ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
======================================================================
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 червня 2023 року Справа № 915/484/22
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Адаховської В.С.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу
про: розірвання договору та повернення коштів
У с т а н о в и в:
02.11.2022 Галицинівська сільська рада звернулася до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою № 557-02-54 від 25.10.2022 (вх. № 4947/22) до Приватного підприємства "Редакція газети "Рідне Прибужжя", в якій просить розірвати договір № 8 від 27.01.2022 року між Галицинівською сільською радою та ПП "РГ "Рідне Прибужжя" та стягнути з останнього 199750,00 грн.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 07.11.2022 вказану позовну заяву залишено без руху. Встановлено заявнику строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали.
На виконання вимог ухвали суду від 07.11.2022 до господарського суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви № 601-02-54 від 14.11.2022 (вх. №5546/22 від 17.11.2022), до якої додано виправлену позовну заяву в новій редакції (вх. №5547/22 від 17.11.2022).
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 22.11.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами; встановлено позивачу строк у 5 днів з дня вручення даної ухвали для подання суду доказів, які підтверджують надсилання позовної заяви (нова редакція) відповідачу відповідно до вимог "Правил надання послуг поштового зв`язку", затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009, а саме: розрахунковий документ (касовий чек, розрахункова квитанція тощо); встановлено сторонам строки для надання заяв по суті справи.
08.12.2022 від позивача до суду надійшов лист № 646-02-54 від 02.12.2022 (вх. №6164/22), до якого додано докази, що підтверджують надсилання копії позовної заяви (нова редакція) відповідачу, а саме: накладна та фіскальний чек від 14.11.2022.
Копія ухвали суду від 22.11.2022 про відкриття провадження у справі була направлена учасникам справи, на їх адреси місцезнаходження, визначені у відповідності до приписів ч. 2 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Так, позивач отримав копію ухвали 06.12.2022, що вбачається з наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 5400500952861.
Відповідач правом, передбаченим ст. 165 ГПК України щодо оформлення відзиву на позовну заяву і документів, що підтверджують заперечення проти позову, не скористався.
Так, поштове відправлення з ухвалою суду від 22.11.2022 про відкриття провадження у справі, направлене на адреси відповідача (адресу місцезнаходження юридичної особи та фактичну адресу, зазначену позивачем в позовній заяві та відповідачем у договорі № 8 від 27.01.2022), повернено до суду відділенням поштового зв`язку з відмітками від 29.12.2022 "за закінченням терміну зберігання" (штрихкодові ідентифікатори 5400500925384, 5400500925392), проте суд вважає, що відповідача належним чином повідомлено про відкриття провадження у справі, так як ухвалу від 22.11.2022 направлено на адресу реєстрації відповідача в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
У відповідності до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Судом також враховано, що відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з`явилися у засідання. Зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Таким чином, встановлений судом строк на подання відзиву, з урахуванням вихідних днів, для відповідача тривав до 13.01.2023 включно.
Разом із тим, протягом встановленого процесуального строку відповідач відзив на позовну заяву не надав.
Заперечень щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами від сторін до суду не надходило.
Враховуючи викладене, та що справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами, у відповідності до ч. 13 ст. 8, ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ч. 5 ст. 252 ГПК України.
За правилами ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з приписами ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
Розгляд справи здійснено поза межами встановленого ГПК України строку у розумний строк, тривалість якого обумовлюється введенням в Україні Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, воєнного стану через військову агресію Російської Федерації проти України.
Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.
27.01.2022 між Приватним підприємством "Редакція газети "Рідне Прибужжя" (далі - ПП "РГ "Рідне Прибужжя") (виконавець, відповідач у справі) та Галицинівською сільською радою (замовник, позивача у справі) було укладено Договір № 8 (далі - Договір), згідно п. 1.1., 1.2. якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання надати послуги з придбання періодичного видання газети "Рідне Прибужжя" для пільгових верств населення за ДК 021:2015: 22210000-5 "Газети" (далі - товар) у кількості 799 екземплярів щомісяця в період січень-грудень 2022 року. Загальна сума в договору складає 199750,00 грн.
Відповідно до п. 2.1. Договору, замовник зобов`язується здійснити оплату за надані послуги з придбання та доставки періодичного видання - газети "Рідне Прибужжя".
За умовами п. 2.2., 2.3. Договору, виконавець приймає на себе зобов`язання провести передплату періодичного видання - газети "Рідне Прибужжя" та поставити товар згідно вимог замовника. Сума сплати за цим договором враховує всі витрати на здійснення вищевказаних послуг, у тому числі доставку газет замовнику.
Сторони домовились, що доставка періодичного видання - газети "Рідне Прибужжя" здійснюється Укрпоштою за графіком виходу видання за адресами відповідно до додатку №2 до договору (п. 3.1. Договору).
Відповідно до п. 4.1. Договору, останній набирає чинності з моменту підписання договору та діє до 31.12.2022.
Згідно з п. 4.2. Договору, розірвання договору здійснюється за умов письмового узгодження між сторонами.
Відповідно до п. 5.1., 5.2. Договору, оплата здійснюється замовником згідно рахунків та накладних. Здійснення оплати відбувається шляхом безготівкового перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця після пред`явлення виконавцем на оплату рахунку та видаткової накладної протягом 10 банківських днів з дня їх отримання.
Згідно з п. 7.2. Договору, в разі неможливості поставки періодичних видань в обумовлені строки виконавець зобов`язується повідомити про це замовника та за його вимогою повернути суму за недопоставлені примірники.
Відповідно до п. 13.1. Договору, невід`ємною його частиною є: додаток № 1 "Порядок змін умов договору про закупівлю"; додаток № 2 «Адреси доставки періодичного видання - газети "Рідне Прибужжя"».
Відповідно до додатку № 2 до Договору «Адреси доставки періодичного видання - газети "Рідне Прибужжя"», конкретні адреси зазначаються при підписанні договору на території с. Лимани, с. Українка, с. Галицинове, с. Лупареве, с. Прибузьке, с. Степова Долина Миколаївського району Миколаївської області.
Додатковою угодою № 1 від 02.02.2022 до Договору, сторони виклали в наступній редакції:
п. 1.1. "Замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання поставити товар періодичне видання газети "Рідне Прибужжя" для пільгових верств населення за ДК 021:2015: 22210000-5 "Газети" (далі - товар) у кількості 799 екземплярів щомісяця в період січень-грудень 2022 року";
п. 1.3 "Ціна цього Договору включає: ціну товару, враховуючи вартість транспортних послуг на доставку товару замовнику";
п. 2.1. "Замовник зобов`язується здійснити оплату за поставлений товар: періодичне видання газети "Рідне Прибужжя".
На виконання умов Договору, на підставі виставленого відповідачем рахунку на оплату № 8 від 07.02.2022, позивачем здійснено попередню оплату в сумі 199750,00 грн, що підтверджується копією платіжного доручення № 5 від 02.02.2022. Призначенням платежу у вказаному платіжному дорученню зазначено: "КПКВК 0113242; КЕКВ 2210; попер. опл. за газету "Рідне Прибужжя" на 2022 рік; зг. рах. 8 від 02.02.2022, дог. 8 від 27.01.2022 ду 1 від 02.02.22; без ПДВ".
Відповідач в свою чергу свої зобов`язання за Договором не виконав та не поставив товар.
Як вбачається з матеріалів справи, 29.09.2022 позивач направив на адресу електронної пошти відповідача, зазначеної останнім в Договорі (rpmk@i.ua), лист-звернення № 509-02-54 від 29.09.2022 щодо виконання зобов`язань за Договором, в якому просив у п`ятиденний термін надати письмову відповідь та повідомити про наявність або відсутність у відповідача можливості виконати зобов`язання за Договором.
18.10.2022 позивач направив на адресу електронної пошти відповідача лист-претензію № 538-02-54 від 18.10.2022, в якому вимагав від відповідача в строк до 21.10.2022 надати відповідь на лист-звернення позивача та повідомив, що в противному випадку буде змушений звернутися із позовом до суду про розірвання договору та повернення коштів.
Позивач зазначає, що відповідач відповіді на вказані звернення не надав, зобов`язання за Договором не виконав, попередню оплату в сумі 199750,00 грн не повернув, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
На підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Згідно зі ст. 598, 599 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом; зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Господарське зобов`язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов`язання; у разі поєднання управненої та зобов`язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами (ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України, далі - ГК України).
Статтею 631 ЦК України та ч. 7 ст. 180 ГК України передбачено, що строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.
Пунктом 4.1. Договору встановлено, що він набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2022.
Аналіз наведених правових норм та умов договору № 8 від 27.01.2022 свідчить про те, що такий договір припинив свою дію з 31.12.2022.
Суд також вказує, що закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань, оскільки згідно зі ст. 599 ЦК України, ч. 1 ст. 202 ГК України такою підставою є виконання, проведене належним чином.
Подібна правова позиція викладена і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 910/9072/17.
Додатковою угодою № 1 від 02.02.2022 до Договору, сторони змінили предмет Договору, у зв`язку з чим правовідносини, що виникли між сторонами характеризуються ознаками договору поставки (ст. 712 ЦК України).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
За змістом ст. 662 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.
Відповідно до положень Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", згідно статті 1 якого господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Отже, документом, який підтверджує факт виконання відповідачем зобов`язання з поставки товару позивачеві, є видаткова накладна, яка має бути сторонами належним чином оформлена та підписана.
Тобто, саме цей документ є первинним бухгалтерським документом, який засвідчує здійснення господарської операції і містить інформацію про вартість переданого товару.
Суд вказує, що у відповідності до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 509 ЦК України правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, є зобов`язанням.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.
В силу ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
За приписами ст. 599 ЦК України та ч. 1 ст. 202 ГК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Як передбачено п. 1 ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.
Статтею 663 ЦК України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
З наведених приписів законодавства та умов Договору вбачається, що відповідач, як продавець (постачальник), повинен був поставляти товар періодичне видання - газети "Рідне Прибужжя" у кількості 799 екземплярів щомісяця в період січень - грудень 2022 року.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач, як продавець (постачальник), протягом строку дії Договору належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання з постачання покупцю товару.
Відповідно до ч. 3 ст. 612 ЦК України та ч. 1, 2 ст. 220 ГК України якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитись від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
Частиною 2 ст. 693 ЦК України визначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Судом встановлено, що на підставі виставленого відповідачем рахунку на оплату № 8 від 07.02.2022 позивачем, як покупцем, за платіжним дорученням № 5 від 02.02.2022 було сплачено відповідачу, як продавцю (постачальнику), суму коштів у розмірі 199750,00 грн, як передоплату по спірному договору № 8 від 27.01.2022, тобто кошти, які попередньо оплачені стороною договору на користь іншої сторони з метою виконання нею своїх зобов`язань.
Суд вказує, що правова природа зазначених коштів внаслідок невиконання будь-якою стороною своїх зобов`язань за договором - не змінюється і залишається такою доти, поки сторони двосторонньо не узгодять іншої їх правової природи або не вчинять дій, які змінять правову природу перерахованої суми.
Аналогічного висновку дійшов і Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 у справі №909/524/18.
При цьому, припис ч. 2 ст. 693 ЦК України містить в собі альтернативу щодо реалізації покупцем своїх прав у випадку не поставки товару у встановлений договором строк, а саме: покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Тобто наведена норма наділяє покупця, як сторону правочину, саме правами, і яке з них сторона реалізує - є виключно її волевиявленням.
В свою чергу суд зазначає, що волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.
Судом встановлено, що позивач 29.09.2022 направив відповідачу лист-звернення №509-02-54 від 29.09.2022 щодо виконання зобов`язань за Договором та 18.10.2022 лист-претензію № 538-02-54 від 18.10.2022, в якому вимагав від відповідача в строк до 21.10.2022 надати відповідь на лист-звернення позивача та повідомив, що в противному випадку буде змушений звернутися із позовом до суду про розірвання договору та повернення коштів.
Вказані лист-звернення та лист-претензія відповідачем не були задоволені, у зв`язку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду.
Суд також приймає до уваги, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, у справах від 23.10.1991 "Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії", від 01.06.2006 "Федоренко проти України" зазначив, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.
У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування щодо ефективного здійснення свого "права власності".
Статтю 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод можна застосовувати для захисту "правомірних (законних) очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності.
Отже, відсутність дій відповідача щодо поставки товару надає позивачу право на "законне очікування", що йому будуть повернуті кошти попередньої оплати. Неповернення відповідачем цих коштів прирівнюється до порушення права на мирне володіння майном (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Брумареску проти Румунії" (пункт 74), "Пономарьов проти України" (пункт 43), "Агрокомплекс проти України" (пункт 166).
Судом вище встановлено, що відповідач протягом строку дії Договору належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання з постачання товару, у зв`язку з чим позивач втратив інтерес щодо виконання відповідачем зобов`язання з передачі товару, а тому у відповідача за його вимогою у формі листа-звернення та листа-претензії виник обов`язок з повернення попередньої оплати у розмірі 199750,00 грн.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
В силу приписів п. 4 ч. 3 наведеної норми змагальність сторін є однією з засад (принципів) господарського судочинства.
Відповідно до ч. 2-4 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно ч. 3 ст. 74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
В силу приписів ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до положень ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.
Аналогічна правова позиція викладена і в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.02.2019 у справі № 914/1131/18.
Відповідач не спростував належними засобами доказування вимоги та доводи позивача, та не надав суду відповідні докази, які б свідчили про виконання ним зобов`язань за договором № 8 від 27.01.2022 або повернення позивачу 199750,00 грн передоплати по спірному договору.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача попередньої оплати у сумі 199750,00 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо позовних вимог про розірвання договору № 8 від 27.01.2022, суд зазначає наступне.
Як вже зазначено судом, договір № 8 від 27.01.2022 припинив свою дію з 31.12.2022.
Тобто за час розгляду судом цієї справи строк дії вказаного договору закінчився.
Статтею 631 ЦК України встановлено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.
Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
З огляду на положення чинного законодавства, зокрема статей 631, 651 ЦК України, розірвати можна лише договір, який діє (строк/термін дії якого не закінчився).
Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 07.10.2021 у справі № 904/2903/20, від 18.11.2019 у справі № 910/16750/18, від 19.05.2020 у справі №911/991/19.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 13/51-04 викладено правовий висновок, що закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України можливе у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина зумовлює відмову в позові, а не закриття провадження у справі.
Таким чином, оскільки договір № 8 від 27.01.2022 припинив свою дію з 31.12.2022 у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено, тобто після подання позовної заяви (02.11.2022), провадження у справі в частині позовних вимог про розірвання спірного договору підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв`язку з відсутністю предмета спору.
Судові витрати по сплаті судового збору, відповідно до положень ч. 9 ст. 129 ГПК України, покладаються на відповідача в повному обсязі, оскільки спір виник внаслідок неправильних дій останнього.
Керуючись ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
В И Р І Ш И В:
1. Закрити провадження у справі № 915/484/22 в частині позовних вимог про розірвання договору № 8 від 27.01.2022.
2. В іншій частині позов задовольнити.
3. Стягнути з Приватного підприємства "Редакція газети "Рідне Прибужжя" (54001, Миколаївська обл., м. Миколаїв, вул. Нікольська, буд. 46, ідентифікаційний код 20877099) на користь Галицинівської сільської ради (57286, Миколаївська обл., Миколаївський р-н, с.Галицинове, вул. Центральна, буд. 1, ідентифікаційний код 22440768) 199750,00 грн, а також 5477,25 грн судового збору.
4. Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтями 253, 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя В.С. Адаховська
Суд | Господарський суд Миколаївської області |
Дата ухвалення рішення | 27.06.2023 |
Оприлюднено | 29.06.2023 |
Номер документу | 111800625 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Розірвання договорів (правочинів) надання послуг |
Господарське
Господарський суд Миколаївської області
Адаховська В.С.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні