Рішення

від 15.06.2023 по справі 522/14803/22

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/14803/22

Провадження № 2/522/2859/23

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАІНИ

15 червня 2023 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси, у складі :

головуючого - судді Науменко А.В.

за участю секретаря Звонецької І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку спрощеного позовного провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Генуезький Інвест 1» до ОСОБА_1 , про витребування майна з чужого незаконного володіння,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , про витребування майна з чужого незаконного володіння.

В обґрунтування позову вказує, що ТОВ «Генуезький Інвест 1» (код ЄДРПОУ - 44307807) є власником нежитлових приміщень паркінгу № 1 та паркінгу № 2, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Після придбання вищевказаних нежитлових приміщень паркінгу № 1 та паркінгу № 2 з`ясувалось, що на паркомісцях в паркінгу, який належить ТОВ «Генуезький Інвест 1», невідомі особи здійснюють паркування автотранспортних засобів.

До ТОВ«Генуезький Інвест1»звернулася ОСОБА_1 та повідомила,що вонакористується місцемдля стоянкиавтомашини №107в паркінгу№ 2на підставіДоговору орендимісця длястоянки автомашинивід 01.07.2021р.,який бувукладений упростій письмовійформі між ОСОБА_1 (Орендар за договором) та ТОВ «Укрдобування» (код ЄДРПОУ 35769383) (Орендодавець за договором) та надала копію вказаного договору. Пунктом 6.2. вказаного Договору передбачений строк оренди (строк дії договору) 49 років з моменту укладання договору та підписання Сторонами Акту приймання-передачі Об`єкту оренди.

З урахуванням вищевказаного ТОВ «Генуезький Інвест 1» листом № 06/10 від 06.10.2022 р. повідомило ОСОБА_1 про те, що Договір оренди місця для стоянки автомашини від 01.07.2021 р., на підставі якого вона користується паркомісцем № 107, був укладений на 49 років в простій письмовій формі, а не в нотаріальній формі, як це передбачено п. 2 ст. 793 Цивільного кодексу України, що є порушенням вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору, у зв`язку з чим такий договір є нікчемним та не породжує юридичних наслідків.

Також ТОВ «Генуезький Інвест 1» повідомило ОСОБА_1 про те, що вона користується паркомісцем № 107 в паркінгу № 2 безпідставно і незаконно та у зв`язку з чим їй потрібно звільните вказане паркомісце від автотранспорту та/або іншого майна, яке знаходиться у її власності або користуванні, та повернути паркомісце ТОВ «Генуезький Інвест 1».

Позивач вказує, що ОСОБА_1 не погодилась повернути паркомісце № 107 ТОВ «Генуезький Інвест 1» та продовжує безпідставно та незаконно користуватися вказаним паркомісцем. ОСОБА_1 і на теперішній час продовжує ігнорувати вимоги ТОВ «Генуезький Інвест 1» та своїми незаконними діями порушує права власника паркінгів ТОВ «Генуезький Інвест 1» на володіння і користування своїм майном.

Ухвалою суду від 25 листопада 2022 року провадження по справі відкрито та призначено справу до розгляду.

Ухвалою суду від 29 березня 2023 року підготовче провадження по справі закрито та призначено розгляд справи до судового розгляду по суті.

У судове засідання призначене на 15 червня 2023 року сторони не з`явились, про дату та час судового засідання повідомлені належним чином.

Так представник позивача надав до суду заяву про розгляд справи без участі представника позивача.

Відповідач про розгляд справи повідомлений належним чином. Так, рекомендоване повідомлення направлене за адресою реєстрації місця проживання відповідача ( АДРЕСА_2 ) повернуто на адресу суду з відміткою «Адресат відсутній за вказаною адресою».

Суд, у зв`язку з неявкою відповідача та неповідомленням про поважні причини такої неявки в судове засідання, ненаданням відповідачем відзиву на позов, за наявності згоди позивача, постановив ухвалу про заочний розгляд справи згідно з ст.ст. 280-281 ЦПК України.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Суд, дослідивши докази, обставини справи та норми права, які регулюють спірні правовідносини приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Нежитлові приміщення паркінгу № 1 належать ТОВ «Генуезький Інвест 1» на праві приватної власності на підставі Договору купівлі - продажу від 19.01.2022 р., укладеного між ТОВ «Генуезький Інвест 1» (Покупець) та ТОВ «Укрдобування» (код ЄДРПОУ - 35769383) Продавець), посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Іллічовою Н.А., зареєстрованого в реєстрі за № 85. Право власності ТОВ «Генуезький Інвест 1» на вказані нежитлові приміщення паркінгу № 1 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, індексний номер витягу 295410497 від 19.01.2022 р., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2560888651100.

Нежитлові приміщення паркінгу № 2 належать ТОВ «Генуезький Інвест 1» на праві власності на підставі Договору купівлі - продажу від 19.01.2022 р., укладеного між ТОВ «Генуезький Інвест 1» (Покупець) та ТОВ «Укрдобування» (код ЄДРПОУ - 35769383) (Продавець), посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Іллічовою Н.А., зареєстрованого в реєстрі за № 86. Право власності ТОВ «Генуезький Інвест 1» на вказані нежитлові приміщення паркінгу № 2 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, індексний номер витягу 295411930 від 19.01.2022 р., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2542330151100.

В матеріалахсправи наявнийДоговір орендимісця длястоянки автомашинивід 01.07.2021р.,який бувукладений упростій письмовійформі між ОСОБА_1 (Орендар за договором) та ТОВ «УКРДОБУВАННЯ» (код ЄДРПОУ 35769383) (Орендодавець за договором).

Як вбачається з тексту Договору, а саме відповідно до пункту 6.2. зазначеного Договору строк оренди (строк дії договору) становить 49 років з моменту укладання договору та підписання Сторонами Акту приймання-передачі Об`єкту оренди.

Пунктом 2 ст. 793 Цивільного кодексу України передбачено, що Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.

Як вбачається з копії вказаного Договору оренди від 01.07.2021 року він не посвідчений нотаріально.

В пункті 1 ст. 220 Цивільного кодексу України вказано, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Згідно з п. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до п. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Таким чином, суд встановлює, що відповідач без достатніх правових підстав користується майном яке належить на праві власності.

Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено статтею 16 Цивільного кодексу України .

Відповідно до ст.190ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.

За змістом статей 317, 318 Цивільного кодексу України власнику належить право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (стаття 321 цього Кодексу).

Статтею 328ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Здійснення власником свого права власності передусім полягає у безперешкодному, вільному та на власний розсуд використанні всього комплексу правомочностей власника, визначених законом, - володіння, користування, розпорядження майном.

Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод (далі - Конвенція).

Стаття 1 Першого протоколу до цієї Конвенції закріплює три правила: 1)упершому реченні першого абзацу - загальне правило, що фіксує принцип мирного володіння майном; 2) у другому реченні того ж абзацу - охоплює питання позбавлення майна й обумовлює таке позбавлення певними критеріями; 3) у другому абзаці - визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друге та третє правила, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, мають тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного у першому правилі.

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.

Втручання держави у право мирного володіння майном повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.

Якщо можливість втручання у право мирного володіння майном передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів чи штрафів.

Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно.

Стаття 387ЦК України визначає, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Зазначений засіб захисту права власності застосовується в тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти й користуватися належною йому річчю, тобто коли річ незаконно вибуває з його володіння.

Позивачем за віндикаційним позовом може бути неволодіючий власник (фізичні і юридичні особи, держава і територіальні громади в особі уповноважених ними органів). Водночас законодавство надає право звертатися з вимогами про витребування майна з чужого незаконного володіння не лише власникам, а й іншим особам, у яких майно власника перебувало у законному володінні за відповідною правовою підставою ("титулом").

Відповідачем за віндикаційним позовом має бути незаконний володілець майна власника, який може і не знати про неправомірність свого володіння та утримання такого майна. При цьому незаконними володільцями вважаються як особи, які безпосередньо неправомірно заволоділи чужим майном, так і особи, які придбали майно не у власника, тобто у особи, яка не мала права ним розпоряджатися.

Таким чином, предмет віндикаційного позову становить вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном невласника про повернення індивідуально-визначеного майна з чужого незаконного володіння.

Отже, в силу суті віндикаційного позову, лише власник майна може витребувати його від незаконно володіючої цим майном особи.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388ЦК України пов`язується з тим, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Указана норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Як зазначено в п.п.19,23 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 07.02.2014 № 5, застосовуючи положення статті 387 ЦК, суди повинні виходити з того, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним і в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним.

Особа, яка звернулася до суду з позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що знаходиться у володінні відповідача.

Згідно зі статтями 12,13ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

За правилами ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПКУкраїни), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).

При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню, як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.

Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.

Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

Згідно з ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 2 ст.43ЦПК України обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.

За вимогами ст.13Цивільного процесуальногокодексу України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Звертаючись до суду з дійсним позовом, позивач посилався на те, що він позбавлений права володіння, користування та розпорядження власним майном, а саме : місце для стоянки (паркування) автомобіля №107, яке знаходиться в нежитлових приміщеннях паркінгу № 2 розташованому за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно ст.81ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином, аналізуючи зібрані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про витребування майна, знайшли своє підтвердження в судовому засіданні та підлягають задоволенню.

Також, відповідно до ст.141ЦПКУкраїни судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2481,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1,15-16, 190, 317, 319, 321, 328, 387 ЦК України, ст.ст. ст.ст. 2, 4, 12, 13, 30, 43-44, 49, 76 - 81, 82, 83, 89, 95, 141, 247, 258-259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Генуезький Інвест 1» до ОСОБА_1 , про витребування майна з чужого незаконного володіння задовольнити.

Витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь ТОВ «Генуезький Інвест 1» (код ЄДРПОУ - 44307807) місце для стоянки (паркування) автомобіля №107, яке знаходиться в нежитлових приміщеннях паркінгу № 2 розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом звільнення вказаного паркомісця від автотранспорту та/або іншого майна, яке знаходиться у власності або користуванні ОСОБА_1 .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Генуезький Інвест 1» (код ЄДРПОУ - 44307807) сплачений судовий збір у розмірі 2481,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя А.В. Науменко

Повний текст рішення виготовлений 26.06.2023 року.

Суддя А.В. Науменко

15.06.2023