Ухвала

від 21.06.2023 по справі 911/3666/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

21 червня 2023 року

м. Київ

cправа № 911/3666/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В. А. - головуючого, Берднік І. С., Сухового В. Г.,

секретар судового засідання - Дерлі І. І.

за участю представників сторін:

позивача - Литвиненко С. С. (адвокат),

відповідача - Амельченко Ю. В. (самопредставництво),

третьої особи - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.04.2023 (судді: Коротун О.М. - головуючий, Майданевич А. Г., Сулім В. В.)

та рішення Господарського суду Київської області від 21.09.2022 (суддя Христенко О. О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Софія"

до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Державне підприємство "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця"

про визнання укладеним договору,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Софія" (далі - ТОВ "Софія", Позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (далі - Регіональне відділення ФДМУ, Відповідач), в якому, з урахуванням заяви про уточнення прохальної частини позову, просило зобов`язати Відповідача укласти договір про внесення змін до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 10.09.2018 № 2155, в редакції наданій Позивачем.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Відповідач в порушення норм частини четвертої статті 16 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та п. п. 125., 129. Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483, ухиляється від приведення спірного договору оренди в частині строку його дії до визначеного законом мінімального строку - 5 років.

Рішенням Господарського суду Київської області від 21.09.2022, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.04.2023, позовні вимоги задоволено повністю. Зобов`язано Відповідача укласти договір про внесення змін до договору нерухомого майна, що належить до державної власності, від 10.09.2018 № 2155 в редакції, викладеній в резолютивній частині рішення.

Указані судові рішення мотивовано тим, що звернення Позивача до Відповідача про продовження строку договору оренди до 5 років свідчить про бажання орендаря встановити строк дії вказаного договору згідно з вимогами Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та привести спірний договір у відповідність до Примірного договору оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.2020 № 820. При цьому зобов`язання Відповідача щодо внесення змін до спірного договору визначено чинним законодавством. Судами враховано, що право на внесення змін до договору, за загальним правилом, виникає лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Водночас, в аспекті цього спору правовою підставою внесення змін до договору є норми абзацу 5 частини четвертої статті 16 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", які конкретизовані в пункті 125. Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483. Отже, зазначені зміни могли бути внесені до договору за згодою сторін або на підставі рішення суду, тобто укладення цього договору (внесення змін до нього) є обов`язковим в силу вказаних вище положень чинного законодавства.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій під час розгляду справи, 10.09.2018 між ТОВ "Софія" (орендар) та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області (орендодавець) було укладено договір оренди індивідуального визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності № 2155, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування державне нерухоме майно - будівлю автопарку (літера "А") площею 1 593,90 кв. м, будівлю прохідної (літера "В") площею 9,90 кв. м, будівлю електроцеху (літера "Д") площею 64,40 кв. м, будівлю цибулесховища (літера "Ж") площею 682,00 кв. м, два асфальтові майданчики загальною площею 14 042,60 кв. м, що розміщені за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул. Соборна, 63 та перебувають на балансі Державного підприємства "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця", вартість яких визначена згідно з висновком про вартість станом на 31.05.2018 і становить за незалежною оцінкою 9 756 000,00 грн, без ПДВ (п.1.1. договору).

Договір укладено строком на 2 роки 11 місяців з 10.09.2018 по 09.08.2021 включно (п. 10.1. договору).

Згідно з п. 10.4. договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення дії цього договору або зміну його умов протягом одного місяця після закінчення строку його чинності договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені цим договором. Зазначені дії оформляються додатковим договором, який є невід`ємною частиною договору, при обов`язкової наявності дозволу органу, уповноваженого управляти об`єктом оренди.

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях є правонаступником Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області відповідно до наказу Фонду державного майна України "Про реорганізацію регіональних відділень Фонду державного майна України" від 05.08.2019 № 786.

З матеріалів справи вбачається, що за актом приймання-передачі орендованого майна від 10.09.2018 орендодавець передав орендарю в строкове платне користування державне нерухоме майно - будівлю автопарку (літера "А") площею 1 593,90 кв. м, будівлю прохідної (літера "В") площею 9,90 кв. м, будівлю електроцеху (літера "Д") площею 64,40 кв. м, будівлю цибулесховища (літера "Ж") площею 682,00 кв. м, два асфальтові майданчики загальною площею 14 042,60 кв.м, що розміщені за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул. Соборна, 63 та перебувають на балансі Державного підприємства "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" (далі - ДП "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця", Третя особа).

18.02.2019 між ТОВ "Софія" та ДП "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" було підписано акт приймання-передачі, за яким Позивач передав, а Третя особа прийняла державне нерухоме майно: будівлю цибулесховища (літера "Ж") площею 682,00 кв. м, що знаходиться за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул.Соборна, 63.

03.05.2019 між ТОВ "Софія" та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області підписаний додатковий договір № 1 до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, від 10.09.2018 №2155, за яким сторони досягли згоди викласти пункти 1.1., 3.1. договору в наступній редакції:

1.1. Орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - будівлю автопарку (літера "А") площею 1 593,90 кв. м, будівлю прохідної (літера "В") площею 9,90 кв. м, будівлю електроцеху (літера "Д") площею 64,40 кв. м, два асфальтові майданчики загальною площею 14 042,60 кв. м, що розміщені за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул. Соборна, 63 та знаходяться на балансі ДП "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця", вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку станом на 31.05.2018 і становить за незалежною оцінкою 8079874,00 грн без ПДВ;

3.1. Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (із змінами), і становить без ПДВ за базовий місяць оренди - травень 2018 року - 91 048,42 грн.

Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України сторони домовились, що положення додаткового договору № 1 від 03.05.2019 застосовуються до відносин між ними, які виникли до підписання, а саме з 18.02.2019.

Листом вих. № 20210716-01 від 16.07.2021 ТОВ "Софія" звернулось до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області і на підставі частини третьої статті 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" просило внести зміни в строк оренди державного майна, а саме встановити строк оренди відповідно до чинного законодавства - 5 років, а також виключити один із асфальтових майданчиків площею 7 951 кв. м з переліку орендованого майна, та, як наслідок, перерахувати щомісячну орендну плату за використання майна.

30.07.2021 ТОВ "Софія" звернулось до балансоутримувача - ДП "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" з листом вих. №20210730-01, в якому, керуючись статтею 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та п. 125. Порядку передачі майна в оренду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483, просило надати згоду щодо внесення зміни до умов договору оренди від 10.09.2018 № 2155, чим привести його у відповідність до законодавства та встановити строк, на який укладено вказаний договір, - 5 років.

Листом вих. № 598/1.01-13 від 05.08.2021 Третя особа, як балансоутримувач нерухомого майна, яке є предметом договору оренди, надала згоду на внесення змін в зазначений договір для можливості приведення його у відповідність до законодавства та встановлення строку договору оренди 5 років.

У подальшому, листом вих. № 20210805-01 від 05.08.2021 ТОВ "Софія" повторно звернулось до Відповідача і на підставі частини третьої статті 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" просило внести зміни в строк оренди державного майна, а саме встановити строк оренди відповідно до чинного законодавства - 5 років, а також повідомило про надання згоди балансоутримувача про продовження строку договору оренди до 5 років.

У відповідь, листом вих. № 50-02.02-3501 від 06.08.2021 Регіональне відділення ФДМУ з посиланням на статтю 18 вказаного Закону повідомило ТОВ "Софія" про припинення строку дії договору оренди, оскільки Позивач не подав відповідну заяву у визначений законом строк.

Листом вих. № 50-02.02-3608 від 10.08.2021 Регіональне відділення ФДМУ областях повідомило ТОВ "Софія" про те, що заява орендаря щодо внесення змін до умов договору в частині збільшення строку оренди підлягає задоволенню, якщо право власності на об`єкт оренди зареєстровано за державою у державному реєстрі речових прав. Разом з тим, Відповідачем вказано про відсутність інформації про реєстрацію об`єкту оренди в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

У зв`язку з наведеним ТОВ "Софія" звернулося з цим позовом до суду.

Як зазначалося вище, рішенням Господарського суду Київської області від 21.09.2022, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.04.2023, позовні вимоги задоволено повністю. Зобов`язано Відповідача укласти договір про внесення змін до договору нерухомого майна, що належить до державної власності, від 10.09.2018 №2155 в редакції, викладеній в резолютивній частині рішення.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, Відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати і прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

У якості підстави для подання вказаної скарги заявник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм статті 9, абзацу 5 частини четвертої статті 16 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" в сукупності з п. 125. Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Софія" просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Від Позивача також надійшла заява про закриття касаційного провадження у цій справі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін та їх представників, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі і відзиві на неї, а також матеріали справи, Верховний Суд відхиляє ці доводи та зазначає, що обставини, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, не підтвердилися, тому касаційне провадження за касаційною скаргою Регіональне відділення ФДМУ на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.04.2023 та рішення Господарського суду Київської області від 21.09.2022 у справі № 911/3666/21 підлягає закриттю з огляду на наступне.

За змістом частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів враховує, що відповідно до ухвали Верховного Суду від 30.05.2023 касаційне провадження у цій справі відкрито на підставі пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки з тексту вказаної касаційної скарги вбачається, що заявником вмотивовано її подання саме з посиланням на зазначені норми чинного процесуального законодавства.

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Зі змісту вказаної норми убачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

Як зазначалося вище, обґрунтовуючи наявність підстав для подання касаційної скарги, заявник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм статті 9, абзацу 5 частини четвертої статті 16 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" в сукупності з п. 125. Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483.

Разом з тим, вивчаючи матеріали справи, колегія суддів встановила, що Верховним Судом переглядалися судові рішення у справі № 921/604/20 за позовом про зобов`язання внести зміни до укладеного між сторонами договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, яке належить до державної власності, шляхом викладення пункту вказаглшл правочину у новій редакції. Зазначені позовні вимоги було обґрунтовано тим, що спірний договір оренди всупереч частини третьої статті 9 Закон України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 укладений на строк, що становить менше п`яти років, а тому підлягає приведенню у відповідність до вимог чинного законодавства шляхом внесення до нього змін.

При цьому, досліджуючи правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм статей 9, 16 "Про оренду державного та комунального майна", положень Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483 (далі - Порядок № 483), Верховний Суд зазначив, що відповідно до частини третьої статті 9 вказаного Закону строк договору оренди не може становити менше п`яти років, крім випадків, визначених Порядком передачі майна в оренду.

Водночас, за змістом статті 16 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", яка визначає особливості укладення договору оренди державного і комунального майна та внесення змін до нього, договір оренди формується на підставі примірного договору оренди, що затверджується, зокрема, Кабінетом Міністрів України - щодо майна державної власності. Договір оренди може відрізнятися від примірного договору оренди, якщо об`єкт оренди передається в оренду з додатковими умовами. Рішенням Кабінету Міністрів України можуть бути передбачені особливості договору оренди майна, що передається в оренду з додатковими умовами.

У свою чергу, п. 125. Порядку № 483 структурно знаходиться в розділі "Внесення змін до договору оренди" та пов`язаний, насамперед, з положеннями статті 16 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

При цьому порядок та умови зміни строку оренди, у разі якщо договір був укладений на строк, менший ніж мінімальний строк оренди, передбачений частиною третьою статті 9 цього Закону, визначені саме п. 125. Порядку №483, за змістом якого, зокрема, не допускається внесення змін до договору оренди з метою збільшення строку його дії, крім випадків, коли договір був укладений на строк, що становить менш як п`ять років, та з моменту укладення не продовжувався, і заява орендаря стосується збільшення строку оренди з метою приведення його у відповідність із визначеним Законом мінімальним строком. Заява орендаря підлягає задоволенню, якщо право власності на об`єкт оренди зареєстровано за державою (відповідною територіальною громадою) у державному реєстрі речових прав станом на дату заяви орендаря або станом на дату закінчення строку, на який був укладений договір. У разі прийняття рішення про внесення змін до договору з метою приведення його строку у відповідність із мінімальним строком оренди, передбаченим Законом, договір оренди викладається в новій редакції згідно з примірним договором оренди, затвердженим відповідно до частини першої статті 16 Закону, але перебіг строку оренди визначається ретроактивно з дати підписання акта приймання-передачі майна за договором, до якого вносяться зміни шляхом викладення його у новій редакції. Якщо це вимагається законом, договір оренди, викладений у новій редакції, підлягає нотаріальному посвідченню і державній реєстрації.

Системний аналіз положень п. 125 Порядку № 483 дозволяє дійти таких висновків.

По-перше, вказаний пункт спрямований на уніфікацію умов договорів оренди державного та комунального майна, укладених до прийняття Закону України "Про оренду державного та комунального майна", а також договорів, що укладаються після його прийняття в частині строку його дії з метою забезпечення прав та гарантій учасників цих правовідносин.

По-друге, у цьому пункті нормативно закріплено, як загальну заборону щодо збільшення строку дії договору оренди шляхом внесення змін до договору оренди державного та комунального майна, так і виключення з такої заборони для застосування якого необхідно дотримання наступних критеріїв:

а) договір був укладений на строк, що становить менш як п`ять років;

б) договір з моменту укладення не продовжувався;

в) заява орендаря стосується збільшення строку оренди з метою приведення його у відповідність із визначеним Законом мінімальним строком;

г) право власності на об`єкт оренди зареєстровано за державою (відповідною територіальною громадою) у державному реєстрі речових прав станом на дату заяви орендаря або станом на дату закінчення строку, на який був укладений договір.

По-третє, відповідно до наведеного пункту можливість задоволення відповідної заяви орендаря кореспондує як його праву на внесення таких змін, так і обов`язку орендодавця розглянути зазначену заяву та, за умови відповідності вищенаведеним критеріям, внести зміни до укладеного договору з метою приведення його строку у відповідність із мінімальним строком оренди.

По-четверте, вищезазначеним пунктом встановлено порядок внесення відповідних змін:

а) викладення договору оренди в новій редакції згідно з примірним договором оренди. При цьому, як зазначалося вище, за змістом частини першої статті 16 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди формується на підставі примірного договору оренди, що затверджується Кабінетом Міністрів України - щодо майна державної власності або представницькими органами місцевого самоврядування - щодо майна комунальної власності, а якщо представницький орган місцевого самоврядування не затвердив примірний договір оренди комунального майна, застосовується примірний договір оренди державного майна.

Так, примірний договір оренди єдиного майнового комплексу державного підприємства, його відокремленого структурного підрозділу та Примірний договір оренди нерухомого майна, іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.2020 № 820.

б) перебіг строку оренди визначається ретроактивно з дати підписання акта приймання-передачі майна за договором, до якого вносяться зміни шляхом викладення його у новій редакції. Тобто строк зміненого договору фактично повинен дорівнювати встановленому у частині третій статті 8 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" мінімальному п`ятирічному строку з моменту підписання відповідного акта.

в) викладений у новій редакції договір оренди державного або комунального майна підлягає нотаріальному посвідченню і державній реєстрації у випадках передбачених законодавством.

Додатково Верховний Суд наголосив, що загальний порядок внесення змін до господарського договору встановлений статтею 188 Господарського кодексу України, якою передбачено, що:

1. Зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

2. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

3. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

4. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

5. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Подібним чином врегульовано підстави для зміни або розірвання договору в статті 651 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку, що право на внесення змін до договору виникає лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Водночас, в аспекті спору, що розглядався, правовою підставою внесення змін до договору були приписи абзацу 5 частини четвертої статті 16 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", які конкретизовані в п. 125. Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 №483, а, отже, зазначені зміни могли бути внесені до договору за згодою сторін або на підставі рішення суду, тобто укладення цього договору (внесення змін до нього) є обов`язковим в силу вказаних вище приписів чинного законодавства, з урахуванням алгоритму, наведеного Судом.

При цьому у випадку якщо право на внесення змін передбачено договором або законом, застосування норм статті 652 Цивільного кодексу України щодо його зміни або розірвання у зв`язку з істотною зміною обставин не вимагається.

Аналогічні висновки щодо застосування вищевказаних правових норм викладено в постановах Верховного Суду від 01.11.2022 у справі №926/186/22, від 30.06.2022 у справі №920/175/21.

З наведеного убачається, що Верховний Суд здійснював перегляд справи, правовідносини в якій за своїм змістом та правовим регулюванням є подібними до правовідносин у цій справі, і судом касаційної інстанції вже досліджувалося питання щодо застосування норм статей 9, 16 "Про оренду державного та комунального майна" у сукупності з положеннями Порядку №483.

При цьому, вирішуючи спір у цій справі, господарські суди попередніх інстанцій застосував правові норми відповідно до наведених правових позицій, у тому числі шляхом прямого посилання на них в тексті оскаржуваних судових рішень.

Так, дослідивши зміст листування між сторонами, зміст та обґрунтування позовних вимог у цій справі, місцевий і апеляційний суди дійшли висновку, що звернення Позивача до Відповідача про продовження строку спірного договору оренди до 5 років свідчить про бажання орендаря встановити строк дії вказаного договору згідно з вимогами Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та привести спірний правочин у відповідність до Примірного договору оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.2020 № 820. Водночас, зобов`язання Відповідача щодо внесення цих змін до вказаного договору визначено чинним законодавством.

Судами також було враховано вищенаведену правову позицію Верховного Суду та зазначено, що право на внесення змін до договору, за загальним правилом, виникає лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Однак, в аспекті цього спору правовою підставою внесення змін до договору є норми абзацу 5 частини четвертої статті 16 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", які конкретизовані в п. 125. Порядку № 483. Отже, вказані зміни могли бути внесені до договору за згодою сторін або на підставі рішення суду, тобто укладення цього договору (внесення змін до нього) є обов`язковим в силу наведених вище положень чинного законодавства

З викладеного убачається, що Верховний Суд у своїх постановах викладав правовий висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув рішення місцевого господарського суду з урахуванням такого висновку Верховного Суду.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що у контексті наведених доводів касаційної скарги в частині відсутності державної реєстрації на складові частини орендованого державного майна - асфальтовані майданчики, заявником не наведено підстав та не доведено з посиланням на відповідні положення чинного законодавства необхідності державної реєстрації таких об`єктів.

Заявник при поданні касаційної скарги інших підстав для касаційного оскарження оскаржуваних судових рішень не навів, а інші доводи в межах визначеної ним підстави касаційного оскарження, зокрема щодо неспівпадіння площі складових будівель державного майна у спірному договорі та у державному реєстрі, вже досліджувалися господарськими судами попередніх інстанцій, а відтак такі доводи фактично зводяться до незгоди зі здійсненою судами оцінкою доказів і встановленими на їх основі обставинами справи.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після його відкриття виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку).

Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження після його відкриття не отримала підтвердження, колегія суддів відповідно до пункту 4 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Регіональне відділення ФДМУ на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.04.2023 та рішення Господарського суду Київської області від 21.09.2022 у справі № 911/3666/21.

Керуючись статтями 234, 235, 296, 300 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження у справі № 911/3666/21 за касаційною скаргою Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, відкрите з підстави, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Зуєв

Судді І. Берднік

В. Суховий