Ухвала

від 02.05.2023 по справі 757/10676/23-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/10676/23-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 травня 2023 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 09.09.2022 року, у рамках кримінального провадження №12022000000000313, -

ВСТАНОВИВ:

В провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання ОСОБА_3 в порядку ст. 174 КПК України про часткове скасування арешту майна накладеного на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 09.09.2022 року у справі №757/20836/22-к, на майно, а саме частку у статутному капіталі ТОВ «ПШМ» (код ЄДРПОУ 23944666) у розмірі 10%, яка належить ОСОБА_3 .

Мотивуючи означене клопотання заявник вказує, що арешт майна накладено необґрунтовано, безпідставно та без врахування всіх обставин справи.

У судове засідання учасники судового провадження не з`явились, про розгляд провадження повідомлялись у встановленому кримінально-процесуальним законодавством порядку. На адресу суду надійшла заява ОСОБА_3 , в якому останній просив проводити розгляд клопотання у його відсутність та зазначив, що підтримує клопотання в повному обсязі. Слідчий ГСУ НПУ до суду подав заяву, відповідно до якої просив розгляд клопотання проводити у його відсутність та вирішення питання про часткове скасування арешту майна покладає на розсуд суду.

Слідчий суддя, дослідивши матеріали провадження за клопотанням, приходить до наступного висновку.

Слідчим суддею встановлено, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12022000000000313 від 21.04.2022 за підозрою ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 в учиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України, та за фактом вчинення злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 366 КК України.

Так, ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва 09.09.2022 року, у справі №757/20836/22-к, накладено арешт на майно, а саме частку у статутному капіталі ТОВ «ПШМ» (код ЄДРПОУ 23944666) у розмірі 10%, яка належить ОСОБА_3 , у рамках кримінального провадження №12022000000000313.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Згідно норми частини 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Як зазначено у ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Пунктом 2 частини 1 статті 174 КПК України регламентовано, що арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

В силу ст. 16 КПК України позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому КПК України.

Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що право власності є непорушним, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Наведена конституційна норма гарантує, що позбавлення права власності, невід`ємними складовими частинами якого є володіння, користування та розпорядження об`єктом власності, можливе виключно у випадках та у спосіб, які передбачені відповідними правовими нормами.

12.07.2022 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України.

Зі змісту ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 09.09.2022 вбачається, що арешт на майно ТОВ «ПШМ» накладено з метою забезпечення подальшої конфіскації майна як виду покарання.

Санкція ч. 5 ст. 191 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з додатковим обов`язковим покаранням у вигляді конфіскації майна. Крім того, санкція ч. 3 ст. 209 КК України також передбачає додаткове обов`язкове покарання у вигляді конфіскації майна.

Відповідно до ст. 190 Цивільного кодексу України, майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.

Згідно ч. 1 ст. 140 ЦК України, товариством з обмеженою відповідальністю є засноване однією або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділено на частки.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» розмір статутного капіталу товариства складається з номінальної вартості часток його учасників, виражених у національній валюті України. Розмір частки учасника товариства у статутному капіталі товариства може додатково визначатися у відсотках. Розмір частки учасника товариства у відсотках повинен відповідати співвідношенню номінальної вартості його частки та статутного капіталу товариства.

Положеннями частини 1 ст. 96-1 ЦК України визначено, що права учасників юридичних осіб (корпоративні права) - це сукупність правомочностей, що належать особі як учаснику (засновнику, акціонеру, пайовику) юридичної особи відповідно до закону та статуту товариства.

Згідно ч. 3 ст. 96-1 ЦК України, учасники (засновники, акціонери, пайовики) юридичної особи мають право у порядку, встановленому установчим документом та законом: 1) брати участь в управлінні юридичною особою у порядку, визначеному установчим документом, крім випадків, встановлених законом; 2) брати участь у розподілі прибутку юридичної особи і одержувати його частину (дивіденди), якщо така юридична особа має на меті одержання прибутку; 3) у випадках, передбачених законом та установчим документом, вийти з юридичної особи; 4) здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, паїв та інших об`єктів цивільних прав, що засвідчують участь у юридичній особі, у порядку, встановленому законом; 5) одержувати інформацію про діяльність юридичної особи у порядку, встановленому установчим документом; 6) одержати частину майна юридичної особи у разі її ліквідації в порядку та у випадках, передбачених законом, установчим документом (право на ліквідаційну квоту).

Тобто, частка у статутному капіталі підтверджує корпоративне право учасника товариства, а саме: право на отримання прибутку, участь в управлінні товариством та інше.

Матеріальною складовою є частка у статутному капіталі товариства, що у випадку засудження ОСОБА_5 та винесення відносно нього вироку, підлягатиме конфіскації.

ОСОБА_3 є власником арештованого майна, що відповідає вимогам ст. 115 Цивільного кодексу України, відповідно до приписів якої господарське товариство є власником, зокрема, майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу.

Окрім того, відсутні докази причетності ОСОБА_3 до інкримінованого ОСОБА_5 злочину, обставини здійснення якого розслідуються у кримінальному провадженні №12022000000000313 від 21.04.2022 року, що виключає можливість застосування заходів кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Отже, підстави, що лягли в основу постановлення ухвали про арешт майна є необґрунтованими.

Керуючись, ст.ст. 13, 41 Конституції України, ст. 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 174, 309 КК України, -

ПОСТАНОВИВ :

Клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 09.09.2022 року, у рамках кримінального провадження №12022000000000313 - задовольнити.

Скасувати арешт на майно, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 09.09.2022 року у справі №757/20836/22-к в частині накладення арешту на майно, а саме частку у статутному капіталі ТОВ «ПШМ» (код ЄДРПОУ 23944666) у розмірі 10%, яка належить ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1