Рішення

від 20.06.2023 по справі 595/709/23

БУЧАЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 595/709/23

Провадження № 2/595/209/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.06.2023

Бучацький районний суд Тернопільської області

у складі: головуючого судді Тхорик І.І.

з участю секретаря судового засідання Шпуняр О.В.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Бучач цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про встановлення факту, що має юридичне значення та тлумачення заповіту,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник адвокат Оринник Н.С., звернувся в суд з даним позовом до ОСОБА_2 , в якому просить встановити факт належності йому заповіту, складеного ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на ім`я сина, ОСОБА_1 , який посвідчений 04 лютого 2011 року секретарем виконавчого комітету Бобулинської сільської ради Бучацького району Тернопільської області і зареєстрований у реєстрі за №6. Окрім того, просить розтлумачити зміст вищевказаного заповіту, а саме, волю заповідача щодо Державних актів на право власності на земельну ділянку серії ЯА №389752 та ЯА №449919, необхідно розуміти так: ОСОБА_3 заповіла земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровими номерами 6121280900:01:001:0023 та 6121280900:01:001:0930, право власності на які посвідчуються Державними актами на право власності на земельну ділянку серії ЯА №389752 та ЯА №449919 своєму сину, ОСОБА_1 .

В обґрунтування заявлених вимог позивач ОСОБА_1 зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла його мати ОСОБА_3 , що стверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 . Після смерті останньої залишилося спадкове майно, до якого входять: земельна ділянка з кадастровим номером 6121280900:01:001:0023, площею 1,78 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Бобулинської сільської ради, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯА №389752; земельна ділянка з кадастровим номером 6121280900:01:001:0930, площею 0,12 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Бобулинської сільської ради, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯА №449919. Вказує, що на час смерті його матері ОСОБА_3 остання проживала та була зареєстрована по АДРЕСА_1 . Разом із нею, на час відкриття спадщини, проживали наступні особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 . За життя ОСОБА_3 склала заповіт, зареєстрований в реєстрі під №6 від 04 лютого 2011 року, у якому заповіла житловий будинок та господарські споруди, які знаходяться в АДРЕСА_2 , а також Державні акти на земельні ділянки серії ЯА №389752 та серії ЯА №449919, йому, своєму сину, ОСОБА_1 . Так, після смерті ОСОБА_3 він звернувся до нотаріуса для оформлення спадкових прав, однак нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, оскільки у заповіті спадкоємцем вказано ОСОБА_1 , тоді як за оформленням спадщини звернувся ОСОБА_1 . Окрім того, нотаріус зазначила, що у заповіті заповідаються державні акти на земельні ділянки (документ), а не майно. Відтак, через описку у написанні по батькові спадкоємця у заповіті, а також неправильне зазначення майна, що заповідається, він, позивач по справі, немає можливості оформити спадкові права на земельну ділянку. Вказує, що у позасудовому порядку неможливо внести зміни до заповіту, оскільки заповідач померла. Одночасно вказує, що до спадкоємців І черги, у разі неможливості встановлення факту належності заповіту, відносяться батьки, другий з подружжя та діти. Вказує, що батько позивача ОСОБА_7 помер ще у молодому віці і йому не відома дата народження та смерті останнього, записів у погосподарських книгах про нього не збереглося, у зв`язку з чим подати запит у державний архів Тернопільської області для отримання відомостей про його смерть немає можливості. Його сестра ОСОБА_8 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , що вбачається зі свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 . Відтак, єдиним спадкоємцем І черги спадкування за законом є його рідний брат, ОСОБА_2 . З відповіді Бучацького відділу РАЦС від 22.04.2023 вбачається родинний зв`язок між померлою ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . За наведених обставин, просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою судді Бучацького районного суду Тернопільської області від 16 травня 2023 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у підготовчому судовому засіданні.

Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_9 , в судове засідання не з`явилися, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи. У позовній заяві позивач просив розгляд справи проводити за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_2 в зал судового засідання не прибув, у поданій до суду письмовій заяві просить справу слухати у його відсутності. Одночасно вказав, що ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 є їхньою з позивачем матір`ю і йому було відомо про складений нею заповіт. Позов ОСОБА_1 визнає у повному обсязі та просить задовольнити.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Суд, дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи із наступних підстав.

Відповідно до частини статті 2ЦПКУкраїни завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною 1статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно з частиною першою статті 1296 Цивільного кодексу України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Відповідно до вимог пункту 2 частини першої статті 49 Закону України «Про нотаріат», який узгоджується з положеннями пункту 1 глави 13 розділу І «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії.

Як вбачається із довідки приватного нотаріуса Чортківського районного нотаріального округу Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Іванів Л.І. №65/01-24 від 01 травня 2023 року, ОСОБА_1 , який звернувся із заявою про відкриття спадкової справи та видачу свідоцтв про право на спадщину за заповітом на земельні ділянки, після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 , відмовлено, оскільки у змісті заповіту, посвідченого Бобулинською сільською радою Бучацького району Тернопільської області 04.02.2011, зареєстрованого в реєстрі за №6, та записаного зі слів заповідача ОСОБА_3 , міститься її розпорядження на випадок її смерті, в якому вона заповідає ОСОБА_1 , житловий будинок та господарські споруди, які знаходяться в АДРЕСА_2 , а також Державні акти на земельні ділянки серії ЯА №389752, ЯА №449919. Відтак, через описку у написанні по батькові спадкоємця у заповіті, а також неправильне зазначення майна, що заповідається, позивачу було відмовлено у відкритті спадкової справи та видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

У частині першої статті 81 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Пунктом 6 ч. 1ст. 315 ЦПК Українивизначено, що суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Згідно п.12Постанови Пленуму ВСУвід 31.03.1995 № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», при розгляді справи про встановлення відповідно до п.6 ст.273 ЦПК Українифакту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батьковім, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, ім`я або замість імені чи ім`я зазначені ініціали суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення.

Як вбачається із заповіту, посвідченого секретарем виконавчого комітету Бобулинської сільської ради Бучацького району Тернопільської області Кравецькою М.П. 04 лютого 2011 року, зареєстрованого в реєстрі за №6, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на випадок своєї смерті зробила розпорядження, яким заповіла своєму синові ОСОБА_1 житловий будинок та господарські споруди, які знаходяться в АДРЕСА_2 , а також Державні акти на земельні ділянки серії ЯА №389752, ЯА №449919.

За даними свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого Бобулинською сільською радою Бучацького району Тернопільської області 10 вересня 1969 року, ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 в с. Бобулинці Бучацького району Тернопільської області, його батьками зазначені: батько ОСОБА_7 , мати ОСОБА_3 .

Відповідно до копії паспорта громадянина України, серії НОМЕР_4 , виданого Бучацьким РВ УМВС України 21.10.1995, такий заповнений на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

За даними копії картки фізичної особи платника податків, виданої Бучацькою міжрайонною державною податковою інспекцією 18.04.2002, ОСОБА_1 присвоєно ідентифікаційний номер НОМЕР_5 .

Як вбачається із листа Бучацького відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Чортківському районі Тернопільської області №100/34.13.1-07.4 від 22 квітня 2023 року, наданого на запит адвоката №36 від 19.04.2023, Бучацький відділ ДРАЦСу повідомив про наявність актових записів про: народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , батьком якого зазначений ОСОБА_7 та матір`ю ОСОБА_3 ; народження ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , батьком якої зазначений ОСОБА_7 та матір`ю ОСОБА_3 ; шлюб ОСОБА_11 та ОСОБА_12 .

За даними виписок з по господарських книг, копії яких долучено до матеріалів справи, до суспільної групи колгоспного господарства входили наступні особи: за 1971 1973 р.р. ОСОБА_3 (голова сім`ї), ОСОБА_2 (син), ОСОБА_13 (мати), ОСОБА_1 (син); 1974 1976 р.р. ОСОБА_3 (голова сім`ї), ОСОБА_10 (дочка), ОСОБА_2 (син), ОСОБА_14 (мати), ОСОБА_1 (син); 1977 1979 р.н. ОСОБА_3 (голова сім`ї), ОСОБА_10 (дочка), ОСОБА_2 (син), ОСОБА_14 (мати), ОСОБА_1 (син), ОСОБА_11 (зять); 1980 1982 р.р. ОСОБА_3 (голова сім`ї), ОСОБА_2 (син), ОСОБА_1 (син), ОСОБА_14 (мати); 1983 1985 р.р. ОСОБА_3 (голова сім`ї), ОСОБА_2 (син), ОСОБА_1 (син), ОСОБА_14 (мати); ОСОБА_15 (дочка), ОСОБА_11 (зять); 1986 1990 р.р. ОСОБА_3 (голова сім`ї), ОСОБА_1 (син), ОСОБА_14 (мати); 1991 1995 р.р. ОСОБА_3 (голова сім`ї), ОСОБА_1 (син); 1996 2000 р.н. ОСОБА_3 (голова сім`ї), ОСОБА_16 (онук).

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого виконкомом Підзамочківської сільської ради Бучацького району 18 грудня 2003 року, ОСОБА_15 померла ІНФОРМАЦІЯ_9 в с. Підзамочок Бучацького району Тернопільської області.

Згідно облікової картки об`єкта погосподарського обліку на 2011 2015 р.р., номер об`єкта погосподарського обліку 0172-3, голова домогосподарства, розташованого за адресою в АДРЕСА_2 є ОСОБА_3 .

Як вбачається з виписки погосподарського обліку погосподарської книги №5 на 2016 2020 р.р., (форма №1, затверджено Наказом Держкомстату від 11.10.2010 №418), ОСОБА_1 є головою домогосподарства в АДРЕСА_1 .

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Підзамочок Чортківського району Тернопільської області, що стверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим Бучацьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Чортківському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) 07 лютого 2022 року.

За даними довідки Бучацької міської ради Тернопільської області №143 від 24 березня 2023 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , далі спадкодавець, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , на час смерті була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . На час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 за вказаною адресою також були зареєстровані наступні особи: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_10 ; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_11 ; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_12 ; ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_13 ..

На переконання суду, подані заявником документи, які досліджені в судовому засіданні, підтверджують факт належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , заповіту, посвідченого секретарем виконавчого комітету Бобулинської сільської ради Бучацького району Тернопільської області 04 лютого 2011 року, зареєстрованого в реєстрі за №6.

Як вбачається з Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА №389752, земельна ділянка з кадастровим номером 6121280900:01:001:0023, площею 1,78 га, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Бобулинської сільської ради Бучацького району Тернопільської області, на підставі розпорядження голови Бучацької районної державної адміністрації від 15 лютого року 2005 №80, передана у власність ОСОБА_3 .

Як слідує з Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА №449919, земельна ділянка з кадастровим номером 6121280900:01:001:0930, площею 0,12 га, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Бобулинської сільської ради Бучацького району Тернопільської області, на підставі розпорядження голови Бучацької районної державної адміністрації від 15 лютого 2005 року №80, передана у власність ОСОБА_3 .

Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №330319740, сформованого 26 квітня 2023 року, земельні ділянки з кадастровим номерам 6121280900:01:001:0023, площею 1,7833 га, та 6121280900:01:001:0930, площею 0,12 га, призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовані на території Бобулинської сільської ради Бучацького району Тернопільської області, на праві власності належать ОСОБА_3 .

З матеріалів справи слідує, що позивач ОСОБА_1 звернувся до суду, оскільки предметом спадкування є, з поміж іншого, земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровими номерами 6121280900:01:001:0023 та 6121280900:01:001:0930, право власності спадкодавця на які посвідчуються Державними актами на право власності на земельну ділянку серії ЯА №389752 та ЯА №449919, а не безпосередньо самі держані акти, як це зазначено у заповіті ОСОБА_3 , зареєстрованому в реєстрі №6.

Відповідно до частини першоїстатті 1216 ЦК Україниспадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (частина перша статті 1217 ЦК України).

Згідно частини 1 статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За приписами частини першої статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

У відповідності до частини першої статті 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Згідно частини першоїстатті 1233 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю, якездійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається (частини перша та другастатті 1234 ЦК України).

У частинах першій, другій, четвертійстатті 1236 ЦК Українипередбачено, що заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини. Чинність заповіту щодо складу спадщини встановлюється на момент відкриття спадщини.

Згідно частинпершої,другої статті1247ЦК Українизаповіт складаєтьсяу письмовійформі,із зазначенняммісця тачасу йогоскладення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем.

Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними устаттях 1251-1252цього Кодексу (частина третя статті 1247 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1248 ЦК України нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів.

Відповідно до статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

З огляду на зазначене, заповіт є одностороннім правочином.

За змістомстатті 317 ЦК Україниправо розпоряджання майном є однією зі складових права власності, поряд із правом володіння і користування майном.

Відповідно достатті 1256 ЦК України, тлумачення заповіту може бути здійснене після відкриття спадщини самими спадкоємцями. У разі спору між спадкоємцями тлумачення заповіту здійснюється судом відповідно достатті 213 ЦК України.

Згідно зістаттею 213 ЦК України, зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами). На вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину. При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з`ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін. Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно пункту 2.1 Глави 3 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженогонаказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595, заповіт має бути складений так, щоб розпорядження заповідача не викликало незрозумілостей чи суперечок після відкриття спадщини.

Аналогічні за змістом вимоги до заповіту містяться в абзаці 2 пункту 1.6 Розділу ІІІ Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженогонаказом Міністерства юстиції України від 11 листопада 2011 року №3306/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 листопада 2011 року 1298/20036.

Отже, об`єктом тлумачення заповіту судом є виключно сам заповіт, складений зі слів та словосполучень, що утворюють його текст.

Відповідно до частини четвертоїстатті 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 грудня 2020 року у справі № 467/356/19 (провадження № 61-8685св20) зазначено, що «відповідно до частини другоїстатті 1256 ЦК Українисуд розглядає справу про тлумачення заповіту за наявності таких умов: 1) зміст заповіту містить суперечності, неточності, що ускладнюють розуміння останньої волі заповідача; 2) наявність спору між спадкоємцями щодо тлумачення заповіту - спадкоємці мають різне уявлення про волевиявлення заповідача. За відсутності спору тлумачення заповіту здійснюється самими спадкоємцями на підставі частини першоїстатті 1256 ЦК України. Тлумачення заповіту судом не повинно змінювати волі заповідача, тобто підміняти собою сам заповіт. Суд не може брати на себе права власника щодо розпоряджання його майном на випадок смерті. Тлумачення заповіту є лише інструментом з`ясування волі заповідача після його смерті. Отже, суд, здійснюючи тлумачення заповіту, не повинен виходити за межі цього процесу та змінювати (доповнювати) зміст заповіту, що може спотворити волю заповідача. Неточне відтворення в заповіті власної волі заповідача щодо долі спадщини може бути зумовлене, перш за все, неоднаковим використанням у ньому слів, понять і термінів, які є загальноприйнятими у сфері речових, зобов`язальних, спадкових відносин тощо. Цьому також можуть сприяти й певні неузгодженості між змістом окремих частин заповіту і змістом заповіту в цілому, що ускладнюють розуміння волі заповідача стосовно долі спадщини. При цьому частина другастатті 213 ЦК Українине допускає, щоб при тлумаченні правочину здійснювався пошук волі учасника правочину, який не знайшов відображення у тексті самого правочину при тлумаченні заповіту, не допускається і внесення змін у зміст заповіту».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 листопада 2021 року у справі № 172/1159/20 (провадження № 61-14612св21) вказано, що «у частинах третій та четвертійстатті 213 ЦК Українивизначаються загальні способи, що застосовуватимуться при тлумаченні, які втілюються в трьох рівнях тлумачення. Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значення термінів. Другим рівнем тлумачення (у разі, якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину, а також з чого вони виходили при його виконанні. Третім рівнем тлумачення (при без результативності перших двох) є врахування: (а) мети правочину, (б) змісту попередніх переговорів, (в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніш в правовідносинах між собою), (г) звичаїв ділового обороту; (ґ) подальшої поведінки сторін; (д) тексту типового договору; (е) інших обставин, що мають істотне значення. Таким чином, тлумаченню підлягає зміст правочину або його частина за правилами, встановленимистаттею 213 ЦК України. З урахуванням принципів цивільного права, зокрема, добросовісності, справедливості та розумності,сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності».

З правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеної в постанові від 30 липня 2020 року в справі №378/1160/15-ц убачається, що тлумачення заповіту судом не повинно змінювати волі заповідача, тобто підміняти собою сам заповіт. Суд не може брати на себе права власника щодо розпоряджання його майном на випадок смерті. Тлумачення заповіту є лише інструментом з`ясування волі заповідача після його смерті. Отже, суд, здійснюючи тлумачення заповіту, не повинен виходити за межі цього процесу та змінювати (доповнювати) зміст заповіту, що може спотворити волю заповідача.

Неточне відтворення в заповіті власної волі заповідача щодо долі спадщини може бути зумовлене, перш за все, неоднаковим використанням у ньому слів, понять та термінів, які є загальноприйнятими у сфері речових, зобов`язальних, спадкових відносин тощо. Цьому також можуть сприяти й певні неузгодженості між змістом окремих частин заповіту і змістом заповіту в цілому, що ускладнюють розуміння волі заповідача щодо долі спадщини.

При цьому, частина другастатті 213 ЦК України, не допускає, щоб при тлумаченні правочину здійснювався пошук волі учасника правочину, який не знайшов відображення у тексті самого правочину при тлумаченні заповіту, не допускається і внесення змін у зміст заповіту, ураховуючи також, що заповіт - це особисте розпорядження фізичної особи щодо належного їй майна, яким вона відповідно до законодавства має право розпоряджатися на момент укладення заповіту.

Тлумаченню підлягає зміст угоди або її частина у способи, встановленістаттею 213 ЦК України, тобто тлумаченням правочину є встановлення його змісту відповідно до волевиявлення сторін при його укладенні, усунення неясностей та суперечностей у трактуванні його положень.

Отже, тлумачення заповіту судом не повинно змінювати волі заповідача, тобто підміняти собою сам заповіт. Суд не може брати на себе права власника щодо розпоряджання його майном на випадок смерті. Тлумачення заповіту є лише інструментом з`ясування волі заповідача після його смерті.

Суд, здійснюючи тлумачення заповіту, не повинен виходити за межі цього процесу та змінювати (доповнювати) зміст заповіту, що може спотворити волю заповідача.

Таким чином, аналізуючи зібрані по справі і досліджені докази, суд вважає, що оскільки позивач дійсно є спадкоємцем за заповітом після смерті його матері ОСОБА_3 , спадщину прийняв своєчасно, заповіт від імені спадкодавця складений в передбаченому законом порядку, заповіт змінений не був, станом на час розгляду справи є чинним, іншим шляхом реалізувати свої спадкові права позивач не може, а тому необхідно здійснити тлумачення заповіту.

Осіб, які б мали право на обов`язкову частку згідно ст. 1241 ЦК України судом не встановлено.

Таким чином, з досліджених в судовому засіданні доказів встановлено, що ОСОБА_3 , шляхом складення заповіту реалізувала свій намір заповісти позивачу, ОСОБА_1 , з поміж іншого, Державні акти на право власності на земельну ділянку серії ЯА №389752 та ЯА №449919.

Тому є підстави для задоволення позову ОСОБА_17 щодо тлумачення заповіту.

Отже, суд, аналізуючи зміст заповіту ОСОБА_3 , в частині якого вона заповіла позивачу належні їй Державні акти на право власності на земельну ділянку серії ЯА №389752 та ЯА №449919, вважає вірним його тлумачення щодо дійсної волі спадкодавця передати у власність своєму сину, ОСОБА_1 земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровими номерами 6121280900:01:001:0023 та 6121280900:01:001:0930, право власності на які посвідчуються Державними актами на право власності на земельну ділянку серії ЯА №389752 та ЯА №449919.

Керуючись ст.ст.2, 5, 12, 13, 19, 76, 77, 81, 258,263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Встановити факт належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_5 , заповіту, складеного ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на ім`я сина, ОСОБА_1 , який посвідчений 04 лютого 2011 року секретарем виконавчого комітету Бобулинської сільської ради Бучацького району Тернопільської області і зареєстрований у реєстрі за №6.

Тлумачити заповіт від 04 лютого 2011 року, складений ОСОБА_3 та посвідчений секретарем виконавчого комітету Бобулинської сільської ради Бучацького району Тернопільської області, за Р №6, таким чином, що волевиявлення ОСОБА_3 при складенні заповіту щодо розпорядження Державними актами на земельні ділянки серії ЯА №389752, серії ЯА №449919 було спрямовано щодо земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровими номерами 6121280900:01:001:0023 та 6121280900:01:001:0930, право власності на які посвідчуються Державними актами на право власності на земельну ділянку серії ЯА №389752 та ЯА №449919.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Повне рішення складено 27 червня 2023 року.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_5 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_6 .

Суддя: І. І. Тхорик