Рішення

від 24.05.2023 по справі 911/214/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" травня 2023 р. м. Київ Справа № 911/214/23

Господарський суд Київської області у складі судді Колесника Р.М., за участю секретаря судового засідання Тимошенка Д.Ю., розглянувши в порядку загального позовного провадження справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Cільськогосподарське підприємство «Козин» (08851, Київська обл., Миронівський р-н, село Козин, вулиця Лугова, будинок 38, код: 36287137)

до

Товариства з обмеженою відповідальністю «Фіберглас Груп» (04207, місто Київ, пр. Оболонський, будинок 23 А, код: 43879115)

про розірвання договору та стягнення 123392,87 гривень,

за участю представників учасників справи:

від позивача:Волощук В.В.;

від відповідача:не з`явився;

До Господарського суду Київської області 23.01.2023 надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Cільськогосподарське підприємство «Козин» (надалі по тексту позивач/ТОВ «CП «Козин») до Товариства з обмеженою відповідальністю «Грандес-Україна» (надалі по тексту відповідач/ТОВ «Грандес-Україна»), найменування якого змінено на ТОВ «Фіберглас Груп», в якій позивач просить суд:

- розірвати договір поставки від 01.09.2022 № 01-09/22, укладений між ТОВ «CП «Козин» та ТОВ «Грандес-Україна»;

- стягнути з ТОВ «Грандес-Україна» на користь ТОВ «CП «Козин» 105600 гривень за оплачені послуги та 17792,87 гривень неустойки.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач допустив істотне порушення умов укладеного договору і не забезпечив те, на що розраховував позивач під час укладення договору, тому, на переконання позивача, договір від 01.09.2022 № 01-09/22 має бути розірваний в судовому порядку, а грошові кошти, перераховані в якості передоплати у розмірі 105600 гривень, мають бути повернуті позивачу. Крім того, у зв`язку з тим, що відповідач допустив прострочення виконання зобов`язання, позивач здійснив нарахування та заявив вимоги про стягнення з відповідача 17792,87 гривень неустойки.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 08.02.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 911/214/23, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 01.03.2023.

Судом встановлено, що в перебігу розгляду справи відповідачем здійснено державну реєстрацію внесення змін до відомостей про юридичну особу, зокрема, відбулася зміна місцезнаходження відповідача з « 08300, Київська обл., місто Бориспіль, вул. Героїв Небесної Сотні, будинок 32, офіс 5» на « 04207, місто Київ, пр. Оболонський, будинок 23 А» та зміна найменування юридичної особи з ТОВ «Грандес-Україна» на ТОВ «Фіберглас Груп», про що внесено відповідні записи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу.

Судом вбачається, що сама лише зміна найменування юридичної особи не означає її реорганізації, зокрема, перетворення, якщо при цьому не змінюється організаційно-правова форма такої особи.

Суд зазначає, що зміна найменування юридичної особи тягне за собою необхідність у державній реєстрації змін до установчих документів у порядку, визначеному Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».

З огляду на викладене вище, подальший розгляд справи № 911/214/23 здійснюється із врахуванням відповідних змін внесених 12.04.2023 та 13.04.2023 до Єдиного держаного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо найменування відповідача.

Разом із цим, відповідно до ч. 2 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду, за винятком випадків, коли внаслідок змін у складі відповідачів справа відноситься до виключної підсудності іншого суду.

Враховуючи, що після відкриття провадження у справі № 911/214/23 вона стала підсудна Господарському суду міста Києва у зв`язку зі зміною відповідачем місцезнаходження, а також те, що справа не відноситься до виключної підсудності іншого суду, тому справа підлягає розгляду Господарським судом Київської області.

Підготовче судове засідання у справі неодноразово судом відкладалося та остаточно ухвалою суду від 12.04.2023 підготовче провадження закрито та призначено справу до розгляду по суті на 26.04.2023, яке в подальшому судом відкладалося та остаточно призначено на 24.05.2023.

В судове засідання 24.05.2023 з`явився представник позивача, який заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідач процесуальним правом на подання відзиву не скористався, хоча щодо розгляду справи повідомлявся належним чином шляхом направлення ухвал Господарського суду Київської області за адресою місцезнаходження, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

До того ж, відповідно до ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Усі судові рішення у справі № 911/214/23 були оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень (http://reyestr.court.gov.ua), а тому відповідач міг ознайомитися з текстом останніх.

Крім того, інформація щодо дати та часу слухання справи судом є публічною і розміщується на офіційному сайті Господарського суду Київської області в мережі Інтернет, що також свідчить про наявність у учасників справи можливості дізнатись про слухання справи за їх участю.

З огляду на наведе вище, суд вважає, що ним вжито всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи та забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів та забезпечення права на подання заяв по суті справи.

Відтак, наявних у матеріалах справи доказів достатньо для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Грандес-Україна» (постачальник) та ТОВ «СП «Козин» (покупець) 01.09.2022 укладено договір поставки № 01-09/22 (далі по тексту договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у даному договорі, виготовити ворота ролетні (з металопрофілю № 77 з наповнювачем) з автоматичним приводом у кількості 2 шт., та встановити їх у приміщення майнового комплексу за адресою: Київська обл., Фастівський р-н., с. Фастівець, вул. Тхоржевського 25-а, до 18 год. 00 хв. 16.09.2022. Всі необхідні обміри були проведені представником постачальника (п. 1.1 договору).

Розділом 4 договору сторони встановили вартість договору та порядок оплати, а саме: ціна товару, що передається за даним договором, установлюється в національній валюті України (пункт 4.1.); загальна сума договору складає 132000,00 гривень, з урахуванням суми ПДВ (20%) - 22000,00 грн (пункт 4.2.); оплата за товар здійснюється за домовленістю сторін на умовах: 50% попередньої оплати, 30% перед відвантаженням товару, 20% після завершення монтажу (пункт 4.3.); оплата за товар здійснюється шляхом перерахування покупцем грошових коштів на рахунок постачальника (пункт 4.4.); спосіб оплати - безготівковий переказ. Форма розрахунків - платіжне доручення (пункт 4.5.).

Згідно пункту 5.1. договору датою поставки товару вважається дата фактично змонтованого товару постачальником покупцю за адресою: Київська обл. Фастівський р-н, с. Фастівець, вул. Тхоржевського, 25-а.

Право власності на товар та ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару до покупця переходить в момент передачі товару від постачальника покупцю за видатковою накладною постачальника (пункт 5.2. договору).

Пунктом 6.1. договору визначено, що постачальник зобов`язаний одночасно з передачею покупцю товару надати покупцю наступні документи на товар: рахунок-фактуру, накладну, податкову накладну (підпункти 6.1.1.-6.1.3. пункту 6.1.).

Відповідно до п. 6.3. договору в разі виявлення покупцем під час приймання товару невідповідності його кількості, якості та/чи комплектності, представники сторін, які безпосередньо приймають участь у здачі-прийманні товару, або покупець сам, складають акт про невідповідність кількості, якості та/чи комплектності товару. Постачальник зобов`язаний у 4 (чотири) денний строк з дати отримання Акту про невідповідність товару вимогам кількості, якості та/чи комплектності передати покупцю товар, визначений відповідним рахунком-фактурою, якого не вистачає, замінити неякісний та/або некомплектний товар на якісний та комплектний.

Положеннями пунктів 8.1.-8.4. договору сторони встановили: цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за даним договором (п. 8.1.); договір може бути розірваний в будь-який час за взаємною угодою постачальника і покупця, в якій визначаються майнові вимоги сторін, якщо такі вимоги мають місце, та порядок їх врегулювання (п. 8.2.); договір може бути розірваний в односторонньому порядку за бажанням однієї сторони за відсутності майнових суперечок між сторонами, в цьому випадку сторона-ініціатор зобов`язана письмово повідомити іншу сторону про розірвання договору, але не менш, ніж за 30 (тридцять) днів до передбачуваної дати розірвання договору. Договір в такому випадку вважається розірваним лише при відсутності заперечень з боку другої сторони протягом встановленого цим пунктом строку (п. 8.3.); в разі неналежного виконання обов`язків за цим договором, безпідставної відмови від виконання таких обов`язків, або іншого істотного порушення договору однією із сторін договору, інша сторона договору може розірвати даний договір в односторонньому порядку та вимагати відшкодування завданих таким невиконанням збитків. Договір вважається розірваним в односторонньому порядку з моменту отримання стороною, яка порушила даний договір, письмового повідомлення іншої сторони про розірвання договору (п. 8.4.).

ТОВ «Грандес-Україна» виставило ТОВ «СП «Козин» рахунок на оплату від 01.09.2022 № 1145 на суму 132000 гривень.

Своєю чергою ТОВ «СП «Козин» на виконання умов договору та на підставі виставленого рахунку перерахувало на користь ТОВ «Грандес-Україна» 105600 гривень, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями платіжних доручень від 05.09.2022 № 168 на суму 66000 гривень та від 14.09.2022 № 169 на суму 39600 гривень, із призначенням платежу: «Оплата за ролети захисні з автоматичним приводом з установкою зг. рахунку № 1145 від 01.09.2022 та зг. дог. № 01-09/22 від 01.09.2022».

ТОВ «СП «Козин» звернулось до ТОВ «Грандес-Україна» із вимогою від 06.10.2022 № 8, в якій вказував на факт укладення між сторонами договору, проведенням представником постачальником усіх необхідних обмірів, а також на те, що 16.09.2022 представниками постачальника доставлено ворота за адресою майнового комплексу покупця, але монтаж воріт не було проведено по причині невідповідності розмірів воріт розмірам отворів для воріт. У зв`язку з чим 19.09.2022 представником постачальника були переміряні розміри отворів для воріт і ворота забрані на доопрацювання. Проте, станом на день складання вимоги, ТОВ «Грандес-Україна» не усунуло недоліки товару, ворота на об`єкт не доставлені та не встановлені в приміщення покупця.

Враховуючи наведені обставини, ТОВ «СП «Козин» просило протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту отримання вимоги, встановити належної якості ворота, з розмірами, що відповідають розмірам отворів для них, в приміщення за адресою: Київська обл., Фастівський р-н., с. Фастівець, вул. Тхоржевського 25-а, або протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту отримання цієї вимоги повернути сплачені покупцем грошові кошти разом з неустойкою, що виникла за весь термін невиконання взятих постачальником зобов`язань.

Листом ТОВ «Грандес-Україна» повідомило ТОВ «СП «Козин» про те, що попередні обміри воріт відбувалися за участі відповідальної особи ТОВ «СП «Козин», який наполягав на тому, що необхідний розмір воріт, які мають бути виготовлені має складати 3,700Ч4,400 м2. Саме даний розмір (ролета захисна 3700Ч4400, 2 шт.) визначений у рахунку на оплату № 1145 від 01.09.2022, який був погоджений та оплачений без зауважень. У листі ТОВ «Грандес-Україна» також зазначило, що ворота дійсно були доставлені за адресою майнового комплексу ТОВ «СП «Козин», але монтаж воріт не відбувся з причини невідповідності розмірів воріт розмірам отворів для воріт.

При цьому, ТОВ «Грандес-Україна» посилалося на те, що під час приймання товару акт про невідповідність, як це передбачено умовами п. 6.3. договору, представниками сторін не складався, письмових зауважень з боку ТОВ «СП «Козин» не находило.

Також, ТОВ «Грандес-Україна» просило підтвердити письмово, офіційним листом, обставини щодо наявності/відсутності товару на території майнового комплексу ТОВ «СП «Козин».

В подальшому ТОВ «СП «Козин» звернулось до ТОВ «Грандес-Україна» із листом-попередженням від 15.11.2022 № 10, в якому заперечило проти обставин викладених ТОВ «Грандес-Україна» у листі та зазначило, що саме представником постачальника було здійснено необхідні обміри воріт, та саме на підставі даних особи, яка здійснювала вимірювання воріт, постачальником було сформовано рахунок на оплату. Оплата замовником рахунку не означає погодження ним саме тих розмірів, які в ньому вказані та відсутність зауважень до вказаних в рахунку розмірів, оскільки які б розміри ролет не були вказані в рахунку, замовник покладається на професіоналізм того, хто провів їх обміри, та достовірність знятих обмірів.

Відсутність акту про невідповідність товару та відсутність письмових зауважень, як зазначено у листі-попередженні обумовлено тим, що ТОВ «Грандес-Україна», отримавши від покупця грошові кошти не виписало жодного бухгалтерського документу про продаж та передачу покупцю товару (податкової накладної, видаткової накладної, товарно-транспортної накладної тощо).

ТОВ «СП «Козин» зазначило, що, на день складання листа-попередження, обумовлений договором товар у нього відсутній.

З огляду на наведене, ТОВ «СП «Козин», для запобігання вирішення спору в судовому порядку, повторно просило ТОВ «Грандес-Україна» протягом п`яти днів з моменту отримання попередження, повернути грошові кошти, сплачені ТОВ «СП «Козин» за ролети захисні.

Факт надсилання вказаного листа-попередження на адресу відповідача підтверджується фіскальними чеками АТ «Укрпошта» від 16.11.2022 №№ 0101910712498, 0101910712480.

Відповідач проти обставин викладених у листі-попередженні та проти факту отримання ним листа в перебігу розгляду справи не заперечив.

Підставою звернення до суду із розглядуваним позовом, як зазначив позивач, стало те, що позивач покладені на нього умовами договору виконав належним чином та перерахував на користь відповідача суму грошових коштів передбачених договором, проте відповідач в свою чергу покладенні на нього умовами договору зобов`язання не виконав та не забезпечив отримання позивачем того, на що розраховував позивач під час укладення договору, чим допустив істотне порушення умов договору, що є підставою для розірвання укладеного сторонами договору, а також повернення грошових коштів на користь позивача, які перераховані ним відповідачу на виконання умов договору.

Та у зв`язку з тим, що відповідач допустив порушення виконання зобов`язання в частині дотримання строків встановлених договором щодо поставки товару позивач застосував до відповідача санкції передбачені п. 7.3. договору, нарахування яких здійснено позивачем за період з 16.09.2022 по 16.01.2023, які позивач просить суд стягнути з відповідача в судовому порядку у розмірі 17792,87 гривень.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.

За змістом ст. ст. 11, 509, 627 Цивільного кодексу України та ст. 179 Господарського кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

У відповідності до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Проаналізувавши укладений між позивачем та відповідачем договір, суд дійшов висновку, що хоча сторонами і визначено назву укладеного договору як договір поставки, втім за своєю правовою природою він є договором поставки з окремими елементами договору підряду (змішаний договір).

Згідно ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Згідно положень ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.

За договором підряду, як встановлено ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України, одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Згідно з ч. 2 наведеної статті договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Беручи до уваги зміст правовідносин, які склалися між сторонами, та характер взятих ними зобов`язань, суд дійшов висновку про те, що між позивачем та відповідачем виникли правовідносини, які притаманні договору поставки та підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 656 Кодексу предметом договору купівлі-продажу може бути майно (товар), яке є у продавця на момент укладення договору або буде створене (придбане, набуте) продавцем у майбутньому.

Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару (ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 Цивільного кодексу України.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

З аналізу вищевказаних положень чинного законодавства вбачається, що умовою застосування положень статті 693 Цивільного кодексу України є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю, тобто в установлений строк. У разі настання такої умови (прострочення продавцем передачі товару) покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

З огляду на фактичні обставини справи та правову кваліфікацію правовідносин сторін, за висновком суду правова природа сплачених позивачем, згідно платіжних доручень від 05.09.2022 № 168 та від 14.09.2022 № 169, грошових коштів у загальному розмірі 105600 гривень є попередньою оплатою, тобто кошти, які попередньо сплачені стороною договору на користь іншої сторони з метою виконання нею своїх договірних зобов`язань.

Правова природа зазначених коштів внаслідок невиконання будь-якою стороною своїх зобов`язань за договором не змінюється і залишається такою до моменту, коли сторони двосторонньо не узгодять іншої їх правової природи або не вчинять дій, які змінять правову природу перерахованої суми.

Факт отримання відповідачем грошових коштів в перебігу розгляду справи відповідачем не заперечувався.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивач взяте на себе зобов`язання щодо сплати попередньої оплати за товар, в порядку та розмірі обумовленому п.п. 4.2. договору, виконав належним чином.

Умовами договору встановлено строк поставки товару, а саме відповідно до п. 1.1. договору строк поставки та монтажу обладнання становить до 16.09.2022.

Проте, матеріали справи не містять належних доказів поставки та монтажу обладнання (видаткових накладних, актів приймання-передачі, актів виконаних робіт тощо) у строк, визначений договором. Також матеріали справи не містять, а сторонами не надано, доказів, які свідчили б про домовленість між сторонами щодо іншого строку поставки обладнання.

Доказів повернення відповідачем позивачу грошових коштів, які були перераховані останнім на виконання умов договору на рахунок відповідача, у розмірі 105600 гривень сторонами в перебігу розгляду також не надано.

Згідно вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, суд дійшов висновку, що зобов`язання відповідача щодо поставки товару або повернення позивачу попередньої оплати за товар є невиконаним, що зумовлює висновки суду про задоволення позову в частині вимог про стягнення суми основного боргу у розмірі 105600,00 гривень.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За умовами пункту 7.3. договору у випадку прострочення поставки товару, або його частини, постачальник зобов`язаний на письмову вимогу покупця, за кожен день невиконання зобов`язання, сплатити останньому неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості товару, строк поставки якого прострочено.

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання.

Згідно зі ст. 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Тому період обчислення пені починається з наступного дня після дати, в якій зобов`язання щодо поставки товару мало бути виконано. Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Враховуючи відсутність у матеріалах справи доказів, які б підтверджували факт поставки відповідачем обумовленого договором товару на користь позивача, у строк, встановлений договором, суд дійшов висновку про правомірність заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача суми неустойки у розмірі 17792,87 гривень, яка за своєю правовою природою є пенею.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені на предмет правильності та обґрунтованості, судом встановлено, що такий є необґрунтованим, адже при нарахуванні пені за порушення відповідачем зобов`язань, позивачем не взято до уваги, що початком для нарахування пені за прострочення виконання зобов`язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано, у зв`язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача пені підлягають частковому задоволенню у розмірі встановленому судом, а саме 17648,22 гривень.

Щодо позовних вимог в частині розірвання договору, суд дійшов наступних висновків.

Загальний порядок укладення, зміни і розірвання цивільно-правових договорів та господарських договорів врегульовано Главою 53 Цивільного кодексу України та Главою 20 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Положеннями частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Факт невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором від 01.09.2022 № 01-09/22 підтверджений матеріалами справи та відповідачем у встановленому порядку належними доказами не спростований.

Зважаючи на викладене вище, враховуючи невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором від 01.09.2022 № 01-09/22 в частині поставки обумовленого договором обладнання, встановлення цього обладнання у приміщенні позивача та у строки визначені договором, суд визнає обґрунтованими вимоги позивача про розірвання договору поставки від 01.09.2022 № 01-09/22.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

А саме суд приймає рішення про розірвання договору поставки від 01.09.2022 № 01-09/22 та стягнення з ТОВ «Гріндес-Україна» на користь ТОВ «СП «Козин» 105600,00 гривень попередньої оплати та 17648,22 гривень пені.

Згідно приписів п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума судового збору у розмірі 5364,85 гривень.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 73-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Cільськогосподарське підприємство «Козин» задовольнити частково.

2. Розірвати договір поставки від 01.09.2022 № 01-09/22, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Cільськогосподарське підприємство «Козин» (код: 36287137) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Грандес-Україна» (код: 43879115).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фіберглас Груп» (04207, м. Київ, пр. Оболонський, будинок 23 А, код: 43879115) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Cільськогосподарське підприємство «Козин» (08851, Київська обл., Миронівський р-н, село Козин, вулиця Лугова, будинок 38, код: 36287137) 105600,00 гривень попередньої оплати, 17648,22 гривень пені та 5364,85 гривень судового збору.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення у відповідності до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 26.06.2023.

Суддя Р.М. Колесник