Рішення

від 26.06.2023 по справі 914/438/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.06.2023м. ДніпроСправа № 914/438/23

Господарський суд Дніпропетровської області

у складі судді Дупляка С.А.,

без повідомлення (виклику) учасників справи,

дослідивши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи №914/438/23

за позовом Акціонерного товариства "КРЕДОБАНК"

до

1. Товариства з обмеженою відповідальністю "АБМ-Експорт",

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Барс" ЛТД",

3. ОСОБА_1

про стягнення грошових коштів,

в с т а н о в и в:

1. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Акціонерне товариство "КРЕДОБАНК" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Львівської області з позовною заявою від 30.01.2023 за вих. №б/н до Товариства з обмеженою відповідальністю "АБМ-Експорт" (далі - відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю "Барс" ЛТД" (далі - відповідач-2) та до ОСОБА_1 (далі - відповідач-3), у якій позивач просить суд стягнути солідарно відповідачів 1, 2, 3 на свою користь 160.486,79 грн, з яких 134.790,05 грн неповернутої суми кредиту за кредитним договором №51/91/О від 27.10.2020, простроченої суми процентів у розмірі 25.496,74 грн та 200,00 грн комісії з управління кредитом.

Судові витрати позивач просить покласти на відповідачів 1, 2, 3.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 06.02.2023 справу №914/438/23 вирішено передати за підсудністю до Господарського суду Дніпропетровської області.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №914/438/23 визначено суддю ДУПЛЯКА Степана Анатолійовича, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.03.2023.

Ухвалою від 07.03.2023 вирішено звернутися до Головного управління ДМС у Львівській області (вул. Січових Стрільців, 11, м. Львів, E-mail: lv@dmsu.gov.ua) із запитом щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 .

Через відділ документального забезпечення 04.04.2023 від Головного управління ДМС у Львівській області надійшов лист від 15.03.2023 за вих. №1234, у якому міститься інформація, що адреса місця проживання ОСОБА_1 є: АДРЕСА_1 .

Ухвалою від 06.04.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання та без виклику учасників справи за наявними у ній матеріалами (в порядку письмового провадження).

Як вбачається з матеріалів справи, ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 06.04.2023 надсилалася відповідачу-1 на адресу: 49000, Дніпропетровська область, місто Дніпро, пр. Яворницького Дмитра, будинок 30, за трек-номером 4930021881360.

Зазначена кореспонденція повернулась на адресу господарського суду без вручення адресату, зокрема, 02.05.2023 з відміткою пошти «адресат відсутній за вказаною адресою».

Також ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 06.04.2023 надсилалася відповідачу-2 на адресу: АДРЕСА_2 , за трек-номером 4930021882277.

Зазначена кореспонденція повернулась на адресу господарського суду без вручення адресату, зокрема, 09.05.2023.

З матеріалів справи вбачається і те, що ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 06.04.2023 надсилалася відповідачу-3 на адресу: України, 80200, Львівська область, Радехівський район, м. Радехів, вул. Шухевича, буд. 1-А, кв. 3, за трек-номером 4930021882285.

Зазначена кореспонденція повернулась на адресу господарського суду без вручення адресату, зокрема, 09.05.2023 з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до частин третьої і сьомої статті 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Порядок вручення судових рішень визначено у статті 242 ГПК України, за змістом частини 5 якої учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Частиною одинадцятою статті 242 ГПК України передбачено, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з положеннями частини 6 статті 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (пункт 3); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (пункт 4); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (пункт 5).

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, і які регулюють відносини між ними.

Відповідно до пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження.

Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, з позначкою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Верховний Суд в ухвалі від 11.08.2022 у справі №916/514/21 зазначає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв`язку та/або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена статей 162, 165, 258, 263, 290, 295 ГПК України, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, господарський суд вважає, що факт неотримання відповідачем поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб`єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення.

Більш того, обов`язок суду повідомити учасників справи про дату, час і місце судового засідання є реалізацією однієї з основних засад (принципів) господарського судочинства - відкритості судового процесу. Невиконання (неналежне виконання) судом цього обов`язку призводить до порушення не лише права учасника справи бути повідомленим про дату, час і місце судового засідання, але й основних засад (принципів) господарського судочинства.

Розгляд справи є можливим лише у разі наявності у суду відомостей щодо належного повідомлення учасників справи та інших осіб про дату, час і місце судового засідання. Право бути належним чином повідомленим про дату, час і місце слухання справи не може бути формальним, оскільки протилежне не відповідає ідеї справедливого судового розгляду, яка включає основоположне право на змагальність провадження (подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №918/1478/14, від 03.08.2022 у справі №909/595/21).

Виходячи зі змісту статей 120, 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270 (далі - Правила №270), у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДР прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17.11.2021 у справі №908/1724/19, від 14.08.2020 у справі №904/2584/19 та від 13.01.2020 у справі №910/22873/17).

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі №910/16249/19, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20, від 20.07.2021 у справі №916/1178/20).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначав, що відсутнє порушення, якщо відповідач у цивільній справі відсутній, при цьому його не було знайдено за адресою, яку надали позивачі, а місце його перебування неможливо було встановити, незважаючи на зусилля національних органів влади, зокрема, розміщення оголошень у газетах та подання запитів до поліції (рішення у справі "Нун`єш Діаш проти Португалії" від 10.04.2003, заяви №69829/01, №2672/03).

Відповідно до статті 9 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (далі - Закон "Про державну реєстрацію") відомості до ЄДР про юридичну особу, в тому числі щодо її місця знаходження, вносяться відповідно до інформації, наданої самою юридичною особою.

Вказане дає підстави вважати, що така адреса є актуальною, та саме на особу, місцезнаходження якої визначено конкретною адресою, покладено обов`язок перевіряти надходження поштової кореспонденції.

Суд звертає увагу, що відповідачі 1, 2 є юридичними особами, на яку відповідно до статті 4, частини першої, пункту 10 частини другої статті 9 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" покладено обов`язок зазначати достовірні дані щодо власного місцезнаходження, які відповідно до статті 10 зазначеного Закону вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону "Про поштовий зв`язок" та Правил №270 (аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 01.03.2023 у cправі №910/18543/21).

Правильність адреси місця проживання відповідачів 1, 2 підтверджується даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 06.04.2023 та станом на 19.06.2023.

Правильність адреси місця проживання відповідача-3 підтверджується даними наданими суду Головним управлінням ДМС у Львівській області (лист від 15.03.2023 за вих. №1234), у яких міститься інформація, що адреса місця проживання ОСОБА_1 є: АДРЕСА_1 .

Господарський суд також бере до уваги і те, що ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 06.04.2023 була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень невідкладно.

Суд вважає за необхідне зазначити, що статтями 42, 43 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; а також повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

Сторони мають цікавитися станом відомих їм судових проваджень.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частина третя статті 13 ГПК України).

Згідно частини четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Так, суд встановив, що ухвала від 06.04.2023 вважається врученою відповідачам 1, 2, 3 у день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про повернення, а саме 26.04.2023, 02.05.2023, 02.05.2023 відповідно.

Відповідачу(ам) в ухвалі від 06.04.2023 встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву. У зазначений строк відповідач(і) має(ють) право надіслати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 165 ГПК України, власні заяви чи клопотання, подання яких передбачене положеннями ГПК України, (у разі наявності), а також всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 165 ГПК України одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду копія відзиву та доданих до нього документів, в т.ч. заяв чи клопотань, відповідач(і) зобов`язаний(і) надіслати іншим учасникам справи, докази чого надати суду разом з відзивом (розрахунковий чек, опис вкладення до цінного листа).

Крім цього, відповідачу(ам) роз`яснено, що у разі ненадання відповідачем(ами) відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

Отже, строк для подачі відзиву відповідачами 1, 2, 3 тривав до 11.05.2023, 17.05.2023 та 17.05.2023 відповідно.

Станом на 26.06.2023 відзив(и) відповідачами 1, 2, 3 не надано.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийняв рішення у справі.

З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Дніпрі у Господарському суді Дніпропетровської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.

Стислий виклад позиції позивача

Між позивачем та відповідачем-1 був укладений кредитний договір. На забезпечення виконання кредитного договору між позивачем та відповідачем-2 був укладений договір поруки. Крім цього, між позивачем та відповідачем-3 також був укладений договір поруки. Оскільки відповідач-1 не виконав умови кредитного договору, а відповідачі 2, 3 умови договорів поруки, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою про солідарне стягнення з відповідачів 1, 2, 3 заборгованості за кредитним договором.

Стислий виклад позиції відповідачів 1, 2, 3

Відповідачі 1, 2, 3 відзив(и) не надав(ли).

2. ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ

Предметом доказування у справі, відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У даному випадку до предмета доказування входять такі обставини: укладення договору; видачі кредиту; настання строку повернення кредиту; наявності/відсутності заборгованості за кредитом; правомірності нарахування процентів; укладення договорів поруки; солідарної відповідальності відповідачів 1, 2, 3.

Суд встановив, що 27.10.2020 між позивачем (далі позивач, банк) та відповідачем-1 (далі відповідач-1, позичальник) був укладений кредитний договір №51/91/О (далі договір, кредитний договір), відповідно до п. 1 умов якого банк зобов`язується надати у власність позичальникові грошові кошти (далі - кредит) у розмірі та на умовах, обумовлених цим договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти за користування ними та комісії.

Розмір кредиту та валюта кредиту 500.000,00 грн (п. 2 договору).

Договір набуває чинності з дня підписання його обома сторонами та діє до повного виконання ними своїх зобов`язань (п. 11.1 договору).

Надання кредиту підтверджується меморіальним ордером №58201378 від 28.10.2020 на суму 500.000,00 грн (арк. 32, том 1).

У якості забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 21.05.2021 між позивачем та відповідачем-3 був укладений договір поруки (далі договір поруки №1).

Того ж дня, 21.05.2021 між позивачем та відповідачем-2 також був укладений договір поруки (далі договір поруки №2).

З метою досудового врегулювання спору позивач звернувся до відповідачів 1, 2, 3 з досудовими вимогами щодо виконання договірних зобов`язань від 19.01.2023 (арк. 35, том 1), від 09.12.2022 (арк.33, том 1) та від 09.12.2022 (арк. 39, том 1) відповідно. В якості доказів направлення вказаних листів позивач долучив до матеріалів справи описи вкладень у цінний лист.

Оскільки досудовий порядок врегулювання спору не дав бажаного результату позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

3. ПОЗИЦІЯ СУДУ

Предметом спору у даній справі є солідарні вимоги позивача до відповідачів 1, 2, 3 про стягнення 134.790,05 грн неповернутої суми кредиту за кредитним договором №51/91/О від 27.10.2020, простроченої суми процентів у розмірі 25.496,74 грн та 200,00 грн комісії з управління кредитом.

Згідно з нормами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. ст. 625, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України, яка кореспондується зі ст. 180 ГК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

В ч. 3 ст. 180 ГК України визначено, що при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Оцінивши зміст кредитного договору, господарський суд встановив, що сторонами погоджено його істотні умови. Договір підписаний уповноваженими особами та скріплено печатками. Договір у встановленому порядку не оспорений; не розірваний; не визнаний недійсним.

Таким чином, укладений між позивачем та відповідачем-1 кредитний договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Укладений між позивачем та відповідачем-1 договір за своєю правовою природою є кредитним договором в межах якого позивачем відповідачу-1 видано 500.000,00 грн кредиту, що підтверджується меморіальним ордером №58201378 від 28.10.2020.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Пунктом 2.5 кредитного договору, з урахуванням договору від 21.05.2021 про внесення змін та доповнень до кредитного договору визначено, що терміном остаточного повернення кредиту є 30.06.2022 включно.

Станом на 11.01.2023 неповернута суму кредиту складає 134.790,05 грн.

Доказів повернення кредиту в сумі 134.790,05 грн відповідачі 1, 2, 3 суду не надали.

Доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, відповідачі 1, 2, 3 належними доказами не спростували.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення 134.790,05 грн визнаються обґрунтованими.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Суд звертає увагу, що у межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до частин першої, другої статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Як неодноразово зауважувалося, термін «користування чужими грошовими коштами» (стаття 536 ЦК України) використовується у двох ситуаціях:

1) одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу;

2) прострочення виконання грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Законодавство встановило наслідки як надання можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (стаття 1048 ЦК України), так і наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх (стаття 625 ЦК України) (див. пункти 34, 35, 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/10156/17 та пункти 6.20, 6.24 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №910/1238/17).

Припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами договору строку надання позики (тобто за період правомірного користування нею). Після спливу такого строку чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право позикодавця нараховувати проценти за позикою припиняється. Права та інтереси позикодавця в охоронних правовідносинах (тобто за період прострочення виконання грошового зобов`язання) забезпечує частина друга статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Такий правовий висновок Велика Палата Верховного Суду зробила у постановах від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 (провадження № 4-10цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі №202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18), від 04 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі №202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2022 у справі №910/17048/17 суд касаційної інстанції виснував, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами договору строку надання позики (тобто за період правомірного користування нею). Після спливу такого строку чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право позикодавця нараховувати проценти за позикою припиняється. Права та інтереси позикодавця в охоронних правовідносинах (тобто за період прострочення виконання грошового зобов`язання) забезпечує частина друга статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Такий правовий висновок Велика Палата Верховного Суду зробила у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 4-10цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі №202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18), від 04 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі №202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18). Підстав для відступу від вказаних правових висновків Велика Палата Верховного Суду не вбачає (п. 112 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2022 у справі №910/17048/17).

Відповідно до п. 4.3 кредитного договору проценти за користування кредитом нараховуються щомісячно на суму заборгованості за кредитом за методом факт/360 за ставкою відповідно до п. 2.3. кредитного договору з дня видачі кредиту до дня повернення кредиту в повному обсязі.

У пункті 2.3 договору визначено розмір фіксованої процентної ставки на момент укладання цього договору і становить 25,75% річних.

Згідно з п. 4.6 кредитного договору позичальник сплачує проценти щомісяця, не пізніше останнього банківського дня місяця, за який вони нараховані.

Отже, правомірне користування кредитом, в силу положень п. 4.3 кредитного договору, не може перевищувати дня повернення кредиту, а саме нараховуватися після 30.06.2022.

Суд наголошує, що інший строк саме правомірного користування кредитом сторони кредитного договору не погодили.

Суд звертає увагу, що позивач здійснюючи нарахування процентів в якості правової підстави вказав ст. 1048 ЦК України та положення п.п. 4.3, 4.6 договору, які свідчать про нарахування позивачем відповідачам 1, 2, 3 процентів саме за правомірне користування кредитом.

Суд враховує, що відносини в частині сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення.

Фактично позивач нарахував проценти за період з 01.04.2022 до 31.01.2023, однак суд встановив, що строк належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань є таким, що настав 30.06.2022, а тому позивач, посилаючись на положення ст. 1048 ЦК України та положення п.п. 4.3, 4.6 договору, мав здійснити нарахування процентів у період з 01.04.2022 до 30.06.2022.

Нарахування процентів у період з 01.07.2022 до 31.01.2023 суд вважає безпідставним з огляду на таке.

Наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною першою статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягають положення статті 625 цього Кодексу.

За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов`язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання покладається обов`язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання.

Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною другою статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Як зазначено вище, поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, а тому регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно.

Отже, законодавство встановило наслідки як надання можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (стаття 1048 ЦК України), так і наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх (стаття 625 ЦК України) (див. пункти 34, 35, 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/10156/17 та пункти 6.20, 6.24 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №910/1238/17).

Таким чином, заборгованість за процентами нарахованими у період з 01.04.2022 до 30.06.2022 на суму 6,792,76 грн судом визнається обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

За таких обставин вимоги позивача в частині стягнення з відповідачів 1, 2, 3 процентів за користування кредитом, нарахованих за період з 01.07.2022 до 31.01.2023, є неправомірними, а тому у їх задоволенні слід відмовити.

Позивач заявив до стягнення 200,00 грн комісії за управління кредитом. При цьому позивач не вказав ані правової підстави для стягнення вказаної комісії, ані положень договору, які передбачають таке стягнення.

Вивчивши умови договору суд встановив, що комісії за надання кредиту та користування кредитними коштами врегульовані у п. 2.4 договору, у п.п. 2.4.3 якого вказано, що комісія за управління кредитом складає 0,00 грн.

Отже, суд не знаходить підстав для стягнення з відповідача 200,00 грн комісії за управління кредитом, а тому відмовляє у їх задоволенні.

Згідно з частиною першою статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між позивачем та відповідачем-2 був укладений договір поруки від 21.05.2021 та того ж дня між позивачем та відповідачем-3 був укладений договір поруки аналогічного змісту (далі договори поруки).

Згідно з п. 1.1 умов договорів поруки поручитель (тобто відповідачі 1, 2) зобов`язується відповідати перед кредитором за виконання ТОВ «АБМ Експорт» (далі - боржник), зобов`язань в повному обсязі (повернення кредиту, сплати процентів та комісій за користування кредитом, пені, штрафів, неустойок) за кредитним договором №51/91/О від 27.10.2020 з усіма змінами і доповненнями до нього, які вже укладені та/або будуть укладені у майбутньому, зокрема але виключно з урахуванням укладеного 21.05.2021 додаткового договору про внесення змін і доповнень до кредитного договору №51/91/О від 27.10.2020, укладеного між боржником та кредитором (далі договір, кредитний договір).

Відповідно до вищевказаного кредитного договору, боржнику кредитором надаються кредит на наступних умовах:

розмір кредиту та валюта кредиту 500.000,00 грн;

дата остаточного повернення кредиту - до 30.06.2022 включно;

на момент укладання кредитного договору розмір фіксованої процентної ставки становить 25,75% річних;

Договори поруки від 21.05.2021, укладені позивачем з відповідачем-2 та з відповідачем-3. вступили в дію з моменту його підписання сторонами та діють до повного їх виконання (п. 4.6 договорів поруки).

Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Позивач 09.12.2022 звернувся до відповідачів 2, 3 з досудовими вимогами щодо виконання договірних зобов`язань, у яких позивач просив негайно погасити заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 161.433,89 грн, з яких 134.790,05 грн простроченої заборгованості за кредитом, 26.543,84 грн простроченої заборгованості за процентами та 100,00 грн комісії.

Оцінюючи зміст вимог позивача, зокрема до відповідачів 2, 3, суд доходить висновку, що на дату відкриття провадження у справі №914/438/23 строк виконання поручителями своїх обов`язків за договорами поруки є таким, що настав.

Доказів виконання зобов`язання відповідачами 1, 2, 3 перед позивачем суду не надано.

З урахуванням вищенаведеного та частковим доведенням позивачем належними та допустимими доказами обґрунтованості заявлених позовних вимог, суд вважає, що позовні вимоги про солідарне стягнення з відповідачів 1, 2, 3 неповернутої суми кредиту у розмірі 134.790,05 грн та 6.792,76 грн заборгованості за процентами є обґрунтованими, документально доведеними та такими, що підлягають задоволенню за рахунок відповідачів 1, 2, 3.

Судові витрати

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідачів 1, 2, 3 пропорційно розміру задоволених позовних вимог і у рівних частинах /по 789,27 грн з кожного/.

Керуючись ст.ст. 73 - 79, 86, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Солідарно стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АБМ-ЕКСПОРТ" (Україна, 49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, пр. Яворницького Дмитра, будинок 30; ідентифікаційний код 33672083), ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "БАРС" ЛТД (Україна, 49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, пр. Яворницького Дмитра, будинок 30; ідентифікаційний код 33672083) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "КРЕДОБАНК" (Україна, 79026, Львівська обл., місто Львів, ВУЛ.САХАРОВА, будинок 78; ідентифікаційний код 09807862) 134.790,05 грн (сто тридцять чотири тисячі сімсот дев`яносто грн 05 к.) неповернутої суми кредиту, 6.792,76 грн (шість тисяч сімсот дев`яносто дві грн 76 к.) процентів.

В решті позовних вимог (про стягнення 18.703,98 грн процентів та 200,00 грн комісії за управління кредитом) відмовити.

Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АБМ-ЕКСПОРТ" (Україна, 49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, пр. Яворницького Дмитра, будинок 30; ідентифікаційний код 33672083) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "КРЕДОБАНК" (Україна, 79026, Львівська обл., місто Львів, ВУЛ.САХАРОВА, будинок 78; ідентифікаційний код 09807862) 789,27 грн (сімсот вісімдесят дев`ять грн 27 к.) судового збору.

Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "БАРС" ЛТД (Україна, 49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, пр. Яворницького Дмитра, будинок 30; ідентифікаційний код 33672083) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "КРЕДОБАНК" (Україна, 79026, Львівська обл., місто Львів, ВУЛ.САХАРОВА, будинок 78; ідентифікаційний код 09807862) 789,27 грн (сімсот вісімдесят дев`ять грн 27 к.) судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "КРЕДОБАНК" (Україна, 79026, Львівська обл., місто Львів, ВУЛ.САХАРОВА, будинок 78; ідентифікаційний код 09807862) 789,27 грн (сімсот вісімдесят дев`ять грн 27 к.) судового збору.

Видати наказ(и) після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.А. Дупляк