Рішення

від 20.06.2023 по справі 902/193/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" червня 2023 р. Cправа № 902/193/23

Господарський суд Вінницької області у складі головуючої судді Нешик О.С., при секретарі судового засідання Глобі А.С., за участю:

представника позивача: Турченко Є.І. (ордер серії АН №1116777 від 13.02.2023),

представника відповідача: Лаптева К.Г. (виписка з ЄДРЮОФОПтаГФ),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Баскурт", с.Хижинці Вінницького району Вінницької області

до Комунального підприємства "Вінницяоблводоканал", м.Вінниця

про стягнення заборгованості за договором про надання послуг

ВСТАНОВИВ:

Процесуальні дії у справі.

До Господарського суду Вінницької області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Баскурт" із позовом про стягнення з Комунального підприємства "Вінницяоблводоканал" 254377,08 грн заборгованості за договором "на надання послуг з поточного ремонту покрівель будівель та споруд КП "Вінницяоблводоканал"" №203 від 04.08.2021, що нарахована в зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо оплати за виконані позивачем роботи, яка складається з: 229804,25 грн - основної заборгованості; 19974,91 грн - суми, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів; 4597,92 грн 3% річних.

Ухвалою суду від 20.02.2023 відкрито провадження у справі №902/193/23. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 28.03.2023.

07.03.2023 до суду надійшов відзив №11/08-607 від 06.03.2023 (а.с.56-58), де відповідач виклав свої заперечення проти позовних вимог.

09.03.2023 до суду звернувся позивача із відповіддю на відзив б/н від 09.03.2023 (а.с.77-80), в якій виклав свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх відхилення.

За результатами судового засідання, 28.03.2023, судом постановлена ухвала (занесена до протоколу судового засідання) про оголошення перерви в підготовчому судовому засіданні до 02.05.2023. Вказане судове рішення мотивовано невиконанням позивачем вимог ухвали про відкриття провадження у справі у встановлений судом строк, що перешкоджало завершенню підготовчого провадження.

01.05.2023 до суду звернувся позивач із клопотанням "про приєднання доказів" б/н від 01.05.2023 (а.с.86), в якому просив долучити до матеріалів справи докази на виконання вимог ухвали суду від 20.02.2023, а саме - оновлений розрахунок заборгованості з відповідними первинними документами.

За наслідками слухання справи, 02.05.2023, судом постановлено ухвалу (занесену до протоколу судового засідання) про закриття підготовчого провадження та призначення справи №902/193/23 до судового розгляду по суті на 20.06.2023.

19.06.2023 до суду надійшла заява позивача б/н від 19.06.2023 (вх. канц. суду №01-34/5742/23 від 19.06.2023), де Товариство з обмеженою відповідальністю "Баскурт" просило суд призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати.

На визначену судом дату, 20.06.2023, з`явились представники сторін.

В судовому засіданні представник позивача визнав обставини сплати відповідачем основного боргу, а тому просив позов задовольнити та стягнути 19974,91 - суми, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів; 4597,92 грн 3% річних. Також зазначив, що докази на підтвердження понесених судових витрат будуть надані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Відповідач визнав основний борг та просив суд зменшити розмір компенсаційних нарахувань.

Після завершення судових дебатів суд вийшов до нарадчої кімнати для ухвалення рішення, попередньо оголосивши орієнтовний час його проголошення.

Враховуючи неявку представників сторін, відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України, судом підписано вступну та резолютивну частини рішення без його проголошення.

Стислий виклад позицій учасників справи.

Звертаючись із цим позовом до суду позивач зазначив, що між ним та відповідачем 04.08.2021 було укладено договір на надання послуг з поточного ремонту покрівель будівель та споруд КП "Вінницяоблводоканал" №203 (надалі за текстом також - Договір), відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Баскурт" надало Комунальному підприємству "Вінницяоблводоканал" послуги з поточного ремонту покрівель будівель та споруд відповідача на загальну суму 594009,39 грн, що підтверджується відповідними актами приймання виконаних будівельних робіт.

В порушення умов укладеного Договору відповідач лише частково виконав свої зобов`язання по сплаті вартості наданих послуг і заборгованість останнього на день звернення із позовом до суду становила 229804,25 грн.

Враховуючи наведене, позивач звернувся із цим позовом до суду з вимогою стягнути 229804,25 грн - основної заборгованості; 19974,91 грн - суми, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів; 4597,92 грн 3% річних.

Відповідач (відзив №11/08-607 від 06.03.2023) зазначив, що станом на 05.03.2023 ним було здійснено остаточний розрахунок на суму 229804,25 грн за Договором. Стосовно нарахованим позивачем інфляційних втрат та 3% річних заперечив з посиланням на настання форс-мажорних обставин, що, на думку відповідача, звільняє його від відповідальності за порушення своїх грошових зобов`язань.

У відповідь на відзив відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Баскурт" заперечило настання наслідків форс-мажорних обставин, які зумовили неможливість виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором.

Фактичні обставини, які встановив суд, та зміст спірних правовідносин.

04.08.2021 між позивачем (надалі за текстом також - Підрядник) та відповідачем (надалі за текстом також - Замовник) укладено договір на надання послуг з поточного ремонту покрівель будівель та споруд КП "Вінницяоблводоканал" №203 (а.с.11-14), відповідно до умов якого Замовник доручає, а Підрядник зобов`язується надати згідно діючих норм послуги з поточного ремонту покрівель будівель та споруд КП "Вінницяоблводоканал" (Код ДК 021:2015-75260000-7 "Покрівельні роботи та інші спеціалізовані будівельні роботи") (Правила визначення вартості будівництва ДСТУ Б.Д. 1.1-1:2013) (п.1.1. Договору).

Відповідно до п.1.3. Договору обсяг, склад, характер, вартість послуги з поточного ремонту визначаються договірною ціною, які є невід`ємними частинами цього Договору.

За умовами п.2.1.-2.3. Договору ціна цього Договору становить 1849999 (один мільйон вісімсот сорок дев`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто дев`ять) гривень, в тому числі ПДВ 308333,17 (триста вісім тисяч триста тридцять три грн 17 коп.) гривень і є динамічною. До складу ціни Договору включаються сукупність всіх витрат Підрядника на надання послуг, в тому числі вартість придбаних Підрядником матеріалів, устаткування та обладнання (до складу якої також включаються витрати по: транспортуванню, збереженню на складі) тощо. Ціна Договору може бути зменшена за взаємною згодою Сторін.

Згідно з п.2.6.-2.8. Договору оплата здійснюється на підставі належним чином оформлених документів:

- акт приймання виконаних будівельних робіт (послуг) за формою № КБ-2в;

- довідка про вартість виконаних будівельних робіт (послуг) та витрати за формою № КБ-3;

- рахунок.

Акт виконаних робіт (послуг) готує Підрядник і передає для підписання уповноваженому представнику Замовника. Замовник на протязі десяти днів підписує та повертає Підряднику акт або надає обґрунтовані зауваження по ньому. Оплата наданих послуг здійснюється Замовником безпосередньо Підряднику протягом 60 днів після підписання акту виконаних робіт (послуг).

Надання послуг розпочнеться протягом 5 (п`яти) робочих днів з дати укладення Договору. Строки (дні, години) надання послуг Підрядник узгоджує з представником Замовника та затверджує календарний графік надання послуг (п.4.1. Договору).

Відповідно до п.4.4. Договору строк надання послуг до 01.12.2021.

Цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2021 року, але в будь-якому випадку до повного виконання зобов`язань сторін (п. 4.6. Договору).

Відповідно до розділу 9 Договору:

- у разі виникнення обставин, які заважають повному або частковому виконанню однією із сторін відповідних зобов`язань за даним договором, таких як пожежа, вплив природних явищ, різні військові дії, забастовки і т. д., термін виконання за договором подовжується відповідно до часу, протягом якого діяли ці обставини;

- якщо неможливість виконання зобов`язань внаслідок форс - мажорних обставин зберігається більше місяця, сторони зобов`язані протягом 10 днів після виникнення таких обставин провести переговори про можливість та доцільність подальшого виконання умов цього договору, а також про порядок та термін розрахунку за послуги, здійснені на момент виникнення форс - мажорних обставин.

04.10.2021 між сторонами укладено додаткову угоду №1 до Договору (а.с.15), якою п.2.1. Договору викладено в такій редакції: "Ціна цього Договору становить 1848941,15 (один мільйон вісімсот сорок вісім тисяч дев`ятсот сорок одна грн 15 коп.) гривень, в тому числі ПДВ 308156,86 (триста вісім тисяч сто п`ятдесят шість грн 86 коп.) гривень і є динамічною."

Додатковою угодою №2 від 31.12.2021 (а.с.16) сторонами внесено зміни до п.4.4. та 4.6. Договору та викладено їх в новій редакції: "Строк надання послуг до 30.06.2022 р." та "Цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє до 30 червня 2022 року, але в будь-якому випадку до повного виконання зобов`язань сторін." відповідно.

Згідно з додатковою угодою №3 від 30.06.2022 до Договору (а.с.17) п.2.1. Договору викладено в новій редакції: "Ціна цього Договору становить 594009,39 (п`ятсот дев`яносто чотири тисячі дев`ять грн 39 коп.) гривень, в тому числі ПДВ 99001,56 (дев`яносто дев`ять тисяч одна грн 56 коп.) гривень і є динамічною."

В матеріалах справи наявні первинні документи, підписані сторонами, що підтверджують виконання своїх зобов`язань позивачем, а саме:

1) довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за жовтень 2021 за формою КБ-3 (а.с.18-19) на суму 189405,14 грн та акти приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в:

- №1 за жовтень 2021 від 06.10.2021 на суму 63942,41 грн (а.с.20-23);

- №2 за жовтень 2021 від 06.10.2021 на суму 101040,86 грн (а.с.89-90);

- №3 за жовтень 2021 від 06.10.2021 на суму 24421,87 грн (а.с.91).

2) довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за жовтень 2021 за формою КБ-3 (а.с.24-25) на суму 321669,01 грн та акти приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в:

- №4 за жовтень 2021 від 27.10.2021 на суму 241667,18 грн (а.с.93-94);

- №5 за жовтень 2021 від 27.10.2021 на суму 80001,83 грн (а.с.26-28).

3) довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за 6 грудня 2021 за формою КБ-3 (а.с.29-30) на суму 44908,45 грн та акт приймання виконаних будівельних робіт за 6 грудня 2021 від 06.12.2021 (форма КБ-2в) на суму 44908,45 грн (а.с.31-33).

4) довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за лютий 2022 за формою КБ-3 (а.с.34-35) на суму 38026,79 грн та акт приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2022 від 02.02.2022 (форма КБ-2в) на суму 38026,79 грн (а.с.36-39).

В матеріалах справи наявний акт звірки взаємних розрахунків, підписаний сторонам (а.с.43), згідно з яким позивачем в погашення заборгованості за Договором було зараховано наступні платежі від відповідача: 18.08.2021 на суму 92499,95 грн; 07.10.2021 на суму 50000,00 грн; 08.10.2021 на суму 16905,19 грн; 25.10.2021 на суму 50000,00 грн; 23.11.2021 на суму 8000,00 грн; 24.11.2021 на суму 10000,00 грн; 25.11.2021 на суму 10000,00 грн; 30.11.2021 на суму 10000,00 грн; 06.12.2021 на суму 2500,00 грн; 14.12.2021 на суму 3200,00 грн; 16.12.2021 на суму 10000,00 грн; 17.12.2021 на суму 2600,00 грн; 20.12.2021 на суму 6900,00 грн; 21.12.2021 на суму 6600,00 грн; 22.12.2021 на суму 5000,00 грн; 23.02.2022 на суму 50000,00 грн; 15.06.2022 на суму 30000,00 грн.

Відповідно до платіжного доручення №15812 від 21.02.2023 відповідачем оплачено на користь позивача 229804,25 грн (а.с.59).

Норми права, які застосував суд, оцінка доказів та висновки щодо порушення, невизнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Предметом позову у цій справі є матеріально-правова вимога про стягнення 229804,25 грн - основної заборгованості; 19974,91 - суми, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів; 4597,92 грн 3% річних за Договором.

Суд зазначає, що договір, який укладено між сторонами за своєю правовою природою є договором підряду, положення якого врегульовані главо 61 ЦК України.

Частиною 1 ст.837 ЦК України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (ч.1 ст.843 ЦК України).

Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду (ч.1 ст.846 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.853 ЦК України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідно до ч.1 ст.854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Частиною 1 ст.193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем було виконано роботи на загальну вартість 594009,39 грн, які відповідач прийняв без зауважень, що підтверджується його підписами в актах приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в.

Згідно зі ст.525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не допускається, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства. Вказана норма за своїм змістом кореспондується з приписами п.1 ст.193 ГК України.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як встановлено ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Сторонами було погоджено, що оплата наданих послуг здійснюється Замовником безпосередньо Підряднику протягом 60 днів після підписання акту виконаних робіт (послуг) (п.2.8. Договору)

З огляду на наведене, відповідач вважається таким, що прострочив виконання своїх зобов`язань за актами:

- №1 за жовтень 2021 від 06.10.2021 на суму 63942,41 грн з 07.12.2021;

- №2 за жовтень 2021 від 06.10.2021 на суму 101040,86 грн з 07.12.2021;

- №3 за жовтень 2021 від 06.10.2021 на суму 24421,87 грн з 07.12.2021.

- №4 за жовтень 2021 від 27.10.2021 на суму 241667,18 грн з 28.12.2021;

- №5 за жовтень 2021 від 27.10.2021 на суму 80001,83 грн з 28.12.2021;

- б/н за 6 грудня 2021 від 06.12.2021 на суму 44908,45 грн з 05.02.2022;

- б/н за лютий 2022 від 02.02.2022 на суму 38026,79 з 05.04.2022.

Суд враховує, що сторонами не заперечувався порядок зарахувань коштів за Договором та відповідачем було визнано розмір основної заборгованості, а отже на момент звернення із цим позовом до суду за відповідачем рахувалось 229804,25 грн заборгованості.

При цьому слід зауважити, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що після відкриття провадження у справі №902/193/23 відповідач повністю сплатив суму основного боргу в розмірі 229804,25 грн.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі з підстав відсутності предмета спору, якщо наявними в матеріалах справи доказами підтверджується відсутність предмета спору, зокрема, у випадку припинення його існування (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

Зазначені висновки щодо застосування п.2 ч.1 ст.231 ГПК України викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 13.06.2018 у справі №905/1584/15, від 06.03.2019 у справі №914/130/16.

За таких обставин, враховуючи, що внаслідок повної сплати відповідачем грошових коштів у розмірі 229804,25 грн за Договором, суд констатує, що у цій справі відсутній предмет спору щодо стягнення основної заборгованості у розмірі 229804,25 грн, що є підставою для закриття провадження у цій частині.

Розглянувши вимогу позивача стосовно заявлених 3% річних, розрахованих в сумі 4597,92 грн за період з 15.06.2022 по 13.02.2023, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив строк виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Порушенням зобов`язання, згідно зі ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Здійснивши перевірку правильності нарахування компенсаційних нарахувань суд дійшов висновку про правомірність позову в межах заявлених вимог щодо стягнення 4597,92 грн 3% річних.

Стосовно вимоги про стягнення 19974,91 грн суми, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних втрат за період з 01.07.2022 по 01.02.2023, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив строк виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Порушенням зобов`язання, згідно з ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

При перевірці правильності нарахування позивачем суми, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів, суд враховує висновки щодо застосування ст. 625 ЦК України, викладену у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19 та від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19, згідно яких.

При розрахунку інфляційних втрат у зв`язку із простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007.

Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).

Сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Враховуючи наведені висновки, здійснивши перевірку правильності нарахування заявленої суми, суд дійшов висновку про правомірність нарахування 19974,91 грн суми на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів.

Надаючи оцінку твердженням відповідача про неможливість своєчасного виконання своїх зобов`язань внаслідок настання форс-мажорних обставин - широкомасштабної збройної агресії російської федерації проти України, суд зазначає таке.

Відповідно до ст.617 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідно до ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

В постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі №915/531/17, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 17.12.2020 у справі №913/785/17 зроблено висновок про те, що:

- статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" визначено, що засвідчення дії непереборної сили шляхом видачі сертифікату про форс-мажорні обставини покладено на Торгово-промислову палату України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати;

- форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що такі обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов`язання;

- доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Суд зауважує, що у постанові у справі № 908/2287/17 від 19.08.2022 Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду зазначив, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами.

Разом з тим матеріали справи не містять доказів (зокрема відповідного сертифікату Торгово-промислової палати України) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), які мали місце для даного конкретного випадку виконання господарського зобов`язання. Суд зазначає, що посилання відповідача на лист ТПП № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 жодним чином не підтверджує ту обставину, що саме внаслідок військової агресії російської федерації проти України, в зв`язку із чим було введено воєнний стан, відповідач не мав можливості виконати свої зобов`язання за договором.

Таким чином, суд відхиляє твердження відповідача про настання форс-мажорних обставин, що зумовило неможливість виконання ним своїх зобов`язань.

Судом також розглянуто клопотання відповідача про зменшення розміру компенсаційних нарахувань, в зв`язку з цим варто зазначити наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2013 від 11.07.2013 слідує, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Відтак, інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Згідно із частиною 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду щодо застосування ст.625 ЦК України, викладені у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18, згідно яких суд з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст. 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.

Такими чином вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені) та відсотків річних, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) та відсотків річних таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Тобто з системного аналізу вищевказаних норм слідує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки та відсотків річних є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки та відсотків річних.

Отже, якщо порушення зобов`язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб`єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Слід зазначити, що законодавчо не врегульований розмір можливого зменшення штрафних санкцій. При цьому вирішення питання про зменшення неустойки та відсотків річних та розмір, до яких вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Приймаючи рішення про зменшення розміру 3% річних суд взяв до уваги такі обставини:

- відповідач є підприємством, яке здійснює забір, очищення та постачання води на території Вінницької територіальної громади і покладення надмірного фінансового тягаря на останнього може призвести до погіршення його матеріального становища та неможливості виконання ним своїх основних завдань;

- позивачем не доведено розмір збитків, завданих невиконанням зобов`язань відповідачем за договором;

- протягом дії договірних відносин між сторонами, до відкриття провадження у цій справі, відповідачем погашено більше 61% загального розміру заборгованості;

- після відкриття провадження у цій справі відповідачем повністю погашено основну заборгованість за Договором;

- інтереси позивача додатково захищено (компенсовано негативні наслідки прострочення боржника) шляхом пред`явлення вимог про стягнення 19974,91 грн суми на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів.

Судом враховано правовий зміст інституту неустойки, основною метою якого є стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов`язання; при цьому остання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Аналогічної позиції стосовно застосування приписів ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України дотримується Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постановах від 26.07.2018 у справі №924/1089/17, від 12.12.2018 у справі №921/110/18, від 14.01.2019 у справі №925/287/18, від 22.01.2019 у справі №908/868/18, Велика Палата Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц.

Тому суд вважає, що з урахуванням засад добросовісності, справедливості, пропорційності та розсудливості, наявні достатні правові підстави для зменшення розміру 3% річних до 1,00 грн.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Положення ст. 76, 77 ГПК України передбачають, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, оцінивши подані докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Щодо судових витрат.

За правилами ст.129 ГПК України на відповідача покладається відшкодування судового збору в сумі 368,60 грн пропорційно розміру правомірно заявлених позовних вимог.

В частині судового збору стосовно основного боргу суд зазначає, що відповідно до п.5 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.

Із змісту наведеної норми слідує, що питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду матеріалів справи за наявності клопотання сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору.

При цьому, можливість повернення судового збору у зв`язку із закриттям провадження у справі залежить від підстави прийняття відповідного процесуального рішення.

Разом з тим, враховуючи відсутність клопотання позивача про повернення судового збору у зв`язку із закриттям провадження в частині стягнення основного боргу, питання про повернення 3447,06 грн витрат по сплаті судового збору, судом не вирішується.

Розглядаючи заяву позивача б/н від 19.06.2023, суд виходить з наступного.

Так, відповідно до ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 238 ГПК України, у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, дата, час і місце його проведення; строк для подання стороною, за клопотанням якої таке судове засідання проводиться, доказів щодо розміру, понесених нею судових витрат.

Таким чином, суд вважає за доцільне задовольнити заяву позивача б/н від 19.06.2023 та призначити окреме судове засідання для вирішення питання стосовно розподілу понесених судових витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст. 7, 8, 13, 14, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Закрити провадження у справі №902/193/23 в частині стягнення основного боргу в сумі 229804,25 грн.

2. Позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Комунального підприємства "Вінницяоблводоканал" (21022, Вінницька обл., Вінницький р-н, м. Вінниця, вул. Київська, буд. 173, ідентифікаційний код: 03339012) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Баскурт" (23209, Вінницька обл., Вінницький р-н, с. Хижинці, вул. В. Любенка, буд. 82, ідентифікаційний код: 41627082) 19974,91 грн - суми на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів, 1,00 грн - 3% річних та 368,60 грн витрат по сплаті судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Призначити судове засідання для вирішення питання про понесені позивачем судові витрати у справі №902/193/23 на 19.07.2023 о 10:00 год у приміщенні Господарського суду Вінницької області (вул.Пирогова, 29, м.Вінниця, 21018, 3-й поверх, зала судових засідань №2), про що повідомити сторони.

6. Повний текст судового рішення направити згідно переліку.

7. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1, 2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.256, 257 ГПК України).

8. Повне рішення складено 27 червня 2023 р..

Суддя Нешик О.С.

кількість прим:

1 - до справи;

2 - представнику ТОВ "Баскурт" адвокату Турченку Є.І. ( ІНФОРМАЦІЯ_1 );

3 - КП "Вінницяоблводоканал" (21022, Вінницька обл., місто Вінниця, вулиця Київська, будинок 173) - рекомендованим листом та на електронну пошту (office@vinvk.com.ua)