Рішення

від 27.06.2023 по справі 521/9771/23

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 521/9771/23

Провадження № 2/521/2996/23

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2023 року

Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Бобуйка І.А.,

секретаря судового засідання Підмазко Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) до виробничо-комерційної фірми «ЮНІОЛ» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (адреса реєстрації: 65005, Одеська обл., м. Одеса, Малиновський р-н, вул. Михайлівська, буд. 25) про усунення перешкод у користуванні майном та стягнення моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

14.04.2023 року позивачка звернулася до Малиновського районного суду м. Одеси з позовом до виробничо-комерційної фірми «ЮНІОЛ» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю про усунення перешкод у користуванні майном та стягнення моральної шкоди, у якому просила суд: заборонити відповідачу створювати ОСОБА_1 перешкоди у володінні, користуванні та розпорядженні автомобілем марки «Toyota RAV-4» кузов № НОМЕР_1 , стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 5000, 00 грн., стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 судові витрати розмірі 6747, 20 грн.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 17.04.2023 року відкрито провадження у справі та призначено проведення підготовчого судового засідання.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 25.05.2023 року підготовче провадження у справі закрито та призначено розгляду справи по суті.

В судове засідання позивач не з`явилася, предстаник позивача подав до Малиновського районного суду м. Одеси заяву, в якій просив суд розглянути справу без його участі, проти заочного розгляду справи не заперечував, позовні вимоги підтримував.

Представник відповідача в судове засідання повторно не з`явився, повідомлявся про дату, час та місце судового засідання належним чином та своєчасно, причини неявки суду не повідомив, відзиву на позов не надав.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:

1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;

2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;

3) відповідач не подав відзив;

4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.

У разі зміни позивачем предмета або підстави позову, зміни розміру позовних вимог суд відкладає судовий розгляд для повідомлення про це відповідача.

Дослідивши всі матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 29.10.2010 року були вжиті заходи забезпечення позову у вигляді арешту належного ОСОБА_2 автомобіля марки «TOYOTA RAV4» (кузов № НОМЕР_1 ), вилучення у неї зазначеного автомобіля та передачу його на зберігання виробничо-комерційній фірмі «ЮНІОЛ» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю.

Вказані заходи були вжиті в рамках справи № 509/3480/15-ц за позовом ТОВ ВКФ «ЮНІОЛ» до ОСОБА_3 та інших про визнання недійсними правочинів та стягнення коштів. В подальшому у задоволені вказаного позову ТОВ ВКФ «ЮНІОЛ» відмовлено.

Вказані заходи забезпечення позову були скасовані ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 07.08.2015 року в рамках справи № 509/3480/15-ц.

16.08.2011 року виробничо-комерційна фірма «ЮНІОЛ» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю звернулося до Овідіопольського районного суду Одеської області з позовною заявою, якою, з урахуванням уточнень та заяв про зміну підстав та предмету позову, просив в тому числі: визнати недійсним правочин між ОСОБА_4 (після зміни прізвища ОСОБА_5 ) та ТОВ «УкрСпецТрейдКоорпорейшен» щодо купівлі-продажу автомобілю марки «Toyota RAV-4» кузов № НОМЕР_1 , визнати право власності на вказаний автомобіль за ВКФ «ЮНІОЛ» вилучити та передати його ВКФ «ЮНІОЛ».

Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 20.12.2012 року у справі № 2-1709/11 в задоволені позовних вимог ТОВ ВКФ «ЮНІОЛ» було відмовлено в повному обсязі. Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 15.04.2013 року у справі № 2-1709/11 було скасовано заходи забезпечення позову у вигляді арешту автомобілю марки «Toyota RAV-4», кузов № НОМЕР_1 .

Судом встановлено,що 31 грудня 2012 року представник ВКФ «ЮНІОЛ» - Чернійчук С.М. подала апеляційну скаргу на зазначене рішення суду, в якій посилалася на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просила рішення суду скасувати та ухвалите нове. 29.03.2013 року ухвалою Апеляційного суду Одеської області (провадження №22-ц/785/3650/13) апеляційна скарга ВКФ «ЮНІОЛ» була повернута скаржнику у зв?язку з відкликанням скарги.

У 2016 році ВКФ «ЮНІОЛ» звернулось до Приморського районного суду м. Одеса з клопотанням про накладення арешту на автомобіль «Toyota RAV-4» кузов № НОМЕР_1 . у рамках кримінального провадження №12013170470005312 від 16.08.2013 року. Ухвалою Приморського районного суду м. Одеса від 07.09.2016 року у справі 522/13961/16-к накладено арешт на автомобіль марки «Toyota RAV4», кузов № НОМЕР_1 , заборонено користуватись та розпоряджатись даним майном За наслідками апеляційного розгляду вказаної ухвали клопотання про арешт автомобіля було повернуто ВКФ «ЮНІОЛ».

Судом встановлено, що 01.03.2017 року власником автомобіля «Toyota RAV4», кузов № НОМЕР_1 , д.н.з.. НОМЕР_2 , є ОСОБА_1 . Вказаний автомобіль було придбано ОСОБА_1 на митній території України у фізичної особи, громадянина України ОСОБА_3 , на законних підставах, шляхом укладання відповідної угоди.

Під час проведення перереєстрації Територіальним сервісним центром 2342 було здійснено перевірку автомобілю та встановлено, що транспортний засіб у розшуку, під арештом, забороною зняття з обліку не перебуває.

Судом встановлено, що право власності на вказаний автомобіль підтверджується свідоцтвом про реєстрацію серії НОМЕР_3 від 01.03.2017 року.

Судом встановлено, що у 2019 році ТОВ ВКФ «ЮНІОЛ» знову звернулось до Приморського районного суду м. Одеси з клопотанням про накладення арешту автомобіль «Toyota RAV-4» кузов № НОМЕР_1 .

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 03.07.2019 року у справі №522/10548/19, провадження № 1-кс/522/12745/19. накладено арешт на зазначений автомобіль. Арешт на вказаний автомобіль «Toyota RAV4» був накладений за заявою ТОВ ВКФ «ЮНІОЛ» в якості забезпечення цивільного позову в рамках кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 1201370470005312 від 16.08.2013 року, проте при цьому вказаний автомобіль «Toyota RAV4» не являється речовим доказом у зазначеному кримінальному провадженні, не був набутий у власність протиправним шляхом та не підлягає спеціальній конфіскації.

Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_1 , як власник автомобіля не є підозрюваним, обвинуваченим, не несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного чи обвинуваченого. Також, ОСОБА_1 , як власник майна, не є відповідачем за цивільним позовом у кримінальному провадженні.

У липні місяці 2022 року працівниками Національної поліції вказаний автомобіль було вилучено та поміщено на спеціальний майданчик для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів, та після вилучення автомобіля ОСОБА_1 стало відомо що на вказаний автомобіль «Toyota RAV4», д.н.з. НОМЕР_2 , було накладено арешт ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 03.07.2019 року у справі № 522/10548/19 , провадження № 1-кс/522/12745/19.

Судом встановлено, що з метою поновлення порушених прав як власника автомобіля ОСОБА_1 була змушена звертатися до Приморського районного суду з заявою про скасування арешту. Ухвалою Приморського районного суду Одеси від 10.08.2023 року у справі № 522/10548/19 арешт на належний позивачці автомобіль було скасовано.

Отже, судом встановлено, що порушене право володіти, користуватись та розпоряджатись автомобіль «Toyota RAV4», д.н.з. НОМЕР_2 було поновлене Ухвалою Приморського районного суду Одеси від 10.08.2023 року у справі № 522/10548/19 шляхом скасування арешту на належний позивачці автомобіль.

Судом встановлено, що позивачкою у позовній заяві не вказано, яким чином відповідач станом на дату подачі позову, а саме: станом на 14.04.2023 року, чинить перешкоди позивачці у володінні, користуванні та розпорядженні автомобілем марки «Toyota RAV- 4» кузов № НОМЕР_1 .

Згідно з ч. 1ст. 2 ЦПК України,завданням цивільногосудочинства єсправедливий,неупереджений тасвоєчасний розгляді вирішенняцивільних справз метоюефективного захиступорушених,невизнаних абооспорюваних прав,свобод чиінтересів фізичнихосіб,прав таінтересів юридичнихосіб,інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Здійснюючи передбаченестаттею 55 Конституції України, право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. Вирішуючи спір, суд зобов`язаний надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цими Кодексами, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (частина 1 статті 4 ЦПК України, частина 1 статті 16 ЦК України).

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме належних їй прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Згідно ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Отже, суд звертає увагу позивачки, що у разі порушення (невизнання, оспорювання) суб`єктивного цивільного права чи інтересу у потерпілої особи виникає право на застосування конкретного способу захисту. Цим правом на застосування певного способу захисту і є права, які існують у рамках захисних правовідносин. Тобто спосіб захисту реалізується через суб`єктивне цивільне право, яке виникає та існує в рамках захисних правовідносин (зобов`язань).

У порядку цивільного судочинства підлягають захисту лише порушені права, однак, суд позбавлений можливості задовольняти вимоги на майбутнє для захисту прав особи від можливих негативних дій суб`єкта цивільно-правових відносин у подальшому, оскільки, на час розгляду справи таких не існує.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Відповідно до п. 10.3 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі» резолютивна частина рішення не повинна містити приписів, що прогнозують можливі порушення з боку відповідача та зобов`язання його до вчинення чи утримання від вчинення дій на майбутнє.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвстановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Стаття 13 Конвенції, крім іншого визначає те, що засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, «ефективний засіб правого захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Враховуючи те, що судовому захисту підлягає тільки порушене на момент звернення до суду право позивача, яке в даній справі уже відновилося шляхом постановлення ухвали Приморського районного суду Одеси від 10.08.2023 року у справі № 522/10548/19, якою арешт на належний позивачці автомобіль було скасовано.

Відповідно до ч. 1ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, однак, суд вважає неможливим заборонити відповідачу створювати ОСОБА_1 перешкоди у володінні, з користуванні та розпорядженні автомобілем марки «Toyota RAV-4» кузов № НОМЕР_1 , у майбутньому, оскільки така вимога не є конкретизованою.

Аналогічні висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18, пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18, пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 01 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18 (провадження № 12-46гс19, пункт 48), від 09 лютого 2021 року у справі № 381/622/17 (провадження № 14-98цс20, пункт 14) та від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20, пункт 42).

У зв`язку відмовою у задоволенні позовних вимог, що стосуються встановлення заборони відповідачу створювати ОСОБА_1 перешкоди у володінні, з користуванні та розпорядженні автомобілем марки «Toyota RAV-4» кузов № НОМЕР_1 , суд відмовляє у задоволенні стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови у задоволенні позову покладаються на позивача.

Відповідно до ч. 1, 2, 3, 4, 5 ст. 263 ЦПК України,судове рішенняповинно ґрунтуватисяна засадахверховенства права,бути законнимі обґрунтованим. Законнимє рішення,ухвалене судомвідповідно донорм матеріальногоправа іздотриманням нормпроцесуального права. Судоверішення маєвідповідати завданнюцивільного судочинства,визначеному цимКодексом. Привиборі ізастосуванні нормиправа доспірних правовідносинсуд враховуєвисновки щодозастосування відповіднихнорм права,викладені впостановах ВерховногоСуду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Висновки суду відповідають вимогам норм права, на які посилається суд під час розгляду справи і фактичним обставинам по справі. У рішенні суду повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки, які є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.

Суд, у зв`язку з неявкою відповідача в судове засідання, в порядку ст. 280 ЦПК України, враховуючи відсутність відповідних заперечень від представника позивача, вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

На підставі викладеного та керуючись ст. 55 Конституції України, ст. 2, 4, 15, 16, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 280, 352, 354 ЦПК України, СУД

ВИРІШИВ:

У задоволенніпозову ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) до виробничо-комерційної фірми «ЮНІОЛ» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (адреса реєстрації: 65005, Одеська обл., м. Одеса, Малиновський р-н, вул. Михайлівська, буд. 25) про усунення перешкод у користуванні майном та стягнення моральної шкоди - відмовити.

Заочне рішенняможе бутипереглянуте судом,що йогоухвалив,за письмовоюзаявою відповідача. Заявупро переглядзаочного рішенняможе бутиподано протягомтридцяти днівз дняйого проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивачмає правооскаржити заочнерішення взагальному порядкуу тридцятиденнийстрок. Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: