Ухвала

від 26.06.2023 по справі 914/1959/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

26.06.2023 р. Справа№914/1959/23

Суддя Мороз Н. В.,

розглянувши заяву ОСОБА_1 , с. Городище, Рівненська область

про забезпечення позову до подання позовної заяви

особи, що можуть отримати статус відповідачів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4

Встановив:

26.06.2023 через службу діловодства Господарського суду Львівської області надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову (до подання позовної заяви), у якій заявник просить суд вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на наступне майно:

-частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Окленд - М» (код ЄДРПОУ 40266495) в розмірі 167670,75 грн, що становить по 50% статутного капіталу, яка належить ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 );

-частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Окленд - М» (код ЄДРПОУ 40266495) в розмірі 167670,75 грн, що становить по 50% статутного капіталу, яка належить ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.06.2023, заяву про забезпечення позову передано на розгляд судді Наталії Мороз.

Розглянувши заяву про забезпечення позову (до подання позовної заяви), суд дійшов висновку про повернення її заявнику без розгляду, з огляду на наступне.

Згідно з ст.136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За приписами ч. 1 ст.140 ГПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Вимоги щодо змісту і форми заяви про забезпечення позову визначені у ст.139 ГПК України.

Згідно з ч. 5 ст.139 ГПК України, до заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Нормативно-правовим актом, який визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору є Закон України "Про судовий збір".

Згідно з ч. 2 ст. 9 вказаного Закону, судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Саме суд повинен перевірити, що платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою, які додаються до позовної заяви (заяви, скарги), містять відомості про те, за яку саме позовну заяву (заяву, скаргу, дію) сплачується судовий збір.

Платіжне доручення повинно бути підписано відповідальним виконавцем банку і скріплено печаткою установи банку з відміткою про дату надходження та дату виконання платіжного доручення (пункт 2.14 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22).

Оскільки законодавством не встановлено певного порядку проставлення на розрахункових документах на переказ коштів відмітки про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України, то суди, виконуючи наведені вище вимоги закону, повинні перевіряти таке зарахування, використовуючи способи, передбачені законом.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 23.01.2018 у справі № 760/4105/14-ц.

Відтак, на стадії прийняття заяви до розгляду, суд має бути впевненим у тому, що зазначені засади не були порушені заявником.

За результатом перевірки стану оплати судового збору по справі № 914/1959/23 (заява про забезпечення позову до подання позовної заяви) за допомогою механізму централізованого отримання виписок з Державної казначейської служби України щодо сплати судового збору у комп`ютерній програмі "Діловодство спеціалізованого суду" судом встановлено відсутність зарахування судового збору до Державного бюджету України, що є порушенням ч. 5 ст. 139 ГПК України.

Крім того, суд звертає увагу заявника на положення ч.2 ст. 139 ГПК України, згідно з якими, якщо заява про забезпечення позову подається до відкриття провадження у справі, в такій заяві додатково зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) інших осіб, які можуть отримати статус учасника справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України, відомі номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти.

Проте, в порушення наведеної норми, у заяві про забезпечення позову (до подання позовної заяви) заявником не вказано місця проживання чи перебування та поштового індексу Дацер Володимира Вільмошовича, що в заяві про забезпечення позову визначений заявником, як відповідач-1.

Крім того, згідно вимог п. 6 ч.1 ст. 139 ГПК України, заява про забезпечення позову повинна містити пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення. Однак, судом встановлено, що заявником не зазначено жодних пропозицій щодо зустрічного забезпечення, відтак, останнім не дотримано вимог вищезазначеної статті.

Приписами ч.7 ст.140 ГПК України передбачено, що суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 139 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 25.12.1997 № 9-3П, не є порушенням права на судовий захист відмова суду у прийнятті позовної заяви та інших заяв, скарг, оформлених не у відповідності до чинного законодавства.

Повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків.

Керуючись ст. ст. 139, 140, 234 ГПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову (до подання позовної заяви) з додатками повернути заявнику.

Ухвала набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.235 ГПК України.

Суддя Мороз Н.В.