Рішення

від 26.06.2023 по справі 915/693/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2023 року Справа № 915/693/22

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАВОД ЗАЛІЗОБЕТОННИХ КОНСТРУКЦІЙ "ЕТАЛОН", проспект Льва Ландау, 171, м. Харків, 61060 (код ЄДРПОУ 38771657)

електрона пошта: GBK.Etalon@gmail.com

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "КОРПОРАЦІЯ ПРОМСТАН", проспект Центральний, 93-Д, офіс 603/4, м. Миколаїв, 54017 (код ЄДРПОУ 37157500)

фактична адреса: вул. Новозаводська, 13-б, м. Миколаїв, 54028

електрона пошта: smirnova.nataly@ukr.net

про стягнення заборгованості в розмірі 162 404, 62 грн.

без повідомлення (виклику) учасників

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Миколаївської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗАВОД ЗАЛІЗОБЕТОННИХ КОНСТРУКЦІЙ «ЕТАЛОН» з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «КОРПОРАЦІЯ ПРОМСТАН» заборгованість за договором поставки № 0909/2021 від 09.09.2021 в сумі 115 016, 42 грн.; пеню в сумі 17 778, 83 грн.; 3 % річних в сумі 2 989, 57 грн.; інфляційні витрати в сумі 26 619, 80 грн.

Позивач просить суд стягнути з відповідача понесені судові витрати у вигляді сплати судового збору в сумі 2 481, 00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу адвоката.

І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 02.01.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами. Встановлено сторонам строки для подання заяв по суті спору.

Заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін від учасників процесу на адресу суду не надходило.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Відповідно до Указів Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023, від 01.05.2023 № 254/2023 у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України продовжувався строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб.

Відповідно до ст. 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України.

Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.

У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів.

Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.

Відповідач про розгляд справи повідомлявся судом належним чином.

Ухвала про відкриття провадження у справі від 02.01.2023 надіслана судом на дві адреси відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "КОРПОРАЦІЯ ПРОМСТАН", а саме: на юридичну адресу проспект Центральний, 93-Д, офіс 603/4, м. Миколаїв, 54017 (код ЄДРПОУ 37157500) та на фактичну адресу вул. Новозаводська, 13-б, м. Миколаїв, 54028, які вказані у позовній заяві та у ЄДРЮОФОП.

Ухвала про відкриття провадження у справі від 02.01.2023, направлена на юридичну адресу відповідача, повернута до суду поштовою установою із відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Ухвала про відкриття провадження у справі від 02.01.2023, направлена на фактичну адресу відповідача, отримана останнім 31.01.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Додатково ухвала суду направлена на електронну пошту відповідача smirnova.nataly@ukr.net, яка вказана у позовній заяві та в укладеному між сторонами договорі поставки № 0909/2021 від 09.09.2021.

За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

В Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема, місцезнаходження юридичної особи (п. 10 ч. 2 ст. 9 вказаного Закону)

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Системний аналіз статей 120, 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку свідчить, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17; від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19; від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20).

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням (правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20).

Верховний Суд звертає увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі № 910/16249/19, від 19.05.2021 у справі № 910/16033/20; від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20).

Оскільки в матеріалах справи відсутні підтвердження наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, Суд вважає, що факт неотримання відповідачем поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб`єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення (аналогічний висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19, від 21.01.2021 у справі № 910/16249/19; від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20).

Отже, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

В рішеннях від 28.10.1998 у справі "Осман проти Сполученого королівства" та від 19.06.2001 року у справі "Креуз проти Польщі" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Вказаними рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України".)

В рішенні від 07.07.1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії" ЄСПЛ вказав, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Відповідач не повідомляв суд про зміну свого місцезнаходження, ухвали суду надсилались судом на дві адреси відповідача, які зазначено позивачем у позовній заяві. Юридична адреса зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.

Відповідач отримав ухвалу суду, направлену на фактичну адресу.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про вжиття всіх необхідних та достатніх заходів з метою повідомлення відповідача про розгляд справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.

2.1. Правова позиція позивача.

Підставою позову позивачем зазначено неналежне виконання відповідачем умов укладеного між ТОВ «ЗАВОД ЗАЛІЗОБЕТОННИХ КОНСТРУКЦІЙ «ЕТАЛОН» (Постачальник) та ТОВ «КОРПОРАЦІЯ ПРОМСТАН» (Покупець) договору поставки № 0909/2021 від 09.09.2021, а саме зобов`язань щодо оплати за поставлений товар у порядку та строки, передбачені умовами договору, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 115 016, 42 грн.

Невиконання відповідачем грошового зобов`язання стало підставою для нарахування пені відповідно до п. 12.1 договору, а також інфляційних втрат та 3 % річних відповідно до ст. 625 ЦК України.

Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 526, 624, 625, 692 ЦК України, ст. 193 ГК України та умовами договору.

2.2. Правова позиція (заперечення) відповідача.

Відповідач не скористався наданим йому ч. 1, 2, 4 ст. 161 ГПК України правом на подання відзиву на позовну заяву.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН З ПОСИЛАННЯМ НА ДОКАЗИ, НА ПІДСТАВІ ЯКИХ ВСТАНОВЛЕНІ ВІДПОВІДНІ ОБСТАВИНИ.

Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.

09.09.2021 між ТОВ «ЗАВОД ЗАЛІЗОБЕТОННИХ КОНСТРУКЦІЙ «ЕТАЛОН» (постачальник) та ТОВ "КОРПОРАЦІЯ ПРОМСТАН" (покупець) було укладено договір поставки № 0909/2021.

Відповідно до п. 13.1 договору цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін.

Відповідно до п. 13.2 договору строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 13.1 цього договору та закінчується 31 грудня 2021 року.

Договір підписано сторонами та скріплено печатками сторін.

Доказів визнання недійсним або розірвання договору суду не подано.

Умовами договору сторони передбачили наступне.

Відповідно до п. 1.1 договору на умовах даного договору постачальник зобов`язується передати у власність покупцеві товар, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар.

Відповідно до п. 1.3 договору умови цього викладені сторонами із застосуванням термінів та правил визначених Міжнародними правилами «Інкотермс 2010» (Incoterms 2010), які застосовуються із урахуванням особливостей, пов`язаних із внутрішньодержавним характером цього договору, а також тих особливостей, що випливають із умов цього договору.

Відповідно до п. 2.1 договору предметом поставки є - товарний бетон (далі за текстом - «Товар»).

Відповідно до п. 2.2 договору загальна кількість товару, що підлягає поставці, його часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками типами, розмірами визначаються в замовленні (далі - «Замовлення») покупця, на підставі якого формується рахунок-фактура (або рахунки-фактури) за згодою сторін, які є додатками до цього договору та його невід`ємними частинами.

Відповідно до п. 3.1 договору поставка загальної кількості товару, яка визначена рахунком-фактурою, здійснюється товарними партіями обсяг яких визначається в кожному конкретному випадку відповідно до замовлення на поставку товару, яке формується уповноваженою особою покупця у письмові вигляді та направляється на електронну пошту постачальника, яка зазначена у реквізитах даного договору. У замовленні обов`язково зазначаються реквізити покупця (з метою його ідентифікації), перелік та кількість товару, який замовляється місце (адреса) поставки.

Відповідно до п. 3.4 договору постачальник зобов`язаний надати належним чином оформлені документи на товар, що поставляється у відповідності до вимог чинного законодавства України, а саме: а) видаткову накладну на товар, б) документи, що підтверджують якість товару, в) товарно-транспортну накладну, г) податкову накладну (в ел. вигляді, згідно з чинним законодавством).

Відповідно до п. 4.1 договору ціна товару та загальна вартість товару по кожному замовленню за даним договором попередньо узгоджується з покупцем та зазначається у рахунку-фактурі (або рахунках-фактурах).

Відповідно до п. 5.1 договору розрахунки за поставлений товар здійснюється покупцем на підставі рахунку-фактури постачальника 2 (два) рази на місяць, а саме:

- до 15-го числа поточного місяця,

- до 1-го числа наступного місяця.

Відповідно до п. 5.2 договору підставою внесення оплати за товар є рахунок-фактура, який має бути виставлений постачальником, який має бути виставлений постачальником не пізніше ніж за 3 (три) дні до дати оплати, передбаченої п. 5.1 цього договору.

Відповідно до п. 6.2 договору перехід права власності і ризик випадкової загибелі (втрати) товару переходить від постачальника до покупця з дня передачу товару на складі покупця, що засвідчується видатковою накладною, підписаною уповноваженими представниками сторін.

Відповідно до п. 7.1 договору місце поставки товару визначається покупцем у кожному конкретному випадку поставки товару та зазначається ним у замовленні, відповідно до п. 3.1 даного товару.

Відповідно до п. 10.1 договору передавання (здавання-приймання) товару здійснюється в місці поставки, визначене у п. 7.1 цього договору.

Відповідно до п. 12.1 договору відповідальність покупця:

- у випадку несвоєчасної оплати отриманого товару, покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до п. 13.4 договору закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання своїх обов`язків за даним договором та від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

Судом встановлено, що в період з 11.01.2022 по 12.02.2022 на виконання умов договору позивач ТОВ «ЗАВОД ЗАЛІЗОБЕТОННИХ КОНСТРУКЦІЙ ЕТАЛОН» поставив відповідачу ТОВ «Корпорація Промстан» товар (бетон) на загальну суму 115 016, 42 грн., що підтверджується наступними документами:

- видаткова накладна № 77 від 11.01.2022 на суму 7 833, 62 грн. з ПДВ та товарно-транспортна накладна № 206 від 11.01.2022 на суму 7 833, 62 грн. з ПДВ;

- видаткова накладна № 365 від 21.01.2022 на суму 31 482, 00 грн. з ПДВ та товарно-транспортна накладна № 814 від 21.01.2022 на суму 17 172, 00 грн. з ПДВ., товарно-транспортна накладна № 847 від 21.01.2022 на суму 14 310, 00 грн. з ПДВ;

- видаткова накладна № 586 від 29.01.2022 на суму 18 889, 20 грн. з ПДВ та товарно-транспортна накладна № 1479 від 29.01.2022 на суму 18 889, 20 грн. з ПДВ;

- видаткова накладна № 747 від 04.02.2022 на суму 5 868, 00 грн. з ПДВ та товарно-транспортна накладна № 2038 від 04.02.2022 на суму 5 868, 00 грн. з ПДВ;

- видаткова накладна № 972 від 11.02.2022 на суму 12 879, 00 грн. з ПДВ та товарно-транспортна накладна № 2594 від 11.02.2022 на суму 12 879, 00 грн. з ПДВ;

- видаткова накладна № 1009 від 12.02.2022 на суму 38 064, 60 грн. з ПДВ та товарно-транспортна накладна № 2696 від 12.02.2022 на суму 18 030, 60 грн. з ПДВ, товарно-транспортна накладна № 2684 від 12.02.2022 на суму 20 034, 00 грн. з ПДВ.

Всі накладні та товарно-транспортні накладні підписані сторонами без зауважень та скріплені печатками сторін.

Підставою поставки товару у вищевказаних накладних зазначено договір № 0909/2021 від 09.09.2021.

Для проведення оплати в порядку п. 4.1, п. 5.2 договору позивачем виставлено відповідачу рахунки-фактури, а саме:

- рахунок на оплату № 50 від 11.01.2022 на суму 7 833, 62 грн.;

- рахунок на оплату № 243 від 21.01.2022 на суму 31 482, 00 грн.;

- рахунок на оплату № 366 від 29.01.2022 на суму 18 889, 20 грн.;

- рахунок на оплату № 450 від 04.02.2022 на суму 5 868, 00 грн.;

- рахунок на оплату № 558 від 11.02.2022 на суму 12 879, 00 грн.;

- рахунок на оплату № 576 від 12.02.2022 на суму 38 064, 60 грн.

В усіх видаткових накладних міститься посилання на вищевказані рахунки.

Отже, строк оплати відповідно до п. 5.1 договору по вищевказаним поставкам товару наступний:

- по видатковій накладній № 77 від 11.01.2022 на суму 7 833, 62 грн. граничним строком оплати є 15.01.2022 (включно). З 16.01.2022 боржник є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання;

- по видатковим накладним № 365 від 21.01.2022 на суму 31 482, 00 грн. та № 586 від 29.01.2022 на суму 18 889, 20 грн. граничним строком оплати є 01.02.2022 (включно). З 02.02.2022 боржник є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання;

- по видатковим накладним № 747 від 04.02.2022 на суму 5 868, 00 грн., № 972 від 11.02.2022 на суму 12 879, 00 грн., № 1009 від 12.02.2022 на суму 38 064, 60 грн. граничним строком оплати є 15.02.2022. З 16.02.2022 боржник є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання.

Суду не подано доказів оплати відповідачем грошових коштів в загальній сумі 115 016, 42 грн. за поставлений товар.

Невиконання відповідачем обов`язку за договором в частині здійснення оплати за поставлений товар мало наслідком виникнення заборгованості та нарахування позивачем пені, 3% річних та інфляційних втрат, що і стало підставою для звернення до суду з позовом.

ІV. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.

Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (п. 5.11-5.13 постанови КГС ВС від 22.06.2022 у справі № 904/5328/21).

Близький за змістом правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.

4.1. Правове регулювання договірних відносин з поставки товару.

На підставі ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договору виникло господарське зобов`язання, яке в силу ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов наступного висновку. Між сторонами у справі на підставі договору виникли зобов`язальні правовідносини з поставки товару.

Судом встановлено, що в період з 11.01.2022 по 12.02.2022 на виконання умов договору позивач ТОВ «ЗАВОД ЗАЛІЗОБЕТОННИХ КОНСТРУКЦІЙ ЕТАЛОН» поставив відповідачу ТОВ "КОРПОРАЦІЯ ПРОМСТАН" товар (бетон) на загальну суму 115 016, 42 грн., що підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін видатковими накладними. Строк оплати за товар відповідно до п. 5.1 договору та ст. 530 ЦК України настав.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовної вимоги про стягнення заборгованості в сумі 115 016, 42 грн., строк оплати якої настав, оскільки станом на день розгляду справи суду не подано доказів оплати відповідачем заборгованості, як і не спростовано факту наявності вказаної заборгованості.

Враховуючи вищевикладене, позовна вимога в частині стягнення заборгованості за отриманий товар в сумі 115 016, 42 грн. є обґрунтованою, підставною та підлягає задоволенню.

4.2. Правове регулювання нарахування штрафних санкцій.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 12.1 договору відповідальність покупця:

- у випадку несвоєчасної оплати отриманого товару, покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

Позивачем нараховано відповідачу 17 778, 83 грн. пені, а саме:

- по видатковій накладній № 77 від 11.01.2022 за період з 16.01.2022 по 16.07.2022 на суму 1 062, 37 грн.;

- по видатковим накладним № 365 від 21.01.2022 та № 586 від 29.01.2022 за період з 02.02.2022 по 02.08.2022 на суму 7 548, 78 грн.;

- по видатковим накладним № 747 від 04.02.2022, № 972 від 11.02.2022 та № 1009 від 12.02.2022 за період з 16.02.2022 по 16.08.2022 на суму 9 167, 68 грн.

Всього пені: 17 778, 83 грн.

Детальний розрахунок пені, виконаний позивачем, наявний в матеріалах справи.

Перевіривши розрахунок розміру пені за допомогою Бази "Ліга.Закон", судом встановлено, що розмір пені розрахований арифметично правильно, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення та в межах шестимісячного строку, встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України. Період нарахування позивачем визначено правильно.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість та підставність вимоги про стягнення пені в загальній сумі 17 778, 83 грн. В цій частині позов підлягає задоволенню.

4.3. Правове регулювання відповідальності за порушення грошового зобов`язання

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 ЦК України, відтак визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань, незалежно від підстав їх виникнення (наведену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц).

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова КГС ВС від 14.01.2020 року № 924/532/19).

Позивачем нараховано відповідачу 2 989, 57 грн. - 3 % річних, а саме:

- по видатковій накладній № 77 від 11.01.2022 за період з 16.01.2022 по 20.12.2022 на суму 218, 27 грн.;

- по видатковим накладним № 365 від 21.01.2022 та № 586 від 29.01.2022 за період з 02.02.2022 по 20.12.2022 на суму 1 333, 11 грн.;

- по видатковим накладним № 747 від 04.02.2022, № 972 від 11.02.2022 та № 1009 від 12.02.2022 за період з 16.02.2022 по 20.12.2022 на суму 1 438, 19 грн.

Перевіривши розрахунок 3 % річних, судом встановлено, що розрахунок є арифметично правильним, періоди нарахувань визначено позивачем правильно.

Отже, вимога про стягнення 3 % річних в сумі 2 989, 57 грн. є обґрунтованою, підставною та підлягає задоволенню.

Позивачем також нараховано відповідачу 26 619, 80 грн. - індексу інфляції за прострочення виконання грошових зобов`язань. Нарахування інфляційних втрат здійснено за період з січня 2022 року по листопад 2022 року.

Перевіривши нарахування індексу інфляції, судом встановлено, що:

- по видатковій накладній № 77 від 11.01.2022 на суму 7 833, 62 грн. індекс інфляції за період з лютого 2022 по листопад 2022 становить 1 888, 67 грн.;

- по видатковим накладним № 365 від 21.01.2022 та № 586 від 29.01.2022 на загальну суму 50 371, 20 грн. індекс інфляції за період з лютого 2022 по листопад 2022 становить 12 144, 37 грн.;

- по видатковим накладним № 747 від 04.02.2022, № 972 від 11.02.2022 та № 1009 від 12.02.2022 на загальну суму 56 811, 60 грн. індекс інфляції за період з березня 2022 по листопад 2022 становить 12 586, 76 грн.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, судом встановлено, що розрахунок виконано позивачем арифметично правильно, періоди визначено правильно (помісячно), індекси інфляції застосовано правильно.

Суд дійшов висновку про обґрунтованість, підставність та задоволення позовної вимоги в частині стягнення інфляційних втрат в розмірі 26 619, 80 грн.

V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

5.1. Щодо розподілу судового збору.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір в розмірі 2 481, 00 грн. згідно ст. 129 ГПК України слід відшкодувати позивачу з відповідача.

Керуючись ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 254-259 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "КОРПОРАЦІЯ ПРОМСТАН", проспект Центральний, 93-Д, офіс 603/4, м. Миколаїв, 54017 (код ЄДРПОУ 37157500), фактична адреса: вул. Новозаводська, 13-б, м. Миколаїв, 54028 на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАВОД ЗАЛІЗОБЕТОННИХ КОНСТРУКЦІЙ "ЕТАЛОН", проспект Льва Ландау, 171, м. Харків, 61060 (код ЄДРПОУ 38771657):

- 115 016, 42 грн. (сто п`ятнадцять тисяч шістнадцять грн. 42 коп.) - заборгованості за договором поставки № 0909/2021 від 09.09.2021;

- 17 778, 83 грн. (сімнадцять тисяч сімсот сімдесят вісім грн. 83 коп.) - пені;

- 2 989, 57 грн. (дві тисячі дев`ятсот вісімдесят дев`ять грн. 57 коп.) - 3 % річних;

- 26 619, 80 грн. (двадцять шість тисяч шістсот дев`ятнадцять грн. 80 коп.) - інфляційних втрат;

- 2 481, 00 грн. (дві тисячі чотириста вісімдесят одна грн. 00 коп.) - витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Повний текст рішення складено 26.06.2023

Суддя Е.М. Олейняш