,09 грн. нараховані до 20.09.2022 та індекс інфляції в розмірі 133 933,71 грн. нарахований по серпень 2022 включно.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України та статті 173 Господарського кодексу України в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Так, договір, укладений між між Товариством з обмеженою відповідальністю "Монтажно-будівельна компанія" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Інтеграл Груп", за своєю правовою природою відноситься до договорів про надання послуг.

Статтею 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з частинами 1, 2 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Судом першої інстанції встановлено, що на виконання умов договору позивачем надано роботи, які прийняті відповідачем на загальну суму 1 918 475,76 грн, що підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін актами надання послуг, а саме: №12 від 11.01.2022 на суму 25 000,08 грн; №29 від 19.01.2022 на суму 324 297,00 грн; №41 від 31.01.2022 на суму 317 385,00 грн; №51 від 07.02.2022 на суму 255 468,60 грн; №61 від 15.02.2022 на суму 971 325,00 грн; №128 від 24.02.2022 на суму 25 000,08 грн.

На виконання умов договору відповідачем здійснено оплату наданих послуг на загальну суму 1 117 150,76 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, а саме: №73 від 11.01.2022 на суму 50 000,16 грн; №74 від 11.01.2022 на суму 90 000,00 грн; №96 від 26.01.2022 на суму 324 297,00 грн; №127 від 21.02.2022 на суму 317 385,00 грн; №128 від 21.02.2022 на суму 255 468,60 грн; №23 від 22.04.2022 на суму 80 000,00 грн.

Будь-яких інших доказів оплати матеріали справи не містять.

Суд першої інстанції критично поставився до тверджень відповідача щодо ймовірності фактичної підробки акту надання послуг №61 від 15.02.2022, з чим погоджується і колегія суддів, оскільки фактичне посилання відповідача на підробку документу зі сторони позивача нічим не підтверджуються та на акті надання послуг №61 від 15.02.2022 міститься печатка відповідача.

Також, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дослідивши наявні в матеріалах справи акти надання послуг вірно зазначив, що на актах надання послуг №51 від 07.02.2022 та №128 від 24.02.2022 так само як в акті №61 від 15.02.2022 відсутній підпис Шлецера А.І., та обов`язковість даного підпису укладеним між сторонами договором не передбачена.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що факт наявності основної заборгованості за договором у відповідача перед позивачем в розмірі 801 325,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований.

У зв`язку з неналежним виконання грошових зобов`язань за договором, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 164 829,17 грн, нараховану до 20.09.2022, 3% річних в розмірі 13 857,09 грн, нараховані до 20.09.2022 та індекс інфляції в розмірі 133 933,71 грн, нарахований до серпня 2022 включно.

Згідно з приписами ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Фактичні обставини, встановлені судом у справі щодо невиконання постачальником зобов`язання, а також щодо наявності підстав для нарахування пені та штрафу, визнаються сторонами, у той час, як спір між ними виник стосовно розміру штрафних санкцій, нарахованих позивачем.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Частиною 2 статті 231 ГК України передбачено, що у разі, якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

У договорі сторони також погодили (п. 6.2), що у разі прострочення сплати послуг виконавця більше ніж 10 (десять) календарних днів, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України (НБУ) від суми заборгованості за кожний день прострочення.

На підставі викладеного, враховуючи підтверджений факт невиконання відповідачем зобов`язання та зміст договору, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що вимоги про нарахування штрафних санкцій позивачем заявлені правомірно.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Даною нормою передбачено період часу, за який нараховується пеня, і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за весь період прострочення (кожен день прострочення) не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Перевіриши розрахунок заявлених штрафних санкцій, з урахуванням перерахунку судом першої інстанції, колегія суддів вважає, що з відповідача підлягає стягненню пеня у розмірі 130 168,36 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 6.5 договору сторони домовились, що до сторін цього договору відповідальність у вигляді відсотків, передбачених ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, ч.6 ст. 231 Господарського кодексу України не застосовується, тобто розмір відповідного відсотка (процента) встановлюється сторонами і дорівнює 0 (нуль).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 13 857,09 грн не підлягають задоволенню.

Також, колегія суддів погоджується з розрахунком індексу інфляції в розмірі 133 933,71 грн. наданим позивачем і вважає його обґрунтованим.

Стосовно доводів відповідача, що у зв`язку з військовою агресією рф проти України та введенням з 24.02.2022 воєнного стану виконання зобов`язань по договору є неможливим через настання форс-мажорних обставин, підтвердженням чого є лист Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі статтею 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів (статті 617 ЦК України).

Ця норма встановлює дві основні підстави звільнення особи, яка порушила зобов`язання, від відповідальності. Такими обставинами є випадок та непереборна сила. Доведення наявності випадку або непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Згідно з ст. 14-1 Закону України «Про Торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.

Відповідно до п.7.1 договору сторони не несуть відповідальності за невиконання або неналежне виконання обов`язків за даним договором, якщо таке виконання пов`язано з діями обставин непереборної сили, які сторони не могли передбачити або запобігти (далі - форс-мажорні обставини).

Згідно з п.7.2 договору форс-мажорними обставинами є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору, обов`язків згідно з законодавчими та іншими нормативними актами.

При виникнення форс-мажорних обставин сторонами зобов`язана письмово протягом 3 (трьох) робочих днів поінформувати іншу сторону про наявність таких обставин, що перешкоджають виконанню цього договору. Підтвердженням цих обставин є документи, засвідчені Торгово-промисловою палатою України (п.7.4 договору).

Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє відповідну сторону права посилатися на такі обставини, що звільняють від відповідальності (п.7.4 договору).

Листом вих. №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 Торгово-промислова палата України на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України, засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Так, на офіційному сайті ТПП України розміщено таку інформацію:

- ТПП України враховуючи надзвичайно складну ситуацію, з якою зіткнулась наша країна, ухвалила рішення спростити процедуру засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили);

- з метою позбавлення обов`язкового звернення до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП і підготовки пакету документів у період дії введеного воєнного стану, на сайті ТПП України розміщено 28.02.2022 загальний офіційний лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Наведене надасть можливість за необхідністю роздруковувати відповідне підтвердження всім, кого це стосується;

- даний лист, особа, яка порушує свої зобов`язання, у зв`язку із обставинами пов`язаними із військовою агресією російської федерації проти України, в період дії введеного воєнного стану, має право долучати до свого повідомлення про форс-мажорні обставини, які унеможливили виконання зобов`язань за умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів у встановлений термін для можливості обґрунтованого перенесення строків виконання зобов`язань та вирішення спірних питань мирним шляхом;

- при цьому, у разі необхідності, сторона, яка порушила свої зобов`язання в період дії форс-мажорних обставин, також має право звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) дотримуючись порядку встановленого Регламентом https://ucci.org.ua/dokumienti-dlia-zavantazhiennia за кожним зобов`язанням окремо.

Верховний Суд у постанові від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 зазначив, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами.

Колегія суддів погоджується із посиланням суду першої інстанції, що введення на території України воєнного стану стосується не лише відповідача, а зазначені обставини також негативно впливають на діяльність інших суб`єктів господарювання, зокрема і на позивача у даній справі, який має право на стягнення заборгованості, що виникла внаслідок порушення відповідачем взятих на себе договірних зобов`язань частина з яких виникла ще до введення воєнного стану на території України.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази повідомлення позивача про виникнення обставин непереборної сили в строки визначені п.7.3 договору.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, борг у відповідача фактично виник до настання форс-мажорних обставин, який ним не оплачений.

Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що суд порушив вимоги ч.5 ст. 176, ч.5 ст. 242 ГПК України щодо надіслання відповідачеві ухвали про відкриття провадження у справі у 2-денний строк з моменту складення зазначеної ухвали та про те, що суд порушив ч.7 ст.129 Конституції України, п.10 ч.3 ст.2 ст. 248 ГПК України щодо розгляду справи та винесення рішення у порядку спрощеного позовного провадження у розумний та встановлений законом строк, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними з огляду на наступне.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.

Відповідно до ст. 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

Враховуючи викладене, воєнний стан в Україні та обмеження спричинені цим станом, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа №910/10039/22 розглядалась судом першої інстанції протягом розумного строку.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

На переконання колегії суддів, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які вони посилаються у своїй апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Інтеграл Груп" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.12.2022 у справі №910/10039/22 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 29.12.2022 у справі №910/10039/22 слід залишити без змін.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Інтеграл Груп" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.12.2022 у справі №910/10039/22 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 29.12.2022 у справі №910/10039/22 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Інтеграл Груп".

4. Матеріали справи №910/10039/22 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, порядку та строку, передбаченому статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 26.06.2023, у зв`язку з перебування судді Коротун О.М. з 19.06.2023 у відпустці.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді О.М. Коротун

В.В. Сулім