Ухвала

від 23.06.2023 по справі 405/859/22

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КІРОВОГРАДА

Справа № 405/859/22

провадження № 1-кс/405/2070/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.06.2023 м. Кропивницький

слідчий суддяЛенінського районногосуду м.Кіровограда ОСОБА_1 ,за участюсекретаря судовогозасідання ОСОБА_2 ,прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 тайого захисника-адвоката ОСОБА_5 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кропивницькому клопотання слідчого відділу СУ ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_6 у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06 вересня 2021 року № 12021120000000240 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 27, ч.4 ст.240 КК України, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українцю, громадянину України, уродженцю с. Червонокамянка, Олександрійського району, Кіровоградської області, одруженому, з середньою освітою, зареєстрованому та проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимому,

ВСТАНОВИВ:

слідчий відділу СУ ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_6 за погодження з прокурором відділу Кіровоградської обласної прокуратури ОСОБА_7 звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) діб.

Прокурор у судовому засіданні клопотання підтримав в повному обсязі, просив задовольнити.

Захисник та підозрюваний у судовому засіданні надали пояснення, згідно яких заперечували щодо задоволення клопотання. Захисник пояснив, що 07.06.2023 року слідчим суддею вже розглядалося аналогічне клопотання та за результатами розгляду постановлено ухвалу про відмову в задоволенні клопотання, але пояснив, що відмовлено було з підстав не повноважності прокурора.

Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, заслухавши доводи прокурора, захисника та підозрюваного, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та в зв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступних висновків.

Згідно з витягом з Єдиногореєстру досудовихрозслідувань, (кримінальне провадження №12021120000000240 від 06.09.2021року, правова кваліфікація кримінальних правопорушень - ч. 3ст.191, ч.4 ст.240КК України)органом досудового розслідування даного кримінального правопорушення є ГУНП в Кіровоградській області (а.к. 18-19).

31.05.2023 ОСОБА_4 вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.27 ч. 4 ст. 240 КК України (а.к. 50-69).

Підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом (ст. 2 КК України).

Відповідно до ст.12 КК України злочин, передбачений ч. 4 ст. 240 КК України у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 є тяжким злочином, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років.

Щодо обґрунтованості підозри:

Під час розгляду клопотання слідчий суддя встановив, що органом досудового розслідування ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 240 КК України. Його причетність до оголошеної підозри підтверджується протоколом обшуку від 02.08.2022 (а.к. 38-49), повідомленням про підозру (а.к. 50-69), протоколом огляду від 15.11.2021 (а.к.109-114), протоколом про проведення НСРД (а.к. 130-131), висновком експерта (а.к. 132-141), протоколом про проведення НСРД (а.к. 143-144), протоколом додаткового допиту свідка (а.к. 145-149), протоколом додаткового допиту свідка (а.к. 150-153), протоколом додаткового допиту свідка (а.к. 154-157), висновком експерта (а.к. 163-174).

За практикою ЄСПЛ розумна підозра у вчиненні кримінального правопорушення, про яку йдеться у статті 5 (підпункт «с» пункту 1) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Також ЄСПЛ у своїй практиці неодноразово зазначав, що факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення.

Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення, відповідно обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

Термін «обґрунтована підозра», згідно практики Європейського суду з прав людини ( надалі ЄСПЛ) у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 р., означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа про яку йдеться мова, могла вчинити правопорушення.

Для цілей повідомлення особі про підозру стандарт «достатніх підстав (доказів)» передбачає наявність доказів, які лише об`єктивно пов`язують підозрюваного з певним кримінальним правопорушенням (демонструють причетність до його вчинення) і є достатніми, щоб виправдати подальше розслідування для висунення обвинувачення або спростування такої підозри (рішення ЄСПЛ у справах «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28.10.1994 та «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990).

Рівень обґрунтованості, доведеності підозри (обвинувачення) має корелюватися зі ступенем обмеження прав і свобод підозрюваного, що випливають (можуть бути пов`язані) із прийняття відповідного процесуального рішення (вчинення процесуальної дії): чим більшим є втручання в права, свободи і законні інтереси людини, тим більшою має бути «вага» і «якість» доказів, якими обґрунтовується її причетність до скоєння відповідного кримінального правопорушення. При цьому стандарти доказування (переконання) поступово зростають з перебігом ефективного розслідування та потребують більш глибокого обґрунтування, що повного мірою узгоджується із об`єктивним розширенням можливостей сторони обвинувачення в цьому напрямку.

Слідчий суддя також зазначає, що оскільки чинне законодавство не розкриває поняття обґрунтованості підозри, враховуючи ст. 8, 9 КПК України, слід керуватися позиціями Європейського суду з прав людини. З точки зору практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри це певний стандарт доказування, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182). При чому факти, які викликали підозру, не обов`язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для того, щоб не лише обґрунтувати засудження, а й пред`явити обвинувачення, що є наступною стадією в процесі розслідування кримінальної справи (рішення у справі «Murrаyv. UnitedKingdom», 14310/88, 28.10.1994, п. 55).

Необхідно зауважити, що на даному етапі провадження слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих відомостей повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів. Відповідно до ч. 4 ст.193КПК України за клопотанням сторін або за власною ініціативою слідчий суддя має право дослідити будь-які матеріали, що мають значення для вирішення питання про застосування запобіжного заходу. В світлі конкретних обставин даного клопотання досліджених матеріалів достатньо для того, щоб в рамках судового контролю, який здійснюється слідчим суддею при розгляді питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, дійти висновку про наявність обґрунтованої підозри.

Таким чином, наявні матеріали на думку слідчого судді свідчать, що існують факти та інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача, що ОСОБА_4 міг вчинити кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст. 240 КК України.

У відповідності до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідноз ч. 1ст.7КПК України змістта формакримінального провадженняповинні відповідатизагальним засадамкримінального провадження,до яких,зокрема,відносяться: верховенствоправа; законність; рівність передзаконом ісудом; повага долюдської гідності; презумпціяневинуватості тазабезпечення доведеностівини; змагальність сторінта свободав поданніними судусвоїх доказіві удоведенні передсудом їхпереконливості; безпосередність дослідження показань, речей і документів.

Щодо ризиків передбачених ст. 177 КПК України:

метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3)незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно з клопотанням про застосування до підозрюваного запобіжного заходу, слідчий та прокурор вказали на наявність ризиків, передбачених п.п.1, 2, 3, 4 та 5 ст. 177 КПК України.

Але зважаючи на висновки Європейського суду з прав людини, зокрема, по справах «Смирнова проти Російської Федерації», «Летельєр проти Франції», «Вемгофф проти Німеччини», відповідно до яких тримання особи під вартою можливе лише у виняткових чотирьох випадках: при ризику неявки обвинуваченого на судовий розгляд; при ризику перешкоджання з боку обвинуваченого, у випадку його звільнення, процесові здійснення правосуддя, при ризику вчинення ним подальших правопорушень, при ризику вчинення ним подальших правопорушень, при ризику спричинення ним порушень громадського порядку. Усі чотири ризики мають бути реальними і обґрунтованими, аргументи на цей предмет не повинні бути загальними та абстрактними.

Також, відповідно до рішення у справі «Клішин протии України» зазначено, що наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер, та доводитися відповідними доказами.

Перевіряючи доводи прокурора на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, слідчий суддя приходить до висновку про наявність підстав вважати, що з огляду на обставини кримінального провадження та тяжкість інкримінованого підозрюваному правопорушення, на даний час існує лише один ризик, а саме: ризик того, що підозрюваний ОСОБА_8 може незаконно впливати на свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , що вже допитані у проваджені і дають викривальні свідчення так і тих, що підлягають встановленню та допиту, зокрема і серед працівників філії «Олександрійська ДЕД», з метою зміни та дачі показів останніми на його користь.

Оцінюючи обґрунтованість даного ризику, слідчий суддя виходить із передбаченої кримінальним процесуальним законом процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК), оскільки жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Так, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

За таких обставин, оскільки допит свідків на стадії судового розгляду у цьому кримінальному провадженні ще не здійснено, то слідчий суддя погоджується з тим, що доведеним є ризик незаконного впливу підозрюваним ОСОБА_4 на свідків в даному кримінальному провадженні, з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними показань.

Отже, під час розгляду клопотання, слідчий суддя встановив наявність лише одного ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст. 177 КК України.

Інші ризики на які слідчий та прокурор посилалися у клопотанні та під час судового розгляду клопотання прокурором не доведені. Тобто, на підтвердження більшості, передбачених в клопотанні ризиків прокурором не було надано жодного доказу.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченимстаттею 177цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу (ч. 1 ст. 183 КПК України).

Згідно п.3 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 25.04.2003 року «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання та досудового слідства» запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обирається за наявності підстав вважати, що інші запобіжні заходи не можуть забезпечити виконання підозрюваним, обвинуваченим процесуальних обов`язків, що випливають із ч.5 ст.194 КПК України і його належної поведінки.

Суд у рішенні по справі «Белчев протии Болгарії» наголосив, що обґрунтування будь-якого періоду позбавлення свободи повинно бути переконливо доведено державними органами.

Кримінальний процесуальний закон покладає аналогічний обов`язок на сторону обвинувачення, зазначаючи, що останнямає довести суду, крім обґрунтованості обвинувачення та наявності ризиків не процесуальної поведінки особи, ще й неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу.

У рішеннх ЄСПЛ «Панченко проти Росії», «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Худойоров проти Росії», «Рохліна проти Росії» зазначається, що не може бути підставою для тримання підозрюваного під вартою, очікування призначення йому покарання у виді позбавлення свободи .

Згідно ч.4 ст.194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбаченіпунктами 1та2 частини першоїцієї статті, але не доведе обставини, передбаченіпунктом 3 частини першоїцієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбаченічастинами п`ятоюташостоюцієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Мотивуючи неможливість застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання встановленим ризикам, слідчий в своєму клопотанні про застосування запобіжного заходу тримання під вартою та прокурор в судовому засіданні під час розгляду клопотання слідчого застосовують загальні твердження, без належної аргументації з посиланням на певні обставини, а тому фактично не довели доцільність застосування до ОСОБА_4 виключно запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а також те, що жоден із більш м`яких, ніж тримання під вартою, запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, тобто, слідчий суддя приходить до переконливого висновку про те, що стороною обвинувачення не надано доказів, достатніх, щоб переконати суд у необхідності застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід саме у вигляді тримання під вартою.

Слідчий суддя при вирішенні питання про застосування ОСОБА_4 запобіжного заходу також враховує те, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ (ч.5 ст.9 КПК). Так, згідно правової позиції ЄСПЛ, викладеної у пункті 80 рішення від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України», при розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов`язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 178 ККПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених устатті 177цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини: вагомість наявнихдоказів провчинення підозрюваним,обвинуваченим кримінальногоправопорушення; тяжкістьпокарання,що загрожуєвідповідній особіу разівизнання підозрюваного,обвинуваченого винуватиму кримінальномуправопорушенні,у вчиненніякого вінпідозрюється,обвинувачується; вік тастан здоров`япідозрюваного,обвинуваченого; міцністьсоціальних зв`язківпідозрюваного,обвинуваченого вмісці йогопостійного проживання,у томучислі наявністьв ньогородини йутриманців; наявністьу підозрюваного,обвинуваченого постійногомісця роботиабо навчання; репутаціюпідозрюваного,обвинуваченого; майновийстан підозрюваного,обвинуваченого; наявність судимостейу підозрюваного,обвинуваченого; дотримання підозрюваним,обвинуваченим умовзастосованих запобіжнихзаходів,якщо вонизастосовувалися донього раніше; наявністьповідомлення особіпро підозруу вчиненнііншого кримінальногоправопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Відповіднодо ч.1,2ст.181КПК Українидомашній арештполягає взабороні підозрюваному,обвинуваченому залишатижитло цілодобовоабо упевний періоддоби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Домашній арешт являє собою позбавлення свободи в розумінні підпункту «с» пункту 1 статті 5 Європейської конвенції з прав людини (пункт 17 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Вітторіо та Луіджи Манчіні проти Італії», «Лавентс проти Латвії»).

З урахуванням встановлених обставин, пояснень прокурора, підозрюваного та його захисника, а також практики ЄСПЛ, враховуючи наявний ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України, не дивлячись на обґрунтування пред`явленої підозри у зв`язку з тим, що обставини кримінального провадження перевіряються, особа підозрюваного є соціально адаптованою, характеризується виключно позитивно, займається волонтерською діяльністю, раніше не судимий, має постійне місце проживання, зважаючи на те, що більшість ризиків стороною обвинувачення недоведена, слідчий суддя вважає, що необхідним запобіжним заходом, що може забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та запобігти встановленим ризикам є домашній арешт у певний період доби.

Щодо повноваження прокурорів, слідчий суддя відмічає, що прокурором у судовому засіданні надано постанову першого заступника керівника Кіровоградської обласної прокуратури ОСОБА_13 про зміну групи прокурорів у кримінальному провадженні №12021120000000240 від 06.09.2021 року, якою включено до групи прокурора відділу Кіровоградської обласної прокуратури ОСОБА_7 , який погодив клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_4 та прокурора відділу Кіровоградської обласної прокуратури ОСОБА_3 , який приймав участь у судовому засіданні.

Отже, з урахуванням встановлених обставин, думки прокурора, захисника, підозрюваного, з метоюзабезпечення належноїпроцесуальної поведінкипідозрюваного тауникненню встановленихризику,передбаченого п.3ч.1ст.177КПК України,та того,що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюєтьсяу вчиненнітяжкого кримінальногоправопорушення, слідчийсуддя вважаєза можливезастосувати допідозрюваного ОСОБА_4 запобіжнийзахід непов`язаний зтриманням підвартою,а самедомашній арешт,який єдостатнім запобіжнимзаходом тазабезпечить виконанняпідозрюваним покладенихна ньогопроцесуальних обов`язків,заборонивши підозрюваномузалишати житлов певнийчас доби та поклавши на нього обов`язки передбачені ч.5 ст.194 КПК України, в межах строку досудового розслідування, тобто до 31.07.2023 року.

Таким чином, клопотання слідчого підлягає частковому задоволенню.

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого задовольнити частково.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід домашній арешт, який полягає у забороні підозрюваному у період часу з 22.00 год. до 06.00 год. щоденно, до 31.07.2023 року, залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 .

Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 обов`язки, а саме:

1) прибувати до слідчого, прокурора та слідчого судді, суду за першою вимогою;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

4) утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні;

5) здати на зберігання до відповідного територіального органу Управління Державної міграційної служби у Кіровоградській області паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити ОСОБА_4 , що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з`являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на неї зобов`язань.

Контроль за виконанням ОСОБА_4 покладених на нього обов`язків покласти на СУ ГУНП в Кіровоградській області.

Строк дії ухвали, запобіжного заходу та покладених на підозрюваного обов`язків визначити до 31.07.2023 року.

Ухвала може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_14