Рішення

від 23.06.2023 по справі 240/1159/23

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2023 року м. Житомир

справа № 240/1159/23

категорія 109020000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Горовенко А.В.,

розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні суду за адресою: 10014, місто Житомир, вул. Мала Бердичівська, 23, адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АТП №0662" до Житомирської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АТП №0662" звернулося до суду з позовом, у якому просить:

- визнати протиправним рішення Житомирської міської ради №673 від 15.12.2022 в частині відмови Товариствуз обмеженою відповідальністю "АТП №0662" у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: м.Житомир, вул.Промислова, 22;

- скасувати рішення Житомирської міської ради №673 від 15.12.2022 в частині відмови Товариству з обмеженою відповідальністю "АТП №0662" у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянкиза адресою: АДРЕСА_1 ;

- зобов"язати Житомирську міську раду надати Товариству з обмеженою відповідальністю "АТП №0662" дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: м.Житомир, вул.Промислова, 22, орієнтованою площею 3,0га.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що згідно з договором купівлі-продажу від 29 січня 2008 року, що посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Ковалевським А.В., зареєстрованим в реєстрі за №647, Товариство з обмеженою відповідальністю "АТП №0662" придбало у ПП «Іглс» та стало власником майнового комплексу виробничих будівель загальною площею 5365.0 кв.м. за адресою: м.Житомир, вул. Промислова, 22.

Товариство з обмеженою відповідальністю АТП №0662" звернулося до відповідача із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 3,00 га з метою оформлення права оренди на земельну ділянку.

Однак вказує, що згідно з рішенням Житомирської міської ради №673 від 15.12.2022 відмовлено позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, за відсутності підстав, визначених у вичерпному переліку нормами Земельного кодексу України.

Згідно з ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 18.01.2023 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвала про відкриття провадження була направлена позивачу та відповідачу за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, вказана ухвала отримана відповідачем.

Відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.261 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), зазначений в ухвалі про відкриття провадження надіслав до суду відзив на позовну заяву від (за вх.№14476/23), у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог за безпідставністю.

В обґрунтування своїх доводів відповідач зазначив, що 19.08.2021 КАТП 0662 Житомирського обласного об`єднання по агропромисловому будівництву «Житомироблагропромбуд» (далі - КАТП 0662) (юридична особа відмінна від позивача у цій справі) звернулось до міської ради із заявою про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж ділянки в натурі площею 3,4556 га. До заяви підприємство додало копію державного акту на право постійного користування №643 від 27.11.2000 за адресою: вул.Промислова, 22 та копію документа, що посвідчує право на нерухоме майно, розташоване на цій земельній ділянці.

Окрім того 11.08.2021 зареєстроване право власності КАТП 0662 на будівлю насосної станції та вбиральні за адресою: вул.Промислова, 22, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (додається).

Таким чином, станом на сьогодні право постійного користування ділянкою КАТП за адресою: вул.Промислова, 22 не припинене, державний акт на право постійного користування №643 від 27.11.2000 не скасований, так само як і право власності на нерухоме майно на земельній ділянці за адресою: вул. Промислова, 22.

Саме тому для належного оформлення права користування землекористувачі, як позивач, так і КАТП 0662 мають встановити порядок користування ділянкою та поділити її у порядку, встановленому, зокрема, статтею 79-1 Земельного кодексу України. Дана обставина унеможливлює задоволення заяви позивача про надання дозволу на розроблення проекту відведення усієї ділянки площею 3,00 га для подальшого її надання на праві оренди.

Окрім викладеного, розглядаючи заяву позивача, міська рада встановила, що спірна земельна ділянка зареєстрована у Державному земельному кадастрі за номером 1810136600:07:008:0055, тобто ця ділянка є сформованою як об`єкт цивільного права у порядку статті 79-1 Земельного кодексу України.

Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.258 КАС України.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Суд, розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні докази за своїм внутрішнім переконанням, зазначає наступне.

Судом встановлено, що 05 вересня 2022 року позивач звернувся до Житомирської міської ради із заявою про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею (орієнтовною площею) 3,00 га з метою оформлення права оренди на земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням: 12.04 для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства (а.с. 52-53).

Згідно з рішенням 24 сесії VIII скликання Житомирської міської ради №673 від 15.12.2022 "Про надання юридичним та фізичним особам дозволів на розроблення проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок" позивачу відмовлено у надані дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою оформлення права оренди на земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: м. Житомир, вул.Промислова, буд.22, з тих підстав, що в Державному земельному кадастрі за вказаною адресою зареєстрована земельна ділянка площею 2,7238 га з кадастровим номером 1810136600:07:008:0055. Формування земельної ділянки, на якій розташовано майно заявника, може бути здійснено шляхом поділу вищевказаної земельної ділянки (а.с. 39, 40).

Не погодившись із вказаною відмовою, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 14 Конституції України та статті 373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.

Згідно з частиною першою статті 10 Закону України від 21.05.1997 №280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон №280/97-ВР) сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до пункту 34 частини першої статті 26 Закону №280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Частиною третьою статті 24 Закону №280/97-ВР визначено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Частиною першою статті 59 Закону №280/97-ВР встановлено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (часина перша статті 3 Земельного кодексу України).

Згідно з частиною другою статті 4 Земельного кодексу України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

За приписами статті 5 Земельного кодексу України, земельне законодавство базується на таких принципах: а) поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; б) забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; в) невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом; г) забезпечення раціонального використання та охорони земель; ґ) забезпечення гарантій прав на землю; д) пріоритету вимог екологічної безпеки.

Пунктами «а»-«в» статті 12 Земельного кодексу України визначено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до статті 15 Земельного кодексу України до повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин, належать: а) здійснення нормативно-правового забезпечення у сфері земельних відносин; б) забезпечення проведення земельної реформи; в) розробка та забезпечення реалізації загальнодержавних, регіональних програм використання та охорони земель; г) забезпечення здійснення землеустрою, моніторингу земель і державного контролю за використанням та охороною земель; ґ) забезпечення проведення державної експертизи документації із землеустрою у випадках та порядку, визначених законом, ведення та адміністрування Державного земельного кадастру, охорони земель, реформування земельних відносин; д) розроблення економічного механізму регулювання земельних відносин; е) участь у розробленні заходів щодо розвитку ринку земель; є) міжнародне співробітництво в галузі земельних відносин; ж) вирішення інших питань, визначених законами України та покладених на нього актами Президента України.

Відповідно до статті 19 Земельного кодексу України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Відповідно до приписів статті 65 Земельного кодексу України до земель промисловості належать землі, надані для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд промислових, гірничодобувних, транспортних та інших підприємств, їх під`їзних шляхів, інженерних мереж, адміністративно-побутових будівель, інших споруд.

Землі промисловості можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Розміри земельних ділянок, що надаються для зазначених цілей, визначаються відповідно до затверджених в установленому порядку державних норм і проектної документації, а відведення земельних ділянок здійснюється з урахуванням черговості їх освоєння.

Пунктом "а" частини першої статті 82 Земельного кодексу України передбачено, що юридичні особи (засновані громадянами України або юридичними особами України) можуть набувати у власність земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності у разі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами.

Згідно пунктом "а" частини другої статті 83 Земельного кодексу України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Згідно з частинами першою та другою статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно з частиною першої статті 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі:

надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення;

формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

Земельні ділянки державної та комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна, що перебувають у державній чи комунальній власності, передаються особам, зазначеним у пункті "а" частини другої статті 92 цього Кодексу, лише на праві постійного користування.

Частиною 2 ст.123 Земельного кодексу України передбачено, що особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно частинами 1, 2 статті 79-1 Земельного кодексу України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Частиною 5 статті 79-1 Земельного кодексу України встановлено, що формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Згідно із частинами 6, 7 статті 79-1 Земельного кодексу України, формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.

Частинами 9, 10 статті 79-1 Земельного кодексу України передбачено, що земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Статтею 1 Закону України «Про землеустрій» встановлено, що проект землеустрою - сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом;

технічна документація із землеустрою - сукупність текстових та графічних матеріалів, що визначають технічний процес проведення заходів з використання та охорони земель без застосування елементів проектування.

За правилами статті 25 Закону України «Про землеустрій», документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації. Видами документації із землеустрою є, зокрема: й) технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Із аналізу вищенаведених норм слідує, що формування земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою, крім випадків формування їх шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих ділянок, що, в свою чергу, здійснюється за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Судом під час розгляду справи встановлено, що позивач, звертаючись до відповідача із клопотанням просив надати йому дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 3,0 га, з метою оформлення права оренди на земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням: 12.04 для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства.

Водночас, відповідно до витягу з Державного земельного кадастру від 31.05.2023 про земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , 27.10.2022 зареєстрована за кадастровим номером 1810136600:07:008:0055 земельна ділянка площею 2,7238 га з цільовим призначенням: 12.08 - для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій.

Отже, спірна земельна ділянка вже є сформованою, їй присвоєно кадастровий номер - 1810136600:07:008:0055 та перебуває в комунальній власності, що підтверджується відповідним витягом.

Суд зауважує, що спірна земельна ділянка є сформованою, а її подальше формування здійснюється лише за технічною документацією, а не за проектом землеустрою, про що просить позивач.

Суд вказує, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок є різними за своєю суттю документами із землеустрою, не є тотожними за процедурою виконання цієї документації.

Згідно з положеннями Земельного кодексу України способами формування земельної ділянки, є, у порядку відведення земельної ділянки із земель державної, комунальної власності (за відсутності на даній частині земної поверхні сформованих та зареєстрованих земельних ділянок), шляхом поділу раніше сформованої земельної ділянки. На одній частині земної поверхні неможливим є існування двох одночасно зареєстрованих земельних ділянок, координати яких перетинаються, адже частина 2 статті 79 Земельного кодексу України встановлює, що право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий шар.

Таким чином, надання дозволу на розробку проекту землеустрою має на меті лише формування земельної ділянки як окремого об`єкта. Натомість, коли йдеться про формування земельної ділянки з частини вже сформованого земельного масиву, що має кадастровий номер, її відведення відбувається на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки.

Аналогічні висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 04.05.2020 у справі №802/1539/17-а, від 16.07.2020 у справі №802/1447/17-а, від 23.10.2020 у справі № 802/1535/17-а.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню частина 6 статті 79-1 Земельного кодексу України, яка встановлює, що формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення, здійснюється на підставі відповідної технічної документації із землеустрою.

Суд звертає увагу, що погодження і затвердження документації із землеустрою відповідно до ст.30 Закону України "Про землеустрій" проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, цим Законом.

Частиною 1 статті 26 Закону України "Про землеустрій" визначено, що замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі, а також інші юридичні та фізичні особи.

Згідно з статтею 31 Закону України "Про землеустрій" зміни до документації із землеустрою вносяться особою, яка відповідно до вимог цього Закону може бути розробником документації із землеустрою за рішенням органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування або власників землі та землекористувачів, у тому числі орендарів, які затвердили проекти землеустрою.

Погодження та затвердження змін до документації із землеустрою здійснюються в порядку, передбаченому для погодження та затвердження документації із землеустрою.

Водночас, Законом визначено обов`язок отримання від відповідного суб`єкта владних повноважень згоди на поділ земельної ділянки. Видача уповноваженим органом «дозволу» передбачена абзацом сьомим ст.50 Закону України "Про землеустрій" саме для проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, а також абзац 12 ст. 55 зазначеного Закону для технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), тобто для іншого виду документації із землеустрою.

Суд звертає увагу, що земельна ділянка за кадастровим номером 1810136600:07:008:0055 є сформованою, тому, надавши дозвіл на розроблення проекту землеустрою, Житомирська міська рада порушить Закон України "Про землеустрій", оскільки склад проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та склад технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок є різними, що регламентується статтями 50 та 56 Закону України "Про землеустрій".

Беручи до уваги, що позивач звернувся до відповідача із заявою про надання йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, то відповідач не мав правових підстав для задоволення такої заяви позивача.

За наведених обставин, враховуючи, що позивач звернувся із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо земельної ділянки, яка сформована, а її подальше формування (поділ чи об`єднання) здійснюється не на підставі проекту землеустрою, а за технічною документацією та беручи до уваги, що законодавець чітко визначив порядок для отримання дозволу на розроблення технічної документації, то позовна вимога про зобов`язання відповідача надати позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею (орієнтовною площею) 3,00 га з метою оформлення права оренди на земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням: 12.04 - для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства, задоволенню не підлягає.

Отже, земельна ділянка, на яку претендує позивач має бути виділена із вже сформованої земельної ділянки та їй має бути присвоєний інший кадастровий номер. Відтак, таке звернення позивача не ґрунтується на вимогах закону та не спрямоване на досягнення результату у вигляді отримання земельної ділянки у користування, у спосіб передбачений законодавством.

Аналогічну за своїм змістом правову позицію займає Верховний Суд у постановах від 03.10.2019 року у справі № 823/1172/17, від 07.04.2021 року у справі № 0640/4182/18, від 21.08.2018 року у справі № 823/1179/17, постанові у справі № 802/1539/17.

За вказаних обставин відповідач правомірно відмовив позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, оскільки звернення позивача суперечить вимогам статті 79-1 Земельного кодексу України.

З огляду на приписи Закону України «Про землеустрій», Земельного кодексу України, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення Житомирської міської ради прийняте на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений законами України.

Частинами 1 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, враховуючи досліджені матеріали справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 5 ст. 139 КАС України судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 6-9, 32, 77, 90, 139, 241-246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд,-

вирішив:

У задоволенні позовуТовариства з обмеженою відповідальністю "АТП №0662" (вул.Селецька, 33, Житомир,10009, код ЄДРПОУ 35627032) до Житомирської міської ради (майдан ім.С. П.Корольова, 4/2, Житомир,10014, код ЄДРПОУ 13576954) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено в повному обсязі 23 червня 2023 року.

Суддя А.В. Горовенко