Постанова

від 15.06.2023 по справі 924/295/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2023 року

м. Київ

cправа № 924/295/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Письменна О. М.,

за участю представників сторін:

позивача - Семенова С. В. (адвоката, в режимі відеоконференції),

відповідача -Хабаль Ж. М. (адвоката, в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи - підприємця Сівулицького Ігоря Миколайовича

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.02.2023 (колегія суддів: Філіпова Т. Л. - головуючий, Бучинська Г. Б., Розізнана І. В.) і рішення Господарського суду Хмельницької області від 27.09.2022 (суддя Яворницький А. М.) у справі

за позовом Хмельницького обласного академічного музично-драматичного театру імені М. Старицького

до фізичної особи - підприємця Сівулицького Ігоря Миколайовича

про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,

ВСТАНОВИВ

1.Короткий зміст позовних вимог

1.1. Хмельницький обласний академічний музично-драматичний театр імені Миколи Старицького (далі - Театр) звернувся до Господарського суду Хмельницької області з позовною заявою до фізичної особи - підприємця Сівулицького Ігоря Миколайовича (далі - ФОП Сівулицький І. М.) про зобов`язання ФОП Сівулицького І. М. усунути перешкоди у користуванні Театром земельною ділянкою площею 594,1 м2 як частиною земельної ділянки з кадастровим номером 6810100000:01:009:0106 та загальною площею 1,0825 га (далі - спірна земельна ділянка), привівши її у придатний для використання стан шляхом звільнення від будівлі та споруд.

1.2. Позивач зазначав про те, що відповідач самовільного зайняв частину спірної земельної ділянки (за відсутності будь-яких дозвільних документів для такого зайняття), тому повинен усунути перешкоди у користуванні нею та привести спірну земельну ділянку у придатний стан шляхом звільнення від будівлі та споруд. Обґрунтовуючи позовні вимоги, Театр посилався на положення статей 12, 80, 92, 116, 152, 212 Земельного кодексу України, статей 316, 317, 321, 376, 386, 391 Цивільного кодексу України.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 27.09.2022, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.02.2023 у справі № 924/295/22, позов Театру до ФОП Сівулицького І. М. задоволено.

Зобов`язано ФОП Сівулицького І. М. усунути перешкоди у користуванні Театром земельною ділянкою площею 594,1 м2 як частиною земельної ділянки з кадастровим номером 68101000000:01:009:0106 та загальною площею 1,0825 га, привівши її у придатний для використання стан шляхом звільнення від будівлі та споруд.

Вирішено стягнути з ФОП Сівулицького І. М. на користь Театру 2 481,00 грн витрат зі сплати судового збору.

2.2. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із такого:

- між позивачем та відповідачем укладались договори оренди, зокрема, договір оренди нежитлового приміщення (нерухомого майна) від 29.04.2014 № 102, за умовами якого орендар прийняв окремо визначене майно площею 594,1 м2, розташоване за адресою: м. Хмельницький, вул. Соборна, 60, з метою використання його під розміщення кафе;

- рішенням Господарського суду Хмельницької області від 15.12.2014 у справі № 924/1514/14 договір оренди нежитлового приміщення від 29.04.2014 № 102 визнано недійсним;

- у період дії орендних відносин, припинення яких відбулось у зв`язку з набранням законної сили рішенням Господарського суду Хмельницької області від 15.12.2014 у справі № 924/1514/14, відповідач був наділений виключно правом на відкриття літнього майданчику біля об`єкта оренди;

- у матеріалах справи відсутні, а також відповідачем не подано документи, що посвідчують його право власності або право користування земельною ділянкою, в тому числі на умовах оренди;

- у матеріалах справи відсутні та відповідачем станом на час розгляду справи не надано будь-яких належних та допустимих доказів, якими би підтверджувалося право власності на об`єкти нерухомого майна, що розміщені на спірній земельній ділянці, зареєстроване у визначеному законом порядку;

- листи-звернення ФОП Сівулицького І. М. до Хмельницької міської ради та Театру про встановлення земельного сервітуту не є підтвердженням права відповідача на володіння чи користування частиною земельної ділянки площею 594,1 м2 як частиною спірної земельної ділянки, тому не спростовують неправомірного використання земельної ділянки без необхідних правовстановлюючих документів;

- відповідач у письмових поясненнях та в судових засіданнях у справі визнавав факт продовження користування частиною земельної ділянки позивача.

З урахуванням наведеного суд першої інстанції зазначив про обґрунтованість вимог позивача про зобов`язання ФОП Сівулицького І. М. звільнити спірну земельну ділянку, що використовується під суші-бар "АКАЙ", та повернути її Театру, привівши її у придатний для використання стан шляхом звільнення від будівлі та споруд.

Посилаючись на положення статей 152, 211, 212 Земельного кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду погодилася з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість вимог позивача.

3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї

3.1. ФОП Сівулицький І. М. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Хмельницької області від 27.09.2022 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.02.2023 у справі № 924/295/22, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовної заяви Театру про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою.

3.2. ФОП Сівулицький І. М., звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник вважає, що постанова апеляційного господарського суду не відповідає висновкам Верховного Суду викладеним у постановах від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 01.10.2020 у справі № 910/16586/18, від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17, від 19.04.2017 у справі № 6-129цс17, від 23.09.2019 у справі № 917/1739/17, від 16.05.2018 у справі № 522/5487/17, від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц.

3.3. 15.05.2023 Верховним Судом зареєстровано відзив Театру на касаційну скаргу, сформований 15.05.2023 в системі "Електронний суд". Колегія суддів установила, що ухвалою Верховного Суду від 24.04.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ФОП Сівулицького І. М. на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.02.2023 і рішення Господарського суду Хмельницької області від 27.09.2022 у справі № 924/295/22 та встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 12.05.2023. Проте Театр подав відзив на касаційну скаргу 15.05.2023, тобто із пропуском встановленого строку. При цьому Театр не просить поновити строк для подання відзиву на касаційну скаргу, а тому Верховний Суд дійшов висновку, що такий відзив має бути залишений без розгляду на підставі частини 2 статті 118 Господарського процесуального кодексу України як такий, що поданий після закінчення встановленого судом процесуального строку.

3.4. 29.05.2023 Верховним Судом зареєстровано додаткові пояснення Театру у справі № 924/295/22, сформовані 29.05.2023 в системі "Електронний суд".

4. Обставини справи, встановлені судами

4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що 16.05.1996 на підставі рішення виконкому Хмельницької міської ради народних депутатів від 14.03.1996 № 820 Хмельницькому обласному українському музично-драматичному театру ім. Г. І. Петровського (з 2009 - Хмельницький обласний музично-драматичний театр ім. Миколи Старицького) видано державний акт І-ХМ № 001677 на право постійного користування землею площею 1,08 га на вул. Соборній, 60 у м. Хмельницькому.

4.2. 05.05.1997 директор Хмельницького обласного музично-драматичного театру ім. Г. І. Петровського звернувся до голови Хмельницької міської державної адміністрації з листом за № 100а, в якому просив надати дозвіл на розміщення павільйону на території альпінарію театру на вул. Соборній, 60 у м. Хмельницькому для організації роботи літнього кафе біля фонтану.

4.3. На підставі рішення виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 01.07.1997 № 1665 та замовлення Хмельницького обласного музично-драматичного театру ім. Г. І. Петровського від 05.05.1997 № 100а управлінням архітектури та містобудування виконавчого комітету Хмельницької міської ради розроблено архітектурно-планувальне завдання № 358 на тимчасове встановлення павільйону для громадського харчування на вул. Соборній, 60 у м. Хмельницькому.

4.4. Архітектурно-планувальне завдання № 358 затверджено Головним архітектором м. Хмельницького ОСОБА_6 12.09.1997 із викопіюванням ситуаційного плану під встановлення павільйону на вул. Соборній, 60 у м. Хмельницькому.

4.5. 01.07.1997 між позивачем та відповідачем укладено договір оренди, відповідно до якого відповідачу передано нежитлове приміщення загальною площею 120,2 м2, а також частину території Театру навколо фонтану загальною площею 100 м2 за адресою: м. Хмельницький, вул. Соборна, 60.

4.6. У пункті 2.3 договору оренди від 01.07.1997 передбачено, що територія надається орендареві з правом установки на ній літнього павільйону, столів, парасолей, стільців для обслуговування відвідувачів літнього кафе, установки павільйону.

4.7. Термін дії договору встановлено з 01.07.1997 до 31.12.1997; передбачено, що орендодавець та орендар мають право продовжити термін договору оренди за погодженням з органом управління майном (пункт 1.3 договору оренди від 01.07.1997).

4.8. 01.07.1997 між орендодавцем та орендарем підписано акт прийому в оренду нежитлового приміщення загальною площею 120,2 м2.

4.9. 03.07.1997 Хмельницьким бюро технічної інвентаризації складно технічний паспорт на приміщення - павільйону громадського харчування на вул. Соборній, 60 у м. Хмельницькому. Загальна площа приміщення становить 15,8 м2.

4.10. Рішенням виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 26.03.1998 № 2287 відповідачу надано дозвіл на відкриття літнього майданчику біля власного приміщення на вул. Соборній, 60 у м. Хмельницькому.

4.11. 25.12.2001 між позивачем та відповідачем укладено договір оренди нежитлового приміщення № 6, відповідно до якого орендодавець надає, а орендар приймає в оренду нежитлове приміщення площею 120,2 м2 (окремо визначене майно, обладнання), кіоск 15 м2 та частину території біля фонтану площею 200 м2, розташовані на вул. Соборній, 60 у м. Хмельницькому. Термін дії договору встановлено з 01.01.2002 до 01.01.2007.

4.12. Між сторонами був підписаний акт прийому-передачі в оренду приміщення загальною площею 120,2 м2 та земельної ділянки біля фонтану площею 200 м2, розташовані на вул. Соборній, 60 у м. Хмельницькому.

4.13. 07.11.2005 ФОП Сівулицький І. М. звернувся з листом до директора Хмельницького обласного музично-драматичного театру ім. Г. І. Петровського, в якому просив надати згоду та клопотати перед Хмельницькою обласною радою про виділення майданчика, закріпленого за Театром, під розміщення павільйону громадського харчування площею 70 м2 в м. Хмельницькому на вул. Соборній. 60.

4.14. 01.12.2005 листом № 1754/01-15 Хмельницька обласна рада повідомила відповідача про надання дозволу на оформлення необхідних документів для погодження оренди майданчика площею 70 м2 (звіт про експертну оцінку, проект договору оренди та ін.).

4.15. В листі від 11.02.2008 № 1/11-08 ФОП Сівулицький І. М. просив Хмельницький обласний музично-драматичний театр ім. Г. І. Петровського на виконання договору оренди від 01.02.2006 № 22 надати дозвіл на влаштування кафе на відкритому майданчику на вул. Соборній, 60 у м. Хмельницькому, погодити проект кафе та отримання дозволу на влаштування (будівництво) кафе, його реконструкцію.

4.16. 12.02.2008 Обласний академічний музично-драматичний театром ім. Г. І. Петровського листом № 46 надав дозвіл ФОП Сівулицькому І. М на влаштування кафе на зданому в оренду відкритому майданчику на вул. Соборній, 60 у м. Хмельницькому (договір від 01.02.2006 № 22), погодив проект кафе. В листі зазначено, що Театр не заперечує щодо отримання відповідачем дозволу на влаштування (будівництво) кафе, його реконструкцію.

4.17. 01.05.2011 між позивачем та відповідачем укладено договір оренди нежитлового приміщення № 98а, відповідно до якого орендодавець надає, а орендар приймає в оренду окремо визначене майно площею 841,79 м2, розташоване на вул. Соборній, 60 у м. Хмельницькому, з метою використання його для розміщення кафе. Термін дії договору встановлено з 01.05.2011 до 31.03.2014 (пункт 7.1 договору від 01.05.2011).

4.18. 29.04.2014 між позивачем та відповідачем укладено договір оренди нежитлового приміщення (нерухомого майна) № 102, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в оренду окремо визначене майно площею 594,1 м2, розташоване за адресою: м. Хмельницький, вул. Соборна, 60, з метою використання його для розміщення кафе (пункт 1.2 договору від 29.04.2014).

4.19. Пунктом 1.1 договору від 29.04.2014 сторонами погоджено, що предметом договору є оренда окремо визначеного майна за адресою: м. Хмельницький, вул. Соборна, 60, яке використовується як майданчик.

Термін дії договору встановлено з 01.04.2014 до 28.02.2017 (пункт 1.3 договору від 29.04.2014).

4.20. Відповідно до акта прийому-передачі від 01.04.2014 (до укладення договору від 29.04.2014) позивач передав відкритий майданчик загальною площею 594,1 м2, який розташований за адресою: м. Хмельницький, вул. Соборна, 60, а відповідач прийняв відкритий майданчик загальною площею 594,1 м2 з метою використання його для розміщення кафе з 01.04.2014 до 28.02.2017.

4.21. Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 15.12.2014 у справі № 924/1514/14 визнано недійсним укладений між сторонами договір оренди нежитлового приміщення від 29.04.2014 № 102 окремо визначеного майна - майданчика площею 594,1 м2, що знаходиться за адресою: м. Хмельницький, вул. Соборна, 60. Рішення у справі № 924/1514/14 набрало законної сили.

4.22. Господарські суди встановили, що у зазначеному рішенні від 15.12.2014 у справі № 924/1514/14 суд установив, що "станом на момент вирішення даного спору, відповідач 1 (Хмельницький обласний академічний музично-драматичний театр ім. Старицького) не є власником майна, переданого в оренду за спірним договором, так само відповідачем не надано доказів делегування йому власником майна повноважень щодо передачі вказаного майна в найм. Так, відповідно до пункту 3.1 Статуту театру встановлено, що майно театру складають основні фонди та оборотні кошти, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі театру. На вимогу суду відповідачем 1 не надано доказів, що майно (майданчик площею 594,1 м2) зазначене в балансовій відомості театру. При цьому довідка №254 від 28.08.2014 року, що надана відповідачем 1, згідно якої майданчик площею 594,1 кв. м. знаходиться на балансі Хмельницького обласного академічного музично-драматичного театру ім. Старицького не є доказом в розумінні п. 3.1 Статуту театру, оскільки не замінює балансову відомість театру.

Вказані правомочності також були відсутні у відповідача станом на момент укладення спірного договору - 29.04.2014 року.

Таким чином, з огляду на вищевикладене суд дійшов до висновку, що відповідач передав позивачу в строкове платне користування майно без достатньої на те правової підстави (було порушено вимоги частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України та статті 761 Цивільного кодексу України)".

4.23. 09.02.2016 позивач направив відповідачу вимогу (претензію) № 46 про усунення перешкод у праві постійного користування земельною ділянкою на вул. Соборній, 60 у м. Хмельницькому шляхом демонтажу існуючого павільйону - суші- бару "АКАЙ" та прилеглих до нього конструкцій.

4.24. Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-6806355692018 від 11.04.2018 земельна ділянка з кадастровим номером 6810100000:01:009:0106 площею 1,0825, з цільовим призначенням 03.01 Для будівництва та обслуговування будівель органів державної влади та місцевого самоврядування, категорія земель - землі житлової та громадської забудови, вид використання - для обслуговування будинку музично-драматичного театру, є об`єктом комунальній власності Хмельницької міської ради та перебуває у користуванні Театру.

4.25. 12.04.2018 актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства № 128-ДК/177/АП/09/01-18, складеним Головним управлінням Держгеокадастру у Хмельницькій області, встановлено, що постійний землекористувач (Театр) позбавлений можливості використовувати надану йому земельну ділянку за цільовим призначенням, а саме: для будівництва та обслуговування будівель органів державної влади та місцевого самоврядування.

4.26. Суди попередніх інстанцій зазначили, що згідно з висновком експерта від 02.08.2018 № 7562/17-26 за результатами проведеної судової будівельно-технічної експертизи будівля на вул. Соборній, 60 в м. Хмельницькому підпадає під класифікацію - об`єкт нерухомого майна. Суди попередніх інстанцій зауважили, що експерту не було надано проектно-кошторисну документацію на будівлю на вул. Соборній, 60 в м. Хмельницькому, тому дослідити, чи побудована будівля на вул. Соборній, 60 в м. Хмельницькому відповідно до державних будівельних норм повною мірою не можливо, оскільки державними будівельними нормами передбачено обов`язкове розроблення проектно-кошторисної документації для будівництва.

4.27. У 2018 році Хмельницька місцева прокуратура в інтересах Хмельницької обласної ради, Хмельницької міської ради та Театру зверталася з позовною заявою до ФОП Сівулицького І. М. про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення (демонтажу) самочинно побудованого кафе - бару "АКАЙ", демонтажу тимчасових споруд та фонтану, які знаходяться за адресою: вул. Соборна, 60, м. Хмельницький (справа № 924/526/18).

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 16.11.2018 у справі № 924/526/18 відмовлено у задоволені цього позову.

4.28. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.02.2019 у справі № 924/526/18 апеляційну скаргу заступника прокурора Хмельницької області від 12.12.2018 залишено без задоволення, рішення Господарського суду Хмельницької області від 16.11.2018 у справі № 924/526/18 скасовано, позовну заяву першого заступника керівника Хмельницької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі органів, уповноважених державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: Хмельницької обласної ради, Хмельницької міської ради, Хмельницького обласного академічного музично-драматичного театру ім. М. Старицького до ФОП Сівулицького І. М. про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення (демонтажу) самочинно побудованого кафе-бару "АКАЙ", демонтажу тимчасових споруд та фонтану, які знаходяться за адресою: вул. Соборна, 60, м. Хмельницький, залишено без розгляду.

4.29. Постановою Верховного Суду від 29.07.2020 у справі № 924/526/18 частково задоволено касаційну скаргу заступника прокурора Хмельницької області та змінено постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.02.2019 у справі № 924/526/18, викладено її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

У постанові Верховного Суду від 29.07.2020 у справі № 924/526/18 зазначено:

"6.12. Суд апеляційної інстанції залишив позов без розгляду на підставі пункту 1 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України, оскільки останній вважається поданим особою, яка не має процесуальної дієздатності.

6.13. З метою забезпечення єдності судової практики у питанні застосування положень Господарського процесуального кодексу України у справах за позовами прокурорів Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 дійшла висновку, що якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати. І в таких справах виникають підстави для застосування положень пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України (залишення позову без розгляду).

6.14. Таким чином, суд апеляційної інстанції, встановивши після відкриття провадження у справі відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави, мав залишити позов без розгляду на підставі пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України.

6.15. Доводи касаційної скарги щодо суті спору не розглядаються з огляду на встановлення судом апеляційної інстанції відсутності підстав для представництва прокурором інтересів держави у цій справі."

4.30. Театр звернувся 30.10.2019 до суду з позовною заявою про стягнення з ФОП Сівулицького І. М. безпідставно збережених коштів у рахунок оплати за користування майном, яке знаходиться за адресою: м. Хмельницький, вул. Соборна, 60, загальною площею 594,1 м2, у період з 01.04.2014 до 30.10.2019.

4.31. Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 12.02.2020 у справі № 924/1129/19 у позові Театру до ФОП Сівулицького І. М. про стягнення безпідставно збережених коштів відмовлено.

У цьому рішенні, як установили суди, зазначено таке:

"Під час розгляду справи № 924/1129/19 позивачем також не подано доказів в підтвердження його права власності або титульного володіння на майно відкритий майданчик загальною площею 594,1 м2. Не подано доказів і в підтвердження того, що відкритий майданчик площею 594,1 м2 є окремо визначеним індивідуальним майном, а не частиною земельною ділянки.

Суд також звертає увагу на те, що в матеріалах справи зафіксований і інший розмір площі відкритого майданчика.

…Суд окремо звертає увагу на те, що зважаючи на визначені позивачем підстави позову та подану доказову базу, під час розгляду справи № 924/1129/19 судом не надається оцінка та не досліджується питання правових підстав розміщення та перебування об`єктів відповідача на вул. Соборній, 60 в м. Хмельницькому в межах частини земельної ділянки з кадастровим номером 6810100000:01:009:0106 загальною площею 1,0825 га (право власності - Хмельницька міська рада, право постійного користування - Хмельницький обласний академічний музично-драматичний театр імені М. Старицького (дата державної реєстрації права - 14.08.2015) ".

4.32. Суди попередніх інстанцій зазначили, що листом від 14.11.2019 № С-34502-19 Департамент архітектури, містобудування та земельних ресурсів Хмельницької міської ради на звернення Сівулицького І. М. щодо надання в оренду земельної ділянки на вул. Соборній, 60 у м. Хмельницькому повідомив, що рішенням 37-ої сесії Хмельницької міської ради від 30.04.2014 № 65 Хмельницькому обласному українському музично-драматичному театру ім. Г. І. Петровського припинено право користування на земельну ділянку на вул. Соборній, 60 у м. Хмельницькому та надано її в постійне користування Хмельницькій обласній раді для обслуговування будинку музично-драматичного театру на вул. Соборній, 60 у м. Хмельницькому. Разом з тим рішенням 25-ої сесії Хмельницької міської ради від 10.10.2018 № 89 визнано таким, що втратило чинність, рішення 37-ої сесії Хмельницької міської ради від 30.04.2014 № 65 в частині припинення Хмельницькому обласному українському музично-драматичному театру ім. Г. І. Петровського права користування на земельну ділянку на вул. Соборній, 60 у м. Хмельницькому та надання її в постійне користування Хмельницькій обласній раді для обслуговування будинку музично-драматичного театру на вул. Соборній, 60 у м. Хмельницькому.

Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій установили, що земельна ділянка на вул. Соборній, 60 у м. Хмельницькому перебуває у постійному користуванні Театру.

4.33. Згідно з листом від 09.07.2020 № С-25824-20 Департамент архітектури, містобудування та земельних ресурсів Хмельницької міської ради на звернення Сівулицького І. М. щодо встановлення земельного сервітуту на частину земельної ділянки на вул. Соборній, 60 у м. Хмельницькому, повідомив, що для розгляду цього питання необхідне звернення користувача земельної ділянки - Театру.

4.34. ФОП Сівулицький І. М. звернувся 28.07.2020 до Театру з листом, в якому просив погодити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право земельного сервітуту, за адресою: м. Хмельницький, вул. Соборна, 60, шляхом направлення відповідного звернення до Хмельницької міської ради.

4.35. Суди встановили, що 23.04.2021 ФОП Сівулицький І. М. повторно звернувся до Театру з листом, в якому просив погодити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право земельного сервітуту за адресою м. Хмельницький, вул. Соборна, 60. Аналогічний лист відповідачем було направлено на адресу Хмельницької міської ради.

4.36. 05.05.2021 позивач листом за № 106 повідомив відповідача про відсутність можливості узгоджувати це питання у спосіб і на умовах, запропонованих відповідачем.

4.37. 06.05.2021 Хмельницька міська рада у відповідь на лист відповідача від 23.04.2021 повідомила про те, що будь-яка підприємницька діяльність на земельній ділянці, що перебуває у постійному користуванні Театру, має провадитись за погодженням із землекористувачем та землевласником та в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

4.38. 27.05.2021 та 20.06.2021 відповідач повторно звертався до позивача з листами, в яких просив погодити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки на яку поширюється право земельного сервітуту, за адресою: м. Хмельницький, вул. Соборна, 60.

4.39. 20.08.2021 Хмельницька міська рада листом № С-8772-21 (повторно листом № С-10679-21 від 18.10.2021) повторно повідомила відповідача, що подані ним матеріали не відповідають вимогам передбачених статті 55-1 Закону України "Про землеустрій".

4.40. 26.08.2021 позивач повідомив відповідача про відсутність підстав для задоволення його повторного звернення від 20.06.2021.

4.41. 05.10.2021 відповідач знову звернувся до позивача з листом, в якому просив посприяти у вирішенні питання щодо погодження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право земельного сервітуту, за адресою: м. Хмельницький, вул. Соборна, 60.

13.10.2021 року позивач повторно повідомив відповідача про неприпустимість продовження ситуації, за якої відповідач продовжує фактичне безоплатне користування земельною ділянкою, яка перебуває в постійному користуванні позивача, та запропонував у десятиденний строк провести добровільний демонтаж тимчасових конструкцій та звільнення земельної ділянки Театру.

4.42. 26.10.2021 Управління розвитку агропромислового комплексу та земельних відносин Хмельницької обласної державної адміністрації листом № С/110-02/17 повідомило Сівулицького І. М., що у разі недосягнення між ним та землекористувачем - Театром добровільної згоди про встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту, спір буде вирішуватися в судовому порядку.

4.43. Спір виник у зв`язку із наявністю чи відсутністю правових підстав для усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

5.2. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу належить залишити без задоволення з огляду на таке.

5.3. Предметом позову у справі № 924/295/22 є вимоги позивача про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою з підстав, передбачених положеннями статей 12, 80, 92, 116, 152, 212 Земельного кодексу України, статей 316, 317, 321, 376, 386, 391 Цивільного кодексу України.

5.4. За змістом частин 1 та 2 статті 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

5.5. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності, та громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об`єднання), установи та організації (частина 2 статті 92 Земельного кодексу України у редакції, чинній на час укладення спірного договору).

5.6. Згідно з частиною 1 статті 95 Земельного кодексу України землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право: а) самостійно господарювати на землі; б) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; в) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об`єкти, а також інші корисні властивості землі; г) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; ґ) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

5.7. Частина 1 статі 16 Цивільного кодексу України визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Згідно із пунктом 4 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відновлення становища, яке існувало до порушення.

5.8. Відповідно до частини 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

5.9. Згідно з пунктами "б", "д" частини 3 статті 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав, застосування інших, передбачених законом, способів.

5.10. Отже, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку, зокрема, у визначений спосіб, є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належними доказами факт порушення цього права на земельну ділянку (невизнання, оспорювання або чинення перешкод в користуванні, користування з порушенням законодавства - без оформлення права користування, користування з порушенням прав власника або землекористувача тощо). Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 916/2948/15.

5.11. Як установили господарські суди попередніх інстанцій, позивачу було видано державний акт І-ХМ №001677 на право постійного користування землею площею 1,08 га на вул. Соборній, 60 у м. Хмельницькому. Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-6806355692018 від 11.04.2018 земельна ділянка з кадастровим номером 6810100000:01:009:0106 площею 1,0825 га є об`єктом комунальній власності Хмельницької міської ради та перебуває у користуванні Театру.

5.12. Разом з тим господарські суди попередніх інстанцій зазначили, що 12.04.2018 актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства № 128-ДК/177/АП/09/01-18, складеним Головним управлінням Держгеокадастру у Хмельницькій області, встановлено, що постійний землекористувач (Театр) позбавлений можливості використовувати надану йому земельну ділянку за цільовим призначенням, а саме: для будівництва та обслуговування будівель органів державної влади та місцевого самоврядування. В акті вказано, що документи, які посвідчують право користування на земельну ділянку, у ФОП Сівулицького І. М. відсутні.

5.13. Задовольняючи позовні вимоги Театру, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із такого:

- між позивачем та відповідачем укладались договори оренди, зокрема, договір оренди нежитлового приміщення (нерухомого майна) від 29.04.2014 № 102, за умовами якого орендар прийняв окремо визначене майно площею 594,1 м2, розташоване за адресою: м. Хмельницький, вул. Соборна, 60, з метою використання його під розміщення кафе;

- рішенням Господарського суду Хмельницької області від 15.12.2014 у справі № 924/1514/14 договір оренди нежитлового приміщення від 29.04.2014 № 102 визнано недійсним;

- у період дії орендних відносин, припинення яких відбулось у зв`язку з набранням законної сили рішенням Господарського суду Хмельницької області від 15.12.2014 у справі № 924/1514/14, відповідач був наділений виключно правом на відкриття літнього майданчику біля об`єкта оренди;

- у матеріалах справи відсутні, а також відповідачем не подано документи, що посвідчують його право власності або право користування земельною ділянкою, в тому числі на умовах оренди;

- у матеріалах справи відсутні та відповідачем станом на час розгляду справи не надано будь-яких належних та допустимих доказів, якими би підтверджувалося право власності на об`єкти нерухомого майна, що розміщені на спірній земельній ділянці, зареєстроване у визначеному законом порядку;

- листи-звернення ФОП Сівулицького І. М. до Хмельницької міської ради та Театру про встановлення земельного сервітуту не є підтвердженням права відповідача на володіння чи користування частиною земельної ділянки площею 594,1 м2 як частиною спірної земельної ділянки, тому не спростовують неправомірного використання земельної ділянки без необхідних правовстановлюючих документів;

- відповідач у письмових поясненнях та в судових засіданнях у справі визнавав факт продовження користування частиною земельної ділянки позивача.

З урахуванням наведеного суд першої інстанції зазначив про обґрунтованість вимог позивача про зобов`язання ФОП Сівулицького І. М. звільнити спірну земельну ділянку, що використовується під суші-бар "АКАЙ", та повернути її Театру, привівши у придатний для використання стан шляхом звільнення від будівлі та споруд.

Посилаючись на положення статей 152, 211, 212 Земельного кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду погодилася з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість вимог позивача.

5.14. ФОП Сівулицький І. М., звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник вважає, що постанова апеляційного суду не відповідає висновкам Верховного Суду викладеним у постановах від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 01.10.2020 у справі № 910/16586/18, від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17, від 19.04.2017 у справі № 6-129цс17, від 23.09.2019 у справі № 917/1739/17, від 16.05.2018 у справі № 522/5487/17, від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц.

5.15. За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстав, передбачених цим пунктом, може мати місце за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих же норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, в якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Процесуальний закон у визначених випадках передбачає необхідність оцінювання правовідносин на предмет подібності. З цією метою суд насамперед має визначити, які правовідносини є спірними, після чого застосувати змістовий критерій порівняння, а за необхідності - також суб`єктний і об`єктний критерії. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків сторін спору) є основним, а два інші - додатковими. Суб`єктний і об`єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об`єкт. Такий правовий висновок викладено у пунктах 96, 97 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19.

5.16 Дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, Верховний Суд зазначає, що обставини, які стали підставою для відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, у цьому випадку не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваних судових рішень з огляду на таке.

5.17. На думку скаржника, суд першої інстанції не врахував того, що позивач не надав доказів на підтвердження права власності або титульного володіння на майно - відкритий майданчик, тому скаржник вважає, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки Верховного Суду щодо застосування положень статей 73, 74, 75, 79 Господарського процесуального кодексу України, викладені у постановах Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 01.10.2020 у справі № 910/16586/18, Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17.

5.18. У постанові Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18 за позовом Приватного акціонерного товариства "АПК-Інвест" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Полтавська паляниця" про зобов`язання здійснити поставку товару і стягнення з неустойки Суд зазначив:

"Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний".

5.19. У постанові Верховного Суду від 01.10.2020 у справі № 910/16586/18 за позовом про визнання недійсними свідоцтва на знак для товарів та послуг Верховний Суд, застосовуючи статтю 79 Господарського процесуального кодексу України, зазначив:

"Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

…Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були".

5.20. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Яковлівська" до фізичних осіб про стягнення безпідставно одержаних коштів Велика Палата Верховного Суду дійшла такого висновку:

"Преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи".

5.21. У цій справі № 924/295/22, що розглядається, на відміну від зазначених справ № 917/1307/18, № 910/16586/18, № 917/1345/17, предметом доказування були обставини наявності права (власності або користування) у позивача щодо земельної ділянки, а також підтвердження належними доказами факту порушення цього права на земельну ділянку, зокрема, чинення перешкод в її використанні позивачем, користування відповідачем з порушенням законодавства - без оформлення права користування, порушення прав власника або землекористувача. При цьому суди попередніх інстанцій установили, що земельна ділянка на вул. Соборній, 60 у м. Хмельницькому перебуває у постійному користуванні Театру, а відповідачем станом на час розгляду справи не надано будь-яких належних та допустимих доказів, якими би підтверджувалося право власності на об`єкти нерухомого майна, що розміщені на спірній земельній ділянці. Доводи скаржника про неврахування судами висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 01.10.2020 у справі № 910/16586/18, Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17 є безпідставними, оскільки скаржником не обґрунтовано неправильного застосування судами під час розгляду цього спору норм господарського процесуального законодавства щодо змагальності та диспозитивності господарського судочинства, положень про преюдицію та застосування стандарту доказування "вірогідності доказів".

5.22. У постанові Верховного Суду від 19.04.2017 у справі № 6-129цс17, на яку посилається скаржник, за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення частини будинку, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно, скасування запису про державну реєстрацію права власності на житловий будинок, визнання недійсними та скасування свідоцтв на нерухоме майно на земельну ділянку, стягнення суми неотриманих доходів та відшкодування моральної шкоди та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки Суд зазначив:

"Крім того, вирішуючи питання про знесення нерухомого майна, суди в кожному випадку з`ясовують, яку частину земельної ділянки займає споруджена будівля, її розмір і конфігурацію, яка частина будівлі підлягає знесенню, чи не вплине знесення окремих конструктивних елементів будинку на його міцність і безпечність. За необхідності з`ясування питань, що виникають при розгляді справи і потребують спеціальних знань, суд має право призначити експертизу.

…Невстановлення вказаних обставин унеможливлює виконання такого рішення".

5.23. У справі № 6-129цс17 суди встановили, що відповідач збудував житловий будинок на земельній ділянці, яка належить йому на праві власності, проте частина збудованого відповідачем житлового будинку порушує права позивача на користування належною йому на праві власності земельною ділянкою, тому суди дійшли висновку, що така частина будинку підлягає знесенню. Верховний Суд України, скасовуючи судові рішення попередніх інстанцій, зазначив про неправильне застосування до спірних правовідносин положень частини 4 статті 376 Цивільного кодексу України та незастосування положень статті 391 Цивільного кодексу України, а відтак - помилковість висновків судів про наявність правових підстав для знесення самочинного будівництва. Верховний Суд України зауважив, що суди залишили поза увагою опис цього об`єкта, не вказали, які саме приміщення слід знести, їх площу, площу самої будови та якого року вона споруджена, чи спірний об`єкт можна відокремити від інших споруд та чи не вплине знесення окремих його частин на міцність і безпечність самого будинку.

У справі № 924/295/22, що розглядається, спірні правовідносини є неподібними із правовідносинами у справі № 6-129цс17, оскільки у справі № 6-129цс17 встановлені судами фактичні обставини та об`єкт правовідносин є відмінними. Так, у справі № 6-129цс17 наведений висновок зроблений Верховним Судом України з урахуванням того, що позовні вимоги стосувалися знесення частини об`єкта нерухомого майна, належного на праві власності відповідачу, і в разі задоволення позовних вимог мало б вирішуватися питання, насамперед, щодо можливості відокремлення будівлі від інших споруд та чи не вплине знесення окремих частин на міцність і безпечність самого будинку. За таких обставин доводи скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 19.04.2017 у справі № 6-129цс17, є необґрунтованими.

5.24. Скаржник вважає, що суди не врахували висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 917/1739/17, за позовом Кременчуцької міської ради Полтавської області до фізичної особи - підприємця Трохимчук Марини Сергіївни про стягнення збитків, завданих територіальній громаді м. Кременчук, внаслідок порушення земельного законодавства. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у період з 01.09.2010 по 27.09.2016 відповідач використовував земельну ділянку без правовстановлюючих документів, орендну плату за договором не сплачував, хоча земельна ділянка використовувалась для розміщення об`єкта нерухомого майна, що призвело до неотримання доходу від орендної плати за землю.

Скасовуючи судові рішення про відмову у задоволенні позову та направляючи справу № 917/1739/17 на новий розгляд до місцевого господарського суду, Велика Палата Верховного Суду, встановивши, що між Кременчуцькою міською радою та фізичною особою - підприємцем Трохимчук М. С. було укладено договір оренди земельної ділянки для експлуатації та обслуговування складських приміщень строком до 01.09.2010, а після цієї дати фізична особа - підприємець Трохимчук М. С. використовувала земельну ділянку без правовстановлюючих документів, орендну плату за договором не сплачувала, земельна ділянка використовувалася для розміщення об`єкта нерухомого майна, зазначила, що предметом позову у цій справі є стягнення з власника об`єкта нерухомого майна коштів за фактичне користування земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розміщено. Велика Палата Верховного Суду зауважила, що у цьому разі відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин положень чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок, оскільки до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Водночас Велика Палата Верховного Суду зазначила, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

5.25. Колегія суддів зазначає, що у справі № 917/1739/17 правовідносини виникли щодо відносин з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати (кондикційних зобов`язань), які не є подібними зі спірними правовідносинами у справі № 924/295/22, що розглядається, тому доводи скаржника про неврахування судами висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 917/1739/17, є необґрунтованими.

5.26. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 522/5487/17 за адміністративним позовом Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради до ОСОБА_3 про зобов`язання привести житловий будинок у первісний стан предметом касаційного перегляду була ухвала суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження. Велика Палата Верховного Суду у справі № 522/5487/17 дійшла висновку, що спір, який є предметом цього розгляду, не стосується речового права, а є публічно-правовим, оскільки виник за участю суб`єкта владних повноважень, який реалізовував у спірних правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції стосовно виявлення факту самочинного будівництва та усунення порушень шляхом приведення до первинного стану житлового будинку, тому справа за позовом такого суб`єкта належить до компетенції адміністративних судів. Суд зазначив, що висновок суду першої інстанцій про відмову у відкритті провадження в цій справі, з яким погодився апеляційний суд, є помилковим.

За таких обставин колегія суддів вважає необґрунтованими доводи касаційної скарги про неврахування судами у справі № 924/295/22, що розглядається, висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 522/5487/17 з огляду на неподібність спірних правовідносин у справі № 522/5487/17 із правовідносинами у справі № 924/295/22, що розглядається.

5.27. ФОП Сівулицький І. М. у касаційній скарзі посилається на те, що позивач знав про реконструкцію павільйону кафе до ухвалення судом рішення про визнання договору оренди недійсним та не заперечував щодо неї, тому скаржник вважає, що позивач обрав неправильний спосіб захисту та не довів порушення свого права. ФОП Сівулицький І. М. вважає, що суди попередніх інстанцій не звернули увагу на зазначене та не врахували висновки Великої Палати Верховного Суду щодо застосування положень статей 15 і 16 Цивільного кодексу України, викладені у постановах від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц.

5.28. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, на яку посилається скаржник, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фуд Трейдінг Компані" до ОСОБА_4 про стягнення безпідставно одержаних коштів і за зустрічним позовом відповідача про визнання договору укладеним та стягнення заборгованості за договором підряду, предметом позову були, зокрема, вимоги про визнання факту укладення договору безпосередньо самими сторонами договору ще до моменту звернення до суду. Велика Палата Верховного Суду зазначила, що суди у справі № 338/180/17 помилково дійшли висновку про необхідність задоволення вимоги відповідача про визнання укладеним договору підряду, оскільки, встановивши, що дії сторін свідчать про те, що договір підряду фактично був ними укладений, з метою ефективного захисту порушеного права відповідача суди мали вирішити питання щодо наслідків часткового виконання сторонами вказаного договору.

5.29. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 за позовом Публічного акціонерного товариства "Донбасенерго" до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля" про зобов`язання виконати умови укладеного з ПАТ "Донбасенерго" договору Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що суди попередніх інстанцій не врахували того, що вимога про встановлення певних фактів не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки до повноважень суду не належить встановлення фактів, що мають юридичне значення. Закриваючи провадження у справі, Суд виходив із того, що заявлена позивачем у справі № 905/1926/16 вимога про зобов`язання відповідача надати акт приймання-передачі електроенергії за договором купівлі-продажу не призводить до поновлення порушеного права позивача та, у разі її задоволення, не може бути виконана у примусовому порядку, оскільки відсутній механізм виконання такого рішення.

5.30. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц за позовом ОСОБА_5 , Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРК "Рівне 1" до Приватного підприємства "ТРК "Сфера-ТВ" про зобов`язання вчинити дії (здійснити публікацію про порушення авторських прав позивачів на твір на офіційному сайті відповідача) та стягнення компенсації Велика Палата Верховного Суду зазначила, що спосіб захисту, обраний позивачем ОСОБА_5 , є належним, бо дозволяє ефективно захистити порушене особисте немайнове право інтелектуальної власності. Суд зазначив, що ТОВ "ТРК "Рівне 1" звернулось з двома позовними вимогами: про публікацію у пресі інформації про допущене порушення та про стягнення грошової компенсації за порушення виключного майнового права, натомість колегія суддів зазначила, що друга з цих вимог відповідає належному способу захисту вказаного виключного майнового права, оскільки має економічний зміст. Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині вимоги ТОВ "ТРК "Рівне 1" про стягнення з Приватного підприємства "Телерадіокомпанія "Сфера-ТВ" компенсації за порушення майнових авторських прав та закриваючи провадження у справі у цій частині, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що спір у частині вимог ТОВ "ТРК "Рівне 1" має розглядатися за правилами господарського судочинства.

5.31. Колегія суддів зазначає, що посилання скаржника на постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц на підтвердження своїх доводів про те, що позивачем обраний неналежний спосіб захисту, судом не можуть бути взяті до уваги, оскільки спірні правовідносини у справах № 338/180/17, № 905/1926/16, № 569/17272/15-ц та у справі № 924/295/22, що розглядається, є неподібними.

Так, у справі № 924/295/22, що розглядається, заявлено позов про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, а предметом позову у справі № 338/180/17 було, зокрема, визнання факту укладення договору, у справі № 905/1926/16 - зобов`язання виконати умови укладеного з ПАТ "Донбасенерго" договору, у справі № 569/17272/15-ц - зобов`язання вчинити дії (здійснити публікацію про порушення авторських прав позивачів на твір на офіційному сайті відповідача) та стягнення компенсації. Таким чином, відсутня подібність предмета та підстав позовних вимог, змісту та матеріально-правового регулювання спірних правовідносин у зазначених справах та у справі № 924/295/22, що розглядається.

5.32. Колегія суддів зауважує, що посилання скаржника у касаційній скарзі на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17, щодо застосування під час розгляду спорів принципу господарського судочинства "суд знає закони" не можна вважати належним обґрунтуванням невідповідності судових рішень цьому принципу. Всупереч вимогам пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України скаржник не зазначає, щодо застосування якої саме норми права викладений висновок у наведеній постанові Верховного Суду, а також не наводить самого висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформульованого у наведеній постанові Верховного Суду, який, на думку скаржника, не був врахований в оскаржуваних судових рішеннях. При цьому скаржник також не наводить обґрунтування подібності правовідносин у справі, що розглядається, та у справі № 917/1739/17.

5.33. Верховний Суд з урахуванням установлених фактичних обставин у цій справі, проаналізувавши судові рішення, висновки щодо застосування норм права в яких, на думку скаржника, не було враховано при ухваленні оскаржуваних судових рішень, установив, що оскаржувані судові рішення в цій справі не суперечать висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду, на які посилається скаржник.

5.34. З огляду на викладене Верховний Суд зазначає, що наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилися під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень господарських судів попередніх інстанцій з цих підстав.

5.35. Інші доводи, викладені в касаційній скарзі, стосуються з`ясування обставин, уже встановлених господарськими судами попередніх інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі, тому суд касаційної інстанції не може взяти їх до уваги згідно з положеннями частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до частин 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

6.3. За змістом статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційні скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.4. Оскільки наведені скаржником підстави касаційного оскарження не підтвердилися під час касаційного провадження, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу ФОП Сівулицького І. М. необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

7. Судові витрати

7.1. Судовий збір за подання касаційної скарги у порядку, передбаченому статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу фізичної особи - підприємця Сівулицького Ігоря Миколайовича залишити без задоволення.

2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.02.2023 і рішення Господарського суду Хмельницької області від 27.09.2022 у справі № 924/295/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак