Рішення

від 26.06.2023 по справі 905/864/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.06.2023 Справа №905/864/22

Господарський суд Донецької області у складі судді Хабарової М.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства «Таскомбанк»

до 1) Приватного підприємства «Домрембуд-3»,

2) ОСОБА_1 ,

3) ОСОБА_2

про стягнення 881 526,93 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство «Таскомбанк» звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Приватного підприємства «Домрембуд-3», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором №Т20.11.2013 К 2743 від 22.06.2021 у розмірі 881526,93 грн, в тому числі заборгованість по тілу кредиту у розмірі 777777,76 грн, заборгованість по процентам 103749,17 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем-1 умов кредитного договору №Т20.11.2013К2743 від 22.06.2021. Оскільки відповідачем-1 було порушено строки повернення кредитних коштів, йому та поручителям (відповідачам-2,3) було направлено повідомлення-вимогу від 17.06.2022 про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором, однак станом на час звернення до суду з позовом заборгованість за кредитним договором відповідачами не погашена.

Разом із позовом Акціонерним товариством «Таскомбанк» подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, що належить поручителю (відповідачу-2) - ОСОБА_1 на праві приватної власності, а саме: автомобіль марки HYUNDAI, модель: HD65, колір: білий, тип: вантажний, тип кузову: фургон, рік випуску: 2003, дата реєстрації: 16.12.2020; земельну ділянку площею 0,0513 га, кадастровий номер 1423087600:01:000:0787, регіон: АДРЕСА_1 , цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), форма власності: приватна власність.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 03.11.2022 у задоволенні заяви Акціонерного товариства «Таскомбанк» про забезпечення позову відмовлено.

На виконання приписів ч. 6 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою Господарського суду Донецької області від 03.11.2022 витребувано у:

- Центру надання адміністративних послуг Костянтинівської міської військової адміністрації інформацію про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичних осіб ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;

- Державної міграційної служби України інформацію про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичних осіб ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;

- Національної соціальної сервісної служби України відомості про реєстрацію у якості внутрішньо переміщених осіб фізичних осіб ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

У зв`язку із закінченням знаків поштової оплати (поштових марок) та у зв`язку із запровадженням дистанційної роботи, через воєнний стан в Україні та небезпеку у місті Харкові, Господарський суд Донецької області не мав можливості здійснювати відправку вихідної кореспонденції, а тому дану ухвалу судом направлялося на електронні пошти Центру надання адміністративних послуг Костянтинівської міської військової адміністрації - konstcnap118@ukr.net, Державної міграційної служби України - sud@dmsu.gov.ua та Національної соціальної сервісної служби України - info@nssu.gov.ua.

07.11.2022 на електронну адресу суду від Національної соціальної сервісної служби України надійшла відповідь №0000-030101-4/780-2022/24983 від 07.11.2022 на виконання ухвали суду, в якій повідомлено, що станом на 04.11.2022 в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб міститься інформація про ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , фактичне місце проживання/ адреса листування: АДРЕСА_2 , контактний телефон: НОМЕР_2 . Також у даній відповіді повідомлено, що станом на 04.11.2022 в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб відсутня інформація про ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

01.12.2022 до суду від Департаменту з питань громадянства, паспортизації та реєстрації Державної міграційної служби України надійшли відповіді №6.2-7853/6-22 та №6.2-7863/6-22 та 09.11.2022, в яких зазначено, що за наявною в ДМС інформацією, місце проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровано за адресою: АДРЕСА_3 , а місце проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстровано за адресою: АДРЕСА_3 .

В свою чергу, з матеріалів справи слідує, що відповіді від Центру надання адміністративних послуг Костянтинівської міської військової адміністрації щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичних осіб ОСОБА_1 та ОСОБА_2 станом на 15.02.2023 не надходило.

З метою отримання витребуваної інформації згідно ухвали суду від 03.11.2022 суд неодноразово засобами телефонного зв`язку намагався передати телефонограми Центру надання адміністративних послуг Костянтинівської міської військової адміністрації, однак відповідного зв`язку не вдалося встановити.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 15.02.2023 на підставі ст.174 Господарського процесуального кодексу України позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 28.02.2023 відкрито провадження у справі №905/864/22, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників сторін.

Відповідно до ч. 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

З метою повідомлення відповідачів-2, 3 про розгляд справи судом та про їх право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 28.02.2023 направлялась відповідачу-2, 3 рекомендованими листами з повідомленням про вручення, а саме: ОСОБА_1 (відповідачу-2) за адресою фактичного місця проживання повідомленою Національною соціальною сервісною службою України та ОСОБА_2 (відповідачу-3) за зареєстрованим місцем проживання повідомленим Департаментом з питань громадянства, паспортизації та реєстрації Державної міграційної служби України.

Однак, відповідні поштові відправлення були повернуті на адресу суду відділенням поштового зв`язку з відмітками «за закінченням встановленого терміну зберігання» та надійшло до суду 22.05.2023.

У постанові Верховного Суду від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 роз`яснено, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).

Відповідно до п. 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270 після закінчення встановленого строку зберігання поштові відправлення, поштові перекази повертаються відправнику.

Верховний Суд у постанові від 14.08.2020 у справі №904/2584/19, здійснивши аналіз статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, дійшов висновку, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

У даному випадку судом також враховано, що за приписами ч. 1 ст. 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи наведене, Господарський суд Донецької області зазначає, що відповідачі -2, 3 не були позбавлені права та можливості ознайомитись з ухвалою суду про відкриття провадження у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідачі- 2, 3 станом на 26.06.2023 не реалізували своє право на подання відзиву, будь-яких заяв чи клопотань як по суті справи, так і з приводу процесуальних питань від відповідачів- 2, 3 не надходило.

В той же час, судом враховано, що ст.12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» передбачено, що в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Тобто, навіть в умовах воєнного стану конституційне право особи на судовий захист не може бути обмеженим.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» правосуддя на території, на якій уведено воєнний стан, здійснюється лише судами. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.

З наведених приписів закону вбачається, що запровадження військового стану у країні не може слугувати самостійною та достатньою підставою для відтермінування вирішення спору (не здійснення розгляду справи).

Разом з тим, від відповідачів -2, 3 впродовж всього строку розгляду Господарським судом Донецької області справи №905/864/22 не надходило будь-яких повідомлень щодо обставин неможливості подати відзив на позов.

При цьому, враховуючи обмежену кількість знаків поштової оплати в Господарському суді Донецької області зміст ухвали суду про відкриття провадження у справі від 28.02.2023 було повідомлено відповідачу-1 шляхом телефонограми від 08.03.2023.

Телефонограму від 08.03.2023 прийнято від імені відповідача-1 - ОСОБА_3 .

Крім того, ухвалу Господарського суду Донецької області від 28.02.2023 було надіслано судом на електронну адресу відповідача-1, яка зазначена в заявці на кредитний продукт від 26.03.2021 як контактні дані позичальника.

Згідно з п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.

Як вбачається із автоматизованої системи «Діловодство спеціалізованого суду» ухвала суду про відкриття провадження у справі від 28.02.2023 була доставлена на електронну адресу Приватного підприємства «Домрембуд-3» - 02.03.2023 о 13 год 48 хв.

Якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення (абз. 2 п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, у відповідності до господарського процесуального закону ухвала суду від 28.02.2023 є такою, що вручена відповідачу-1 - 02.03.2023.

17.03.2023 через систему «Електронний суд» від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить суд у задоволені позову відмовити посилаючись на безпідставність вимог позивача про стягнення процентів річних, оскільки вважає, що право кредитора нараховувати проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимоги про дострокове повернення кредиту згідно ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України. На підтвердження зазначеної правової позиції позивач, зокрема, посилається на постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 по справі №310/11534/13-ц (провадження №14-15цс18), від 28.03.2018 по справі №444/9519/12 (провадження №14-10 цс 18) та від 31.10.2018 по справі №202/4494/16-ц (провадження №14-318цс18).

17.03.2023 через систему «Електронний суд» від відповідача-1 надійшло клопотання про перехід справи до розгляду за правилами загального провадження.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 07.04.2023 відмовлено Приватному підприємству «Домрембуд-3» у задоволенні клопотання про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

29.03.2023 на поштову адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, в якому останній заперечив проти тверджень відповідача, викладених у відзиві на позову заяву, посилаючись на те, що банком правомірно нараховано проценти з огляду на зміну судової практики в питанні нарахування банком відсотків. Так, позивач посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2022 по справі №910/17048/17 (провадження №12-85гс20) вважає, що оскільки кредитним договором сторони унормували питання нарахування та сплати процентів за користування кредитними коштами, банком правомірно нараховувалися проценти в межах кредитного договору та вірно обраховано заборгованість станом на 20.10.2022. При цьому, позивач посилається на рішення Конституційного Суду України від 22.06.2022 у справі №3-188/2020 (455/20) щодо правомірності стягнення процентів за користуванням кредитом до дня повернення кредиту.

Разом з тим, у відповіді на відзив позивач зазначає, що відзив відповідача-1 на позовну заяву направлено з грубим порушенням п. 5 та п. 7 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, оскільки позивачу не направлено додатки до відзиву, а саме: копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та копію ордеру на представника відповідача. З огляду на зазначене, позивач вважає, що відзив на позовну заяву відповідача-1 підписано неуповноваженою особою.

Суд відхиляє твердження позивача щодо підписання відзиву на позовну заяву відповідача-1 неуповноваженою особою, оскільки до примірнику відзиву на позовну заяву, який було направлено до суду, відповідачем-1 було додано документи, що підтверджують повноваження представника відповідача-1. До того ж, суд зазначає, що позивачем не додано жодних доказів (наприклад: акту про відсутність додатків до документів складеним банком, тощо) на підтвердження неотримання до відзиву відповідача-1 на позовну заяву додатків, які б підтверджували повноваження представника відповідповідача-1.

За наведених обставин, суд приймає до розгляду відзив відповідача-1 на позовну заяву та розглядає справу з урахуванням даного відзиву.

Згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (п. 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

У рішенні від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» Суд зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

При цьому, на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Дослідивши матеріали справи, Господарський суд Донецької області

ВСТАНОВИВ:

22.06.2021 між Акціонерним товариством «Таскомбанк» (банк, позивач) та Приватним підприємством «Домрембуд-3» (позичальник, відповідач-1) підписано кредитний договір №Т20.11.2013К2743 (далі - Кредитний договір), що складається з 2 частин, які нероздільно пов`язані між собою.

У відповідності з умовами Кредитного договору позичальнику була надана кредитна лінія, що не поновлюється з лімітом 1000000 гривень, та строком користування кредитною лінією з 22.06.2021 до 21.06.2024 включно.

Відповідно до п. 2 частини №1 Кредитного договору, банк за умови виконання вимог пункту 4.1. частини №2 цього Договору, відкриває позичальнику кредитну лінію, що не поновлюється, з графіком зменшення ліміту, а позичальник зобов`язується прийняти кредитні кошти, використати їх за цільовим призначенням, згідно умов цього Договору, повернути банку кредитні кошти у повному обсязі та сплатити проценти, інші платежі, на умовах та в порядку, передбачених цим Договором, зокрема, відповідно до наступного.

Термін сплати процентів за користування кредитною лінією - 10 числа кожного місяця з моменту видачі першого траншу кредитної лінії до дати спливу строку користування кредитною лінією та повернення в повному обсязі кредитних коштів за цим Договором.

Пунктом 1.1 частини №2 Загальних умов Кредитного договору передбачено, що відповідно до умов цього Договору, банк за наявності вільних грошових коштів відкриває позичальнику кредитну лінію. Транші кредитної лінії надаються в межах строку користування кредитною лінією. Загальна максимальна отримана позичальником сума за кредитною лінією не повинна перевищувати відповідний встановлений ліміт кредитної лінії. Загальна сукупна сума усіх траншів, що будуть отримані позичальником за цим Договором, не повинна перевищувати максимальний ліміт кредитної лінії за цим Договором. Кредитна лінія надається на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання.

Позичальник отримує транші кредитної лінії та повинен виконати відповідні боргові зобов`язання в порядку та на умовах, зазначених у цьому Договорі.

Банк має право в односторонньому порядку відмовитись від своїх зобов`язань щодо надання будь-якої суми або всієї суми кредиту (відкличні зобов`язання) у випадках невиконання чи неналежного виконання позичальником зобов`язань за Договором та/або у випадку настання форс-мажорних обставин та/або в інших випадках, передбачених Договором.

Згідно з п. 1.2 частини №2 Загальних умов Кредитного договору транші в межах ліміту кредитної лінії надаються позичальнику шляхом зарахування на поточний рахунок позичальника з урахуванням положень п.1.3. Частини №2 цього Договору, і в будь-якому випадку не пізніше терміну користування кредитною лінією, в межах діючого на відповідну дату ліміту кредитної лінії.

Розмір ліміту кредитної лінії змінюється відповідно до графіку зміни розміру ліміту кредитної лінії, наведеного у Додатку №1, що є невід`ємною частиною цього Договору (далі - «Графік»), датою надання траншу кредитної лінії є дата перерахування відповідної суми коштів з позичкового рахунку позичальника на поточний рахунок позичальника, що підтверджується випискою по поточному рахунку.

Надання траншу кредитної лінії здійснюється на підставі заявки на видачу кредиту, наданої позичальником, у тому числі, засобами комплексу електронного банкінгу. Заявка на видачу кредиту повинна бути надана у формі або близько до форми, наведеної в Додатку №3 до цього Договору, не менше, ніж за 3 (три) робочі дні до запланованої позичальником дати отримання траншу кредитної лінії. У випадку зміни форми або змісту заявки на видачу кредиту банком, банк доводить до відома позичальника нову форму заявки на видачу кредиту в порядку, зазначеному в п.7.5 частини №2 цього Договору, при цьому Додаток №3 до цього Договору вважається відповідним чином зміненим без необхідності укладення окремого додаткового договору до цього Договору. Надання позичальником до банку заявки на видачу кредиту не є підтвердженням чи підставою для виникнення у банка обов`язку щодо надання грошових коштів за цим Договором.

Загальний обсяг коштів, наданих в рахунок Кредитної лінії (дебетовий оборот по позичковому рахунку) за цим Договором, не може перевищувати Ліміт Кредитної лінії, встановлений у п.2 Частини №1 цього Договору.

Відповідно до п. 1.3 частини №2 Загальних умов Кредитного договору межах встановленого строку користування кредитною лінією, з урахуванням вимог п.1.2. частини .№2 цього Договору, позичальник може отримувати транші в межах ліміту кредитної лінії, та зобов`язаний погасити їх до дати спливу строку користування кредитною лінією з урахуванням графіку.

За умовами п. 1.4 частини №2 Загальних умов Кредитного договору кредитна лінія надається позичальнику із щомісячною сплатою процентів у термін сплати процентів, встановлений частиною №1 цього Договору.

Пунктом 2.1 частини №2 Загальних умов Кредитного договору передбачено, що сума непогашених боргових зобов`язань підлягає поверненню не пізніше останнього робочого дня відповідного строку користування кредитною лінією, встановленого частиною №1 цього Договору, з урахуванням графіку, якщо інше не встановлено цим Договором. 2.2. Датою повернення заборгованості за кредитною лінією є день виконання позичальником всіх своїх боргових зобов`язань перед банком в повному обсязі заборгованості за цим Договором, включаючи повну сплату процентів, комісій банку, неустойки, пені, штрафів (якщо такі будуть).

Днем (моментом) погашення заборгованості за кредитною лінією вважається день зарахування на відповідний рахунок(ки) для погашення боргових зобов`язань у порядку, визначеному цим Договором, грошових коштів у сумі, що відповідає розміру заборгованості за кредитною лінією у повному обсязі.

При зміні розміру ліміту кредитної лінії відповідно до графіку строком погашення заборгованості за кредитною лінією, що перевищує розмір ліміту кредитної лінії, встановлений на наступний термін користування нею, є день, що передує дню, з якого починає діяти новий розмір ліміту кредитної лінії відповідно до графіку.

У відповідності до п. 2.3 частини №2 Загальних умов Кредитного договору погашення боргових зобов`язань за цим Договором може проводитися в порядку, передбаченому цим Договором, зокрема такими способами: п. 2.3.1 шляхом безготівкового переказу коштів на рахунок(ки) для погашення боргових зобов`язань, зазначений(ні) в п. 2 частини №1 цього Договору; та/або п. 2.3.2 шляхом здійснення банком договірного списання відповідних сум з будь-якого рахунку позичальника, відкритого в банку (на що позичальник надає свою безумовну та безвідкличну згоду Банку шляхом підписання цього Договору); та/або п. 2.3.3 іншим чином, у випадку, якщо інший порядок погашення будь-якого із боргових зобов`язань визначений цим Договором, або якщо це не суперечить чинному законодавству України.

Згідно з п. 3.1 частини №2 Загальних умов Кредитного договору проценти на відповідну суму заборгованості за кредитною лінією нараховуються та сплачуються за час фактичного користування грошовими коштами банку відповідно до умов, визначених цим Договором, виходячи з розміру процентної ставки, що діє на відповідну дату. Нарахування та сплата процентів здійснюються у валюті отриманого кредиту.

Відповідно до п. 3.2 частини №2 Загальних умов Кредитного договору проценти за користування кредитною лінією нараховуються банком щоденно за фактичну кількість днів користування грошовими коштами, за методом «факт/360» (виходячи із розрахунку 360 днів у році). При цьому, враховується перший день та не враховується останній день користування кредитною лінією. Проценти нараховуються за фактичну кількість днів користування кредитною лінією, на суму щоденного залишку заборгованості за кредитною лінією.

Позичальник зобов`язаний сплачувати проценти за користування кредитною лінією щомісячно не пізніше терміну сплати процентів за користування кредитною лінією, з урахуванням вимог п.7.10 частини №2 цього Договору.

У випадку нездійснення/відмови здійснювати Позичальником сплати процентів за користування Кредитною лінією з урахуванням умов цього Договору, сторони, підписанням цього Договору, домовились та дійшли взаємної згоди, що Банк набуває право вимагати від позичальника повного виконання всіх боргових зобов`язань за цим Договором, а позичальник зобов`язаний повністю виконати боргові зобов`язання, в тому числі шляхом дострокового виконання всіх боргових зобов`язань за цим Договором, після спливу терміну сплати процентів за користування кредитною лінією (п. 3.3 частини №2 Загальних умов Кредитного договору).

Пунктом 3.5 частини №2 Загальних умов Кредитного договору передбачено, що банк веде облік, що підтверджує суми, які в той чи інший час були надані ним траншем в рамках кредитної лінії, та іншої заборгованості позичальника за цим Договором, та мають бути повернені банку згідно з цим Договором. Для визначення розміру боргових зобов`язань позичальника за цим Договором, остаточною підставою будуть бухгалтерські облікові дані і рахунки банку. У випадку будь-якої юридичної дії або спору, що виникають у зв`язку з цим Договором, довідка банку стосовно записів такого обліку щодо (а) суми, яка має бути сплачена банку за цим Договором, (б) суми, на яку має збільшитися сума, належна до сплати банку за цим Договором, (в) суми, яка у відповідний момент повинна бути відшкодована банку згідно з цим Договором, (г) сума, яка встановлена банком, як новий ліміт кредитної лінії, є достатнім підтвердженням існування та розміру відповідних зобов`язань позичальника. Сплата відповідних сум, що вимагаються банком до сплати за цим Договором, не може бути призупинена, а сплачена Позичальником сума не може бути ним відкликана на підставі виникнення між сторонами спору щодо належної до сплати суми (із збереженням зобов`язань банку по поверненню позичальнику надмірно перерахованих сум).

Згідно з п. 5.4.1 частини №2 Загальних умов Кредитного договору банк має право відмовити позичальнику у наданні траншу кредитної лінії, призупинити/зупинити надання позичальнику кредитної лінії без попереднього повідомлення позичальника, та/або зменшити ліміт кредитної лінії, та/або вимагати дострокового виконання позичальником боргових зобов`язань перед банком за цим Договором, змінивши при цьому строк виконання боргових зобов`язань в порядку, визначеному п.7.12 частини №2 цього Договору, при настанні будь-якої обставини або події, які визначені сторонами як такі, що явно свідчать про те, що кредитні кошти не будуть своєчасно повернуті, у тому числі: при порушенні/невиконанні позичальником будь-яких зобов`язань за цим Договором.

Пунктом 7.12 частини №2 Загальних умов Кредитного договору передбачено, що відповідно до вимог чинного законодавства України, зокрема, ст.ст. 525, 611 Цивільного кодексу України, сторони погодили, що у випадку настання будь-якої з обставин, визначених п.5.4.1. Частини №2 цього Договору, банк направляє позичальнику повідомлення з вимогою виконання позичальником боргових зобов`язань за цим Договором, у визначеній банком частині або в цілому (надалі - «повідомлення»). При цьому строк виконання позичальником боргових зобов`язань, за взаємною згодою Сторін, вважається таким, що настав, на 10 (десятий) календарний день з дня направлення позичальнику повідомлення, якщо інший новий строк виконання боргових зобов`язань не передбачений в такому повідомленні. Сторони досягли згоди, що датою, з якої починається відлік зазначеного вище десятиденного строку, вважається дата, зазначена на квитанції, яка надається банку відділенням зв`язку при відправленні листа з повідомленням про вручення на адресу позичальника, зазначену в реквізитах цього Договору або адресу, повідомлену позичальником відповідно до п.5.1.5 частини №2 цього Договору.

У цьому випадку позичальник зобов`язаний достроково повернути заборгованість за Кредитною лінією, сплатити проценти за користування нею та інші платежі, що належать до сплати за цим Договором, у встановлений відповідно до цього пункту Договору новий строк у визначеному банком обсязі.

Також, сторонами підписано до Кредитного договору Додаток №1 - Графік зміни розміру ліміту кредитної лінії, Додаток №2 - Перелік забезпечення, що надається в рахунок забезпечення виконання боргових зобов`язань перед банком за кредитним договором №Т20.11.2013К2743 від 22.06.2021, Додаток №3 - Заявка на видачу кредиту, Додаток №4 - Комісії за кредитною лінією, Додаток №5 - Фінансові умови, Додаток №6 - Додаткові зобов`язання позичальника.

З метою забезпечення виконання зобов`язань відповідача-1 перед позивачем за кредитним договором №Т20.11.2013К2743 від 22.06.2021, 22.06.2021 між Акціонерним товариством «Таскомбанк» (кредитор, банк, позивач) та ОСОБА_1 (поручитель-1, відповідач-2) був укладений договір поруки №Т03.03.2020І9820 (далі - Договір поруки-1).

Також, з метою забезпечення виконання зобов`язань відповідача-1 перед позивачем за кредитним договором №Т20.11.2013К2743 від 22.06.2021, 22.06.2021 між Акціонерним товариством «Таскомбанк» (кредитор, банк, позивач) та ОСОБА_2 (поручитель-2, відповідач-3) був укладений договір поруки №Т03.03.2020І9821 (далі - Договір поруки-2).

Відповідно до п. 1.2 Договорів поруки-1,2 поручитель відповідає перед кредитором за виконання боржником усіх зобов`язань за Кредитним договором, в тому числі:

п. 1.2.1 повернути кредитору в строк, визначений Кредитним договором не пізніше 21 червня 2024 року кредит у формі невідновлюваної кредитної лінії, в розмірі 1000000,00 гривень;

п. 1.2.2 щомісяця сплачувати кредитору проценти за користування кредитом в розмірі 19% річних з урахуванням порядку та розміру їх зміни згідно умов Кредитного договору, та в строки, що встановлені Кредитним договором;

п. 1.2.3 сплатити комісії в порядку, в розмірах та строки, встановлених Кредитним договором;

п. 1.2.4 сплатити кредитору неустройку, пеню, штраф та понад суму неустойки, пені, штрафів відшкодувати збитки, заподіяні кредитору невиконанням або неналежним виконанням боржником своїх зобов`язань за Кредитним договором;

п. 1.2.5 у випадках, передбачених Кредитним договором та/або законодавством України, з дати пред`явлення відповідної вимоги достроково (до настання термінів або строків повернення/сплати, зазначених вище у цьому пункті), повернути кредитору кредит, сплатити проценти за користування ним і виконати інші обов`язки, що виникають із Кредитного договору;

п. 1.2.5 виконати інші боргові зобов`язання, що виникли згідно Кредитного договору або можуть виникнути на підставі нього у майбутньому, у тому числі у разі збільшення боргових зобов`язань, які передбачені умовами Кредитного договору.

Згідно з п. 2.1.1 Договорів поруки-1,2 протягом всього строку дії цього Договору поручитель зобов`язується письмово повідомляти кредитора протягом 5 робочих днів про зміну фактичного проживання та місця реєстрації (проживання), телефону, паспортних даних тощо та надавати відповідні документи. У випадку невиконання поручителем цього зобов`язання, у всіх випадках, пов`язаних із даним та названим кредитним договорами, документи в положення, які були надані кредитору на момент документального оформлення даного Договору, вважаються діючими. Поручитель зобов`язується відшкодувати збитки, що можуть виникнути в разі ненадання чи несвоєчасного надання оновлених документів.

У відповідності до п. 2.3.1 Договорів поруки-1,2 кредитор має право пред`являти свої вимоги безпосередньо до поручителя в разі невиконання боржником своїх зобов`язань за Кредитним договором.

Пунктом п. 3.1 Договорів поруки-1,2 передбачено, що у випадку невиконання боржником будь-яких зобов`язань за Кредитним договором або невиконання зобов`язань у строки, визначені Кредитним договором, кредитор направляє письмову вимогу, в порядку, передбаченому даним Договором, на адресу поручителя, зазначену в Розділі 7 цього Договору, або повідомлену поручителем в разі її зміни, та копію надсилає боржнику.

Поручитель не пізніше 5 (п`яти) робочих днів з дня відправлення вимоги кредитором, відповідно до п. 3.1 цього Договору, зобов`язаний виконати боргові зобов`язання, визначені у письмовій вимозі. Неотримання поручителем вимоги кредитора з будь-яких причин не звільняє поручителя від обов`язку виконати умови цього Договору. (п. 3.2).

За невиконання своїх зобов`язань за цим Договором, поручительь несе відповідальність всім своїм майном (п. 3.4 Договорів поруки-1,2).

Відповідно до п. 4.1 Договорів поруки-1,2 у випадку невиконання або прострочення виконання боржником зобов`язань, що випливають із Кредитного договору, поручитель відповідає перед кредитором як солідарний боржник в тому ж обсязі, що й боржник, включаючи виконання всіх зобов`язань за Кредитним договором.

За умовами п. 4.2 Договорів поруки-1, 2 поручитель та боржник залишаються зобов`язаними перед кредитором до того моменту, поки всі зобов`язання за Кредитним договором не будуть виконані в повному обсязі.

Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами, скріплення печатками кредитора та діє до 21 червня 2024 року (п. 5.1 Договорів поруки-1, 2).

Згідно з п. 5.2 Договорів поруки-1, 2 поруки за цим Договором припиняється:

- з моменту припинення зобов`язань за Кредитним договором,

- за взаємною згодою сторін,

- якщо кредитор протягом 3 (трьох) років від дня настання строку повернення кредиту не пред`явить вимоги до поручителя.

На виконання умов Кредитного договору банк 24.06.2021 надав відповідачу-1 кредитні кошти у розмірі 1000000,00 грн, що підтверджується випискою по особовому рахунку за період з 22.06.2021 по 20.10.2022.

Факт отримання та розмір наданих позивачем кредитних коштів відповідачем-1 не заперечувався.

Як вбачається із матеріалів справи, будь-які заперечення щодо повного та належного надання позивачем банківських послуг також відсутні.

Відповідач-1 свої зобов`язання за договором виконав частково, що підтверджується відповідними банківськими виписками по рахункам відповідача-1, сплативши 222222,24грн по тілу кредиту та 111217,44 грн по процентам.

Доказів погашення відповідачем-1 заборгованості за Кредитним договором в повному або частковому обсязі ніж тих, що представлені банком до суду відповідачем-1 не надано, протилежного матеріали справи не містять.

Як свідчать матеріали справи, позивачем як кредитором внаслідок тривалого невиконання позичальником - відповідачем-1 зобов`язань за Кредитним договором було направлено до Приватного підприємства «Домрембуд-3» повідомлення-вимогу від 17.06.2022 про дострокове виконання грошових зобов`язань за Кредитним договором щодо сплати заборгованості станом на 17.06.2022 у загальному розмірі 830215,35 грн, у тому числі заборгованості по тілу кредиту у розмірі 777777,76 грн та заборгованості по процентам у розмірі 52437,59 грн. У даному повідомленні-вимозі банк вимагав повернути кредит та сплатити нараховані проценти протягом 10 календарних днів з дня направлення банком повідомлення позичальнику.

Крім того, вищевказане повідомлення-вимога банка від 17.06.2022 про дострокове виконання грошових зобов`язань за Кредитним договором також було надіслане відповідачу-2 (поручитель-1) та відповідачу-3 (поручитель-2).

Факт надсилання даного повідомлення-вимоги відповідачу-1 підтверджується описом вкладення від 20.06.2022, накладною №0103281245620 від 20.06.2022 та фіскальним чеком від 20.06.2022, копії яких наявні в матеріалах справи.

Факт надсилання даного повідомлення-вимоги відповідачу-2 підтверджується описом вкладення від 20.06.2022, накладною №0103281245612 від 20.06.2022 та фіскальним чеком від 20.06.2022, копії яких наявні в матеріалах справи.

Факт надсилання даного повідомлення-вимоги відповідачу-3 підтверджується описом вкладення від 20.06.2022, накладною №0103281245604 від 20.06.2022 та фіскальним чеком від 20.06.2022, копії яких наявні в матеріалах справи.

До того ж, банк також 25.07.2022 направив на адреси відповідача-3 та відповідача-1 повідомлення-вимогу №11811/70.1. від 25.07.2022, в якому вимагав достроково повністю повернути заборгованість по Кредитному договору у розмірі 844172,11 грн, у тому числі заборгованість по тілу кредиту у розмірі 777777,76 грн та заборгованості по процентам у розмірі 66394,35 грн. Дану вимогу про дострокове погашення заборгованості за Кредитним договором банк вимагав виконати протягом 5 робочих днів з дня направлення повідомлення-вимоги банком.

Доказів відповіді на повідомлення-вимоги чи доказів погашення заборгованості за спірним Кредитним договором відповідачами-1,2,3 не надано.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, зазначені вимоги залишені відповідачами-1,2,3 без відповіді та задоволення.

Як стверджує позивач, заборгованість відповідача-1 станом на 20.10.2022 становить 881 526,93 грн і складається із: заборгованості по тілу кредиту у розмірі 777 777,76 грн та заборгованості по процентам 103 749,17 грн.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В силу положень ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів належних йому.

Частина 1 статті 193 Цивільного кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Цивільного кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 124, п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. ст. 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Суд наголошує, що відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином обов`язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

При цьому, відповідачами-1, 2, 3 не надано суду жодних доказів на підтвердження відсутності боргу, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів, або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги.

Враховуючи положення відповідних норм, наявність в матеріалах справи розрахунку заборгованості позивача, банківських виписок, що підтверджують факт заборгованості за Кредитним договором, а також вимоги позивача, що була направлена на адресу відповідача-1 погасити заборгованість за кредитним договором, не надання відповідачем-1 суду доказів погашення заборгованості в повному обсязі, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, тому вимоги позивача про стягнення заборгованості по тілу кредиту у розмірі 777777,76 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення процентів у розмірі 103749,17 грн за період з 24.06.2021 по 20.10.2022, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Пунктом 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суди під час вирішення спору у подібних правовідносинах мають враховувати саме останню правову позицію. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №755/109447/17.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 по справі № 910/4518/16, наголосила, що проценти відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 Цивільного кодексу України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України.

Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.

Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України.

Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

Велика Палата Верховного Суду зауважила, що зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов`язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов`язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України.

За таких обставин, надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.

Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України.

Вказаних вище висновків Велика Палата Верховного Суду також дійшла у постановах від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 (пункти 53, 54) та від 04.02.2020 у справі №912/1120/16 (пункт 6.19).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 зазначила про відсутність підстав для відступу від таких висновків.

Велика Палата Верховного Суду підкреслила, що зазначене не означає, що боржник не повинен у повному обсязі виконувати свій обов`язок за кредитним договором. Боржник не звільняється від зобов`язань зі сплати нарахованих у межах строку кредитування, зокрема до пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, процентів за «користування кредитом». Установлений кредитним договором строк кредитування лише визначає часові межі, в яких проценти за «користування кредитом» можуть нараховуватись, не скасовуючи при цьому обов`язок боржника щодо їх сплати.

Отже, якщо позичальник прострочив виконання зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів за «користування кредитом», сплив строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту не може бути підставою для невиконання такого зобов`язання. Зазначене також є підставою для відповідальності позичальника за порушення грошового зобов`язання.

При цьому у разі пред`явлення до позичальника вимоги в порядку частини другої статті 1050 Цивільного кодексу України право кредитора нараховувати передбачені кредитним договором відсотки за користування кредитом припиняється, а кредитор втрачає право нараховувати відсотки після настання терміну повернення, який зазначений ним у відповідному повідомленні/претензії на адресу боржника, оскільки такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови виконання основного зобов`язання з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом, змінив порядок і строк його виконання, припинив подальше кредитування позичальника, змінив строк дії кредитної лінії та термін повернення кредиту (відповідний правовий висновок наведено у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.09.2020 у справі №916/4693/18).

Також судом враховано, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. (Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23.03.2021 у справі № 909/1347/19, постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц).

Разом з тим, у постановах Великої Палати Верховного Суду вже неодноразово вказувалося на те, що наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною першою статті 1050 Цивільного кодексу України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення стаття 625 цього Кодексу.

Отже, у разі порушення позичальником зобов`язання з повернення кредиту настає відповідальність - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України у розмірі, встановленому законом або договором.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 (пункт 8.22)).

При цьому компенсаторний характер процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, не свідчить про те, що вони є платою боржника за «користування кредитом» (тобто можливістю правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу). Такі проценти слід розглядати саме як міру відповідальності. На відміну від процентів за «користування кредитом», до процентів річних, передбачених зазначеною статтею, застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

Отже, в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Вказаний висновок сформульований в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (пункт 54) та від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19).

У постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4815/16 Велика Палата Верховного Суду зазначила про відсутність підстав для відступу від цього висновку.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 висловлено правову позицію про те, що припис абз. 2 частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Як наслідок, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України, оскільки в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №912/1120/16 також викладена правова позиція, у відповідності до якої, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України, як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні, проценти відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Крім того, Велика Палата зазначила, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України.

У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

У справі, що розглядається, суд, проаналізувавши умови договору, встановив, що відповідно до умов Кредитного договору, банк надав позичальнику кредит у розмірі 1000000,00 грн зі строком користування кредитною лінією з 22.06.2021 до 21.06.2024 включно.

До того ж, судом встановлено, що зміст п. 3.2 Кредитного договору сторонами узгоджено нарахування процентів як міри відповідальності за користування саме кредитною лінією. До того ж вказаний пункт розташований в статтях договору, які регулюють правомірну поведінку сторін («Плата за користування кредитною лінією»).

При цьому, суд зауважує, що у постанові від 18.01.2022 справі №910/17048/17, на яку посилається позивач, Велика Палата Верховного Суду досліджувала питання про те, чи виключає звернення кредитором стягнення на предмети іпотеки в позасудовому порядку будь-які наступні вимоги іпотекодержателя (кредитора) щодо виконання боржником основного зобов`язання в силу ч. 4 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, чинній до внесення змін Законом України від 03.07.2018№ 2478- VIII).

Встановлені судом обставини у цій справі №905/864/22 та обставини у справі №910/17048/17, яка розглядалась Великою Палатою Верховного Суду не є подібними. Зокрема, у справі №910/17048/17 висновки Великої Палати Верховного Суду стосуються застосовування положень ч. 4 ст. 36 Закону України «Про іпотеку», а саме, про те, що у випадку забезпечення виконання основного зобов`язання двома і більше предметами застави, основне зобов`язання не припиняється після звернення стягнення на всі предмети застави або на будь-який з них на вибір заставодержателя, якщо це не потягло повного задоволення його вимог та не закінчився строк на реалізацію права звернення стягнення на інші забезпечувальні зобов`язання.

Вказана постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2022 у справі №910/17048/17 не містить висновку щодо відступу від застосування норм права, наведеного у постановах Великої Палати Верховного Суду, на які посилається суд вище.

Крім того, як вбачається зі змісту пунктів 111, 112 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2022 у справі № 910/17048/17, в частині твердження, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами договору строку надання позики (тобто за період правомірного користування нею). Після спливу такого строку чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України право позикодавця нараховувати проценти за позикою припиняється. Права та інтереси позикодавця в охоронних правовідносинах (тобто за період прострочення виконання грошового зобов`язання) забезпечує частина друга статті 625 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Такий правовий висновок Велика Палата Верховного Суду зробила у постановах від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 (провадження № 4-10цс18), від 31.10.2018 у справі №202/4494/16-ц (провадження №14-318цс18), від 04.07.2018 у справі №310/11534/13-ц (провадження №14-154цс18), від 31.10.2018 у справі №202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18).

Суд звертає увагу, що у постанові від 18.01.2022 у справі №910/17048/17 зазначено, що підстав для відступу від вказаних правових висновків Велика Палата Верховного Суду не вбачає.

Тобто, висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2022 у справі №910/17048/17, на яку посилається позивач, не є відступом від правових позицій Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 по справі №310/11534/13-ц, від 28.03.2018 по справі №444/9519/12, від 31.10.2018 по справі №202/4494/16-ц, які наведені відповідачем-1 у відзиві на позовну заяву та які застосовані судом вище при розгляді даної справи.

Стосовно ж посилання позивача на рішення Конституційного Суду України від 22.06.2022 у справі №3-188/2020 (455/20) щодо правомірності стягнення процентів за користуванням кредитом до дня повернення кредиту, то суд зазначає, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 по справі №910/4518/16 суд зазначив, що його висновки збігаються з рішенням Конституційного Суду саме тому, що приписи частини другої статті 625 та частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України регулюють різні за змістом відносини, які не є взаємовиключними, кредитор після прострочення повернення кредиту може вимагати як сплати процентів за прострочення виконання грошового зобов`язання (які нараховуються за статтею 625 Цивільного кодексу України як наслідок неправомірної поведінки боржника), так і сплати кредиту та процентів за наданий кредит, нарахованих до настання строку повернення кредиту (які нараховуються за статтею 1048 Цивільного кодексу України як наслідок правомірної поведінки сторін).

Крім того, Конституційний Суд України у вказаному рішенні наголосив, що забезпечення сталості та єдності судової практики є основоположною функцією Верховного Суду (частина перша статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»), яку не може здійснювати інший орган державної влади, зокрема Конституційний Суд України (останній абзац пункту 8 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22.06.2022 у справі № 3-188/2020(455/20)). Виконуючи це завдання, саме Верховний Суд здійснює тлумачення та застосування норм Цивільного кодексу України й інших Законів України, а Конституційний Суд України вирішує питання про конституційність цих норм, зокрема за конституційними скаргами, та здійснює офіційне тлумачення Конституції України (пункти 1, 2 частини першої статті 150, стаття 1511 Конституції України, пункти 1, 2, 9 частини першої статті 7 Закону України «Про Конституційний Суд України»).

За наведених обставин, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 по справі №910/4518/16 акцентував увагу на сталості підходу до вирішення питання щодо нарахування процентів за «користування кредитом», сформульованого у постанові від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 та підтвердженого у постанові від 04.02.2020 у справі №912/1120/16.

Приймаючи до уваги висновки Великої Палати Верховного Суду, що викладені у постанові від 05.04.2023 по справі №910/4518/16 та той факт, що банк 20.06.2022 звернувся до позичальника з листом-повідомленням від 19.06.2022 про дострокове повернення кредиту протягом 10 календарних днів з дня направлення банком повідомлення позичальнику, суд дійшов висновку про безпідставність нарахування процентів за користування кредитом з 01.07.2022 по 20.10.2022 в сумі 45 564,68 грн.

Решта вимог щодо стягнення з боржника 58 184,49 грн заборгованості за процентів за користування кредитними коштами за період з 24.06.2021 по 30.06.2022 визнана судом обґрунтованою та правомірною у зв`язку з чим підлягає задоволенню.

Судом також вище встановлено, що 22.06.2021 між позивачем та відповідач-2 та відповідач-3 укладено договори поруки №Т03.03.2020І9820 та №Т03.03.2020І9821, відповідно до яких поручителі відповідають перед кредитором за виконання боржником усіх зобов`язань за Кредитним договором, в тому числі: повернути кредитору в строк, визначений Кредитним договором не пізніше 21 червня 2024 року кредит у формі невідновлюваної кредитної лінії, в розмірі 1000000,00 гривень (п. 1.2.1 Договорів поруки-1, 2); щомісяця сплачувати кредитору проценти за користування кредитом в розмірі 19% річних з урахуванням порядку та розміру їх зміни згідно умов Кредитного договору, та в строки, що встановлені Кредитним договором (п. п. 1.2.2 Договорів поруки-1, 2).

Так, згідно ч. ч. 1, 2 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Частинами 1, 2 статті 554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Отже, враховуючи встановлене вище, оскільки ОСОБА_1 (поручитель-1, відповідач-2) та ОСОБА_2 (поручитель-2, відповідач-3) є поручителями перед між Акціонерним товариством «Таскомбанк» за виконання зобов`язань Приватним підприємством «Домрембуд-3» за кредитним договором №Т20.11.2013К2743 від 22.06.2021, суд дійшов висновку, що відповідачі-1,-2 та -3 солідарно відповідають перед позивачем за неналежне виконання умов вказаного Кредитного договору.

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідачів порівну.

При цьому, згідно з абз. 3 п. 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21 лютого 2013 року №7 у разі коли позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати також розподіляються між відповідачами порівну. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

Витрати по сплаті судового збору за подання заяви про забезпечення позову №18714/70.1 від 24.10.2022 у розмірі 1240,50 грн покладаються на позивача, у зв`язку із відмовою у задоволенні вказаної заяви.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з Приватного підприємства «Домрембуд-3» (85104, Донецька обл., м.Костянтинівка, вул. Ціолковського, 31; фактична адреса: 85104, Донецька обл., м.Костянтинівка, вул. Пушкінська, 230, ідентифікаційний код 34898787), ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , місце проживання: АДРЕСА_5 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_4 , виданий Костянтинівським МВ ГУДМС України в Донецькій області 07.06.2013), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серії НОМЕР_5 , виданий Костянтинівським РВУМВС України в Донецькій області 22.09.2001) на користь Акціонерного товариства «Таскомбанк» (01032, м. Київ, вул. С.Петлюри, 30, ідентифікаційний код 09806443) заборгованість по тілу кредиту у розмірі 777777 (сімсот сімдесят сім тисяч сімсот сімдесят сім) грн 76 коп., заборгованість по процентам 58184 (п`ятдесят вісім тисяч сто вісімдесят чотири) грн 49 коп.

3. Стягнути з Приватного підприємства «Домрембуд-3» (85104, Донецька обл., м.Костянтинівка, вул. Ціолковського, 31; фактична адреса: 85104, Донецька обл., м.Костянтинівка, вул. Пушкінська, 230, ідентифікаційний код 34898787) на користь Акціонерного товариства «Таскомбанк» (01032, м. Київ, вул. С.Петлюри, 30, ідентифікаційний код 09806443) судовий збір у розмірі 4179 (чотири тисячі сто сімдесят дев`ять) грн 81 коп.

4. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , місце проживання: АДРЕСА_5 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_4 , виданий Костянтинівським МВ ГУДМС України в Донецькій області 07.06.2013) на користь Акціонерного товариства «Таскомбанк» (01032, м. Київ, вул. С. Петлюри, 30, ідентифікаційний код 09806443) судовий збір у розмірі 4179 (чотири тисячі сто сімдесят дев`ять) грн 81 коп.

5. Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серії НОМЕР_5 , виданий Костянтинівським РВУМВС України в Донецькій області 22.09.2001) на користь Акціонерного товариства «Таскомбанк» (01032, м. Київ, вул. С. Петлюри, 30, ідентифікаційний код 09806443) судовий збір у розмірі 4179 (чотири тисячі сто сімдесят дев`ять) грн 81 коп.

6. В іншій частині позову відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя М.В. Хабарова