Постанова

від 20.06.2023 по справі 910/644/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2023 року

м. Київ

cправа № 910/644/22 (910/1687/22)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Білоуса В.В. - головуючого, Васьковського О.В., Погребняка В.Я.

за участю секретаря судового засідання - Кондратюк Л.М.;

за участю представників сторін:

скаржника - адвокат Краснокутська Н.М.

позивача (ТОВ "Б.М.К-Білдінг") - адвокат Щербатюк Н.В.

третьої особи (ТОВ "Рівер Холдинг") - адвокат Коваль В.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Анкос-Едвенс"

на постанову Північного апеляційного господарського суду

від 03.04.2023

та на рішення Господарського суду м. Києва

від 21.12.2022

у справі № 910/644/22 (910/1687/22)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Б.М.К-Білдінг"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Анкос-Едвенс"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівер Холдинг"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Форстерінг"

про визнання недійсним договору, визнання недійсним акту приймання-передачі

в межах справи № 910/644/22

за заявою фізичної особи - підприємця Коваль Вікторії Борисівни

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Б.М.К-Білдінг"

про банкрутство;

ВСТАНОВИВ:

1. У провадженні Господарського суду м. Києва перебуває справа № 910/644/22 за заявою фізичної особи - підприємця Коваль Вікторії Борисівни про банкрутство ТОВ "Б.М.К.-Білдінг" на стадії процедури розпорядження майном, введеної ухвалою Господарського суду м. Києва від 16.02.2022.

2. ТОВ "Б.М.К.-Білдінг" звернулося до господарського суду з позовом до ТОВ "Анкос-Едвенс" про визнання недійсним договору №1 купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Форстерінг" від 12.10.2020 та акту приймання-передачі частини частки у статутному капіталі ТОВ "Форстерінг" від 12.10.2020.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Господарського суду м. Києва від 21.12.2022 позов задоволено частково; визнано недійсним договір № 1 купівлі-продажу частини частки у статутному капіталі ТОВ "Форстерінг" від 12.10.2020, укладений між ТОВ "Б.М.К.-Білдінг" та ТОВ "Анкос-Едвенс"; в іншій частині позовну заяву залишено без задоволення.

4. Не погоджуючись з ухваленим рішенням, ТОВ "Анкос-Едвенс" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

5. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2023 апеляційну скаргу залишено без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

Рух касаційної скарги

6. 01.05.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "Анкос-Едвенс" звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2023 та на рішення Господарського суду м. Києва від 21.12.2022 у справі № 910/644/22(910/1687/22).

7. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Анкос-Едвенс" у справі № 910/644/22(910/1687/22) визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Банаська О. О., судді - Огородніка К. М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.05.2023.

8. Ухвалою Верховного Суду від 17.05.2023 у складі колегії суддів Білоуса В.В. - головуючого, Банаська О.О., Огородніка К.М. відкрито касаційне провадження у справі № 910/644/22(910/1687/22) за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Анкос-Едвенс" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2023 та на рішення господарського суду м. Києва від 21.12.2022; призначено розгляд касаційної скарги на 20.06.2023 о 10:15 год.

9. Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 15.06.2023 № 29.2-02/1356 у зв`язку із відпусткою суддів Банаська О.О. та Огородніка К.М. відповідно до приписів Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 № 30 (зі змінами та доповненнями), призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 910/644/22(910/1687/22).

10. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.06.2023, справу № 910/644/22(910/1687/22) за вказаною касаційною скаргою розподілено колегії суддів Касаційного господарського суду у складі: Білоуса В.В. - головуючого, Васьковського О.В., Погребняка В.Я.

11. Ухвалою Верховного Суду від 19.06.2023 прийнято касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Анкос-Едвенс" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2023 та на рішення Господарського суду м. Києва від 21.12.2022 у справі № 910/644/22 (910/1687/22), колегією суддів Касаційного господарського суду у складі: Білоуса В.В. - головуючого, Васьковського О.В., Погребняка В.Я. до свого провадження.

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими аргументами особи, яка подала касаційну скаргу.

12. Не погоджуючись з ухваленою постановою, ТОВ "Анкос-Едвенс" подано касаційну скаргу в якій останнє просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції і направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

13. Касаційну скаргу мотивовано наступним.

13.1 Судами попередніх інстанцій не враховано, що під час укладення оспорюваного договору директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Б.М.К-Білдінг" був наділений Загальними зборами учасників позивача достатніми повноваженнями на укладення цього правочину.

13.2 Суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, оскільки досліджував повноваження директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівер холдинг", тоді як підставою позову було відсутність компетенції директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Б.М.К-Білдінг" при укладенні оспорюваного договору, а позовні вимоги щодо оскарження самого рішення учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Б.М.К-Білдінг" № 01-09/10-20 від 09.10.2020 позивачем не заявлялись.

13.3 Суд апеляційної інстанції проігнорував докази наявності у директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівер холдинг" повноважень для надання дозволу директору Товариства з обмеженою відповідальністю "Б.М.К-Білдінг" на вчинення оспорюваного договору купівлі - продажу, які були подані скаржником разом із апеляційною скаргою.

14. Представник скаржника в судовому засіданні 20.06.2023 підтримала касаційну скаргу з підстав викладених у ній.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

15. ТОВ "Б.М.К.-Білдінг" та ТОВ "Рівер холдинг" подано відзиви на касаційну скаргу в яких останні просять касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

16. Представники ТОВ "Б.М.К.-Білдінг" та ТОВ "Рівер холдинг" в судовому засіданні 20.06.2023 заперечили проти касаційної скарги з підстав викладених у відзивах.

Позиція Верховного Суду

17. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

18. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

19. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

20. Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

20.1 12.10.2020 між відповідачем та позивачем був укладений договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Форстерінг" № 1, (далі - договір).

20.2 Відповідно до п. 1.1. договору, продавець зобов`язується передати у власність покупця належну йому частину частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Форстерінг" з усіма правами та обов`язками, що належать учаснику Товариства відповідно до статуту Товариства та законодавства України, а покупець зобов`язується прийняти та сплатити за частину частки у статутному капіталі Товариства у порядку та на умовах, передбачених Договором.

20.3 Пунктом 2.1 Договору визначено, що підписання сторонами даного Договору та подальше підписання сторонами Акту приймання-передачі відчужуваної частини частки Товариства, буде свідчити про те, що приймання-передача відчужуваної частини частки Товариству відбулась.

20.4 Вартість частини частки у статутному капіталі Товариства, що продається (у відповідності до п. 3.1 договору), становить 85 450 000,00 (вісімдесят п`ять мільйонів чотириста п`ятдесят тисяч грн 00 коп.) грн. Покупець отримує частину частки у статутному капіталі Товариства у розмірі, передбаченому у п. 1.6 попередньо сплативши на користь продавця суму, вказану у п. 3.1.

20.5 До покупця при продажі частини частки продавцем одночасно переходять права та обов`язки, що належать останньому як учаснику Товариства в межах частини частки на момент її продажу.

20.6 Відповідно до п. 5.1. Договору, цей Договір вважається укладеним та набуває юридичної чинності з моменту його підписання Сторонами.

20.7 12.10.2020 між продавцем та покупцем було укладено Акт № 1 приймання-передачі частки у статурному капіталі ТОВ "Форстерінг".

20.8 Згідно умов визначених актом приймання-передачі частина частки в статутному капіталі Товариства, відчужена на підставі договору № 1 купівлі-продажу частини частки у статутному капіталі від 12.10.2020. Частина частки в Статутному капіталі Товариства, що відчужена за цим договором не заставлена, у спорі не перебуває, обмежень, а також претензій третіх осіб щодо Товариства немає.

20.9 За передачу частки у Статутному капіталі покупець сплачує продавцю кошти відповідно до умов підписаного договору купівлі-продажу частини частки у статутному капіталі № 1 від 12.10.2020.

20.10 Цей акт приймання-передачі частини частки у Статутному капіталі Товариства набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за ним.

20.11 Акт приймання-передачі складено у 3-ох примірниках, два з яких залишається у сторін, третій примірник акту направляється до відповідного відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, де обліковується Товариство для приєднання до матеріалів реєстраційної справи Товариства.

20.12 Даний Акт приймання-передачі складений на нотаріальному бланку та підписи сторін засвідчені нотаріально приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ільяшовим Олексієм Володимировичем та зареєстровано в реєстрі за № 5189-5190.

20.13 За результатами підписання Акту приймання передачі до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було внесено відповідні зміни щодо складу засновників ТОВ "Форстерінг".

21. Аргументи скаржника (пункт 13.1 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються Судом з огляду на таке.

21.1 Відповідно до частини третьої статті 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

21.2 Згідно частини першої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

21.3 Позивач просив визнати оспорюваний правочин, що є предметом цього спору, недійсним, оскільки його колишній керівник перевищив свої повноваження при його укладенні.

21.4 Відповідно до частини другої статті 203 Цивільного кодексу України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

21.5 Письмовий правочин може бути вчинений від імені юридичної особи її представником на підставі довіреності, закону або адміністративного акта. Особа, призначена повноважним органом виконуючим обов`язки керівника підприємства, установи чи організації, під час вчинення правочинів діє у межах своєї компетенції без довіреності.

21.6 Припис абзацу першого частини третьої статті 92 Цивільного кодексу України зобов`язує орган або особу, яка виступає від імені юридичної особи не перевищувати своїх повноважень. Водночас саме лише порушення даного обов`язку не є підставою для визнання недійсними правочинів, вчинених цими органами (особами) від імені юридичної особи з третіми особами, оскільки у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (абзац другий частини третьої статті 92 Цивільного кодексу України ).

21.7 Контрагент знає (або повинен знати) про обмеження повноважень представника юридичної особи, якщо: такі обмеження передбачені законом (наприклад, абзацом другим частини другої статті 98 Цивільного кодексу України); про відповідні обмеження було вміщено відомості у відкритому доступі на офіційному веб-сайті розпорядника Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, або якщо договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони даного договору з таким статутом (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень, і в такому разі суд не може брати до уваги посилання цієї сторони на те, що їй було невідомо про наявні обмеження повноважень представника її контрагента (аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 20.02.2018 у справі № 906/100/17, від 12.06.2018 у справі № 927/976/17, від 05.07.2022 у справі № 910/2958/20).

21.8 Судами попередніх інстанцій встановлено, що як вбачається із статуту позивача, в редакції, чинній на момент укладення спірного договору (а.с. 18, т.1), зокрема, п. 16.8.3. статуту передбачає повноваження директора товариства, зокрема: укладає від імені товариства угоди або контракти в межах та з урахуванням обмежень встановлених планами товариства, цим статутом, рішеннями загальних зборів учасників, в тому числі має право вчиняти будь-які правочини, в тому числі правочини щодо відчуження будь-яким способом будь-якого належного товариству нерухомого майна, включаючи земельні ділянки, якщо вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, а також зобов`язань за цим правочином не перевищує суму, яка еквівалентна 500 000 (п`ятсот тисяч) доларів США згідно офіційного курсу НБУ, встановленого на день укладення такого правочину.

21.9 Також, як встановлено судами попередніх інстанцій, оспорюваний договір містить умову про підписання його зі сторони позивача директором, який діє на підставі статуту, що встановлює повноваження зазначеної особи, а, відтак, свідчить про обізнаність відповідача зі статутом позивача у частині, яка стосується відповідних повноважень.

21.10 Разом з тим, за оспорюваним договором, директор позивача одноособово вчинив правочин з придбання частину частки у статутному капіталі ТОВ "Форстерінг", вартість якої, згідно умов оспорюваного договору, становила 84 500 000 грн, що згідно курсу НБУ станом на 12.10.2020 (день укладення договору) складала 2 995 412, 94 доларів США.

21.11 З огляду на викладене, правильним є висновки судів попередніх інстанцій про те, що вартість частини частки у статутному капіталі ТОВ "Форстерінг" в розмірі 84 500 000,00 грн, значно перевищує визначений статутом позивача розмір правочинів, і щодо таких сум в статуті позивача існують, обмеження на їх самостійне укладання керівником позивача.

21.12 Тобто, в цьому випадку, укладанню оскаржуваного правочину мало передувати рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Б.М.К.-Білдінг" які мали прийняти рішення про надання згоди на вчинення такого правочину відповідними особами.

21.13 Судами попередніх інстанцій встановлено, що єдиним учасником (засновником) Товариства з обмеженою відповідальністю "Б.М.К.-Білдінг" є Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівер Холдинг". Згідно статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівер Холдинг" в редакції від 25.06.2012 та інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, станом на дату укладення оскаржуваного правочину учасниками Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівер Холдинг" були: Компанія "КОНОФІКС ЛІМІТЕД" (Konofix Limited), реєстраційний номер: НЕ 230248, місцезнаходження: Кіпр, місто Лімасол, вулиця Колокотроні енд Хрисорогіаті з часткою 99,999%, що відповідає 99999 голосам на загальних зборах учасників; ОСОБА_1 , громадянин України з часткою 0,001% Статутного капіталу Товариства, що відповідає 1 голосу на загальних зборах учасників.

21.14 Також, судами попередніх інстанцій встановлено, що у відзиві на позов відповідач вказав, що тодішнім керівником Товариства з обмеженою відповідальністю "Б.М.К.-Білдінг" було надано Товариству з обмеженою відповідальністю "Анкос-Едвенс" копію рішення учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Б.М.К.-Білдінг" № 01-09/10-20 від 09.10.2020 відповідно до якого, на думку відповідача, директор був наділений повноваженнями на укладання оскаржуваного правочину.

21.15 Судами попередніх інстанцій встановлено, що зі змісту наведеного рішення учасника № 1-09/10-20 від 09.10.2020 Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівер Холдинг" вбачається, що особа яка його підписала не мала відповідної компетенції, оскільки зокрема, пунктом 8.1.2. Статуту визначено виключну компетенцію Загальних зборів Учасників, а саме:

(л) відчуження будь яким чином нерухомого майна, цінних паперів, корпоративних прав, що належать Товариству;

(н)відчуження майна Товариства на суму, що становить 50% і більше відсотків майна Товариства;

(с) надання попередньої згоди на укладання від імені Товариства таких договорів та\або контрактів:

- договори та/або контракти, строк дії яких перевищує 12 календарних місяців;

- договори та/або контракти, загальна сума зобов`язань Товариства за якими в гривнях перевищує еквівалент 10 000 (десять тисяч),00 доларів США згідно з офіційним курсом встановленим НБУ на день укладання чи підписання такої угоди та /або контракту;

- угоди та/або контракти, що передбачають придбання та/або відчуження, заставу об`єктів нерухомого майна, в тому числі земельних ділянок, транспортних засобів, об`єктів права інтелектуальної власності Товариства та /або Третіх осіб;

- угоди та /або контракти, що передбачають придбання та/або відчуження частки в статутному капіталі господарського Товариства, акцій, облігацій, інших інструментів ринку цінних паперів в Україні;

- видача векселів незалежно від суми, на яку вони видаються;

- трудові договори з Головним бухгалтером Товариства, бухгалтерами, заступниками директора Товариства, іншими працівниками заробітна плата яких в гривнях перевищує еквівалент 1000,00 доларів США (одна тисяча доларів США 00 центів) згідно з офіційним курсом, встановленим НБУ на день укладення трудового договору.

21.16 Натомість, як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до положень статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівер Холдинг" директор здійснює поточне керівництво діяльністю товариства та вирішує всі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції Загальних зборів учасників товариства.

21.17 Також, компетенція директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівер Холдинг" визначена пунктом 8.4.2. Статуту цього товариства, а саме:

(а) організація виконання рішень загальних зборів Учасників;

(б) розгляд результатів господарської діяльності Товариства;

(в) розгляд результатів роботи окремих підрозділів Товариства та їх керівництва з прийняттям відповідних рішень за результатами;

(г) представництво без довіреності перед третіми особами, державними органами, судовими інстанціями;

(д) формування порядку денного Загальних зборів Учасників, зберігання всіх рішень загальних зборів Учасників та Протоколів, надання учасникам виписок з Протоколів та копій рішень, що стосуються цього Учасника;

(є) вирішення питань про використання прибутку та покриття збитків в межах вимог цього Статуту;

(ж) розгляд та затвердження документів, що регламентують діяльність Товариства (в межах компетенції);

(і) визначення порядку виплати Учасникам частини прибутку в натуральному та/або грошовому вигляді.

21.18 Судами попередніх інстанцій встановлено, що права директора Товариства визначені в п.8.4.4 Статуту, і відповідно до п.п.(а) право розпоряджатися майном Товариства обмежується випадками, передбаченими підпунктами (л),(н),(с) пункту 8.1.2 Статуту, яким визначається виключна компетенція Загальних зборів Учасника.

21.19 З огляду на викладене, правильними є висновки судів попередніх інстанцій про те, що з вказаних вище положень Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівер Холдинг" вбачається, що до компетенції директора товариства не належить представництво самого товариства як учасника (засновника, акціонера) інших юридичних осіб, директор не наділений повноваженнями від імені товариства брати участь у загальних зборах учасників юридичних осіб, в яких Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівер Холдинг" є учасником (засновником, акціонером), та приймати одноособово від імені товариства рішення з питань порядку денного таких юридичних осіб.

21.20 Натомість, статутом Товариства передбачено право виключної компетенції Загальних зборів учасників, надання попередньої згоди на укладання угод та/або контрактів, що передбачають придбання та/або відчуження, заставу об`єктів нерухомого майна, в тому числі земельних ділянок, транспортних засобів, об`єктів права інтелектуальної власності Товариства та/або Третіх осіб.

21.21 Виходячи з приписів Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України "Про господарські товариства", Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" та статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівер Холдинг" можна дійти висновку, що у випадку, якщо статутом Товариства прямо не передбачено право директора Товариства представляти інтереси Товариства на загальних зборах іншої юридичної особи, відповідні дії можуть вчинятися директором виключно на підставі зборів учасників такого товариства. Наведені висновки суду узгоджуються із позицією Верховного Суду у постанові від 30.04.2020 у справі № 925/1147/18.

21.22 Таким чином, правильними є висновки судів попередніх інстанцій про те, що участь у загальних зборах товариства за відсутності відповідного рішення загальних зборів товариства-учасника, виходить за межі повноважень директора товариства-учасника, а тому рішення № 01-09/10-20 від 09.10.2020 не свідчить про наявність рішення загальних зборів учасників позивача в особі ТОВ "Рівер Холдинг" про надання згоди на вчинення оспорюваного правочину директором позивача.

21.23 З огляду на викладене, правильними є висновки судів попередніх інстанцій про те, що вартість частини частки у статутному капіталі ТОВ "Форстерінг" в оспорюваному правочині значно перевищує визначений статутом позивача розмір правочинів які можуть укладатися самостійно керівником позивача, і щодо таких сум в статуті позивача існують, обмеження на їх самостійне укладання керівником позивача, отже оспорюваний договір укладений без необхідного обсягу цивільної дієздатності зі сторони директора позивача, а тому оскаржуваний правочин укладено з порушенням приписів статті 203 Цивільного кодексу України.

21.24 Окрім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що згідно відомостей із Єдиного державного реєстру судових рішень (зокрема ухвал Печерського районного суду міста Києва від 17.01.2022 у справі № 757/2078/22-к та від 31.01.2023 у справі № 757/3901/23-к) органами досудового розслідування здійснюється розслідування у кримінальному провадженні за підозрою ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, а також за фактами вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 3, 4 ст. 190, ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 361 КК України та у кримінальному провадженні за підозрою ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, в яких, з огляду на зміст вказаних ухвал, в тому рахунку досліджуються обставини які стосуються оспорюваного договору.

22. Аргументи скаржника (пункт 13.2 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються Судом з огляду на таке.

22.1 Відповідно до частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією із засад (принципів) господарського судочинства є диспозитивність.

22.2 Згідно зі статтею 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

22.3 Частинами першою, третьою статті 236 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим та має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.

22.4 Відповідно до частини другої статті 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

22.5 Викладене свідчить, що принцип диспозитивності покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять учасники спірних правовідносин. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача та позов має чітко виражену ціль, яка втілюється у формі позовних вимог, що їх викладає позивач у позовній заяві.

22.6 Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.

22.7 Відповідно, право особи звернутися до суду з самостійно визначеними позовними вимогами узгоджується з обов`язком суду здійснити розгляд справи в межах таких вимог.

22.8 Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 01.02.2023 у справі № 914/3203/21.

22.9 Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач просив визнати оспорюваний правочин, що є предметом цього спору, недійсним, оскільки його колишній керівник перевищив свої повноваження при його укладенні.

22.10 В свою чергу, як встановлено судами попередніх інстанцій, у відзиві на позов відповідач вказав, що тодішнім керівником Товариства з обмеженою відповідальністю "Б.М.К.-Білдінг" було надано Товариству з обмеженою відповідальністю "Анкос-Едвенс" копію рішення учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Б.М.К.-Білдінг" № 01-09/10-20 від 09.10.2020 відповідно до якого, на думку відповідача, директор був наділений повноваженнями на укладання оскаржуваного правочину.

22.11 З огляду на викладене, судом першої інстанції в цьому випадку досліджувалися докази у справі та обставини щодо повноважень директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівер холдинг" саме в межах позовних вимог та доводів сторін у справі та, зокрема, доводів позивача про перевищення його керівником своїх повноважень при укладенні оспорюваного правочину і доводів самого скаржника про наявність у керівника позивача таких повноважень відповідно до рішення єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Б.М.К.-Білдінг" № 01-09/10-20 від 09.10.2020, яке було підписане директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівер холдинг" ОСОБА_5

22.12 Тому, суд першої інстанції, з огляду на предмет та підстави позову, предмет доказування у цій справі, правомірно та у межах позовних вимог здійснив дослідження повноважень директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівер холдинг" на підписання рішення № 01-09/10-20 від 09.10.2020, оскільки вказане товариство було єдиним учасником (засновником) позивача, а відповідач у свою чергу мотивував наявність у керівника позивача повноважень на укладення оспорюваного договору наявністю рішення єдиного учасника позивача, яке було підписане директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівер холдинг" ОСОБА_5

23. Аргументи скаржника (пункт 13.3 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються Судом з огляду на таке.

23.1 Норми процесуального права, зокрема, положення статті 269 Господарського процесуального кодексу України є універсальними і застосовуються судом апеляційної інстанції у всіх категоріях спорів.

23.2 Відповідно до приписів частин першої та третьої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

23.3 Наведені положення передбачають наявність таких критеріїв для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, як: "винятковість випадку" та "причини, що об`єктивно не залежать від особи", і тягар доведення покладений на учасника справи, який звертається з відповідним клопотанням (заявою).

23.4 Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів з порушеннями встановленого процесуальним законом порядку, - це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи.

23.5 При цьому за імперативним приписом частини четвертої статті 13 названого Кодексу кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних, зокрема, з невчиненням нею процесуальних дій.

23.6 Принцип рівності сторін у процесі у розумінні "справедливого балансу" між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.

23.7 Прийняття судом апеляційної інстанції додатково поданих доказів без урахування наведених вище критеріїв у вирішенні питання про прийняття судом апеляційної інстанції таких доказів матиме наслідком порушення приписів статті 269 Господарського процесуального кодексу України, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність.

23.8 Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.07.2021 у справі № 46/603.

23.9 Звертаючись до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, скаржник у цьому випадку обґрунтував подання доказів до суду апеляційної інстанції отриманням відповіді на адвокатський запит лише 31.01.2023, тобто після ухвалення оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

23.10 Скаржником було зазначено, що у відповідь на вказаний адвокатський запит було надано копії документів: протоколу загальних зборів учасників ТОВ "Рівер Холдинг" від 04.10.2016 № 4-1/10/16, довіреності від 11.07.2016, листів від 19.07.2016 та від 29.08.2016.

23.11 Всупереч вищенаведеному, з огляду на предмет та підстави позову, предмет доказування у цій справі, аргументи сторін спору та, враховуючи дати формування вказаних документів, що передувало ухваленню оскаржуваного рішення суду першої інстанції (більше ніж за 6 років до ухвалення вказаного рішення), скаржником не обґрунтовано ні винятковості випадку неможливості подання таких доказів до суду першої інстанції, ні причин такого неподання, що об`єктивно не залежать від нього, оскільки, як вже було зазначено, оспорюваний договір містить умову про підписання його зі сторони позивача директором, який діє на підставі статуту, що встановлює повноваження зазначеної особи, а, відтак, свідчить про обізнаність відповідача зі статутом позивача у частині, яка стосується відповідних повноважень, а тому відповідач, укладаючи оспорюваний договір та проявивши при цьому розумну обачність, мав підстави для отримання від позивача відповідних доказів наявності повноважень на укладення оспорюваного договору у його керівника, за їх наявності.

23.12 При цьому, скаржником не зазначено причин, з яких його представник звернувся із адвокатським запитом на отримання документів саме до ОСОБА_3 як підписанта рішення № 01-09/10-20 від 09.10.2020 та колишнього керівника ТОВ "Рівер Холдинг", а не безпосередньо до ТОВ "Рівер Холдинг" як єдиного учасника (засновника) позивача.

24. Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

25. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, позиція суду касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

26. У справі, що розглядається, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

27. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

28. Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

29. Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції таким вимогам закону відповідають.

30. Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.

31. Вказані вимоги судами першої та апеляційної інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішення та постанови були дотримані.

32. Оскільки підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції немає, то судовий збір за подачу касаційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 304, 308, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 15.01.2020 № 460-IX, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Анкос-Едвенс" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2023 та на рішення Господарського суду м. Києва від 21.12.2022 у справі № 910/644/22 (910/1687/22) залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2023 та рішення Господарського суду м. Києва від 21.12.2022 у справі № 910/644/22 (910/1687/22) залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. В. Білоус

Судді О. В. Васьковський

В. Я. Погребняк