Рішення

від 26.06.2023 по справі 128/1020/22

ВІННИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 128/1020/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2023 року м. Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді: Шевчук Л.П.,

при секретарі судового засідання: Ружицькій І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Стрижавськоїселищної ради Вінницького району Вінницької області, за участітретьої особи,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмета спору-Приватне підприємство «Агрофірма Батьківщина», про визнання протиправним та скасування рішення, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Стрижавської селищної ради про визнанняпротиправним таскасування рішення.

В позовній заяві викладено наступну позицію.

Позивачу на підставі договору оренди від 10.04.2012, укладеного між Вінницькою районною державною адміністрацією, як орендодавцем, і ОСОБА_1 та ПСП «Агрофірма Батьківщина», як орендарями, зареєстрованого в управлінні Держкомзему у Вінницькому районі 19.06.2012, номер запису 05206004001697, належить право користування земельною ділянкою з кадастровим номером 0520655900:07:006:0046, площею 15,5788 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Відповідно до п. 6 даного Договору строк його дії становить 10 років. При цьому, рішенням 44 сесії 8 скликання Стрижавської селищної ради від 27.05.2022 №11 «Про припинення права оренди земельної ділянки комунальної власності Стрижавської селищної ради» у зв`язку із закінченням строку оренди припинено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 0520655900:07:006:0046, площею 15,5788 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Проте, при прийнятті відповідачем вказаного рішення не було враховано того, що з 07.04.2022 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану», яким, зокрема, Розділ Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України доповнено пунктами 27 а 28 такого змісту: вважаються поновленими на один рік без волевиявлення сторін відповідних договорів і без внесення відповідних відомостей про поновлення договору до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно договори оренди, суборенди, емфітевзису, суперфіцію, земельного сервітуту, строк користування земельними ділянками щодо яких закінчився після введення воєнного стану, щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення. Таким чином, оскільки предметом договору оренди землі від 10.04.2012 є земельна ділянка з кадастровим номером 0520655900:07:006:0046, площею 15,5788 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, і строк користування даною земельною ділянкою закінчується 19.06.2022, тобто після введення на всій території України правового режиму воєнного стану, який уведено з 24.02.2022 даний договір вважається поновленим автоматично на один рік без волевиявлення його сторін і без внесення відомостей про поновлення договору до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, тобто даний договір діє до 19.06.2023. Отже, вважає, що відповідач, прийнявши вказане рішення, порушив вимоги п/п 1 п. 27 Розділу Х «Перехідні положення» ЗК України та вказаним рішенням порушив його права як орендаря на користування даною земельною ділянкою.

На підставі викладеного просить визнати протиправним та скасувати рішення 44 сесії 8 скликання Стрижавської селищної ради від 27.05.2022 №11 «Про припинення права оренди земельної ділянки комунальної власності Стрижавської селищної ради».

Представником відповідача Стрижавської селищної ради Форостяною О.М. подано відзив на позовну заяву (а.с. 32-35), в якому викладено наступну позицію.

Посилаючись на правові позиції висловлені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 10.04.2018 у справі №594/376/17-ц, від 22.09.2020 у справах №313/350/16-ц та №159/5756/18, від 31.08.2021 у справі №903/1030/19, ст. 13 ЦК України, зазначає, що фактичні обставини, за яких речові права на частину орендованої позивачем земельної ділянки належать іншим особам, формальне дотримання встановленої ст. 33 Закону України «Про оренду землі» процедури поновлення договору оренди само по собі не обумовлює для позивача правовий наслідок у вигляді поновлення договору оренди усієї земельної ділянки на той самий строк і на тих самих умовах, оскільки у даному випадку відсутній такий обов`язковий критерій, як продовження користування орендарем усією виділеною земельною ділянкою. Більше того, оформлення позивачем права користування земельною ділянкою на новий строк на тих же умовах безумовно призведе до порушення прав інших власників нерухомого майна. Відповідач, як орган місцевого самоврядування, приймає рішення в порядку передбаченому Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні». Крім того, у даних правовідносинах відповідач керувався Законом України «Про оренду землі», а саме статтями 31, 32-2, 33. Так, договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено. Договір оренди поновлюється на новий строк у випадку дотримання орендарем умов, передбачених ст. 33 Закону України «Про оренду землі». Однак, на земельній ділянці, яка була передана на умовах оренди, знаходяться об`єкти нерухомого майна, які перебувають у власності не лише позивача. Тому, безумовне поновлення договору оренди, виходячи зі ст. 120 ЗК України, не є законним та, як наслідок, призведе до порушення прав третіх осіб, які є власниками також нерухомого майна. У разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у користуванні на праві оренди, емфітевзису, суперфіцію у відчужувача (попереднього власника), до набувача одночасно переходить, відповідно, право оренди, емфітевзису, суперфіцію земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт, в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта, крім випадків, визначених ч. 6 ст. 120 ЗК України. Волевиявлення орендодавця (власника) земельної ділянки, відчужувача (попереднього власника), набувача такого об`єкта та внесення змін до договору оренди землі, емфітевзису, суперфіцію із зазначенням нового орендаря (користувача) земельної ділянки не вимагається (п. 4 ст. 120 ЗК України). Окрім того, оскаржуване рішення, саме по собі, не є автоматичним припиненням права оренди. Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 ЗК України). Відповідач є розпорядником даної земельної ділянки і фактично, враховуючи обставини викладені вище, з метою недопущення порушення прав та інтересів третіх осіб, на виконання Закону України «Про оренду землі» було прийнято рішення про не продовження укладеного договору. Законодавством не передбачено в який термін і коли розпорядник зобов`язаний приймати дане рішення. Особа власник чи розпорядник земельної ділянки може прийняти вказане рішення на будь-якому етапі дії договору.

На підставі вищевикладеного, обставини викладені у позовній заяві відповідачем не визнаються, заявлені позовні вимоги вважає безпідставними та необгрунтованими, а тому в задоволенні позову просить відмовити в повному обсязі.

Представником третьої особи ПП «Агрофірма Батьківщина» адвокатом Дудчиком О.М. подано письмові пояснення на позовну заяву (а.с. 88-92), у яких викладено наступну позицію.

ПП «Агрофірма Батьківщина» вважає заявлені позивачем позовні вимоги необгрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню з огляду на таке. Метою звернення позивача до суду є захист речового права оренди, яке виникло у позивача на підставі договору оренди землі від 10.04.2012. На момент укладення договору оренди землі вимогами чинного на той час законодавства було передбачено обов`язкову державну реєстрацію відповідних договорів. Проте, починаючи з 01.01.2013, у зв`язку із набранням чинності Закону України №3613-IV, державній реєстрації підлягає вже не договір оренди землі, а речове право оренди, яке обумовлено таким договором. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Таким чином, орендар набуває законне право використовувати об`єкт оренди після державної реєстрації відповідного речового права (а не з моменту укладання договору) та втрачає таке право також після припинення відповідного речового права в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. При цьому, згідно п/п 1 п. 27 Розділу Х ЗК України під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей: вважаються поновленими на один рік без волевиявлення сторін відповідних договорів і без внесення відомостей про поновлення договору до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно договори оренди, суборенди, емфітевзису, суперфіцію, земельного сервітуту, строк користування земельними ділянками щодо яких закінчився після введення воєнного стану до набрання чинностіЗаконом України"Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення системи оформлення прав оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення та удосконалення законодавства щодо охорони земель", щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення: а) державної, комунальної власності, невитребуваних, нерозподілених земельних ділянок, а також земельних ділянок, що залишилися у колективній власності і були передані в оренду органами місцевого самоврядування; б) приватної власності. Вказаними нормами матеріального права передбачено, що у звязку з запровадженням воєнного стану відомості про поновлення договорів оренди землі (у випадку їх поновлення) не вносяться до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Таким чином, наявність або відсутність у позивача права оренди земельною ділянкою, яке в свій час виникло на підставі договору оренди землі, пов`язані виключно з фактом поновленням вказаного договору, а не з державною реєстрацією речового права оренди чи прийняттям відповідачем оскаржуваного рішення. Окрім того, відповідно до ст. 32-2 Закону України «Про оренду землі» поновлення договорів оренди землі здійснюється в порядку, передбаченомустаттею 126-1Земельного кодексу України. Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 126-1 ЗК України договором оренди землі, договором про встановлення земельного сервітуту, договорами про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови може встановлюватися умова щодо поновлення таких договорів. Умова щодо поновлення договору не може встановлюватися в договорі оренди землі, договорі про встановлення земельного сервітуту, договорах про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови щодо земельних ділянок державної та комунальної власності, крім випадків, якщо на таких земельних ділянках розташовані будівлі або споруди, що перебувають у власності користувача або набувача права користування земельною ділянкою. Якщо договір містить умову про його поновлення після закінчення строку, на який його укладено, цей договір поновлюється на такий самий строк і на таких самих умовах. Поновленням договору вважається поновлення договору без вчинення сторонами договору письмового правочину про його поновлення в разі відсутності заяви однієї із сторін про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про поновлення договору. Вчинення інших дій сторонами договору для його поновлення не вимагається. Після введення на території України воєнного стану, до ЗК України були внесені зміни, згідно яких, зокрема, вважаються поновленими на один рік без волевиявлення сторін відповідних договорів і без внесення відомостей про поновлення договору до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно договори оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної, комунальної власності, строк користування земельними ділянками щодо яких закінчився після введення воєнного стану. З системного аналізу вказаних норм матеріального права вбачається, що можливість поновлення договорів оренди землі передбачена чинним законодавством (та при цьому відповідна умова не міститься безпосередньо в самому договорі), але у зв`язку із введенням воєнного стану законодавець спростив процедуру такого поновлення (якщо згода щодо поновлення була досягнута сторонами під час укладення договору) та обмежив строк поновлення періодом в один рік. ПП «Агрофірма Батьківщина» вважає, що поширення вказаних перехідних положень ЗК України на усі договори оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення (навіть ті, на етапі укладення яких сторони не погоджували умови про їх поновлення), порушує права відповідної сторони, яка не має бажання використовувати земельну ділянку на умовах такого договору після закінчення строку його дії, суперечить принципу свободи договору, оскільки покладає на таку особу певні зобовязання за відсутності її вилевиявлення. Також, зазначає, що в момент укладення договору оренди землі на відповідній земельній ділянці знаходились об`єкти нерухомого майна, які належали на праві власності позивачу та ПП «Агрофірма Батьківщина». У зв`язку з цим на сторні орендаря за вказаним договором виступили одразу ОСОБА_1 та ПП «Агрофірма Батьківщина». Однак, протягом дії договору оренди землі частина належних сторонам об`єктів нерухомого майна була відчужена, в тому числі й третім особам, та, наразі, на спірній земельній ділянці розташовані об`єкти нерухомості, належні на праві власності позивачу, ПП «Агрофірма Батьківщина» та іншим фізичним особам. Такі фізичні особи в силу вимог земельного та цивільного законодавства у зв`язку з набуттям права власності на певні будівлі, набули й права користування земельною ділянкою, на якій такі будівлі розташовані, в обсязі та на умовах, які мав попередній власник будівель. На даний час одноголосної згоди між всіма власниками обєктів нерухомого майна щодо порядку користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, та яка перебуває в оренді лише позивача та ПП «Агрофірма Батьківщина», немає, спір з цього питання вирішується Вінницьким районним судом Вінницької області в межах цивільних справ №128/2638/19 та 128/2231/21. Вказане також свідчить, що безумовне поновлення договору оренди, про яке зазначає позивач, порушувати права ПП «Агрофірма Батьківщина», що є неприпустимим. Вважає, що звернення позивача до суду з вимогами, які зводяться до відновлення договору оренди, за відсутності волевиявлення на це ПП «Агрофірма Батьківщина», як сторони відповідного договору, є порушенням прав останнього та може завдати ПП «Агрофірма Батьківщина» шкоди у зв`язку з покладенням на останнє обовязків за таким договором в частині сплати орендної плати. Окрім того, Верховний Суд неодноразово вказував на принцип стадійності захисту права та зазначав, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, якщо суд, дотримуючись принципу стадійності захисту права, дійде висновків, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачено законом або договором та/або він є неефективним для захисту порушеного права в таких правовідносинах. Враховуючи те, що позивач звернувся до суду з метою захисту наявного у нього, як він вважає, речового права оренди у зв`язку з поновленням договору оренди землі, ефективним способом захисту його такого права може бути визнання договору оренди землі поновленим, визнання права оренди спірною земельною ділянкою тощо, а не скасування оскаржуваного рішення. Обрання позивачем неефективного способу захисту є самостійною підставою для відмови у задоволенні його вимог. З огляду на вищевикладене вважає, що позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.

Ухвалою суду від 09.06.2022 прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Стрижавської селищної ради про визнання протиправним та скасування рішення, розгляд якої вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання (а.с. 20).

Ухвалою суду від 09.06.2022 частково задоволено заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову та заборонено відповідачу Стрижавській селищній раді вчиняти дії спрямовані на реалізацію оскаржуваного рішення, а також вчиняти будь-які інші дії спрямовані на припинення права оренди позивача щодо спірної земельної ділянки (а.с. 21-22).

Ухвалою суду від 10.06.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с. 122).

В судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Киришов О.В. не з`явилися, представником подано до суду заяву, в якій він просив справу розглядати у його відсутність та відсутність позивача, а позов просив задоволити. Окрім того, просив долучити до матеріалів справи лист-повідомлення позивача на адресу Стрижавської селищної ради про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк від 18.05.2023, оскільки на час звернення до суду із даним позовом такого доказу не існувало (а.с. 135).

Представник відповідача Стрижавської селищної ради Форостяна О.М. в судове засідання також не з`явилася, подала клопотання про розгляд справи у відсутність представника відповідача, в задоволенні позову ОСОБА_1 просила відмовити з підстав, що викладені у відзиві на позовну заяву. Окрім того, повідомляє, що селищною радою за результатами розгляду листа-повідомлення ОСОБА_1 прийнято рішення 64 сесії Стрижавської селищної ради 8 скликання від 16.06.2023 №54 та повідомлено позивача про прийняте рішення (а.с. 137).

Представник третьої особи ПП «Агрофірма Батьківщина» - адвокат Дудчик О.М. в судове засіданні не з`явився, надіслав до суду заяву, в якій просив праву розглянути у його відсутність, підтримав подані раніше письмові пояснення з приводу заявленого позову, просив в задоволенні позову відмовити (а.с. 133).

Підстав для відкладення розгляду справи, передбачених ст. 223 ЦПК України не вбачається, нез`явлення сторін не перешкоджає вирішенню спору, а відтак судом ухвалено проводити судове засідання у відсутність сторін.

Відповідно до частини другоїстатті 247 ЦПК Українифіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, оскільки розгляд справи відповідно до положень цьогоКодексупроводиться судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі.

Дослідивши наявні у матеріалах справи заяви по суті, інші докази, оцінивши їх в сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Так, заКонституцією України, ст.ст.4,49 ЦПК Українитаст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожній особі, як фізичній так і юридичній, а також державі гарантовано судовий захист їх інтересів.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1ст. 2 ЦПК України).

Згідно частини 1, 3статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За положенням частини 1статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства закріпленостаттею 15 ЦК України. Право на захист виникає з певних підстав, якими виступають порушення цивільного права, його невизнання чи оспорювання.

Судом встановлено, що відповідно до копії Договору оренди землі від 10.04.2012, укладеного між Вінницькою районною державною адміністрацією, як орендодавцем, та ПСП «Агрофірма Батьківщина» і ОСОБА_1 , як орендарями, (а.с. 8-11), орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку, площею 15,5788 га, з кадастровім номером 0520655900:07:006:0046, цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва обслуговування господарських будівель і дворів тракторного стану, авто гаража, молочної ферми, кормового двору, звіроферми, яка розташована на території Стрижавської селищної ради Вінницького району, за межами населеного пункту. Договір укладено на 10 років. Після закінчення строку дії договору оренди орендар має переважне право поновити його на новий строк. Також даним договором передбачені: орендна плата, умови використання земельної ділянки, умови і строки передачі земельної ділянки в оренду, умови повернення земельної ділянки, обмеження щодо використання земельної ділянки, права та обов`язки сторін, відповідальність сторін. Також даний Договір зареєстровано в Управлінні Деркомзему у Вінницькому районі, про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 19.06.2012 за №052060004001697 по Стрижавській селищній раді Вінницького району Вінницької області.

Актом прийому-передачі земельної ділянки від 20.06.2012 (а.с. 12), який є додатком до Договору оренди землі, орендодавець передав орендарям в користування вказану земельну ділянку.

Також, до вказаного Договору оренди землі додано Акт визначення меж земельної ділянки з абрисом земельної ділянки, що підписано сторонами договору (а.с. 12-зворот).

Рішенням №11 44 сесії 8 скликання Стрижавської селищної ради від 27.05.2022 «Про припинення права оренди земельної ділянки комунальної власності Стрижавської селищної ради» у зв`язку із закінченням строку оренди припинено Договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 0520655900:07:006:0046, площею 15,5788 га, цільове призначення: 01.01. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Стрижавської територіальної громади за межами смт. Стрижавка Вінницького району Вінницької області, складений 10 квітня 2012 року, запис про державну реєстрацію №05206004001697 від 19.06.2012 (а.с. 7).

Оцінюючи вищеперераховані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів відповідно до вимог статті 89 ЦПК України, суд згідно з положеннями статей 77, 78, 79, 80 цього ж Кодексу вважає прийняті судом до уваги докази належними, допустимими, достовірними та достатніми, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, одержані у встановленому законом порядку, на їх підставі можна встановити дійсні обставини справи, а також у своїй сукупності вони дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Разом із тим, суд не бере до уваги в якості доказів лист-повідомлення ОСОБА_1 про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк від 18.05.2023 (а.с. 136), рішення 64 сесії 8 скликання Стрижавської селищної ради №54 від 16.06.2023 «Про відмову ОСОБА_1 в укладенні договору оренди земельної ділянки кадастровий номер 0520655900:07:009:0015 на умовах визначених у договорі оренди землі від 10.04.2012 (а.с. 138), лист-повідомлення Стрижавської селищної ради №1543/02-6 від 16.06.2023 ОСОБА_1 (а.с. 138-зворот), оскільки дані докази не стосуються предмета та підстав заявленого позивачем ОСОБА_1 позову.

Вказаний спір регулюється положеннямиЦивільного кодексу України та Земельного кодексу України.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Частиною першоюстатті 3 ЦК Українивстановлено, що загальними засадами цивільного законодавства є: неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановленихКонституцією Українита законом; свобода договору; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до частини першоїстатті 317 ЦК Українивласникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Частинами першою-другоюстатті 319 ЦК Українипередбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Згідно з частиною першоюстатті 321 ЦК Україниправо власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно дост. 391 ЦК Українивласник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

За змістом частини першоїстатті 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Частиною першоюстатті 792 ЦК Українивизначено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Частиною четвертоюстатті 124 ЗК Українипередбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Відповідно достатті 125 ЗК Україниправо власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно із частиною першоюстатті 626 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Згідно із частиною першоюстатті 202 ЦК Україниправочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів).

У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Частиною третьоюстатті 203 ЦК Українипередбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першоїстатті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першійстатті 215 ЦК України, так і устаттях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

Відповідно до частини першоїстатті 205 ЦК Україниправочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку (частина першастатті 207 ЦК України.

Згідно із частиною першоюстатті 627 ЦК Україниі відповідно достатті 6 цього Кодексусторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина першастатті 638 ЦК України).

Законом України «Про оренду землі» визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За частиною першоюстатті 14 Закону України «Про оренду землі»договір оренди землі укладається у письмовій формі.

Згідно ст. 31 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено.

24 лютого 2022 року указом Президента України №64/2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан. Внесенням змін до Указу Президента України №64/2022від 24.02.2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні.

Пунктом 12Розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про оренду землі» передбачено, що укладення, виконання, зміна, поновлення і припинення договорів оренди землі та набуття права оренди, суборенди земельних ділянок в Україні або окремих її місцевостях, у яких введено воєнний стан, здійснюється з урахуванням пунктів 27 і 28 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану» № 2145-IX від 24 березня 2022 року, який набрав чинності 07 квітня 2022 року, внесено зміни до розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України.

Відповідно до пп. 1 п. 27 розділу X «Перехідні положення» ЗК України в редакції зазначеного Закону, вважаються поновленими на один рік без волевиявлення сторін відповідних договорів і без внесення відомостей про поновлення договору до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно договори оренди, суборенди, емфітевзису, суперфіцію, земельного сервітуту, строк користування земельними ділянками щодо яких закінчився після введення воєнного стану, щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення: приватної власності.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення системи оформлення прав оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення та удосконалення законодавства щодо охорони земель» № 2698-IX від 19 жовтня 2022 року, який набрав чинності 19 листопада 2022 року, внесено зміни до розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України.

Відповідно до п. 27 розділу X «Перехідні положення» ЗК України в редакції зазначеного Закону під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей: вважаються поновленими на один рік без волевиявлення сторін відповідних договорів і без внесення відомостей про поновлення договору до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно договори оренди, суборенди, емфітевзису, суперфіцію, земельного сервітуту, строк користування земельними ділянками щодо яких закінчився після введення воєнного стану до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення системи оформлення прав оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення та удосконалення законодавства щодо охорони земель», щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення: державної, комунальної власності, невитребуваних, нерозподілених земельних ділянок, а також земельних ділянок, що залишилися у колективній власності і були передані в оренду органами місцевого самоврядування; приватної власності.

Аналіз наведених положеньЗК Українидає підстави для висновку, що у період із07 квітня 2022 року до 19 листопада 2022 року договори оренди земельної ділянки були поновлені на один рік без волевиявлення сторін договору, строк яких сплинув у цей проміжок часу. Тобто, законом прямо визначено юридичний факт, з яким закон пов`язує поновлення дії договорів оренди саме без волевиявлення сторін.

Зазначений висновок суду узгоджується з висновком, викладеним в постанові Верховного Суду від 29 березня 2023 року по справі № 563/376/22-ц.

Зрішення Конституційного суду України від 05 квітня 2001 року №3-рп/2001вбачається, щоКонституція Українизакріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58). Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Закріплення принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави. Винятки з цього конституційного принципу, тобто надання закону або іншому нормативно-правовому акту зворотної сили, передбачено частиною першоюстатті 58 Конституції України, а саме: коли закони або інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Таким чином, оскільки строк дії договору оренди закінчувався 19 червня 2022 року, тому, відповідно до пункту 27розділу X «Перехідні положення» ЗК України, цей договір вважається поновленими на один рік без волевиявлення сторін, тобто до19 червня 2023 року.

З огляду на викладене, суд не погоджується із позиціями відповідача та третьої особи, що викладені у відзиві на позовну заяву і письмових поясненнях.

Щодо позиції третьої особи ПП «Агрофірма Батьківщина» про те, що позивачем обрано неефективний спосіб захисту, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

За змістом статей15і16 ЦК Україникожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другоїстатті 16 цього Кодексуспособами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

При цьому, під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду відповідно до частини першої статті 16 ЦК України.

Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 зі справи №912/1856/16, від 14.05.2019 зі справи № 910/11511/18.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі засоби правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

Крім того, Європейський суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Тобто, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.

Предметом позову у цій справі по суті є визнання оскаржуваного рішення відповідача протиправним та його скасування. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем було прийнято рішення про припинення договору оренди землі від 10.04.2012, який зареєстровано 19.06.2012, у звязку із закінченням строку оренди. Вказане рішення відповідачем було прийнято у період дії пп. 1 п. 27 Розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України, яким цей договір вважається поновленими на один рік без волевиявлення сторін. А тому, позивач вважає оскаржуване рішення відповідача протиправним та просить його скасувати.

Отже, суд у розгляді питання щодо обрання позивачем ефективного способу захисту порушених прав, вважає, що обраний позивачем спосіб захисту є законним та ефективним способом захисту порушених прав у судовому порядку. Так, для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітко визначену та дієву можливість оскаржити подію, яка, на її думку, порушує її права і охоронювані законом інтереси.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем є доведеними та такими, що підлягають завдоволенню.

Відповідно до ч. 9 ст. 158 ЦПК України, суд вважає, що заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою суду від 09.06.2022 у вигляді заборони Стрижавській селищній раді Вінницького району Вінницької області вчиняти дії, спрямовані на реалізацію рішення 44 сесії 8 скликання Стрижавської селищної ради від 27.05.2022 №11 «Про припинення права оренди земельної ділянки комунальної власності Стрижавської селищної ради», а також вчиняти будь-які інші дії, спрямовані на припинення його права оренди щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0520655900:07:006:0046, площею 15,5788 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва по АДРЕСА_1 , підлягають скасуванню.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України понесені позивачем судові витрати у вигляді сплати судового збору в сумі 1488,60 грн. (992,40 грн. судовий збір за подачу позову (а.с. 1) та 496,20 грн. судовий збір за подачу заяви про забезпечення позову (а.с. 13) слід стягнути із відповідача на користь позивача.

Відповідно до ст.ст. 4, 41, 49, 55, 124 Конституції України, ст.ст. 3, 15, 16, 202, 203, 205, 207, 215, 229-233, 317, 319, 321, 391, 626, 627, 638, 792 ЦК України, ст.ст. 78, 124, 125, п/п 1 п. 27 Розділу Х «Перехідні положення» ЗК України, ст.ст. 13, 14, 31 Закону України «Про оренду землі», ст.ст. 1, 10, 12, 13, 76-82, 141, 158, 258, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Стрижавськоїселищної радиВінницького району Вінницької області, за участітретьої особи, яка не заявляє самостійнихвимог щодопредмета спору-Приватне підприємство «Агрофірма Батьківщина», про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення №11 44 сесії 8 скликання Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області від 27 травня 2022 року «Про припинення права оренди земельної ділянки комунальної власності Стрижавської селищної ради», яким припинено Договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 0520655900:07:006:0046, площею 15,5788, цільове призначення: 01.01. «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Стрижавської територіальної громади за межами смт. Стрижавка Вінницького району Вінницької області, укладений 10 квітня 2012 року, запис про державну реєстрацію №05206004001697 від 19 червня 2012 року.

Скасувати забезпечення позову у вигляді заборони Стрижавській селищній раді Вінницького району Вінницької області вчиняти дії, спрямовані на реалізацію рішення 44 сесії 8 скликання Стрижавської селищної ради від 27.05.2022 №11 «Про припинення права оренди земельної ділянки комунальної власності Стрижавської селищної ради», а також вчиняти будь-які інші дії, спрямовані на припинення його права оренди щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0520655900:07:006:0046, площею 15,5788 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва по АДРЕСА_1 ,що застосованіухвалою Вінницькогорайонного судуВінницької областівід 09.06.2022.

Стягнути зі Стрижавської селищної ради на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати у вигляді сплати судового збору на загальну суму 1488 (одна тисяча чотириста вісімдесят вісім) гривень 60 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення суду складено 26 червня 2023 року.

Сторони по справі:

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , мешканець АДРЕСА_2 ;

Відповідач Стрижавська селищна рада, код ЄДРПОУ 04330007, 23210, смт. Стрижавка Вінницького району Вінницької області, вул. 40-річчя Перемоги, буд. 7;

Третя особа Приватне підприємство «Агрофірма Батьківщина», код ЄДРПОУ 03734027, смт. Стрижавка Вінницького району Вінницької області, вул. Приміська, буд. 14.

Суддя Л.П. Шевчук