Рішення

від 22.06.2023 по справі 161/5475/23

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/5475/23

Провадження № 2/161/2067/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2023 року місто Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді Черняка В.В.,

за участю секретаря судового засідання Ленічевої Н.М.,

представника позивача Велимчаниці І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного нотаріуса Луцького районного нотаріального округу Фоменко Вероніки Іванівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Публічне акціонерне товариство «Діамант» про зобов`язання вчинити нотаріальні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

В обґрунтування вимог вказує, що рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28.05.2012 року було визнано недійсним договір іпотеки від 24.11.2009 року, укладений між Акціонерним банком Діамантбанк та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу Несмянович В.І., зареєстрований в реєстрі за №1218 (зі змінами та доповненнями, внесеними згідно: а) договору №1 від 14.12.2009 про внесення змін та доповнень до Договору іпотеки посвідченого 24 листопада 2009 року НесмяновичВ.І., приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу Волинської області та зареєстрованого в реєстрі за №1218; б) договору №2 від 30.12.2009 про внесення змін та доповнень до Договору іпотеки посвідченого 24 листопада 2009 року НесмяновичВ.І., приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу Волинської області та зареєстрованого в реєстрі за №1218), а також договір іпотеки від 09.12.2009 року, укладений між Акціонерним банком Діамантбанк та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу ДехтярукІ.В., зареєстрований в реєстрі за №4782 (зі змінами та доповненнями, внесеними згідно договору від 30.12.2009 про внесення змін №1 до договору іпотеки, посвідченого 09 грудня 2009 року Дехтярук І.В., приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу Волинської області та зареєстрованого в реєстрі за №4782).

У зв`язку з цим, представник позивача звернувся до приватного нотаріуса Фоменко В.І. та Дехтярук І.В. із заявами про зняття заборон, зареєстрованих у реєстрі відчуження об`єктів нерухомого майна та зняття обтяження іпотекою у державному реєстрі іпотек.

У відповідь на звернення, нотаріусом було зазначено, що він не є суб`єктом, який забезпечує взаємодію реєстрів і не проводить реєстраційні дії за рішеннями суду.

У зв`язку з наведеним, вбачаючи порушення своїх прав, з урахуванням уточнених вимог (заява від 18.04.2023 року), позивач просить суд, зобов`язати приватного нотаріуса Фоменко В.І. вчинити нотаріальні дії щодо зняття заборон, внесених згідно договору іпотеки від 24.11.2009 року №1218 у реєстрі заборон та відчуження об`єктів нерухомого майна та іпотеки Р№9279295, згідно договору про внесення змін та доповнень до договору іпотеки №1136 від 30.12.2009 року.

Ухвалою суду від 20 квітня 2023 року справу було прийнято до розгляду та відкрито провадження.

04 травня 2023 року на адресу суду надійшов відзив відповідача, в якому ОСОБА_2 вважає себе неналежним відповідачем, оскільки нотаріуси - це публічні особи, яким державою надано повноваження щодо посвідчення прав і фактів, які мають юридичне значення та вчинення інших юридичних дій з метою надання їм юридичної вірогідності. Крім того, нотаріуси не є відповідачами у спорах, що виникають із цивільних правовідносин.

Єдиною підставою зняття заборони відчуження у розглядуваному випадку, згідно норм закону України «Про нотаріат», є відповідне повідомлення кредитора, а не боржника, яке у даному випадку не надходило до нотаріуса. З огляду на вказане, позов є безпідставним та не підлягає до задоволення.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов та просив його задовольнити.

Приватний нотаріус Фоменко В.І. в письмовій заяві, наявній в матеріалах справи, просить здійснювати розгляд справи без її участі, проти задоволення вимог заперечує.

Представник третьої особи, будучи належним чином повідомленим про дату та час розгляду справи, в судове засідання не з`явився. Правом подачі письмових пояснень не скористався.

Заслухавши пояснення учасників справи та дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав задоволення позову, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28.05.2012 року було визнано недійсним договір іпотеки від 24.11.2009 року, укладений між Акціонерним банком Діамантбанк та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу Несмянович В.І., зареєстрований в реєстрі за №1218 (зі змінами та доповненнями, внесеними згідно: а) договору №1 від 14.12.2009 про внесення змін та доповнень до Договору іпотеки посвідченого 24 листопада 2009 року Несмянович В.І., приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу Волинської області та зареєстрованого в реєстрі за №1218; б) договору №2 від 30.12.2009 про внесення змін та доповнень до Договору іпотеки посвідченого 24 листопада 2009 року Несмянович В.І., приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу Волинської області та зареєстрованого в реєстрі за №1218), а також договір іпотеки від 09.12.2009 року, укладений між Акціонерним банком Діамантбанкта ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу Дехтярук І.В., зареєстрований в реєстрі за №4782 (зі змінами та доповненнями, внесеними згідно договору від 30.12.2009 про внесення змін №1 до договору іпотеки, посвідченого 09 грудня 2009 року Дехтярук І.В., приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу Волинської області та зареєстрованого в реєстрі за №4782) (а.с.6-10).

23 грудня 2022 року представник позивача звернувся до приватного нотаріуса Фоменко В.І. з метою зняття обтяжень на підставі зазначеного рішення суду.

Згідно відповіді на звернення від 09 січня 2023 року нотаріус не є суб`єктом, який забезпечує взаємодію між Державним реєстром речових прав на нерухоме майно, Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та Єдиним державним реєстром судових рішень та не проводить реєстраційні дії по рішеннях суду (а.с.10-11).

Відтак, звернення позивача залишене нотаріусом без задоволення.

Позивач звернувся до суду з вимогою про зобов`язання нотаріуса вчинення нотаріальних дій.

Надаючи правову оцінку розглядуваним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.17Закону України«Про іпотеку» іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом. Наступні іпотеки припиняються внаслідок звернення стягнення за попередньою іпотекою. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилається на факт визнання договору іпотеки недійсним.

Згідно ч. 3 ст. 44 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", після припинення обтяження обтяжувач самостійно або на письмову вимогу боржника чи особи, права якої порушено внаслідок наявності запису про обтяження, протягом п`яти днів зобов`язаний подати держателю або реєстратору Державного реєстру заяву про припинення обтяження і подальше вилучення відповідного запису з Державного реєстру. У разі невиконання цього обов`язку обтяжувач несе відповідальність за відшкодування завданих збитків.

Згідно положень ст. 76 Закону України «Про нотаріат», одержавши повідомлення установи банку,іншої юридичноїособи про погашення позики (кредиту), повідомлення про припинення іпотечного договору або договору застави, а також припинення чи розірвання договору довічного утримання, звернення органів опіки та піклування про усунення обставин, що обумовили накладення заборони відчуження майна дитини, нотаріус знімаєзаборону відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна.

Відповідно до п.5 глави 15 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 (далі - Порядок) нотаріус знімає заборону відчуження майна при одержанніповідомлення:кредитора про погашення позики; про припинення (розірвання, визнання недійсним) договору застави (іпотеки); про припинення договору іпотеки у зв`язку з набуттям іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, після припинення договору іпотеки у зв`язку з відчуженням іпотекодержателем предмета іпотеки; про припинення, розірвання, визнання недійсним договору ренти, довічного утримання (догляду), спадкового договору; органів опіки та піклування про усунення обставин, що обумовили накладення заборони відчуження майна дитини; про скасування рішення суду про оголошення фізичної особи померлою або закінчення п`ятирічного строку з часу відкриття спадщини на майно особи, оголошеної померлою; про смерть другого з подружжя, що склали спільний заповіт; про скасування рішення суду про позбавлення батьків дитини батьківських прав або відібрання дитини без позбавлення батьківських прав; про смерть відчужувача за спадковим договором або про смерть другого з подружжя, що уклали спадковий договір; про відчуження майна, переданого під виплату ренти; за рішенням суду; в інших випадках, передбачених законом. Якщо заборону знімає нотаріус, який її не накладав, він направляє за місцем зберігання справи, що містить відомості про накладання заборони, повідомлення про зняття заборони.

Пунктом 6.1 Глави 15 Розділу ІІ Порядку передбачено, що про зняття заборони, а також про зняття судовими або слідчими органами та органами державної виконавчої служби накладеного ними арешту на майно нотаріус робить відповідні відмітки в реєстрі для реєстрації заборон і арештів та в алфавітній книзі обліку заборон відчуження і арештів нерухомого майна.

У випадках, передбачених частиною першою статті 537 Цивільного кодексу України нотаріус може зняти заборону відчуження заставленого майна за заявою боржника, якщо він надасть нотаріусу докази відсутності кредитора (його представника) у місці виконання зобов`язання або ухилення кредитора (його представника) від прийняття виконання чи в разі іншого прострочення з їхнього боку, а також внесе в депозит нотаріуса належні з нього кредиторові гроші або цінні папери.

Як доказ зазначеного нотаріусу боржником подаються: копія зобов`язання, копія договору застави/іпотеки, квитанція про внесення в депозит нотаріуса належних кредиторові грошових коштів або цінних паперів, які свідчили б про повне і безумовне виконання зобов`язання, копія повідомлення нотаріуса кредиторові про внесення боргу в депозит, копія заяви боржника, переданої нотаріусом кредиторові відповідно до вимог цього Порядку, щодо вчинення цим кредитором необхідних дій із зняття заборони відчуження тощо (пункт 5.3 Глави 15 Розділу ІІ Порядку).

Отже, законодавством передбачено чіткі підстави та порядок зняття заборони відчуження нерухомого майна.

Згідно ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 та від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту права та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити з його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Як зазначалося вище, одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права, що в рівній мірі означає як наявність права, так і його відсутність або й відсутність обов`язків.

Звернення особи до суду з позовом про визнання іпотеки такою, що припинена, на підставі ч. 1 ст. 593 ЦК України не є необхідним, проте такі вимоги можуть розглядатися судом у разі наявності відповідного спору.

У розглядуваному випадку, право іпотекодавця підлягає судовому захисту за його позовом шляхом визнання іпотеки такою, що припинена, а не шляхом звернення до суду з позовом про зобов`язання нотаріуса вчинити дії з метою зняття заборони з нерухомого майна, оскільки це є неправильним способом захисту порушених прав власника майна.

Крім того, будь-які нотаріальні дії вчиняються нотаріусом відповідно до Закону України «Про нотаріат» і належать до його компетенції. Суд не може зобов`язати нотаріуса вчиняти нотаріальні дії поза межами приписів Закону.

Суд виходить з того, що записи про державну реєстрацію обтяжень нерухомого майна, а також іпотеки у даному випадку дійсно є перешкодами в реалізації власником права розпорядження відповідним майном. Однак, підстави для зобов`язання нотаріуса вчиняти певні дії відсутні, оскільки у випадку одержання відповідної заяви та підтверджуючих документів або за наявності рішення суду нотаріус сам повинен зняти заборону відчуження майна та провести державну реєстрацію припинення обтяження (заборони), а також припинити інше речове право (іпотеку).

Враховуючи викладене, у задоволені позову слід відмовити.

Згідно положень ст. 141 ЦПК України, судові витрати залишаються за позивачем.

Керуючись, ст. 17 Закону України «Про іпотеку», ст. 76 Закону України «Про нотаріат», ст. ст. 16, 537 ЦК України, ст. 141 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного нотаріуса Луцького районного нотаріального округу Фоменко Вероніки Іванівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Публічне акціонерне товариство «Діамант» про зобов`язання вчинити нотаріальні дії, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 26 червня 2023 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області В.В. Черняк