Ухвала

від 20.06.2023 по справі 914/1270/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

про закриття провадження у справі

20.06.2023 Справа № 914/1270/23

Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Трускавецького В. П., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін матеріали справи

за позовом: Приватного підприємства «Центр Безпеки Бізнесу», м. Львів,до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «Галицький Будівельник», с. Бірки Яворівський р-н Львівська обл.,про: стягнення 142'379,55 грн заборгованості.Представники сторін не викликались (не повідомлялись).Встановив

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Приватного підприємства «Центр Безпеки Бізнесу» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «Галицький Будівельник» про стягнення 142'379,55 грн заборгованості.

Ухвалою суду від 21.04.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та призначено здійснювати розгляд справи по суті без повідомлення учасників процесу.

12 травня 2023 року від відповідача надійшов відзив на позов, у якому повідомлено, що позовні вимоги визнаються повністю та просить ухвали рішення про стягнення з відтермінуванням оплати основного боргу до 30.06.2023.

18.05.2023 від позивача надійшло клопотання про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмір 6'000,00 грн, а 19.06.2023 від відповідача надійшло клопотання про сплату основного боргу додатком до якого долучено копію платіжного доручення про сплату 142'379,55 грн заборгованості.

Пунктом 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо: відсутній предмет спору.

Суд роз`яснює учасникам справи наслідки закриття провадження у справі, зокрема, що згідно частини 3 статті 231 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Суд зазначає і аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у пункті 4.4. постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», що господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі можливе в разі, коли предмет спору існував на момент відкриття провадження та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до відкриття провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

Враховуючи вищенаведене, оглянувши і дослідивши матеріли справи та подані докази, суд дійшов висновку про те, що предмет спору у справі припинив існувати після відкриття провадження у справі, що має наслідком закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку із відсутністю предмета спору.

Також, у зв`язку з сплатою основного боргу до ухвалення рішення, заявлене у відзиві клопотання про відстрочення виконання рішення суду до 30 червня 2023 року суд вважає за необхідне залишити без розгляду.

Частиною четвертою статті 231 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору.

Частиною 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи, що даний спір виник з неправильних дій сторони, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача суму сплаченого судового збору.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу.

Пунктом 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Положеннями статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має, сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, якщо на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Загальне правило розподілу судових витрат визначено у частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

Частиною 1 статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно з статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Отже, достатньо підставою для визначення суми гонорару є його фіксований розмір та умови виплати у договорі про надання правової допомоги.

Варто зазначити, що аналогічних висновків у подібних правовідносинах дотримується Об`єднана палата Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постанові № 922/445/19 від 03.10.2019.

В той же час, надані позивачем докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена у додатковій постанові Верховного Суду від 11 грудня 2018 року в справі № 910/2170/18.

Як встановлено судом, Приватне підприємство «Центр Безпеки Бізнесу» уклало з Адвокатським бюро «Довгань та партнери» Договір про надання правової допомоги № 8/03 від 17 березня 2023 року. Згідно з предметом цього Договору, Клієнт замовляє, а Виконавець бере на себе зобов`язання надати Клієнту правову допомогу щодо стягнення на користь Клієнта заборгованостей з ТзОВ «Будівельно-інвестиційна компанія «Галицький Будівельник», що виникли зі взаємних господарських відносин (п. 1.1. Договору).

Згідно з пунктом 3.1. Договору за надану Виконавцем Клієнту правову допомогу Клієнт виплачує виконавцеві гонорар (винагороду) з розрахунку 1000,00 грн за 1 (одну) годину роботи Виконавця та 1500,00 грн за представництво (участь) в 1 (одному) судовому засіданні незалежно від його тривалості ( в тому числі і у випадках відкладення судового засідання незалежно від причин та підстав).

АБ «Довгань та Партнери» 15.05.2023 виставлено рахунок № 4/23 на суму 6'000,00 грн на оплату правової допомоги за Договором. Вказаний рахунок сплачено 15.05.2023, що підтверджується платіжною інструкцією № 7886 на суму 6'000,00 грн.

Згідно з актом № 1 прийому-передачі наданих послуг від 18.05.2023 на виконання Договору Адвокатським бюро надані послуги на загальну суму 6'000,00 грн., а саме: - аналіз наявних у Позивача документів та оцінка перспективності стягнення з Відповідача дебіторської заборгованості та штрафних санкцій - 1'000,00 грн (1 год. х 1'000,00 грн); - аналіз судової практики, підготовка та складання вимоги, позовної заяви і подача її до суду - 5'000,00 грн (5 год. х 1'000,00 грн). Вказаний акт підписано сторонами Договору.

Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.

Крім того, у численних постановах Верховний Суд зазначає, що при визначенні розміру витрат на правничу допомогу на підставі поданих сторонами доказів, суд має виходити з критеріїв: їхньої реальності (тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності); розумності їхнього розміру (виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).

Аналогічні критерії застосовуються Європейським судом з прав людини при визначенні розміру справедливої компенсації потерпілій стороні на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зазначений підхід ілюструється у рішеннях ЄСПЛ від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (§80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (§34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (§95).

Окрім того, застосовуючи вищевказані критерії Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач клопотань про зменшення витрат на оплату правничої допомоги позивача не подавав, хоч належним чином, разом із першою заявою по суті спору був повідомленим про орієнтовний розрахунок витрат на професійну правничу допомогу. Вподальшому, відповідачу було надіслано копію клопотання про стягнення з нього витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6 тис.грн.

Таким чином, суд оцінивши у сукупності подані позивачем докази щодо підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, за відсутності заявленого клопотання про зменшення розміру відповідних витрат, з`ясувавши, що позивачем дотримано процесуальні правила щодо підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу та заявлені витрати є реальними та фактичними, суд застосувавши принцип змагальності дійшов висновку, що до стягнення з відповідача підлягає 6'000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 42, 46, 123, 129, 231, 232, 233, 234, 235, 236 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Провадження у справі № 914/1270/23 за позовом Приватного підприємства «Центр Безпеки Бізнесу» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «Галицький Будівельник» про стягнення 142'379,55 грн заборгованості закрити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «Галицький Будівельник» (81092, Львівська область, Яворівський район, село Бірки, вулиця Окружна, будинок 1; ідентифікаційний код 40247315) на користь Приватного підприємства «Центр Безпеки Бізнесу» (79068, місто Львів, вулиця Гетьмана Мазепи, будинок 3. Кварти 82; ідентифікаційний код 33618403) 2'684,00 грн відшкодування витрат на оплату судового збору та 6'000,00 грн відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена у порядку та строки передбачені розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Трускавецький В.П.