Рішення

від 31.05.2023 по справі 911/923/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" травня 2023 р. м. Київ Справа № 911/923/23

Господарський суд Київської області в складі

головуючого судді Христенко О.О.

за участю секретаря Гарбуз Л.В.

розглянувши справу № 911/923/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тандем-2002», м. Полтава

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рудницький екопродукт», с Садове Баришівського району Київської області

про стягнення 210 220,31 грн

Представники:

від позивача:не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Тандем-2002» (далі-позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рудницький екопродукт» (далі-відповідач) про стягнення 210 220,31 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання відповідачем зобов`язань за Договором поставки № 13/12/19 від 13.12.2021 в частині своєчасної оплати отриманого відповідачем товару.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 03.04.2023 відкрито провадження у справі № 911/923/23, розгляд справи в порядку загального позовного провадження призначений в підготовчому засіданні на 10.05.2023.

10.05.2023 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву б/н від 05.05.2023 (вх. № 9066/23), в якому відповідач згоден із сумою заявленої заборгованості та не відмовляється від її сплати, проте просив суд відстрочити виконання рішення суду на строк 6 місяців після закінчення воєнного стану.

Крім того, відповідачем надано клопотання б/н від 05.05.2023 (вх. № 9065/23 від 10.05.2023), в якому останній просить суд здійснювати розгляд справи за відсутності його повноважного представника за наявними матеріалами справи.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 10.05.2023 закрито підготовче провадження у справі № 911/923/23, справу призначено до розгляду по суті на 31.05.2023.

Представник позивача в судові засідання 10.05.2023 та 31.05.2023 не з`явився, однак 18.05.2023 на електронну адресу суду від позивача надійшла заява б/н від 18.05.2023 (вх. № 9727/23), в якій позивач підтримав позовні вимоги та просив суд здійснювати розгляд справи за відсутності його повноважного представника.

Представник відповідача в засідання суду не з`явився, однак як вже було зазначено вище, 10.05.2023 через канцелярію господарського суду надав клопотання б/н від 05.05.2023 (вх. № 9065/23 від 10.05.2023), в якому просив суд здійснювати розгляд справи за відсутності його повноважного представника.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції.

Частиною першою ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області -

ВСТАНОВИВ:

13.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тандем-2002» (позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рудницький екопродукт» (відповідач, покупець) укладений Договір поставки № 13/12/19, за умовами п. 1.1 якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця добавки білково-мінерально-вітамінні, комбікорми (насипом або фасовані в мішки), премікси, добавки кормові, інший товар за погодженням сторін, а покупець зобов`язується прийняти товар і оплатити його на умовах, визначених цим договором.

Найменування товару, його кількість, ціна товару за одиницю і по позиціях вказуються у видаткових накладних постачальника на товар (п. 2.1 договору).

Пунктом 3.1 договору визначено, що поставка товару здійснюється партіями протягом усього строку дії цього договору. Строки поставки конкретних партій товару узгоджуються сторонами додатково шляхом підписання відповідних додаткових угод або здійсненням конклюдентних дій сторін, пов`язаних із передачею-прийманням товару (п. 3.2 договору).

Відповідно до п. 4.1 договору визначено, що ціна товару, що поставляється відповідно до договору, вказується у видаткових накладних постачальника. У вартість товару включаються усі витрати постачальника згідно з базисом поставки.

Оплата товару покупцем здійснюється в порядку 100 % оплати вартості даної партії товару не пізніше 20 календарних днів від дати поставки конкретної партії товару. Датою поставки конкретної партії товару є дата видаткової накладної постачальника (п. 5.1 договору).

Умовами п. 11.2 договору визначено, що договір набуває чинності з 12.12.2021 і діє до 31.12.2022, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором.

Як зазначає позивач, на виконання умов Договору № 13/12/19 від 13.12.2021 ним було поставлено відповідачу товар на загальну суму 2 120 220,31 грн, про що свідчать наявні в матеріалах справи видаткові накладні № Т21121400000023 від 14.12.2021 на суму 286 334,94 грн, № Т21122000000026 від 20.12.2021 на суму 308 086,80 грн, № Т21122700000003 від 27.12.2021 на суму 316 811,70 грн, № Т22010300000016 від 03.01.2022 на суму 307 957,20 грн, № Т22011100000041 від 11.01.2022 на суму 302 182,13 грн, № Т22011700000003 від 17.01.2022 на суму 312 015,00 грн, № Т22012500000008 від 25.01.2022 на суму 286 832,54 грн.

Відповідні видаткові накладні підписані представниками позивача та відповідача та скріплені печатками юридичних осіб.

Поставка товару відповідачу також підтверджується наявними в матеріалах справи, в кількості 7 штук, товарно-транспортними накладними, за якими, в графі «замовник» значиться - Товариство з обмеженою відповідальністю «Тандем-2002», а «вантажоодержувач» - Товариство з обмеженою відповідальністю «Рудницький екопродукт».

Претензій щодо якості чи кількості отриманого товару матеріали справи не містять, а отже вказаний у видаткових накладних товар прийнятий відповідачем без зауважень, що свідчить про повноту та якість виконання позивачем своїх зобов`язань за договором, а тому товар вважається прийнятим без зауважень в повному обсязі.

Однак, як стверджує позивач, в порушення умов договору та взятих на себе зобов`язань, вартість отриманого товару була сплачена відповідачем лише частково в сумі 1 910 000,00 грн, вартість товару в сумі 210 220,31 грн залишена відповідачем не сплаченою.

В порядку досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача із претензією № 103 від 21.03.2023, надіслання якої підтверджується наявними в матеріалах справи копіями опису вкладення у цінний лист, накладною № 3600008205866 та фіскальним чеком від 21.03.2023, з вимогою сплатити наявну за відповідачем заборгованість.

Однак, претензія позивача залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

За твердженням позивача станом на день підготовки даної позовної заяви наявна за відповідачем заборгованість лишається не оплаченою, що і стало підставою для звернення позивача із відповідним позовом до господарського суду за захистом свого порушеного права.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до статті 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарських зобов`язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, оскільки заборгованість відповідача в частині оплати переданого позивачем на підставі Договору поставки № 13/12/19 від 13.12.2021 товару, на час прийняття рішення не сплачена, а розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 210 220,31 грн визнається судом правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

Приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене вище, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення суду, то суд відмовляє в його задоволенні з таких міркувань.

Процесуальним законом передбачена можливість надання відстрочки або розстрочки виконання рішення в момент його прийняття, при цьому, підстави для такої відстрочки або розстрочки містяться у статті 331 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає порядок розгляду такої заяви на стадії виконання рішення, а саме: підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (частина 3 статті 331 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частин 4 та 5 статті 331 Господарського процесуального кодексу України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Таким чином, обов`язковою умовою надання відстрочення виконання судового рішення є наявність обставин, що істотно ускладнюють виконання такого рішення, які заявник повинен довести відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України.

Суд відзначає, що питання про відстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення (розстрочення) виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення.

В даному випадку суд вважає за доцільне відмовити відповідачу у відстроченні виконання рішення суду, з огляду на таке.

Що ж до загального економічного та політичного стану країни, то його наслідки торкаються обох сторін у процесі їх підприємницької діяльності.

Слід наголосити, що відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 № 475/97-ВР). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов`язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

Пункт 1 статті 6 §1 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 по справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина «судового розгляду».

У зв`язку з тим, що відстрочка та розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача, при їх наданні, суди в цілях вирішення питання про можливість їх надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду, повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно з якою «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру..», а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути оправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю, у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі оправданої затримки виконання рішення суду залежить зокрема від складності виконавчого провадження, суми та характеру що визначено судом.

Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки та розстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.

Із підстав, умов та меж надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення випливає, що безпідставне надання відстрочки та розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Відстрочивши виконання рішення, суд не стимулюватиме процедуру погашення заборгованості, а лише сприятиме відповідачу в подальшому порушувати свої зобов`язання. Натомість відстрочення виконання рішення суду буде істотно порушувати майнові інтереси позивача внаслідок тривалого перенесення терміну виконання зобов`язання відповідача у спірних правовідносинах, у тому числі враховуючи стрімкі інфляційні процеси в державі.

Довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю.

На підставі вищевикладеного, суд не приймає до уваги обставини, на які посилається відповідач в якості виняткових та таких, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Враховуючи вказане, суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення суду та роз`яснює відповідачу, що він не позбавлений можливості звернутися повторно з клопотанням про відстрочення (розстрочення) виконання рішення суду, враховуючи стягнуту судом суму заборгованості та з відповідним їй обґрунтуванням в порядку статті 331 Господарського процесуального кодексу України.

У зв`язку із задоволенням позову в повному обсязі, витрати по сплаті судового збору, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються судом на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 123, 129, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рудницький екопродукт» (07534, Київська область, Баришівський район, с. Садове вул. Садова, 13, код ЄДРПОУ 39122374) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тандем-2002» (36009, м. Полтава, вул. Кондратенка, 6-А, код ЄДРПОУ 32081777) 210 220 (двісті десять тисяч двісті двадцять) грн 31 коп заборгованості та 3 153 (три тисячі сто п`ятдесят три) грн 30 коп судового збору.

Видати наказ.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст підписано - 26.06.2023.

Суддя О.О. Христенко