Рішення

від 26.06.2023 по справі 600/302/23-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2023 р. м. Чернівці Справа № 600/302/23-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маренича І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фіорд" до Відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області Державної служби України з питань безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фіорд" (далі - позивач) звернувся в суд з позовом до Відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області Державної служби України з питань безпеки на транспорті (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області Державної служби України з безпеки на транспорті №352522 від 17 січня 2023 року про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фіорд" адміністративно-господарського штрафу в сумі 17000,00 гривень.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачем зазначено, що відповідач протиправно наклав на нього штраф у сумі 17000 грн, оскільки ним не надавалися послуги з перевезення вантажу, а використовувався власний вантажний автомобіль для провадження господарської діяльності, пов`язаної із оптовою торгівлею та поставкою товару до покупців без залучення безпосередніх перевізників.

Крім цього, позивач звертав увагу суду, що вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами. Однак, при прийнятті оскаржуваної постанови відповідачем не враховано, що повна маса транспортного засобу позивача становить рівно 3500 кг, що фактично свідчить про відсутність обов`язку позивача обладнувати такий автомобіль тахографом.

Поряд з цим, позивач також наголошував на недотриманні відповідачем вимог Порядку №1567, оскільки на момент прийняття оскаржуваної постанови він не був належним чином повідомлений про місце, дату і час проведення адміністративного розгляду справи у приміщенні уповноваженого органу.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалу суду про відкриття провадження у справі та позовну заяву з додатками було надіслано на електронну адресу відповідача.

Крім цього, ухвалу суду про відкриття провадження у справі та позовну заяву з додатками було доставлено відповідачу у його електронний кабінет.

Однак, відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, жодної процесуальної активності у ході судового розгляду справи не проявляв, хоча належним чином був повідомлений про відкриття провадження у справі.

Дослідивши письмові докази судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фіорд», зареєстроване юридичною особою, яка здійснює підприємницьку діяльність за основним видом КВЕД 46.39 «Неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами».

Згідно договору поставки №6 від 21 лютого 2020 року позивач зобов`язується поставити і передати у власність ТзОВ "ТОР-ЗАХІД" товар у повному розмірі на умовах та в порядку, визначеному цим договором.

29.11.2022 р. посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) здійснено рейдову перевірку транспортного засобу марки "Mercedes-Benz", номерний знак НОМЕР_1 , який належить позивачу, за результатами якої складено Акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №324970, яким встановлено порушення абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", зокрема, перевізник не забезпечив водія транспортного засобу протоколом перевірки та адаптації тахографа.

Відповідно до повідомлення відповідача від 30.12.2022 р. №50260/44/24-22 позивача запрошено на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт до Відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області на 17.01.2023 р. з 09.00 год-12.00 год.

Постановою Відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області від 17.01.2023 р. № 352522 за порушення вимог Закону України "Про автомобільний транспорт" до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000 грн. відповідно до абз. 3 ч.1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Не погодившись із прийнятою постановою, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі - Постанова №103).

Згідно з п.4 Постанови №103 основними завданнями Укртрансбезпеки є: 1) реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування (далі - автомобільний транспорт), міському електричному, залізничному транспорті; 2) внесення на розгляд Міністра інфраструктури пропозицій щодо забезпечення формування державної політики з питань безпеки на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті; 3) здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті; 4) надання у передбачених законом випадках адміністративних послуг у сфері автомобільного, міського електричного, залізничного транспорту.

Предметом оскарження у цій справі є постанова Відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області Державної служби України з безпеки на транспорті №352522 від 17 січня 2023 року про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Отже, в цій справі суд має надати оцінку на предмет законності оскаржуваної постанови, оцінивши її на предмет відповідності верховенству права та критеріїв законності рішення суб`єкта владних повноважень, які наведені в ч. 2 ст. 2 КАС України.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України "Про автомобільний транспорт" від 05 квітня 2001 року №2344-III (далі Закон №2344-III).

Згідно статті 3 Закону №2344-III цей Закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

Згідно приписів ст. 6 Закону №2344-III загальне державне регулювання діяльності автомобільного транспорту здійснює Кабінет Міністрів України відповідно до своїх повноважень.

На виконання зазначеної вище статті Кабінетом Міністрів України 08.11.2006 прийнято постанову №1567 "Про затвердження порядку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі)", якою затверджено Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі Порядок №1567).

Пунктом 1 Порядку №1567 визначено, що цей Порядок визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимогЄвропейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами.

Згідно пункту 2 Порядку №1567 рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Відповідно до пунктів 12,13 і 14 Порядку №1567 рейдова перевірка (перевірка на дорозі) здійснюється на підставі щотижневого графіка.

Графік проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) складається та затверджується керівником або заступником керівника Укртрансбезпеки або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин.

Рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Пунктом 20 Порядку №1567 встановлено, що виявлені під час рейдової перевірки (перевірки на дорозі) порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.

Згідно пункту 21 Порядку №1567 уразі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно здодатком 3.

Пунктом 25 Порядку №1567 передбачено, що справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Відповідно до пунктів 26 та 27 Порядку №1567 справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання.

Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням

У разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.

За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно здодатком 5.

Отже, аналіз наведеного дає підстави для висновку, що адміністративний розгляд справи про застосування адміністративно-господарського штрафу відбувається у приміщенні відповідного органу державного контролю із обов`язковим належним повідомленням (рекомендованим повідомленням чи під розписку) суб`єкта господарювання.

Крім цього, із зазначених пунктів Порядку №1567 можна дійти висновку, що постанова про застосування адміністративно-господарських штрафів виноситься керівником органу державного контролю або його заступником за наявності достатніх підстав, встановлених під час адміністративного розгляду справи про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.11.2022 р. посадовими особами відділу державного нагляду (контролю) здійснено рейдову перевірку транспортного засобу марки "Mercedes-Benz", номерний знак НОМЕР_1 , який належить позивачу, за результатами якої складено Акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №324970, яким встановлено порушення абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", зокрема, перевізник не забезпечив водія транспортного засобу протоколом перевірки та адаптації тахографа.

З урахуванням наведеного, відповідач листом-повідомленням запросив позивача до приміщення Відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області Державної служби України з безпеки на транспорті для розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, який відбувся 17 січня 2023 року з 09:00 год по 12:00 год, за результатами якого було прийнято оскаржувану постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу

Однак, суд звертає увагу, що у матеріалах справи відсутні докази того, що на момент проведення адміністративного розгляду справи та прийняття оскаржуваної постанови позивач був належним чином повідомлений про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт на підставі Акту №324970 від 29.11.2022 р, який відбувся 17 січня 2023 року з 09:00 год по 12:00 год у приміщенні відповідача.

Крім цього, з трекінгу поштових відправлень чітко вбачається, що конверт з листом-повідомленням відповідача від 30.12.2022 р. №50260/44/24-22, в якому йдеться про місце, дату і час проведення адміністративного розгляду справи, взагалі було отримано позивачем тільки 20 січня 2023 року, тобто після винесення оскаржуваної постанови.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що під час винесення оскаржуваної постанови №352522 від 17 січня 2023 року відповідачем не дотримано вимог пункту 26 Порядку №1567, оскільки на момент її прийняття у відповідача не було доказів того, що позивач був належним чином повідомлений про місце, дату і час проведення адміністративного розгляду справи, в результаті чого позивач фактично був позбавлений можливості взяти безпосередню участь в розгляді справи, надати свої заперечення та подати певні документи.

Поряд з цим, варто також зазначити, що згідно пункту 6.1 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України 07.06.2010 № 340, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 вересня 2010 р. за № 811/18106, автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу марки "Mercedes-Benz", номерний знак НОМЕР_1 (відносно якого було проведено рейдову перевірку згідно Акту №324970 від 29.11.2022 р) повна маса транспортного засобу становить 3500 кг.

Отже, враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що у позивача не було обов`язку обладнувати власний вантажний автомобіль марки "Mercedes-Benz", номерний знак НОМЕР_1 , діючим та повіреним тахографом, оскільки його маса становить рівно 3500 кг, тоді як пунктом 6.1 Положення №340 визначено обов`язок перевізників (власників) обладнувати вантажні автомобілі діючим та повіреним тахографом з повною масою понад 3,5 тонн, тобто більше 3500 кг.

Однак, незважаючи на викладене, відповідачем було винесено оскаржувану постанову відносно позивача на підставі абзацу 3 ч.1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", оскільки в ході проведення рейдової перевірки було виявлено, що перевізник не забезпечив водія транспортного засобу протоколом перевірки та адаптації тахографа.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що постанова Відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу №352522 від 17 січня 2023 року є протиправною та підлягає скасуванню.

Суд вкотре звертає увагу, що в ході судового розгляду справи відповідач процесуальної активності не проявляв, жодних заперечень (пояснень) відносно суті заявлених позовних вимог не надав, хоча належним чином був повідомлений про відкриття провадження у цій справі.

Згідно частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно статей 74 -76 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно частин першої третьої статі 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Стосовно розподілу судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, за звернення до суду з позовом позивачем сплачено судовий збір у сумі 2684,00 грн.

Оскільки позов задоволено повністю, то суд присуджує на користь позивача судові витрати (судовий збір) у сумі 2684,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Стосовно витрат на правову допомогу суд зазначає наступне.

Згідно матеріалів справи позивачем надано документи, які свідчать про витрати останнього на правову допомогу в сумі 7000,00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно частини 3 статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно частин 1, 2 статті 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Частиною 3 статті 134 КАС України передбачено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).

Відповідно до частин 1, 7 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно частини 9 статті 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Аналіз наведених положень законодавства, дає підстави суду для висновку, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Крім цього, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди досліджують на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 17.09.2019 у справі № 810/3806/18, від 10.12.2019 у справі № 10.12.2019.

На підтвердження понесеного позивачем розміру витрат на правничу допомогу адвоката надано:

- копію договору про надання професійної правничої (правової) допомоги;

- акт прийому-передачі наданих послуг;

- платіжне доручення на суму 7000,00 грн.

Суд звертає увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені, договором на правову допомогу, актами наданих послуг, платіжними документи про оплату таких послуг та розрахунком таких витрат.

Суд зазначає, що в матеріалах цієї справи наявний належним чином складений договір про надання правової допомоги, оформлені та підписані документи, які містять детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та документи, які свідчать про оплату позивачем послуг адвоката.

Однак, суд дійшов висновку, що сума судових витрат на професійну правничу допомогу, яку позивач просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, підлягає зменшенню виходячи із принципу співмірності, що також визначено ч. 5 ст. 134 КАС України.

Суд вважає, що визначена адвокатом сума компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу позивачем, за результатами розгляду справи в розмірі 7000,00 грн, не є належним чином обґрунтованою у контексті дослідження обсягу фактично наданих адвокатом послуг із урахуванням складності справи, кількості витраченого на ці послуги часу, та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг та витраченого адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.

Таким чином, з огляду на те, що предметом даного спору є справа незначної складності, враховуючи обсяг наданих послуг адвокатом, виходячи з критерію розумності, пропорційності, співмірності розподілу витрат на професійну правничу допомогу та зважаючи на те, що заявлена сума до відшкодування витрат на правничу професійну допомогу є неспівмірною з вимогами, які заявлені у позовній заяві, суд вважає, що розмір вказаних витрат підлягає стягненню в сумі 2000,00 грн.

Відповідно до частини 2 статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини", суди при розгляді справ, практику Європейського Суду з прав людини, застосовують як джерело права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Lavents v. Latvia" (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимоги про стягнення на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу з підстав наведених вище.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області Державної служби України з безпеки на транспорті від 17 січня 2023 року №352522 про застосування адміністративно-господарського штрафу у сумі 17000,00 грн.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фіорд" за рахунок бюджетних асигнувань Відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області Державної служби України з безпеки на транспорті - судовий збір в сумі 2684,00 гривень та витрати пов`язані з наданням професійної правничої допомоги в сумі 2000,00 гривень.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фіорд" (вул. Івасюка, 2, м. Чернівці, 58002, Код ЄДРПОУ 31471346)

Відповідач - Відділ державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області Державної служби України з питань безпеки на транспорті (вул. Руська, 248 "У", м. Чернівці, 58023, Код ЄДРПОУ 39816845)

Суддя І.В. Маренич