Рішення

від 20.06.2023 по справі 905/55/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.06.2023 Справа №905/55/23

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Синергія Бізнес Групп»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «С.К.С. Транс»

про визнання договору недійсним

Суддя Хабарова М.В.

Секретар судового засідання: Алієва А.Г.

за участю представників:

від позивача не з`явились

від відповідача не з`явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Синергія Бізнес Групп» звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «С.К.С. - Транс» про визнання недійсним договору №2207 про надання послуг по організації перевезення вантажів від 22.07.2021.

В обґрунтування позовних вимог позивач стверджує про непогодження всіх істотних умов договору, посилається на відсутність в умовах договору відомостей стосовно виду вантажу, його найменування та строку, протягом якого вантаж має бути доставлений виконавцем до пункту призначення. Також позивач зазначає, що згідно з п. 1.3 спірного договору тарифи, вид транспортних засобів, маршрут (у т.ч. пункт відправлення та пункт призначення тощо), за яким буде здійснено перевезення вантажу та можливе завантаження вантажу, визнаються у специфікаціях до цього договору, однак відповідні специфікації, які б визначали дані умови, не були погоджені.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 23.01.2023 відкрито провадження у справі №905/55/23, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 22.02.2023.

16.02.2023 через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що з моменту укладення Договору №2207 від 22.07.2021 відповідачем було надано послуги на загальну суму 9971966,30 грн, що підтверджується актами здачі-приймання робіт (наданих послуг), а позивачем були оплачені ці послуги на загальну суму 8600814,66 грн, що підтверджується платіжними дорученнями. А отже, Договір виконувався як з боку позивача, так і з боку відповідача, будь-яких заперечень стосовно недостягення згоди щодо істотних умов Договору чи протоколу розбіжностей при укладенні Договору, а також претензій в процесі виконання Договору не надходило. Крім того, відповідач зазначає, що в провадженні Господарського суду м. Києва знаходиться справа №910/11023/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «С.К.С. - Транс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Синергія Бізнес Групп» про стягнення 1682953,47 грн за неналежне виконання зобов`язань за Договором №2207 від 22.07.2021. А тому, метою звернення позивача до суду з позовом про визнання Договору №2207 від 22.07.2021 недійсним є не захист його порушеного права, а затягування судового провадження по справі №910/11023/22.

16.02.2023 через підсистему «Електронний суд» від відповідача також надійшла заява про стягнення витрат на правничу допомогу з позивача у розмірі 33750,00 грн.

01.03.2023 на електронну пошту суду від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, у якій зазначає, що доводи відповідача про те, що відсутність в Договорі його предмету та ціни не порушили права позивача є необґрунтованими та безпідставними, оскільки погодження таких істотних умов при укладенні договору перевезення має здійснюватися сторонами в обов`язковому порядку, що прямо передбачено нормами закону. Крім того, позивач вважає заявлений відповідачем розмір витрат на професійну правничу допомогу надміру завищеним, оскільки дана справа не є складною, підготовка до її розгляду не потребує аналізу великої кількості доказів і значних затрат часу, представник відповідача Молчанова Н.В. також є його представником по справі №910/11023/22, а тому вона цілком обізнана зі всіма фактичними обставинами справи і не мала необхідності у витраті додаткового часу для їх повторного дослідження.

02.03.2023 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшла заява про вступ у справу як представника.

12.04.2023 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді.

03.05.2023 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копії рішення Господарського суду м. Києва від 11.04.2023 у справі №910/11023/22.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 03.05.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 25.05.2023.

Протокольною ухвалою від 25.05.2023 відкладено розгляд справи на 20.06.2023.

20.06.2023 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшла заява про розгляд справи без участі представника відповідача.

В судовому засіданні 20.06.2023 вказане клопотання судом задоволено.

Позивач у судове засідання 20.06.2023 представників не направив, можливістю взяти участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів не скористався. Про дату, час та місце проведення судових засідань був повідомлені належним чином.

У судовому засіданні 20.06.2023 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, Господарський суд Донецької області

ВСТАНОВИВ:

22.07.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Синергія Бізнес Групп» (замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «С.К.С. - Транс» (виконавець, відповідач) укладено Договір про надання послуг по організації перевезення вантажів № 2207.

Відповідно до п. 1.1 Договору згідно з його умовами виконавець від свого імені та за рахунок замовника зобов`язується виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажів, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити послуги, що є предметом цього договору.

Додатково виконавець може здійснювати за плату надання послуг замовнику з поливу технологічної дороги своїми спеціальними технічними засобами (п. 1.2. Договору).

Тарифи, вид транспортних засобів, маршрут (у т.ч. пункт відправлення та пункт призначення, тощо) за яких буде здійснення перевезення вантажу та можливе завантаження вантажу, визначаються у Специфікаціях до цього Договору. Оговорені тарифи в Специфікаціях передбачають заправлення транспортних та спеціальних технічних засобів за рахунок виконавця (п. 1.3. Договору).

Відповідно до ст.ст. 627, 628 Цивільного кодексу України, цей Договір є змішаним договором, що містить в собі елементи як договору перевезення, виконання робіт так і договору транспортного експедирування. У відносинах сторін застосовуються як положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких викладені у цьому Договорі, так і інші домовленості, стосовно істотних та інших вимог цього Договору, узгоджених між сторонами (п. 1.4. Договору)

На підтвердження наданих виконавцем замовнику послуг за цим Договором сторони складають відповідні акти (п. 2.3. Договору).

Договір набирає чинності з дати підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2021 року (п. 11.1. Договору).

Якщо за місяць до дати закінчення дії Договору ні одна зі сторін не заявить бажання розірвати даний Договір, він вважається пролонгованим на той же строк і на тих же умовах (п. 11.3. Договору).

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем надано позивачу послуги з перевезення вантажів на загальну суму, що підтверджується наступними актами здачі-приймання робіт (надання послуг), які підписані сторонами без будь-яких зауважень щодо кількості та вартості наданих відповідачем послуг та скріплені печатки сторін: №211 від 22.07.2021 на суму 26817,00 грн, №193 від 23.07.2021 на суму 63.730,56 грн, №194 від 24.07.2021 на суму 62315,52 грн, №212 від 24.07.2021 на суму 13369,50 грн, №195 від 26.07.2021 на суму 56202,24 грн, №213 від 26.07.2021 на суму 43875,00 грн, №196 від 27.07.2021 на суму 82680,96 грн, №214 від 27.07.2021 на суму 38517,30 грн, №215 від 28.07.2021 на суму 22337,14 грн, №216 від 28.07.2021 на суму 83452,80 грн, №217 від 29.07.2021 на суму 27271,50 грн, №218 від 29.07.2021 на суму 81874,56 грн, №219 від 31.07.2021 на суму 70773,12 грн, №220 від 31.07.2021 на суму 41918,33 грн, №238 від 10.08.2021 на суму 487612,80 грн, № 278 від 31.08.2021 на суму 69.308,27 грн, №322 від 18.09.2021 на суму 183182,84 грн, №357 від 30.09.2021 на суму 547354,68 грн, №390 від 09.10.2021 на суму 554048,15 грн, №428 від 20.10.2021 на суму 546027,40 грн, №429 від 31.10.2021 на суму 466974,23 грн, №458 від 10.11.2021 на суму 372507,85грн, №478 від 30.11.2021 на суму 77111,29 грн, №483 від 30.11.2021 на суму 309527,56 грн, №484 від 10.12.2021 на суму 314516,00 грн, №489 від 20.12.2021 на суму 695127,32 грн, №486 від 20.11.2021 на суму 295310,76 грн, №482 від 10.12.2021 на суму 212277,46 грн, №500 від 31.12.2021 на суму 257337,20 грн, №501 від 31.12.2021 на суму 81715,50 грн,

Згідно наявних в матеріалах справи платіжних доручень відповідачем за спірним договором здійснювалась оплата наданих послуг з перевезення вантажів з посиланням у призначенні платежу «за послуги перевезення вантажів автотранспортом згідно договору №2207 вид 22.07.2021».

Відповідно до частин 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частина 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України визначає, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно ч. 1, ч. 4 ст. 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Згідно з ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.179 Господарського кодексу України при укладанні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь - які умови договору, що не суперечать законодавству.

Згідно із частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору, становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, спірний договір укладений сторонами у простій письмовій формі, що відповідає нормам чинного законодавства.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину визначені ст.203 Цивільного кодексу України, яка, зокрема, передбачає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом та бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Підстави та наслідки недійсності правочинів передбачені, зокрема, ст. ст. 215, 216 Цивільного кодексу України. Так, встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є також правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Вирішуючи спір про визнання угоди недійсною, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними та настання відповідних наслідків: відповідність змісту угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Аналогічні правові позиції містяться в Постанові Пленуму Вищого Господарського Суду від 29.05.2013 №11, де, зокрема, зазначено, що невиконання чи неналежне виконання правочину не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання правочину недійсним, а також за загальним правилом не є підставою для визнання недійсним відсутність у договорі істотних умов.

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України в постанові від 21.01.2015 у справі № 6-197цс14, якщо стороною не доведено, що правочин вчинений без наміру створення правових наслідків, він не може бути визнаний недійсним. Позивачем не доведено, що спірний договір укладений без наміру створення правових наслідків, і судом таких не встановлено.

Дослідивши зміст спірного договору, судом встановлено, що останній містить умови про предмет договору, ціну договору, строк дії договору, а підписані сторонами здачі-приймання робіт (надання послуг) свідчать про погодження сторонами маршрутів, кількості вантажу та вартості перевезень за договором.

Таким чином, істотні умови договору є такими, що погоджені сторонами з урахуванням принципу вільного встановлення умов договору сторонами, а отже не суперечить нормам чинного законодавства.

Окрім того, як вбачається з матеріалів справи, спірний договір фактично виконувався сторонами, на виконання спірного договору відповідач надав позивачу послуги з перевезення, а позивач прийняв та оплатив їх, що підтверджується відповідними актами здачі-приймання робіт (надання послуг) та платіжними дорученнями.

Як свідчать матеріали справи, під час підписання і виконання договору будь-яких зауважень щодо недосягнення згоди з усіх істотних умов договору від позивача не надходило.

Суд зазначає, якщо відсутність у договорі однієї чи декількох з істотних умов не унеможливила виконання договору, зокрема в частині проведення розрахунків, і сторони протягом певного часу виконували договір погодженим способом, то незгода позивача з умовою виконання договору не може бути підставою для визнання його права порушеним в момент укладення договору та визнання його недійсним з цих підстав (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14 липня 2021 року у справі №506/450/19).

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 02.02.2021 у справі №924/526/20 умовами Договору чітко передбачено, що тарифи, вид транспортних засобів, маршрут (у т.ч. пункт відправлення та пункт призначення, тощо) за яких буде здійснення перевезення вантажу та можливе завантаження вантажу, визначаються у специфікаціях до цього Договору. При цьому відсутність такої специфікації не впливає на дійсність правочину, проте свідчить про відсутність у даному випадку достатніх обумовлених Договором підстав для виникнення у замовника обов`язку з приймання та оплати такої послуги.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

Положення ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України та ст.20 Господарського кодексу України передбачають такий спосіб захисту порушеного права як визнання недійсним правочину (господарської угоди).

Отже, підставою звернення до господарського суду з позовом є порушення, невизнання або оспорення прав чи законних інтересів особи, яка звертається з таким позовом. При цьому, реалізуючи своє право на судовий захист, позивач визначає зміст порушеного або оспорюваного права чи законного інтересу та обґрунтовує підстави позову, виходячи з власного суб`єктивного уявлення про порушення, невизнання чи оспорювання своїх прав або законних інтересів, а також визначає спосіб захисту такого права.

Вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.

Наведені висновки викладені у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2019 у справі № 910/6642/18.

Разом з тим, позивач ні у позовній заяві, ні у відповіді на відзив не зазначає, яке його право порушене і в чому саме полягає таке порушення.

Велика Палата Верховного Суду зазначає про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі №338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

Отже, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними доказами, певного суб`єктивного права (інтересу) у позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку відповідача. Тобто законодавець пов`язує факт звернення до суду з наявністю вже порушених прав та інтересів позивача.

Встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Судовий збір, у відповідності до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на позивача.

Стосовно розподілу витрат відповідача на правову допомогу в розмірі 33750,00 грн слід зазначити наступне.

На підтвердження понесення цих витрат відповідачем надано договір про надання правової (юридичної) допомоги №11/02/23 від 07.02.2023, укладений між адвокатським бюро «Молчанової Наталії» та відповідачем, додаткову угоду №1 до договору про надання правової (юридичної) допомоги №11/02/23 від 07.02.2023, акт наданих послуг по договору про надання правової (юридичної) допомоги №11/02/23 від 07.02.2023, платіжну інструкцію №33 від 15.02.2023 на суму 33 750 грн, ордер серії АН №1115734 від 07.02.2023.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За приписами ч.ч.3 - 5 ст.126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Сума понесених відповідачем витрат є документально підтвердженою, адвокатом були фактично надані відповідачу послуги, які перелічені у акті наданих послуг по договору про надання правової (юридичної) допомоги №11/02/23 від 07.02.2023, а саме: ознайомлення з договором та первинними бухгалтерськими документами на суму 5000,00грн, підготовка та направлення відзиву на позов по справі №905/55/23 на суму 12500,00 грн, підготовка та направлення клопотання про участь у судовому засіданні в Господарському суді Донецької області по справі №905/55/23 на суму 1 250 грн, представництво інтересів ТОВ «С.К.С. Транс» у суді першої інстанції на суму 12500,00грн, підготовка заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу на суму 2500,00 грн.

Суд зауважує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю; суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок позивача відповідно до положень ст.126 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (наприклад, рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04, п.269).

Суд зазначає, що оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Однак, із наданих відповідачем документів не вбачається, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги у справі, що розглядається є розумним та виправданим (як обов`язкової умови для відшкодування таких витрат іншою стороною).

Судом враховано, що у провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа №910/11023/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «С.К.С. - Транс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Синергія Бізнес Групп» про стягнення 1682953,47 грн. Зазначена справа є взаємопов`язаною зі справою №905/55/23, тому адвокат Молчанова Н.В., яка також була представником у справі №910/11023/22, вже обізнана з усіма фактичними обставинами справи.

З урахуванням наведеного, враховуючи обставини даної справи, її складність, предмет та підстави позовних вимог, суд дійшов висновку, що визначений відповідачем розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги є завищеним, не відповідає критеріям розумності та співрозмірності і становить надмірний тягар для позивача, що суперечить принципу розподілу витрат.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про необхідність зменшення витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, та наявність підстав для стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн.

Керуючись ст.ст. 74, 76, 124, 126, 129, 236, 237, 238, 240, 241, Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Синергія Бізнес Груп» (04119, м. Київ, вул. Зоологічна, буд. 4А, оф. 139, ідентифікаційний код 40588797) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «С.К.С. Транс» (85004, Донецька обл., м. Добропілля, пров. Європейський, 10, кім. 2, ідентифікаційний код 37755498) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 (десять тисяч) грн 00 коп.

3. В іншій частині заяви відповідача про розподіл судових витрат відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 26.06.2023

Суддя М.В. Хабарова