Рішення

від 26.06.2023 по справі 907/324/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" червня 2023 р. м. УжгородСправа № 907/324/23

Господарський суд Закарпатської області у складі судді Пригуза П.Д., розглянувши справу у спрощеному позовному провадженні,

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОЛЮКС ГЛОБАЛ ПОСТ", код ЄДРПОУ 42503626, 79020, Львівська область, м. Львів, вул. Під Голоском, буд. 2,

до відповідача: Приватного підприємства "ОРГАНІК БІО ТРЕЙД", код ЄДРПОУ - 41535039, 90352, Закарпатська область, Виноградівський р-н, с. Фанчиково(з), вул. Шевченка, буд. 27,

про стягнення коштів

в с т а н о в и в:

ТОВ "АВТОЛЮКС ГЛОБАЛ ПОСТ" звернулось до суду з позовною заявою до ПП "ОРГАНІК БІО ТРЕЙД" про стягнення суми боргу в розмірі 523 554,00 грн. за договором №2001412 від 29.09.2022 про надання послуг.

Описова частина рішення.

Ухвалою суду від 20.04.2023 позовну заяву ТОВ "АВТОЛЮКС ГЛОБАЛ ПОСТ" до ПП "ОРГАНІК БІО ТРЕЙД" - залишено без руху. Постановлено позивачу протягом 10 днів з моменту вручення ухвали про залишення без руху - усунути недоліки позовної заяви, а саме надати до суду опис вкладення у цінний лист на ім`я ПП "ОРГАНІК БІО ТРЕЙД", який би підтверджував направлення йому саме копії позовної заяви разом із додатками, з відміткою Укрпошти.

Ухвалою суду від 01.05.2023 відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

Судом розглянуто справу без виклику учасників справи, підписано повний текст рішення.

І. Суть спору за позицією Позивача.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 29.09.2022 між сторонами було укладено договір №2001412 про надання послуг від 29.09.2022 року.

За умовами такого договору, виконавець (позивач) зобов`язується організувати перевезення та доставку вантажних відправлень, на підставі прийнятого виконавцем замовлення отриманого від замовника, з пункту відправлення до пункту призначення, і видати вантаж уповноваженій на одержання вантажу особі, а замовник зобов`язується оплачувати послуг виконавця, відповідно до тарифів виконавця.

Позивач вказує, що на виконання умов п. 1.1 договору протягом періоду з 24.10.2022 по 31.03.2023, позивач забезпечив доставляння вантажів на загальну суму 174 518,00 грн., що підтверджується зокрема актом звірки взаємних розрахунків між сторонами, складеним 10.04.2023, а також товарно-транспортними накладними.

Позивач зазначає в позовній заяві, що п. 4.3.3. договору передбачено, що у випадку надання послуг виконавцем без передоплати, замовник зобов`язується оплатити послуги виконавця протягом 2 календарних днів з моменту виставлення рахунку виконавцем.

Жодних претензій щодо якості доставки вантажів і щодо оформлення актів та ТТН відповідачем не заявлялося. Відповідач, згідно умов договору, мав оплатити вартість здійснення доставляння вантажу протягом 2 календарних днів.

Позивач вказує, що відповідач станом на 10.04.2023, боргує позивачу за надання послуг із доставляння/перевезення вантажу 174 518,00 грн.

Позивач просить стягнути на його користь з відповідача суму коштів у розмірі 523 554.00 грн. з врахуванням та застосуванням штрафу за прострочення оплати.

ІІ. Позиція Відповідача у справі.

Відповідно до даних Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, юридичною адресою відповідача значиться 90352, Закарпатська область, Виноградівський р-н, с. Фанчиково(з), вул. Шевченка, буд. 27.

Згідно приписів ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб.

Суд враховує, що згідно норми ч. 1 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" визначено статус документів та відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру. Так, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

На вказану в Єдиному державному реєстрі адресу Відповідача судом була направлена ухвала від 01.05.2023 про відкриття провадження у справі з приписами до відповідача вчинити певні процесуальні дії для розгляду цієї справи. Дане поштове відправлення було вручено відповідачу 19.05.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи.

Отже, оскільки вказана у позовній заяві та використана судом для повідомлення відповідача адреса є дійсною, то відповідач вважається належно повідомленим про відкриття провадження та про необхідність подачі заяв по суті справи.

Однак, станом на дату ухвалення судом рішення, заяв по суті справи від Відповідача не надійшло.

Згідно з ч. 1 ст. 251 ГПК України, відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

При цьому, за правилами, визначеними нормою статті 165 ГПК України, у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. Але, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті.

Отже, з досліджених судом відносин суд виходить з того, що належно повідомлений про справу відповідач не заперечує проти дійсності обставин, що викладені у позовній заяві та підтверджені відповідними доказами.

Суд керується приписами статті 2 ГПК України, згідно яких завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Отже, відповідач повідомлений про строк подання відзиву належним чином, не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк, відтак суд, керуючись нормами-принципами та завданнями ГПК України, виходить з того, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором, тому суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Суд вирішує спір відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову тощо.

Також, згідно ч. 10 ст. 81 ГПК України, у разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами.

ІІІ. Мотивувальна частина.

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

Дослідивши матеріали справи та давши їм правову оцінку, судом встановлено таке:

3.1. 29.09.2022 між сторонами був укладений договір №2001412 про надання послуг (а. с. 7 - 10) (далі - договір).

Згідно п. 1.1. договору, у порядку та на умовах, визначених договором, виконавець зобов`язується організувати перевезення та доставку вантажних відправлень та/або надання інших послуг, визначених договором, на підставі прийнятого виконавцем замовлення отриманого від замовника, з пункту відправлення до пункту призначення, і видати вантаж уповноваженій на одержання вантажу особі, а замовник зобов`язується оплачувати послуги виконавця, відповідно до тарифів виконавця.

Пунктом 3.1.5. договору передбачено, що замовник зобов`язується здійснювати оплату наданих послуг виконавцем в обсягах та в строк, що передбачені договором та/або визначеними цінами виконавця.

Розмір плати за перевезення (доставлення) вантажів (провізна плата) та вартість інших операцій й послуг, пов`язаних з перевезенням, визначаються у цінах виконавця (п. 4.1. договору).

Загальна сума договору складає суму всіх платежів замовника протягом строку дії договору, проведених на підставі рахунків та актів наданих послуг з перевезення вантажів. Оплата здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів у розмірі визначеному рахунками та /або актами на поточний рахунок виконавця (п. 4.3.1. договору).

Згідно з положенням п. 4.3.2. договору, у разі не внесення передоплати замовником, виконавець має право відмовитися від надання будь-яких послуг замовнику, а також має право припинити договір та/або розірвати протягом 2 календарних днів.

Пунктом 4.3.3. договору передбачено, що у випадку надання послуг виконавцем без передоплати, замовник зобов`язується оплати послуги виконавця протягом 2 календарних днів з моменту виставлення рахунку виконавцем.

В строк до 12 числа місяця наступного за звітним виконавець надає замовнику акт за календарний місяць в якому було здійснено перевезення вантажу. Замовник має протягом 5 календарних днів підписати акт та повернути його виконавцю (п. 4.4. договору).

Сторони погодили, що у разі несвоєчасного повернення замовником підписаного акту, даний акт вважається підписаним, а послуги з перевезення вантажів такими, що були надані у повному обсязі (п. 4.5. договору).

Пунктом 5.9. договору сторони погодили, що за порушення вимог договору замовник, він повинен оплатити штраф у розмірі трьох кратної вартості перевезення, якщо таке порушення призвело до заподіяння збитків майну виконавця або до збитків інших вантажів та іншого майна, замовник відшкодовує повну вартість заподіяних збитків.

Даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє протягом 1 календарного року (п. 8.1. договору).

Строк дії договору автоматично продовжується на аналогічних термін та умовах у випадку відсутності письмових звернень сторін щодо зміни/припинення договору, які повинні бути надіслані за 30 календарних днів до дати завершення договору, зазначеного в п. 8.1. договору. (п. 8.7. договору).

Судом встановлено, що даний договір підписаний уповноваженими представниками сторін, є дійсним та не розірваним, за яким у сторін виникли певні права та зобов`язання.

3.2. Судом встановлено, що актом звірки взаєморозрахунків станом за період: 01.09.2022 - 10.04.2023 між сторонами за договором №2001412 від 29.09.2022 (а. с. 11) підтверджується наявність заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 174 518,00 грн. В загальному, позивачем надано послуги відповідачу на суму 1 313 595,00 грн.

Актами надання послуг, підписаних сторонами у сервісі "Вчасно" за допомогою електронного цифрового підпису (а.с. 12-21) підтверджується надання позивачем відповідачу послуг перевезення вантажу/кур`єрська/поштова доставка на загальну суму 1 313 595,00 грн.

Судом встановлено, що позивачем направлялась відповідачу претензія від 24.02.2023 (а. с. 22 - 24), в якій він просив негайно сплатити відповідача суму боргу на його банківський розрахунковий рахунок.

За твердженням позивача, така претензія була залишена відповідачем без реагування та належного виконання. Відтак, позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

3.3. Судом встановлено, що позивач просить стягнути з відповідача суму боргу з урахуванням штрафу у розмірі 523 554.00 грн. на виконання п. 5.9. договору.

3.4. Норми законодавства, які регулюють спірні правовідносини.

Цивільний кодекс України.

Стаття 11. Підстави виникнення цивільних прав та обов`язків.

1. Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

2. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

Стаття 509. Поняття зобов`язання та підстави його виникнення.

1. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Стаття 526. Загальні умови виконання зобов`язання.

1. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 530. Строк (термін) виконання зобов`язання.

1. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 549. Поняття неустойки.

1. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

2. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

3. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Стаття 551. Предмет неустойки.

3. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Стаття 599. Припинення зобов`язання виконанням.

1. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 626. Поняття та види договору.

1. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Стаття 629. Обов`язковість договору.

1. Договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Стаття 631. Строк договору.

1. Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

2. Договір набирає чинності з моменту його укладення.

3. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

4. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Стаття 691. Ціна товару

1. Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Стаття 692. Оплата товару

1. Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

2. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу

3. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Стаття 908. Загальні положення про перевезення

1. Перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Стаття 909. Договір перевезення вантажу

1. За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

2. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Стаття 916. Провізна плата

1. За перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Господарський кодекс України.

Стаття 174. Підстави виникнення господарських зобов`язань.

Однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Стаття 193. Загальні умови виконання господарських зобов`язань.

1. Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

2. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

3. Застосування господарських санкцій до суб`єкта, який порушив зобов`язання, не звільняє цього суб`єкта від обов`язку виконати зобов`язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов`язання.

Стаття 230. Штрафні санкції.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Стаття 232. Порядок застосування штрафних санкцій

6. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Стаття 233. Зменшення розміру штрафних санкцій.

1. У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

2. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

3.5. Висновки суду та норми права, які підлягають застосуванню.

Як встановлено судом, 29.09.2022 між сторонами був укладений договір №2001412 про надання послуг (а. с. 7 - 10) (далі - договір).

Згідно п. 1.1. договору, у порядку та на умовах, визначених договором, виконавець зобов`язується організувати перевезення та доставку вантажних відправлень та/або надання інших послуг, визначених договором, на підставі прийнятого виконавцем замовлення отриманого від замовника, з пункту відправлення до пункту призначення, і видати вантаж уповноваженій на одержання вантажу особі, а замовник зобов`язується оплачувати послуги виконавця, відповідно до тарифів виконавця.

Пунктом 3.1.5. договору передбачено, що замовник зобов`язується здійснювати оплату наданих послуг виконавцем в обсягах та в строк, що передбачені договором та/або визначеними цінами виконавця.

Пунктом 4.3.3. договору передбачено, що у випадку надання послуг виконавцем без передоплати, замовник зобов`язується оплати послуги виконавця протягом 2 календарних днів з моменту виставлення рахунку виконавцем.

В строк до 12 числа місяця наступного за звітним виконавець надає замовнику акт за календарний місяць в якому було здійснено перевезення вантажу. Замовник має протягом 5 календарних днів підписати акт та повернути його виконавцю (п. 4.4. договору).

Сторони погодили, що у разі несвоєчасного повернення замовником підписаного акту, даний акт вважається підписаним, а послуги з перевезення вантажів такими, що були надані у повному обсязі (п. 4.5. договору).

Пунктом 5.9. договору сторони погодили, що за порушення вимог договору замовник, він повинен оплатити штраф у розмірі трьох кратної вартості перевезення, якщо таке порушення призвело до заподіяння збитків майну виконавця або до збитків інших вантажів та іншого майна, замовник відшкодовує повну вартість заподіяних збитків.

Даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє протягом 1 календарного року (п. 8.1. договору).

Строк дії договору автоматично продовжується на аналогічних термін та умовах у випадку відсутності письмових звернень сторін щодо зміни/припинення договору, які повинні бути надіслані за 30 календарних днів до дати завершення договору, зазначеного в п. 8.1. договору. (п. 8.7. договору).

Судом встановлено, що даний договір підписаний уповноваженими представниками сторін, є дійсним та не розірваним, за яким у сторін виникли певні права та зобов`язання.

Судом вказує, що актом звірки взаєморозрахунків станом за період: 01.09.2022 - 10.04.2023 між сторонами за договором №2001412 від 29.09.2022 (а. с. 11) підтверджується наявність заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 174 518.00 грн. В загальному, позивачем надано послуги відповідачу на суму 1 313 595.00 грн.

Актами надання послуг, підписаних сторонами у сервісі "Вчасно" за допомогою електронного цифрового підпису, (а. с. 12 - 21) підтверджується надання позивачем відповідачу послуг перевезення вантажу/кур`єрська/поштова доставка на загальну суму 1 313 595,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 916 ЦКУ, за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 ЦКУ).

Судом встановлено, що позивачем направлялась відповідачу претензія від 24.02.2023 (а. с. 22 - 24), в якій він просив негайно сплатити відповідача суму боргу на його банківський розрахунковий рахунок.

Відповідач аналогічно до суду заяв по суті справи не подав і не заперечив наявність непогашеної заборгованості перед позивачем у вказаному розмірі 174 518.00 грн. Відтак, суд задовольняє позовну вимогу щодо стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу у розмірі 174 518.00 грн.

Що стосується вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми заборгованості з урахуванням штрафу у загальному розмірі 523 554,00 грн., суд зазначає наступне.

Пунктом 5.9. договору сторони погодили, що за порушення вимог договору замовник, він повинен оплатити штраф у розмірі трьох кратної вартості перевезення, якщо таке порушення призвело до заподіяння збитків майну виконавця або до збитків інших вантажів та іншого майна, замовник відшкодовує повну вартість заподіяних збитків.

Відповідно до положень ст. 549 ЦКУ, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (ч. 3 ст. 551 ЦКУ).

Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ст. 230 ГКУ).

У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (ч. 1 ст. 233 ГКУ).

Відтак, судом встановлено, що позивачем нарахований відповідачу штраф за несвоєчасну оплату за надані послуги у розмірі 349 036,00 грн. (523 554,00 грн. (сума позовних вимог) - 174 518,00 грн. (сума основного боргу за надані послуги) = 349 036,00 грн.

Даний штраф розрахований на підставі п. 5.9. договору.

Однак, суд зазначає, що загальна сума штрафних санкцій у цій справі є надмірною.

Суд звертає увагу на те, що наявність у постачальника можливості стягувати із покупця надмірні грошові суми у вигляді штрафу та пені змінює їхнє дійсне правове призначення. Штраф та пеня мають на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не можуть становити непомірний тягар для покупця і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для постачальника, а для боржника - фактором втрати чи поглиблення його економічної (фінансової) неспроможності.

Таку правову позицію викладено і в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 по справі №7-рп/2013.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, як зазначає Верховний Суд, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін.

При цьому, зменшення розміру заявлених до стягнення штрафу та пені є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Така ж правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 04.02.2020 у справі № 918/116/19.

Таким чином, суд доходить висновку, що накладення і стягнення з відповідача штрафних санкцій у вигляді штрафу у повному розмірі, вірогідно є обтяжливим для нього.

Позивач у своїй позовній заяві не навів доказів щодо того, що внаслідок порушення відповідачем строків виконання зобов`язання постачальнику завдано збитків або, що розмір завданих йому збитків перевищує розмір нарахованих штрафів згідно умов договору.

Суд також враховує той факт, що Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 було введено в Україні воєнний стан у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Торгово-промислова палата України у своїй заяві №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військова агресія Російської Федерації проти України, що стала підставою для введення Указом Президента України №64/2022 військового стану. ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Таким чином, поточна неплатоспроможність та війна є об`єктивними причинами, які на переконання господарського суду цілком імовірно будуть перешкоджати в майбутньому Відповідачеві виконати свої грошові зобов`язання.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, яке випливає із загальних норм процесуального права та завдань господарського судочинства, що полягає у досягненні в господарських відносинах справедливості, ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів їх учасників, необхідності забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, з власної ініціативи та на власний розсуд вправі вирішити питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Дотримуючись принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази, наведені ними аргументи, поведінку сторін та інші обставини згідно норм ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України (подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №916/878/20).

Верховний Суд у постанові від 16.06.2021 у справі №915/2222/19 зауважив, що суд може вирішити питання про зменшення розміру штрафних санкцій, процентів річних і за власною ініціативою, а не тільки за клопотанням заінтересованої особи.

На підставі викладеного, враховуючи економічні і правові інтереси сторін у швидкому виконанні рішення і збереженні платоспроможності сторін як гарантії виконання судового рішення, суд дійшов висновку щодо необхідності зменшення розміру належного до сплати штрафу до 30 000,00 грн., що є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов`язань повному погашенні боржником до часу винесення судового рішення основної заборгованості. Цей захід суду є проявом справедливого балансу між інтересами кредитора і боржника, узгоджується з нормами закону, які регулюють можливість такого зменшення, та є засобом недопущення використання штрафу ані як інструменту позивача для отримання безпідставних доходів, ані як способу відповідача уникнути відповідальності.

Висновок суду.

З відповідача належить стягнути заборгованість в сумі 204 518,00 грн., у тому числі:

- 174 518.00 грн. - сума основного боргу;

- 30 000.00 грн. - штраф.

Щодо обґрунтованості рішення.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Стаття 74 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У цій справі суд вважає достатніми обґрунтування свого рішення про задоволення позовних вимог частково.

ІV. Розподіл судових витрат.

Згідно платіжної інструкції №8966 від 14.04.2023 (а. с. 6) позивачем при поданні позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 7853,32 грн.

Судові витрати слід покласти на відповідача згідно п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України.

Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 86, 129, 236, 238, 241 ГПК України, суд -

у х в а л и в:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "ОРГАНІК БІО ТРЕЙД", код ЄДРПОУ - 41535039, 90352, Закарпатська область, Виноградівський р-н, с. Фанчиково(з), вул. Шевченка, буд. 27, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОЛЮКС ГЛОБАЛ ПОСТ", код ЄДРПОУ 42503626, 79020, Львівська область, м. Львів, вул. Під Голоском, буд. 2, суму боргу за договором №2001412 про надання послуг від 29.09.2022 у загальному розмірі 204 518.00 грн. (двісті чотири тисячі п`ятсот вісімнадцять гривень 00 копійок), з яких 174 518.00 грн. (сто сімдесят чотири тисячі п`ятсот вісімнадцять гривень 00 копійок) - сума основного боргу; 30 000.00 грн. (тридцять тисяч гривень 00 копійок) - штраф.

3. Судові витрати покласти на відповідача.

4. Стягнути з Приватного підприємства "ОРГАНІК БІО ТРЕЙД", код ЄДРПОУ - 41535039, 90352, Закарпатська область, Виноградівський р-н, с. Фанчиково(з), вул. Шевченка, буд. 27, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОЛЮКС ГЛОБАЛ ПОСТ", код ЄДРПОУ 42503626, 79020, Львівська область, м. Львів, вул. Під Голоском, буд. 2, сплачений судовий збір у розмірі 7853.32 грн. (сім тисяч вісімсот п`ятдесят три гривень 32 копійок).

5. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 ГПК України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного Господарського суду.

Суддя П.Д. Пригуза