Рішення
від 13.06.2023 по справі 914/1086/23
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.06.2023 Справа № 914/1086/23

Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашка М.М. розглянув у судовому засіданні матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА"

до відповідача Приватного підприємства "Охоронно-юридична фірма "Аутпост-10"

про стягнення 47033,10 грн.

за участю представників:

від позивача не з`явився

від відповідача не з`явився

Суть спору: Позовні вимоги заявлено Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "УНІКА" до відповідача Приватного підприємства "Охоронно-юридична фірма "Аутпост-10" про стягнення 47033,10 грн.

Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду та відображено у протоколах судових засідань.

Необхідно зазначити, що ухвалою суду від 02.05.2023 у даній справі було, зокрема, витребувано у Франківського районного суду міста Львова матеріали справи №465/8026/21, які 26.05.2023 разом із супровідним листом від 17.05.2023 №465/4386/17/1020/2023 (вх.№13252/23) надійшли на адресу Господарського суду Львівської області.

Сторони явку представників в судове засідання 13.06.2023 не забезпечили, причин неявки представника не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду спору був повідомлений належним чином.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши представника відповідача, суд встановив таке.

13.05.2021 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "УНІКА" (страховик) та ОСОБА_1 (страхувальник) підписано договір добровільного страхування транспортного засобу "КАСКО" №245002/4098/0004130, а саме автомобіля Volkswagen Tiguan 2021 року випуску (д.н.з. НОМЕР_1 ), кузов (шасі): НОМЕР_2 .

Як зазначено у позовній заяві, 27.09.2021 у місті Львів сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Volkswagen Tiguan 2021 року випуску (д.н.з. НОМЕР_1 ), яким керував ОСОБА_1 , який є власником цього автомобіля та за участю транспортного засобу Рено (д.р.н. НОМЕР_3 ), яким керував водій ОСОБА_2 (власник автомобіля - ПП "ОЮФ "АУТПОСТ-10"), внаслідок чого було пошкоджено автомобіль Volkswagen Tiguan 2021 року випуску (д.н.з. НОМЕР_1 ).

Як встановлено постановою Франківського районного суду м.Львова від 21.10.2021 у справі №465/8026/21, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ААБ №284048 від 27.09.2021 року, ОСОБА_2 27.09.2021 року о 11:30 год на перехресті вулиць Коновальця-Залізняка у м.Львові, перехресті нерівнозначних доріг, керуючи автомобілем «Renault Trafic», номерний знак НОМЕР_3 , рухаючись по другорядній дорозі, не дав дорогу автомобілю, який рухався по головній дорозі, внаслідок чого сталося зіткнення з автомобілем «Volkswagen Tiguan», номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , що спричинило пошкодження транспортних засобів з матеріальними збитками, чим порушив вимоги п.16.11. Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 24 КУпАП.

Відповідно до вказаної постанови Франківського районного суду м.Львова від 21.10.2021 у справі №465/8026/21, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та обрано йому адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п?ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 грн.

28.09.2021 ОСОБА_1 звернувся до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА" із заявою №00461555 про подію з ознаками страхового випадку.

Відповідно до розрахунку суми страхового відшкодування, страхового акту №00461555 та умов договору страхування №245002/4098/0004130, розмір страхового відшкодування склав 47033,10 грн.

13.10.2021 Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "УНІКА" здійснило виплату 47033,10 грн страхового відшкодування згідно з договором добровільного страхування транспортного засобу "КАСКО" №245002/4098/0004130 від 13.05.2021, що підтверджується платіжним дорученням №252110 від 13.10.2021.

Як зазначено у позовній заяві у даній справі №914/1086/23 та як вбачається з матеріалів адміністративної справи №465/8026/21, власником транспортного засобу Рено (д.н.з. НОМЕР_3 ) є ПП «ОЮФ «АУТПОСТ-10», а водій ОСОБА_2 є його працівником.

Посилаючись на статтю 1172 ЦК України, позивач просить стягнути з відповідача 47033,10 грн виплаченого страхового відшкодування.

Відповідач проти позову заперечив, подавши відзив на позовну заяву, в якому Приватне підприємство "Охоронно-юридична фірма "Аутпост-10" зазначає про те, що огляду транспортного засобу на предмет пошкоджень проводився залученим позивачем працівником та за участю власника транспортного засобу ОСОБА_1 , який є зацікавленою особою, однак при цьому при проведенні огляду та складанні акту ні водій Приватного підприємства "Охоронно-юридична фірма "Аутпост-10" - ОСОБА_2 , ні представник відповідача не були присутні.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що в даному випадку відсутні докази про те, які саме пошкодження автомобіля були спричинені під час ДТП, а отже і відсутнє належне обґрунтування витрат, здійснених на ремонт автомобіля та відшкодованих позивачем застрахованій особі.

Як зазначив відповідач, оскільки акт огляду транспортного засобу є неналежним доказом заподіяних під час ДТП пошкоджень, а інших доказів на підтвердження переліку та характеру пошкоджень позивачем не надано, тому відповідач вважає, що відсутні підстави для задоволення позовної заяви, з огляду на що у відзиві на позовну заяву він просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд дійшов висновку позов задовольнити з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 3 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про страхування", страхування це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Згідно із статтею 8 Закону України "Про страхування", страховий ризик - певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання. Страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про страхування", страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов`язаний провести виплату при настанні страхового випадку. Страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.

Згідно із статтею 16 Закону України "Про страхування", договір страхування це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Статтею 979 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до статті Стаття 980 Цивільного кодексу України, предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані з:

1) життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування);

2) володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування);

3) відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Пунктом 3 частини 1 статті 20 Закону України "Про страхування" передбачено, що страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.

Як встановлено судом, 13.05.2021 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "УНІКА" (страховик) та ОСОБА_1 (страхувальник) підписано договір добровільного страхування транспортного засобу "КАСКО" №245002/4098/0004130, а саме автомобіля Volkswagen Tiguan 2021 року випуску (д.н.з. НОМЕР_1 ), кузов (шасі): НОМЕР_2 .

Згідно із статтею 993 Цивільного кодексу України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов`язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов`язанні.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов`язків свого попередника.

Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов`язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов`язок із відшкодування шкоди не виконала.

Таким чином, страхувальник, який зазнав майнової шкоди в деліктному правовідношенні, набув право вимоги відшкодування до заподіювача. У зв`язку з виплатою страхового відшкодування до страховика перейшло право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов`язанні є потерпілий) до заподіювача у межах фактичних витрат.

Враховуючи норми статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування", виплативши страхове відшкодування потерпілому за договором страхування, позивач отримав права кредитора до особи, яка завдала збитків.

Страхувальник реалізував своє право кредитора шляхом пред`явлення вимоги до позивача, оскільки за договором страхування позивач надав згоду на прийняття обов`язку сторони боржника у деліктному зобов`язанні, якщо воно виникне.

Основною характерною ознакою суброгації є збереження того зобов`язання, яке виникло із заподіяння шкоди і у зв`язку з яким було виплачене страхове відшкодування, й зміна в ньому кредитора. Натомість регрес - право відповідальної особи, яка здійснила відшкодування шкоди, заподіяної не її діями, звернутися з вимогою про повернення виплаченого до боржника, з вини якого заподіяно шкоду. Регрес характеризується тим, що правовідношення, за яким відповідальна особа здійснила відшкодування, припинилося, у зв`язку з чим і виникло нове - пов`язане саме з регресною вимогою.

Завдання майнової шкоди страхувальнику слугує підставою для виникнення договірного зобов`язання згідно з договором майнового страхування, в якому кредитором є страхувальник, а боржником - страховик.

Деліктне зобов`язання - первісне, основне зобов`язання, підставою виникнення якого є завдання шкоди. Одержання страхувальником повного відшкодування збитків від особи, яка їх завдала, припиняє деліктне зобов`язання, що тягне за собою припинення обов`язку страховика здійснити страхову виплату (пункт 4 частини 1 статті 991 Цивільного кодексу України).

Виплата страховиком страхувальнику страхового відшкодування є обов`язком страховика за договором (стаття 988 Цивільного кодексу України). Така виплата не припиняє деліктного зобов`язання і не може вважатися відшкодуванням шкоди потерпілому в цьому зобов`язанні, оскільки страховик у правовідносинах добровільного страхування не є боржником у деліктному зобов`язанні. Тобто заподіювач шкоди залишається зобов`язаним відшкодувати завдану ним шкоду незалежно від того, чи звертався до нього з відповідною вимогою сам потерпілий, чи страховик після виплати потерпілому відшкодування за договором майнового страхування.

Враховуючи викладене, правовідносини, що виникли між сторонами у даній справі є суброгацією.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.04.2018р. у справі №910/8982/17.

Одним з вирішальних питань під час розгляду справи про відшкодування у порядку суброгації має бути, на підставі належних та допустимих доказів, встановлено відповідальну за збитки особу.

Статтею 22 ЦК України визначено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За змістом частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; наявність збитків; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Відповідно до частини 1 статті 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з`ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками (в тому числі їх розміром) є обов`язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо). Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.

Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Відшкодуванню підлягають збитки, що стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотним наслідком порушення боржником зобов`язання чи завдання шкоди. Такі збитки є прямими. Збитки, настання яких можливо було уникнути, які не мають прямого причинно-наслідкового зв`язку, є опосередкованими та не підлягають відшкодуванню.

Позивач як особа, яка вважає, що її право порушено, самостійно визначає докази, які, на її думку, підтверджують заявлені вимоги. Проте обов`язок надання правового аналізу заявлених вимог, доказів на їх підтвердження та спростування доводів учасників справи покладений на господарський суд.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Така правова позиція наведена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 01.02.2022р. у справі № 910/12472/18.

Матеріалами справи підтверджується протиправна поведінка, збитки (в тому числі їх розмір), причинний зв`язок між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони.

Факт здійснення страхового відшкодування у сумі 47033,10 грн. за договором добровільного страхування транспортного засобу "КАСКО" №245002/4098/0004130 від 13.05.2021 підтверджується платіжним дорученням №252110 від 13.10.2021.

Вина ОСОБА_2 підтверджується постановою Франківського районного суду м.Львова від 21.10.2021 у справі №465/8026/21, якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідач у відзиві на позовну підтверджує, що ОСОБА_2 є працівником Приватного підприємства "Охоронно-юридична фірма "Аутпост-10".

Заперечуючи проти розміру збитків, відповідач не врахував, що автомобіль Volkswagen Tiguan 2021 року випуску. Поряд з цим, відповідно до рахунку на оплату №А000023306 від 28.09.2021 було виконано такі ремонтні роботи: двері задні L д/м, двері задні L р/з, двері задні L ремонт, двері задні L фарбування, накладка крила задня L д/м, підкрильник задній L д/м, боковина ремонт L, боковина фарбування L, підготовка поверхні до пофарбування, миття автомобіля, чистка салону, колесо д/м, шиномонтаж, витратні матеріали, накладка декоративна, накладка арки колеса, диск колеса легкосплавний R18. Такі ремонтні роботи відповідають опису пошкодження, наведеного в акті огляду транспортного засобу.

При цьому, як вбачається із відповіді Національної поліції України та схеми місця ДТП, автомобілю Volkswagen Tiguan (д.н.з. НОМЕР_1 ), кузов (шасі): НОМЕР_2 було завдано пошкодження саме задньої лівої частини автомобіля, що повністю узгоджується з вищезазначеним рахунком на оплату №А000023306 від 28.09.2021 та характером пошкодження автомобіля, описаним в акті огляду транспортного засобу.

З огляду на вказане, твердження відповідача про те, що в даному випадку відсутнє належне обґрунтування витрат, здійснених на ремонт автомобіля, а також те, що акт огляду транспортного засобу є неналежним доказом заподіяних під час ДТП пошкоджень, є безпідставними.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 129 Конституції України, одною із основних засад судочинства є, зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином, враховуючи наведені норми законодавства та встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення 47033,10 грн. є обгрунтована, підтверджена матеріалами справи, не спростована відповідачем, з огляду на що підлягає задоволенню.

Сплата позивачем судового збору за подання позовної заяви до Господарського суду Львівської області підтверджується платіжною інструкцією №3882 від 08.03.2023 на суму 2684,00 грн., які відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України суд дійшов висновку стягнути з відповідача на користь позивача, оскільки позову слід задовольнити повністю.

Керуючись статтями 2, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Охоронно-юридична фірма "Аутпост-10" (79005, Львівська область, місто Львів, вулиця Коцюбинського, будинок 6, ідентифікаційний код 37919516) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА" (04112, місто Київ, вулиця Теліги Олени, будинок 6 літ.В, ідентифікаційний код 20033533) 47033,10 грн. виплаченого страхового відшкодування та 2684,00 грн витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 23.06.2023.

Суддя Петрашко М.М.

Дата ухвалення рішення13.06.2023
Оприлюднено27.06.2023
Номер документу111769244
СудочинствоГосподарське
Сутьстягнення 47033,10 грн

Судовий реєстр по справі —914/1086/23

Рішення від 13.06.2023

Господарське

Господарський суд Львівської області

Петрашко М.М.

Ухвала від 02.05.2023

Господарське

Господарський суд Львівської області

Петрашко М.М.

Ухвала від 10.04.2023

Господарське

Господарський суд Львівської області

Петрашко М.М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні