Рішення

від 13.06.2023 по справі 441/760/23

ГОРОДОЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

441/760/23 2/441/379/2023

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.06.2023 м. Городок

Городоцький районний суд Львівської області в складі:

головуючого-судді Малахової-Онуфер А.М.

з участю секретаря судового засідання Іваськевич А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Городок Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Т-Вест» про стягнення боргу за договором про переведення боргу за договором про поворотну фінансову допомогу, -

в с т а н о в и в :

адвокат Комарницька Н.В. в інтересах ОСОБА_1 , 06.04.2023 звернулася в суд з позовом до ТОВ «Т-Вест» про стягнення 1160950 грн. 11 коп. боргу за договором про переведення боргу за договором про поворотну фінансову допомогу від 12.05.2021 мотивуючи тим, що 15.05.2017, 04.09.2017 та 27.11.2017 між позивачем та ТОВ «SG SMART GROUP» укладено низку договорів про поворотну фінансову допомогу, згідно яких ОСОБА_1 надав ТОВ «SG SMART GROUP» поворотну фінансову допомогу в розмірі 50000,00 злотих, 49000,00 злотих, 82000,00 злотих та 300000,00 злотих відповідно, станом на 12.05.2021 зобов`язання ТОВ «SG SMART GROUP» з повернення поворотної фінансової допомоги перед позивачем з урахуванням часткового виконання Товариством своїх зобов`язань становило 136743,24 злотих, що 12.05.2021 між ТОВ «SG SMART GROUP», ТОВ «Т-Вест» та ОСОБА_1 , укладено договір про переведення боргу, згідно умов якого частково припинивши грошові зобов`язання між ТОВ «SG SMART GROUP» та ТОВ «Т-Вест» у частині, рівній розмірам усіх поворотних фінансових допомог наданих позивачем та не повернутих вчасно, ТОВ «SG SMART GROUP» передало ОСОБА_1 право вимоги до ТОВ «Т-Вест» за Контрактом №2 від 15.05.2020 на суму 136743,24 злотих (загальна сума боргу ТОВ «Т-Вест» перед ТОВ «SG SMART GROUP» на 12.05.2021 згідно Контракту №2 від 15.05.2020 становила 185791,68 злотих), що заборгованість відповідача перед позивачем на 06.04.2023 добровільно не погашено, інше. Просила стягнути з ТОВ «Т-Вест» на користь ОСОБА_1 борг в сумі 136743,24 злотих, що на момент подання позовної заяви до суду, еквівалентно 1160950 грн. 11 коп. та судові витрати у справі.

Ухвалою судді від 11.04.2023 позовну заяву прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження, а 18.05.2023 ухвалою суду підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду по суті (а.с. 17, 28).

Представник позивача Комарницька Н.В. у заяві від 15.05.2023 вимоги підтримала, просила про розгляд справи за її відсутності та за відсутності позивача ОСОБА_1 (а.с. 26).

Представник відповідача директор ТОВ «Т-Вест» Пунько В.С. у відзиві від 25.04.2023 позов визнав, просив про розгляд справи за відсутності представника, на підставі ч. 1 ст. 142 ЦПК України просив повернути позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши заяву, матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд доходить наступного висновку.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 означеного Кодексу, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 статті 520 ЦК України передбачено, що боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Форма правочину щодо заміни боржника у зобов`язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу (ч. 1 ст. 521 ЦК України).

Згідно ч. 1, 2 ст. 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

В постанові Верховного Суду від 28.08.2019 у справі №140/125/17 зазначено, що правовою основою для отримання позики або поворотної фінансової допомоги є договір позики. За своєю цивільно-правовою природою та юридичним змістом договір про надання поворотної фінансової допомоги є договором позики.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобовязується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менше, як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника.

Частиною 3 ст.533ЦК України передбачено, що використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобовязаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти їх справжню правову природу, незважаючи на найменування документа, і залежно від установлених обставин робити відповідні правові висновки (постанова Верховного суду Укрїни від 12 квітня 2017 року у справі №6-487цс17).

Відповідно до ч. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до статті 604Цивільного кодексуУкраїни зобов`язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов`язання новим зобов`язанням між тими ж сторонами (новація).

Із змісту заяви від 06.04.2023 убачається, що між позивачем та ТОВ «SG SMART GROUP» укладено: 15.05.2017 договір про поворотну фінансову допомогу, згідно якого ОСОБА_1 надав ТОВ «SG SMART GROUP» поворотну фінансову допомогу в розмірі 50000,00 злотих; 15.05.2017 договір про поворотну фінансову допомогу, згідно якого ОСОБА_1 надав ТОВ «SG SMART GROUP» поворотну фінансову допомогу в розмірі 49000,00 злотих; 04.09.2017 договір про поворотну фінансову допомогу, згідно якого ОСОБА_1 надав ТОВ «SG SMART GROUP» поворотну фінансову допомогу в розмірі 82000,00 злотих; 27.11.2017 договір про поворотну фінансову допомогу, згідно якого ОСОБА_1 надав ТОВ «SG SMART GROUP» поворотну фінансову допомогу в розмірі 300000,00 злотих.

Згідно укладеного 12.05.2021 між ТОВ «SG SMART GROUP», ТОВ «Т-Вест» та ОСОБА_1 договору про переведення боргу, частково припинивши грошові зобов`язання між ТОВ «SG SMART GROUP» та ТОВ «Т-Вест» у частині, рівній розмірам усіх поворотних фінансових допомог наданих позивачем та не повернутих вчасно, ТОВ «SG SMART GROUP» передало ОСОБА_1 право вимоги до ТОВ «Т-Вест» за Контрактом №2 від 15.05.2020 на суму 136743,24 злотих (загальна сума боргу ТОВ «Т-Вест» перед ТОВ «SG SMART GROUP» на 12.05.2021 згідно Контракту №2 від 15.05.2020 становила 185791, 68 злотих).

Разом з цим, позивачем ОСОБА_1 не доведено ані факту передачі грошових коштів ТОВ «SG SMART GROUP», ані наявності їх у позивача на час укладення відповідних договорів, ані взагалі факту укладення таких договорів між сторонами.

Договір про переведення боргу від 12.05.2021 та Лист-вимога від 30.12.2022 без долучення копій Договорів про поворотну фінансовудопомогу від15.05.2017,04.09.2017та від27.11.2017відповідно,копії Контракту №2 укладеного 15.05.2020 між ТОВ «SG SMART GROUP» та ТОВ «Т-Вест», а також платіжних документів (платіжних доручень, фіскальних чеків, інше), які б свідчили про передачу/перерахування грошових коштів між сторонами, не можуть слугувати достатніми доказами для підтвердження обставин справи, на які, як на підставу позову покликається позивач.

Такий висновок зробив також Верховний Суд у постанові від 12 вересня 2019 року у справі №520/5889/18 та постанові від 22 лютого 2023 року у справі №638/5333/19.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та іншихобставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст.81ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Згідно ч. 2 ст. 89 ЦПК України, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» від 26 червня 2008 року, принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи, що позивачем не надано достатніх доказів, які у своїй сукупності давали б змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування, а також те, що судове рішення не може грунтуватися на припущеннях, у позові ОСОБА_1 слід відмовити.

Саме по собі визнання позову відповідачем, не може слугувати підставою для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 (постанова Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі №675/2136/19).

Більше того, відповідно до положень ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд приймає рішення про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову.

Керуючись ст. 4, 5, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 206, 247, 259, 263, 265, 280-283, 354 ЦПК України, ст. 513, 520, 521, 530, 533, 604, 612, 628, 1046, 1047, 1049 ЦК України, суд, -

в и р і ш и в :

у позові ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Т-Вест» про стягнення боргу за договором про переведення боргу за договором про поворотну фінансову допомогу - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

С у д д я А.М.Малахова-Онуфер