Рішення

від 27.06.2023 по справі 385/592/21

ГАЙВОРОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Гайворонський районний суд Кіровоградської області

м.Гайворон, вул.Великого Кобзаря, 3 Кіровоградської області, 26300

385/592/21

2/385/1/23

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.06.2023 року Гайворонський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді Панасюка І.В.,

з участю секретаря судового засідання Стародуба В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Гайвороні справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Гайворонське автотранспортне підприємство 13538" в особі директора Якубінського Олександра Миколайовича, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про виділ частки в окремий об`єкт нерухомого майна,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ "Гайворонське автотранспортне підприємство 13538" в особі директора Якубінського О.М., ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про виділ частки в окремий об`єкт нерухомого майна.

Позов мотивовано тим, що комплекс будівель за адресою АДРЕСА_1 , станом на 22.04.2010 року належав відкритому акціонерному товариству «Гайворонське автотранспортне підприємство 13538» на підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 , виданого виконкомом Гайворонської міської ради 22.04.2010 року та зареєстрованого Ульяновським КМБТІ 22.04.2010 року за № 222-а, яке в подальшому реорганізувалося у публічне акціонерне товариство та станом на сьогодні є товариством з обмеженою відповідальності.

Комплекс - будівель складався з: адмін. будівлі літ. «А» площею 576,78 кв.м., підвалу літ «А1» площею 125,32 кв.м., прибудови літ «а» площею 16,64 кв.м., навісу «а»1 площею 68,2 кв.м., ганка «а2», операторської «В» пл. 18,65 кв.м., убиральні «Г» пл. 16,64 кв.м., плотні «Д» пл. 55,0 кв.м., будівлі з підвалом «ЕЕ1» пл. 16,24 кв.м., майстерні «ЄЄ1» пл. 437,71 кв.м., майстерні «З» пл.. 427,23 кв.м., ремонтного цеху «КК1» пл. 251,75 кв.м., котельні «ЛЛ1» пл. 47,04 кв.м., огорожі №1. Загальна площа комплексу будівель складала 2057,2 кв.м.

24.09.2010 року згідно договору купівлі-продажу на ім`я ОСОБА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Ковальовою О.О., №488 та зареєстрованого Ульяновським КМБТІ 02.03.2011 року в електронному реєстрі було відчужено комплекс будівель: ремонтного цеху «КК1» пл. 251,75 кв.м., котельня «ЛЛ1» пл. 47,04 кв.м., що склали 7/50 часток комплексу будівель.

31 березня 2015 року приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Новіковою Н.М. посвідчено договір купівлі-продажу на ім`я ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за №261 плотні літ «Д» пл. 55,0 кв.м., майстерні літ «З» площею 482,23 кв.м., що складає 23/100 часток комплексу будівель. Проте в вищевказаному договорі купівлі-продажу вказана невірно частка комплексу будівель - 27/100.

ОСОБА_1 являється власником 2/5 часток комплексу будівель, розташованих в АДРЕСА_1 , що складається з адмінбудівлі - А, підвал - А1, прибудова - а, навіс а1, ґанок - а2.

Відчужена частка складає 38/100, що дорівнює 19/50 часток комплексу будівель. В даному договорі купівлі-продажу від 28.12.2018 року також вказано не вірно відчужувану частку ОСОБА_1 , а саме 2/5.

Інші частки комплексу будівель, розташованих в АДРЕСА_1 , належать ТОВ «Гайворонське автотранспортне підприємство 13538».

Таким чином вказані частки нежитлового комплексу будівель розташованих в АДРЕСА_1 , належать сторонам на праві, спільної часткової власності.

Належна позивачу частка комплексу будівель, розташованих в АДРЕСА_1 , фактично є окремим комплексом будівель, які можуть бути виділені як окремий об`єкт нерухомості.

Належні відповідачам частки комплексу будівель, розташованих в АДРЕСА_1 , фактично є окремими комплексами будівель та можуть бути виділені як окремий об`єкт нерухомості.

Позивач не може володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном, без згоди та особистої участі відповідачів, а тому просить суд припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1 на 2/5 (19/50) частин комплексу будівель (виробничий будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами), а саме: адмінбудівлі - А, підвал - А1, прибудова - а, навіс а1, ґанок - а2, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , виділити в натурі, що належить на праві власності ОСОБА_1 2/5 (19/50) частин в окремий комплекс будівель (виробничий будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , а саме: адмінбудівлі - «А-2», підвал -«пд», прибудова - «а», ґанок з козирком - «№1», ганок з козирком - «№2», ганок - «№3», ганок - «№4», навіс - «Б», криниця - «№5», ворота - «№6-9», хвіртка - «№10», огорожа - «11», огорожа - «12» загальною площею - 761,1 кв.м. Судові витрати залишити за позивачем.

Позивач та її представник в судове засідання не з`явилися, представник позивача надіслав до суду заяву з клопотанням розглянути справу без його участі та участі позивача, позовні вимоги підтримує та просить суд їх задовольнити, щодо винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідачі ТОВ "Гайворонське автотранспортне підприємство 13538" в особі директора Якубінського О.М., ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судове засідання не з`явились, відзиву на позовну заяву не надіслали.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що заявлений позов підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, комплекс будівель за адресою АДРЕСА_1 , станом на 22.04.2010 року належав відкритому акціонерному товариству «Гайворонське автотранспортне підприємство 13538» на підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 , виданого виконкомом Гайворонської міської ради 22.04.2010 року та зареєстрованого Ульяновським КМБТІ 22.04.2010 року за № 222-а, яке в подальшому реорганізувалося у публічне акціонерне товариство та станом на сьогодні є товариством з обмеженою відповідальності. Комплекс - будівель складався з: адмін. будівлі літ. «А» площею 576,78 кв.м., підвалу літ «А1» площею 125,32 кв.м., прибудови літ «а» площею 16,64 кв.м., навісу «а»1 площею 68,2 кв.м., ганка «а2», операторської «В» пл. 18,65 кв.м., убиральні «Г» пл. 16,64 кв.м., плотні «Д» пл. 55,0 кв.м., будівлі з підвалом «ЕЕ1» пл. 16,24 кв.м., майстерні «ЄЄ1» пл. 437,71 кв.м., майстерні «З» пл.. 427,23 кв.м., ремонтного цеху «КК1» пл. 251,75 кв.м., котельні «ЛЛ1» пл. 47,04 кв.м., огорожі №1. Загальна площа комплексу будівель складала 2057,2 кв.м., що підтверджується копією договору купівлі продажу від 28.12.2018 року та копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 11-14).

24.09.2010 року згідно договору купівлі-продажу на ім`я ОСОБА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Ковальовою О.О., №488 та зареєстрованого Ульяновським КМБТІ 02.03.2011 року в електронному реєстрі було відчужено комплекс будівель: ремонтного цеху «КК1» пл. 251,75 кв.м., котельня «ЛЛ1» пл. 47,04 кв.м., що склали 7/50 часток комплексу будівель. 31 березня 2015 року приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Новіковою Н.М. посвідчено договір купівлі-продажу на ім`я ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за №261 плотні літ «Д» пл. 55,0 кв.м., майстерні літ «З» площею 482,23 кв.м., що складає 23/100 часток комплексу будівель, що підтверджується копією договору купівлі продажу від 24.09.2010 року копією технічного висновку Благовіщенського МБТІ (а.с. 15, 48-53).

ОСОБА_1 являється власником 2/5 часток комплексу будівель, розташованих в АДРЕСА_1 , що складається з адмінбудівлі - А, підвал - А1, прибудова - а, навіс а1, ґанок - а2, про що свідчить копія договору купівлі-продажу від 28.12.2018 року та копія витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с. 11-14). Рішенням виконкому Гайворонської міської ради № 12 від 12.02.2019 року відповідній частці комплексу будівель було присвоєно адресу: АДРЕСА_1 (а.с. 16).

Інші частки комплексу будівель, розташованих в АДРЕСА_1 , належать ТОВ «Гайворонське автотранспортне підприємство 13538», що не оспорюється сторонами.

Таким чином вказані частки нежитлового комплексу будівель розташованих в АДРЕСА_1 , належать сторонам на праві, спільної часткової власності.

Правовідносини, що склалися між сторонами, виникли із договірнихправовідносин, та врегульовані нормамиЦивільного кодексу України.

Статтею 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Статтею 356 ЦК України передбачено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Статтею 358 ЦК України передбачено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Статтею 364 ЦК України передбачено, що співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина другастатті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

Згідно Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України №55 від 18.06.2007 року, поділ та виділ частки в натурі здійснюється відповідно до законодавства з наданням Висновку щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна або Висновку щодо технічної можливості виділу в натурі частки з об`єкта нерухомого майна.

За змістом роз`яснень Пленуму Верховного Суду України наведених в п.14постанови від 22.12.1995 № 20 "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності", об`єкт нерухомого майна, який є спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі (виділу частки з нього), якщо можливо виділити сторонам ізольовані приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі приміщення або які можна переобладнати в такі. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщеннями, якщо про це заявлено позов.

Правова позиція ВСУ з цього приводу висловлена у справі № 6-12цс13, яка гласить, що відповідно достатті 358 ЦКправо спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації. Виходячи з аналізу зазначеної правової норми слід дійти висновку, що ця норма регулює саме порядок здійснення права часткової власності, тобто порядок користування спільною частковою власністю без її поділу в натурі, наслідком якого є припинення права спільної часткової власності. Визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності є не порядок користування будинком, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників.

Реалізуючи передбаченестаттею 55 Конституції Україниправо на судовий захист, звертаючись до суду, особа викладає в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Відповідно до частини першої статті15та частини першої статті16 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно до вимогстатті 12 ЦПКкожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. В силустатті 81 ЦПКдоказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Поняття спільної часткової власності визначено в частині першійстатті 356 ЦКяк власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності. Отже, право спільної часткової власності це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле.

Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно в цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними процентами від цілого чи у дробовому вираженні.

Вид майна, що перебуває у спільній частковій власності, впливає на порядок виділу з нього частки.

Якщо виділ у натурі частки зі спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина другастатті 183 ЦК), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

З аналізу вище зазначених правових норм слідує, що кожен учасник права спільної часткової власності має суб`єктивне цивільне право на виділ своєї частки. Юридичне значення виділу полягає в тому, що учасник отримує у натурі певне майно, яке відповідає його частці, а у разі неможливості - компенсацію за нього, у власність. При цьому право спільної власності щодо суб`єкта, який виділив свою частку у натурі, припиняється. Якщо з учасників спільної часткової власності після здійснення виділу залишився тільки один суб`єкт, природно, що право спільної власності припиняється взагалі. Проте якщо після виділу суб`єктів-співвласників залишилося хоча б двоє, право спільної часткової власності продовжує існувати - з перерозподіленими частками та, як правило, з видозміненим складом майна, яке перебуває у спільній частковій власності.

Згідностатті 367 ЦКмайно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними.

Виходячи з аналізу змісту норм статей 183,358,364 ЦКможна дійти висновку, що виділ часток (поділ) нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності.

Отже, визначальним для виділу частки або поділу нерухомого майна в натурі, яке перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування майном, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу майна відповідно до часток співвласників.

Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права щодо спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, то, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), суд повинен передати співвласнику частину нерухомого майна, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо, без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню майна.

Відповідно до висновку експерта №2-04/2023 додаткової судової будівельно-технічної експертизи у користуванні ОСОБА_1 знаходяться тільки будівлі та споруди, які визначені договором купівлі-продажу, серія та номер: 570, від 28.12.2018 р., а також новоутворені споруди, що не є об`єктами спільної часткової власності, які були у власності ПАТ «Гайворонське автотранспортне підприємство 13538» при поділі. Відповідно частка будівель, які знаходяться за адресою АДРЕСА_1 , що перебуває у фактичному користуванні ОСОБА_1 відповідає частці будівель, які вона придбала згідно договору купівлі-продажу від 28.12.2018 року, та становить 19/50, або 2/5 із заокругленням. При виділенні в натурі ОСОБА_1 2/5 (19/50) частин в окремий комплекс будівель (виробничий будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , а саме: адмінбудівлі - «А-2», підвал -«пд», прибудова - «а», ґанок з козирком - «№1», ґанок з козирком - «№2», ґанок - «№3», ґанок - «№4», навіс - «Б», криниця - «№5», ворота - «№6-9», хвіртка - «№ 10», огорожа - «11», огорожа - «12» загальною площею - 761,1 кв.м. не буде порушено: умови договору купівлі-продажу від 28.12.2018 року, частки інших співвласників та не будуть створені перешкоди у користуванні майном іншим співвласникам (а.с. 159-173).

Згідно до частини другоїстатті 89 ЦПКжодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно зістаттею 263 ЦПК, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права способам, що встановлено чинним законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позивачем доведена обґрунтованість вимог про виділ частки із нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, а отже наявні правові підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Гайворонське автотранспортне підприємство 13538" в особі директора Якубінського О.М., ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про виділ частки в окремий об`єкт нерухомого майна.

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Керуючись: ст.ст. 141, 263, 265, 280 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Гайворонське автотранспортне підприємство 13538" в особі директора Якубінського Олександра Миколайовича, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про виділ частки в окремий об`єкт нерухомого майна задовольнити повністю.

Припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1 на 2/5 (19/50) частин комплексу будівель (виробничий будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами), а саме: адмінбудівлі - А, підвал - А1, прибудова - а, навіс а1, ґанок - а2, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , виділити в натурі, що належить на праві власності ОСОБА_1 2/5 (19/50) частин в окремий комплекс будівель (виробничий будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , а саме: адмінбудівлі - «А-2», підвал -«пд», прибудова - «а», ґанок з козирком - «№1», ганок з козирком - «№2», ганок - «№3», ганок - «№4», навіс - «Б», криниця - «№5», ворота - «№6-9», хвіртка - «№10», огорожа - «11», огорожа - «12» загальною площею - 761,1 кв.м.

Судові витрати залишити за позивачем по фактично понесеним.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: І. В. Панасюк

Дата документу 27.06.2023