Ухвала

від 21.06.2023 по справі 922/3476/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

21 червня 2023 року Справа № 922/3476/21

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Байбака О.І.

при секретарі судового засідання Гаврильєві О.В.

розглянувши скаргу Фермерського господарства Строгого Олександра Федоровича (вх. № 11216 від 05.05.2023) на дії приватного виконавця у порядку ст. 339 ГПК України, поданої у справі

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Луї Дрейфурс Компані Україна" (адреса: 01001, м. Київ, пл. Спортивна, буд. 1-А; код ЄДРПОУ 30307207) до Фермерського господарства Строгого Олександра Федоровича (адреса: 63433, Харківська обл., Чугуївський р.-н, с. Геніївка, вул. Дружби, буд. 102; код ЄДРПОУ 21229706) про та за зустрічним позовом до про стягнення 1800000,00 грн. Фермерського господарства Строгого Олександра Федоровича (адреса: 63433, Харківська обл., Чугуївський р.-н, с. Геніївка, вул. Дружби, буд. 102; код ЄДРПОУ 21229706) Товариства з обмеженою відповідальністю "Луї Дрейфурс Компані Україна" (адреса: 01001, м. Київ, пл. Спортивна, буд. 1-А; код ЄДРПОУ 30307207) розірвання договору

за участю представників сторін:

стягувача - Кравець О. І. (ордер серії АМ № 1049005 від 17.03.2023);

боржника Таран М. М. (ордер серії ВІ № 1140036 від 05.05.2023);

приватного виконавця - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду Харківської області перебувала справа № 922/3476/21 за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Луї Дрейфус Компані Україна" (далі - стягувач) до Фермерського господарства Строгого Олександра Федоровича (далі - боржник) про стягнення штрафу у розмірі 1 800 000,00 грн та зустрічним позовом Фермерського господарства Строгого Олександра Федоровича до Товариства з обмеженою відповідальністю Луї Дрейфус Компані Україна про розірвання договору поставки від 12.07.2021 № К2107-4903.

Рішенням господарського суду Харківської області від 24.12.2021 первісний позов задоволено та стягнуто з боржника на користь стягувача штраф за договором поставки № К2107-4903 від 12.07.2021 у розмірі 1800000,00 грн. та витрати зі сплати судового збору у сумі 27000,00 грн; у задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Додатковим рішенням Господарського суду Харківської області від 12.01.2022 року у справі № 922/3476/21 стягнуто з боржника на користь стягувача витрати на професійну правничу допомогу, понесені останнім у зв`язку з розглядом цієї справи в суді першої інстанції, у розмірі 119 374,80 грн.

Постановами Східного апеляційного господарського суду від 27.10.2022 у справі № 922/3476/21 рішення Господарського суду Харківської області від 24.12.2021 року та додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 12.01.2022 року у цій справі залишено без змін.

Додатковою постановою Східного апеляційного господарського суду від 08.12.2022 року у справі № 922/3476/21 стягнуто з боржника на користь стягувача витрати на професійну правничу допомогу, понесені останнім у зв`язку з розглядом цієї справи в суді апеляційної інстанції, у розмірі 61 122,50 грн.

Ухвалою Верховного Суду від 18.01.2023 року закрито касаційне провадження у справі № 922/3476/21 і стягнуто з боржника на користь стягувача витрати на професійну правничу допомогу, понесені ним у зв`язку з розглядом цієї справи в суді касаційної інстанції, у розмірі 43 882,32 грн.

Зазначені судові рішення у передбаченому законом порядку набрали законної сили, в зв`язку з чим, судом на їх виконання видано відповідні Накази від 06.02.2023 № 922/3476/21.

Боржник звернувся до суду зі скаргою на дії приватного виконавця Кудряшова Дмитра В`ячеславовича (вх. № 11216 від 05.05.2023) в порядку статті 339 ГПК України в якій просить суд:

1. поновити строк на подачу скарги на дії приватного виконавця у порядку статті 339 ГПК України;

2. зобов`язати приватного виконавця Кудряшова Дмитра В`ячеславовича зняти арешт з банківських рахунків боржника, який накладено на підставі постанови про арешт коштів боржника від 24.02.2023 ВП № 71139083.

Скарга мотивована з посиланням на те, що в процесі проведення виконавчих дій в ВП № 71139083 з виконання рішення Господарського суду Харківської області від 24.12.2021 та додаткового рішення Господарського суду Харківської області від 12.01.2023 по справі № 922/3476/21 постановою приватного виконавця Кудряшова Дмитра В`ячеславовича від 24.02.2023 було накладено арешт на кошти боржника. В подальшому ухвалою Господарського суду Харківської області від 28.02.2023 у справі № 922/3476/21 надано боржнику відстрочку виконання рішення Господарського суду Харківської області від 24.12.2021 та додаткового рішення Господарського суду Харківської області від 12.01.2023 у цій справі строком на 1 (один) рік до 29.02.2024. Однак, як зазначає боржник, після винесення ухвали про відстрочку виконання рішення приватний виконавець не зняв арешт з грошових коштів який було накладено постановою від 24.02.2023, чим порушує права боржника на розпорядження арештованими коштами.

Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 05.05.2023 між суддями суддею-доповідачем по скарзі визначено суддю Байбак О. І.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 08.05.2023 відкладено вирішення питання щодо прийняття до розгляду скарги Фермерського господарства Строгого Олександра Федоровича (вх. № 11216 від 05.05.2023) на дії приватного виконавця у порядку ст. 339 ГПК України до повернення матеріалів справи № 922/3476/21 на адресу Господарського суду Харківської області.

05.06.2023 справа № 922/3476/21 повернулась до Господарського суду Харківської області.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 09.06.2023 поновлено строк на подачу скарги на дії приватного виконавця у порядку статті 339 ГПК України, наведену скаргу призначено до розгляду в судовому засіданні на 19.06.2023.

В процесі розгляду скарги стягувач надав суду заперечення на скаргу боржника, в якій просить суд відмовити боржнику в її задоволенні. Стягувач вважає, що вимоги боржника про зобов`язання приватного виконавця зняти арешт з грошових коштів не відповідають вимогам ч. 4 ст. 35 Закону України "Про виконавче провадження" та п. 18 Розділу ІІІ Інструкції з примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012

При цьому стягувач також вважає, що боржником в скарзі не наведено жодної правової норми, яка передбачає обов`язок приватного виконавця, при зупинені вчинення виконавчих дій, скасовувати раніше вжиті заходи щодо примусового виконання судових рішень.

В судовому засіданні 19.06.2023 оголошено перерву до 21.06.2023.

На судове засідання 21.06.2023 прибули представники стягувача та боржника.

Представник боржника наполягає на задоволенні скарги в повному обсязі.

Представник стягувача просить суд відмовити у задоволенні вимог, викладених у скарзі

Приватний виконавець Кудряшов Дмитро В`ячеславович на судове засідання не прибув, свого уповноваженого представника не направив, про причини неприбуття суд не повідомив, хоча судом вжито всіх передбачених законом заходів з метою його повідомлення про час та місце з розгляду скарги.

На підставі ч. 2 ст. 342 ГПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

За таких обставин, суд вважає за необхідне розглядати скарги за відсутності приватного виконавця Кудряшова Дмитра В`ячеславовича.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується скарга, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, суд встановив.

Як свідчать матеріали справи, з підстав примусового виконання Наказів господарського суду Харківської області від 06.02.2023 по справі № 922/3476/21 стягувач звернувся до Приватного виконавця Кудряшова Дмитра В`ячеславовича з відповідними заявами.

24.02.2023 приватним виконавцем на підставі цих наказів відкрито виконавчі провадження № 71139083, № 71139171, № 71139264, № 71139369, № 71139432, які у подальшому були об`єднані у зведене виконавче провадження № 71140763. Постановою від 24.02.2023 у межах виконавчого провадження № 71139083 накладено арешт на грошові кошти, що містяться на банківських рахунках боржника, а також кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення цієї постанови.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 28.02.2023 у справі № 922/3476/21 відстрочено виконання рішення Господарського суду Харківської області від 24.12.2021 та додаткового рішення Господарського суду Харківської області від 12.01.2023 у цій справі строком на 1 (один) рік до 29.02.2024.

Враховуючи зазначені обставини, 01.03.2023 приватним виконавцем на підставі п. 6 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження" винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій. При цьому, арешт на грошові кошти, накладений постановою від 24.02.2023 у межах виконавчого провадження № 71139083 приватний виконавець не зняв.

Боржник вважає, що дії приватного виконавця щодо не зняття арешту з його коштів у межах виконавчого провадження № 71139083 є такими, що не відповідають чинному законодавству, оскільки ухвалою від 28.02.2023 відстрочено виконання рішення суду. За таких обставин, боржник вважає що за наявності такої відстрочки потреби в арешті відсутня, і до того ж вона порушує його право на розпорядження своєю власністю.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно з ст. 326 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення є обов`язковими до виконання на усій території України.

При цьому держава Україна на своїй території повинна забезпечити реалізацію всіх прав, що випливають з Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у тому числі й права на справедливий суд.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що стадія виконання судового рішення є частиною правосуддя (рішення у справах "Півень проти України" від 29.06.2004 заява № 56849/00, "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997).

Існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов`язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для "законного сподівання" на виплату такої заборгованості і становить "майно" цієї особи у значенні ст. 1 Першого протоколу (рішення Європейського суду з прав людини від 06.10.2011 у справі "Агрокомплекс проти України").

У рішенні від 15.10.2009 Європейський суд з прав людини у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" вказав на те, що відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту ст. 1 Першого протоколу.

Європейський суд з прав людини також наголошував, що виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати.

У справі "Фуклєв проти України" (рішення від 07.06.2005) Європейський суд з прав людини вказав, що Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Із моменту звернення у належний спосіб до органів виконавчої служби із заявою про відкриття виконавчого провадження, стягувач має право розраховувати, що компетентний орган здійснить всі можливі заходи для виконання постановленого судового рішення, що набрало законної сили.

Статтею 56 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до ч. 3 ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження" повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно з ч. 4 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження".

При цьому, виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (ч. 4 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження").

В даному випадку, як свідчать матеріали справи, приватний виконавець Кудряшов Дмитро В`ячеславович, у зв`язку з постановленням ухвали від 28.02.2023 у справі № 922/3476/21 про відстрочення виконання рішення строком на 1 (один) рік до 29.02.2024, керуючись п. 6 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження", зупинив примусове виконання судових рішень, ухвалених у справі № 922/3476/21, шляхом винесення 01.03.2023 відповідної постанови.

Частиною 4 ст. 35 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що арешт, накладений виконавцем на майно боржника, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах, протягом строку, на який виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій, не знімається.

Відповідно до п. 18 Розділу ІІІ Інструкції з примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012, зупинення вчинення виконавчих дій, відкладення проведення виконавчих дій, відстрочка або розстрочка виконання рішення не є підставами для скасування раніше вжитих заходів щодо примусового виконання рішення.

З наданих до скарги документів також, не вбачається, що рахунки, з яких боржник просить суд зобов`язати приватного виконавця зняти арешт, відноситься до рахунків зі спеціальним чи обмеженим режимом використання, накладення арешту на кошти на якому заборонено.

За таких обставин, вимоги боржника про зобов`язання приватного виконавця зняти арешт з належних йому грошових коштів в зв`язку з винесенням судом ухвали про відстрочення виконання рішення є такими, що суперечать вимогам частини 4 ст. 35 Закону України "Про виконавче провадження" та п. 18 Розділу ІІІ Інструкції з примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012.

До того ж, факт надання судом боржнику відстрочки виконання судових рішень у цій справі жодним чином не спростовує законність раніше вжитих приватним виконавцем заходів щодо їх примусового виконання, зокрема арештів, що були накладені на кошти боржника, адже такі заходи застосовувалися ним до того, як суд надав відстрочку виконання зазначених судових рішень.

Згідно з ч. 1-2 ст. 343 ГПК України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

В даному випадку, законність винесення приватним виконавцем постанови від 24.02.2023 у межах виконавчого провадження № 71139083 про накладення арешту на грошові кошти боржника в процесі розгляду скарги боржником взагалі не ставиться під сумнів.

За таких обставин, в контексті вимог ч. 2 ст. 343 ГПК України, зазначене унеможливлює задоволення скарги боржника на дії приватного виконавця та зобов`язання його зняти арешт з грошових коштів накладений у межах виконавчого провадження № 71139083.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку що скарга боржника на дії правового виконавця позбавлена фактичного та правового обґрунтування. Зокрема, вимоги про зобов`язання зняти арешт не обґрунтовані з посиланням на норми діючого законодавства України, та суперечать вищезазначеним положенням Закону.

За таких обставин, в задоволенні зазначеної скарги слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2, 4, 12, 234-235, 339, 342-343 ГПК України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні скарги Фермерського господарства Строгого Олександра Федоровича (вх. № 11216 від 05.05.2023) на дії приватного виконавця у порядку ст. 339 ГПК України відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в порядку та у строки, передбачені статтями 254-258 ГПК України з урахуванням вимог пп. 17.5 п.17 ч. 1 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст ухвали підписано 26.06.2023

СуддяО.І. Байбак

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі - http://reyestr.court.gov.ua.