Рішення

від 22.06.2023 по справі 926/1990/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

58000, м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 14, тел. 55-09-34, е-mail: inbox@cv.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22 червня 2023 року Справа № 926/1990/23

Господарський суд Чернівецької області у складі судді Ковальчук Т.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Альтфатер Чернівці, м. Чернівці,

до Приватного підприємства Регіон-К, м. Чернівці,

про стягнення заборгованості на суму 44358,34 грн.,

за участю секретаря судового засідання Гаврилюк І.С.,

представників сторін:

позивача Тимчук І.О., адвокат, ордер серія СЕ № 1062200 від 16.05.2023,

відповідача Мельничук О.В., керівник, Черевко Я.З., дов. № 75 від 07.06.2023,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Альтфатер Чернівці звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовною заявою до Приватного підприємства Регіон-К про стягнення заборгованості і просить стягнути з відповідача 28400,00 грн. боргу по оплаті за надані на підставі договору підряду № Тр. від 01.09.2019 послуги з вивезення сміття, 13499,75 грн. інфляційних втрат і 2458,59 грн. 3% річних за період прострочення оплати.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на виконання укладеного з відповідачем договору підряду надав ПП Регіон-К послуги з вивезення сміття по актах надання послуг на загальну суму 44600,00 грн., з яких відповідач оплатив лише 16200,00 грн., решту боргу не сплачує, незважаючи на пред`явлену претензію, що надає позивачеві підстави для стягнення основного боргу в сумі 28400,00 грн. і нарахованих відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України 3% річних та інфляційний втрат.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.05.2023 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Альтфатер Чернівці передано на розгляд судді Ковальчук Т.І.

Ухвалою від 15.05.2023 позовну заяву залишено без руху, позивачу встановлено 10-денний строк для усунення недоліків позовної заяви, а саме подати оригінали доказів надіслання позовної заяви і доданих до неї документів відповідачу.

Заявою від 16.05.2023 позивач усунув недоліки позовної заяви, з урахуванням чого ухвалою від 17.05.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням представників сторін, судове засідання призначено на 08.06.2023.

01.06.2023 від відповідача надійшов відзив від 31.05.2023 на позовну заяву.

У відзиві ПП Регіон-К позовні вимоги не визнало з тих підстав, що згідно договору підряду № Тр. від 01.09.2019 вартість всіх доручених послуг складає 8000,00 грн., при цьому позивачем пред`явлено для оплати акти наданих послуг на загальну суму 28400,00 грн., які насправді відповідачеві не надавалися, в цих актах замовником вказаний Мельничук В.А., який не є працівником та уповноваженою особою підприємства Регіон-К, при цьому, керівником підприємства повноваження на підписання актів нікому не передавалися. Крім того, зазначив відповідач у відзиві, об`єми побутового сміття і вартість виконаних робіт у наданих позивачем актах є завищеною, товарно-транспортних накладних на вивіз сміття позивач не надав, більше того, пропустив строк позовної давності, тому просить застосувати позовну давність і відмовити у задоволенні позову.

У судовому засіданні 08.06.2023 суд заслухав пояснення представників сторін, за результатами розгляду справи ухвалою від 08.06.2023 оголошено перерву в засіданні до 22.06.2023, позивача зобов`язано надати оригінали документів, копії яких долучено до позовної заяви, а саме: договору підряду № Тр. від 01.09.2019, актів надання послуг № 14407 від 31 жовтня 2019 р., № 16041 від 29 листопада 2019 р., № 18954 від 27 грудня 2019 р., № 16926 від 30 листопада 2020 р. для огляду в судовому засіданні.

У судовому засіданні 22.06.2023 суд заслухав додаткові пояснення представників сторін, дослідив докази у справі, оглянув оригінали поданих позивачем документів та вирішив справу по суті з виходом у нарадчу кімнату.

У судовому засіданні адвокат позивача Тимчук І.О. позовні вимоги підтримала, пояснила, що на виконання укладеного з відповідачем договору підряду позивач надав послуги з вивезення сміття, відповідач оплати послуги частково, на претензії позивача не відреагував, просила стягнути борг і нараховані компенсаційні платежі.

Представники відповідача проти позовних вимог заперечили, пояснили, що вартість послуг за договором обмежена вказаною у ньому сумою 8000,00 грн., при цьому, в актах, що надані позивачем, вартість послуг перевищує договірну в декілька разів, зазначений в актах обсяг послуг також є нереальним, ці акти підписані особою, яка на підприємстві не працює, тому вказані акти є неналежними доказами, а інших доказів на підтвердження вартості наданих послуг позивач не надав. Представники відповідача також зазначили, що оплата послуг по договору підряду була здійснена одноразово у повній сумі 16200,00 грн. на підставі рахунку, що був виставлений позивачем, інших рахунків позивач не виставляв, крім того, зазначили, що позивач пропустив строк позовної давності, просили застосувати позовну давність та відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши в судовому засіданні матеріали справи, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд встановив наступне.

01 вересня 2019 між Приватним підприємством Регіон-К (Замовник) і Товариством з обмеженою відповідальністю Альтфатер Чернівці (Підрядник) було укладено договір підряду № ТР., відповідно до пункту 1.1 якого Замовник доручає, а Підрядник зобов`язується виконати послуги по вивозу сміття (далі Договір підряду).

За умовами Договору підряду сторони домовилися, зокрема, про таке:

- об`єм, характер та вартість послуг, передбачених п. 1.1 цього договору, визначається на підставі акта надання послуг, який є невід`ємною частиною цього договору та підставою для проведення взаємних розрахунків (п. 1.2);

- вартість всіх доручених Підряднику послуг за цим договором визначається згідно Акту надання послуг та складає 8000,00 грн. з ПДВ (п. 3.1);

- остаточний розрахунок Замовник здійснює після підписання акту виконаних робіт з урахуванням попередньо оплачених платежів (п. 3.2);

- приймання та оцінка виконаних послуг здійснюється уповноваженим представником Замовника. Здача-приймання виконаних послуг оформляється актами надання послуг встановленого зразка за підписом обох сторін (п.п. 4.1, 4.2);

- якщо в процесі виконання послуг з`ясується, що продовження робіт неможливе, то одна з сторін може розірвати договір в односторонньому порядку, згідно чинного законодавства України, про що зобов`язана сповістити іншу сторону в 5-ти денний термін. У зазначеному випадку сторони зобов`язані в 7-ми денний термін вирішити питання про доцільність продовження договору (п. 4.3);

- договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором (п. 8.1).

- дія договору припиняється повним виконанням сторонами своїх обов`язків за ним, за згодою сторін або з інших [підстав], передбачених чинним законодавством України (п. 9.1).

У позовній заяві позивач стверджує, що надав відповідачеві послуги з вивезення сміття на загальну суму 44600,00 грн., з яких відповідач оплатив лише 16200,00 грн., на підтвердження чого подав докази копії актів надання послуг, а саме:

1) акт надання послуг № 14407 від 31 жовтня 2019 р. на суму 5400,00 грн.,

2) акт надання послуг № 16041 від 29 листопада 2019 р. на суму 16200,00 грн.,

3) акт надання послуг № 18954 від 27 грудня 2019 р. на суму 8000,00 грн.,

4) акт надання послуг № 16926 від 30 листопада 2020 р. на суму 15000,00 грн.

Оригінали Договору підряду і зазначених актів надання послуг суд оглянув у судовому засіданні 22.06.2023 і констатує, що подані позивачем копії цих документів повністю відповідають оригіналам, містять той самий текст, ті ж самі реквізити, підписи осіб, що їх склали, та відбитки печаток ТОВ Альтфатер Чернівці, ПП Регіон-К і ПП Регіон Центр. На оригіналах документів проставлені мокрі відтиски печаток ТОВ Альтфатер Чернівці, ПП Регіон-К і ПП Регіон Центр синього кольору.

Позивачем надано картку рахунку 3611 за жовтень 2019-листопад 2020 (дані бухгалтерського обліку) і виписку банку за 05.11.2020, з яких вбачається, що ПП Регіон-К оплатило ТОВ Альтфатер Чернівці послуги по вивезенню сміття на суму 16200,00 грн. із зазначенням призначення платежу погашення заборг. за перевезення та утилізацію сміття зг. Акту від 16041 від 29.11.2019, в т.ч. ПДВ 2700,00 грн.

Доказів оплати відповідачем наданих послуг по актах надання послуг № 14407 від 31 жовтня 2019 р., № 18954 від 27 грудня 2019 р., № 16926 від 30 листопада 2020 р. на загальну суму 28400,00 грн. матеріали справи не містять.

Вирішуючи справу, суд застосовує такі норми чинного законодавства України.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з правочинів.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (стаття 509 ЦК України).

У відповідності до статей 173-174 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

За змістом частини 1 статті 510 Цивільного кодексу України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України унормовано, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК).

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов`язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

За загальним правилом зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Спірні правовідносини між сторонами виникли з договору підряду № ТР. від 01.09.2019, однак за свою правовою природою та предметом даний договір є договором про надання послуг.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Частиною 1 статті 903 ЦК України унормовано, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами (ст. 905 ЦК України).

Судом установлено, що укладений між сторонами Договір підряду є чинним, змін сторони до нього не вносили, дострокове його розірвання чи припинення не ініціювали.

Спростовуючи доводи позивача щодо обсягу і вартості наданих послуг, керівник відповідача Мельничук О.В. стверджує, що не підписував акти наданих послуг, наявність на них оригінальних печаток підприємств Регіон-К і Регіон Центр пояснити не може. При цьому, на запитання суду Мельничук О.В. повідомив, що саме він є одноособовим засновником і учасником обох підприємств та керівником ПП Регіон-К.

Оглядом актів надання послуг суд встановив, що представником замовника ПП Регіон-К у цих актах вказано особу Мельничук В.А., підписи уповноваженої особи замовника в актах надання послуг № 14407 від 31 жовтня 2019 р., № 16041 від 29 листопада 2019 р. та № 16926 від 30 листопада 2020 р. візуально не схожі на підпис Мельничука О.В., проставлений на Договорі підряду, підписання якого особисто керівник відповідача визнає.

Разом з тим, підпис уповноваженої особи замовника на акті надання послуг № 18954 від 27 грудня 2019 р. візуально відповідає підпису Мельничука О.В. на Договорі підряду, хоча керівник відповідача також не визнає свій підпис на вказаному акті.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ст. 14 ГПК України).

Статтею 74 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. (статті 76, 77 ГПК України).

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У постанові від 21.08.2020 у справі № 904/2357/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначив, що стандарт доказування вірогідності доказів, на відміну від достатності доказів, підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Верховний Суд зауважив, що тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Згідно норми статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Заперечуючи проти актів наданих послуг як належних доказів, відповідач стверджує, що не підписував ці акти та нікого не уповноважував на їх підписання, вказана в актах уповноважена особа ОСОБА_1 не працює і не працював у ПП Регіон-К, невідомо яким чином на актах проставлені печатки ПП Регіон-К і ПП Регіон Центр, крім того, позивач фактично не міг вивозити такі обсяги сміття, як вказано в актах, а відповідач таких обсягів і не замовляв, оплату за послуги 16200,00 грн. відповідач здійснив на підставі виставленого рахунку позивача, а не згідно з актом наданих послуг № 16041 від 29.11.2019.

Однак, на підтвердження цих доводів відповідач не надав жодних доказів, а без документального підтвердження його заперечення не є переконливими.

Так, Договір підряду не містить застереження щодо конкретної особи замовника, яка є уповноваженою підписувати акти надання послуг, та документів, якими би такі повноваження підтверджувалися. При цьому, хоча акти від замовника підписані не керівником ПП Регіон-К, на них проставлені відбитки печатки цього підприємства, при цьому відсутні докази вибуття печаток з розпорядження керівника підприємства, їх викрадення чи підроблення. Документальних доказів, що особа, яка підписала акти ОСОБА_1 , не працювала у ПП Регіон-К у періоди, коли складалися акти наданих послуг, відповідач не надав.

Наявність на актах двох печаток ПП Регіон-К і ПП Регіон Центр, не викликає сумніву щодо того, що замовником за актами є саме відповідач, оскільки акти містять виключно реквізити, пов`язані саме з Договором підряду: назву замовника і виконавця, їх реквізити, посилання на Договір підряду як на підставу надання послуг.

Те, що в пункті 1.1 Договору підряду вказано вартість доручених послуг у сумі 8000,00 грн., не виключає можливості надання послуг на більшу суму, щодо виконання і прийняття яких сторони висловили згоду шляхом підписання відповідних актів надання послуг. При цьому, відповідачем оплачено послуги в обсязі 16000,00 грн. (акт надання послуг № 16041 від 29.11.2019), що спростовує його доводи про неможливість виконання позивачем послуг на суму більшу, аніж указано в Договорі підряду.

Договором підряду також не передбачено необхідності подання письмових замовлень на послуги, представник позивача пояснила, що замовлення могли надаватися і прийматися в тому числі по телефону.

Неможливість вивезення позивачем сміття (твердих побутових відходів) у обсягах, які зазначені в актах надання послуг, також не підтверджується ніякими документами.

На доводи відповідача про відсутність товарно-транспортних накладних та шляхових листів про вивезення сміття, які б підтверджували обсяг наданих послуг, представник позивача пояснила, що ТОВ Альтфатер Чернівці з 2017 року використовує уніфіковану систему моніторингу рухомих об`єктів за допомогою GPS навігації компанії KM Трейд, що виключає необхідність оформлення товарно-транспортних накладених і шляхових листів, робота по вивезенню відходів відстежується в режимі реального часу, а обсяги наданих контрагентам послуг фіксуються в актах наданння послуг.

При всьому цьому відповідач здійснив оплату послуг з вивезення сміття на суму 16200,00 грн. саме на підставі акту надання послуг № 16041 від 29.11.2019, який оформлено і підписано так само як і інші акти, які відповідач не визнає (див. виписку банку).

Відтак, за сукупністю досліджених у справі доказів та встановлених обставин, які свідчать про здійснення відповідачем оплати за надані позивачем послуги з вивезення сміття (твердих побутових відходів) на суму 16200,00 грн. саме на підставі акту, який оформлений так само, як і інші подані позивачем акти, враховуючи наявність між сторонами договірних відносин з надання послуг з вивезення сміття та відсутність будь-яких доказів, які б спростовували доводи позивача щодо обсягу і вартості фактично наданих послуг, суд доходить до висновку, що скоріш за все акти на надання послуг з вивезення сміття між ТОВ Альтфатер Чернівці і ПП Регіон-К за Договором підряду складалися однаково, так як вони і виглядають і в якому вигляді подані суду, а тому ці акти є належними доказами, які підтверджують доводи позивача про надання ПП Регіон-К відповідних послуг на загальну суму 44600,00 грн., з яких 28400,00 грн. відповідачем не оплачені.

За таких обставин суд доходить до висновку про обгрунтованість позовних вимог у частині стягнення суми основного боргу в розмірі 28400,00 грн.

Відповідачем заявлено про пропуск позивачем позовної давності та застосування наслідків позовної давності у вигляді відмови у задоволенні позову.

Представник позивача проти пропуску строку давності заперечила з посиланням на пункт 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, згідно якого строки позовної давності продовжено на період карантину з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби COVID-19.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Згідно із частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Нормою частини третьої статті 267 ЦК України встановлено, що суд застосовує позовну давність лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення судом рішення.

Враховуючи, що згідно з пунктом 3.2 Договору підряду остаточний розрахунок за послуги Замовник здійснює після підписання акту виконаних послуг, днем проведення оплати є день підписання акту наданих послуг сторонами.

Відповідне тлумачення даної умови Договору підряду аналогічне розумінню положення частини 1 статті 692 Цивільного кодексу, якою передбачено зобов`язання покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У випадку не здійснення оплати в цей день період прострочення грошового зобов`язання та, відповідно, перебіг строку позовної давності, починається з наступного дня після дня підписання акту наданих послуг.

Строки оплати за актами наданих послуг № 14407 від 31 жовтня 2019 р. та № 18954 від 27 грудня 2019 р. настали, відповідно, 31.10.2019 і 27.12.2019, а період прострочки оплати розпочався: по акту № 14407 від 31 жовтня 2019 р. 01.11.2019, по акту № 18954 від 27 грудня 2019 р. 28.12.2019.

З позовом до господарського суду позивач звернувся 09.05.2023 (поштовий штемпель на конверті), тобто більше ніж через три роки з дня початку перебігу строку позовної давності за актами наданих послуг від 31.10.2019 і від 27.12.2019.

Однак, 02.04.2020 набрав чинності Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) від 30 березня 2020 року № 540-IX.

Згідно з пунктом 5 цього Закону Розділ Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України доповнено пунктами 12-14 такого змісту:

12. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Як відомо, постановою Кабінету Міністрів України Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 від 11.03.2020 № 211 відповідно до статті 29 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 та з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10 березня 2020 р. установлено з 12 березня до 3 квітня 2020 р. на усій території України карантин.

У подальшому дія карантину безперервно продовжувалася, востаннє постановою від 25.04.2023 р. № 383 Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 р. № 338 і постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 р. № 1236 Кабінет Міністрів України через COVID-19 продовжив режим надзвичайної ситуації в єдиній державній системі цивільного захисту, а також карантин на всій території України до 30 червня 2023 року.

З початку періоду виникнення у позивача права на позов про стягнення заборгованості за актами наданих послуг № 14407 від 31 жовтня 2019 р. та № 18954 від 27 грудня 2019 р. до 02.04.2020 (дати набрання чинності пунктом 5 Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), відповідно до якого передбачений статтею 258 ЦК України строк позовної давності продовжено на строк дії карантину, трирічний строк позовної давності не сплив, відповідно, є таким, що продовжений на час карантину в силу положень названого Закону.

Відтак, враховуючи, що карантин не скасовано до нинішнього часу, строк позовної давності позивачем не пропущено, тому його порушене право підлягає захисту судом.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з розрахунком у позовній заяві позивач нарахував інфляційні втрати за період прострочення оплати послуг за актами надання послуг № 14407 від 31 жовтня 2019 р., № 18954 від 27 грудня 2019 р. та № 16926 від 30 листопада 2020 р. на загальну суму 13499,75 грн. за період з листопада по березень 2023 року включно.

Перевіривши цей розрахунок, суд визначив, що правильно нарахованою сумою інфляційних втрат за цей період буде 13491,63 грн., інфляційні втрати на суму 8,12 грн. нараховані зайво (розрахунок суду, а.с. 51-52).

Аналогічно 3% річних нараховані у дещо більшому розмірі, зокрема у зв`язку з включенням до періоду прострочки днів, коли за умовами Договору підряду мало бути здійснено платіж: 31.10.2019, 27.12.2019 та 30.11.2020.

Тому суд здійснив перерахунок 3% річних, виключивши з періоду прострочення три дні, відповідно, правильно обчисленою сумою 3% річних є 2457,48 грн., 1,11 грн. 3% річних нараховано зайво (розрахунок суду).

Таким чином, за результатами розгляду справи, оцінивши зібрані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні у відповідності до статті 86 ГПК України, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню частково у частині вимог про стягнення 28400,00 грн. основного боргу по розрахунках за послуги з вивезення сміття, 2457,48 грн. 3% річних та 13491,63 грн. інфляційних втрат.

У частині вимог про стягнення 1,11 грн. 3% річних та 8,12 грн. інфляційних втрат у задоволенні позову належить відмовити.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується відповідними положеннями ГПК України.

Так, згідно статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед яких передбачено витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За частиною 9 статті 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Відсоток задоволення позовних вимог ТОВ Альтфатер Чернівці становить практично сто відсотків (99,98%), спір у справі виник внаслідок неправильних дій відповідача ПП Регіон-К, яке проігнорувало обґрунтовані претензії позивача від 08.02.2023 та від 11.04.2023, змусивши його звертатися за захистом своїх прав до господарського суду.

У зв`язку з викладеним суд вважає, що судовий збір слід покласти на відповідача у повному розмірі.

Стосовно вказаних у позовній заяві витрат позивача в розмірі 5000,00 грн. на правничу допомогу адвоката суд зазначає, що такі витрати підлягають розподілу за правилами статей 123, 126, 129 ГПК України у випадку, якщо на їх підтвердження подані відповідні документи: договір про надання професійної правничої допомоги з адвокатом, акт виконаних робіт/наданих послуг, документи про оплату послуг адвоката тощо.

У даній справі суду подано лише ордери адвокатів Головко О.С. і Тимчук І.О., адвокат Тимчук І.О. здійснювала представництво інтересів позивача в судових засіданнях у Господарському суді Чернівецької області, однак доказів про вартість цих послуг суду не надано, інші види послуг, які виконували названі адвокати для ТОВ Альтфатер Чернівці, їх обсяги і вартість суду не відомі, ані договорів на надання правової допомоги з названими адвокатами, ані актів виконаних робіт цими фахівцями позивач не надав.

При цьому, згідно з частиною 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У випадку розгляду справи в порядку спрощеного провадження така заява має бути зроблена до виходу суду в нарадчу кімнату.

Адвокат Тимчук І.О. не зробила в судових засіданнях 08.06.2023 та 22.06.2023 заяву про подання доказів на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу адвоката, з урахуванням чого та за відсутності у матеріалах документів на підтвердження таких витрат суд залишає за позивачем заявлені ним 5000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 123, 126, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Альтфатер Чернівці до Приватного підприємства Регіон-К про стягнення заборгованості на суму 44358,34 грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства Регіон-К (вул. Заньковецької, 16, м. Чернівці, 58000, код ЄДРПОУ 32572782) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Альтфатер Чернівці (вул. Василя Лесина, 4, м. Чернівці, код ЄДРПОУ 23247708) 28400,00 грн. основного боргу, 2457,48 грн. 3% річних, 13491,63 грн. інфляційних втрат та 2684,00 грн. судового збору.

3. У частині вимог про стягнення 1,11 грн. 3% річних, 8,12 грн. інфляційних втрат та 5000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Альтфатер Чернівці відмовити.

З набранням судовим рішенням законної сили видати наказ.

Строк і порядок набрання рішенням законної сили та його оскарження.

Відповідно до статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (стаття 257 ГПК України).

У судовому засіданні 22.06.2023 оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст підписано 27 червня 2023 року.

Суддя Т.І.Ковальчук

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.