Рішення

від 26.06.2023 по справі 904/1940/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.06.2023м. ДніпроСправа № 904/1940/23

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Широківської районної спілки споживчих товариств, смт. Широке, Криворізький район, Дніпропетровська область

до Фізичної особи-підприємця Єременко Олени Романівни, смт. Широке, Криворізький район, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості за договором оренди у розмірі 19 841, 00 грн.

Без виклику (повідомлення) учасників справи

РУХ СПРАВИ В СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Широківська районна спілка споживчих товариств звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Єременко Олени Романівни про стягнення заборгованості за договором оренди № 5 від 30.12.2022 у розмірі 19 841, 00 грн., з яких: 16 429, 00 грн. - заборгованість по сплаті орендної плати; 3 412, 00 грн. заборгованість зі сплати комунальних платежів.

Ухвалою від 20.04.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження. Учасників процесу повідомлено, що розгляд справи буде здійснюватися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

29.05.2023 від відповідача на офіційну електронну пошту суду надійшов відзив на позов.

Суд зауважує, що даний відзив, в порушення вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, не має закінчення та підпису відповідача або його повноважного представника.

Крім того, до відзиву відповідачем не додано доказів направлення його позивачу, а також відсутні докази в підтвердження заперечень.

Враховуючи викладене, суд не приймає даний відзив, тому розгляд справи здійснюється без його врахування.

Господарський суд констатує, що сторони мали реальну можливість надати всі існуючі докази в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень суду першої інстанції.

Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Судові дебати не проводяться.

Суд бере до уваги, що за змістом ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є, зокрема, розумні строки розгляду справи судом.

Наведені конституційні засади означають серед іншого неприпустимість таких дій суду щодо строку розгляду справи, що не мають об`єктивного та розумного обґрунтування.

Згідно ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави; суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі; розумність строків розгляду справи судом є одним з основних засад (принципів) господарського судочинства.

Відповідно до частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

При цьому, розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Розумним, зокрема вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс Проти Греції" від 05.02.2004).

Слід також відзначити, що з практики Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема складність справи та поведінка заявників.

Так, у справі "Хосце проти Нідерландів" 1998 суд вирішив, що тривалість у 8,5 років є розумною у контексті статті 6 Конвенції, у зв`язку зі складністю справи, а у справі "Чірікоста і Віола проти Італії", 15-річний строк розгляду визнано Європейським судом з прав людини виправданим, у зв`язку з поведінкою заявників.

Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Враховуючи викладене, зважаючи на перебування судді Назаренко з 09.06.2023 по 23.06.2023 у відпустці, 26.06.2023 здійснено розгляд справи по суті в межах розумного строку.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Враховуючи приписи частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором оренди об`єкта нерухомості №5 від 30.12.2022 в частині своєчасної оплати орендних та комунальних платежів.

ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА.

Відповідач про наявність справи в суді повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення (а.с. 49).

ОБСТАВИНИ, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Предметом доказування у даній справі є обставини, пов`язані з укладенням договору оренди, наявність заборгованості за договором.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Між Широківською районною спілкою споживчих товариств (Орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Єременко Оленою Романівною (Орендар) укладено договір оренди об`єкта нерухомості від 30.12.2022 (надалі Договір), за умовами п. 1.1. якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування окермо визначене нерухоме майно частину нежитлової будівлі літ.А-2 кафе «Сатурн» (колишній ресторан «Україна») площею 80,9 кв.м., що знаходиться за адресою: 53700, Дніпропетровська область, Широківський район, смт. Широке, вул. Соборна (Леніна), 98 (надалі Об`єкт оренди).

Об`єкт оренди використовується Орендарем для роздрібної торгівлі переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (п. 1.2. договору).

Згідно п. 2.1. договору Орендодавець передає Орендарю об`єкт оренди за актом приймання-передачі (додаток, що є невід`ємною частиною даного договору). В акті приймання-передачі сторони зазначають склад об`єкта оренди, його стан на момент передачі у користування та інше.

Цей договір набуває чинності з 01.01.2023 і діє до 31.03.2023 включно (п. 4.1. договору).

Згідно п. 5.1 договору, орендна плата за користування 1 кв.м. об`єкта оренди становить 125,00 грн.

Загальний розмір орендної плати за користування об`єктом оренди становить: 10 000,00 грн. Розмір оренди може бути змінений орендодавцем у випадку збільшення індексу інфляції більше ніж на 15% згідно даних Держкомстату з моменту укладання даного договору.

Нарахування орендодавцем орендної плати за цим договором здійснюється з дня прийняття орендарем об`єкту оренди за актом приймання-передачі. Нарахування орендодавцем орендної плати за договором припиняється з дня наступного за днем повернення орендарем об`єкту оренди орендодавцю та підписання сторонами відповідного акту приймання-передачі. Рахунки направляються на вайбер 0971603559 (п. 5.1.1 договору).

У відповідності до п. 5.1.3 договору орендар здійснює повну оплату орендної плати за місяць до 15 числа поточного місяця, в якому здійснюється користування об`єктом оренди на розрахунковий рахунок орендодавця, оплату комунальних послуг та інших платежів здійснювати у 3-денний строк після отримання рахунків від орендодавця.

Крім орендної плати, орендар щомісячно сплаче орендодавцю наступні платежі: відшкодування комунальних послуг (енерго-, вода та водовідведення), які споживаються орендарем (підп. а, п. 5.2. договору).

Розрахунок вартості комунальних послуг, що підлягають компенсації орендарем проводиться наступним чином: за послуги електропостачання, вода та водовідведення на підставі даних приладів обліку або згідно номінальної потужності електроприладів, встановлених на об`єкті оренди, згідно діючих тарифів від постачальників послуг з урахуванням витрат, пов`язаних з експлуатацією електроустановок, а також втрат електричної енергії, пов`язаних з передачею в мережі орендаря та витрат орендодавця (єдиний податок 2%). (підп.1 п. 5.2.1 договору).

Оплата орендарем платежів, передбачених цим договором, здійснюється на підставі рахунків орендодавця. Зазначені рахунки формуються орендодавцем та сплачуються орендарем у безготівковому порядку на поточний рахунок орендодавця в національній валюті України у строки, передбачені цим договором.

Орендар зобов`язаний до настання дати сплати ним відповідних платежів за цим договором отримати у представника орендодавця відповідні рахунки на сплату передбачених цим договором платежів. (п.п. 5.3-5.4 договору).

На виконання умов Договору згідно з актом приймання-передачі торгових площ в операційну оренду від 01.01.2023 Об`єкт оренди передано в строкове платне користування Орендарю.

Даний акт підписано сторонами без зауважень.

Позивачем виставлено відповідачу рахунок на оплату орендної плати за січень 2023 - № 22 від 09.01.2023 на суму 10 000,00 грн., а також укладено акт приймання передачі виконаних робіт (послуг) № 1 від 31.01.2023; за Лютий 2023 рахунок № 22 від 24.02.2023 та акт приймання-передачі виконаних робіт (послуг) на суму 9 841,00 грн.

17.02.2023 відповідач надав позивачу заяву з проханням розірвати договір оренди № 5 від 30.12.2022 з 18.02.2023.

Згідно акту приймання-передачі торгових площ з операційної оренди від 18.02.2023, відповідач повернув, а позивач прийняв об`єкт оренди.

Згідно даного акту борг по орендній платі та використаній електроенергії за відповідачем станом на 18.02.2023 19 841,00 грн.

Вказаний акт підписано сторонами без зауважень.

Позивач звернувся до відповідача з претензією № 8 від 24.02.2023 з вимогою про сплату заборгованості в розмірі 19 841,00, з яких 16 429,00 грн. заборгованість з орендної плати за січень-лютий 2023, 3 412,00 грн. компенсація за електроенергію за січень лютий 2023.

Відповідач отримав дану вимогу 24.02.2023 нарочно, про що свідчить відмітка на вимозі (а.с. 21).

Суд зауважує, що матеріали справи містить акт звірки розрахунків, згідно якого відповідач своїм підписом визнав наявність заборгованості за спірним договором у розмірі 19 841,00 грн.

Відповідач заборгованість в розмірі 19 841,00 грн. не сплатив, що і стало причиною звернення позивача до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності та враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочини, різновидом яких є договори є волевиявленням осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст. 12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Таким чином, цивільні права та обов`язки виникають з договорів, тобто носять диспозитивний характер. Це полягає у обов`язку сторін договору виконувати взяті на себе зобов`язання, визначені умовами договору.

Відповідно до ст.ст. 509, 526, 530 Цивільного кодексу України, в силу зобов`язання одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, і в установлений строк.

Положеннями ст.ст. 526, 629 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Сторони повинні належним чином виконувати взяті на себе зобов`язання за укладеними договорами. Дане витікає з умов розглядуваного договору та вимог законодавства, згідно з яким суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору ( ч.1 ст.193 ГК України).

При укладені господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного виявлення, мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству (ч. 4 ст.179 ГК України).

Взаємовідносини, що склалися між сторонами у справі суд кваліфікує як правовідносини, що випливають із договору найму (оренди), згідно якого та в силу ст. 759 Цивільного кодексу України наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Аналогічні норми містяться також в положеннях п. 1 ст. 283 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Пунктами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідач свого обов`язку щодо своєчасного і повного внесення орендної плати за користування орендованим приміщенням за січень 2023 лютий 2023 за Договором належним чином і у встановлений строк не виконав, а також Відповідачем не компенсовано витрати на електроенергію за січень 2023 лютий 2023, у зв`язку з чим його заборгованість перед Позивачем станом становить 19 841,00 грн, в тому числі орендної плати в розмірі 16 429,00 грн за Договором та 3 412,00 грн заборгованість зі сплати комунальних платежів.

Таким чином, оскільки факт порушення відповідачем зазначених договірних зобов`язань встановлений судом та по суті відповідачем не спростований, позовні вимоги підлягають задоволенню, як обґрунтовано заявлені та підтверджені належними та допустимими доказами.

Щодо обґрунтування кожного доказу суд зазначає наступне.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" наголосив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не слід розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню зі стягненням з відповідача на користь позивача заборгованості з орендної плати в розмірі 16 429,00 грн та 3 412,00 грн заборгованість зі сплати комунальних платежів.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.

З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Широківської районної спілки споживчих товариств до Фізичної особи-підприємця Єременко Олени Романівни про стягнення заборгованості за договором оренди у розмірі 19 841, 00 грн. задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Єременко Олени Романівни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Широківської районної спілки споживчих товариств (53700, Дніпропетровська область, Криворізький (Широківський) район, смт. Широке, вул. Соборна, буд. 104а; ідентифікаційний код 01746500) заборгованість з орендної плати в розмірі 16 429,00 грн, заборгованість зі сплати комунальних платежів у розмірі 3 412,00 грн, судовий збір у розмірі 2684,00 грн., про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано - 26.06.2023.

Суддя Н.Г. Назаренко