Постанова
від 14.06.2023 по справі 922/153/13-г
СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2023 року м. Харків Справа № 922/153/13-г

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Здоровко Л.М. , суддя Шевель О.В.

за участю секретаря судового засідання Фурсової А.М.

за участю представників сторін:

Харківської обласної прокуратури - Хряк О.О., прокурор

боржника (Товариства з обмеженою відповідальністю "Клінта") - Яковлев Є.В., адвокат

стягувача - Медведська О.Г., довіреність №ДП24701/22-0318 від 31.08.2022

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Клінта", м. Харків (вх.№683 Х/2 від 11.04.2023)

на ухвалу Господарського суду Харківської області від 15.03.2023 у справі №922/153/13-г (колегія суддів у складі: головуючий суддя Жиляєв Є.М., судді Аріт К.В., Новікова Н.А., повний текст ухвали складено 17.03.2023) за результатом розгляду скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Клінта", (вх. №26058 від 05.11.2021) у справі щодо незаконності дій приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Ярмоленко О.В. (вх. № 26058 від 05.11.2021) у справі №922/153/13-г

за позовом заступника прокурора Київського району в інтересах держави в особі Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" в м. Харкові,

до 1-го відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Клінта", м. Харків

до 2-го відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Семенівська взуттєва фабрика", м.Семенівка Чернігівської області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - фізичної особи ОСОБА_1 , м.Харків

про стягнення 13541261,93 грн

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Семенівська взуттєва фабрика", м. Семенівка Чернігівської області

до Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" у м.Харкові

про визнання припиненим договору

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Клінта", м.Харків,

до Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" у м.Харкові, м.Харків

про визнання припиненим договору,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Харківської області від 04.12.2013 у справі №922/153/13-г, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 25.03.2014, первісний позов задоволено повністю.

Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Клінта" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Семенівська взуттєва фабрика" на користь Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" в м. Харкові заборгованість в сумі 1 683 228,76 доларів США / еквівалент 13454 047,48 грн та пеню у сумі 87 214,45 грн.

Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Клінта" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Семенівська взуттєва фабрика" на користь державного бюджету України 68 820,00 грн судового збору.

У задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Семенівська взуттєва фабрика" та зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Клінта" відмовлено в повному обсязі.

На виконання рішення Господарського суду Харківської області від 04.12.2013 та постанови Харківського апеляційного господарського суду 25.03.2014 Господарським судом Харківської області видано відповідний судовий наказ від 09.04.2014.

21.07.2021 АТ "Державний експортно-імпортний банк України" звернулося до Господарського суду Харківської області із заявою (вх.№17041) про видачу наказів на примусове виконання рішення Господарського суду Харківської області від 04.12.2013 у справі 922/153/13-г за кожним боржником окремо, а саме - ТОВ "Клінта" та ТОВ "Семенівська взуттєва фабрика" (а.с.135, том 5).

В обґрунтування заяви стягувач зазначав, що 20.05.2020 АТ "Укрексімбанк" направило до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ`янcькому та Слобідському районах міста Харкова СМУЮ (м.Харків) заяву про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначено двох боржників - Товариство з обмеженою відповідальністю "Клінта" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Семенівська взуттєва фабрика". За результатами розгляду заяви державним виконавцем до АТ "Укрексімбанк" надіслано повідомлення №80065 від 22.05.2020 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, оскільки у заяві про відкриття виконавчого провадження вказано двох боржників.

За результатом розгляду заяви АТ "Укрексімбанк" Господарським судом Харківської області 21.09.2021 прийнято ухвалу, якою у задоволенні заяви банку від 21.07.2021 відмовлено.

Зокрема, суд виходив з обставин, якими встановив, що станом на момент видачі місцевим господарським судом наказу від 09.04.2014 у справі №922/153/13-г діяли правила щодо видачі виконавчих документів, встановлені Господарським процесуальним кодексом України в редакції до 15.12.2017. Здійснюючи видачу наказу, суд керувався роз`ясненнями, викладеними в постанові пленуму ВГСУ України від 17.10.2012 №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", нормами Закону України "Про виконавче провадження", якими встановлено, що в разі, «якщо кілька відповідачів, до яких пред`явлено вимогу, солідарно відповідають за зобов`язанням, господарським судом може бути видано один наказ, в якому зазначається, що право стягнення є солідарним (частина друга статті 18 Закону України "Про виконавче провадження")".

При прийнятті ухвали суд встановив, що у наказі від 09.04.2014, зазначено, що він дійсний для пред`явлення до виконання у кредитні установи (державному виконавцю) до 26.03.2015 (а.с.113, том 1). Судом досліджено хронологію звернення стягувача до виконавчого органу та повернення виконавчого документу без виконання. За наслідком такого дослідження суд дійшов висновку, що банк без поважних причин пропустив строк для пред`явлення наказу до виконання - до 26.03.2015; постановою державного виконавця від 22.05.2020 виконавчий документ повернуто стягувачу без виконання та отримано банком 10.06.2020. Втім, заявником не доведено, що після отримання наказу з 10.06.2020 по день звернення з заявою (21.07.2021) банком вчинялися заходи щодо оспорювання дій державного виконавця чи то дії щодо поновлення строку для пред`явлення наказу до виконання. Посилання скаржника на переривання строків пред`явлення виконавчого документу до виконання суд не прийняв, оскільки вважав, що переривання строку пред`явлення виконавчого документу до виконання не розпочинається з початку, а продовжується. За таких обставин суд вважав про відсутність підстав для задоволення заяви стягувача.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 20.12.2021 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" залишено без задоволення. Ухвалу господарського суду Харківської області від 21.09.2021 у справі №922/153/13-г залишено без змін.

За висновком суду апеляційної інстанції, місцевий господарський суд правомірно встановив, що банк як стягувач не проявив належної зацікавленості з вирішення судового спору та не вжив вчасно усіх передбачених процесуальним законом заходів щодо реалізації своїх прав, а саме, щодо контролю, звернення у період виконання судового рішення до виконавчої служби, звернення до суду з відповідними заявами, що надають змогу реалізувати виконання судового рішення. Крім того, суд вважав, що всупереч приписів норм процесуального законодавства заявником не наведено та не підтверджено належними та допустимими доказами поважності причин задоволення заяви про видачу наказів, у яких закінчився строк для пред`явлення, на кожного з окремих боржників, як і не вказано самих причин такого пропуску. Оскільки строк для пред`явлення наказу господарського суду Харківської області №922/153/13-г, виданого 09.04.2014, судом не поновлений, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні заяви (вх.№17041 від 21.07.2021) щодо видачі наказів.

07.10.2021 приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Ярмоленко О.В. 07.10.2021 відкрито виконавче провадження №67065034 з примусового виконання наказу №922/153/13-г виданого 09.04.2014 Господарським судом Харківської області про солідарне стягнення з Товариство з обмеженою відповідальністю "Клінта" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Семенівська взуттєва фабрика" на користь АТ "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ заборгованість в сумі 1683228,76 долара США/еквівалент 13454047,48 грн та пеню у сумі 87 214,45 грн. Боржник: ТОВ "Клінта"; винесено постанови від 07.10.2021 про стягнення з боржника основної винагороди у сумі 1354126,19 грн та мінімальних витрат виконавчого провадження у сумі 500,00 грн. Постановами від 08.10.2021 накладено арешт на кошти , що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору / основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів у розмірі 14895888,12 грн, а також накладено арешт на майно боржника у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження - 14895888,12 грн.

05.11.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю "Клінта" до Господарського суду Харківської області подано скаргу (а.с. 151 т. 6 ), в якій заявник просив суд:

- поновити строк подачі скарги на дії приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Ярмоленко О.В. щодо виконання виконавчого листа № 67065034;

- визнати дії приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Ярмоленко Олександра Валентиновича щодо виконання виконавчого листа № 67065034 неправомірними;

- скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Ярмоленко О.В. від 07.10.2021 про відкриття виконавчого провадження № 67065034.

- скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Ярмоленко О.В. від 07.10.2021 про стягнення з боржника основної винагороди у сумі 1354126,19 грн., що стягується у відповідності до порядку виплати основної винагороди приватного виконавця, що визначений Постановою Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2016 р. № 643, відповідно до якої, приватний виконавець, який забезпечив повне або часткове виконання виконавчого документа майнового характеру в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", одержує основну винагороду у розмірі 10 відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

- скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Ярмоленко О.В. від 07.10.2021 про стягнення з ТОВ "Клінта" розміру мінімальних витрат виконавчого провадження, що становить 500 грн.;

- скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Ярмоленко О.В. від 08.10.2021 про накладання арешту на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 14895888,12 грн.

- скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Ярмоленко О.В. від 08.10.2021 про накладення арешту на все майно боржника у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження - 14895888,12 грн.

Обґрунтовуючи скаргу заявник вважав, що приватним виконавцем виконавчі дії здійснено всупереч законодавства, що регулює виконання судових рішень, оскільки Стягувачем пропущено строк пред`явлення виконавчого документу до виконання.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.01.2022, яка залишена без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 20.10.2022, частково задоволено скаргу ТОВ "Клінта".

Визнано дії приватного виконавця щодо виконання виконавчого листа №67065034 неправомірними.

Скасовано постанову приватного виконавця від 07.10.2021 про відкриття виконавчого провадження №67065034.

Скасовано постанову приватного виконавця від 08.10.2021 про накладання арешту на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 14895888,12 грн.

Скасовано постанову приватного виконавця від 08.10.2021 про накладення арешту на все майно боржника у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження - 14895888,12 грн.

Постановою Верховного Суду від 13.02.2023 касаційну скаргу АТ "Державний експортно-імпортний банк України" задоволено частково, ухвалу Господарського суду Харківської області від 18.01.2022 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.10.2022 у справі № 922/153/13-г скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.

Скасовуючи судові рішення попередніх інстанцій, Верховним Судом зазначено про наступні підстави.

Ухвалюючи оскаржувані рішення в частині задоволення скарги Товариства на дії приватного виконавця суди виходили з того, що ухвалою господарського суду Харківської області від 21.09.2021, залишеною без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 20.12.2021 у даній справі, було відмовлено у задоволенні заяви Банку про видачу наказів на примусове виконання рішення Господарського суду Харківської області від 04.12.2013 у справі № 922/153/13-г встановлено, що:

- ?Банк (стягувач) без поважних причин пропустив строк для пред`явлення наказу до виконання, оскільки строк пред`явлення до виконання наказу № 922/153/13-г встановлено до 26.03.2015, а Банк звертався після закінчення строку пред`явлення виконавчого документу, тобто, 26.06.2015, що підтверджується заявою про примусове виконання 068-33/2781 від 26.06.2015?;

- ?Заявником (Банком) не доведено, що ним після отримання наказу з 10.06.2020 по день подання спірної заяви вчинялись дії щодо оспорювання дій державного виконавця чи то дії для поновлення строку пред`явлення його до виконання?;

- ?Суд може одночасно розглянути з заявою про видачу виконавчого документу й поновлення строку для його пред`явлення до виконання, проте, як вже зазначалось раніше, Стягувачем (Банком) не здійснено жодної дії для поновлення такого строку. Окрім того, переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, на який посилається стягувач, не розпочинається з початку, а продовжується, а, ураховуючи тривалий перебіг часу, який нехтувався стягувачем та не поновлювався, вже минув та до нового строку не зараховувався. Такий наказ було видано 09.04.2014, строк пред`явлення якого до 26.03.2015, оригінал знаходиться у стягувача та до суду не повертався?.

Верховний Суд звернув увагу, що посилаючись на преюдиційність обставин, встановлених ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.09.2021 у цій же справі, суди попередніх інстанцій надали власну оцінку доводам сторін, викладеним у скарзі на дії Приватного виконавця та запереченнях на скаргу, тобто самостійно встановлювали обставини та визначали обґрунтованість скарги на дії Приватного виконавця та відповідність вимогам законодавства таких дій.

Втім, судами не надано належної правової оцінки посиланням Банку на положення пункту 5 Розділу ХІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" (від 02.06.2016 № 1404-VIII), яким передбачено, що виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом, а також статті 12 вказаного Закону, якою визначено, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Верховний Суд також зазначив про залишення поза увагою судами попередніх інстанцій правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 05.03.2021 у справі №902/1326/13 щодо застосування пункту 5 Розділу ХІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII, а також статті 12 вказаного Закону.

До того ж, за висновком касаційної інстанції, застосовуючи преюдиційність обставин, встановлених ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.09.2021, судами залишено поза увагою, що ухвала Господарського суду Харківської області від 21.09.2021 була прийнята у даній справі, у той час як положеннями частини четвертої статті 75 ГПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Тобто судами не надано оцінки та не наведено міркувань тому, чи є у даному випадку преюдиційними обставини, які суд розглядає у одній і тій же справі, а не в іншій та чи є вони обставинами, які мають преюдиційне значення.

У свою чергу, господарський суд під час розгляду конкретної справи на підставі встановлених ним обставин (у тому числі з урахуванням преюдиційних обставин) повинен самостійно оцінювати обставини (факти), які є предметом судового розгляду та ухвалити рішення з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

Також Верховним Судом звернуто увагу, що задовольняючи вимоги скарги Товариства на дії Приватного виконавця в частині поновлення строку подачі скарги на дії Приватного виконавця щодо виконання виконавчого листа № 67065034 та визнання дій Приватного виконавця щодо виконання виконавчого листа № 67065034 неправомірними, судами залишено поза увагою, що процесуальним законодавством у господарському судочинстві на виконання судового рішення господарським судом видається наказ. У той час як у скарзі Товариство посилається на виконавчий лист № 67065034.

Крім того, суд касаційної інстанції не погодився з доводами апеляційної інстанції про належне повідомлення судом першої інстанції банку про розгляд скарги боржника. Зокрема, Суд зазначив, що суд апеляційної інстанції не навів обґрунтувань, на підставі яких доказів дійшов висновку, що направлення процесуальних документів на адресу філії юридичної особи є належним повідомленням самої юридичної особи про час та місце проведення судового засідання.

За наслідками нового розгляду справи, Господарським судом Харківської області постановлено ухвалу від 15.03.2023 у справі №922/153/13-г, якою у задоволенні скарги ТОВ "Клінта" щодо незаконності дій приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Ярмоленко О.В. (вх. №26058 від 05.11.2021) відмовлено.

Приймаючи ухвалу, місцевий господарський суд виходив наступних підстав:

- станом на момент видачі Господарським судом Харківської області наказу №922/153/13-г від 09.04.14 враховувались вимоги статті 22 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції від 02.03.14), якою встановлено, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в строк дії виконавчого документу - протягом року, якщо інше не передбачено законом (пункт 2 частини першої статті 22 Закону України "Про виконавче провадження"), а частиною другою зазначеної статті визначено, що строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для виконання судових рішень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановляння. У наказі було встановлено строк для пред`явлення його до виконання в кредитні установи (державному виконавцю) до 26.03.2015;

-відповідно до пункту 5 Розділу ХІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" (від 02.06.16 № 1404-VIII), передбачено, що виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом, а також статті 12 вказаного Закону, якою визначено, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років;

-у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони;

- наказ Міжрайонним відділом державної виконавчої служби по Основ`янському та Слобідському районах у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) повернутий Банку 22.05.2020, а тому, згідно з положеннями ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» строк пред`явлення виконавчого документа починає обчислюватись з моменту повернення, тобто з 22.05.2020, і з цього моменту строк пред`явленні виконавчого документу до виконання становить 3 роки;

- приватним виконавцем дотримано вимог Закону при відкритті виконавчого провадження та здійснення виконавчих дій, доводи Товариства щодо пропуску Банком строку виконання судового рішення, закінчення строку пред`явлення виконавчого документу до виконання та незаконність дій приватного виконавця не знайшли підтвердження;

-відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 232, ч. 1 ст. 327 ГПК України на виконання судового рішення господарським судом видається наказ, у той час як Товариство у своїй скарзі посилається на виконавчий лист № 67065034 та просить визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Ярмоленко Олександра Валентиновича щодо виконання виконавчого листа № 67065034;

-вимоги скарги про визнання неправомірними дій Приватного виконавця щодо прийняття постанови про стягнення з боржника основної винагороди від 07.10.2021 у сумі 1 354 126,19 грн та постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 07.10.2021 у сумі 500,00 грн, не підлягають розгляду в межах цієї справи за правилами господарського судочинства.

Крім загального порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби, визначеного наведеними нормами процесуального законодавства, відповідні спеціальні норми встановлені Законом України "Про виконавче провадження". Відповідно до частини першої статті 74 Закону рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Боржник із вказаною ухвалою Господарського суду Харківської області не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення суд першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу Господарського суду Харківської області від 15.03.2023 у справі №922/153/13-г скасувати та ухвалити нове рішення, яким скаргу ТОВ "Клінта" щодо незаконності дій приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Ярмоленко О.В. задовольнити у наступній частині:

-визнати дії приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Ярмоленко О.В. щодо виконання наказу №67065034 неправомірними;

-скасувати постанову приватного виконавця від виконавчого округу Харківської області Ярмоленко О.В. виконавчого округу Харківської області Ярмоленко О.В. від 07.10.2021 про відкриття виконавчого провадження №67065034;

В іншій частині ухвалу Господарського суду Харківської області від 15.03.2023 просить залишити без змін.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та наголошує на неналежному повідомленні судом товариства про розгляд справи та прийняття оскаржуваної ухвали. Як зазначає апелянт, ТОВ «Клінта» дізналось про обставини розгляду справи вже після ознайомлення з матеріалами справи 03.04.2023. Апелянт зазначає, що до скарги щодо незаконних дій приватного виконавця ТОВ «Клінта» оскрім зазначення своєї адреси: 61036, м. Харків, вул. Морозова,7, надано інформацію щодо боржника з ЄДРПОУ, у якій так само зазначено реєстрацію товариства, а саме, 61036, м. Харків, вул. Морозова,7. Водночас, ухвали суду першої інстанції, як і ухвали касаційної інстанції, про час та дату розгляду справи направлялись заявнику на адресу: 61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 126/1 та не отримані останнім.

В апеляційній скарзі апелянт також повідомляє, що в частині відмови у задоволенні скарги товариства щодо визнання неправомірними дій та скасування постанови приватного виконавця від 07.10.2021 про стягнення з боржника основної винагороди у сумі 1354126,19 грн та постанови приватного виконавця від 07.10.2021 про стягнення розміру мінімальних витрат виконавчого провадження у сумі 500,00 грн у виконавчому провадженні №67065034 ухвалу господарського суду Харківської області від 15.03.2023 ТОВ «Клінта» не оскаржує.

Разом з тим, в іншій частині вважає ухвалу першої інстанції такою, що прийнята з порушенням норм матеріального права.

Зокрема, скаржник зазначає, що постановою Верховного Суду від 13.02.2023 касаційну скаргу AT "Державний експортно-імпортний банк України" задоволено частково, ухвалу Господарського суду Харківської області від 18.01.2022 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.10.2022 у справі № 922/153/13-г скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Харківської області. Отже, під час нового розгляду скарги суд повинен був прийняти до уваги вказівки, викладені в постанові Верховного Суду від 13.02.2023 у даній справі.

Відмовляючи в задоволенні скарги, суд першої інстанції вважав, що оскільки постановою Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ`янському та Слобідському районах у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) наказ був повернутий Банку 22.05.2020, то згідно з положеннями ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» строк пред`явлення виконавчого документа починає обчислюватись з моменту повернення, тобто з 22.05.2020, і з цього моменту строк пред`явленні виконавчого документу до виконання становить 3 роки.

Посилаючись на правову позицію, викладену Верховним Судом у постанові від 05.03.2021 у справі №902/1326/13 щодо переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, зазначає, що пунктом 1 частини четвертої статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Зазначає, що законодавець збільшив до трьох років після набрання рішенням законної сили строк пред`явлення до виконання як наказів суду, виданих після набрання чинності цим законом (05.10.2016), так і наказів суду, які були видані на виконання судових рішень до 05.10.2016 та строк пред`явлення яких до виконання не сплинув станом на 05.10.2016 (аналогічний висновок викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.12.2018 у справі №910/11424/15, від 20.05.2019 у справі №904/10285/15, від 30.07.2019 у справі №922/3137/15, від 26.12.2019 у справі №10/339/10).

Апелянт вважає, що на момент набрання чинності Законом №1404- VIII строк пред`явлення наказу Господарського суду Харківської області був встановлений до 26.03.2015 та сплинув, а тому, з урахуванням положень пункту 5 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" та частини першої статті 12 цього Закону на цей наказ не поширюється вимога про збільшення строку для його пред`явлення до виконання до трьох років.

Втім, на думку апелянта, судом першої інстанцій було залишено поза увагою правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 05.03.2021 у справі № 902/1326/13 щодо застосування пункту 5 Розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404- VIII, а також статті 12 вказаного Закону.

Переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, на який посилається стягувач не розпочинається з початку, а продовжується, а враховуючи тривалий перебіг часу, який не поновлювався стягувачем, вже минув та до нового строку не зараховувався.

Скаржник зазначає, що Банк помилково вважає, що строк пред`явлення виконавчого документу не є пропущеним та не потребує поновлення, а пред`явлення виконавчого документа починає обчислюватись з моменту його повернення, тобто, з 22.05.2020.

Апелянт також зазначає, що ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.09.2021, залишеною без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 20.12.2021 у даній справі, було відмовлено в задоволенні заяви AT Державний експортно-імпортний банк України щодо видачі наказів від 04.12.2013 у справі №922/153/13-г (т.5 а.с.225-229, т.6 а.с.114-124) та встановлено наступне:

-Банк (стягувач) без поважних причин пропустив строк для пред`явлення наказу до виконання, оскільки строк пред`явлення до виконання наказу №922/153/13-г встановлено до 26.03.2015, а банк звертався після закінчення строку пред`явлення виконавчого документу, тобто, 26.06.2015, що підтверджується заявою про примусове виконання 068- 33/2781 від 26.06.2015;

-заявником не доведено, що ним після отримання наказу з 10.06.2020 по день подання спірної заяви вчинялись дії щодо оспорювання дій державного виконавця чи то дії для поновлення строку пред`явлення його до виконання;

-суд може одночасно розглянути з заявою про видачу виконавчого документу й поновлення строку для його пред`явлення до виконання, проте, як вже зазначалось раніше, Стягувачем не здійснено жодної дії для поновлення такого строку. Окрім того, переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, на який посилається Стягувач, не розпочинається з початку, а продовжується, а, ураховуючи тривалий перебіг часу, який нехтувався стягувачем та не поновлювався, вже минув та до нового строку не зараховувався. Такий наказ було видано 09.04.2014, строк пред`явлення якого до 26.03.2015, оригінал знаходиться у стягувана та до суду не повертався.

Скаржник зазначає, що Верховний Суд у постанові від 13.02.2023 у даній справі зазначив про те, що судами не надано оцінки та не наведено міркувань тому, чи є у даному випадку преюдиційними обставини, які суд розглядає у одній і тій же справі, а не в іншій та чи є вони обставинами, які мають преюдиційне значення. Втім, під час нового розгляду справи суд першої інстанції не надав оцінки, чи встановлені ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.09.2021 у даній справі преюдиційні обставини, тобто не виконав вказівки Верховного суду.

Апелянт зазначає, що AT «Укрексімбанк» заперечує щодо встановлення преюдиційних обставин ухвалою господарського суду Харківської області від 21.09.2021 та вважає, що виконавчий лист з 2014 року був періодично на виконанні; в останнє повернутий виконавчою службою 22.05.2020, а тому, згідно ст.12 Закону України «Про виконавче провадження» строк пред`явлення виконавчого документа починає обчислюватись з моменту повернення 22.05.2020; строк пред`явлення виконавчого документу не є пропущеним та не потребує поновлення. Як зазначає скаржник, так само вважав банк під час розгляду його заяви про видачу наказів на примусове виконання рішення Господарського суду Харківської області від 04.12.2013 у справі 922/153/13-г. Водночас, підтримавши позицію AT «Укрексімбанк», суд першої інстанції не врахував, що банк не надав жодного доказу до свого пояснення з запереченнями ані під час первісного, ані другого розгляду справи; докази, які були оцінені судом, що розглядав справу, були надані AT «Укрексімбанк» до заяви від 21.07.2021 (вх.№17041) про видачу наказів на примусове виконання рішення господарського суду Харківської області від 04.12.2013 у справі 922/153/13-г та за наслідками якої було ухвалено ухвалу від 21.09.2021 та яка є чинною. Втім, містить протилежний висновок щодо строків для пред`явлення наказу до виконання.

Також скаржник зазначає, що ТОВ «Клінта» у скарзі допустило описку, назвавши наказ виконавчим листом, як це передбачено у ЦПК та КАС України. Водночас, в разі, якщо б судом не було порушено норми процесуального права щодо виклику сторін, ТОВ «Клінта» скористалось би своїм правом на подання пояснень, заперечень, клопотань щодо описки, назвавши наказ виконавчим листом, та просило б вважати вірним у скарзі «наказ».

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.04.2023 для розгляду справи №922/153/13-г сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий -суддя Лакіза В.В., суддя Шевель О.В., суддя Крестьянінов О.О.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 01.05.2023 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Клінта" та поновлено апелянту строку на подання апеляційної скарги. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Клінта" на ухвалу Господарського суду Харківської області від 15.03.2023 у справі №922/153/13-г. Розгляд справи призначено на "24" травня 2023 р. о 10:00 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань № 104.

Встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв і клопотань по суті справи та з процесуальних питань - 10 днів з дня вручення даної ухвали.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.05.2023, враховуючи перебування судді Крестьянінова О.О. на навчанні у період з 22.05.2023 по 24.05.2023, для розгляду справи №922/153/13-г визначено колегію суддів у наступному складі: головуючий -суддя Лакіза В.В., суддя Шевель О.В., суддя Здоровко Л.М.

В судове засідання 24.05.2023 з`явились представник боржника та представник Харківської обласної прокуратури. Інші учасники справи не з`явились, про час, місце та дату судового засідання повідомлені судом належним чином.

Також, 24.05.2023, до початку судового засідання, засобами електронного зв`язку (вх. ел. пошти №5855 від 24.05.2023) від представника АТ "Державний експортно-імпортний банк України" надійшло клопотання, в якому Банк зазначав, що 17.05.2023 на адресу Східного апеляційного господарського суду АТ "Державний експортно-імпортний банк України" направлено лист з відзивом від 15.05.2023 з додатками та заявою про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції. Згідно інформації з сайту АТ «Укрпошта» за трекінговим номером №0315079714608 відсутня інформація про отримання Східним апеляційним господарським судом зазначених вище документів. У зв`язку з цим, представник банку просив долучити до матеріалів справи №922/153/13-г відзив на апеляційну скаргу та врахувати його при розгляді апеляційної скарги; задовольнити заяву про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Зважаючи, що клопотання АТ "Державний експортно-імпортний банк України" про залучення відзиву на апеляційну скаргу та клопотання про участь представника Банку в режимі відеоконференції надійшло до суду засобами електронної пошти лише 24.05.2023 (час реєстрації вх. кореспонденції електронної пошти 24.05.2023 о 09 год 13 хв), тобто до початку судового засідання, колегія суддів з метою забезпечення принципів рівності всіх учасників перед законом та судом, створення сторонам необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи та необхідності забезпечення всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх матеріалів справи та доказів на їх підтвердження, дійшла висновку про задоволення клопотання представника АТ "Державний експортно-імпортний банк України" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції та доцільність відкладення розгляду справи.

Ухвалою Східного апеляційного суду від 24.05.2023 відкладено розгляд справи на 14.06.2023.

Відзив Банку на апеляційну скаргу від 24.05.2023 долучено до матеріалів справи.

У відзиві на апеляційну скаргу банк вважає, що доводи ТОВ «Клінта» щодо спливу строку подання наказу на виконання не ґрунтуються на приписах законодавства.

Банк зазначає, що станом на момент видачі Господарським судом Харківської області наказу №922/153/13-г від 09.04.2014 враховувались вимоги статті 22 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції від 02.03.2014), якою встановлено, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в строк дії виконавчого документу - протягом року, якщо інше не передбачено законом (пункт 2 частини першої статті 22 Закону України "Про виконавче провадження"). Частиною другою зазначеної статті визначено, що строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для виконання судових рішень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановляння. Отже, у зазначеному наказі було встановлено, що він дійсний для пред`явлення до виконання в кредитні установи (державному виконавцю) до 26.03.2015.

Відповідно до пункту 5 Розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" (від 02.06.16 № 1404-VIII), виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом, а також статті 12 вказаного Закону, якою визначено, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років.

Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі: 1) пред`явлення виконавчого документа до виконання; 2) надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення. У разі повернення виконавчого документа стягувану у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони. Стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Банк зазначає, що спірний наказ повернуто Міжрайонним відділом державної виконавчої служби по Основ`янському та Слобідському районах у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) стягувачу 22.05.2020. На думку стягувача, згідно з положеннями ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» строк пред`явлення виконавчого документа починає обчислюватись з моменту повернення, тобто з 22.05.2020, і з цього моменту строк пред`явленні виконавчого документу до виконання становить 3 роки; доводи ТОВ «Клінта» щодо пропуску Банком строку виконання судового рішення, через встановлений у наказі строк для виконання до 26.03.2015 і такий строк пред`явлення виконавчого документу до виконання закінчився, вважає такими, що не відповідають обставинам справи та положенням Закону.

До того ж, Банк вважає, що в ухвалі Господарського суду Харківської області від 21.09.2021 та постанові Східного апеляційного господарського суду від 20.12.2021, на які посилається ТОВ «Клінта», наведена юридична оцінка обставин, а не преюдиційні обставини. Суд не розглядав у вказаній справі питання поновлення строків чи скарг на дії виконавчої служби у зв`язку з пропуском стороною виконавчого провадження строку.

Щодо доводів ТОВ «Клінта» про неналежне повідомлення судами про судові рішення, час та місце розгляду справи, Банк посилається на Рішення ЄСПЛ та зазначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки (рішення ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008 року). Звертає увагу, що саме ТОВ «Клінта» ініціювало судове провадження щодо розгляду скарги на дії приватного виконавця.

Щодо стану виконавчого провадження, повідомляє, що 17.04.2023 приватним виконавцем Ярмоленком О.В. винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу у виконавчому провадженні № 67065034.

Ухвалою суду від 06.06.2023 задоволено клопотання представника АТ "Державний експортно-імпортний банк України" (вх.ел. пошти №9958 від 02.06.2023) адвоката Медведської О.Г. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

В судове засідання 14.06.2023 з`явились представники Банку, Боржника та Харківської обласної прокуратури.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про причини нез`явлення суд не повідомили. Про час, день та місце розгляду справи повідомлені судом належним чином.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Верховний Суд у справі №361/8331/18 виходив з такого: "якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні".

Заслухавши думку учасників справи, враховуючи, що матеріали справи містять докази повідомлення інших учасників справи про дату, час та місце судового засідання, а також зважаючи на те, що явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов`язковою не визнавалась, участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони (стаття 42 Господарського процесуального кодексу України), колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, за відсутності 2-го відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів, оскільки їх неявка не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.

В судовому засіданні 14.06.2023 апелянт підтримав доводи апеляційної скарги та просив ухвалу суду першої інстанції від 15.03.2023 скасувати в частині, що оскаржується Боржником. Представник Банку та прокурор проти доводів апеляційної скарги заперечували. Просили оскаржувану ухвалу залишити без змін, апеляційну скаргу ТОВ «Клінта» без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Предметом розгляду даної справи є скарга ТОВ «Клінта» на дії приватного виконавця, визнати які неправомірними просить апелянт.

Водночас, доводи апеляційної скарги обґрунтовані також порушенням судом першої інстанції норм процесуального права. Зокрема, скаржник стверджує, що ані викликів, ані повідомлень про розгляд скарги в порядку ГПК України товариством не отримувалось.

Досліджуючи наведені доводи, колегія суддів зазначає наступне.

За змістом ст. ст. 2, 7, 13 ГПК України основними засадами господарського судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін; правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин; суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 42 ГПК України учасники справи, серед іншого, мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Відповідно до частин другої, третьої статті 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є необов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Під час перебування справи у провадженні суду останній повинен забезпечувати дотримання балансу між процесуальними правами сторін щодо права бути обізнаним про судову справу та своєчасним розглядом справи і вживати всіх можливих заходів для розгляду справи з дотриманням розумних строків.

Розгляд справи судом за відсутності сторони або інших учасників справи є можливим лише у разі наявності у суду відомостей щодо належного повідомлення сторони, учасника справи про дату, час та місце судового засідання.

Правова позиція з цього питання викладена в постанові Верховного Суду від 02.06.2020 справа № 910/17792/17.

Частиною четвертою статті 120 ГПК України встановлено, що ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно зі ст. 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно з ч. 2 статтею 27 ГПК України для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Абзац 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" встановлює, що Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до пункту 10 частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб: місцезнаходження юридичної особи.

Відповідно до частин 1, 3 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Отже, інформація щодо місцезнаходження юридичної особи вноситься до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на підставі відомостей, наданих безпосередньо цією юридичною особою, яка у разі зміни місцезнаходження зобов`язана внести відповідні зміни до ЄДРПОУ.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Дослідженням матеріалів справи встановлено, що спірний наказ суду від 09.04.2014 містив наступну адресу ТОВ «Клінта» - Харківська обл., м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 126/1 (код ЕДРПОУ 35857610).

Натомість, у скарзі на дії приватного виконавця від 05.11.2021, що є предметом розгляду у даній справі (а.с. 151 т. 6), ТОВ «Клінта» було зазначено наступну адресу місцезнаходження товариства: 61036, м. Харків, вул. Морозова, 7 (код ЄДРПОУ 35857610).

До скарги ТОВ «Клінта» також додано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань в якому зазначено, що місцезнаходженням юридичної особи (код ЄДРПОУ 35857610) є: 61036, Харківська обл., м. Харків, вул. Морозова, будинок 7.

Матеріали справи також свідчать, що після касаційного перегляду ухвали Господарського суду від 18.01.2022 та постанови Східного апеляційного господарського суду від 20.10.2022, ухвалою Господарського суду Харківської області від 28.02.2023 розгляд скарги ТОВ «Клінта» (від 05.11.2021) на дії приватного виконавця призначено до розгляду на 07.03.2023. Копію ухвали 01.03.2023 направлено ТОВ «Клінта» за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 126/1 (т. 8 а.с.206-207).

Вказану ухвалу повернуто до суду із позначкою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 206-207 т. 8).

Додатково ТОВ «Клінта» було повідомлено про час та місце судового засідання шляхом направлення телефонограми 06.03.2023. Натомість засоби зв`язку згідно даних телефонограми є іншими, ніж зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ТОВ «Клінта». Інших засобів зв`язку товариством суду не повідомлялось. (а.с. 95 т. 8).

07.03.2023 судом першої інстанції прийнято ухвалу, якою розгляд справи відкладено на 15.03.2023. Копію ухвали направлено на адресу апелянта лише 13.03.2023 і згідно даних трекінгу АТ «Укрпошти», поштове відправлення №6102272024048 станом на 14.03.2023-16.03.2023 не було вручено, а в подальшому повернуто поштовим відділенням на адресу суду із штампом поштового відділення 20.03.2023 «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 211 т. 8).

Ухвалу суду від 07.03.2023 також направлено судом першої інстанції на адресу місцезнаходження Боржника: м. Харків, вул. Морозова, 7 (а.с. 214 т. 8).

Натомість згідно даних трекінгу АТ «Укрпошти» поштове відправлення №6102272006570 (а.с. 2018 т. 8) станом на 15.03.2023 не вручено апелянту та повернуто 21.03.2023 до суду із позначкою поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою».

Телефонограма від 13.03.2023 про призначення судового засідання на 15.03.2023 передана судом на засоби зв`язку, які відсутні в матеріалах справи та є іншими, ніж зазначені ТОВ «Клінта» в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. (а.с.109 т. 8).

Колегія суддів враховує, що відповідно до ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Натомість, встановлені обставини свідчать, що ухвала суду першої інстанції від 07.03.2023 про відкладення розгляду скарги ТОВ «Клінта» від 05.11.2021, яка направлена судом за належною адресою місцезнаходження товариства станом на 15.03.2023 ТОВ «Клінта» не отримана та, у відповідності до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України є врученою апелянту лише 21.03.2023. (а.с. 214-216 т. 8).

Матеріали справи свідчать, що судом першої інстанції здійснювались також інші дії для належного повідомлення ТОВ «Клінта» про час, день та місце розгляду справи шляхом розміщення на офіційному сайті «Судова влада» копій ухвал суду від 28.02.2023, 07.03.2023. Текст відповідних ухвал також розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Крім того, будучи ініціатором розгляду скарги та стороною у справі, апелянт повинен був цікавитись відомим йому судовим провадженням, ініціатором якого він був. В той же час, колегія суддів вважає, що вжиття таких заходів судом не підтверджує, що ТОВ «Клінта» належним чином було повідомлений про дату та час розгляду даної справи в розумінні норм Господарського процесуального кодексу україни.

За відсутності у суду відомостей щодо належного та завчасного повідомлення сторони або інших учасників справи про судові засідання суд першої інстанції має вжити заходів щодо такого повідомлення, в тому числі відклавши, за необхідності, розгляд справи (п. 1 ч. 2 ст. 202 ГПК України).

Конституційне право брати участь у судовому розгляді, у тому числі бути належним чином повідомленим про дату судового розгляду, не може вважатися формальним.

Так, здійснення розгляду справи без участі сторони або інших учасників справи за відсутності інформації про їх належне повідомлення про часта місце розгляду справи є порушенням зазначених вимог законодавства та підставою для безумовного скасування судового рішення.

Правова позиція викладена в постанові від 02.06.2020 Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 910/17792/17.

Колегія суддів також зазначає, що вичерпний перелік випадків, які підтверджують дату вручення судового рішення, наведений у ст. 262 ГПК України і в цьому переліку день оприлюднення судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень не прирівняно до дня вручення судового рішення. Можливість дізнатися про наявність ухвали з Єдиного державного реєстру судових рішень є лише правом заявника. При цьому оприлюднення судового рішення в ЄДРСР не скасовує обов`язок суду вчасно направляти копії судових рішень учасникам справи.

Правова позиція з цього питання викладена в постанові Касаційного цивільного суду у справі №752/24301/19 від 16.11.2022.

Враховуючи вищевикладене та оцінивши вказані обставини, судова колегія вважає, що місцевим господарським судом під час розгляду справи не було дотримано норм процесуального права щодо належного повідомлення апелянта про час, дату та місце розгляду справи, що позбавило боржника можливості скористатися своїми процесуальними правами учасника справи, наданими Господарським процесуальним кодексом України.

Згідно з п. 3 ч 3. ст. 277 Господарського процесуального кодексу України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто господарським судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

З огляду на те, що апелянт обґрунтовує скаргу неналежним повідомленням Боржника про час, дату та місце розгляду справи, що також підтверджується матеріалами справи, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала Господарського суду Харківської області від 15.03.2023 у даній справі №922/2645/22 підлягає скасуванню через порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги. В апеляційній скарзі апелянт просить ухвалу Господарського суду Харківської області від 15.03.2023 у справі №922/153/13-г скасувати та ухвалити нове рішення, яким скаргу ТОВ "Клінта" щодо незаконності дій приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Ярмоленко О.В. задовольнити у наступній частині:

В іншій частині ухвалу Господарського суду Харківської області від 15.03.2023 просить залишити без змін.

Оскільки відповідно до п. 3 ч 3. ст. 277 ГПК України порушення судом першої інстанції норм процесуального права є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового судового рішення, судове рішення першої інстанції підлягає перегляду в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи апелянта та Банку, заслухавши у судовому засіданні представників Стягувача, Боржника, прокурора, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та зазначено вище, рішенням Господарського суду Харківської області від 04.12.2013 у справі №922/153/13-г залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 25.03.2014, первісний позов задоволено повністю. Присуджено до стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Клінта" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Семенівська взуттєва фабрика" на користь Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" в м. Харкові заборгованість в сумі 1683 228,76 доларів США / еквівалент 13454 047,48 грн та пеню у сумі 87214,45 грн. Присуджено до стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Клінта" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Семенівська взуттєва фабрика" на користь державного бюджету України 68820,00 грн. судового збору. Відмовлено в повному обсязі в задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Семенівська взуттєва фабрика" та зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Клінта" (т.4 а.с.11-21, т.5 а.с.91-101).

Після повернення матеріалів справи №922/153/13-г до суду першої інстанції, на виконання рішення Господарського суду Харківської області від 04.12.2013 та постанови Харківського апеляційного господарського суду від 25.03.2014, Господарським судом Харківської області 09.04.2014 видано відповідний наказ.

Зі змісту наказу від 09.04.2014 вбачається, що він є дійсний до пред`явлення до виконання у кредитні установи (державному виконавцю) до 26.03.2015 (а.с.113 т. 5).

09.04.2014 наказ направлений до ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" в м. Харкові за вихідним №010556/1 (т.5 а.с.112).

24.04.2014 АТ "Укрексімбанк" звернувся до Державної виконавчої служби України із заявою та просив відкрити виконавче провадження по примусовому виконанню наказу Господарського суду Харківської області №922/153/13 від 09.04.2014 про стягнення заборгованості з ТОВ "Клінта", накласти арешт на майно та кошти та оголосити заборону на його відчуження; вжити передбачені законом заходи примусового виконання рішення (а.с. 193-195 т. 5).

15.05.2014 постановою відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України відкрито виконавче провадження №43330946 з примусового виконання наказу Господарського суду Харківської області № 922/153/13 від 09.04.2014 зі стягнення заборгованості з ТОВ " Клінта".

25.05.2015 в рамках виконавчого провадження №43330946 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" (а.с. 196-197 т. 5).

Підставою повернення державним виконавцем зазначено, що постановами від 15.05.2014 та 06.06.2014, 20.06.2014 накладено арешти на все майно та грошові кошти боржника; відповідно отриманих запитів встановлено, що у боржника відсутні кошти та майно, на які може бути звернуто стягнення; згідно акту державно виконавця за адресою, вказаною у виконавчому документі (вул. Плеханівська 126/1) майно боржника, на яке може бути звернуто стягнення відсутнє; стягнуто заборгованість в сумі 6594,50 грн, виконавчий збір 696,48 грн, витрати на проведення виконавчих дій 144,18 грн. Таким чином, здійснені державним виконавцем заходи щодо розшуку майна виявились безрезультатними.

У пункті 2 постанови державного виконавця також зазначено, що виконавчий документ може бути повторно пред`явлений до виконання в строк до 25.05.2016.

Пунктом 3 постанови зазначено про її направлення стягувачу (а.с. 197 т. 5).

Згідно матеріалів справи вказану постанову від 25.05.2015 отримано Стягувачем 02.07.2015 (а.с. 198 т. 5 зворотній аркуш).

26.06.2015 АТ "Укрексімбанк" звернувся із заявою про примусове виконання рішення до Державної виконавчої служби України з боржника ТОВ "Семенівська взуттєва фабрика" (а.с. 199 т. 5).

16.07.2015 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження на підставі ст. ст. 23, 24. п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження». Зазначено, що згідно відмітки на виконавчому документі наказ дійсний до пред`явлення до 26.03.2015.

Зазначено, що представником стягувача подано заяву про відкриття виконавчого провадження 15.07.2015, тому, на даний час, станом на 16.07.2015 строк пред`явлення виконавчого документу пропущений (а.с. 201 т. 5). Згідно штампу вхідної кореспонденції вказану постанову отримано банком 31.08.2015 (а.с. 200 т. 5).

08.09.2015 АТ "Укрексімбанк" знов звернувся із заявою про примусове виконання рішення до Державної виконавчої служби України з боржника ТОВ "Семенівська взуттєва фабрика", в якій зазначив, що відповідно до ст. 116 ГПК (в редакції, діючої на той час) після набрання судовим рішенням законної сили видається лише один оригінал наказу про примусове виконання рішення. У зв`язку з цим АТ "Укрексімбанк", як стягувач, був позбавлений можливості для пред`явлення оригіналу наказу до виконання одночасно по ТОВ "Клінта" та ТОВ "Семенівська взуттєва фабрика" (а.с. 203 т. 5).

05.10.2015 старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Депаратаменту державної виконавчої служби міністерства юстиції України винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження на підставі ст. 21, ст. 23, п. 8 ч. 1 ст. 26 Закону Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-XIV (редакція від 06.06.2015). Підставою відмови зазначено, що документ набрав законної сили 25.03.2014, документ про примусове виконання поданий 29.09.2015. В процесі проведеної перевірки державним виконавцем встановлено, що заяву про відкриття виконавчого провадження подано представником банку в м. Харкові; копія довіреності представника не завірена належним чином (а.с. 204 т. 5). Вказану постанову отримано банком 30.10.2015 (а.с. 204 т. 5).

27.10.2015 Банк звернувся до державної виконавчої служби України про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню наказу від 09.04.2014, боржник: ТОВ "Семенівська взуттєва фабрика"; накладення арешту та майно і кошти боржника; вжити передбачені законодавством заходи примусового виконання рішення (а.с. 208 т. 5).

06.11.2015 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №49261209 з примусового виконання наказу Господарського суду Харківської області № 922/153/13 від 09.04.2014. (а.с. 209 т. 5).

24.07.2019 в рамках виконавчого провадження №49261209 відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу відповідно до п. 2 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження"(в редакції від 19.01.2019). Підстави повернення - у боржника відсутнє майно та кошти, боржник відсутній за місцем адреси (а.с. 211 т. 5).

24.04.2020 АТ "Укрексімбанк" в черговий раз звернувся із заявою про примусове виконання рішення до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ`янському та Слобідському районах у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) щодо боржника ТОВ "Семенівська взуттєва фабрика" та ТОВ "Клінта".

У заяві Стягувач зазначав, що судовий наказ попередньо надавався Стягувачем для виконання, проте, постановою від 24.07.2019 (ВП №49261209) старшого державного виконавця Кудрановського Ю.В. виконавчий документ повернуто стягувачу, про що є відмітка на оригіналі судового наказу (зворотній бок). Стягувач зазначав, що відповідно до ч. 5 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» повернення виконавчого документу стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону. Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» у разі повернення виконавчого документу стягувачу у зв`язку із неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення , а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника- з дня закінчення строку дії відповідної заборони (а.с. 212 т. 5) .

У зв`язку з цим, просив винести постанову про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного дня після одержання виконавчого документа (ч. 5 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження»).

22.05.2020 Міжрайонним відділом державної виконавчої служби по Основ`янському та Слобідському районах у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) винесено постанову про повернення виконавчого документу. Підставою повернення зазначено, що при перевірці відповідності виконавчого документу до Закону України «Про виконавче провадження» старшим державним виконавцем встановлено, що у заяві від 24.04.2020 представника АТ "Державний експортно-імпортний банк України" вказані два боржника. Відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів у заяві стягувача зазначається один боржник та один стягувач.

Керуючись п. 2 ч. 3 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повернуто стягувачу без прийняття до виконання (а.с. 213 т. 5).

07.10.2021 приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Ярмоленко О.В. на підставі ст. ст. 3, 4, 24. 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження» відкрито виконавче провадження №67065034 за наказом № 922/153/13-г виданим 09.04.2014.

Постановлено стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Клінта" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Семенівська взуттєва фабрика" на користь Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" в м. Харкові заборгованості в сумі 1683228,76 долара США (один мільйон шістсот вісімдесят три тисячі двісті двадцять вісім доларів 76 центів) / еквівалент 13454047,48 грн та пені у сумі 87214,45грн (а.с. 156 т. 6).

Також, виконавцем винесено постанови:

- від 07.10.2021 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Клінта" основну винагороду у сумі 1 354 126,19 грн, що стягується у відповідності до порядку виплати основної винагороди приватного виконавця, що визначений Постановою Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2016 р. № 643 (а.с. 160-161 т. 6);

- від 07.10.2021 про стягнення з боржника розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, що становить 500 грн(а.с. 158-159 т. 6);

- від 08.10.2021 про накладення арешту на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику Товариству з обмеженою відповідальністю "Клінта" у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 14895888,12 грн (а.с 163-164 т. 6);

- від 08.10.2021 про накладення арешту на все майно, що належить боржнику Товариству з обмеженою відповідальністю "Клінта" у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження - 14 895 888,12 грн (а.с. 162 т. 6).

Обставини відкриття 07.10.2021 приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Ярмоленко О.В. виконавчого провадження №67065034 за наказом № 922/153/13-г виданим 09.04.2014 стали підставою звернення боржника - ТОВ «Клінта» до Господарського суду Харківської області із скаргою щодо незаконності дій приватного виконавця Ярмоленко О.В.

У поданій до суду першої інстанції 05.11.2021 скарзі боржник просив суд:

- поновити строк подачі скарги на дії приватного виконавця щодо виконання виконавчого листа № 67065034;

- визнати дії приватного виконавця щодо виконання виконавчого листа № 67065034 неправомірними;

- скасувати постанову приватного виконавця від 07.10.2021 про відкриття виконавчого провадження № 67065034;

- скасувати постанову приватного виконавця від 07.10.2021 про стягнення з боржника основної винагороди у сумі 1 354 126,19 грн, що стягується у відповідності до порядку виплати основної винагороди приватного виконавця, що визначена постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2016 № 643, відповідно до якої, приватний виконавець, який забезпечив повне або часткове виконання виконавчого документа майнового характеру в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", одержує основну винагороду у розмірі 10 відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом;

- скасувати постанову приватного виконавця від 07.10.2021 про стягнення з Товариства розміру мінімальних витрат виконавчого провадження, що становить 500,00 грн;

- скасувати постанову приватного виконавця від 08.10.2021 про накладання арешту на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 14 895 888,12 грн;

- скасувати постанову приватного виконавця від 08.10.2021 про накладення арешту на все майно боржника у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження - 14 895 888,12 грн.

Обґрунтовуючи підстави скарги боржник зазначав, що не зважаючи на встановлений судом в ухвалі Господарського суду Харківської області від 21.09.2021 у справі №922/153/13-г факт того, що строк пред`явлення наказу Господарського суду Харківської області від 09.04.2014 у справі №922/153/13 не поновлений, постановою приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Ярмоленко О.В. від 07.10.2021 відкрито виконавче провадження №67065034 за наказом № 922/153/13-г виданого 09.04.2014 про стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛІНТА" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Семенівська взуттєва фабрика" на користь Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" в м. Харкові заборгованості в сумі 1683228,76 долара США (один мільйон шістсот вісімдесят три тисячі двісті двадцять вісім доларів 76 центів) / еквівалент 13454047,48грн. та пені у сумі 87214,45грн.

Також, приватним виконавцем винесено постанови: від 07.10.2021 про стягнення з боржника основної винагороди у сумі 1354126,19 грн, що стягується у відповідності до порядку виплати основної винагороди приватного виконавця, що визначений Постановою Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2016 р. № 643; від 07.10.2021р. про стягнення з боржника розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, що становить 500,00 грн; від 08.10.2021 про накладення арешту на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 14895888,12 грн та постановою від 08.10.2021 накладено арешт на все майно боржника у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження - 14895888,12 грн.

Заявник наголошував, що Господарським судом Харківської області ухвали від 21.09.2021, у задоволенні заяви стягувача щодо видачі наказів від 04.12.2013 у справі №922/153-13-г відмовлено; у вказаній ухвалі суд дійшов висновку, що банк (стягувач) без поважних причин пропустив строк, встановлений ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції від 02.03.2014) для пред`явлення наказу до виконання, а саме, до 26.03.2015; із заявою про примусове виконання рішення банк звернувся 26.06.2015, тобто після закінчення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання; із заявою про поновлення пропущеного строку пред`явлення наказу до виконання банк до суду не звертався; переривання строку пред`явлення виконавчого документу до виконання, на який посилається стягувач не розпочинається спочатку, а продовжується.

Виходячи з наведеного, а також посилаючись на приписи ст. ст. 4, 12, 26 Закону України «Про виконавче провадження» заявник вважав про відсутність підстав прийняття приватним виконавцем заяви стягувача та відкриття 07.10.2021 виконавчого провадження №67065034 з примусового виконання наказу №922/153/13-г від 09.04.2014.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Відповідно до приписів статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно із частиною 2 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання усіма органами державної влади, органами самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до статті 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Вказана норма кореспондується зі статтею 326 Господарського процесуального кодексу України, за якою судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

За приписами частин першої, третьої статті 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Наказ, судовий наказ, ухвала суду мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 13.12.2012р. № 18-рп/2012).

Питання, пов`язані з примусовим виконанням судових рішень і рішень інших органів, врегульовано Законом України "Про виконавче провадження". Вказаний Закон є спеціальним законом, яким державний та приватний виконавці керуються при примусовому виконанні рішень суду та інших органів (посадових осіб).

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом України "Про виконавче провадження" (в редакції станом на час вчинення відповідних дій).

Як свідчать матеріали справи, станом на 09.04.2014 (час постановлення судом наказу №922/153/13-г) діяв Закон України "Про виконавче провадження" в редакції від 21.04.1999 №606-XIV (далі Закон №606-XIV ).

У пункті 1 частини другої статті 22 Закону №606-XIV зазначено, що строк для виконання судових рішень встановлюється з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення.

Відповідно до наказу від 09.04.2014 рішення у справі №922/153/13-г набирає чинності 25.03.2014.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 22 Закону №606-XIV (у редакції, чинній на час пред`явлення наказу суду від 09.04.2014 до примусового виконання та відкриття виконавчого провадження з виконання цього виконавчого документа) виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Таким чином, станом на момент видачі господарським судом Харківської області наказу №922/153/13-г від 09.04.2014 (т.5 а.с.113) враховувались вимоги статті 22 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції від 02.03.2014).

Отже, виконавчий документ (наказ суду), виданий 09.04.2014 у справі №922/153/13-г , підлягав пред`явленню Стягувачем до примусового виконання протягом року з дня набрання рішенням законної сили, про що також зазначено в наказі від 09.04.2014. Зокрема, згідно наказу, він дійсний для пред`явлення до виконання в кредитні установи (державному виконавцю) до 26.03.2015.

Згідно з пунктом 1 частини першої, частиною другою статті 23 Закону №606-XIV строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються пред`явленням виконавчого документа до виконання.

Частинами 2, 3 статті 23 Закону №606-XIV встановлено, що після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, - з моменту закінчення дії відповідної заборони.

Виходячи з наведених приписів, строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються пред`явленням виконавчого документа до виконання. Після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

Встановлені у справі обставини свідчать, що виконавчий документ, а саме, наказ від 09.04.2014 неодноразово пред`являвся стягувачем до примусового виконання до державної виконавчої служби та неодноразово повертався Стягувачу. Зокрема, вперше, наказ пред`явлено до виконання 24.04.2014 та повернуто виконавчою службою 25.05.2015; в подальшому наказ пред`являвся до виконання 26.06.2015 та був повернутий виконавчою службою 16.07.2015, 08.09.2015 наказ пред`явлено до виконання та повернуто виконавчою службою 05.10.2015, 26.10.2015 (06.11.2015 відкрито виконавче провадження та 24.07.2019 повернуто виконавчий документ стягувачу).

Зважаючи на це, відповідно до статті 23 Закону №606-XIV строк пред`явлення виконавчого документа до виконання переривався, зокрема, стягувач звертався до виконавчої служби, а державними виконавцями неодноразово вчинялись дії з повернення виконавчого документу. Зокрема, 06.11.2015 відкрито виконавче провадження та 24.07.2019 повернуто виконавчий документ стягувачу.

Водночас 05.10.2016 набрав чинності Закон України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII), яким збільшено строк пред`явлення виконавчих документів до виконання до трьох років з наступного дня після набрання рішенням законної сили (частини перша, друга статті 12 Закону №1404-VIII).

Частиною першою статті 1 Закону №1404-VІІІ унормовано, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону №1404-VІІІ примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

У пункті 5 Розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1404-VIII визначено, що виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Відповідно до пункту 7 Розділу ХІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1404-VІІІ виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Отже, законодавець збільшив до трьох років після набрання рішенням законної сили строк пред`явлення до виконання як наказів суду, виданих після набрання чинності цим законом (05.10.2016), так і наказів суду, які були видані на виконання судових рішень до 05.10.2016 та строк пред`явлення яких до виконання не сплинув станом на 05.10.2016 (аналогічний висновок викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.12.2018 у справі №910/11424/15, від 20.05.2019 у справі №904/10285/15, від 30.07.2019 у справі №922/3137/15, від 26.12.2019 у справі №10/339/10).

Згідно із статтею 12 Закону №1404-VІІІ виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі:

1) пред`явлення виконавчого документа до виконання;

2) надання судом, який видав виконавчий документ, відстрочки або розстрочки виконання рішення.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони (ч. 4, ч. 5 ст. 12 Закону).

Частиною п`ятою статті 12 Закону №1404-VIII унормовано, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

Отже, наведена норма, встановлюючи з якого саме моменту починається перебіг строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, наводить лише два випадки такого повернення, а саме: 1) неможливість в повному обсязі або частково виконати рішення; 2) встановлення законом заборони щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника. Обидва ці випадки є такими, що підпадають під положення статті 37 цього Закону.

Так, частиною першою, статті 37 Закону №1404-VIII, яка має назву "Повернення виконавчого документа стягувачу", унормовано таке. Виконавчий документ повертається стягувачу, якщо: 2) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними (пункт 2).

Про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску виконавець виносить постанову. Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону (частини четверта, п`ята статті 37 Закону №1404-VIII).

Аналізуючи вищенаведену норму права, колегія суддів дійшла висновку, що по-перше, вона встановлює випадки повернення виконавчого документа стягувачу після відкриття виконавчого провадження, яке презюмується відкритим у відповідності до чинного законодавства; по-друге, стаття 37 цього Закону прямо встановлює право повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону, саме тоді, коли виконавчий документ було повернуто стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, унормовуючи підстави "повернення виконавчого документа без прийняття до виконання".

Правова позиція з цього питання викладена в постанові Верховного Суду від 05.03.2021 у справі №902/1326/13.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі №240/10258/19 від 22.09.2021 Суд зазначив, що суть переривання строку полягає у тому, що при настанні зазначених обставин (юридичних фактів) перебіг строку починається спочатку, а час, який минув до перерви, до нового строку не зараховується. Про це було безпосередньо зазначено у частині другій статті 23 Закону № 606-XIV, яка є попередньою редакцією Закону № 1404-VIII, тоді як в чинній редакції Закону питання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання урегульовано статтею 12, але в ній ця норма відсутня.

Норми щодо переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебувають у системному зв`язку із застосуванням норм, що регулюють завершення виконавчого провадження шляхом повернення виконавчого документа стягувачу.

Отже, з аналізу частини четвертої та п`ятої статті 12 Закону № 1404-VIII висновується, що після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання у зв`язку з його пред`явленням до виконання перебіг строку починається заново з наступного дня після його повернення. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

Таким чином, повернення виконавчого документа без виконання не позбавляє стягувача права на повторне пред`явлення виконавчого документа до виконання в межах строку, встановленого статтею 12 Закону № 1404-VIII.

Така позиція узгоджується з подібними правовими висновками, висловленими у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 29 жовтня 2020 року у справі № 916/922/16 та у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 27 травня 2021 року у справі № 303/2642/20.

Встановлені у справі обставини свідчать, що 06.11.2015 в черговий раз відкрито виконавче провадження №49261209 з примусового виконання наказу Господарського суду Харківської області № 922/153/13 від 09.04.2014 (а.с. 209 т. 5) та 24.07.2019 повернуто виконавчий документ стягувачу (а.с. 211 т. 5) на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції від 19.01.2019). Підстави повернення - відсутнє майно та кошти, боржник відсутній за місцем адреси. Тобто, після повернення наказу 24.07.2019 Стягувачу, трирічний перебіг строку пред`явлення наказу до виконання почався спочатку.

В черговий раз АТ "Укрексімбанк" звернувся із заявою про примусове виконання рішення до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ`янському та Слобідському районах у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) щодо боржника ТОВ "Семенівська взуттєва фабрика" та ТОВ "Клінта" 24.04.2020.

Отже, згідно з положеннями ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження" строк пред`явлення виконавчого документа починає обчислюватись з моменту повернення, тобто з 22.05.2020.

Виходячи з вищенаведених приписів законодавства та встановлених у справі обставин, колегія суддів приходить до висновку, що доводи Боржника про те, що приватним виконавцем 07.10.2021 безпідставно відкрито виконавче провадження №67065034 у зв`язку із пропуском Банком строку пред`явлення виконавчого документу, дія якого була до 26.03.2015, і що строк пред`явлення виконавчого документу до виконання закінчився, не відповідають положенням Закону та не знайшли свого підтвердження.

Пунктом 1 частини першої статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції на час винесення постанов приватним виконавцем 07.10.2021), примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Відповідно до частини першої статті 5 зазначеного Закону примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно з частинами третьої та п`ятої розділу III Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом від 02.04.12 № 512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за №489/208023 (далі - Інструкція з організації примусового виконання рішень), заява про примусове виконання рішення подається до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця у письмовій формі разом із оригіналом (дублікатом) виконавчого документа; у разі відсутності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання, виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, в тому числі, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей (ч. 5 ст. 26 Закону).

Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) (ч. 4 ст. 27 Закону).

Витрати виконавчого провадження приватних виконавців здійснюються за рахунок авансового внеску стягувача, стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження можуть здійснюватися приватним виконавцем за рахунок власних коштів.

Кошти виконавчого провадження складаються з:

1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України (ч. 1, ч. 3 ст. 42 Закону).

Згідно абз. 3 ч. 2 ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження", постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

З урахуванням наведених приписів, а також встановлених у справі обставин, суд вважає, що за відсутністю підстав для повернення виконавчого документу, строк дії якого є продовженим до трьох років після повернення наказу державним виконавцем 22.05.2020, приватним виконавцем Ярмоленко О.В. 07.10.2021 правомірно було відкрито виконавче провадження №67065034 та здійснено інші заходи з виконання судового наказу, зокрема, накладено арешт на кошти та майно боржника в межах суми звернення стягнення.

З приводу вимог боржника в частині визнання неправомірними дій приватного виконавця щодо прийняття постанови про стягнення з боржника основної винагороди від 07.10.21 у сумі 1 354 126,19 грн та постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 07.10.21 у сумі 500,00 грн, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно із статтями 339, 340 ГПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права. Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Натомість правилами адміністративного судочинства щодо особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця за частиною першою статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень.

Крім загального порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби, визначеного наведеними нормами процесуального законодавства, відповідні спеціальні норми встановлені Законом України "Про виконавче провадження", відповідно до частини першої статті 74 якого рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Водночас, частиною другою статті 74 зазначеного Закону передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 382/389/17 зазначено, що "імперативною нормою - частиною другою статті 74 Законом України "Про виконавче провадження" (Закон № 1404-VIII) закріплено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.

З наведеного вбачається, що Законом України "Про виконавче провадження" встановлено спеціальний порядок судового оскарження рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця щодо стягнення виконавчого збору та/або витрат на проведення виконавчих дій, згідно з яким відповідні спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 232, судовими рішеннями є судові накази. Частиною 1 статті 327 також передбачено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Тобто процесуальне законодавство у господарському судочинстві передбачає, що на виконання судового рішення господарським судом видається наказ, в той час як Боржник у скарзі просить визнати неправомірними дії приватного виконавця Ярмоленко О.В. щодо виконання виконавчого листа № 67065034.

Виходячи із встановлених у справі обставин, колегія суддів вважає про відсутність підстав для задоволення скарги ТОВ «Клінта» від 05.11.2021 щодо незаконності дій приватного виконавця Ярмоленко О.В. з підстав, викладених Боржником у заяві.

В апеляційній скарзі апелянт вважає, що під час нового розгляду справи судом не надано оцінки щодо преюдиційних обставин, встановлених ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.09.2021. Тим самим, на думку апелянта, судом не виконано вказівки Верховного Суду.

З приводу наведених доводів колегія суддів зазначає наступне.

За приписами ч.5 ст. 310 ГПК України, висновки суду касаційної інстанції, у зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 вказаного Кодексу, вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

В ході касаційного перегляду даної справи, Верховний Суд зазначив, що застосовуючи преюдиційність обставин, встановлених ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.09.2021, судами залишено поза увагою, що ухвала Господарського суду Харківської області від 21.09.2021 була прийнята у даній справі, у той час як положеннями частини четвертої статті 75 ГПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Суд зазначив, що зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що суди посилаючись на преюдиційність обставин, встановлених ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.09.2021 у цій же справі, надали власну оцінку доводам сторін, викладеним у скарзі на дії приватного виконавця та запереченнях на скаргу, тобто самостійно встановлювали обставини та визначали обґрунтованість скарги на дії приватного виконавця та відповідність вимогам законодавства таких дій.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до приписів частини сьомої статті 75 ГПК України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі №917/1345/17.

Господарський суд під час розгляду конкретної справи на підставі встановлених ним обставин (у тому числі з урахуванням преюдиційних обставин) повинен самостійно оцінювати обставини (факти), які є предметом судового розгляду та ухвалити рішення з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

Правова позиція з цього питання викладена у постанові Верховного Суду від 20.03.2020 у справі № 910/2360/19.

Частиною 4 ст. 75 ГПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдицію утворюють лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що відображується в мотивувальній частині судового акта. Лише згадувані, але такі, що не одержали оцінку суду, обставини не можуть розглядатися як встановлені судом і не набувають властивостей преюдиціальності. Також преюдиціальні факти слід відрізняти від оцінки іншим судом певних обставин.

Отже, обставини, встановлені у справі, що є преюдиційною, мають належати до предмета доказування, тобто їх встановлення має бути необхідне для вирішення тієї справи. Оскільки предмет доказування спочатку визначається підставами звернення, а потім обґрунтовується нормами матеріального права, які підлягають застосуванню при вирішенні спору, то питання про те, чи належав певний факт до предмета доказування, є питанням права, а не факту.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, що викладений у постанові від 24.05.18 у справі №922/2391/16: «Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.

Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом (постанова КГС ВС від 19.12.2019 у справі №916/1041/17).

В ухвалі Господарського суду Харківської області від 21.09.2021 та постанові Східного апеляційного господарського суду від 20.12.2021, на які посилається апелянт, судами надавалась лише правова оцінка обставинам видачі Банку наказів на примусове виконання рішення Господарського суду Харківської області від 04.12.2013 у справі №922/153/13-г на кожного боржника окремо. В той же час, правова оцінка в розумінні приписів ст. 75 ГПК України не є обов`язковою для господарського суду, принаймні, що предметом розгляду на даний час, є надання судом оцінки правомірності дій приватного виконавця в ході здійснення ним виконавчих дій та відповідність таких дій вимогам законодавства. Зокрема, під час розгляду скарги ТОВ «Клінта» на дії приватного виконавця судом апеляційної інстанції встановлено також обставини, які свідчать, що 06.11.2015 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби МЮУ винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №49261209 з примусового виконання наказу від 09.04.2014. Наказ перебував на виконанні до 24.07.2019 та повернутий стягувачу на підставі п. 2 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження"(в редакції від 19.01.2019). Втім, боржником, який вважав, що строком пред`явлення наказу до виконання є 26.03.2015, дії державного виконавця щодо відкриття 06.11.2015 виконавчого провадження не оскаржувались. В той же час, повернення 24.07.2019 наказу Стягувачу, з урахуванням змін законодавства, свідчить, що трирічний перебіг строку пред`явлення наказу до виконання почався спочатку. Подальша реалізація Стягувачем свого права на пред`явлення наказу до виконання була здійснена AT «Укрексімбанк» шляхом звернення із заявою про примусове виконання рішення до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ`янському та Слобідському районах у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) щодо боржника ТОВ "Семенівська взуттєва фабрика" та ТОВ "Клінта" 24.04.2020 та в подальшому до приватного виконавця, який відкрив виконавче провадження 07.10.2021.

Також апелянт зазначає, що підтримавши позицію AT «Укрексімбанк» суд першої інстанції не врахував, що Банк не надав жодного доказу до свого пояснення з запереченнями ані під час первісного, ані під час другого розгляду справи; докази які були оцінені судом були надані AT «Укрексімбанк» до заяви від 21.07.2021 (вх.№17041) про видачу наказів на примусове виконання рішення Господарського суду Харківської області від 04.12.2013 у справі 922/153/13-г та за наслідками якої було прийнято ухвалу від 21.09.2021 із протилежними висновками щодо строків пред`явлення наказу до виконання; не зважаючи на те, ще предметом даної скарги є незаконність дій приватного виконавця, Банк не надав до справи жодного пояснення та/або заперечення з доказами, в той час як спір щодо правомірності скарги на дії приватного виконавця по суті йде між Боржником (ТОВ «Клінта») та Стягувачем (AT «Укресімбанк»).

Колегія суддів зазначає, що у пунктах 1 - 3 частини першої статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частинами першою та третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників (ч. 1 ст. 75 ГПК України).

Як убачається зі змісту ухвали суду першої інстанції, доводи Боржника стосовно наявності підстав для оскарження дій приватного виконавця, а також доводи Стягувача про наявність підстав для відмови у задоволенні заяви Боржника були оцінені судом з урахуванням дослідження тих доказів, які були надані сторонами на підтвердження своїх вимог і заперечень та містяться в матеріалах справи. Розглядаючи справу, суд першої інстанції з`ясував істотні обставини із застосуванням передбачених статтею 86 ГПК України критеріїв дослідження доказів щодо оцінки кожного такого доказу окремо і їх сукупності в цілому та забезпечив дотримання стандартів доказування, визначених процесуальним законом. В той же час, ненадання Стягувачем під час розгляду скари Боржника на дії приватного виконавця до суду додаткових доказів, не позбавляло суд можливості здійснювати розгляд справи за наявними у справі матеріалами, які суд вважав достатніми для її розгляду.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги в частині порушення судом першої інстанції норм матеріального права не знайшли свого підтвердження. В той же час, за встановлених у справі обставин порушення судом першої інстанції норм процесуального права, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям у справі нового рішення, яким у задоволенні скарги ТОВ «Клінта» на дії приватного виконавця (від 05.11.2021) має бути відмовлено.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції керуючись положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладає витрати за подання апеляційної скарги на апелянта.

Керуючись статтями 253, 254, 270, 275, 277, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Клінта" задовольнити частково.

Ухвалу Господарського суду Харківської області від 15.03.2023 у справі №922/153/13-г скасувати.

Прийняти нове рішення.

У задоволенні скарги ТОВ "Клінта" щодо незаконності дій приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Ярмоленко О.В. (вх. №26058 від 05.11.2021) відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені ст. 286 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 26.06.2023

Головуючий суддя В.В. Лакіза

Суддя Л.М. Здоровко

Суддя О.В. Шевель


Суд	Східний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення	14.06.2023
Оприлюднено	28.06.2023
Номер документу	111767422
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань банківської діяльності кредитування

Жиляєв Є.М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 14.06.2023 по справі 922/153/13-гСХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —922/153/13-г

Постанова від 14.06.2023

Постанова
від 14.06.2023 по справі 922/153/13-г
СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД