Рішення

від 04.05.2023 по справі 915/215/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2023 року Справа № 915/215/21

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Адаховської В.С.

при секретарі судового засідання Табачної О.С.,

за участю представників учасників справи:

від позивача: не з`явився

від відповідача: Ротару А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦЕЛЕВАТОРБУД" (65063, м.Одеса, вул. Маршала Говорова, буд. 2, ідентифікаційний код 32190411, адреса ел. пошти: ses@te.net.ua)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКСОРСТРОЙ" (54039, м.Миколаїв, вул. Безіменна, буд. 28/1, ідентифікаційний код 40600227, адреса ел. пошти: niksor_boss@ukr.net)

про: стягнення 101550,12 грн.

У С Т А Н О В И В:

22.02.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "СПЕЦЕЛЕВАТОРБУД" звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою б/н від 12.02.2021 (вх. №2680/21) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "НІКСОРСТРОЙ" безпідставно набутих коштів у сумі 100000,00 грн., 1550,12 грн. - 3% річних та судових витрат у справі.

В обґрунтування вимог позивач вказує, що сторони у серпні 2020 року вели перемовини щодо можливості та умов укладення договору на виконання підрядних робіт, де позивач мав виступити замовником, а відповідач підрядником на виконання електромонтажних робіт на об`єкті: елеватор шрота SA "Floarea Soareluil", який знаходиться у м. Бєльці, Республіка Молдова. За час проведення перемовин було підготовлено проект умов письмового договору № 08/08-2020 в редакції серпня 2020 року, який було підписано уповноваженими особами позивача, з однієї сторони, та направлено засобами поштового зв`язку відповідачу для ознайомлення, акцептування умов та підписання уповноваженими особами відповідача. На підтвердження свого бажання укласти договір, позивач, разом із направленням проекту умов вищевказаного договору, здійснив оплату відповідачу авансу у розмірі 100000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 403 від 03.08.2020.

Позивач вказує про те, що відповідач не повідомив позивача про прийняття ним умов вищевказаного договору, не надав позивачу підписаний уповноваженими особами його примірник, та не розпочав і не провів передбачені умовами договору підрядні роботи.

Позивач зазначає, що в той же період часу, серпень 2020 року, між сторонами виникли розбіжності з приводу виконання умов іншого укладеного договору № 2/04-19 від 19.04.2019 року, та від відповідача на адресу позивача надійшов лист № 14 від 20.08.2020, в якому відповідач просив здійснити оплату вартості проведених ним робіт за вказаним договором №2/04-19 від 19.04.2019 у розмірі 295950,00 грн, оскільки між сторонами не було укладено договору, на авансування якого позивач здійснив оплату у розмірі 100000,00 грн. У відповідь на лист відповідача №14 від 20.08.2020 року, позивач направив лист-відповідь № Б14/08-2020 від 27.08.2020, в якому просив зарахувати кошти у розмірі 100000,00 грн, що сплачені ним на користь відповідача за платіжним доручення № 403 від 03.08.2020 року в рахунок погашення заборгованості за договором № 2/04-19 від 19.04.2019 у розмірі 295950,00 грн. У відповідь відповідач направив позивачу лист № 15 від 01.09.2020, в якому зазначив, що сплачені гроші у розмірі 100000,00 грн є оплатою виконаних робіт відповідачем за договором № 08/08-2020, який укладено між сторонами 03.08.2020, та зобов`язання по якому відповідачем виконані. Враховуючи відсутність у позивача відомостей про підписання відповідачем договору № 08/08-2020 та доказів його виконання відповідачем, позивач у листі № Б16/08-2020 від 07.09.2020 просив відповідача надати йому примірник договору №08/08-2020 від 03.08.2020 та підписані між сторонами акти прийому-передачі виконаних робіт встановленої форми. Окрім того, у зазначеному листі позивач просив, у разі неможливості надати вищевказані документи, сплачені позивачем грошові кошти у 100000,00 грн за платіжним дорученням № 403 від 03.08.2020 повернути позивачу як помилково сплачені. Позивач зазначає, що лист позивача № Б16/08-2020 від 07.09.2020 залишено відповідачем без відповіді. 12.10.2020 позивач направив відповідачу вимогу №Б19/10-2020 від 12.10.2020, згідно якої вимагав від відповідача повернути безпідставно набуті кошти у розмірі 100000,00 грн протягом 7 днів з моменту отримання вимоги та попередив про звернення до суду. Вимога позивача № Б19/10-2020 від 12.10.2020, яка отримана відповідачем 15.10.2020, залишена останнім без відповіді.

Враховуючи вказані обставини, позивач вважає, що сума коштів у розмірі 100000,00 грн, сплачена позивачем у якості авансу за договором, який між сторонами укладено не було, набута відповідачем за рахунок позивача без достатньої правової підстави, у зв`язку з чим підлягає стягненню з відповідача.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 02.03.2021 вказану позовну заяву залишено без руху. Встановлено заявнику строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали.

19.03.2021, на виконання вимог ухвали суду від 02.03.2021, на адресу господарського суду від позивача надійшла заява б/н та б/дати (вх. № 4126/21) про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 22.03.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/215/21 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, розгляд справи по суті призначено на 21 квітня 2021 року о 15:30, встановлено для сторін процесуальні строки для подання заяв по суті справи.

15.04.2021 до суду від відповідача надійшло клопотання б/н від 14.04.2021 (вх. №5612/21) про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та відзив на позовну заяву б/н від 14.04.2021 (вх. № 5613/21) з доданими до нього, зокрема, нотаріально посвідченими заявами свідків.

Відповідач у відзиві проти позовних вимог заперечує в повному обсязі, зазначаючи, що за результатами усних перемовин, проведених між сторонами, на початку серпня 2020 року була досягнута домовленість щодо здійснення відповідачем підрядних монтажних та демонтажних робіт на об`єкті, визначеному позивачем, строків проведення таких робіт та їх вартості. З огляду на вказане, на думку відповідача між сторонами був укладений договір підряду в усній формі, та саме на виконання умов даного договору позивач перерахував попередню оплату в сумі 100000,0 грн, а відповідач, в свою чергу, в період з 05.08.2020 по 11.08.2020 частково виконав роботи за вказаним договором підряду. З огляду на це, отримані кошти в сумі 100000,0 грн не можна вважати безпідставно отриманими, тому, відповідач вважає, що підстави для задоволення позову відсутні.

Ухвалою суду від 21.04.2021 вищезазначене клопотання було залишено без задоволення, судове засідання було відкладено на 20.05.2021.

22.04.2021 на електронну адресу суду від позивача надійшла заява б/н від 22.04.2021 (вх. № 6137/21), в якій ТОВ "СПЕЦЕЛЕВАТОРБУД", посилаючись на великий об`єм наданих відповідачем до відзиву письмових документів, просить продовжити процесуальний строк для подачі відповіді на відзив відповідача до 15 днів з дня отримання позивачем відзиву на позовну заяву.

Ухвалою суду від 26.04.2021 позивачу був продовжений строк на подання відповіді на відзив до 15 днів з дня отримання позивачем відзиву на позовну заяву.

05.05.2021 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій останній наполягає на тому, що між сторонами не було досягнуто домовленості щодо усіх істотних умов, а тому договір підряду на початку серпня 2020 року укладений не був. Саме внаслідок не укладення спірного договору, позивач був змушений вносити зміни до договору №13/08-2020, укладеного між замовником - SA "Floarea Soareluil", та позивачем - як генеральним підрядником, та зменшувати об`єм робіт та плату за підрядні роботи. Також позивач зазначає, що відповідач фізично не мав можливості приступити до виконання його працівниками підрядних робіт в період з 05.08.2020 по 11.08.2020 на об`єкті замовника, оскільки основний договір із замовником був укладений лише 12.08.2020. Окрім цього, на думку позивача, виконати об`єм робіт за спірним (фактично неукладеним) договором відповідач фізично не мав можливості в такий стислий обсяг часу (05-11 серпня). Надані ж відповідачем докази на підтвердження факту відрядження своїх працівників до Молдови та проходження інструктажу з охорони праці, по-перше не свідчать про факт укладання договору та існування між позивачем та відповідачем господарських відносин, а по-друге, ці документи виготовлені самим відповідачем.

Судове засідання, призначене на 20.05.2021 не відбулося у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого у справі судді.

24.06.2021 від відповідача до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких він зазначає, що позивач не надсилав відповідачу проект спірного договору, а обставини намагання узгодити вказаний проект були іншими, а саме 08.08.2020 представник відповідача - комерційний директор Аліса Ротару виїхала з Республіки Молдова в м. Одесу для підписання договору підряду з представником позивача, натомість при зустрічі виявилось, що в представленому проекті договору підряду №08/08-2020 вказані значно занижені ціни у порівнянні з тими, які були узгоджені в попередніх усних домовленостях 03.08.2020. Стосовно обставин неможливості виконання працівниками відповідача робіт в період 05-11 серпня 2020 року відповідач зауважує, що доданий до матеріалів позову додаток до договору №03/04-2020 від 03.04.2020 свідчить про наявні між позивачем та замовником (SA "Floarea Soareluil") таких самих попередніх домовленостей про спільну роботу. Факт прибуття працівників відповідача на територію замовника підтверджуються карткою навчання в галузі охорони здоров`я та безпеки праці від 05.08.2020. Також відповідач зауважує, що його працівниками було виконано лише частину робіт, крім того, відповідач не позбавлений права виконати узгоджений обсяг робіт за більш короткий період часу.

Ухвалою суду від 20.08.2021 судове засідання було призначено на 06.09.2021.

06.09.2021 судове засідання не відбулося у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого у справі судді.

Ухвалою суду від 29.12.2021 судове засідання було призначено на 24.02.2022.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

24.02.2022 судове засідання не відбулося у зв`язку з обставинами, які зумовили загрозу життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду в умовах військової агресії Російської Федерації проти України.

Водночас, Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" воєнний стан в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 18 квітня 2022 року №259/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 17 травня 2022 року №341/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 12 серпня 2022 року №573/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 7 листопада 2022 року №757/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 6 лютого 2023 року № 58/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.

Відповідно до положень частини 7 статті 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", враховуючи, зокрема, неможливість Господарським судом Миколаївської області здійснювати правосуддя під час воєнного стану, Голова Верховного Суду розпорядженням від 22.03.2022 № 12/0/9-22 змінив територіальну підсудність судових справ на Господарський суд Одеської області.

Розпорядженням Голови Верховного Суду від 25.07.2022 № 41 з 26 липня 2022 року відновлено територіальну підсудність судових справ Господарського суду Миколаївської області. Господарському суду Одеської області вказано забезпечити розгляд справ (проваджень), які до 25 липня 2022 року включно надійшли на розгляд цього суду відповідно до розпорядження Голови Верховного Суду від 22 березня 2022 року № 12/0/9-22.

Враховуючи вищенаведене, воєнну ситуацію та стан безпеки у Миколаївській області, з метою забезпечення розумного балансу між нормами ст. 3 Конституції України, ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням положень Закону України "Про правовий режим воєнного стану", приймаючи до уваги обставини даної справи та достатність часу, наданого всім учасникам справи для висловлення своєї правової позиції, суд ухвалою від 21.03.2023 призначив судове засідання на 18.04.2023, створивши учасникам умови належного балансу безпеки та ефективної реалізації їх процесуальних прав, шляхом визнання явки у вказане засідання необов`язковою та роз`яснення можливості подання заяв по суті справи, додаткових пояснень, заяв чи клопотань будь-якими засобами зв`язку, зокрема, електронними.

Ухвалою суду від 18.04.2023, занесеною до протоколу судового засідання, в судовому засіданні оголошено перерву до 04 травня 2023 року о 13:00.

У судове засідання 04.05.2023 представник позивача не з`явився.

Представник відповідача наполягає на поданих запереченнях проти позовних вимог, просить суд у задоволенні позову відмовити.

У судовому засіданні 04.05.2023 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

ТОВ "СПЕЦЕЛЕВАТОРБУД" платіжним дорученням №403 від 03.08.2020 перерахувало ТОВ "НІКСОРТСТРОЙ" кошти в сумі 100000,0 грн.

В призначенні платежу зазначено "Аванс на виконання робіт на території SA "Floarea Soareluil" м.Бельці, Молдова, зг. Рах. б/н від 03.08.2020р., без ПДВ.".

Договору у письмовому вигляді, підписаного уповноваженими представниками обох сторін суду надано не було.

В подальшому, відповідач звернувся до позивача з листом від 20.08.2020 за вих. №14 з проханням здійснити оплату вартості проведених робіт за іншим договором №2/04-19 від 19.04.2019 у розмірі 295950,0 грн.

Позивач листом від 27.08.2020 за вих. №Б14/08-2020 запропонував відповідачу зарахувати кошти в сумі 100000,0 грн., отримані останнім за платіжним дорученням №403 від 03.08.2020 в рахунок погашення заборгованості за договором №2/04-19 від 19.04.2019.

Відповідач листом від 01.09.2020 за вих. №15 відмовив у такому зарахуванні, зазначивши, що перераховані кошти в сумі 100000,0 грн. є оплатою виконаних відповідачем робіт за договором №08/08-2020, який укладено між сторонами 03.08.2020 та зобов`язання за яким відповідачем виконані.

Позивач листом від 07.09.2020 за вих. №Б16/08-2020 просив відповідача надати йому примірник укладеного договору №08/08-2020 від 03.08.2020 та акти прийому-передачі виконаних робіт, оформлені належним чином, а у випадку неможливості надати вказані документи - повернути сплачені кошти в сумі 100000,0 грн., як помилково сплачені.

Вказаний лист позивача залишений відповідачем без відповіді на задоволення.

У зв`язку з цим позивач направив відповідачу претензію від 12.10.2020 за вих. №Б19/10-2020, в якій вимагав повернути безпідставно набуті кошти у розмірі 100000,0 грн. протягом 7 днів з моменту отримання вимоги.

Відповідач відповіді на вказану вимогу також не надав, вимоги позивача залишив без розгляду та задоволення.

Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до господарського суду з даним позовом.

За приписами ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Пунктом 3 ст. 3, ст. 627 ЦК України закріплено принцип свободи договору, який передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Частиною 1 ст. 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Параграф 1 глави 61 ЦК України "Загальні положення про підряд" не містить спеціального регулювання форми договору підряду, відтак, такий договір може бути укладений відповідно до загальних вимог про форму (ст. 205-209 ЦК України).

Так, за приписами п. 1 ч. 1 ст. 208 ЦК України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

Як передбачено нормами ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно з приписами ст. 179, 180 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості.

Відповідно до положень ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

За приписами ст. 843, 844 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі.

Також, за приписами ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Таким чином, при укладенні господарського договору підряду сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну, строки виконання роботи та строк дії такого договору.

До того ж, за приписами ст. 1, 8 Конституції України зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, між позивачем, як генпідрядником, та відповідачем, як виконавцем, мали місце перемовини щодо укладання договору на виконання підрядних робіт на об`єкті замовника - SA "Floarea Soareluil" у Республіці Молдова, однак фактично письмового договору підряду, в якому б сторони дійшли згоди щодо усіх істотних умов, укладено не було.

Твердження відповідача щодо укладання договору підряду в усній формі та здійснення часткового виконання робіт за ним, судом не приймаються з огляду на наступне.

Відповідач зазначає, що умовами усного договору підряду було передбачено строк виконання робіт за договором - 5 днів з дня отримання авансу, тому останній після отримання 03.08.2020 авансу в сумі 100000,0 грн. направив своїх працівників у відрядження до об`єкту для виконання узгоджених з позивачем підрядних робіт. Виконання робіт тривало в період з 05.08.2020 по 11.05.2020 і підтверджується наданими відповідачем копіями відомостей про проходження працівниками відповідача ввідного інструктажу (навчання) з охорони здоров`я та безпеки праці, а також документів на відрядження (наказом відповідача, копіями закордонних паспортів), актом виконаних робіт у вказаний період, та показаннями свідків.

Однак, надані відповідачем докази не свідчать про досягнення домовленостей щодо строків виконання підрядних робіт (в т.ч. розпочати роботи протягом 5 днів з моменту отримання авансу), та узгодженого об`єму робіт із зазначенням їх повної вартості, які мав виконати відповідач.

З наданих відповідачем документів вбачається, що ним були направлені у відрядження працівники у зв`язку із службовою необхідністю строком на 30 днів.

При цьому, посилань у наказі відповідача про відрядження на укладений договір №08/08-2020 або про необхідність виконання підрядних робіт саме по замовленню ТОВ "СПЕЦЕЛЕВАТОРБУД" - не зазначено.

Також судом прийнято до уваги, що твердження відповідача по узгодженню ціни підрядних робіт в усному порядку в рамках укладання з позивачем усного договору підряду спростовуються іншими твердженнями відповідача про неузгодженість вартості підрядних робіт та зазначенні позивачем нижчої суми договору підряду, що і стало підставою для не укладення договору підряду та припинення виконання працівниками відповідача робіт 11.08.2020.

Попередні усні домовленості щодо ціни робіт, строків їх виконання та обсягів, без подальшого підтвердження та узгодження обома сторонами, не можуть вважатись укладеним договором підряду.

Так само, акт виконаних робіт від 11.08.2020, наданий відповідачем, не може свідчити про узгодження з позивачем повного обсягу підрядних робіт за договором з огляду на суперечливість тверджень відповідача, який у листі від 01.09.2020 №15 зазначав про виконання своїх зобов`язань за даним договором, а при розгляді даної справи у відзиві зазначив, що надав на підпис позивачу акт №1 від 11.08.2020 приймання виконаних підрядних робіт, оскільки відповідно до усних домовленостей роботи мали здаватись поетапно, та працівниками відповідача був виконаний той обсяг робіт, який зазначений у акті від 11.08.2020.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що непогодження сторонами істотних умов договору, а саме предмету договору, строків виконання робіт, їх вартості та строку дії договору, - є наслідком його не укладення, а тому договір підряду на виконання робіт від 03.08.2020 № 08/08-2020 - є неукладеним (таким, що не відбувся).

Згідно зі статтею 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Визначаючи суть і характер правовідносин, які виникли між сторонами суд виходить з того, що згідно з чинним законодавством України зобов`язання за підставами виникнення поділяються на договірні та позадоговірні. Позадоговірні зобов`язання можуть бути деліктними або безделіктними.

Суд вказує, що відсутність на дату перерахування спірних грошових коштів укладеного між сторонами договору, виключає наявність договірних зобов`язань між сторонами.

Відсутність неправомірних дій відповідача або інших осіб (не доведено вину відповідача) означає відсутність господарського правопорушення (протиправних дій), і, як наслідок, виключає деліктні зобов`язання.

Відсутність деліктних зобов`язань у спірних правовідносинах виключає можливість захисту прав позивача як постраждалої сторони шляхом стягнення збитків (в т.ч. упущеної вигоди), адже необхідною умовою стягнення збитків є саме делікт (господарське правопорушення). Зокрема статтями 22, 1166 ЦК України унормовано, що необхідною умовою відповідальності у вигляді стягнення шкоди є саме неправомірні рішення, дії чи бездіяльність відповідача. Аналогічно статтями 216, 224, 225 Господарського кодексу України визначено, що необхідною умовою відшкодування збитків є господарське правопорушення.

При цьому, за приписами статей 11 та 509 ЦК України безпідставне отримання чужого майна є підставою виникнення особливого позадоговірного зобов`язання.

Так, відповідно до статей 1212, 1213 вказаного Кодексу особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Виходячи зі змісту зазначеної норми можна виокремити особливості змісту та елементів кондикційного зобов`язання.

Характерною особливістю кондикційних зобов`язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов`язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов`язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так неправомірних. Крім того, у кондиційному зобов`язанні не має правового значення чи вибуло майно, з володіння власника за його волею чи всупереч його волі, чи є набувач добросовісним чи недобросовісним.

Кондикційне зобов`язання виникає за наявності таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Конструкція статті 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 ЦК України, свідчить про необхідність установлення так званої "абсолютної" безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Ознаки, характерні для кондиції, свідчать про те, що пред`явлення кондиційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі.

Узагальнюючи викладене, можна дійти висновку про те, що кондиція - позадоговірний зобов`язальний спосіб захисту права власності або іншого речового права, який може бути застосований самостійно. Кондиція також застосовується субсидіарно до реституції та віндикації як спосіб захисту порушеного права у тому випадку, коли певна вимога власника (титульного володільця) майна не охоплюється нормативним урегулюванням основного способу захисту права, але за характерними ознаками, умовами та суб`єктним складом підпадає під визначення зобов`язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави.

Таким чином, права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця, з використанням правового механізму, установленого статтею 1212 ЦК України у разі наявності правових відносин речово-правового характеру безпосередньо між власником та володільцем майна.

Такий спосіб захисту можливий шляхом застосування кондиційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 1212 ЦК України, які дають право витребувати в набувача це майно.

Як встановлено під час розгляду справи, на підставі рахунку відповідача б/н від 03.08.2020 позивач за платіжним дорученням №403 від 03.08.2020 перерахував на рахунок відповідача грошові кошти в сумі 100000,0 грн в якості авансу на виконання робіт.

Необхідною умовою для встановлення того факту, що мало місце зобов`язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави, є обов`язкова відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи.

Тобто, позивач повинен довести, що мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження спірного майна відповідачем, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, передбачених ЦК України.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не є безпідставним і не підпадає під регулювання статті 1212 ЦК України.

За змістом частини 1 статті 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, договору або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Тобто, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав, договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини 1 статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов`язання повернути майно (кошти).

До подій, за результатами яких можуть виникнути зобов`язання, передбачені статтею 1212 ЦК України, відноситься, зокрема, перерахування грошових коштів іншій особі, з якою платник не знаходиться в договірних зобов`язаннях.

Відповідно до приписів ч .1, 2 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

В силу приписів п. 4) ч. 3 наведеної норми змагальність сторін є однією з засад (принципів) господарського судочинства.

Відповідно до ч. 2-4 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ч. 3 ст. 74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

В силу приписів ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до положень ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує (аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18).

Судом вище встановлено, що договір підряду на виконання робіт на території SA "Floarea Soareluil" у Республіці Молдова між сторонами по даній справі, - є неукладеним (таким, що не відбувся).

Враховуючи, що суд прийшов до висновку про відсутність існування між сторонами договірних правовідносин, на підставі яких у позивача існує обов`язок по перерахуванню відповідачу грошових коштів у сумі 100000,0 грн., суд дійшов до висновку, що відповідач набув грошові кошти без достатньої правової підстави, у розумінні статті 1212 ЦК України, а отже відповідач зобов`язаний повернути позивачу безпідставно отримані грошові кошти у сумі 100000,0 грн.

Відповідач не спростував вимоги та доводи позивача, та не надав суду належні та допустимі докази, які б свідчили про наявність між ними договірних правовідносин, виконання ними умов такого договору, чи повернення позивачу за його вимогою безпідставно отриманих грошових коштів у сумі 100000,0 грн.

За таких обставин, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Стосовно вимоги позивача щодо стягнення нарахованих 3% річних суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 1214 ЦК України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Згідно ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, щодо застосування ст. 1214 ЦК України та ст. 536 ЦК України, у подібних правовідносинах, згідно п. 41 постанови від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 (провадження № 12-14гс18), у постанові Верховного Суду України від 01 червня 2016 року у справі № 910/22034/15 зроблений висновок, що стаття 625 ЦК поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань. Велика Палата Верховного Суду погоджується з цим висновком. Тому у разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3 % річних від простроченої суми відповідно до частини 2 статті 625 ЦК.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що відповідачем порушене позадоговірне грошове зобов`язання, що виникло на підставі статті 1212 ЦК України, суд погоджується з твердженням позивача, що до спірних відносин, з урахування висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 (провадження № 12-14гс18), слід застосувати положення норм частини 2 статті 625 ЦК України про нарахування на прострочену суму безпідставно набутих відповідачем грошей у розмірі 3% річних.

Судом перевірено розрахунок відсотків річних та встановлено, що позивачем невірно визначено період такого нарахування, а саме, позивач зазначає період прострочення грошового зобов`язання з 07.08.2020 до 11.02.2021, тоді як обов`язок повернути кошти в сумі 100000,0 грн. виник у відповідача після отримання відповідної претензії позивача - №Б19/10-2020 від 12.10.2020.

Вказану претензію відповідач отримав 15.10.2020, що підтверджується відповідною відміткою на поштовому повідомленні про вручення поштового відправлення.

Самою вимогою був обумовлений строк повернення - протягом 7 днів з дня отримання вимоги, отже прострочення почалось з 23.10.2020.

Перерахунок 3% річних здійснений судом та визначений за допомогою калькулятору програми IpLex в сумі 918,98 грн. наступним чином:

період прострочення з 23.10.2020 до 11.02.2021 (112 к.д.);

100000,0 грн. *3%*112/365 = 918,98 грн.

За таких обставин, в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судовий збір, згідно з нормами ст. 129 ГПК України, підлягає стягненню з відповідача пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКСОРСТРОЙ" (54039, м.Миколаїв, вул. Безіменна, буд. 28/1, ідентифікаційний код 40600227) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦЕЛЕВАТОРБУД" (65063, м.Одеса, вул. Маршала Говорова, буд. 2, ідентифікаційний код 32190411) грошові кошти в розмірі 100000,00 грн, 3% річних у розмірі 918,98 грн, а також 2255,89 грн судового збору.

3. Відмовити в задоволенні решти позовних вимог.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтями 253, 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено та підписано 23.06.2023 (у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю та знаходженням головуючого у справі судді Адаховської В.С. у відпустці).

Суддя В.С. Адаховська