Рішення

від 21.06.2023 по справі 569/15066/22

РІВНЕНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 569/15066/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2023 року

Рівненський міський суд Рівненської області в складі:

головуючого судді - Тимощука О.Я.,

при секретарі Ковальчук О.Б.,

за участю представника позивача адвоката Романчук І.І.,

представника відповідача Гомілко Г.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Рівненський міський трест зеленого господарства» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комунального підприємства «Рівненський міський трест зеленого господарства» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку в сумі 88467,20грн., моральної шкоди в розмірі 5000,00 грн. та понесені судові витрати, що складаються з судового збору та витрат по наданню правової допомоги в розмірі 10000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що з 23.05.2016 року він працював в Комунальному підприємстві «Рівненський міський трест зеленого господарства» на посаді начальника гаража.

10.01.2022 року наказом № 114к від 31.12.2021 року його було звільнено з Комунального підприємства «Рівненський міський трест зеленого господарства» у зв`язку зі скороченням штату працівників, п. 1 ч. 1ст. 40 КЗпП України.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 20.09.2022 року по справі № 569/2176/22 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до КП «Рівненський міський трест зеленого господарства» його було поновлено на посаді начальника гаража Комунального підприємства «Рівненський міський трест зеленого господарства» з 10 січня 2022 року.

Додатковим рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 23.09.2022 року по справі № 569/2176/22 рішення суду в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 на посаді начальника гаража Комунального підприємства «Рівненський міський трест зеленого господарства» допущено до негайного виконання.

Наказом КП «Рівненський міський трест зеленого господарства» № 151-к від 26.09.2022 року його поновлено з 10.01.2022 року на посаді начальника гаража Комунального підприємства «Рівненський міський трест зеленого господарства».

Відповідно до довідки № ТР 000000017 від 11.07.2022 року його дохід з 01.11.2021 року по 31.12.2021 року склав 24 594,89 грн. (в тому числі оплата відпустки 3 439,68 грн.). Зважаючи на вимоги п б ч. 1 п. 4 розділу III Порядку обчисленнясередньої заробітної плати, затвердженоїпостановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100(в редакції станом на 26.04.2022 року), згідно якої при обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці, не враховуються одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять па пенсію, вихідна допомога, тощо, середньоденний його заробіток розраховується з суми 21 155,21 грн. за 44 робочих дні листопада грудня 2021 року та становить 480,80 грн. Таким чином середній заробіток за час вимушеного прогулу з 10.01.2022 року по 23.09.2022 року становить 88467,20 грн.: 480,80 грн. (середньоденний заробіток) * 184 (кількість робочих днів вимушеного прогулу) = 88467,20 грн.

Позивач просить стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 88 467,20 грн., моральну шкоду в сумі 5 000,00 грн. та понесені судові витрати, що складаються з судового збору та витрат по наданню правової допомоги в розмірі 10000,00 грн.

02.02.2023 року через канцелярію Рівненського міського суду Рівненської області відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги визнає частково. Вказує, що сума за розрахунками відповідача відрізняється від тої, що заявлена в позові і середній заробіток ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу становить 79 030,08 грн. При цьому зазначає, що відповідачем не заподіяно позивачу жодних моральних страждань, у зв`язку з цим відповідач просить суд позовну вимогу про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовільнити частково з урахуванням заперечень зазначених у відзиві, а у задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди відмовити. Крім того відповідач зазначає, що сума заявлених витрат позивача на правову допомогу є завищеною та неспівмірною із затраченим часом адвоката та наданими послугами.

03.05.2023 року через канцелярію Рівненського міського суду Рівненської області позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог, в якій зазначає, що після його звернення з даним позовом до суду КП «Рівненський міський трест зеленого господарства» йому було в повному обсязі погашено заборгованість з виплати заробітку за час вимушеного прогулу. Однак, відповідачем не відшкодовано витрати на оплату правничої допомоги та моральну шкоду заподіяну невиплатою йому заробітку за час вимушеного прогулу. В зв`язку з чим просить стягнути з Комунального підприємства «Рівненський міський трест зеленого господарства» на його користь моральну шкоду в сумі 5 000,00 грн., понесені судові витрати по справі, що складаються з судового збору та витрат по наданню правової допомоги в сумі 4 000,00 грн.

Представник позивача адвокат Романчук І.І. в судовому засіданні зменшені позовні вимоги підтримала та просить їх задоволити.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечила щодо задоволення зменшених позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позов. Крім того вказала, що витрати на правничу допомогу є неспівмірними зі складністю справи та жодних моральних страждань ОСОБА_1 не зазнавав.

Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали справи та врахувавши обставини у справі, суд прийшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що 10.01.2022 року наказом № 114к від 31.12.2021 року ОСОБА_1 було звільнено з Комунального підприємства «Рівненський міський трест зеленого господарства» у зв`язку зі скороченням штату працівників на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 20.09.2022 року по справі № 569/2176/22 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до КП «Рівненський міський трест зеленого господарства» поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника гаража Комунального підприємства «Рівненський міський трест зеленого господарства» з 10 січня 2022 року.

Додатковим рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 23.09.2022 року по справі № 569/2176/22 рішення суду в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 на посаді начальника гаража підрозділу гараж Комунального підприємства «Рівненський міський трест зеленого господарства» допущено до негайного виконання.

Наказом КП «Рівненський міський трест зеленого господарства» № 151-к від 26.09.2022 року ОСОБА_1 поновлено з 10.01.2022 року на посаді начальника гаража підрозділу гараж Комунального підприємства «Рівненський міський трест зеленого господарства».

Відповідно до довідки № ТР 000000017 від 11.07.2022 року дохід ОСОБА_1 з 01.11.2021 року по 31.12.2021 року склав 24594,89 грн.

Судом встановлено, що на виконання наказу КП «Рівненський міський трест зеленого господарства» від 03.11.2022 року № 48-ОС «Про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу», відповідно до платіжних інструкцій від 01.03.2023 року № 6714, 27.03.2023 року № 6724 та 26.04.2023 року № 6745 ОСОБА_1 перераховано 69030,08 грн.

Таким чином, середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 11.01.2022 року по 25.09.2022 року відповідачем було виплачено ОСОБА_1 протягом з січня 2023 року по квітень 2023 року, тобто після звернення ОСОБА_1 12.10.2022 року з позовом до Рівненського міського суду Рівненської області про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Статтею 43 Конституції Українипередбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

В розумінні Європейського Суду з прав людини мирне володіння своїм майном включає не тільки "класичне" право власності, яке розглядається в Україні, а й до прикладу, виплати за трудовим договором та інші виплати.

Статтею 237-1 Кодексу законів України про працю встановлено, що якщо порушення законних прав працівника призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя то власник або уповноваженим ним органом моральної шкоди повинен відшкодувати працівнику моральну шкоду.

Пунктом 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 4 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", звернено увагу судів, що відповідно дост. 237 КЗпП(набрала чинності 13 січня 2000 р.) за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновлення становища, яке існувало до порушеного права, так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганнями на її трудові права та інтереси.

При цьому, суд враховує, що моральну шкоду, зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного страждання. Діюче законодавство не містить визначення способів обчислення її розміру. Зважаючи на це будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

За таких обставин з урахуванням характеру правопорушення, глибини душевних страждань позивача, враховуючи вимоги розумності і справедливості, суд визначає відшкодування завданої позивачу моральної шкоди у розмірі 1 500,00 грн., яка підлягає стягненню з відповідача.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до п. 1 ч. 3ст. 133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами у порядку, визначеномустаттею 137 Цивільного процесуального кодексу України. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Як зазначено у ч.ч. 4-6 вказаної статті розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Також суд зазначає, що відповідно дост. 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в ст. 1 вищевказаного Закону, згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (ст. 1 вищевказаного Закону).

За приписамист. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"видами адвокатської діяльності є, зокрема надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Пунктом 3.2рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 року № 23-рп/2009передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

З викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо (аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року по справі № 826/1216/16).

Приписамист. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність"передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно з висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, зробленим у постанові від 06.03.2019 року по справі № 922/1163/18, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписамист. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Крім того, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено. (Правова позиція Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду згідно з Постановою від 15 червня 2021 року у справі № 159/5837/19 «Щодо витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції»).

Так, на підтвердження здійснених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача адвокатом Романчук І.І. надано копію Договору-доручення про надання правової допомоги від 28.09.2022 року та Акт наданих послуг від 03.10.2022 року.

Згідно Акту наданих послуг від 03.10.2022 року за складання позовної заяви про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу вартість становить 4 000,00 грн.

Таким чином судом встановлено, що позивач отримав правничу допомогу.

Представник відповідача вважає, що вказані витрати є завищеними, тобто неспівмірними зі складністю судової справи та обсягом наданих адвокатом послуг.

Суд звертає увагу, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони допускається виключно у випадках, визначених Законом, та можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам.

Водночас необхідно зазначити, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат в зазначеному розмірі, адже цей розмір має бути не лише доведений та документально обґрунтований, але й відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02.07.2020 року по справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19) та від 31.07.2020 року по справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19).

Враховуючи складність справи, обсяг наданої адвокатом правової допомоги, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, слід дійти висновку про необхідність зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 2 000, 00 грн.

Крім того, відповідно дост. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що встановлений законом на 1 січня 2022 року становить 2481,00 грн.

За змістомст. 4 Закону України "Про судовий збір"ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою встановлюється у розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Суд зазначає, що позовна вимога про відшкодування моральної шкоди, визначена у грошовому вимірі, є майновою вимогою, а отже, судовий збір підлягає стягненню як за вимогу майнового характеру.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 28.11.2018 року по справі №761/11472/15-ц.

Отже, при зверненні до суду з даним позовом позивач повинен був сплатити судовий збір за таку вимогу в сумі 992, 40 грн. Проте, останнім помилково було сплачено судовий збір у більшому розмірі, ніж встановлено законом в сумі 2 481, 00 грн.

Пунктом 1 ч. 1ст. 7 Закону України "Про судовий збір"передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

За наведеного, суд роз`яснює позивачу, що останній не позбавлений можливості подати відповідне клопотання до суду про повернення надмірно сплаченого судового збору в розмірі 1 488, 60 грн.

Крім того з відповідача на користь позивача на підставі ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору за позовну вимогу про стягнення моральної шкоди пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 297,60 грн. (1500, 00 грн. х 992, 40 грн./5 000 грн.).

Керуючись статтями 12,13,76-89,137, 141, 259, 263-265, 273, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 доКомунального підприємства«Рівненський міськийтрест зеленогогосподарства» простягнення моральноїшкоди задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства«Рівненський міськийтрест зеленогогосподарства» (33027, м. Рівне, вул. Київська, 64, код ЄДРПОУ 05506230) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) моральну шкоду в розмірі 1 500, 00 (одна тисяча п`ятсот) гривень 00 копійок.

Стягнути з Комунального підприємства«Рівненський міськийтрест зеленогогосподарства» (33027, м. Рівне, вул. Київська, 64, код ЄДРПОУ 05506230) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) витрати по сплаті судового збору в розмірі 297,60 грн. та понесені витрати на правничу допомогу в розмірі 2 000,00 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду через Рівненський міський суд шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 виданий Київським РВ Сімферопольського МУ ГУМВС України в АР Крим від 04.06.2008 року, адреса проживання: АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Комунальне підприємство«Рівненський міськийтрест зеленогогосподарства» (33027, м. Рівне, вул. Київська, 64, код ЄДРПОУ 05506230).

Суддя Рівненського

міського суду О.Я.Тимощук