Постанова

від 20.06.2023 по справі 753/13762/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2023 року місто Київ

Справа 753/13762/22

Апеляційне провадження № 22-ц/824/9770/2023

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого Желепи О.В.,

суддів: Мазурик О.Ф., Шкоріна О.І.

секретар судового засідання Ковальова В.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Сердійчука Олександра Леонідовича на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 21 квітня 2023 року (у складі судді Осіпенко Л.М., інформація щодо дати складання повного судового рішення відсутня)

в справі за скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Сердійчук Олександр Леонідович, суб`єкт оскарження: Дарницький районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, заінтересована особа Товариство з обмеженої відповідальністю «КОМПАНІЯ «ГЛОБАЛ ІНВЕСТ КОНСТАЛТІНГ», в інтересах якої діє представник - адвокат Савчук Олександр Григорович на бездіяльність державного виконавця,-

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Дарницького районного суду м. Києва зі скаргою на бездіяльність Дарницького РВ ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

У скарзі просила:

- Визнати бездіяльність начальника Дарницького РВ ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Заєць А.М., що полягає у не знятті арешту з майна боржника - ОСОБА_1 , накладеного у виконавчих провадженнях №44519573 та НОМЕР_1 протиправною;

- Зобов`язати начальника Дарницького РВ ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Заєць А.М. зняти арешт із усього майна ОСОБА_1 , яке накладене в рамках виконавчих проваджень№НОМЕР_2 та НОМЕР_1.

В обґрунтування вимог скарги скаржник вказував, що рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 31 липня 2013 року у справі № 753/5463/13 задоволено позовні вимоги ПАТ «КБ «Надра» та стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 солідарно заборгованість за Кредитним договором №6/П/99/2007-840 від 16 січня 2007 року в розмірі 1 300 123 грн 37 к.

Виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі п. 2 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження», відповідно до постанови головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції в м. Києві Тущенко Г.Л. від 20 лютого 2017 року та в порядку п. 2 ч.1 ст.47 ЗУ «Про виконавче провадження» на підставі постанови старшого державного виконавцем відділу державної виконавчої служби Дарницького РВ ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Шевченко М.Р. від 20 квітня 2015 року.

Заборгованість за кредитним договором № 6/П/99/2007-840 від 16 січня 2007 року, яка стягнута рішенням Дарницького районного суду в м. Києві від 31 липня 2013 року у справі №753/5463/13 погашена в повному обсязі, доцільність існування арештів відсутня, а їх наявність порушує права ОСОБА_1 як власника майна, тому вона змушена була звернутись до суду із даною скаргою за захистом свого порушеного права.

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 21 квітня 2023 року скаргу задоволено частково.

Зобов`язано Дарницький районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції розглянути заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Сердійчук Олександр Леонідович від 05.10.2022 про зняття арештів, накладених постановою відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції від 20 січня 2015 ркоу № НОМЕР_2 на майно ОСОБА_1 та постановою відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції від 20.02.2017 № НОМЕР_3 на майно ОСОБА_1 .

В іншій частині в задоволенні скарги відмовлено.

Не погоджуючись з такою ухвалою, представник ОСОБА_1 - Сердійчук О.Л. 05 травня 2023 року, згідно поштової відмітки, подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, якою просить скасувати оскаржувану ухвалу та прийняти нове судове рішення, яким скаргу ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ухвала є безпідставною та підлягає скасуванню, оскільки в зв`язку з тим, що борг станом на сьогоднішній день погашений, стягувач більше не має претензій до боржника, а виконавчі провадження завершені, арешт накладений на майно боржника для забезпечення виконання вже виконаного судового рішення підлягає зняттю, оскільки у подальшому відсутня необхідність в арешті майна.

Постановляючи оскаржувану ухвалу суддя Дарницького районного суду м. Києва розглянувши скаргу прийшла до висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню, судом зобов`язано Дарницький районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) розглянути заяву ОСОБА_1 про скасування арешту (хоча скаржник не просив в скарзі зобов`язати розглянути заяву про скасування арешту), мотивуючи своє рішення тим, що матеріали справи не містять інформації, що зазначена заява була отримана органами Державної виконавчої служби, хоча у відзиві на скаргу державна виконавча служба чітко заявила, що арешти з майна не буде знімати.

Крім того державна виконавча служба повідомила, що станом на сьогоднішній день всі матеріали виконавчих проваджень знищено і станом на сьогоднішній день по відношенню до ОСОБА_1 не проводяться ніякі виконавчі дії по стягненню будь-якої заборгованості.

Отже, існування арештів накладених на майно ОСОБА_1 не має ніякої необхідності, а їх існування є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 11 травня 2023 року відкрито апеляційне провадження у даній справі та надано учасникам справи 5-денний строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу з моменту отримання апеляційної скарги.

Відзив на апеляційну скаргу не подавався.

Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Представник скаржника у суді апеляційної інстанції підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились.

Про розгляд справи повідомлялись судом належним чином.

Дарницький районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) повідомлявся про розгляд справи шляхом направлення судової повістки на електронну адресу (inbox@adm.court.gov.ua), а також на поштову адресу: 02099, м. Київ, вул. Заслонова, 16.

Судова повістка ДВС отримана.

ТОВ «КОМПАНІЯ «ГЛОБАЛ ІНВЕСТ КОНСТАЛТІНГ» повідомлялось про розгляд справи шляхом направлення судової повістки на поштову адресу: 04086, м. Київ, вул.. Бакинська, 37-Г, оф.66. Судова повістка стягувачем отримана.

Відповідно до частини шостої статті 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Таким чином, сторони повідомлені про розгляд справи належним чином та у встановлений законом спосіб.

За правилами ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача Желепи О. В., пояснення представника скаржника, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

За змістом розділу 7 ЦПК України судом можуть бути визнані неправомірними дії виконавця лише за умови доведеності порушення виконавцем вимог Закону при вчиненні дії.

Статтею 447 ЦПК України визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Задовольняючи частково скаргу судом першої інстанції встановлено такі обставини. Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 31 липня 2013 року у справі № 753/5463/13 задоволено позовні вимоги ПАТ «КБ «Надра» та стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 солідарно заборгованість за Кредитним договором № 6/П/99/2007-840 від 16 січня 2007 року в розмірі 1 300 123,37 грн.

02 жовтня 2013 року Дарницьким районним судом м. Києва видано виконавчий лист № 753/5463/13, який пред`явлено до виконання до Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

28 серпня 2014 року головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Сидоренко Р.Г. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2 (а.с. 5).

20 січня 2015 року старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Шевченко М.Р. винесена постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження (а.с.6).

20 квітня 2015 року старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Шевченко М.Р. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, на підставі п. 2 ч.1 ст.47 ЗУ «Про виконавче провадження» (а.с.7).

17 листопада 2015 року старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції в м. Києві Шевченко М.Р. винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_3 (а.с.8-9).

20 лютого 2017 року головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції в м. Києві Тущенко П.Л. винесена постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження (а.с.10).

30 березня 2017 року головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції в м. Києві Тущенко П.Л. винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу, на підставі п. 2 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження» (а.с.11).

Згідно Договору про відступлення права вимоги № GL48N718070_blank від 05 серпня 2020 року який укладено між Кредитором ПАТ «Комерційний банк «Надра» та ТОВ «ФК «ДНІПРОФІНАНСГРУП», відповідно до умов якого право грошової вимоги за Кредитним договором № 6/П/99/2007-840 від 16 січня 2007 року , укладеного між ОСОБА_2 та ПАТ «КБ «Надра» разом з усіма додатками до нього (у т.ч. графіками здійснення платежів) та додатковими договорами (угодами), договорами про внесення змін, змінами та доповненнями перейшло до ТОВ «ФК «ДНІПРОФІНАНСГРУП» (49089, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Автотранспортна, буд. 2 оф. 205, код ЄДРПОУ 40696815) (а.с.24-32).

09 вересня 2020 ркоу між ТОВ «ФК «ДНІПРОФІНАНСГРУП» та ТОВ «Юридична компанія «КМ ГРУП» (м. Київ, вул. Харківське шосе, буд. 152, оф. 220, код ЕДРПОУ: 39429506) укладено Договір про відступлення права вимоги № 0909/3К, відповідно до якого право вимоги за кредитним договором № 6/П/99/2007-840 від 16 січня 2007 року, укладеного між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «Надра» перейшло ТОВ «Юридична компанія «КМ ГРУП» (а.с.33-37).

01 жовтня 2020 року між ТОВ «Юридична компанія «КМ ГРУП» та ТОВ «Компанія «ГЛОБАЛ ВЕСТ КОНСАЛТИНГ» (04086, м. Київ, вул. Бакинська, буд. 37-Г, офіс 66, код ЕДРПОУ 40936589) був укладений Договір про відступлення права вимоги № 0110-4/20, відповідно до якого право вимоги за Кредитним договором № 6/П/99/2007-840 від 16.01.2007, укладеного між ОСОБА_2 та ПАТ «КБ «Надра» перейшло до ТОВ «Компанія «ГЛОБАЛ (ВЕСТ КОНСАЛИНГ» (а.с.38-41).

З 01 жовтня 2020 року ТОВ «Компанія «ГЛОБАЛ ІВЕСТ КОНСАЛТИНГ» набуло права вимоги за Кредитним договором № 6/П/99/2007-840 від 16 січня 2007 року, який був предметом розгляду справи № 753/5463/13.

22 червня 2022 ухвалою Дарницького районного суду м. Києва задоволено заяву ТОВ «Компанія «ГЛОБАЛ ІВЕСТ КОНСАЛТИНГ» та замінено первісного стягувача ПАТ «КБ «Надра» на правонаступника ТОВ «Компанія «ГЛОБАЛ ІВЕСТ КОНСАЛТИНГ» у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа № 753/5463/13, виданого 02 жовтня 2013 року.

Вказане рішення, з урахуванням положень ч. 1 ст. 273 та ч. 1 ст. 354 ЦПК України, набрало законної сили.

Згідно довідки № 22-17 від 10 серпня 2022 року, виданої ТОВ «Компанія «ГЛОБАЛ ІВЕСТ КОНСАЛТИНГ» встановлено, що заборгованість за договором № 6/П/99/2007-840 від 16.01.2007 погашено у позасудовому порядку, претензії до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 відсутні (а.с.42).

Відповідно до витягу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 313892644 від 01 листопада 2022 року та № 305189897 від 18.07.2022 встановлено, що арешти, накладені постановою головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Сидоренко Р.Г від 20 січня 2015 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 та постановою головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції в м. Києві Тущенко П.Л. від 20 лютого 2017 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_3 на все майно ОСОБА_1 не скасовані (номер запису про обтяження: 8438170, 8438095, 19100791) (а.с.12-20).

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 звернувся до начальника Дарницького районного відділу державної виконавчої служби місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) з заявою від 05 жовтня 2022 року про зняття арештів, накладених на майно ОСОБА_1 (а.с.21,22).

Задовольняючи частково скаргу, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Сердійчук О.Л. у виконавчому провадженні, скористалась своїм правом на подання заяви до державного виконавця та 05 жовтня 2022 року звернулась із заявою, в якій просила зняти арешти, накладені постановою відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції від 20 січня 2015 № НОМЕР_2 на майно ОСОБА_1 та постановою відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції від 20 лютого 2017 року № НОМЕР_3 на майно ОСОБА_1 .

Разом із тим, всупереч вимог Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець не розглянув зазначене клопотання ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Сердійчук Олександр Леонідович та не повідомив його або боржника щодо результату розгляду цієї заяви.

Доводи державного виконавця, викладені у відзиві на скаргу також не містять відомостей про отримання заяви ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Сердійчук Олександр Леонідович від 05 жовтня 2022 року.

Дослідивши наявні в справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що вищенаведені обставини справи, які суд вважав встановленими є недоведеними та спростовуються матеріалами справи.

Так з відзиву на скаргу не вбачається, що орган виконавчої служби оспорював надходження скарги, а зміст відзиву свідчить про те, що начальник ДВС вважає, що відсутні підстави для зняття арешту у знищеному виконавчому провадженні.

Відповідно до статті 447 ЦПК України, частини першої статті 19, частини першої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» у редакції, яка діє на час звернення заявника зі скаргою, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Гарантією прав фізичних та юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних виконавців.

Тлумачення зазначених норм дозволяє зробити висновок, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. В порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту. По своїй суті ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів є недопустимим.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 5 грудня 2018 року у справі № 904/7326/17 (провадження № 12-197гс18) вказано, що «право сторони виконавчого провадження на звернення зі скаргою до суду пов`язане з порушенням прав такої сторони під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця».

Звертаючись до суду з даною скаргою, заявник, як на підставу для її задоволення, посилається на неправомірну бездіяльність Дарницького РВДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо не зняття арештів з її нерухомого майна з огляду на те, що боржниками виконано зобов`язання за рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 31 липня 2013 року у справі № 753/5463/13.

Згідно із положеннями статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до частини першої статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Схожі за змістом положенням містились у статті 25 цього ж Закону у редакції, чинній на час накладення арешту на майно боржника.

Відповідно до положень частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на момент звернення заявника до суду із цією скаргою) підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.

Згідно ч.4 ст.50 Закону України «Про виконавче провадження» (чинна на дату винесення постанови про повернення виконавчого документу стягувачу по вп №НОМЕР_2) передбачала, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження.

Також, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» (чинна на дату винесення постанови про повернення виконавчого документу стягувачу по вп НОМЕР_1) визначено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що повернення виконавчого документа стягувачу на підставі статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на час повернення виконавчих документів стягувачу по вп №НОМЕР_2) та п.2 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на час повернення виконавчих документів стягувачу по вп НОМЕР_1) не встановлювало прямого обов`язку державного виконавця знімати арешт з майна боржника.

Водночас, спір у справі, що переглядається, виник не у зв`язку з оскарженням бездіяльності у вигляді не зняття арешту державними виконавцями, які здійснювали виконавчі дії у виконавчих провадженнях №№ НОМЕР_2 та НОМЕР_4 на стадії їх завершення під час повернення виконавчих документів стягувачу у 2015 та 2017 роках.

Спір виник у зв`язку з тим, що на заяву ОСОБА_1 від 05 жовтня 2022 року про зняття арешту у зв`язку з виконанням виконавчого документу орган ДВС жодної відповіді не надав та відмовився знімати арешт.

Аналіз норм Закону України «Про виконавче провадження» щодо підстав накладення арешту на майно боржника та зняття такого арешту дає підстави дійти висновку, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який виконавець має право застосувати для забезпечення реального виконання виконавчого документа, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягає примусовому виконанню.

Водночас у разі повного виконання виконавчого документа та сплати витрат, пов`язаних з його примусовим виконанням, підстави для збереження чинності арешту майна боржника відсутні.

У справі, що переглядається, встановлено, що після повернення банку виконавчого документа про стягнення з ОСОБА_1 кредитної заборгованості особа, яка придбала право вимоги підтвердила повне виконання зобов`язань за кредитним договором та матеріали справи не містять заперечень проти зняття арешту із майна боржника.

Законом України «Про виконавче провадження» не врегульовано правовідносини щодо припинення заходів примусового виконання виконавчого документа у зв`язку з його добровільним виконанням після повернення виконавчого документа стягувачу.

Подаючи заяву про зняття арешту з майна, ОСОБА_1 вказувала, що борг погашено перед особою, яка придбала право вимоги за зобов`язанням, на виконання якого видавався виконавчий документ, у добровільному порядку поза межами виконавчих проваджень №№ НОМЕР_2 та НОМЕР_4, які є завершеними та матеріали яких знищено виконавчою службою.

За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає доцільним зняти арешт, накладений на майно боржника для забезпечення виконання вже виконаного судового рішення, оскільки у подальшому у застосуванні арешту відсутня необхідність.

Крім того, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права

Згідно зі статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Указані норми визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.

Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов`язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб`єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов`язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Зазначеними приписами саме на суд покладено виконання позитивних зобов`язань держави щодо вирішення спорів між учасниками юридичного конфлікту, які виникають між ними у відносинах власності при реалізації належних їм правомочностей.

Суд повинен реалізовувати своє основне завдання (стаття 2 ЦПК України), а саме справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спорів на засадах верховенства права з метою ефективного забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

У даній справі відмова в задоволенні скарги щодо зняття арешту, накладеного на все майно ОСОБА_1 у виконавчих провадженнях № № НОМЕР_2 та НОМЕР_4, унеможливила б у подальшому здійснення належного захисту майнових прав заявника щодо зняття арешту з його майна, оскільки чинне законодавство не регулює питання зняття обтяжень з майна боржника у випадку добровільного виконання виконавчого документа після повернення його стягувачу.

При цьому суд апеляційної інстанції вважає, що наявність протягом тривалого часу (майже 8 років) нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, а також за відсутності будь-яких відомостей стосовно рішення про стягнення виконавчого збору, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Підсумовуючи викладене колегія суддів вважає, що не зняття виконавчою службою арешту з майна боржника у виконавчому провадженні саме за обставинами цієї справи є протиправною бездіяльністю органу державної виконавчої служби, і порушене право ОСОБА_1 підлягає захисту шляхом зобов`язання ДВС зняти арешт з майна боржника.

Відповідно до частин третьої, восьмої статті 83 ЦПК України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Враховуючи добровільне погашення боржником боргу за погодженням з кредитором, відсутність виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, відсутність будь-яких відомостей стосовно рішення виконавця про стягнення з боржника виконавчого збору, наявність протягом тривалого часу не скасованого арешту на майно боржника та відсутність необхідності подальшого застосування такого арешту на майно боржника, апеляційний суд приходить до висновку про визнання бездіяльності виконавчої служби щодо не зняття арешту з майна заявника протиправною.

Викладене узгоджуються із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 01 листопада 2021 року у справі № 21/170-08, від 03 листопада 2021 року у справі № 161/14034/20 (провадження № 61-1980св21), від 22 грудня 2021 року у справі № 645/6694/15-ц (провадження № 61-18160св19), від 13 липня 2022 року у справі №2/0301/806/11(провадження № 61-3814св22).

Положеннями п. 2 ч. 2 ст. 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись вказаними нормами процесуального права, колегія суддів доходить висновку, що ухвалу суду першої інстанції необхідно скасувати з прийняттям нового судового рішення про задоволення скарги ОСОБА_1 з наведених вище підстав.

Керуючись ст. ст. 268, 367-368, 374,376, 381-384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Сердійчука Олександра Леонідовича - задовольнити.

Ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 21 квітня 2023 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Сердійчук Олександр Леонідович задовольнити.

Визнати бездіяльність начальника Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Заєць А.М., що полягає у не знятті арешту з майна боржника - ОСОБА_1 , накладеного у виконавчих провадженнях №НОМЕР_2 та НОМЕР_1 протиправною.

Зобов`язати начальника Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Заєць А.М. зняти арешт із усього майна ОСОБА_1 , яке накладене в рамках виконавчих проваджень№НОМЕР_2 та НОМЕР_1, а саме обтяження:

номер запису про обтяження: 8438170,

номер запису про обтяження: 8438095 (спеціальний розділ);

номер запису про обтяження: 19100791 (спеціальний розділ); .

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 22 червня 2023 року.

Головуючий О.В. Желепа

Судді О.Ф. Мазурик

О.І. Шкоріна