Постанова
від 19.06.2023 по справі 461/8241/20
КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

19 червня 2023 року

м. Київ

справа № 461/8241/20

провадження № 61-9556св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,

учасники справи:

позивач - Львівська міська рада,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , товариство з обмеженою відповідальністю «Перлина Львів-1», державний реєстратор Бойко Христина Романівна,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Львівської міської ради на рішення Галицького районного суду м. Львова від 10 лютого 2021 року у складі судді Зубачик Н. Б. та постанову Львівського апеляційного суду від 29 серпня

2022 року у складі колегії суддів: Шеремети Н. О., Ванівського О. М.,

Цяцяка Р. П., у справі за позовом Львівської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , товариства з обмеженою відповідальністю «Перлина Львів-1», державного реєстратора Бойко Христини Романівни про скасування державної реєстрації права власності,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2020 року Львівська міська рада звернулася до судуз позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , товариства з обмеженою відповідальністю «Перлина Львів-1» (далі - ТОВ «Перлина Львів-1»), державного реєстратора Бойко Х. Р. про скасування державної реєстрації права власності.

В обґрунтування позовних вимог Львівська міська рада посилалася на те, що 18 червня 2015 року на підставі технічного паспорта та декларації про готовність об`єкта до експлуатації, зареєстрованої в Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області від 10 вересня 2014 року № ЛВ 143142570058, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право власності ОСОБА_3 на нежитлове приміщення кафе-бару загальною площею 297,7 кв. м на АДРЕСА_1 .

На підставі акта прийому-передачі від 13 липня 2017 року, протоколу позачергових зборів ТОВ «Перлина Львова» проведено реєстрацію права власності на спірне приміщення за вказаним товариство, а 21 вересня

2017 року на підставі договорів купівлі-продажу від 21 вересня 2017 року - за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (по 1/2 частці нежитлового приміщення кафе-бару загальною площею 297,7 кв. м на АДРЕСА_1 ).

Разом із тим, 15 серпня 2019 року державним реєстратором КП «Реєстрація

майна та бізнесу» Бойко Х. Р. прийнято рішення № 48251298 про реєстрацію змін розділу об`єкта нерухомого майна, а саме - змінено площу об`єкта

з 292,7 кв. м на 862,7 кв. м.

У подальшому ОСОБА_2 та ОСОБА_1 належні їм частки у праві власності нежитлового приміщення кафе-бару площею 862,7 кв. м на підставі акта прийому-передачі нерухомого майна, посвідченого 09 липня 2020 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Сворень Р. О. за реєстровими номерами 882; 883; 884, та протоколу № 1

від 30 червня 2020 року внесено до статутного капіталу ТОВ «Перлина

Львів-1».

На думку позивача, державна реєстрація права власності на нежитлове приміщення кафе-бару загальною площею 862,7 кв. м на АДРЕСА_1 проведена на підставі документів, що містять завідомо неправдиву інформацію про загальну площу об`єкта та без отримання відомостей із Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру дозвільних документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів.

Крім того, земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , не надавалася у власність чи користування відповідачам або іншим особам, а також у Єдиному реєстрі дозвільних документів відсутні відомості про документи, які надавали б право будівництва об`єкта нерухомого майна за вказаною адресою.

Посилаючись на зазначені обставини, Львівська міська рада просила скасувати рішення державного реєстратора КП «Реєстрація майна та бізнесу» Бойко Х. Р. від 15 серпня 2019 року (індексний номер 48251298)

з одночасним припиненням права приватної спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на нежитлове приміщення кафе-бару загальною площею 862,7 кв. м на АДРЕСА_1 (РНОНМ НОМЕР_1 ); скасувати державну реєстрацію права приватної власності ТОВ «Перлина Львів-1» на нежитлове приміщення кафе-бару загальною площею 862,7 кв. м на АДРЕСА_1 (РНОНМ НОМЕР_1 ) з одночасним припиненням права приватної власності ТОВ «Перлина Львів-1» на спірне нежитлове приміщення.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 10 лютого 2021 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду

від 29 серпня 2022 року, в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, виходив із того, що в примірнику декларації від 10 вересня 2014 року № ЛВ 143142570058 про готовність закінченого будівництвом об`єкта на АДРЕСА_1 була допущена технічна помилка щодо площі об`єкта, внаслідок чого при державній реєстрації права власності ОСОБА_3 на вказаний об`єкт було помилково вказані неправильні відомості щодо його площі. У подальшому відповідно до вимог статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» така помилка була виправлена шляхом внесення державним реєстратором КП «Реєстрація майна та бізнесу»

Бойко Х. Р. змін до запису про право власності відповідно до рішення

від 15 серпня 2019 року (індексний номер 48251298).

Внесення державним реєстратором змін до запису про право власності ОСОБА_2 на 1/2 частку нежитлового приміщення кафе-бару за адресою: АДРЕСА_1 , у частині зміни площі об`єкта не є предметом спору, оскільки позивач таких вимог не заявляв.

Крім того, позовні вимоги про припинення права спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на нежитлове приміщення кафе-бару не підлягають задоволенню, оскільки відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно їх право власності вже є припиненим й відповідно таке не може бути припинене повторно в судовому порядку.

Погоджуючись із висновком суду першої інстанції, апеляційний суд також зазначив про відсутність порушених прав та інтересів Львівської міської ради, оскільки скасування державної реєстрації не призведе до відновлення будь-яких прав Львівської міської ради на земельну ділянку, оскільки нежитлові приміщення були реконструйовані в 2014 році у встановленому законом порядку, декларація про готовність вказаного об`єкта до експлуатації не скасована, а тому нерухомий об`єкт, що знаходиться на земельній ділянці на АДРЕСА_1 , нерозривно пов`язаний із земельною ділянкою, на якій він знаходиться, та відсутні будь-які правові підстави щодо його демонтажу чи знесення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У вересні 2022 року Львівська міська рада засобами поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Галицького районного суду м. Львова від 10 лютого 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 29 серпня 2022 року, у якій просить оскаржувані судові рішення скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 06 жовтня 2022 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.

У січні 2023 року справу № 461/8241/20 передано до Верховного Суду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Як на підставу касаційного оскарження скаржник посилається на підстави оскарження, визначені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами норм матеріального права, зокрема, положень частини першої статті 377 ЦК України, статті

120 ЗК України, статті 39-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а також процесуального права: статей 19, 78, частини другої статті 82, статті 89, частини третьої статті 274 ЦПК України. Апеляційним судом не враховано висновки Верховного Суду, викладені у постановах

від 26 січня 2021 року у справі № 914/2350/17, від 13 жовтня 2021 року

у справі № 914/1101/19, від 27 травня 2021 року у справі № 914/1201/19.

Висновок апеляційного суду про відсутність порушеного права Львівської міської ради є передчасним та помилковим, оскільки знаходження на земельній ділянці одного власника об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) іншого власника істотно обмежує права власника землі щодо користування чи розпоряджання нею.

Суди повно та всебічно не дослідили матеріали справи, зокрема декларацію про готовність об`єкта до експлуатації № ЛВ 143142570058, у якій площа спірного об`єкта зазначена в розмірі 292,9 кв. м, а не 862,7 кв. м. При цьому суди помилково посилалися на лист департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області від 19 квітня 2019 року, адресований ОСОБА_3 (щодо технічної помилки у зазначенні розміру приміщення), який є недопустимим доказом у справі.

Крім того, суд першої інстанції помилково розглянув справу у порядку спрощеного, а не загального позовного провадження, не звернувши уваги на те, що справа є складною, має для позивача важливе значення, становить суспільний інтерес, оскільки спірний об`єкт розташований у центральній частині міста, яка входить у межі Державного історико-архітектурного заповідника.

Доводи інших учасників справи

У травні 2023 року представник ТОВ «Перлина Львів-1» Сідловська І. Ю. подала до Верховного Суду відзив, у якому, посилаючись на безпідставність доводів касаційної скарги, просить залишити її без задоволення,

а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що відповідно до інформаційної довідки

від 24 вересня 2020 року № 225465671 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 18 червня 2015 року зареєстровано право приватної власності ОСОБА_3 на нежитлове приміщення кафе-бару, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 292,7 кв. м. Державна реєстрація проведена на підставі декларації про готовність об`єкта до експлуатації, зареєстрованої в Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області 10 вересня

2014 року № ЛВ 143142570058, технічного паспорту, виданого ОКП ЛОР

«БТІ та ЕО» 14 травня 2015 року.

Вказане нежитлове приміщення кафе-бару відповідно до протоколу позачергових загальних зборів учасників № 1/17 від 13 липня 2017 року та акта прийому-передачі від 13 липня 2017 року внесено до статутного капіталу ТОВ «Перлина Львова». На підставі зазначених документів, а також витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 39577747, що виданий 24 червня 2015 року реєстраційною службою Львівського міського управління юстиції, державним реєстратором - приватним нотаріусом Майхер О. Л. здійснено державну реєстрацію права власності на приміщення за ТОВ «Перлина Львова» (рішення № 36199707 від 19 липня 2017 року) (а. с. 35-37, т. 1).

Відповідно до договорів купівлі-продажу, що посвідчені приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Юзвою Н. Б.

21 вересня 2017 року за реєстраційними номерами 2731 та 2735,

ТОВ «Перлина Львова» відчужило нежитлове приміщення кафе-бару,

що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 292,7 кв. м у рівних частках ОСОБА_2 та

ОСОБА_1 (а. с. 38-41, т. 1).

На підставі наведених правочинів державним реєстратором - приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Юзвою Н. Б. проведено державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення кафе-бару, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 292,7 кв. м по 1/2 частці за ОСОБА_2 (рішення від 21 вересня 2017 року № 37198765) та за ОСОБА_1 (рішення від 21 вересня 2017 року № 37199108).

15 серпня 2019 року державним реєстратором КП «Реєстрація майна

та бізнесу» Бойко Х. Р. внесено зміни до запису про право власності

№ 22454298 щодо зареєстрованого права власності ОСОБА_1

на 1/2 частку нежитлового приміщення кафе-бару, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , якими загальну площу об`єкта 292,7 кв. м змінено на 862,7 кв. м. Зміни проведено відповідно до поданих: листа Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області № 103-6/1774-19 від 19 квітня 2019 року, завіреної копії декларації про готовність об`єкта до експлуатації ЛВ 143142700058

від 10 вересня 2014 року та технічного паспорту № 16144 від 11 березня

2019 року, виданого ФОП ОСОБА_4 , та на підставі рішення державного реєстратора від 15 серпня 2019 року № 48251298.

Внесення змін до запису № 22453688 щодо зареєстрованого права власності ОСОБА_2 на 1/2 частку нежитлового приміщення кафе-бару, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , здійснювалося державним реєстратором КП «Реєстрація майна та бізнесу» Бойко Х. Р. 03 жовтня 2019 року на підставі рішення № 48983675. Вказане підтверджується відомостями, що містяться в інформаційній довідці

від 24 вересня 2020 року (а. с. 12-16, т. 1). Тобто зміни до записів про право власності кожного з співвласників проведено державним реєстратором

у різний час на підставі окремих рішень, вказані рішення не оскаржувалися.

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 належні їм частки у праві власності нежитлового приміщення кафе-бару площею 862,7 кв. м на підставі акта прийому-передачі нерухомого майна, посвідченого 09 липня 2020 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу

Сворень Р. О. за реєстровими номерами 882; 883; 884, та протоколу № 1

від 30 червня 2020 року внесено до статутного капіталу ТОВ «Перлина

Львів-1» (а. с. 43, т. 1).

Відповідно до рішення державного реєстратора Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради від 14 липня 2020 року ОСОБА_5 № 53120726 проведено державну реєстрацію права власності товариства з обмеженою відповідальністю «Перлина Львів-1» на нежитлове приміщення кафе-бару, площею 862,7 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

У зв`язку із переходом права власності до ТОВ «Перлина Львів-1» право спільної часткової власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на нього припинено (сторінки 3, 5 інформаційної довідки від 24 вересня 2020 року

№ 225465671).

Судами також установлено, що об`єкт нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 862,7 кв. м був завершений будівництвом унаслідок реконструкції, факт чого засвідчений декларацією про готовність об`єкта до експлуатації, зареєстрованою в Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області 10 вересня 2014 року № ЛВ143142570058. Вказана декларація також була зареєстрована в Єдиному реєстрі документів.

У справі також наявний технічний паспорт на громадський будинок

із господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами за адресою:

АДРЕСА_1 , виготовлений станом

на 11 березня 2019 року. У технічному паспорті відсутні вказівки на те,

що інвентаризований об`єкт є об`єктом незавершеного будівництва

(з певним відсотком готовності).

Листом Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції України у Львівській області № 1013-6/1774-19 від 19 квітня 2019 року зазначено, що у декларації про готовність об`єкта до експлуатації, зареєстрованій

у Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області 10 вересня 2014 року № ЛВ 143142570058, вказано такі техніко-економічні показники: загальна площа - 862,7 кв. м; поверховість - 2+ тераса; кількість працюючих - 5 чоловік. Також Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції України у Львівській області надано відповідну завірену копію декларації з наведеними показниками.

У справі № 380/2321/21 рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 04 червня 2021 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2021 року, за позовом ТОВ «Перлина Львів-1» до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові, що є виконавчим органом Львівської міської ради, визнано протиправною та скасовано постанову від 02 лютого 2021 року

№ 20-м про накладення штрафу за порушення у сфері містобудівної діяльності, складену Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові, визнано протиправним та скасовано припис

від 18 січня 2021 року про зупинення підготовчих та будівельних робіт за адресою: пл. Князя Ярослава Осмомисла, 3а, м. Львів, виданий Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові, визнано протиправним та скасовано припис від 18 січня 2021 року про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, виданий Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові.

У справі № 380/2321/21 встановлено, що 17 липня 2020 року в приміщеннях нежитлової будівлі за адресою: пл. Князя Ярослава Осмомисла, 3а, м. Львів, виникла пожежа, яка завдала пошкоджень елементам будівлі. Внаслідок пожежі вогнем було знищено дерев`яні опори 1-го та 2-го поверхів, дерев`яне перекриття в частині тераси та пошкоджено бетонне покриття, опорні металеві колони, цегляні стіни будівлі. Зазначене підтверджується довідкою Галицького РВ м. Львова ГУ ДСНС України у Львівській області

від 28 жовтня 2020 року № 1/472, актом про пожежу від 17 липня 2020 року, звітом про причину виникнення пожежі від 20 липня 2020 року. Висновками судового експерта Курильова І. І. № 10А/20 від 11 вересня 2020 року та

№ 12А/20 від 06 жовтня 2020 року, складеними за результатами проведення будівельно-технічних експертиз, та технічними висновками експерта

Кархута І. І. підтверджується та обставина, що ТОВ «Перлина Львів-1» здійснювало саме такого виду роботи (щодо відновлення нерухомого майна після пожежі в межах його геометричних розмірів).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення

від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Перевіривши доводи касаційної скарги у межах та з підстав касаційного перегляду, вивчивши аргументи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Тобто саме на суд покладено обов`язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

При вирішенні цивільного спору суд у межах своїх процесуальних повноважень та в межах позовних вимог установлює зміст (правову природу, права та обов`язки) правовідносин сторін, які випливають зі встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законодавець вказує саме на «норму права», що є значно конкретизованим, а ніж закон. Більш того, виходячи з положень ЦПК України така функціональність суду носить імперативний характер. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходить своє відображення в судовому рішенні, зокрема в його мотивувальній

і резолютивній частинах.

Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16

ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Застосування будь-яких засобів правового захисту можливе лише

у випадку доведеності порушеного права (законного інтересу) та матиме сенс за умови, що обрані суб`єктом порушеного права способи захисту відповідають вимогам закону та є ефективними.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд має ухвалити рішення. Ця вимога повинна мати правовий характер, тобто бути врегульованою нормами матеріального права.

Матеріально-правова вимога позивача повинна спиратися на підставу позову. Підставою позову визнають обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Цими обставинами можуть бути лише юридичні факти, тобто такі факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки: виникнення, зміну чи припинення правовідносин.

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства: суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Звертаючись до суду із позовом у справі, що переглядається, Львівська міська рада просила скасувати рішення державного реєстратора

КП «Реєстрація майна та бізнесу» Бойко Х. Р. від 15 серпня 2019 року (індексний номер 48251298) з одночасним припиненням права приватної спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2

на нежитлове приміщення кафе-бару загальною площею 862,7 кв. м

на АДРЕСА_1 (РНОНМ НОМЕР_1 ); скасувати державну реєстрацію права приватної власності ТОВ «Перлина Львів-1» на нежитлове приміщення кафе-бару загальною площею 862,7 кв. м

на АДРЕСА_1 (РНОНМ НОМЕР_1 ) з одночасним припиненням права приватної власності ТОВ «Перлина Львів-1» на спірне нежитлове приміщення.

При цьому позивач посилався на те, що державна реєстрація права власності на нежитлове приміщення кафе-бару загальною площею

862,7 кв. м на АДРЕСА_1 проведена на підставі документів, що містять завідомо неправдиву інформацію про загальну площу об`єкта, оскільки першочергово площа нежитлового приміщення кафе-бару становила 292,7 кв. м, проте 15 серпня 2019 року державним реєстратором КП «Реєстрація майна та бізнесу» Бойко Х. Р. прийнято рішення № 48251298 про реєстрацію змін розділу об`єкта нерухомого майна у частині розміру.

Захист права розуміють як державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Визнання протиправним і скасування рішення щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно за іншою особою є захистом прав позивача на це майно від їх порушення особою, за якою зареєстровано аналогічне право щодо того ж самого нерухомого майна (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 587/2331/16-ц (провадження № 14-411цс19)).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 квітня 2020 року

у справі № 610/1030/18 (провадження № 14-436цс19) вказано, що: «відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вважаються правильними, доки не доведено протилежне. Однією із загальних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» до загальних засад державної реєстрації прав належить гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження. Тому суд має оцінювати наявність або відсутність добросовісності зареєстрованого володільця нерухомого майна».

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом наведеної норми державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.

Відповідно до статті 11 зазначеного Закону державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Згідно з частиною першою статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» записи

до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав. У разі зміни ідентифікаційних даних суб`єкта права, визначення часток у праві спільної власності чи їх зміни, зміни суб`єкта управління об`єктами державної власності, відомостей про об`єкт нерухомого майна, у тому числі зміни його технічних характеристик, виявлення технічної помилки в записах Державного реєстру прав

чи документах, виданих за допомогою програмних засобів ведення цього реєстру (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка),

за заявою власника чи іншого правонабувача, обтяжувача, а також

у випадку, передбаченому підпунктом «в» пункту 2 частини шостої статті

37 цього Закону, вносяться зміни до записів Державного реєстру прав.

Указана норма права передбачала можливість внесення змін до вже існуючого запису про право власності, зокрема у випадку зміни технічних характеристик об`єкта та виявлення технічної помилки. Зміни, які були внесені до запису на підставі оскаржуваного рішення, стосувалися площі об`єкта нерухомого майна, що є його технічною характеристикою.

У справі, що переглядається, судами встановлено, що 18 червня 2015 року зареєстровано право приватної власності ОСОБА_3 на нежитлове приміщення кафе-бару, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 292,7 кв. м. Державна реєстрація проведена на підставі декларації про готовність об`єкта до експлуатації, зареєстрованої в Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області 10 вересня 2014 року

№ ЛВ 143142570058, технічного паспорту, виданого ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» від 14 травня 2015 року.

Відповідно до протоколу позачергових загальних зборів учасників № 1/17

від 13 липня 2017 року та акта прийому-передачі від 13 липня 2017 року спірне нежитлове приміщення внесено до статутного капіталу ТОВ «Перлина Львова», на підставі чого приватним нотаріусом Майхер О. Л. здійснено державну реєстрацію права власності на приміщення за ТОВ «Перлина Львова» (рішення № 36199707 від 19 липня 2017 року).

Відповідно до договорів купівлі-продажу, посвідчених приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Юзвою Н. Б.

21 вересня 2017 року за реєстраційними номерами 2731 та 2735,

ТОВ «Перлина Львова» відчужило нежитлове приміщення кафе-бару,

що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 292,7 кв. м у рівних частках (по 1/2 частці) ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , які в подальшому на підставі акта прийому-передачі нерухомого майна, посвідченого 09 липня 2020 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Сворень Р. О. за реєстровими номерами 882; 883; 884, та протоколу № 1 від 30 червня 2020 року передали майно до статутного капіталу ТОВ «Перлина Львів-1».

15 серпня 2019 року державним реєстратором КП «Реєстрація майна

та бізнесу» Бойко Х. Р. внесено зміни до запису про право власності

№ 22454298 щодо зареєстрованого права власності ОСОБА_1

на 1/2 частку нежитлового приміщення кафе-бару, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , якими загальну площу об`єкта 292,7 кв. м змінено на 862,7 кв. м. Зміни проведено відповідно до поданих: листа Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області № 103-6/1774-19 від 19 квітня 2019 року, завіреної копії декларації про готовність об`єкта до експлуатації ЛВ 143142700058

від 10 вересня 2014 року та технічного паспорту № 16144 від 11 березня

2019 року, виданого ФОП ОСОБА_4 , та на підставі рішення державного реєстратора від 15 серпня 2019 року № 48251298. Внесення змін до запису № 22453688 щодо зареєстрованого права власності ОСОБА_2 на 1/2 частку нежитлового приміщення кафе-бару, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , здійснювалося державним реєстратором КП «Реєстрація майна та бізнесу» Бойко Х. Р.

03 жовтня 2019 року на підставі рішення № 48983675.

Предметом оскарження є рішення державного реєстратора КП «Реєстрація майна та бізнесу» Бойко Х. Р. № 22454298, на підставі якого здійснювалося внесення змін до існуючого запису про право спільної часткової власності ОСОБА_1 на нежитлове приміщення кафе-бару площею 862,7 кв. м. Зміни, які були внесені до запису на підставі оскаржуваного рішення, стосувались площі об`єкта нерухомого майна, що є його технічною характеристикою.

Судами установлено, що спірні приміщення фактично ніколи не були площею 292,7 кв. м, а по документах така площа фігурувала через допущену помилку в примірнику декларації про готовність до експлуатації, що належав

ОСОБА_3 . Факт допущення помилки лише в примірнику декларації про готовність об`єкта до експлуатації, зареєстрованої в Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області 10 вересня

2014 року № ЛВ 143142570058, що належав ОСОБА_3 , підтверджується листом Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції України

у Львівській області № 1013-6/1774-19 від 19 квітня 2019 року. У вказаному листі зазначено що у декларації про готовність об`єкта до експлуатації вказано такі техніко-економічні показники: загальна площа - 862,7 кв. м; поверховість -2+ тераса; кількість працюючих - 5 чоловік. Також Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції України

у Львівській області надано відповідну завірену копію декларації

з наведеними показниками. Вказане підтверджується технічним паспортом 14 травня 2015 року , виданим ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» за результатами технічної інвентаризації об`єкта.

Таким чином, судами на підставі повного та всебічного дослідження доказів у справі встановлено, що помилку було допущено в частині зазначеної площі лише в примірнику декларації про готовність об`єкта до експлуатації, що належав ОСОБА_3 . У примірнику декларації, що поданий в ДАБІ у Львівській області 10 вересня 2014 року відомості про технічні характеристики об`єкта було зазначено правильно - площа 862,7 кв. м. Унаслідок допущеної помилки при державній реєстрації права власності ОСОБА_3 на вказаний об`єкт нерухомого майна було помилково вказані неправильні відомості щодо його площі. У подальшому відповідно до вимог статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав

на нерухоме майно та їх обтяжень» така помилка була виправлена шляхом внесення державним реєстратором КП «Реєстрація майна та бізнесу»

Бойко Х. Р. змін до запису про право власності відповідно до рішення

від 15 серпня 2019 року.

Виходячи зі встановлених на підставі належним чином оцінених у сукупності доказів, обставин справи та з підстав, передбачених вищевказаними нормами матеріального права, висновок судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позовних вимог є правильним.

Крім того, позовні вимоги про припинення права спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на нежитлове приміщення кафе-бару не підлягають задоволенню, оскільки відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно їх право власності вже є припиненим й відповідно таке не може бути припинене повторно в судовому порядку.

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про неврахування судами правового висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 26 січня 2021 року у справі № 914/2350/17, від 13 жовтня 2021 року у справі

№ 914/1101/19, від 27 травня 2021 року у справі № 914/1201/19, з огляду на їх безпідставність, оскільки в цих справах та справі, яка переглядається, судами встановлені різні фактичні обставини.

Так, у справах № 914/2350/17, № 914/1101/19 за результатами перегляду в касаційному порядку ухвалами Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду закрито касаційне провадження.

У вказаних справах предметом спору було скасування реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, оскільки первинна державна реєстрація права власності на це нерухоме майно була незаконно проведена на підставі неіснуючого розпорядження районної адміністрації. Крім того, у справі № 914/2350/17 спірне нерухоме майно не існує в натурі, однак, незважаючи на це, щодо нього був укладений договір. У зазначених справах установлено, що правовстановлюючих документів, на підставі яких відповідач оформив право власності на спірне нерухоме майно, матеріали справи не містять, що і стало підставою для задоволення позову.

У справі № 914/1201/19 також установлено, що розпорядження, яке стосувалося виникнення права власності на спірне нежитлове приміщення, що є предметом спору у справі, не приймалося взагалі. Нежитлове приміщення відсутнє та не існує як об`єкт матеріального світу, а земельна ділянка є вільною від забудови.

Разом із тим, у справі, що переглядається, державна реєстрація проведена 18 червня 2015 року за ОСОБА_3 на підставі декларації про готовність об`єкта до експлуатації, зареєстрованої в Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області 10 вересня 2014 року

№ ЛВ 143142570058, у якій допущено технічну помилку щодо зазначеної площі об`єкта, та технічного паспорту, виданого ОКП ЛОР «БТІ та ЕО»

від 14 травня 2015 року. Позивач не ставить під сумнів правомірність правовстановлюючих документів первинної державної реєстрації права власності, правомірність та законність переходу права власності до відповідачів та існування в натурі спірного нерухомого майна, а не погоджується із внесенням змін до запису про право власності № 22454298 щодо зареєстрованого права власності ОСОБА_1 на 1/2 частку нежитлового приміщення кафе-бару. Тобто, правові підстави позовів,

їх нормативно-правове регулювання та фактично-доказова база у справах, на які посилається заявник у касаційній скарзі, та у справі, що є предметом перегляду, різні.

Колегія суддів наголошує, що реалізація положень частини четвертої статті 263 ЦПК України щодо застосування висновків Верховного Суду, викладених у спірних правовідносинах, полягає у тому, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, які викладені в постановах Верховного Суду лише у справах, у яких відносини є подібними.

Загальний підхід, який підлягає використанню через методологію застосування класичного прецеденту (релевантності), вимагає застосування практики Верховного Суду через схожість фактів або юридичних висновків, і «ідеальна релевантність» може бути побудована саме на цих підставах.

Відповідні обставини справ повинні мати принципову схожість, не мати принципових відмінностей та розбіжностей із фактами конкретної справи. Саме по собі посилання на неоднакове застосування норм матеріального права у різних справах, хоч і у подібних правовідносинах, але за різних фактичних обставин, не свідчить про різне застосування чи тлумачення норм матеріального права.

Посилання в касаційній скарзі на порушення судом першої інстанції норм процесуального права у частині розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження не знайшли свого підтвердження, оскільки позовні вимоги у цій справі не підпадають під обмеження, встановлені частиною четвертою статті 274 ЦПК України.

Наведені в касаційній скарзі доводи загалом аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, зводяться до незгоди з висновками судів стосовно встановлених обставин справи, містять посилання на докази, що були предметом дослідження й оцінки судами, та, переважно, спрямовані на переоцінку доказів у справі, що у силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводівзаявника та їх відображення в оскаржуваних судових рішеннях, питання вичерпності висновків судів, Верховний Суд виходить із того, що у справі, що переглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних правовідносин як

в матеріальному, так і в процесуальному сенсі, а доводи, викладені

у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів.

Оскаржувані судові рішення містять вичерпні висновки, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи, та обґрунтування щодо доводів сторін по суті позову, що є складовою вимогою частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскільки доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, висновків судів не спростовують, на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень не впливають, а тому колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення,

а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Львівської міської ради залишити без задоволення.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 10 лютого 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 29 серпня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Петров

А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко

СудКасаційний цивільний суд Верховного Суду
Дата ухвалення рішення19.06.2023
Оприлюднено28.06.2023
Номер документу111804672
СудочинствоЦивільне
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них:

Судовий реєстр по справі —461/8241/20

Постанова від 19.06.2023

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Петров Євген Вікторович

Ухвала від 06.10.2022

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Петров Євген Вікторович

Постанова від 28.08.2022

Цивільне

Львівський апеляційний суд

Шеремета Н. О.

Постанова від 28.08.2022

Цивільне

Львівський апеляційний суд

Шеремета Н. О.

Ухвала від 17.05.2021

Цивільне

Львівський апеляційний суд

Шеремета Н. О.

Ухвала від 15.04.2021

Цивільне

Львівський апеляційний суд

Шеремета Н. О.

Рішення від 10.02.2021

Цивільне

Галицький районний суд м.Львова

Зубачик Н. Б.

Ухвала від 04.02.2021

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Фаловська Ірина Миколаївна

Ухвала від 26.01.2021

Цивільне

Галицький районний суд м.Львова

Зубачик Н. Б.

Ухвала від 17.12.2020

Цивільне

Галицький районний суд м.Львова

Зубачик Н. Б.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні