Постанова

від 21.06.2023 по справі 490/10062/21

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

21.06.23

22-ц/812/603/23

Єдиний унікальний номер судової справи: 490/10062/21

Провадження №22-ц/812/603/23 Суддя - доповідач апеляційного суду: Крамаренко Т.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 червня 2023 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі:

головуючого - Крамаренко Т.В.,

суддів - Темнікової В.І., Тищук Н.О.,

із секретарем судового засідання - Ковальським Є.В.,

за участю: позивачки - ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

«Мішково - Погорілівської дитячої музичної школи» Мішково - Погорілівської сільської ради

на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 29 березня 2023 року, ухваленого під головуванням судді - Чулупа О.С., в приміщенні того ж суду по справі за позовом ОСОБА_1 до «Мішково - Погорілівської дитячої музичної школи» Мішково - Погорілівської сільської ради, Відділу освіти, культури, молоді та спорту Мішково - Погорілівської сільської ради про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и л а:

У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до директора Мішково - Погорілівської дитячої музичної школи Мішково - Погорілівської сільської ради про визнання незаконними та скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позивачка зазначала, що з 02 вересня 2019 року працює викладачем вокалу у філії Мішково - Погорілівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області. Згідно наказу директора школи № 3 від 27 вересня 2021 року «Про організацію дистанційного навчання в Мішково - Погорілівській дитячій музичній школі» та у зв`язку з відсутністю 80% вакцинованих працівників закладу, школу було переведено на дистанційне навчання з 27 вересня 2021 року та на період дій з обмежувальних заходів. Під час дії наказу про дистанційне навчання адміністрацією навчального закладу позивачу було повідомлено, що з 08 листопада 2021 року її буде відсторонено від роботи у разі відсутності документу, що підтверджує наявність профілактичного щеплення від COVID-19, або довідки про абсолютні протипоказання до проведення профілактичних щеплень. 11 листопада 2021 року їй було вручено наказ № 15-к від 05 листопада 2021 року про її відсторонення від роботи з підстав відсутності щеплення від респіраторної хвороби COVID-19.

Посилаючись на те, що наказ про відсторонення її від роботи порушує її право на працю, право на заробітну плату, оскільки законами України не передбачено щеплення від COVID-19 як обов`язкове, а тому відсторонення працівника від роботи з підстав відсутності у нього щеплення від COVID-19 є незаконним, позивачка остаточно уточнивши позовні вимоги, просила суд визнати незаконним Наказ Мішково Погорілівської дитячої музичної школи Мішково - Погорілівської сільської ради № 15-к від 05 листопада 2021 року про її відсторонення від роботи та стягнути з Відділу освіти культури, молоді та спорту Мішково - Погорілівської сільської ради середній заробіток за час відсторонення від роботи з 08 листопада 2021 року до дня поновлення на роботі.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від19 вересня 2022 року замінено неналежного відповідача - директора Мішково - Погорілівської дитячої музичної школи Мішково - Погорілівської сільської ради на належного - Мішково -Погорілівську дитячу музичну школи Мішково - Погорілівської сільської ради.

У відзиві на позов Мішково - Погорілівська дитяча музична школа Мішково -Погорілівської сільської ради просила у задоволенні позову відмовити, посилаючись на його безпідставність.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 29 березня 2023 року позов задоволено.

Визнано незаконним та скасовано наказ №15-к від 05 листопада 2021 року директора Мішково - Погорілівської дитячої музичної школи Мішково - Погорілівської сільської ради про відсторонення ОСОБА_1 від роботи.

Стягнуто з Мішково - Погорілівської дитячої музичної школи Мішково -Погорілівської сільської ради на користь ОСОБА_1 54 268,50 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Вирішено питання про судові витрати.

Рішення суду мотивоване тим, що застосування до позивачки такого заходу, як відсторонення від роботи не передбачало жодної індивідуальної оцінки виконуваних ним трудових обов`язків, зокрема об`єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми, кількість соціальних контактів позивача на робочому місці (прямих/непрямих). Відповідачем не було надано жодних фактів, які б підтверджували нагальність потреби у відстороненні позивачки від роботи під час дистанційного навчання.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, «Мішково - Погорілівська дитяча музична школа» Мішково - Погорілівської сільської ради подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просила рішення суду скасувати та постановити ухвалу про закриття провадження у справі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом не взято до уваги, що відповідач намагався досягнути поставленої легітимної мети шляхом застосування менш суворих, ніж відсторонення працівника від роботи, заходів після проведення індивідуальної оцінки виконуваних ним трудових обов`язків. Також вказує на невідповідність справи №130/3548/21 (провадження №14-82цс22) на яку послався суд у своєму рішенні з обставинами даної справи.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.

У судове засідання представники відповідачів не з`явилися, про місце й час розгляду справи повідомлені належним чином, від представника «Мішково -Погорілівської дитячої музичної школи» Мішково - Погорілівської сільської ради надійшла заява про розгляд справи у відсутність представника.

Заслухавши суддю - доповідача, позивачку, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).

Згідно зі ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Таким вимогам закону оскаржуване рішення в повній мірі відповідає.

З матеріалів справи вбачається і таке встановлено судом, що ОСОБА_1 працевлаштована в «Мішково - Погорілівській дитячій музичній школі» Мішково -Погорілівської сільської ради на посаді викладача - інструменталіста з 02 серпня 2019 року (а.с.9-10).

Згідно наказу № 3 від 27 вересня 2021 року на період карантину з 27 вересня 2021 року та на період дії обмежувальних заходів та/або наявності не менш ніж у 80% (у жовтій зоні) та не менше 100% (у червоній зоні) працівників закладу освіти за наявності одного з обов`язкових документів, які дозволяють роботу в очному режимі у Мішково - Погорілівській дитячій музичній школі» організовано дистанційне навчання (а.с.19-20).

01 листопада 2021 року ОСОБА_1 під особистий підпис була ознайомлена з повідомленням № 5 про обов`язкове профілактичне щеплення від COVID-19 працівників закладів освіти.

У повідомленні зазначено, що на підставі наказу МОЗ «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники, яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» від 04 жовтня 2021 року № 2153 та відповідно до Постанови Кабінету міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SAPS-CoV-2 з відповідними змінами, внесеними постановами Кабінету міністрів України від 13 вересня 2021 року № 954 та від 22 вересня 2021 року № 981 до 05 листопада 2021 року надати документ, який підтверджує наявність профілактичного щеплення від COVID- 19 або довідки про абсолютні протипоказання відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом МОЗ від 16 вересня 2011 року № 595. Також попереджено ОСОБА_1 про те, що у разі не надання одного із вищезазначених документів 08 листопада 2021 року останню буде відсторонено від роботи без збереження заробітної плати на підставі ст. 46 КЗпП та ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06.04.2000 № 1645-ІІІ (а.с.11-12).

В цьому ж повідомленні зазначено, що документ про профілактичне щеплення від COVID-19 або довідку про абсолютні протипоказання ОСОБА_1 не надала.

З вказаним повідомленням ОСОБА_1 не погодилась та надала свої заперечення, в яких зазначила про порушення її прав на працю та просила не відстороняти її від роботи з підстав вказаних у повідомленні (а.с.13-14).

Згідно наказу «Мішково - Погорілівської дитячої музичної школи» Мішково - Погорілівської сільської ради № 15-К від 05 листопада 2021 року ОСОБА_1 , викладача вокалу відсторонено від роботи з 08 листопада 2021 року на час відсутності щеплення від COVID-19 або довідки про абсолютні протипоказання без збереження заробітної плати.

З вказаним наказом ОСОБА_1 була ознайомлена 11 листопада 2021 року та зазначила про його незгоду (а.с.7).

З 11 листопада 2021року освітній процес «Мішково - Погорілівської дитячої музичної школи» в режимі офлайн було відновлено, наказом № 7 від 09 листопада 2021 року (а.с.21-22).

01 березня 2022 року відповідачем прийнято наказ № 20-к, яким ОСОБА_1 викладача вокалу допущеного до роботи з 01 березня 2022 року (а.с.63).

Отже, формально ОСОБА_1 як працівник закладу освіти належить до числа працівників, які підлягають обов`язковому профілактичному щепленню від COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, відповідно до Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженому наказом МОЗ від 04 жовтня 2021 року № 2153.

Статтею 43 Конституції України) встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю.

Забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, етнічного, соціального та іноземного походження, віку, стану здоров`я, інвалідності, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сімейного та майнового стану, сімейних обов`язків, місця проживання, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, участі у страйку, звернення або наміру звернення до суду чи інших органів за захистом своїх прав або надання підтримки іншим працівникам у захисті їх прав, повідомлення про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України «Про запобігання корупції», а також сприяння особі у здійсненні такого повідомлення, за мовними або іншими ознаками, не пов`язаними з характером роботи або умовами її виконання (стаття 21 КЗпП України).

Держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи (стаття 51 КЗпП України).

Відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством (частина перша статті 46 КЗпП України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21 (провадження № 14-82цс22) зазначено, що нагальна необхідність ужиття державою у 2021 році заходів для захисту здоров`я населення (зокрема, для попередження поширення коронавірусу SARS-CoV-2, мінімізації ризиків ускладнень і смертності у хворих на COVID-19) не викликає сумнівив. Вказане зумовлювало необхідність вжиття державою певних обмежувальних заходів, пов`язаних, зокрема, із втручанням у право на повагу до приватного життя для захисту здоров`я населення від хвороби, яка може становити серйозну небезпеку, а саме для запобігання подальшому її поширенню, попередження важких ускладнень у хворих на COVID-19, мінімізації серед них кількості летальних випадків. Така мета відповідно до пункту 2 статті 8 Конвенції є легітимною. Встановивши обов`язковість щеплення проти COVID-19 для окремих категорій працівників як умову продовження виконання ними трудових обов`язків, держава намагалася досягнути цієї мети.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що відсторонення особи від роботи, що може мати наслідком позбавлення її в такий спосіб заробітку без індивідуальної оцінки поведінки цієї особи, лише на тій підставі, що вона працює на певному підприємстві, у закладі, установі, іншій організації, може бути виправданим за наявності дуже переконливих підстав. У кожному випадку слід перевіряти, чи була можливість досягнути поставленої легітимної мети шляхом застосування менш суворих, ніж відсторонення працівника від роботи, заходів після проведення індивідуальної оцінки виконуваних ним трудових обов`язків, зокрема, оцінки об`єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми, можливості організації дистанційної чи надомної роботи тощо. В кожному конкретному випадку для вирішення питання про наявність підстав для обов`язкового щеплення працівника проти COVID-19 і, відповідно, для відсторонення працівника від роботи, слід виходити не тільки з Переліку № 2153, але й оцінки загрози, яку потенційно на роботі може нести невакцинований працівник. Зокрема, слід враховувати і такі обставини, як: - кількість соціальних контактів працівника на робочому місці (прямих/непрямих); - форму організації праці (дистанційна/надомна), у тому числі можливість встановлення такої форми роботи для працівника, який не був щепленим; - умови праці, у яких перебуває працівник і які збільшують вірогідність зараження COVID-19, зокрема потребу відбувати у внутрішні та закордонні відрядження; - контакт працівника з продукцією, яка буде використовуватися (споживатися) населенням.

Визначаючи об`єктивну необхідність щеплення працівника і перевіряючи законність його відсторонення від роботи для протидії зараженню COVID-19, необхідно з`ясовувати наявність наведених вище та інших факторів та встановити, чи було нагально необхідним відсторонення працівника від роботи та наскільки саме таке відсторонення сприяло досягненню зазначеної легітимної мети, чи буде таке відсторонення вважати пропорційним меті охорони здоров`я населення та самого позивача.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що відсторонення працівника від роботи, що може мати наслідком позбавлення його в такий спосіб заробітку без індивідуальної оцінки поведінки цієї особи, лише на тій підставі, що вона працює на певному підприємстві, у закладі, установі, іншій організації, може бути виправданим за наявності дуже переконливих підстав. У кожному випадку слід перевіряти, чи була можливість досягнути поставленої легітимної мети шляхом застосування менш суворих, ніж відсторонення працівника від роботи, заходів після проведення індивідуальної оцінки виконуваних ним трудових обов`язків, зокрема, оцінки об`єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми, можливості організації дистанційної чи надомної роботи тощо.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 17 квітня 2019 року у справі № 682/1692/17 дійшов висновку, що вимога про обов`язкову вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб з огляду на потребу охорони громадського здоров`я, а також здоров`я заінтересованих осіб є виправданою. Принцип важливості суспільних інтересів превалює над особистими правами особи, однак лише тоді, коли таке втручання має об`єктивні підстави та є виправданим. Аналогічний висновок зробив Верховний Суд і в постановах від 10 березня 2021 року у справі № 331/5291/19 (провадження № 61-17335св20), від 20 березня 2018 року у справі № 337/3087/17 (провадження № К/9901/283/18), від 08 лютого 2021 року у справі № 630/554/19 (провадження № 61-6307св20).

З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що при розгляді подібних справ суди повинні враховувати, що суспільні інтереси превалюють над особистими, однак лише тоді, коли втручання у відповідні права особи має об`єктивні підстави (передбачене законом, переслідує легітимну мету, є нагально необхідним і пропорційним такій меті)».

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

У справі, що переглядається, суд першої інстанції врахував, що застосування до позивачки такого заходу як відсторонення від роботи не передбачало жодної індивідуальної оцінки виконуваних нею трудових обов`язків, зокрема можливості встановлення їй дистанційної/надомної форми організації праці тощо, не встановив жодних фактів, які б підтверджували нагальність потреби у відстороненні саме позивачки від роботи. Доказів того, що відповідачем застосовувалися інші альтернативні заходи, які б враховували, що позивачка не була хворою, а також щодо неефективності інших протиепідемічних заходів, зокрема дотримання правил респіраторної гігієни, дотримання соціальної дистанції, дезінфекція тощо суду також не надано.

Тому таке відсторонення не можна вважати пропорційним меті охорони здоров`я населення та самої позивачки.

За таких обставин суд першої інстанції зробив правильний висновок про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу № 15-к від 05 листопада 2021 року директора «Мішково - Погорілівської дитячої музичної школи» Мішково - Погорілівської сільської ради про відсторонення позивачки від роботи.

Звертаючись до суду з апеляційною «Мішково - Погорілівська дитяча музична школа» Мішково - Погорілівської сільської ради не навела достатніх обґрунтувань необхідності відсторонення позивачки від роботи внаслідок того, що вона, працюючи на своїй посаді, створювала загрози, які б вимагали вжиття такого суворого заходу втручання у право на повагу до приватного життя, який позбавляв позивачку заробітку.

Отже доводи апеляційної скарги про відсутність підстав для визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення позивачки від роботи не можуть бути прийняті до уваги.

Колегія суддів повністю погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог про зобов`язання відповідача виплатити ОСОБА_1 заробітну плату за час відсторонення від роботи.

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21 (провадження № 14-82цс22) зазначено, що: «чинним законодавством не передбачено обов`язку роботодавця щодо збереження за працівником заробітної плати на період його відсторонення від роботи у зв`язку з відмовою або ухиленням від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19. […] У разі, якщо таке відсторонення не було правомірним, роботодавець зобов`язаний здійснити працівникові визначені законодавством виплати».

Якщо буде встановлено, що на порушення статті 46 КЗпП України роботодавець із власної ініціативи без законних підстав відсторонив працівника від роботи із зупиненням виплати заробітної плати, такий працівник має право на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 квітня 2020 року у справі № 761/12073/18 (провадження № 61-13444св19.)

З огляду на викладене, встановивши, що з часу відсторонення позивачки від роботи - з 08 листопада 2021 року - позивачці було зупинено виплату заробітної плати, та враховуючи незаконність відсторонення ОСОБА_1 від роботи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність передбачених законом підстав для покладення на «Мішково - Погорілівську дитячу музичну школу» Мішково - Погорілівської сільської ради обов`язку виплатити позивачці середній заробіток за час її вимушеного прогулу з моменту відсторонення по день фактичного допущення до роботи.

Визначаючи розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу у сумі 54 268,50 грн., який підлягає сплаті на користь позивачки з урахуванням податку та обов`язкових платежів суд вірного виходив з Положень Порядку обчислення середньої заробітної плати № 100, затвердженого Постановою КМУ №100 від 08 лютого 1995 року.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивачка на час відсторонення мала роботу, а дитяча музична школа вимушена була укладати додаткові трудові угоди для забезпечення освітнього процесу не можуть бути прийняті до уваги з огляду на незаконність відсторонення, у зв`язку з чим працівник має право на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу відповідно до вимог закону. До того ж, належних та допустимих доказів на підтвердження вказаних обставин матеріали справи не містять.

Посилання в апеляційній скарзі на невідповідність справи №130/3548/21 (провадження №14-82цс22) з обставинами даної справи є безпідставними з огляду на те, що правовідносини у даних справах є подібними, оскільки тотожними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини справи, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання.

Інші доводи зводяться заперечень на позов та які були предметом дослідження в суді першої інстанції, яким суд надав відповідну правову оцінку з урахуванням всіх фактичних обставин справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства України, і з якою погоджується колегія суддів.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованих висновків суду, а тому апеляційна скарга на підставі ст. 375 ЦПК України підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду, яке ухваленням з додержанням норм матеріального та процесуального права - залишенню без змін.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу «Мішково - Погорілівської дитячої музичної школи» Мішково -Погорілівської сільської ради - залишити без задоволення.

Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 29 березня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: Т.В. Крамаренко

Судді: В.І. Темнікова

Н.О. Тищук

Повний текст постанови складено 26 червня 2023 року.