Рішення

від 26.06.2023 по справі 158/362/23

КІВЕРЦІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 158/362/23

Провадження № 2/0158/147/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

/ЗАОЧНЕ/

26 червня 2023 року м. Ківерці

Ківерцівський районний суд Волинської області у складі:

головуючого судді Польової М.М.,

з участю секретаря судового засідання Сороки І.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ківерці в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мода-Текс» про стягнення грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки та середній заробіток за час затримки розрахунку,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мода-Текс» (далі ТОВ «Мода-Текс») про стягнення грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки та середній заробіток за час затримки розрахунку.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 15.09.2019 вона була прийнята на роботу у ТОВ «Мода-Текс» на посаду швачки. Наказом від 08.11.2022 її було звільнено за угодою сторін та виплачено лише нараховану заробітну плату. Грошову компенсацію за 54 дні невикористаної щорічної відпустки відповідач позивачу не виплатив. У зв`язку із чим, позивач просить стягнути з відповідача 27 634,50 грн. грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні станом на 30.01.2023 в розмірі 27 599,94 грн.

Ухвалою судді Ківерцівського районного суду Волинської області від 02.02.2023 відкрито спрощене позовне провадження у справі з викликом (повідомленням) сторін.

Позивач та представник позивача у судове засідання не прибули, представник позивача подав до суду заяву, у які просив проводити розгляд справи без їхньої участі, позов підтримав, просив його задовольнити.

Відповідач в судове засідання не прибув, хоча повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи, про причини неприбуття суд не повідомив, відзиву на позовну заяву не подав.

Відповідно до ухвали Ківерцівського районного суду Волинської області від 26.06.2023 постановлено здійснювати заочний розгляд справи.

Крім того, оскільки розгляд справи здійснювався за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснювалося.

Дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов наступних висновків.

Так, відповідно до ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Згідно із ст. 116 КЗпП України При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Статтею 117 КЗпП України передбачено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

З наведених норм слідує, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; при невиконанні такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 працювала у ТОВ «Мода-Текс» на посаді технолога у період з 15.03.2019 по 08.11.2022, що підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_1 від 01.09.1982 (а.с.5).

Наказом від 08.11.2022 №109/22 ОСОБА_1 було звільнено з посади технолога ТОВ «Мода-Текс» з 08.11.2022 за п. 1 ст. 36 КЗпП України, за угодою сторін (а.с.6).

Також із вказаного наказу слідує, що компенсація за невикористану відпустку за період з 15.03.2020 по 08.11.2022 становить 54 дні (а.с.6).

Разом з тим, відповідачем компенсацію за невикористану відпустку за 54 днів позивачу не було виплачено.

Так, за змістом положень ст. 115 та ст. 116 КЗпП відсутність заборгованості перед позивачем має довести саме роботодавець, але це не позбавляє позивача від обов`язку доведення наявності права на отримання певних сум.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.02.2020 у справі №821/1083/17 вказала, що під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

На переконання суду, позивачем доведено наявність у неї права на отримання компенсації за невикористану відпустку, а відповідачем не спростовано обставин щодо наявності заборгованості перед позивачем за такою виплатою.

Вирішуючи спір у частині нарахування і стягнення компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки повного розрахунку суд керується вимогами с. 27 Закону України «Про оплату праці», Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі - Порядок).

Так, відповідно до п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або для виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Пунктами 5, 7 та 8 Порядку визначено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або компенсації за невикористані відпустки проводиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за фактично відпрацьований період (розрахунковий період) на відповідну кількість календарних днів розрахункового періоду. Із розрахунку виключаються святкові та неробочі дні, встановлені законодавством. Отриманий результат множиться на число календарних днів відпустки.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадиться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

В разі не проведення розрахунку у зв`язку з виникненням спору про розмір належних до виплати сум, вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу.

Згідно довідки форми ОК-7 Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 30.03.2023, за останніх 12 календарних місяців роботи перед звільненням ОСОБА_1 нараховано заробітну плату в розмірі 109 513,90 грн (а.с.34-36).

З розрахунку позивача кількість робочих днів в розрахунковому періоді становить 214 днів, тому середньоденна заробітна плата дорівнює 511,75 грн. (109 513,90 / 214). Відтак, сума компенсації за 54 днів невикористаної відпустки становить 27 634,50 грн. (511,75 х 54), які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Крім того, в серпні 2022 року та вересні 2022 року позивачу було нараховано заробітну плату в розмірі 23 000 грн, а тому середньоденна заробітна плата за вказаний період складала 511,11 грн. (23 000 / 45 р. д. ). Отже, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні станом на 30.01.2023 складає 30 155,49 грн. (59 х 511,11), які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Таким чином, враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно із ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду фізичною особою позовної заяви немайнового характеру фізичною особою сплачується 0,4 розміру заробітної плати; позовної заяви майнового характеру - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Тобто, при подачі даного позову ОСОБА_1 необхідно було сплатити 1073,60 грн. за вимогу (стягнення грошової компенсації за невикористанні дні щорічної основної відпустки) та 1073,60 грн. за вимогу (стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку).

Відповідно до квитанції від 29.03.2023 позивач сплатила судовий збір в розмірі 1073,60 грн., тобто лише за вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, оскільки від сплати судового збору за іншу вимогу майнового характеру позивач звільнена.

Таким чином, оскільки судом задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 , суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачений нею судовий збір в сумі 1073,60 грн., а також стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 1073,60 грн. за вимогу майнового характеру, від сплати якої позивач звільнена.

Керуючись статтями 10, 12, 77, 78, 81, 141, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мода-Текс» на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за 54 (п`ятдесят чотири) дні невикористаної відпустки у розмірі 27 634 (двадцять сім тисяч шістсот тридцять чотири) гривні 50 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мода-Текс» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 30 155 (тридцять тисяч сто п`ятдесят п`ять) гривень 49 копійки.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мода-Текс» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мода-Текс» в дохід держави судовий збір у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте Ківерцівським районним судом Волинської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивачем заочне рішення може бути оскаржене безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Мода-Текс» (89600, Закарпатська область, Мукачівський район, м. Мукачево, вул. Валленберга Рауля, буд. 36; код ЄДРПОУ 35922946).

Суддя Ківерцівського районного суду М.М. Польова