Рішення

від 13.06.2023 по справі 593/1469/22

МОНАСТИРИСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 593/1469/22

Провадження №2/603/50/2023

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 червня 2023 року м. Монастириська

Монастириський районний суд Тернопільської області у складі:

головуючого судді Гудкової Ю. Г.,

секретар судового засідання Сандалюк О. В.,

за участі:

позивача ОСОБА_1 , представника позивача - адвоката Мартищук Л. П., представника відповідача - адвоката Андрусенка І. Я., представника органу опіки та піклування Монастириської міської ради Тернопільської області Кравець М. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Саранчуківської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області як орган опіки та піклування, орган опіки та піклування Бережанської міської ради Тернопільської області, орган опіки та піклування Монастириської міської ради Тернопільської області, про відібрання малолітніх дітей,

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Мартищук Л. П., звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про відібрання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та повернення їх матері.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що з 2017 року вона проживала разом з ОСОБА_2 без реєстрації шлюбу. За час спільногопроживання у них народилися діти: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 . На початку лютого 2021 року у зв`язку із відсутністю коштів на оплату орендованого житла вони переїхали до батьків відповідача у с. Гончарівка Чортківського району Тернопільської області, проте на початку листопада 2021 року вона з дітьми повернулась у с. Рибники. 12.02.2022 року на прохання батьків ОСОБА_2 , а також у зв`язку із скрутним матеріальним становищем та необхідністю пошуку роботи, вона погодилась, щоб діти деякий час пожили разом із відповідачем та його батьками у с. Гончарівка. Згодом, перебуваючи у Польщі, їй стало відомо, що ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом про розірвання шлюбу, який вони уклали 07.10.2021 року, та заявою про стягнення аліментів. З цією метою відповідач схилив свою родичку - старосту с. Гончарівка ОСОБА_7 сфальсифікувати довідку № 60 від 21.03.2022 року, згідно якої діти сторін зареєстровані та проживають за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується відповідною ухвалою Монастириського районного суду. Однак дозволу на зміну місця реєстрації дітей вона не надавала. Також позивач зазначає, що ОСОБА_2 тривалий час не визнавав своє батьківство, дітьми не цікавиться, діти, проживаючи разом із ним, не відвідують дитсадок, а вихованням та доглядом за ними фактично займається прабабуся, яка хворіє. При цьому відповідач та його батьки чинять позивачці перешкоди у спілкуванні з дітьми, зокрема, не пускають її до дітей, вчиняють конфлікті ситуації, нанесли ОСОБА_1 тілесні ушкодження, відомості про даний факт внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань. На момент звернення ОСОБА_1 до суду Монастириський районний суд Тернопільської області розглядає справу за її позовом про визначення місця проживання дітей, проте розгляд справи ще триває, а малолітні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 залишені без належного догляду і перебувають у небезпеці, що загрожує їхньому життю та здоров`ю. З огляду на наведене, позивач просить відібрати у відповідача малолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , і повернути їх матері за місцем їхньої реєстрації.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача - адвокат Андрусенко І. Я. заперечив проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , вважає їх безпідставними та вказує, що позивач сама передала дітей ОСОБА_2 , а рішення суду чи рішення органу опіки та піклування, якими було б визначено місце проживання дітей разом із матір`ю, до позовної заяви не додано. Також позивачем не надано будь-яких доказів того, що життю чи здоров`ю дітей, які проживають разом із батьком, загрожує реальна небезпека. З огляду на наведене, вважає усі звинувачення позивача надуманими та просить відмовити у задоволенні позову.

У відповіді на відзив представник позивача вказує, що наданим органом опіки та піклування Монастириської міської ради висновком про недоцільність відібрання у ОСОБА_2 малолітніх дітей та передання їх матері підтверджується той факт, що вихованням і доглядом за дітьми сторін займається саме їхня прабабуся, а батько - відповідач ОСОБА_2 не має з ними стійкого психологічного зв`язку. Зауважує, що акти проведення оцінки рівня безпеки дитини та акт обстеження умов проживання, на підставі яких видано вищевказаний висновок, складені комісією, до якої входила родичка відповідача - староста с. Гончарівка - ОСОБА_7 , що свідчить про конфлікт інтересів, а тому підписані ОСОБА_7 документи, не можуть бути допустимими доказами у цій справі. Висновок органу опіки та піклування вважають доказом неправомірного утримання батьком малолітніх дітей і таким, що виконаний на замовлення відповідача.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позов підтримала, просить його задовольнити, посилаючись на обставини, наведені у ньому. Суду додатково пояснила, що через скрутні обставини наприкінці 2021 року поїхала на роботу за кордон, у зв`язку з чим тимчасово залишила дітей відповідачу, однак останній згодом заборонив їй спілкуватися з дітьми та повідомив, що звернувся до суду із позовом про розірвання шлюбу. Також подав суду заяву про видачу судового наказу про стягнення з неї аліментів на утримання дітей. Після її повернення з Польщі ОСОБА_2 відмовився віддавати дітей та продовжив чинити їй перешкоди у спілкуванні та побаченнях із ними, не пускав її до дітей. Водночас відповідач ніколи дітьми не цікавився, тривалий час не визнавав свого батьківства, забезпеченням та вихованням дітей не займався та не допомагав їй у цьому. Більш того, у даний час донька ОСОБА_4 не відвідує дитсадок, а доглядом та вихованням дітей фактично займається бабуся відповідача, в якої є проблеми із здоров'ям. Окрім того, стосовно ОСОБА_2 органом поліції відкрито кримінальне провадження за фактом подання суду завідомо недостовірних документів. Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про те, що відповідач ОСОБА_2 , який є схильним до вчинення кримінальних правопорушень, незаконно утримує дітей не за місцем їхньої реєстрації, а також про те, що існує загроза їхньому життю та здоров'ю. Позивач також зазначила, що її позов про визначення місця проживання дітей на даний час не вирішений, а тому вона звернулася до суду із позовом про відібрання малолітніх дітей у батька, просить повернути їй дітей.

Представник позивача - адвокат Мартищук Л. П. у судовому засіданні позов підтримала з мотивів, викладених у позовній заяві, та додатково зазначила, що позивач ОСОБА_1 як мати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , має переважне право на те, щоб малолітні діти проживали разом із нею. Вважає, що повернення дітей позивачу відповідатиме їхнім найкращим інтересам, а тому, з огляду на вищенаведене, позов ОСОБА_1 просить задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав, суду пояснив, що діти ніколи не залишаються без нагляду. Окрім бабусі вдома завжди є дідусь, дітей також інколи доглядає його мати з батьком, а після закінчення робочого дня та на вихідних дітьмизаймається він. Вважає, що будь-яка небезпека для життя чи здоров'я дітей відсутня, а діти забезпечені усім необхідним. Відповідач ОСОБА_2 також пояснив, що син деякий час не відвідував дитсадок та залишався вдома у зв`язку з низькими температурними умовами, а донька відвідуватиме дитсадок після досягнення трирічного віку. Окрім того, відповідач заперечив створення перешкод ОСОБА_1 у спілкуванні та побаченні з дітьми, пояснив, що номер телефону позивача заблокував у зв`язку з неодноразовими погрозами та образами.

Представник відповідача - адвокат Андрусенко І. Я. у судовому засіданні заперечив проти задоволення позову. Вважає, що усі доводи сторони позивача стосуються справи про визначення місця проживання дітей, яка перебуває у провадженні Монастириського районного суду Тернопільської області. Водночас, докази того, що відповідач змінив місце проживання дітей без згоди ОСОБА_1 , а дітям, які проживають разом із відповідачем, загрожує яка-небудь небезпека, у матеріалах справи відсутні. Враховуючи наведене, позов вважає безпідставним та просить відмовити у його задоволенні.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - органу опіки та піклування Монастириської міської ради Тернопільської області Кравець М. В. у судовому засіданні підтримала висновок органу опіки та піклування, позов ОСОБА_1 вважає безпідставним та пояснила суду, що 07.12.2022 року позивач звернулася до них із заявою про існування загрози життю і здоров`ю дітей. 08.12.2022 року було здійснено виїзд за місцем проживання дітей, проте повідомлені обставини не знайшли підтвердження. У подальшому, на виконання ухвали суду, було проведено обстеження житлових умов малолітніх ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та не було виявлено будь-яких загроз їхньому життю чи здоров`ю, також не було встановлено, що ОСОБА_8 (бабуся відповідача) становить загрозу дітям. Представник третьої особи додатково пояснила, що староста с. Гончарівка ОСОБА_7 входила лише до складу комісії, яка здійснювала обстеження умов проживання дітей сторін, однак у прийнятті висновку органу опіки та піклування вона участі не брала, а тому підстав для неприйняття вказаного висновку немає.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Служба у справах дітей Саранчуківської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області як орган опіки та піклування не забезпечили явку представника у судове засідання, подали суду письмову заяву про розгляд справи у їхній відсутності, у вирішенні справи покладаються на думку суду.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - орган опіки та піклування Бережанської міської ради Тернопільської області не забезпечили явку представника у судове засідання, подали суду письмове клопотання про розгляд справи без їхньої участі, у вирішенні справи покладаються на думку суду.

Ухвалою суду від 21.02.2023 року залучено до участі у справі орган опіки та піклування Бережанської міської ради Тернопільської області та орган опіки та піклування Монастириської міської ради Тернопільської області як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, а також доручено органу опіки та піклування Монастириської міської радинадати суду письмовий висновок стосовно відібрання у відповідача ОСОБА_2 малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та повернення їх матері ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 02.05.2023 року задоволено заяви сторін про допит свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , а також ОСОБА_8 .

Протокольною ухвалою суду від 09.05.2023 року задоволено клопотання представника позивача про долучення доказів, визнано поважними причини пропуску подачі доказів і поновлено строк для їх подачі.

Судом установлено такі обставини.

За час спільного проживання у сторін народилися діти: дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 , видане повторно 19.10.2021 року, актовий запис № 73), син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 , видане повторно 19.10.2021 року, актовий запис № 49).

Як убачається з повідомлень про визнання батьківства Бережанського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) № 370/25.1.5.1.-09 від та № 371/25.1.5.1.-09 від 16.10.2021 року, відомості про батька дітей внесено до актових записів про їх народження на підставі заяв відповідача ОСОБА_2 від 07.10.2021 року.

З 07.10.2021 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Монастириського районного суду Тернопільської області від 11.05.2022 року.

Як убачається з довідки про склад сім`ї/зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб № 57 від 11.05.2022 року, позивач ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Разом із нею за вищевказаною адресою зареєстровані ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що також підтверджується витягами з реєстру Саранчуківської територіальної громади № 2022/000367649, № 2022/000367728 від 18.08.2022 року та інформацією з будинкової книги.

Судом установлено, що на момент розгляду справи позивач ОСОБА_1 за вищевказаною адресою не проживає.

Як слідує з пояснень позивача, на момент розгляду справи в суді вона змінила місце проживання та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , у будинку, що належить її родичам.

08 лютого 2022 року сторони звернулися до Служби у справах дітей Саранчуківської сільської ради із письмовими заявами, з яких убачається, що відповідач ОСОБА_2 , який проживав окремо, зобов`язався брати участь у вихованні дітей, проводити з ними час, спілкуватися з ними по телефону, а позивач ОСОБА_1 - не перешкоджати ОСОБА_2 та його батькам брати участь у вихованні дітей, а також не заперечувати проти тимчасового проживання дітей разом із ОСОБА_2 .

Установлено, що у провадженні Монастириського суду Тернопільської області перебуває цивільна справа № 603/314/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дітей, рішення у справі на момент розгляду даної справи не ухвалено.

Органом опіки та піклування Монастириської міської ради на виконання ухвали суду від 21.02.2023 року надано висновок, затверджений рішенням Монастириської міської ради № 71 від 21.03.2023 року, про недоцільність відібрання у ОСОБА_2 малолітніх дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та повернення їх матері ОСОБА_1 .

Зі змісту вищевказаного висновку убачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , приблизно з лютого 2022 року проживають разом з батьком ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_3 . Діти сторін проживають у належних житлово-побутових умовах, забезпечені усім необхідним для розвитку та проживання. На момент обстеження житлово-побутових умов діти були здорові, доглянуті та охайні. Вищевказане також підтверджується актом обстеження умов проживання та актом оцінки потреб сім`ї/особи від 09.03.2023 року. Комісією встановлено, що доглядом та вихованням дітей займається батько ОСОБА_2 . Коли батько на роботі (з понеділка по п`ятницю) догляд за дітьми здійснює бабуся ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , а також прабабуся ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Вдома, окрім того, завжди присутні дідусь ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та прадідусь ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Як убачається з актів проведення оцінки рівня безпеки дітей сторін від 09.03.2023 року, фактів загрози життю та здоров`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не виявлено.

З огляду на вищенаведене, комісією з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Монастириської міської ради рекомендовано органу опіки та піклування, виконавчому комітету Монастириської міської ради, затвердити висновок про недоцільність відібрання дітей від ОСОБА_2 (витяг з протоколу засідання комісії № 3 від 16.03.2023 року).

Враховуючи рішення комісії з питань захисту прав дитини, здійснення належного догляду за дітьми, відсутність загрози для їхнього життя та здоров`я, надання можливості матері безперешкодно відвідувати дітей, розгляд Монастириським районним судом Тернопільської області справи про визначення місця проживання дітей сторін, орган опіки та піклування, виконавчий комітет Монастириської міської ради, вважає недоцільним відібрання у батька ОСОБА_2 малолітніх дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та повернення їх матері ОСОБА_1 .

Допитана у судовому засіданні як свідок сестра позивача - ОСОБА_10 суду пояснила, що одного разу приїхала з позивачкою в дитячий садок до її сина ОСОБА_14 , де родичі відповідача нанесли тілесні ушкодження її сестрі. Також повідомила, що приблизно в 2019 році, перебуваючи у гостях у ОСОБА_1 , вона стала очевидцем конфлікту між сестрою та ОСОБА_2 , під час якого останній вдарив свого сина ОСОБА_14 по обличчю, а вагітну на той момент ОСОБА_1 - ногою у живіт. Також, відповідач неодноразово приходив додому у стані алкогольного сп`яніння та бив її сестру.

Як пояснила свідок ОСОБА_10 , їй нічого не відомо про існування загрози для життя або здоров`я дітей.

Допитана у судовому засіданні як свідок бабуся відповідача - ОСОБА_8 суду пояснила, що вихованням та доглядом за дітьми, окрім неї також займається її дочка ОСОБА_11 та відповідач ОСОБА_2 . Діти ніколи не залишаються без нагляду, вдома завжди знаходиться вона, її чоловік та їхній зять ОСОБА_12 . Діти забезпечені усім необхідним, і жодна небезпека їм не загрожує. Малолітній ОСОБА_14 відвідує дитсадок, у який згодом віддадуть і ОСОБА_15 . Діти прихильно ставляться до батька і водночас неохоче спілкуються з матір`ю. Жодних перешкод у побаченнях з дітьми ОСОБА_1 вони не чинять.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази, вважає, що позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Загальні засади регулювання сімейних відносин визначено ст. 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України), згідно з положеннями якої жінка та чоловік мають рівні права й обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї (ч. ч. 6, 8 ст. 7 СК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

Статтею 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року, (далі - Конвенція) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Окрім того, Верховний Суд у своїх постановах неодноразово наголошував, що будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини (постанови Верховного Суду від 07.06.2023 року у справі № 753/18406/16-ц, від 31.05.2023 року у справі № 454/405/22, від 10.05.2023 року у справі № 344/20598/21).

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 151 СК України батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини.

Батьки мають переважне право перед іншими особами на те, щоб малолітня дитина проживала з ними (ч. 1 ст. 163 СК України).

Як убачається з вищевикладеного, Сімейний кодекс України не містить норм, які б наділили будь-якого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

Згідно ч. ч. 1, 4 ст. 29 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Відповідно до ч. 1 ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом (ч. 1 ст. 161 СК України).

Згідно ч. 1 ст. 162 СК України, якщо один з батьків або інша особа самочинно, без згоди другого з батьків чи інших осіб, з якими на підставі закону або рішення суду проживала малолітня дитина, або дитячого закладу (установи), в якому за рішенням органу опіки та піклування або суду проживала дитина, змінить її місце проживання, у тому числі способом її викрадення, суд за позовом заінтересованої особи має право негайно постановити рішення про відібрання дитини і повернення її за попереднім місцем проживання.

Положення цієї статті покликані захистити, зокрема, права того з батьків, з ким в силу закону чи на підставі рішення суду визначено проживання дитини, від неправомірних дій другого з батьків щодо зміни її місця проживання (постанова Верховного Суду від 13.06.2022 року у справі № 766/17903/19).

Окрім того, у постанові від 20.11.2019 року (справа № 201/17854/16-ц) Верховний Суд дійшов висновку про те, що, якщо місце проживання дитини на час заявлення позовних вимог про відібрання дитини не було встановлено ні судом, ні органом опіки та піклування, то вимога про відібрання дитини на підставі ч. 1 ст. 162 СК України є передчасною та задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Як убачається з матеріалів справи, у провадженні Монастириського суду Тернопільської області перебуває цивільна справа № 603/314/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дітей, рішення у справі на даний час ще не ухвалено. Водночас сторони не заперечують той факт, щомісце проживання малолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було змінено за згодою позивача. Відтак, враховуючи вищенаведене, з огляду на те, що між сторонами існує спір щодо місця проживання дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , який на момент розгляду цієї справи ні судом, ні органом опіки та піклування не вирішено, суд не вбачає передбачених положенням ст. 162 СК Українипідстав для відібрання від ОСОБА_2 малолітніх дітей та повернення їх позивачу.

Доводи позивача ОСОБА_2 та її представника про те, що малолітні діти залишені без належного догляду та перебувають у небезпеці не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.

Висновок органу опіки та піклування Монастириської міської ради щодо недоцільності відібрання від ОСОБА_2 малолітніх дітей, на переконання суду, є достатньо обґрунтованим та таким, що не викликає сумнівів у його неупередженості, а посилання представника позивача на те, що в обстеженні умов проживання відповідача брала участь, зокрема, староста с. Гончарівка - ОСОБА_7 , яка є далекою родичкою його бабусі, на думку суду, не заслуговують на увагу.

Також суд вважає голослівними доводи позивача та її представника про існування загрози для життя чи здоров`я дітей, яку вони вбачають у тому, що за дітьми доглядає прабабуся похилого віку.

Судом з`ясовано, що за дітьми завжди доглядають дорослі члени сім`ї.

Як слідує з пояснень представника органу опіки та піклування Монастириської міської ради Тернопільської області Кравець М. В. у судовому засіданні, згідно проведеної 08.12.2022 року перевірки обставин, зазначених позивачем у заяві про існування загрози для життя та здоров`я дітей, орган опіки та піклування такі не встановив. Правові підстави для постановлення рішення про негайне відібрання дітей від батька - відсутні. Також комісія не виявила жодних загроз для життя та здоров`я дітей під час виконання вимог суду щодо надання відповідного висновку органом опіки та піклування.

Суд вважає необґрунтованими посилання представника позивача на долучений до матеріалів справи та досліджений у судовому засіданні відеозапис, на якому зафіксовано конфлікт між позивачем ОСОБА_1 і батьками відповідача ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , а також на факт внесення стосовно матері відповідача відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, як на докази поведінки, що становить загрозу для дітей сторін. Вказані обставини, на переконання суду, свідчать лише про характер стосунків батьків відповідача з позивачем та про наявність спору щодо місця проживання дітей, а не про їхню поведінку стосовно дітей та не свідчать про загрозу для них. Водночас суд не бере до уваги надані стороною позивача записи розмов ОСОБА_1 з ОСОБА_2 , з огляду на те, що такі зроблені без згоди відповідача та на встановлену законом таємницю телефонних розмов.

Отже, беручи до уваги вищенаведене, враховуючи, що на момент розгляду цієї справи спір, який існує між сторонами щодо визначення місця проживання дітей, судом не вирішено, відповідного рішення органу опіки та піклування матеріали справи не містять, позивачем не надано, а судом не встановлено належних доказів того, що відповідач самочинно без згоди матері змінив місце проживання дітей, і залишення дітей з батьком є небезпечним для їхнього життя, здоров`я і морального виховання, суд приходить до переконання, що у задоволенні позову слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 7, 141, 161, 162 Сімейного кодексу України, ст. ст. 10, 12, 81, 141, 263-265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Саранчуківської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області як орган опіки та піклування, орган опіки та піклування Бережанської міської ради Тернопільської області, орган опіки та піклування Монастириської міської ради Тернопільської області, про відібрання малолітніх дітей відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Треті особи: Служба у справах дітей Саранчуківської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, місцезнаходження: вул. Личакова, 2, с. Саранчуки Тернопільської області, код ЄДРПОУ 44275566;

орган опіки та піклування Бережанської міської ради Тернопільської області, місцезнаходження: вул. Банкова, 3, м. Бережани Тернопільської області, код ЄДРПОУ 04058491;

орган опіки та піклування Монастириської міської ради Тернопільської області, місцезнаходження: вул. Т. Шевченка, 19, м. Монастириська Тернопільської області, код ЄДРПОУ 04058433.

Повний текст рішення складено 23 червня 2023 року.

Головуючий суддя Ю. Г. Гудкова