Рішення

від 26.06.2023 по справі 910/3939/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.06.2023Справа № 910/3939/23Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Дружківський ливарний завод "Металург"

до акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Пасажирська компанія" акціонерного товариства "Українська залізниця"

про стягнення 475 862,15 грн.

Представники сторін:не викликались.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дружківський ливарний завод "Металург" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Пасажирська компанія" акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 475 862,15 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем обов`язку своєчасно та в повному обсязі оплати за поставлений товар за договором про закупівлю №УЗ/ЦЛ-21264/Ю від 20.09.2021.

У зв`язку з чим, позивач просить суд стягнути з відповідача основний борг в розмірі 381 600,00 грн., інфляційне збільшення заборгованості в розмірі 93 909,82 грн., 0,1%річних в розмірі 352,33 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.03.2022 вищевказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк для усунення її недоліків з дня вручення цієї ухвали.

04.04.2023 до канцелярії суду позивач подав заяву про усунення недоліків на виконання ухвали від 20.03.2023 по справі №910/3939/23 з доданими документами.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.04.2023 року відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.

02.05.2023 до канцелярії суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просить суд в частині стягнення 190 800,00 грн. закрити провадження на підставі п.2 ч.1 ст. 231 ГПК України, у задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційних нарахувань в розмірі 93 909,82 грн., 0,1% річних в розмірі 352,33 грн. судового збору та інших судових витрат відмовити повністю.

09.05.2023 до канцелярії суду від позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої просить суд позовні вимоги позивача в частині стягнення несплаченої частини суми основної заборгованості та стягнення інфляційних нарахувань, 0,1% річних, судового збору задовольнити у повному обсязі.

19.05.2023 до канцелярії суду (через системи «Електронний суд») від відповідача надійшли додаткові пояснення до відзиву.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010, «Смірнова проти України» від 08.11.2005, «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006, «Літоселітіс проти Греції» від 05.02.2004 та інші).

З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України,проте в розумні строки.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд закриває провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 381 600,00 грн. та вважає, що позовні вимоги позивача в іншій частині позову підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

20.09.2021 року між товариство з обмеженою відповідальністю "Дружківський ливарний завод "Металург" (постачальник) та акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі філії "Пасажирська компанія" акціонерного товариства "Українська залізниця" (замовник) укладено договір про закупівлю №УЗ/ЦЛ-21264/Ю.

Відповідно до п.1.1 договору у порядку та на умовах визначених цим договором, постачальник зобов`язується у 2021році поставити у власність замовнику дріб термооброблений (далі - товар), в найменуванні, кількості та за ціною, які зазначені у специфікації №1 (додаток № 1) до цього договору, яка є його невід`ємною частиною, де замовник та кінцевий отримувач товару приймають товар та оформлюють відповідні документи, а замовник зобов`язується здійснити оплату в строки та на умовах, визначені цим договором.

Згідно з п. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктами 1, 2 статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із п. 6 статті 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Положеннями ч. 1 статті 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Відповідно до п.1.2-1.4 договору код товару відповідно до ДК021:2.015: 14620000-3 Сплави. Виробник товару, країна походження: ТОВ «ДЛЗ «Металург», Україна. Рік виготовлення товару: 2021р.

Товар постачається замовнику на територію кінцевого отримувача товару за адресами, що визначені в рознарядці на поставку партії товару (додаток № 2), що є його невід`ємною частиною (п.1.6 договору).

Згідно з п.4.1 договору товар згідно цього договору постачається партіями. Кількість товару в кожній партії визначається замовником в межах загальної кількості товару та вказується у письмових рознарядках замовника, складених за формою встановленою у додатку № 2 до цього договору. Постачальник здійснює поставку тільки на підставі письмової рознарядки замовника, наданої в порядку, передбаченому цим розділом договору. Рознарядка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності замовника до прийому товару.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що кожна партія товару має бути поставлена постачальником протягом 30 календарних днів з дати отримання рознарядки постачальником, якщо інше не зазначено у рознарядці.

Згідно з п. 4.3 договору виробничі підрозділи замовника є кінцевими отримувачами товару (далі - кінцеві отримувачі товару) за цим договором. Адреси кінцевих отримувачів товару, які створені станом на дату укладення цього договору, визначені в додатку № 3. що є невід`ємною частиною цього договору. Товар має бути поставлений також за адресою інших кінцевих отримувачів товару на території України, які можуть бути створені в структурі замовника протягом строку дії цього договору. Адреса кінцевого отримувача товару, за якою постачальник зобов`язаний здійснити поставку кожної окремої партії товару, зазначається замовником в кожній відповідній рознарядці.

Відповідно до п.5.1 договору приймання товару від постачальника здійснюється за адресою кінцевого отримувача товару після перевірки його кількості, якості та комплектності.

Право власності на товар переходить до замовника з дати підписання уповноваженими представниками замовника видаткової накладної або акта приймання-передачі відповідної партії товару (п.5.8 договору).

Згідно з п.6.1 договору ціна товару визначається даним договором і приймається сторонами в національній валюті України - гривні.

Постачання здійснюється за цінами, передбаченими у специфікації № 1 (додаток №1) до договору.

Ціна за одиницю товару визначається у специфікації № 1 (додаток № 1) до договору.

У відповідності до умов договору між сторонами укладено специфікацію товару (додаток № 1) до договору № УЗ/ЦЛ-21264/Ю від 20.09.2021 р. на загальну суму 2 289 600,00 грн.

На виконання умов договору відповідач надіслав позивачу письмову рознарядку за № ПК-7/2761 від 03.12.2021р. на постачання партії товару (дріб ДСГТ 0,8 мм (колота)) виробничому підрозділу вагонне депо станції Каховка філії «Пасажирська компанія» AT «Укрзалізниця» у кількості 10 т. та Ввиробничому підрозділу Пасажирське вагонне депо станції Бахмач філії «Пасажирська компанія» AT «Укрзалізниця» у кількості 10 т.

Як зазначено позивачем, він виконав умови рознарядки та передав у власність відповідача товар на загальну суму 763 200,00 грн., що підтверджується видатковими накладними, а саме: №3647 від 13.12.2021 на суму 381 600,00 грн. та №3645 від 13.12.2021 на суму 381 600,00 грн.

З наявних вищезазначених видаткових накладних вбачається, що вони підписані тільки позивачем.

Позивачем також складено та здійснено реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, а саме: податкова накладна № 2640 від 13.12.2021 зареєстрована 31.12.2021. податкова накладна № 2641 від 13.12.2021 зареєстрована 31.12.2021р.

Частиною 1статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п.7.1 договору розрахунки за цим договором здійснюються у безготівковій формі, шляхом перерахування замовником грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що у разі, якщо постачальник є платником ПДВ, замовник здійснює оплату за поставлений товар за умови наявності належним чином оформлених документів, передбачених умовами договору (акт приймання-передачі, видаткова накладна, рахунок фактура тощо), що підтверджують отримання товару, не менше 45 (сорока п`яти) банківських днів з дати реєстрації постачальником податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Позивачем зазначено, що враховуючи п.7.2 договору відповідач повинен був оплати поставлений товар до 10.03.2022 року включно.

Таким чином, суд погоджується з твердженням позивача, що з 11.03.2022 року почалося прострочення виконання договірного зобов`язання щодо оплати за отриманий товар.

Відповідачем здійснено часткову оплату на загальну суму 381 600,00 грн., що підтверджується банківськими виписками, а саме:

- 08.06.2022 року в розмірі 95 400,00 грн. з призначенням платежу: «оплата зг. дог. УЗ/ЦЛ-21264/Ю від 20.09.2021 за дріб термооброблений згідно накл.. №3647 від 13.12.21 (в т.ч. ПДВ 15900,00 (2601)»;

- 08.06.2022 року в розмірі 95 400,00 грн. з призначенням платежу: «оплата зг. дог. УЗ/ЦЛ-21264/Ю від 20.09.2021 за дріб термооброблений згідно накл.. №3645 від 13.12.21 (в т.ч. ПДВ 15900,00 (2601)»;

- 12.07.2022 року в розмірі 95 400,00 грн. з призначенням платежу: «оплата зг. дог. УЗ/ЦЛ-21264/Ю від 20.09.2021 за дріб термооброблений згідно накл.. №3647 від 13.12.21 (в т.ч. ПДВ 15900,00 (_408_)»;

- 12.07.2022 року в розмірі 95 400,00 грн. з призначенням платежу: «оплата зг. дог. УЗ/ЦЛ-21264/Ю від 20.09.2021 за дріб термооброблений згідно накл.. №3645 від 13.12.21 (в т.ч. ПДВ 15900,00 (_160_)».

Також, позивачем зазначено, що у травні 2022 року відповідач за допомогою програми-месcенджер Viber надіслав листа позивачу з проханням щодо реструктуризації своєї заборгованості, у відповідь позивач листом за вих.. №678 від 09.05.2022 надав згоду відповідачу з графіком погашення заборгованості.

Відповідач, у свою чергу, 08.06.2022 та 12.07.2022 частково оплатив отриманий товар у загальній сумі 381 600,00 грн.

З метою досудового врегулювання спору 23.12.2022 позивач звернувся до відповідача з вимогою про сплату боргу в сумі 381 600,00 грн. вих. №12/23-2022 від 22.12.2022.

Проте, відповідачем вимоги, викладені у вимозі не виконав, кошти не сплачено, відповіді на вимогу позивача не надано.

Звертаючись до суд позивач просив суд стягнути суму основного боргу в розмірі 381 600,00 грн.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи після відкриття провадження у справі, відповідачем сплачено 381 600,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, а саме:

- №211364 від 17.04.2023 року на суму 95 400,00 грн. з призначенням платежу: : «оплата за дріб термооброблений, зг. дог. УЗ/ЦЛ-21264/Ю від 20.09.2021 згідно накл.. №3647 від 13.12.21 (в т.ч. ПДВ 15900,00 (_408_)»;

- №213169 від 18.04.2023 року на суму 95 400,00 грн. з призначенням платежу: : «оплата за дріб термооброблений, зг. дог. УЗ/ЦЛ-21264/Ю від 20.09.2021 згідно накл.. №3645 від 13.12.21 (в т.ч. ПДВ 15900,00 (_160_)»;

- №275148 від 11.05.2023 року на суму 95 400,00 грн. з призначенням платежу: : «оплата за дріб термооброблений, зг. дог. УЗ/ЦЛ-21264/Ю від 20.09.2021 згідно накл.. №3647 від 13.12.21 (в т.ч. ПДВ 15900,00 (_408_)»;

- №275191 від 11.05.2023 року на суму 95 400,00 грн. з призначенням платежу: : «оплата за дріб термооброблений, зг. дог. УЗ/ЦЛ-21264/Ю від 20.09.2021 згідно накл.. №3645 від 13.12.21 (в т.ч. ПДВ 15900,00 (_160_)».

Відповідно до п.2 ч. 1 статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Частиною 3 статті 231 ГПК України передбачено, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості у відповідача за договором закупівлі УЗ/ЦЛ-21264/Ю від 20.09.2021 у розмірі 381 600,00 грн. спростовано, оскільки, відповідачем сплачено заборгованість, тому суд закриває провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 381 600,00 грн. у зв`язку з відсутністю предмету спору в цій частині.

У зв`язку з неналежним виконання грошових зобов`язань за договором, позивач просить стягнути з відповідача інфляційне збільшення заборгованості в розмірі 93 909,82 грн. та 0,1% річних в розмірі 352,33 грн. нараховані на суму 381 600,00 грн. за період з 11.03.2022 по 10.02.2023

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п.9.2 договору сторони відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановили розмір відповідальності замовника за прострочення виконання грошового зобов`язання за цим договором становить 0,1 % (нуль цілих одна десята відсотка ) річних від простроченої суми грошових зобов`язань за цим договором.

Суд зазначає, що позивачем при нарахуванні індексу інфляції взято невірний розмір індексу за січень 2023 року, а саме замість 100,80 взято 101,3.

Розрахунок інфляційних втрат: 381 600,00 x 1.23994441 - 381 600,00 = 91 562,79 грн.

За перерахунком суду загальний розмірі індексу інфляції становить 91 562,79 грн. та підлягає задоволенню.

Вимоги позивача в частині стягнення індексу інфляції в розмірі 2 347,03 грн. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Суд погоджується з розрахунком 0,1 % річних в розмірі 352,33 грн. наданим позивачем і вважає його обґрунтованим, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

У відзиві на позовну заяву відповідач вважає, що нарахування позивачем інфляційних втрат та 0,1 % річних є безпідставними та помилковими у зв`язку з виникнення обставин непереборної сили (форс-мажор).

Згідно зі статтею 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів (статті 617 ЦК України).

Ця норма встановлює дві основні підстави звільнення особи, яка порушила зобов`язання, від відповідальності. Такими обставинами є випадок та непереборна сила. Доведення наявності випадку або непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Статтею 218 ГК України передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до п. 10.1 договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін, зокрема: загроза війни, збройних конфліктів.

Сторона, що не може виконувати зобов`язання за цим договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна протягом 10 календарних днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі, з подальшим надання підтверджуючих документів, але не пізніше 20 робочих днів з дня виникнення таких обставин (п.10.2 договору).

Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видають Торгово-промисловою палатою. У разі ненадання доказів виникнення обставин непереборної сили в строки, встановлені п.10.2 договору, сторони погодили, що такі обставини не є обставинами непереборної сили (п.10.3 договору).

Виникнення обставин непереборної сили не є підставою для відмови замовника від сплати за товар, поставлений до виникнення вказаних обставин (п.10.4 договору).

Згідно з ст. 14-1 Закону України «Про Торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.

Судом враховано, що листом вих. №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 Торгово-промислова палата України на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України, засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

У той же час, Верховний Суд у постанові від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 зазначив, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціального характеру і при їх визначенні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов`язання повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов`язання. Доведення дії непереборної сили покладається на сторону, яка порушила зобов`язання.

Відповідачем не надано доказів, що наведені вище обставини були форс-мажорними для даного конкретного випадку невиконання господарського зобов`язання за укладеним між сторонами договором в частині своєчасного та повного розрахунку за поставлений товар, а тому відхиляються судом.

Також, суд зазначає, що в матеріалах справи відстуні докази повідомлення відповідачем позивача про настання форс-мажорних обставин у строк визначений п.10.2 договору.

Таким чином, наведені відповідачем обставини не звільняють останнього від обов`язку сплатити за отриманий товар, рівно як і від відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання на підставі статті 625 Цивільного кодексу України.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до положень ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч.9 статті 129 ГПК України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ст. 129, ст.ст. 191, 231, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Закрити провадження у справі в частині суми основного боргу в розмірі 381 600,00 грн.

2. В іншій частині позов задовольнити частково.

3 Стягнути з акціонерного товариства "Українська залізниця" (03015, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі філії "Пасажирська компанія" акціонерного товариства "Українська залізниця" (01032, м. Київ, вул.. Симона Петлюри, будинок 21 А, код ЄДРПОУ 41022900) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Дружківський ливарний завод "Металург"(03056, м. Київ, вул.. Нижньоключова, будинок 14, офіс 9, код ЄДРПОУ 43488756) 0,1 % річних в розмірі 352 (триста п`ятдесят дві) грн. 33 коп., індекс інфляції в розмірі 91 562 (дев`яносто одна тисяча п`ятсот шістдесят дві) грн. 79 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 7 102 (сім тисяч сто дві) грн. 95 коп.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.М.Мудрий