Рішення

від 19.06.2023 по справі 914/985/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.06.2023 Справа № 914/985/23

За позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю ФС Блискавкозахист, с.Малехів, Жовківський район, Львівська область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Марбетс Лайт, м.Львів

про стягнення 115036,95грн за договором поставки №21 від 29.10.2021

Суддя У.І. Ділай

Без участі представників сторін

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.03.2023, справу №914/985/23 розподілено судді У.І.Ділай.

Ухвалою від 03.04.2023 позов залишено без руху.

14.04.2023 від позивача до суду надійшла заява, до якої долучено докази усунення недоліків.

Ухвалою від 19.04.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи призначено в порядку письмового провадження без участі представників сторін. Зобов`язано відповідача у строк 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати письмовий відзив (заперечення) на позовну заяву із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення.

Про розгляд справи відповідач належним чином повідомлений на адресу, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань..

04.05.2023 від позивача до суду надійшла заява про подання для огляду оригіналів документів, копії яких долучені до матеріалів справи.

Станом на 19.06.2023 від відповідача до суду відзив не надходив.

Відповідач протягом розгляду справи не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 80 Господарського процесуального кодексу України. Також суд зазначає, що участь у судовому засіданні є правом, а не обов`язком учасників справи.

Отже, господарським судом виконані всі можливі заходи щодо сповіщення відповідача про час та місце судового засідання.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Враховуючи те, що норми статті 81 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

Відповідно до ст.248 Господарського процесуального кодексу України - суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Строк вирішення спору завершився 19.06.2023. Відтак, в суду відсутні підстави для подальшого відкладення розгляду справи поза межами строку, встановленого для вирішення спору у спрощеному позовному провадженні.

У зв`язку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ч. 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України за наявними у ній матеріалами.

В процесі розгляду матеріалів справи суд

встановив:

Між сторонами укладено договір поставки № 21 від 29.10.2021, відповідно до умов якого відповідач взяв на себе зобов`язання поставити (імпортувати, викупити, перекупити) та передати у власність позивача товар - частини до систем заземлення: стержень поміднений 150 см - 500 шт., муфта з`єднувальна 60 см - 500 шт., наконечник з різьбою 5/8 - 250 шт., стержень забивний з різьбою 5/8 - 250 шт. від китайського виробника Shaoxing Weituoli Import and Export Co. Ltd (Китай) згідно специфікації № 1 до даного договору - параметри, найменування та кількість товару які прописано в додатку №1(Специфікація), а позивач зобов`язався прийняти та оплатити його на умовах, установлених даним Договором.

Відповідно до п. 2.1. Договору, загальна сума договору становить 114660,75 грн, еквівалент 4335 USD - в тому числі витрати на транспортування і розмитнення товару в розмірі 32269,00 грн - еквівалент 1220 USD (Курс 26,45 грн за USD станом на 29.10.2021, згідно комерційного курсу купівлі для юридичних осіб АТ КБ «Приватбанк»).

Валютою договору є гривня України (п.2.3 договору).

Відповідно до п. 3.1. договору, строк поставки товару покупцю становить 52 календарних днів, з моменту оплати грошових коштів на рахунок постачальника.

Відповідно до п.5.1. договору розрахунки за поставлений товар здійснюються покупцем після підписання сторонами цього договору наступним чином:

5.1.1.Плата в розмірі 82391,75 грн - еквівалент 3115 USD , що є 100% передоплатою за товар на користь виробника Shaoxing Weituoli Import and Export Co. Ltd (Китай) покупець сплачує впродовж 2-х банківських днів з дня підписання Договору.

5.1.2.Платіж в розмірі 32269,00 грн - еквівалент 1220 USD, що є витратами за транспортування і розмитнення товару - покупець сплачує впродовж 2-х банківських днів з дня надходження вантажу (товару) на митний склад в м. Одеса (митний пост «Південний»)

Згідно із абз. 2 п. 6.1. договору постачальник зобов`язується постачати покупцю товар в повному обсязі, в неушкодженому стані в термін який прописаний в даному договорі.

На виконання умов договору покупець (позивач) на підставі Рахунку на оплату №22 від 29 жовтня 2021 року перерахував відповідачу 82391,75 грн. На підтвердження долучено платіжну інструкцію №1707 від 01 листопада 2021 року.

Як зазначено в позові позивач свої зобов`язання за умовами Договору виконав, проте відповідач зобов`язань щодо поставки товару не виконав.

Відповідно до п. 7.4. договору в випадку затримки передачі товару згідно п.3.1. цього Договору, в термін більше тридцяти календарних днів, товар вважається непоставленим. Постачальник зобов`язаний впродовж 21 банківських днів повернути перераховані кошти на розрахунковий рахунок покупця, після отримання письмового запиту (заяви) на повернення коштів.

Пунктом 8.1. договору передбачено, що цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та скріплення його печатками Сторін. Пунктом п.8.2.Договору визначено, що строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 8.1. цього Договору, та закінчується 31 грудня 2021 р.

У порядку досудового врегулювання спору 14.02.2023 позивач направив на адреси відповідача (на юридичну та адресу, зазначену в договорі) лист-вимогу (заяву) вих.№ 23/02/1 № 23/02/2 від 13.02.2023 про повернення коштів за непоставлений товар в розмірі 115036,95грн (3115,00 доларів США помножено на 36,93грн комерційний курс купівлі для юридичних осіб АТ КБ «Приватбанк»). Однак, вимога позивача залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Спір виник внаслідок того, що відповідач не виконав належним чином взятих зобов`язань та не повернув позивачу попередню оплату. Відтак, ТзОВ ФС Блискавкозахист подало позов до Господарського суду Львівської області про стягнення з відповідача 115 036,95 грн основного боргу, що є еквівалентом 3 115,00 USD відповідно до комерційного курсу продажу для юридичних осіб AT «ПриватБанк» (36,93 грн. за 1 USD) станом на день пред`явлення вимоги 13.02.2023 про повернення попередньої оплати.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Як підтверджується матеріалами справи, позивач та відповідач уклали договір поставки № 21 від 29.10.2021, у зв`язку з чим набули взаємних прав і обов`язків.

Положеннями ч. 2 статті 265 Господарського кодексу України визначено, що договір поставки укладається на розсуд сторін. А згідно з приписами ст.181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто, шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень.

Згідно з частиною першою статті 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу.

Відповідно до п.5.1.1 договору, плата в розмірі 82391,75 грн - еквівалент 3115 USD , що є 100% передоплатою за товар на користь виробника Shaoxing Weituoli Import and Export Co. Ltd (Китай) покупець сплачує впродовж 2-х банківських днів з дня підписання Договору.

На виконання умов договору покупець (позивач) на підставі Рахунку на оплату №22 від 29 жовтня 2021 року перерахував відповідачу 82391,75 грн. На підтвердження долучено платіжну інструкцію №1707 від 01 листопада 2021 року.

Оскільки попередню оплату позивачем за товар здійснено, а товар у визначені строки відповідачем не передано, відповідно до частини другої статті 693 ЦК України у покупця виникає право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати від продавця, який одержав суму попередньої оплати товару і не поставив його у встановлений строк.

Позивач свої зобов`язання щодо оплати вартості товару виконав повністю. При цьому, відповідач не передав товар, передбачений договором. Відповідач обставин справи не заперечив, не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового розгляду.

У порядку досудового врегулювання спору 14.02.2023 позивач направив на адреси відповідача (на юридичну та адресу, зазначену в договорі) лист-вимогу (заяву) вих.№ 23/02/1 № 23/02/2 від 13.02.2023 про повернення коштів за непоставлений товар в розмірі 115036,95грн (3115,00 доларів США помножено на 36,93грн комерційний курс купівлі для юридичних осіб АТ КБ «Приватбанк»). Однак, вимога позивача залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

У позовній заяві ТзОВ ФС Блискавкозахист зазначило, що сторони у зобов`язанні визначили, що позивач передав відповідачу аванс у розмірі 82391,75грн, що еквівалентно 3115,00 доларів США, відповідно до спірних правовідносин підлягає застосуванню ч.2 ст. 533 ЦК України, оскільки грошове зобов`язання відповідача триває та офіційний курс гривні до долара США в часі змінюється. Відтак, визначаючи ціну позову, ТзОВ ФС Блискавкозахист розрахувало суму вимоги відповідно до комерційного курсу продажу для юридичних осіб АТ КБ «Приватбанк», який на день пред`явлення вимоги від 13.02.2023. Відповідно до прохальної частини позову ТзОВ ФС Блискавкозахист просить стягнути 115036,95грн (3115,00 доларів США помножено на 36,93грн комерційний курс купівлі для юридичних осіб АТ КБ «Приватбанк»).

Щодо визначення позивачем розміру заявленої до стягнення суми попередньої плати, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 524 ЦК України сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом (ч.ч. 1 та 2 ст. 533 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 198 ГК України грошові зобов`язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов`язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб`єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов`язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.

Отже, за загальним правилом зобов`язання має бути виражене і підлягає оплаті у гривнях, водночас сторони мають право визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті, а також з метою визначення суми, що підлягає сплаті у гривні, погодити порядок перерахунку суми платежу у гривні пропорційно до зміни курсу гривні до іноземної валюти.

У контексті вищенаведених норм, господарський суд звертає увагу на те, що у випадку якщо грошове зобов`язання певним чином виражене в іноземній валюті, то у складі такого зобов`язання виокремлюються два взаємопов`язаних елементи: валюта зобов`язання (грошова одиниця, в яких нарахована сума зобов`язання, що дає змогу визначити її вартісне значення) та валюта платежу (грошові знаки, що є засобом погашення грошового зобов`язання і в яких має відбуватися їх фактичне виконання).

Беручи до уваги те, що позивач, керуючись умовами правочину, здійснив передоплату за договірними зобов`язаннями у валюті, імперативно визначеній нормами чинного законодавства, в розмірі 82391,75грн, що є еквівалентом іноземної валюти, відтак до спірних правовідносин підлягає застосуванню частини другої статті 533 Цивільного кодексу України, адже грошове зобов`язання (повернення попередньої оплати) відповідача триває, офіційний курс гривні до долара США змінився, сума боргу станом на станом на 13.02.2023 (дата пред`явлення вимоги), еквівалентна 3115,00 доларів США, становила 115036,95грн.

Близька за змістом правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 296/10217/15-ц.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Відповідач самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

Згідно із ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Отже, відповідач своїх зобов`язань не виконав, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 193 ГК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вимога позивача про стягнення суми попередньої оплати є такою, що підлягає задоволенню в розмірі 115036,95грн.

Судовий збір покладається повністю на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Керуючись статтями 4, 7, 8, 73, 76-79, 129, 233, 236, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Марбетс Лайт (79007, м.Львів, вул. Городоцька, 37, ідентифікаційний код 44295121) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ФС Блискавкозахист (80383, Львівська область, Жовківський район, с.Малехів, вул.Вокзальна, 9/37, ідентифікаційний код 43335440) 115036,95грн основного боргу та 2684,00 грн судового збору.

3.Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки передбачені ст.ст. 241, 256, 257 ГПК України та може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Повне рішення складено 26.06.2023.

Суддя Ділай У.І.