Рішення

від 20.06.2023 по справі 528/499/23

ГРЕБІНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Гребінківський районний суд Полтавської області

Справа №: 528/499/23

Провадження № 2/528/189/23

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

20 червня 2023 року м. Гребінка

Гребінківський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Вітківського М.О.,

при секретарі Коваленко О.В.

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду в м. Гребінка без технічної фіксації засобами в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору 1: Служба у справах дітей та сім`ї Ставищенської селищної ради Білоцерківського району Київської області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору 2: Служба у справах дітей Гребінківської міської ради про позбавлення батьківських прав,-

в с т а н о в и в:

Представник позивача адвокат Рябека Р.М. звернувся до Гребінківського районного суду Полтавської області з вказаним позовом, яким просить суд: позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , батьківських прав щодо його неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Зобов`язати третіх осіб, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Службу у справах дітей та сім`ї Ставищенської селищної ради Білоцерківського району Київської області та Службу у справах дітей Гребінківської міської ради надати суду висновки щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Стягнути з відповідача на користь позивача, понесені нею витрати по сплаті судового збору, витрати, пов`язані з розглядом справи та витрати пов`язані з оплатою правової допомоги адвоката згідно квитанцій.

В обгрунтування позовних вимог зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 народився ОСОБА_3 . Батьками дитини є ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .

Вказує, що на даний час батьки неповнолітнього ОСОБА_3 - ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розлучені, проживають нарізно, у кожного з них своя сім`я. Дитина ОСОБА_3 проживає разом з матір`ю - ОСОБА_1 , яка цілком та повністю самостійно займається його вихованням та забезпечує всі умови для отримання дитиною якісної освіти.

Зазначає, що відповідач ОСОБА_2 не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, не займається її вихованням, організацією її шкільного навчання, зокрема: не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до її внутрішнього світу; не створює умов для отримання нею освіти; не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання.

Крім того, відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню дитини, не цікавиться її життям, не створює умов для отримання сином освіти, не відвідував і не відвідує її в школі, не надає дитині необхідної кількості спілкування, яке повинно забезпечити належний рівень самоусвідомлення дитини.

Таким чином, відповідач маючи всі можливості виконувати свій батьківський обов`язок свідомо нехтує своїми обов`язками батька.

Вищезазначені обставини свідчать про невиконання відповідачем своїх батьківських обов`язків, закріплених ч.ч. 1 - 3 ст. 150 Сімейного кодексу України, відповідно до якої батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладенні на них відповідальності, встановленої законом (ч. 4 ст. 155 Сімейного кодексу України). Названі дії у відповідності до ст. 164 Сімейного кодексу України є підставою для позбавлення відповідача батьківських прав щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв`язку з ухиленням від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Позивач вважає, що з метою найбільш повного та всебічного забезпечення прав та законних інтересів дитини, відповідача доцільно позбавити батьківських прав.

19 квітня 2023 року до суду надійшла відповідь виконавчого комітету Гребінківської міської ради, згідно якої встановлено, що відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с.25).

20.04.2023 року ухвалою Гребінківського районного суду Полтавської області відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче засідання у справі на 11.05.2023 року о 11-00 год., з викликом сторін, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву. Зобов`язано третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Службу у справах дітей та сім`ї Ставищенської селищної ради Білоцерківського району Київської області та Службу у справах дітей Гребінківської міської ради надати суду висновки щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . (а.с.26-28).

11.05.2023 року підготовче засідання відкладено за заявою представника третьої особи - Служби у справах дітей Гребінківської міської ради на 05.06.2023 року о 13-00 год. (а.с.33).

24.05.2023 року на електронну пошту суду надійшли пояснення представника третьої особи - Ставищенської селищної ради Білоцерківського району Київської області Даценко В. «Про доцільність (недоцільність) позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 ». З наданих пояснень слідує, що служба у справах дітей не змогла з`ясувати думку ОСОБА_2 щодо позбавлення його батьківських прав, чи свідомо він ухиляється від виконання батьківських обов`язків відносно сина, Який його стан здоров`я. (а.с.46-52).

05.06.2023 року підготовче засідання відкладено на 13.06.2023 року о 14-00 год. в зв`язку з перебуванням на лікуванні представника позивача ОСОБА_5 (а.с.58).

13.06.2023 року підготовче засідання відкладено за заявою представника третьої особи - Служби у справах дітей Гребінківської міської ради на 20.06.2023 року о 14-00 год. (а.с.64).

20.06.2023 року в підготовче засідання представник позивача адвокат Рябека Р.М., не з`явивсь, через канцелярію суду подав заяву в якій просить розгляд справи провести без участі сторони позивача, на позовних вимогах наполягає, просить задовольнити позов. (а.с.68).

Відповідач ОСОБА_2 в підготовче засідання не з`явивсь, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, натомість в матеріалах справи міститься заява відповідача від 12.05.2023 року про повне визнання позовних вимог, просить розгляд справи провести без його участі (а.с.37).

Представник служби у справах дітей Гребінківської міської ради - Жолобецька В.М. в підготовче засідання не з`явилась, вона належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, при прийнятті рішення покладається на розсуд суду. (а.с.69-73).

Представник Служби у справах дітей та сім`ї Ставищенської селищної ради Білоцерківського району Київської області - Даценко В., в підготовче засідання не з`явивсь, він належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Від нього не надходило заяв чи клопотань про перенесення розгляду справи.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Отже, оскільки сторони не з`явилися в судове засідання, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Суд, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин цієї справи, на які позивач послався як на підставу своїх вимог, що викладені у позовній заяві та підтверджені доданими до неї доказами, які були досліджені судом, повного визнання позовних вимог відповідачем, на засадах верховенства права, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1 ст.12 ЦПК України).

Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст.13 ЦПК України (диспозитивність цивільного судочинства), суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

У розумінні цивільно-процесуального закону предмет позову це матеріально-правова вимога позивача, стосовно якої він просить ухвалити рішення, у матеріальному розумінні це певна річ (об`єкт), щодо якої виник спір.

Згідно ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

ІНФОРМАЦІЯ_3 народився ОСОБА_3 . Батьками дитини є ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , про що свідчить свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 видане виконкомом Красилівської сільської ради Ставищенського району Київської області, актовий запис №7 від 27.09.2009 року (а.с.9).

Рішенням Ставищенського районного суду Київської області від 24.11.2010 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 , зареєстрований 18.11.2008 року у відділі реєстрації актів цивільного стану Гребінківського районного управління юстиції Полтавської області, актовий запис №101, розірвано. (а.с.10).

Свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 від 20.06.2015 року підтверджено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , актовий запис №1138, вчинений відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дарницького районного управління юстиції у м. Києві. (а.с.6).

Згідно витягу з реєстру Ставищенської територіальної громади від 31.01.2023 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . (а.с.7).

Згідно довідки Ставищенської селищної ради Білоцерківського району Київської області від 10.03.2023 року №127 вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , які зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 , за вказаною адресою не проживають. (а.с.8).

Із характеристики на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка видана ліцеєм №303 суспільно-природничого профілю слідує, що ОСОБА_8 навчається в ліцеї з 25.10.2021 року. Зарекомендував себе як старанний учень, володіє навчальним матеріалом на достатньому рівні, має здібності до гуманітарних предметів. Занять без поважних причин не допускає. За період навчання в ліцеї, мати дитини ОСОБА_1 , приділяє належну увагу навчанню та вихованню сина. Особа батька працівникам ліцею не відома. З 27.01.2023 року ОСОБА_8 перейшов на навчання до 8-Г класу, цього ж закладу за заявою матері. (а.с.11).

Із характеристики ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , учня 8-Г класу ліцею №303 суспільно-природничого профілю Дарницького району м. Києва. ОСОБА_8 навчається у 8-Г класі з 27.01.2023 року. За час навчання зарекомендував себе добросовісним, відповідальним, здібним, працездатним та ерудованим учнем. ОСОБА_8 навчається на достатньому та високому рівні. За характером спокійний, толерантний, доброзичливий, ввічливий та чуйний. З повагою відноситься до учнів та вчителів, має багато друзів та товаришів. За час навчання ОСОБА_8 у 8-Г класі з батьком класний керівник не спілкувався, мама достатньо приділяє уваги навчанню та вихованню сина. (а.с.12,13).

В матеріалах справи міститься заява позивача ОСОБА_1 , яка 20.02.2023 року зверталася до голови Ставищенської селищної ради Білоцерківського району Київської області Джужику Л.П., щодо надання висновку про доцільність позбавлення батьківських прав в зв`язку з підготовкою позову до суду. (а.с.14,16).

На вказану заяву 21.03.2023 року за вих. №50 головою Ставищенської селищної ради Білоцерківського району Київської області Джужиком Л.П., надано відповідь з якої вбачається, що для отримання висновку щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно його малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_1 необхідно звернутися до органу опіки та піклування за місцем реєстрації ОСОБА_2 . (а.с.15).

Із висновку органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно його неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який затверджено рішенням Виконавчого комітету Гребінківської міської ради Полтавської області №64 від 09.06.2023 року вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований на території Гребінківської міської територіальної громади, проживає в м. Київ. Останні два роки з сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не спілкується, вихованням не займається, дитину ігнорує. Батько аліменти на дитину сплачує щомісячно.

ОСОБА_1 проживає в м. Києві разом зі своїм чоловіком ОСОБА_7 , які спільно виховують сина ОСОБА_8 від попереднього шлюбу ОСОБА_1 .

Дитина ОСОБА_8 під час бесіди з працівниками служби у справах дітей розповів, що до 2021 року спілкувався з батьком по телефону. Ініціатором дзвінків до батька був завжди ОСОБА_8 , батько жодного разу сам до сина не передзвонив. Вихідні ОСОБА_8 проводить з друзями або з ОСОБА_7 , якого називає батьком.

12.05.2023 року під час засідання опікунської ради ОСОБА_1 повідомила, що розлучилась з ОСОБА_2 коли сину був один рік. Протягом перших п`яти років після розлучення батько дитини відвідував сина на його день народження, періодично сплачував аліменти. Батько з ОСОБА_8 не спілкується протягом останніх двох років, та заявив, що згоден на позбавлення батьківських прав, та підтвердив, що він дійсно не виконував і не виконує свої батьківські обов`язки у необхідному обсязі для дитини.

З огляду на викладене, орган опіки та піклування, вважає, що у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, тому вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно його неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . (а.с.69-73).

Ухвалюючи рішення про позбавлення батьківських прав суд виходить з наступного.

Одним із основних батьківських обов`язків є обов`язок по належному вихованню дитини, прищеплення їй моральних цінностей, духовності, культури своєї нації. Саме батьки повинні навчити дитину формувати систему пріоритетів та ні в якому разі не дати їй спотворити існуюче світосприймання. Відповідно до ст.18 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно ст.12 Закону України «Про охорону дитинства», на батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов`язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до ч.3 ст.51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

За нормами ч.ч.1, 2 ст.3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, ратифікованої ВРУ 27.02.1991, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Відповідно до ст.27 Конвенції про права дитини держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

У справі «Хант проти України» від 07.12.2006 (HUNT v. UKRAINE, Заява N31111/04) Європейським судом з прав людини наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).

Ухвалюючи рішення у справі «М. С. проти України» від 11.07.2017 (Заява № 2091/13), Європейський суд з прав людини наголосив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення. При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагодійним (параграф 76).

ЄСПЛ зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.

Інтерес дитини складається з двох аспектів. З одного боку цей інтерес вимагає, що зв`язки дитини з її сім`єю мають бути збережені, за винятком випадків, коли сім`я виявилася особливо непридатною. Звідси випливає, що сімейні зв`язки можуть бути розірвані лише у виняткових випадках, та що необхідно зробити все, щоб зберегти особисті відносини та, якщо і коли це можливо, «відновити» сім`ю. З іншого боку очевидно також, що в інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у здоровому середовищі, та батькам не може бути надано право за ст.8 Конвенції на вжиття таких заходів, що можуть завдати шкоди здоров`ю та розвитку дитини (п. 100, Справа "Мамчур проти України" від 16.07.2015, №10383/09).

Аналіз наведених норм права, зокрема й практики Європейського суду з прав людини, дає підстави для висновку, що у справах стосовно дітей у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, виходячи із об`єктивних обставин спору, а потім осіб, які висувають відповідні вимоги.

При цьому, згідно зі ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

За приписами ч.ч.8, 9 ст.7 СК України встановлено, що регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

За нормами ч.ч.1, 5 ст.150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; зобов`язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

Згідно з ч.ч.1,2,4 ст.155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Відповідно до ч.2 ст.157 СК України той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

За змістом п.2 ч.1 ст.164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини. Як передбачено ч.ч.2,3 ст.164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав з підстав, встановлених п.2, 4 і 5 ч.1 цієї статті, лише у разі досягнення ними повноліття. Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав щодо усіх своїх дітей або когось із них.

Статтею 165 СК України врегульовано, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Крім того, згідно зі ст.11 Закону України «Про охорону дитинства», сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Як передбачено ч.1 ст.12 вказаного закону, на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.

Суд враховує й роз`яснення, наведені у п.16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» та виходить з того, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків у цій справі знайшло своє підтвердження, адже відповідач не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: ухиляється від сплати аліментів, тим самим не забезпечує необхідного харчування, розвитку, медичного догляду, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу; не створює умов для отримання дитиною освіти, що є свідомим нехтування батьківськими обов`язками.

Таким чином, матеріали справи містять достатньо доказів, які підтверджують доводи позивача про невиконання відповідачем своїх батьківських обов`язків щодо виховання дитини.

З огляду на вищевикладене, враховуючи інтереси дитини ОСОБА_3 , який проживає окремо від батька, докази участі батька у вихованні дитини у матеріалах справи відсутні, беручи до уваги всі докази, наявні у справі, зокрема, характеристики, висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно його неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який затверджено рішенням Виконавчого комітету Гребінківської міської ради Полтавської області №64 від 09.06.2023 рок, повне визнання позову відповідачем, суд вважає за доцільне задовольнити позов у повному обсязі, та позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , батьківських прав щодо його неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки це рішення в повній мірі відповідає інтересам дитини, а також встановлено законні підстави для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно дитини ОСОБА_3 , враховуючи тривале невиконання ним своїх батьківських обов`язків по вихованню, розвитку, навчанню, забезпеченню сина.

Щодо розгляду вимоги про відшкодування витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, суд приходить до наступ них висновків.

З аналізу положень ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Водночас, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.

Одним із принципів цивільного судочинства, який передбачено положеннями статті 141 ЦПК України, є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 , та адвокат Рябека Р.М. уклали договір про надання правничої допомоги від 03.02.2023 №08-23, на час розгляду справи Гребінківським районним судом Полтавської області, та визначили обсяг виконаних робіт з надання професійної правової допомоги адвокатом, про що свідчить попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат від 04.04.2023 року. (а.с.17).

Позивачем на підтвердження витрат на правову допомогу було надано копію ордера серії ВІ №1136400 від 03.04.2023 року, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №1355 від 10.01.2013, копію квитанції до прибуткового касового ордера №08-23/1 від 03.02.2023 року про сплату позивачем витрат за надання професійної правничої допомоги у розмірі 4 000 грн. (а.с.18-20).

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат судом встановлено, що вказані витрати понесені позивачем у зв`язку із розглядом зазначеної справи, враховано обґрунтованість та пропорційність розміру судових витрат до предмета спору, значення справи для сторін.

Враховуючи викладене, витрати пов`язані з оплатою правової допомоги адвоката підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі у розмірі 4 000,00 грн.

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

При зверненні до суду позивач сплатила судовий збір у розмірі 1 073,60 грн. за позовну заяву. (а.с.1).

Таким чином, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у вигляді судового збору в сумі 1 073,60 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 7,10, 12-13, 76-81, 133, 141, 206, 258-259, 263-266, 268, 272-273, 354, 355 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору 1: Служба у справах дітей та сім`ї Ставищенської селищної ради Білоцерківського району Київської області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору 2: Служба у справах дітей Гребінківської міської ради про позбавлення батьківських прав - задовольнити повністю.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , батьківських прав щодо його неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , судовий збір в сумі 1 073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , витрати пов`язані з оплатою правової допомоги адвоката в сумі 4 000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду через Гребінківський районний суд Полтавської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Згідно ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Складання повного тексту судового рішення відкласти не більше як на десять днів з дня закінчення розгляду справи, і визначити кінцеву дату складення повного судового рішення 30.06.2023 року.

На виконання п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України судом зазначається повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , (місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_3 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_4 ).

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , (місце реєстрації: АДРЕСА_5 ).

Третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Ставищенської селищної ради Білоцерківського району Київської області, код ЄДРПОУ 44164822, (юридична адреса: 09400, Київська область, Білоцерківський район, смт. Ставище, вул. Цимбала Сергія, 35/1).

Третя особа: Служба у справах дітей Гребінківської міської ради, код ЄДРПОУ 44010824, (юридична адреса: 37400 Полтавська область м. Гребінка, пров. Олексія Припутня, буд. 1).

Повний текст рішення виготовлено 27.06.2023.

Суддя М. О. Вітківський