Постанова

від 19.06.2023 по справі 480/5857/22

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2023 р.Справа № 480/5857/22Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Перцової Т.С.,

Суддів: Жигилія С.П. , Русанової В.Б. ,

за участю секретаря судового засідання Юрченко Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Чернігівській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 15.03.2023, головуючий суддя І інстанції: О.О. Осіпова, м. Суми, повний текст складено 27.03.23 року по справі № 480/5857/22

за позовом Товариства реалізації інженерних задач "ТРІЗ" ЛТД

до Головного управління ДПС у Чернігівській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ

Товариство реалізації інженерних задач "ТРІЗ" ЛТД (далі по тексту - ТРІЗ «ТРІЗ» ЛТД, позивач) звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області (далі - ГУ ДПС в Чернігівській області, відповідач), в якій просив:

- податкове повідомлення-рішення від 18.08.2022 № 3063/25010700 за формою «В4», прийняте Головним управлінням Державної податкової служби у Чернігівській області визнати протиправним і скасувати в повному обсязі;

- судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування позовних вимог зазначено про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 18.08.2022 № 3063/25010700, як такого, що прийнято на підставі висновків контролюючого органу щодо нереальності господарських операцій між позивачем і ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «СОНЕТ 2020», викладених в акті перевірки, які не відповідають дійсним фактичним обставинам, ґрунтуються виключно на інформації, наявній в базах даних податкових органів, стосуються лише третіх осіб - контрагентів ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «СОНЕТ 2020» по ланцюгу постачання, та спростовуються документами, дослідженими під час перевірки. Наполягає на тому, що на платника податків чинним законодавством не покладено обов`язку з перевірки контрагентів своїх постачальників на предмет джерел придбання продукції відповідного асортименту та дотримання ними податкового законодавства по всьому ланцюгу постачання, а відтак ті чи інші дефекти у статусі таких контрагентів, походженні продукції, номенклатурі товарів по ланцюгу постачання не можуть бути підставою для відмови у віднесенні до податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість для позивача. З цих же підстав, рішення ГУ ДПС у Донецькій області про відповідність критеріям ризиковості ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «СОНЕТ 2020» від 02.02.2022 не може мати жодних наслідків для позивача, який завершив господарські операції з вказаним контрагентом 17.01.2022.

Пояснив, що придбаний позивачем у ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «СОНЕТ 2020» товар «Бабіт Б-83 чушка» надалі був використаний при виробництві власної продукції, а саме підшипників згідно з контрактом №70-21 від 21.01.2022, укладеним з АО «ЕвроХим-Северо-Запад» (РФ), за замовленнями № 9469 та 9468. Проте, за вказаним замовленням позивач не завершив виробництво продукції через окупацію Боромлянської територіальної громади, на території якої знаходяться виробничі приміщення ТОВ «ТРІЗ» ЛТД. Також зауважив, що реальність придбання вказаного товару підтверджується результатами проведеної на вимогу контролюючого органу інвентаризації, згідно з якими станом на дату проведення перевірки на складах позивача рахувався залишок придбаного товару «Бабіт Б-83 чушка» у кількості 31,9 кг.

Звернув увагу, що контролюючими органами не приймались рішення про зупинення реєстрації податкових накладних, виданих ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «СОНЕТ 2020» на адресу позивача внаслідок операцій поставки продукції, які виступили предметом податкової перевірки. Вважає, що у розумінні положень абз. 3 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України реєстрація податкових накладних ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «СОНЕТ 2020» є достатньою підставою для віднесення сум ПДВ до податкового кредиту, та як наслідок виникнення у позивача права на їх відшкодування при від`ємному значенні сум податку, що має місце у спірних правовідносинах.

За викладених обставин, вважає, що висновок відповідача про порушення платником вимог п.198.6 Податкового кодексу України не відповідає змісту чинного законодавства та фактичним обставинам справи, які вказують на реальний економічно обґрунтований характер господарських операцій між позивачем та ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «СОНЕТ 2020» та підтверджуються сукупністю первинних та інших документів, таких як видаткові, товаротранспортні, податкові накладні, рахунки та платіжні доручення на оплату.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 15.03.2023 у справі № 480/5857/22 адміністративний позов Товариства реалізації інженерних задач "ТРІЗ" ЛТД до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 18.08.2022р. № 3063/25010700 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області (14000, місто Чергінів, вул. Реміснича,11, код ЄДРПОУ ВП 44094124) на користь Товариства реалізації інженерних задач "ТРІЗ" ЛТД (40020, місто Суми, вул. Машинобудівників,1, код ЄДРПОУ 2110348) суму судового збору у розмірі 2481грн.(дві тисячі чотириста вісімдесят одна грн.) 00коп.

Відповідач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неповне дослідження обставин у справі, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, зокрема п. 4, п. 10, п. 11 Положень (стандартів) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Мінфіну від 31.12.1999 № 318 (зі змінами та доповненнями), п. 44.1 , п. 44.2 ст. 44, п.п. 134.1.1. п. 134.1. ст. 134, п.198.1, п.198.3, п. 198.6 ст.198, п. 200.1, п.200.4 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України та ст. 242 КАС України, просив скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 15.03.2023 по справі № 480/5857/22 та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог ТРІЗ «ТРІЗ ЛТД».

Апеляційна скарга мотивована твердженнями про неправомірність формування TРІЗ «ТРІЗ» ЛТД від`ємного значення суми податку на додану вартість на підставі складених та зареєстрованих податкових накладних в ЄРПН на поставку товару від ТОВ «ТД «СОНЕТ 2020», щодо якого встановлено відсутність реального (законного) джерела походження товару, придбаного по ланцюгу постачання, нереальність виробництва власним трудовим і виробничим ресурсом, невідповідність придбаного та реалізованого товару по ланцюгу постачання, а також відповідність контрагентів по ланцюгу постачання критеріям ризиковості платника податків.

За таких обставин, податкові та видаткові накладні, інші документи ТОВ «ТД «СОНЕТ 2020», складені для ТРІЗ «ТРІЗ» ЛТД, не відповідають змісту та обсягу проведених операцій, що передбачено вимогами до первинних документів, встановлених ст. 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", не опосередковувалися реальним рухом активів, не підтверджують фактичне здійснення господарських операцій у задекларованих обсягах та не можуть за змістом п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України вважатися документами для підтвердження даних податкового обліку і звітності. Зауважив, що відображенню у податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, а не та, зміст якої лише був зафіксований в первинних документах.

За викладених обставин наполягав на тому, що позивачем було документально оформлено господарські операції з ТОВ «ТД «СОНЕТ 2020» за відсутності факту їх реального здійснення на загальну суму ПДВ - 42 156,50 грн, у т.ч за листопад 2021 року на суму ПДВ - 9 699,00 грн, грудень 2021 року на загальну суму ПДВ - 18 757,50 грн та січень 2022 року - 13 700,00 грн.

Оскільки несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності покладаються на особу, з якою укладено відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов`язань та провадження необґрунтованих виплат, у випадку недобросовісності контрагентів вважає, що саме покупець несе ризик своєї бездіяльності не лише по виконанню господарсько-правових зобов`язань, але і в межах податкових правовідносин. Оформивши документально господарську операцію, яка не існувала та у подальшому відобразивши її у податковій звітності, платник податків свідомо прагнув зменшити базу оподаткування та, як наслідок, не сплатити кошти до бюджету, що в свою чергу підтверджує наявність його умислу під час вчинення податкового правопорушення.

Позивач, у надісланому до суду відзиві на апеляційну скаргу заперечував проти задоволення її вимог, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне і обґрунтоване. Підтримавши власну позицію, викладену у позовній заяві, з посиланням на висновки Верховного Суду у постановах від 14.04.2021 у справі № 805/1214/16-а, від 12.04.2021 у справі № 1.380.2019.005743, від 08.04.2021 у справі № 820/4374/16 зазначив, що матеріали справи не містять жодних доказів, які свідчили б про безтоварність операцій позивача та його контрагента. Апелянтом не доведено невідповідності спірних господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, їх збитковості та не наведено обставин, які б окремо або у сукупності свідчили б про те, що вчинення таких операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру). Доказів на підтвердження наявності кримінальних справ або рішення суду, яке набрало законної сили, яким встановлено фіктивність господарських операцій між ТРІЗ «ТРІЗ» ЛТД та ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «СОНЕТ 2020» відповідачем не надано. Разом з цим, згідно з правовою позицією Верховного Суду (постанові від 30.08.2019 у справі № 804/17176/14) встановлення саме таких обставин має безпосереднє значення для надання висновку щодо діяльності господарюючих суб`єктів.

Наполягав на тому, що всі первинні документи та регістри бухгалтерського обліку, які були оформлені у спірних правовідносинах та вивчались відповідачем під час проведення перевірки, відповідають вимогам, встановленим ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підтверджують реальний рух активів та фактичне здійснення господарських операцій у задекларованих обсягах. Придбаний позивачем у ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «СОНЕТ 2020» товар «Бабіт Б-83 чушка» надалі був використаний при виробництві власної продукції, а саме підшипників згідно з контрактом № 70-21 від 21.01.2022 з АО «ЕвроХим-СевероЗапад», замовлення №9469 та №9468 (на підтвердження вказаних обставин до матеріалів справи надані належним чином завірені копії відповідних документів).

У надісланих до суду апеляційної інстанції додаткових поясненнях представник позивача детально описав господарську операцію між ТРІЗ "ТРІЗ" ЛТД та ТОВ "Торговий дім "СОНЕТ", яка здійснена відповідно до договору, вчиненого в усній формі згідно з вимогами ст. 205 Цивільного кодексу України, та про що було повідомлено відповідача під час проведення перевірки листом № 176 від 15.06.2022. Зауважив, що оплата за товар відбувалась на підставі рахунків-фактур, копії яких додано до матеріалів справи.

Щодо підтвердження використання в господарській діяльності позивача придбаних у ТОВ "Торговий дім "СОНЕТ" товарів номенклатури "Бабіт Б-83 чушка" вказав, що отримана сировина використовується для виробництва підшипників, що відповідає видам діяльності позивача, зазначеним в ЄРПОУ. При цьому, позивачем надано належним чином засвідчені копії первинних документів на передачу матеріалів у виробництво № 143 від 27.01.2022 року на 17,8 кг, № 218 від 16.02.2022 року на 11,8 кг, № 219 від 16.02.2022 року на 8,3 кг.

Зауважив, що вироблена продукція знаходилась у виробничих приміщеннях позивача станом на 24.02.2022 - на момент військового вторгнення армії рф в Україну, та згідно довідки №298 від 17.05.2022, виданої Боромлянською сільською радою Охтирського району Сумської області, під час окупації Боромлянської громади військами рф у період з 08.03.2022 року по 25.03.2022 року у приміщеннях "ТРІЗ" ЛТД ТОВ знаходились загарбники. До матеріалів справи додано витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження № 12022200540000079 від 06.04.2022 та лист відділення поліції №1 (м. Тростянець) Охтирського РВП ГУ Національної поліції в Сумській області від 03.01.2023 №31/03-23, яким повідомляється, що досудове розслідування вказаного кримінального провадження (за ч. 1 ст.438 Кримінального кодексу України) продовжується.

Також позивачем зазначено, що наданими до перевірки документами підтверджується використання сировини в кількості 155,34 кг номенклатури "Бабіт Б-83 чушка" з дати її придбання та до початку проведення перевірки (окрім виробництва викраденої військовими рф готової продукції). Дана продукція заходиться у незавершеному виробництві позивача у вигляді напівфабрикатів. До матеріалів справи додано документи передачі сировини у виробництво та акт наявності напівфабрикатів у цеху (у незавершеному виробництві).

Звернув увагу, що інвентаризаційним описом № 12 від 17.06.2022 підтверджується наявність на складі позивача 47,48 кг сировини номенклатури "Бабіт Б-83 чушка", яка в подальшому була використана позивачем на виробництво готової продукції «TRIZ TRADE» SIA (вантажно-митна декларація UA805020/2022/006062 від 18.06.2022 року на суму 8490 євро та «капітальний ремонт турбіни АР-4-ЗМКТЗ» ПАТ «Нафтохімік Прикарпаття» (акт здавання-приймання виконаних робіт від 28.12.2022 року на суму 879000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 146500,00грн.).

Сторони у судове засідання не прибули, були повідомлені належним чином про дату, час та місце розгляду справи.

У відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів, вислухавши суддю доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що ТРІЗ «ТРІЗ» ЛТД (Товариство з обмеженою відповідальністю), код ЄДРПОУ 21103448 зареєстровано 18.12.1990, номер запису про включення відомостей про юридичну особу до ЄДР 16321200000002270. Позивач є платником ПДВ згідно з витягом № 1925264500193.

21 лютого 2022 року позивачем подано податкову декларацію з податку на додану вартість (Звітна нова) із заявленою сумою, що підлягає бюджетному відшкодуванню та заявою про бюджетне відшкодування. Реєстраційний номер документа 9036460069.

На підставі наказу ГУ ДПС у Чернігівській області від 09.06.2022 № 453-п проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТРІЗ «ТРІЗ» ЛТД (Товариства з обмеженою відповідальністю) щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за січень 2022 року від 21.02.2022 № 9036460069 від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.

Перевірка проводилась у період з 15.06.2022 до 21.06.2022. Термін проведення перевірки не продовжувався.

Під час проведення перевірки на вимогу відповідача від 15.06.2022 № 627/ж12/25-01-07-07-06 на виконання п.п.20.1.9 п. 20.1 ст. 20 ПК України позивачем проведено позапланову інвентаризацію на підставі наказу директора товариства № 05/ОД від 16.06.2022р. Інвентаризація проведена 17 червня 2022 року.

Згідно з особовими рахунками та інвентаризаційними описами за результатами інвентаризації нестач не виявлено.

Результати інвентаризації було надано до ГУ ДПС у Чернігівській області.

Під час проведення перевірки акти про ненадання (відмову від надання) або надання не в повному обсязі документів (їх копій), пояснень, довідок та інформації, про відмову керівника платника податків або уповноваженої особи від підписання зазначених актів, про відмову від проведенні інвентаризації на вимогу контролюючого органу, тощо не складались.

За результатами перевірки податковим органом зроблено висновок про порушення позивачем п. 44.1. ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст.. 200, п. 201.1 ст. 201 ПК України, розділу III, розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 року № 21, внаслідок чого завищено від`ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного (податкового) періоду за січень 2022 року на суму 42 157 грн, про що складено акт від 28.06.2022 № 1481/07/21103448.

Відповідачем складено та направлено поштою позивачу податкове повідомлення-рішення від 18.08.2022 № 3063/25010700 за формою «В4», яким встановлено суму завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, в розмірі 42 157 грн.

Позивач не погодившись із зазначеним податковим повідомленням - рішенням, вважаючи його безпідставним та таким, що підлягає скасуванню, звернувся із відповідним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості та доведеності ТРІЗ «ТРІЗ» ЛТД реальності та економічного змісту господарських операцій з ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «СОНЕТ 2020», дійсного руху активів за їх результатами, що призвели до змін у майновому стані й структурі зобов`язань позивача, а також подальшого використання у виробничій діяльності отриманого товару, що в свою чергу є свідченням добросовісності позивача у спірних правовідносинах, та зумовлює наявність підстав для визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Судом враховано, що факт реального здійснення позивачем господарської операції, яка стосується предмету розгляду цієї справи, підтверджується первинними документами: платіжними дорученнями, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, які відповідають вимогам статей 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та є належними доказами по справі, що не спростовано контролюючим органом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України (далі по тексту - ПК України, в редакції чинній на час виникнення спірних відносин).

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

За визначенням пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Розділом V ПК України врегульовані питання, пов`язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

Відповідно до пп. «а» п. 185.1 статті 185 ПК України постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю.

Згідно з пунктом 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений Податковим Кодексом термін.

У відповідності до п.201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно з п.п. 200.1, 200.2, 200.4 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Положеннями п. 201.10 ст. 201 ПК України встановлено, що податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

За змістом наведених норм право платника податків на включення сум ПДВ до податкового кредиту, формування від`ємного значення та обов`язок формування податкових зобов`язань обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання та реалізація цим платником податків товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений пунктом 201.11 статті 201 ПК України) суми витрат на придбання товару (послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

При цьому законодавцем презюмується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За приписами ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV(у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо (частина друга статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Вказане також закріплене у Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704 (далі по тексту - Положення № 88), згідно з п. 2.4 якого первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

З наведених законодавчих положень вбачається, що обов`язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції. При цьому, неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку, при цьому визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Щодо правомірності висновків податкової перевірки щодо завищення позивачем суми ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на 42157,00 грн за наслідками господарських операцій з ТОВ «ТД «СОНЕТ 2020», та наявності підстав для прийняття податкового повідомлення - рішення від 18.08.2022 № 3063/25010700, колегією суддів встановлено наступне.

Так, відповідно до наявного в матеріалах справи витягу з ЄДРПОУ ТРІЗ «ТРІЗ» ЛТД займається наступними видами економічної діяльності: основний - 28.13 виробництво інших помп і компресорів; інші, зокрема, 28.11 виробництво двигунів і турбін, крім авіаційних, автотранспортних і мотоциклетних двигунів та 28.12 виробництво гідравлічного та пневматичного устатковання, 28.15 виробництво підшипників, зубчастих передач, елементів механічних передач і приводів та інші.

З досліджених наявних в матеріалах справи документів вбачається, що між ТРІЗ «ТРІЗ» ЛТД (покупець) та ТОВ «ТД «СОНЕТ 2020» (постачальник) укладено договір поставки в усній формі, на виконання якого протягом листопада 2021 року - січня 2022 року постачальником для покупця було здійснено поставки товару «Бабіт Б-83 чушка», що підтверджується видатковими накладними: № РН0000128 від 05.11.2021 на загальну суму 58194,00 грн, з них сума ПДВ - 9699,00 грн, у кількості 53 кг (а.с.85), № РН0000140 від 16.12.2021 на загальну суму 112545,00 грн, з них сума ПДВ - 18757,50 грн, у кількості 102,5 кг (а.с. 92), № РН0000004 від 17.01.2022 на загальну суму 82200,00 грн, з них сума ПДВ - 13700,00 грн, у кількості 68,50 кг (а.с 99). Загальна сума поставки - 252939,00 грн, з них ПДВ - 42156,50 грн.

На підтвердження транспортування товару позивачем під час перевірки та до суду були надані товарно-транспортні накладні від 05.11.2021 №130001953 (а.с.89), від 16.12.2021 №130002245 (а.с. 96), від 17.01.2022 № 13000056 (а.с. 103), згідно з якими перевізник ТОВ «ТК «САТ» здійснив перевезення вантажу на адресу позивача (одержувач) від ТОВ «ТД «СОНЕТ 2020» (відправник).

Зі змісту наданих до матеріалів справи документів вбачається, що ТОВ «ТД «СОНЕТ 2020» протягом листопада 2021 року- січня 2022 року на адресу позивача були виписані рахунки-фактури: № СФ-0000146 від 04.11.2021 на оплату по замовленню на загальну суму 58194,00 грн, в т.ч. ПДВ - 9699,00 грн (а.с.86), № СФ-0000162 від 06.12.2021 на оплату по замовленню на загальну суму 112545,00 грн, в т.ч. ПДВ - 18 757,50 грн (а.с. 93), № СФ-0000007 від 13.01.2022 на оплату по замовленню на загальну суму 82 200,00 грн, в т.ч. ПДВ - 13 700,00 грн (а.с. 100).

На підтвердження здійснення оплати за отриманий товар, позивачем надано копії платіжних доручень: № 53395 від 04.11.2021 на суму 28 548,00 грн (призначення платежу - попередня оплата за бабіт зг. рах. № 146 від 04.11.2021, у т.ч. ПДВ 20% -4758,00 грн), № 53506 від 15.11.2021 на суму 29 646,00 грн (призначення платежу - доплата за бабіт зг. рах. № 146 від 04.11.2021, у т.ч. ПДВ 20% - 4 941,00 грн), № 53808 від 14.12.2021 на суму 54 900,00 (призначення платежу - попередня оплата за бабіт зг. рах. № 162 від 06.12.2021, у т.ч. ПДВ 20% - 9150,00 грн), № 53892 від 21.12.2021 на суму 57 645,00 грн (призначення платежу - доплата за бабіт зг. рах. №162 від 06.12.2021, у т.ч. ПДВ 20% - 9607,50 грн), № 54110 від 14.01.2022 на суму 41 700,00 грн (попередня оплата за бабіт зг. рах. №7 від 13.01.2022, у т.ч. ПДВ 20% - 6950 грн), № 54221 від 25.01.2022 40 500,00 грн (доплата за бабіт зг. рах. №7 від 13.01.2022, у т.ч. ПДВ 20% - 6750 грн).

Згідно з актом перевірки від 28.06.2022 №1481/07/21103448 та наявними в матеріалах справи виписками по рахунку по взаємовідносинам з ТОВ «ТД «СОНЕТ 2020» по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» (а.с. 83, 84) станом на 01.11.2021 та станом на 31.01.2022 заборгованість відсутня.

На підтвердження обставин правомірності формування податкового кредиту позивач надав зареєстровані податкові накладні: від 04.11.2021 № 3 на загальну суму 28 548,00 грн, в т.ч. ПДВ - 4758,00 грн, від 05.11.2021 № 4 на загальну суму 29646,00 грн, в т.ч. ПДВ - 4941,00 грн (а.с. 90, 91), від 16.12.2021 № 7 на загальну суму 57645,00 грн, в т.ч. ПДВ - 9607,50 грн, від 14.12.2021 № 6 на загальну суму 54900,00 грн, в т.ч. ПДВ - 9150,00 грн (а.с. 97, 98), від 17.01.2022 № 5 на загальну суму 40500,00 грн, в т.ч. ПДВ - 6750,00 грн, від 14.01.2022 № 4 на загальну суму 41700,00 грн, в т.ч. ПДВ - 6950,00 грн (а.с. 104,105).

Колегія суддів зазначає, що копії долучених до матеріалів справи первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 2.4 Положення № 88 спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Також, під час апеляційного перегляду справи, колегією суддів встановлено, що використання в господарській діяльності придбаних ТРІЗ "ТРІЗ" ЛТД у ТОВ "ТД "СОНЕТ 2020" товарів номенклатури "Бабіт Б-83 чушка" на підтверджується наданим позивачем до матеріалів справи контрактом № 70-21 від 21.01.2022 з АО "Евро-Хим-СевероЗапад" на поставку підшипників за замовленнями № 9469 та № 9468.

Передача матеріалів у виробництво зафіксована актами № 143 від 27.01.2022 на 17,8 кг, № 218 від 16.02.2022 на 11,8 кг, № 219 від 16.02.2022 року на 8,3 кг.

Всього на виконання замовлення за контрактом № 70-21 від 21.01.2022 з АО "Евро-Хим-СевероЗапад" було використано 37,9 кг сировини номенклатури "Бабіт Б-83 чушка" з 224 кг, придбаних позивачем у ТОВ "ТД "СОНЕТ 2020".

Також, згідно з документами передачі матеріалів у виробництво сировина номенклатури "Бабіт Б-83 чушка" в кількості 155,34 кг (з дати її придбання та до початку проведення перевірки) була використана на виробництво готової продукції по наступних замовленнях: №776 від 01.12.2021 - списано на замовлення № 9366 - 26 кг (підшипник опорний ПО160); № 781 від 15.12.2021 - списано на замовлення № 9408 - 19,55 кг (ЗИП к ПДУ-180); № 33 від 04.01.2022 - списано на замовлення № 9190 - 39,27 кг (колодка опорна 17); № 36 від 04.01.2022 - списано на замовлення № 9171 - 12 кг (колодка упорна); № 37 від 04.01.2022 - списано на замовлення № 9172 - 12 кг (колодка упорна); № 38 від 04.01.2022 - списано на замовлення № 9173 - 7,2 кг (колодка упорна); № 39 від 04.01.2022 - списано на замовлення № 9174 - 7,2 кг (колодка упорна); № 5 від 06.01.2022- списано на замовлення № 9475 - 1,54 кг (колодка упорна); № 6 від 06.01.2022- списано на замовлення № 9494 - 2,1кг (підшипник опорний ПД-110); № 7 від 06.01.2022- списано на замовлення № 9496 - 11,35 кг (підшипник опорно-упорний ПДУ-180); № 248 від 12.01.2022 - списано на замовлення № 9613 - 3,55 кг (підшипник опорно-упорний ПДУ90); № 249 від 12.01.2022 - списано на замовлення №9614 - 3,55 кг (підшипник опорно-упорний ПДУ90); № 247 від 30.05.2022 - списано на замовлення № 9605, 9606, 9607 - 10,03кг (колодка упорна).

Колегією суддів взято до уваги, що наданим до матеріалів справи інвентаризаційним описом №12 від 17.06.2022 підтверджено результати проведеної інвентаризації та встановлено наявність на складі позивача 47,48 кг сировини номенклатури "Бабіт Б-83 чушка", яка в подальшому була використана позивачем на виробництво готової продукції для «TRIZ TRADE» SIA відповідно до вантажно-митної декларації UA805020/2022/006062 від 18.06.2022 на суму 8490 євро, (списано на виконання даного замовлення "Бабіт Б-83 чушка" згідно з документами «Передача матеріалів у виробництво» № 309 від 11.11.2022 (1,1кг), № 310 від 11.11.2022 (2,9 кг), № 308 від 30.11.2022 (2,0кг).

Також, позивачем було виконано капітальний ремонт турбіни АР-4-ЗМКТЗ для ПАТ «Нафтохімік Прикарпаття», що підтверджується актом здавання-приймання виконаних робіт від 28.12.2022 на суму 879000,00 грн., в т.ч. ПДВ 146500,00 грн (списано на виконання даного замовлення "Бабіт Б-83 чушка" згідно з документами «Передача матеріалів у виробництво» № 304 від 11.11.2022 (17,6кг), № 308 від 30.11.2022 (2кг), «Передача матеріалів у виробництво» № 305 від 30.11.2022 (12кг).

Крім того, позивачем до суду апеляційної інстанції надано податкові накладні, сформовані на адресу ПАТ «Нафтохімік Прикарпаття» та на адресу «TRIZ TRADE» SIA (Латвія), складені за результатами вищевказаних виконаних робіт та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що після 24.02.2022 (станом на момент військового вторгнення армії рф в Україну) вироблена продукція знаходилась в виробничих приміщеннях позивача, що розміщені на території, яка була окупована (з 08.03.2022 по 25.03.2022), що підтверджується довідкою № 298 від 17.05.2022, виданою Боромлянською сільською радою Охтирського району Сумської області. Крім того, згідно з витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження № 12022200540000079 від 06.04.2022 та листа відділення поліції №1 (м. Тростянець) Охтирського РВП ГУ Національної поліції в Сумській області від 03.01.2023 року № 31/03-23 досудове розслідування вказаного кримінального провадження (за ч.1 ст.438 Кримінального кодексу України) продовжується.

Відповідно до п. 32 прим. 1 підрозд. 2 розд. ХХ ПК України тимчасово, протягом дії воєнного, надзвичайного стану, не вважаються використаними платником податку в неоподаткованих ПДВ операціях, або в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку, товари придбані в оподатковуваних ПДВ операціях, знищені (втрачені) внаслідок дії обставин непереборної сили у період дії воєнного, надзвичайного стану.

До наведених у цьому пункті операцій норми п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України не застосовуються.

Так, відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 введення військового стану в Україні з 24.02.2022 до його офіційного закінчення є обставинами непереборної сили (форс-мажорними обставинами).

За викладених обставин, незначні відхилення кількості використаного в господарській діяльності товару "Бабіт Б-83 чушка" від кількості придбаного товару, який знаходився на складі в виробничих приміщеннях позивача, що розміщені на території, яка була окупована, не можуть свідчити про нереальність господарської операції позивача з ТОВ «ТД «СОНЕТ 2020».

Слід зауважити, що виконання завдань адміністративного судочинства залежить від встановлення адміністративним судом у справі об`єктивної істини та правильного застосування норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 75 КАС України).

За приписами ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи наведене, колегія суддів зазначає, що право платника довести обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, не обмежене поданням виключно тих доказів, що надавалися ним контролюючому органу. Право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів.

Крім цього, вимоги частини четвертої ст. 9 КАС України зобов`язують суд до активної ролі в судовому процесі, в тому числі до офіційного з`ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках до витребування тих доказів, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.

Вказана правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 20 листопада 2018 року у справі № 806/434/16, від 18 листопада 2019 року у справі № 815/1088/15, від 31 березня 2020 року у справі № 140/10/19, від 21 травня 2020 року у справі №560/391/19.

За таких обставин, необхідно надати оцінку усім документам, наданим позивачем до матеріалів справи, в тому числі тим документам, що не були надані до перевірки, однак у своїй сукупності підтверджують реальний характер господарських операцій позивача та його контрагентів за спірний період.

Посилання відповідача в акті перевірки в обґрунтування висновку про завищення позивачем суми від`ємного значення за рахунок вартості товарів, придбаних у контрагента ТОВ «ТД «СОНЕТ 2020», на відсутність у останнього необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського персоналу, оборотних коштів, складських приміщень, не може свідчити про неможливість надання послуг та фактичної поставки товарів позивачеві вказаним контрагентом, оскільки такі обставини не підтверджені належними доказами, та, крім того, не позбавляють правового значення виписані ним податкові накладні та первинні документи по реальним господарським операціям, факт здійснення та оплати яких підтверджений документально.

Колегія суддів зазначає, що спрямованість спірних правочинів на реальне настання правових наслідків підтверджується доданими до матеріалів справи первинними документами бухгалтерського та податкового обліку. Факт оплати позивачем отриманих позивачем товарів та послуг сторонами не заперечується.

Отже, твердження відповідача про відсутність у контрагентів позивача по ланцюгу постачання ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності, є неприйнятним для висновку про нереальність господарських операцій без надання належних та допустимих доказів таких обставин.

Посилання податкового органу в акті перевірки на узагальнену податкову інформацію та інформацію з бази даних Єдиного реєстру податкових накладних, якою нібито підтверджується нереальність здійснення господарських операцій позивача з контрагентами по ланцюгу постачання, зокрема, про відсутність у власності або користуванні будь-яких об`єктів оподаткування, які б дозволили провадити господарську діяльність (звітність за формою 20-ОПП не подано), незначна кількість працюючих, неподання фінансової звітності, у зв`язку з чим неможливо встановити наявність офісних, виробничих приміщень, транспортних засобів, складських приміщень для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, а також щодо невідповідності придбаного та реалізованого товару контрагентами позивача, колегія суддів зазначає, що вищенаведені обставини не можуть бути підставою для висновку про нереальний характер господарських операцій, оскільки позивач не може нести відповідальність і контролювати подання контрагентами податкової звітності, зокрема.

Колегія суддів вважає за необхідне вказати, що згідно п. 8 ст. 19 Господарського кодексу України, забороняється вимагати від суб`єктів господарювання надання статистичної інформації та інших даних, не передбачених законом.

Враховуючи викладене, обов`язкова наявність інших документів (підтвердження кількості працюючих), окрім тих, які засвідчують факти здійснення господарських операцій, чинним законодавством не передбачена.

При цьому, достатність або недостатність такої кількості працівників для здійснення статної діяльності та виконання взятих підприємством договірних зобов`язань оцінюється засновником або керівником підприємства, а не податковим органом.

Крім того, відсутність у контрагентів позивача значних трудових ресурсів не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов`язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності; наведені обставини не позбавляють суб`єктів господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань по укладеним ним договорам.

Колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 02.04.2020 по справі № 160/93/19, за якою будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація, надана іншими контролюючими органами, в тому числі і отримана з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального закону.

З урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 26.06.2018 у справі №К/9901/27855/18, від 19.06.2018 у справі №К/9901/3749/18, від 27.03.2018 у справі № 816/809/17, збирання податкової інформації є етапом контрольно-перевірочної роботи та не передбачає здійснення контролюючим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, оскільки питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються контролюючим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов`язаних з нарахуванням і сплатою податку. Записи у інформаційних базах контролюючого органу до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, не відносяться, відповідно, сама по собі така інформація не є належним доказом по справі.

Таким чином, колегія суддів зауважує, що інформація про контрагентів позивача з автоматизованих інформаційних систем органів ДПС може бути підставою для висновків щодо реальності господарських операцій лише в сукупності з іншими доказами, що підтверджують неможливість конкретного контрагента приймати участь у здійсненні конкретної господарської операції, що в даному випадку відсутнє. Як наслідок, посилання відповідача на податкову інформацію колегія суддів не вважає достатнім доказам для висновку про нереальність здійсненних контрагентами позивача спірних господарських операцій.

Відповідно до ст.61 Конституції України юридична відповідальність має індивідуальний характер. Кожен платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Колегія суддів зазначає, що платник податків, в даному випадку позивач, не є уповноваженою особою щодо перевірки дотримання податкової дисципліни контрагентів своїх контрагентів-постачальників товару, та не має доступу до податкової інформації з автоматизованих інформаційних систем контролюючих органів, а отже не міг бути обізнаний про можливі порушення ними податкового законодавства.

При цьому колегія суддів відмічає, що обов`язок контролю за правильністю нарахування та сплати податку на додану вартість покладаються на відповідача, а не на позивача, у зв`язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит через можливі порушення податкового законодавства постачальниками товарів (послуг) по ланцюгу.

Якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) не виконав свого зобов`язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на віднесення відповідних сум до складу податкового кредиту та валових витрат у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови для такого обліку і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту та витрат.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов`язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит та праві на отримання бюджетного відшкодування. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

В обґрунтування тверджень про нереальність господарських відносин позивача з ТОВ «ТД`СОНЕТ 2020» відповідач посилається серед іншого на встановлення по «ланцюгу» оформлення підприємствами, які відповідають критеріям «ризиковості» платника податку, зокрема ТОВ «ТД`СОНЕТ 2020», ТОВ "ОРГАНІК ПРОДАКТ ГРУП", TOB "ВОРК ІНДАСТРІ", ТОВ "ЕЛЕКТРОЗАХИСТ ЛТД», ТОВ «ГОФРОТРЕЙД» податкових накладних за період з листопада 2021 року по січень 2022 року.

З приводу викладеного колегія суддів зазначає, що відповідачем не подано жодних доказів на підтвердження недобросовісності позивача, як платника податку, або можливої фіктивності його безпосередніх контрагентів (вироку по кримінальним справі щодо контрагентів позивача, в якому досліджувались господарські операції позивача з зазначеними контрагентами), не наведено будь-яких доводів щодо здійснення ТРІЗ «ТРІЗ» ЛТД розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект або інших відомостей, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб`єктів, не покладається обов`язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції. Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків.

Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов`язки іншого платника податків. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов`язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів. Навіть якщо контрагент не виконав свого зобов`язання по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Слід зауважити, що належними та допустимими в розумінні статті 124 Конституції України, положень КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (оскільки діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об`єктивною стороною злочинів, передбачених статтею 191 Кримінального кодексу України та статтею 212 Кримінального кодексу України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (оскільки наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до статей 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (оскільки відповідно до частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами, при укладанні і виконанні договорів, взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення вимог чинного законодавства.

Крім того, за правовим висновком Верховного Суду України, викладеним в постанові від 30 січня 2018 року у справі № 2а-5883/12/2670, якщо контрагент не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Зазначена позиція також узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "Булвес" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року у пункті 71 зазначив, що платник податку не повинен нести відповідальності за наслідки невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також пеню. Такі вимоги стали б надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб за відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09 січня 2007 року у справі "Інтерсплав проти України").

Отже, віднесення підприємств по «ланцюгу постачання» до переліку ризикових платників стосується не позивача, а його контрагента та не може бути безумовним свідченням нереальності господарської операції, яка є предметом доказування.

При розгляді даної справи судом апеляційної інстанції також враховано, що контрагенти позивача були зареєстрованими як платники податку на додану вартість, фактів визнання недійсними або анулювання свідоцтв про державну реєстрацію на момент здійснення господарських операцій судом не встановлено; підрядники / продавці / покупці знаходилися в Єдиному державному реєстрі, а також мали свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що викладені в акті перевірки від 28.06.2022 №1481/07/21103448 висновки відповідача, покладені в основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, ґрунтуються на припущеннях контролюючого органу щодо нереальності розглядуваної господарської операції та не підтверджуються належними доказами.

За встановлених обставин суд апеляційної інстанції вважає правомірним віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість по господарським операціям з ТОВ «ТД «СОНЕТ 2020», яке вплинуло в подальшому на визначення від`ємного значення по податку на додану вартість по реальним господарським операціям з вищевказаним контрагентом, які повністю підтверджені відповідними первинними документами, набутими у зв`язку із купівлею товарів та, відповідно, подальшою реалізацією таких товарів, а висновки про порушення позивачем вимог п. 44.1. ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст.. 200, п. 201.1 ст. 201 ПК України в частині завищення суми від`ємного значення за січень 2022 року, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на суму 42157 грн такими, що не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 18.08.2022 №3063/25010700, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені ПК України, без дотримання вимог ч. 2 ст. 2 КАС України, отже, наявні підстави для його скасування.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми процесуального права.

Керуючись ч.4 ст. 229, ч.4 ст.241, ст.ст.243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -.

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 15.03.2023 по справі № 480/5857/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Т.С. ПерцоваСудді С.П. Жигилій В.Б. Русанова Повний текст постанови складено та підписано 26.06.2023 року