Ухвала

від 27.06.2023 по справі 754/8396/23

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

1-кс/754/1770/23

Справа № 754/8396/23

У Х В А Л А

Іменем України

27 червня 2023 року

Слідчий суддя Деснянського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши клопотання слідчого Деснянського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42023102030000002 від 04.01.2023 року, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України, про арешт майна,

В С Т А Н О В И В:

22 червня 2023 року до слідчого судді Деснянського районного суду м. Києва надійшло вказане клопотання.

В обґрунтування поданого клопотання слідчий зазначає, що у провадженні Деснянського управління поліції ГУНП у місті Києві перебувають матеріали кримінального провадження №42023102030000002, відомості про яке 04.01.2023, були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України.

В ході досудового розслідування встановлено, що службові особи управління житлово-комунального господарства Деснянського району м. Києва та управління житлово-комунального господарства Оболонського району м. Києва, шляхом зловживання своїм службовим становищем, за попередньою змовою із посадовими особами ТОВ «Сантех Енерго» (код ЄДРПОУ 43325851), здійснили можливе привласнення бюджетних коштів в особливо великих розмірах, чим вчинили кримінальне правопорушення, передбачене ч.5 ст.191 КК України.

20.06.2023 слідчим було проведено обшук у приміщенні ТОВ «Сантех Енерго», за адресою: м. Київ, пр-т. Червоної Калини, 93-К, в ході якого було вилучено документи, які не містяться в ухвалі слідчого судді про надання дозволу на проведення зазначеного обшуку, а саме угоди укладені між ТОВ «СЕ ІНЖИРІНГ» та іншими контрагентами, всього 61 договір.

Зазначає, що вказані документи були визнано речовими доказами у зазначеному кримінальному провадженні.

Таким чином, з метою збереження речових доказів, слідчий просила накласти арешт на тимчасово вилучене майно.

Слідчий у судове засідання не з`явилась. Звернулась до суду з заявою, в якій просила розгляд клопотання проводити без її участі. Просила клопотання задовольнити.

Дослідивши в судовому засіданні матеріали додані до клопотання, слідчий суддя вважає, що клопотання про накладення арешту задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Так слідчим суддею встановлено, що 04.01.2023 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за номером №42023102030000002 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України.

В ході досудового розслідування встановлено, що службові особи управління житлово-комунального господарства Деснянського району м. Києва та управління житлово-комунального господарства Оболонського району м. Києва, шляхом зловживання своїм службовим становищем, за попередньою змовою із посадовими особами ТОВ «Сантех Енерго» (код ЄДРПОУ 43325851), здійснили можливе привласнення бюджетних коштів в особливо великих розмірах

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст.ст.94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Згідно з п.7 ч.2 ст.131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. У відповідності до п.1 ч.3 ст.132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою, зокрема, і збереження речових доказів.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.84 КПК України речові докази є одним із процесуальних джерел доказів. Відповідно до ч.1 ст.98 цього Кодексу, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, на підставі наданих ініціатором клопотання матеріалів, повинен з`ясовувати обставини, визначені ч.2 ст.173 КПК України, зокрема, правову підставу для арешту майна.

Розглядом клопотання та доданих до нього матеріалів встановлено, що слідчим відділом Деснянського УП ГУНП у м. Києві здійснюється досудове розслідування кримінального провадження щодо можливої розтрати бюджетних коштів службовими особами Деснянського та Оболонського управлінь житлово-комунальних господарств за попередньою змовою з посадовими особами ТОВ «Сантех Енерго».

Механізмом розтрати бюджетних коштів слідчий вказує обготівкування отриманих з місцевого бюджету коштів через господарські товариства з ознаками фіктивності, а саме: ТОВ «ІНСТАЛ ГАЛІЧІНА», ТОВ «ТМК+», ТОВ «РБК «ЛІДЕР», ТОВ «Автотранс 2».

Яке відношення до вищевказаного кримінального провадження має ТОВ «СЕ ІНЖИНІРІНГ» слідчий у клопотанні не зазначає, у витязі з Єдиного реєстру досудових розслідувань, доданому до клопотання, інформація щодо проведення досудового розслідування відносно ТОВ «СЕ ІНЖИРІНГ» - відсутня.

Слідчим взагалі не обґрунтована можливість використання вилучених документів у якості доказу. Не вказано, які саме обставини доводять чи спростовують вилучені документи, як вони можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, і яке відношення вони мають до кримінального провадження, в рамках якого вони вилучались.

Таким чином, оскільки на думку слідчого судді, вилучене майно не підпадає під ознаки речових доказів зазначених у статті 98 КПК України та не підлягає спеціальній конфіскації, у суду відсутні правові підстави втручатись у право власника вільно володіти належним йому майном.

Таким чином, розглянувши клопотання та долучені до нього матеріали слідчий суддя приходить до переконання про відсутність правових підстав для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешту майна.

Керуючись ст.ст. 170-173, 309, 376, 395 КПК України, слідчий суддя,-

У Х В А Л И В :

У задоволені клопотання слідчого Деснянського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42023102030000002 від 04.01.2023 року, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України, про арешт майна відмовити.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Слідчий суддя ОСОБА_1