Рішення

від 20.06.2023 по справі 914/613/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.06.2023 Справа № 914/613/23

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут», м. Київ,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромисове підприємство «Львівське», с. Зубра Львівського району Львівської області,

за участю третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Львівський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, м.Львів,

за участю третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Квартирно-експлуатаційний відділ м. Львова, м.Львів,

про стягнення 236'340,47 грн заборгованості,

Суддя Б. Яворський,

при секретарі О. Муравець.

Представники сторін:

від позивача: О. Шевчик,

від відповідача: Р. Брида,

від третьої особи 1: А. Задерецький,

від третьої особи 2: О. Улинець.

Відводів складу суду сторонами не заявлялося.

Відповідно до ст.222 ГПК України фіксування судового процесу здійснюється з допомогою звукозаписувального технічного засобу vkz.court.gov.ua.

Суть спору. На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромисове підприємство «Львівське» про стягнення 236'340,47 грн заборгованості за договором №41АР200-77042-22 постачання природного газу для потреб не побутових споживачів від 02.12.2021, з яких: 203'303,51 грн основний борг, 6'925,57 грн інфляційних втрат, 1'478,01 грн 3% річних та 24'633,38 грн пеня.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 20.02.2023 року справу № 914/613/23 передано на розгляд судді Яворському Б.І.

Ухвалою суду від 27.02.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, суд встановив строк для реалізації сторонами процесуальних прав. Подальший рух справи викладено у відповідних ухвалах суду та протоколах судових засідань.

03.04.2023 відповідач скерував до суду відзив на позовну заяву (вх.№8182/23). У відзиві зазначив, що 16.09.2022 відповідачем, КЕВ м. Львова та ЛО ТЦК та СП укладено договір №16/09/2022-1 про надання у спільне безоплатне користування нерухе майно до 18.08.2023. Заборгованість перед позивачем за період 01.09.2022-11.11.2022 виникла за фактично спожитий газ користувачами приміщення, а не відповідачем. Просив відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою від 03.04.2023 суд залучив до участі у справі третіх осіб.

10.04.2023 позивач подав відповідь на відзив (вх.№8864/23), у якій зазначив, що оскільки споживач отримував природній газ в обсягах та на умовах, визначених договором на постачання природного газу від 02.12.2021 та не виявляв ініціативи щодо зміни постачальника, тому зобов`язаний оплатити вартість поставленого природного газу та інші нарахування за неналежне виконання ним умов договору.

19.04.2023 третя особа 1 скерувала суду письмові пояснення (вх.№9615/23), де інформувала суд, що спільне користування майном за договором №16.09.2022 від 16.09.2022 для особового складу Шевченківського РТЦК та СП сторонами погоджено на безоплатній основі. Усі відшкодування за отримані комунальні послуги третьою особою 1 сплачуються третьою особою 2 на підставі виставлених рахунків відповідачем та постачальними організаціями.

У судове засідання 20.06.2023 представники учасників провадження з`явилися. Позивач позовні вимоги підтримав, відповідач заперечив, хоча і підтвердив, що газ був спожитий, зазначив, що нарахування пені, втрат від інфляції та 3% річних в умовах воєнного стану та наведених у відзиві обставин, є несправедливим. Представник третьої особи 2 просила відкласти розгляд справи, оскільки вона є новим представником і не мала змоги ознайомитись зі справою. Представник позивача заперечив щодо відкладення розгляду справи..

Стаття 114 ГПК України визначає, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Суд розглядає справи у порядку спрощеного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ч.1 ст.248 ГПК України).

Згідно з ч.2 та ч.8 ст.252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх пояснення. Судові дебати не проводяться.

Таким чином, оскільки строки розгляду справи спливли, судом створено всі необхідні умови для можливості захисту їх прав та охоронюваних законом інтересів, а суд залучив третю особу 2 ще 03.04.2023 і було достатньо часу для висловлення позиції по справі, суд відмовив у відкладенні розгляду справи.

У судовому засіданні 20.06.2023 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

02 грудня 2021 Товариством з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агропромисове підприємство «Львівське» (споживач) укладено договір №41АР200-77042-22 постачання природного газу для потреб непобутових споживачів, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати у власність споживачу у 2022 році природний газ, а споживач зобов`язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені договором. Планові обсяги постачання газу по місяцях визначено у додатку 1, що є невід`ємною частиною цього договору (п.1.3 договору).

Ціна постачання природного газу погоджена сторонами у розділі 3 договору та додатковими угодами №ДУ-1/41АР200-77042-22 від 30.06.2022, №ДУ-2/41АР200-77042-22 від 29.07.2022 та №ДУ-3/41АР200-77042-22 від 31.08.2022.

За умовами п. 4.1 договору розрахунковий період за договором становить один календарний місяць. Оплата газу за договором здійснюється споживачем виключно грошовими коштами у національній валюті України - гривні в наступному полрядку: оплата в розмірі 100% (сто відсотків) за фактично переданий постачальником газ здійснюється споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним місяцем (п.4.2 договору).

Відповідно до п. 6.2.1 договору, у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 договору, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Строк дії договору визначений п.9.1 договору.

На виконання умов укладеного договору у період липня листопада 2022 позивач передав, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 203'303,51 грн, що підтверджуться актами приймання-передачі природного газу: №ТГЗ82043665 від 31.07.2022 на суму 88,12 грн, №ТГЗ82055364 від 31.08.2022 на суму 45'296,17 грн, №ТГЗ82079845 від 30.09.2022 на суму 72'072,70 грн, №ТГЗ82098085 від 31.10.2022 на суму 66'587,77 грн. та №ТГЗ82117158 від 30.11.2022 на суму 64'643,04 грн.. Акти приймання-передачі природного газу підписані сторонами без зауважень.

Позивач стверджує, що відповідач в порушення умов договору за отриманий природний газ не розрахувався. Відтак, заборгованість перед позивачем за поставлений товар складає 203'303,51 грн.

За неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань позивачем нараховано 6'925,57 грн інфляційних втрат, 1'478,01 грн 3% річних та 24'633,38 грн пені, які просить стягнути з відповідача.

Заперечуючи проти пред`явлених позовних вимог, у тому числі нарахування пені відповідач відзначив, що 16.09.2022 ТОВ «АПП «Львівське» (сторона 1), КЕВ м. Львова (сторона 3) та ЛО ТЦК та СП (сторона 2) укладено договір №16/09/2022-1 про надання у спільне безоплатне користування нерухомим майном, тому фактичним споживачем природного газу є ЛОТЦК та СП.

Судом встановлено, що згідно з п.3.2 та 3.4 договору №16/09/2022-1 від 16.09.2022 сторона 2 зобов`язана відшкодувати стороні 1 всі витрати за комунальні послуги, які були отримані стороною 2 за час дії цього договору. Підставою для відшкодування стороною 3 за сторону 2 комунальних послуг є виставлені рахунки постачальними організаціями, які надають комунальні послуги стороні 1. З метою відшкодування комунальних послуг сторона 1 зобов`язана виставити рахунки стороні 3 та надавати копії рахунків, що виставлені стороні 1 постачальними організаціями, які надають комунальні послуги.

Докази звернення до постачальника щодо зміни споживача, як і докази виставлення рахунків відповідачем (стороні 3) з метою відшкодування вартості отриманих комунальних послуг чи їх оплати КЕВ м.Львова матеріали справи не містять, відповідачем чи третьою особою, не подані.

ОЦІНКА СУДУ.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини (ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст.626 ЦК України).

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно абз.1 ч. 1 та ч. 3 ст. 12 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

Між сторонами виникли взаємні права та обов`язки на підставі укладеного договору №41АР200-77042-22 постачання природного газу для потреб непобутових споживачів від 02.12.2021.

Отже, укладений договір за своїм змістом є договором поставки та є належною правовою підставою для виникнення у сторін взаємних прав та обов`язків, обумовлених цим договором.

Частинами першою та другою статті 714 Цивільного кодексу України визначено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки (ч.2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Умови щодо порядку здійснення оплати до десятого числа місяця, наступного за звітним місяцем визначені у п.4.2 договору.

Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору розрахунків за отриманий природний газ у спірний період не провів, у зв`язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений природний газ становить 203'303,51 грн. Той факт, що відповідач уклав договір про спільне користування нерухомим майном з третіми особами ніяк не впливає на зобов`язання відповідача перед позивачем щодо оплати за отриманий газ. Зобов`язання щодо компенсації третіми особами відповідачу за комунальні послуги це уже зобов`язання за іншим договором між сторонами такого договору і це не є предметом розгляду у даній справі.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Положеннями ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу, виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч.5 ст.254 ЦК України).

Позивач просить стягнути з відповідача 6'925,57 грн інфляційних втрат та 1'478,01 грн 3% річних. Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат суд встановив, що до стягнення з відповідача підлягають 5'887,93 грн інфляційних втрат , 1'467,38 грн 3% річних, оскільки датою порушення зобов`язань є 13.12.2022.

Також позивачем заявлено до стягнення 24'633,38 грн пені.

Відповідно до частин 1-3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

В силу ст.216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Так, згідно ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Пунктом 6.2.1. договору передбачено, що у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 договору, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Здійснивши перевірку розрахунку пені, з урахуванням положень ст.254 ЦК України, суд дійшов висновку, що правомірним до стягнення є 24'456,28 грн пені.

Щодо твердження відповідача про несправедливе застосування до агропромислового підприємства відповідальності за неналежне виконання умов договору постачання суд зазначає таке.

Згідно із статтею 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (частина третя статті 551 ЦК України).

При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо. Тлумачення вказаних норм свідчить, що закон не передбачає вимог щодо обов`язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них. Таку правову позицію викладено у низці постанов Верховного Суду, зокрема, від 15.02.2018 у справі №467/1346/15-ц, від 04.04.2018 у справі №367/7401/14-ц та від 26.09.2018 у справі №752/15421/17. Обидва кодекси містять норми, які дають право суду зменшити розмір обрахованих за договором штрафних санкцій, але ГК України вказує на неспівмірність розміру пені з розміром збитків кредитора, як на обов`язкову умову, за наявності якої таке зменшення є можливим, тоді як ЦК виходить з того, що підставою зменшення можуть бути й інші обставини, які мають істотне значення (п.28 постанови Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №916/878/20).

Відповідач просить не застосовувати щодо нього додаткові нарахування та зазначає, що агропромислове підприємство надало своє нежитлове приміщення у безоплатне користування для потреб держави у військовий час; фактичним споживачем природного газу є особовий склад ІНФОРМАЦІЯ_1 ; наявною заборгованістю позивачу не заподіяно жодних збитків; несвоєчасна оплата за поставлений товар була зумовлена об`єктивними і вагомими причинами.

З огляду на позицію відповідача, причини неналежного виконання відповідачем зобов`язання щодо оплати вартості поставленого газу і його ступінь вини, а також, відсутність у матеріалах справи доказів понесення позивачем збитків внаслідок прострочення оплати, вараховуючи, що приміщення надавалося для потреб держави у військовий час, дотримуючись принципу збалансованості інтересів сторін суд вважає, за можливе зменшити розмір пені та стягнути з відповідача 1'000,00 грн пені. У задоволення решти позовних вимог суд відмовляє.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Сплата позивачем судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжною інструкцією №1507 від 14.02.2023 на суму 3'545,11 грн.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд відзначає, що у випадку зменшення розміру штрафних санкцій, витрати позивача пов`язані зі сплатою судового збору відшкодовуються з відповідача у повному обсязі, аналогічне твердження викладено у Постанові Пленуму ВГСУ від 21.03.2013 №7 (п. 4.3).

Відтак, відшкодування витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, за правомірно заявлені позовні вимоги покладається на відповідача у розмірі 3'526,73 грн.

Керуючись статтями 2, 3, 12, 13, 42, 73-80, 123, 129, 185, 191, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромисове підприємство «Львівське» (81135, Львівської область Львівський район, с. Зубра, вул. Б. Хмельницького, 144; код ЄДРПОУ 20789952) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут» (01010, м. Київ, вул. Князів Острозьких, 32/2; код ЄДРПОУ 43965848) 203'303,51 грн основного боргу, 1'000,00 грн пені, 1'467,38 грн 3% річних, 5'887,93 грн інфляційних втрат та 3'526,73 грн судового збору.

3.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено 26.06.2023.

Суддя Б. Яворський.