Рішення

від 02.03.2023 по справі 761/24796/22

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/24796/22

Провадження № 2/761/771/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

02 березня 2023 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Фролової І.В.,

секретаря судового засідання - Шаповала М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Мітолос» про зняття арешту з майна та коштів боржника, -

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Мітолос» про зняття арешту з майна та коштів боржника.

У своїй позовній заяві просила суд зняти арешт з усього рухомого та нерухомого майна, а також арешт з коштів, що належить ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ), які були накладені на підставі 06.01.2012 р. Постанови про арешт майна боржника від 06.01.2012 та Постанови про арешт коштів боржника від 06.01.2012 у рамках виконавчого провадження НОМЕР_4 Шевченківським відділом державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Позовні вимоги мотивує тим, що на виконанні у Шевченківському відділі державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебувало виконавче провадження НОМЕР_4 з примусового виконання наказу Господарського суду м. Києва №48/644-31/269 від 26.12.2012 р. про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Мітолос» боргу у розмірі 79 306,74 грн. У червні 2013 року Вищий Господарський суд України прийняв постанову по справі №48/644, згідно якої касаційну скаргу ТОВ «Мітолос» залишено без задоволення, а відтак у задоволенні позовних вимог ТОВ «Мітолос» до ОСОБА_3 було відмовлено у повному обсязі. У листопаді 2021 року ОСОБА_2 помер. Під час оформлення спадкової справи, виявилось, що в реєстрі обтяжень за номером 12094791 відображається інформація про обтяження у вигляді Постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження по виконавчому провадженню НОМЕР_4 від 06.01.2012, ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві, д/в ОСОБА_4 . Вказане, порушує права позивачки, як спадкоємця на вільне володіння майном.

11 листопада 2022 року протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали позову передані на розгляд судді Фролової І.В.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 02 грудня 2022 року було відкрито провадження та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 01 липня 2022 року було закрито підготовче провадження у справі, призначено до розгляду по суті.

Позивачка у судове засідання не з`явилася, у своїй позовній заяві просила суд розглянути справу за її відсутності.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином.

Третя особа у судове засідання своїх представників не направили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися судом належним чином.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч. 1 ст. 223 ЦПК України).

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що ніщо не перешкоджає особі добровільно відмовитись від гарантій справедливого судового розгляду у однозначний або у мовчазний спосіб. Проте для того, щоб стати чинною з точки зору Конвенції, відмова від права брати участь у судовому засіданні повинна бути зроблена у однозначний спосіб і має супроводжуватись необхідним мінімальним рівнем гарантій, що відповідають серйозності такої відмови. До того ж, вона не повинна суперечити жодному важливому громадському інтересу рішення ЄСПЛ (Hermi проти Італії, § 73; Sejdovic проти Італії § 86).

Окрім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини- в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (Рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України»).

За таких підстав судом визнано за можливе розглядати справу на підставі доказів, наявних у матеріалах справі, та за погодженням сторін, третіх осіб й згідно поданих ними заяв.

Дослідивши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору суд по суті встановив.

За змістом ч. ч. 1, 2, 3, 4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ч.ч. 1, 5-6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст. 16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Способи захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють як закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений статтею 16 ЦК України.

Дослідивши матеріали справи, судом було встановлено наступне.

З матеріалів справи вбачається, що на виконанні у Шевченківському відділі державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебувало виконавче провадження НОМЕР_4 з примусового виконання наказу Господарського суду м. Києва №48/644-31/269 від 26.12.2012 р. про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Мітолос» боргу у розмірі 79 306,74 грн.

06 січня 2012 року державним виконавцем в рамках виконавчого провадження НОМЕР_4 була винесена Постанова про відкриття виконавчого провадження. Постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження та Постанова арешт коштів боржника.

Виконавче провадження та подальші винесені Постанови про арешт були вчинені на підставі прийнятого рішення Господарського суду міста Києва від 07.02.2011 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2011 року по справі №48/644.'

01 липня 2011 року Вищий Господарський суд України прийняв постанову по справі №48/644, згідно якої рішення господарського суду міста Києва від 07.02.2011 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2011 року були скасовані, а справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

06 листопада 2012 року Господарський суд м. Києва по справі №48/644 прийняв рішення про відмову повністю у позовних вимогах ТОВ «Мітолос» до ОСОБА_3

21 лютого 2013 року Київський апеляційний господарський суд прийняв постанову по справі №48/644, згідно якої апеляційну скаргу ТОВ «Мітолос» було залишено без задоволення, а рішення Господарського суду м.Києва від 06.11.2012 р. без змін.

11 червня 2013 року Вищий Господарський суд України прийняв постанову по справі №48/644, згідно якої касаційну скаргу ТОВ «Мітолос» залишено без задоволення. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.02.2013 р. залишив без змін.

25 червня 2014 року державним виконавцем винесено Постанову про повернення виконавчого документу стягувану.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_2 .

19 жовтня 2022 року в порядку ст.40 Закону України «Про виконавче провадження», ОСОБА_1 , як спадкоємець ОСОБА_2 звернулася до Відповідача заявою про зняття арешту з майна ОСОБА_5

27 жовтня 2022 року Відповідач надав відповідь Позивачу за №19915/18.10-22 в якій повідомив, що зняти арешт з майна ОСОБА_5 не має можливості, оскільки матеріали виконавчого провадження НОМЕР_4 знищено за закінченням терміну зберігання.

Щодо позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 3 ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження» у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, висловленої у постанові від 15 травня 2013 року у справі № 6-26цс13, згідно якої вимоги особи, що ґрунтуються на її праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту. Саме до цього зводяться роз`яснення, надані Пленумом Верховного Суду України у п. 4 постанови «Про судову практику в справах про виключення майна з опису» від 27 серпня 1976 року № 6 в редакції від 30 червня 1978 року № 5.

Згідно із ч. 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Відповідно ч. 2 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження», у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу, який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Згідно із ч. 5 ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження», у незавершеному виконавчому провадженні арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

За змістом ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Конституції України та ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом і ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 року, ратифікованого Верховною Радою України 17.07.1997 року, визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Так, ст. 317 ЦК України визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Частиною 1 ст. 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним та ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Враховуючи, що виконавче провадження відносно позивача відсутнє, то накладення арешту на майно позивача є таким, що обмежує право власника здійснювати право власності у повному обсязі.

За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість та законність позовних вимог, а відтак поданий позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат, суд дійшов наступних висновків.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.1 ст. 141 ЦПК України).

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.2 ст. 141 ЦПК України).

Оскільки позовні вимоги задоволені у повному обсязі, суд відповідно до ст.88 ЦПК України стягує з відповідача на користь позивача документально підтверджені судові витрати пропорційно розміру задоволених вимог.

В зв`язку з тим, що позивач не заявляє вимог про стягнення з відповідача на її користь судових витрат, суд, керуючись принципом диспозитивності цивільного судочинства, закріпленим у ст. 13 ЦПК України, не вирішує питання про розподіл судових витрат згідно ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст. 50, 59, 60 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 316, 317, 319, 391 ЦК України, ст. 10, 11, 57-61, 79, 209, 210, 212-215, 223, 228, 258, 259, 265, 268, 273, 280-282, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Мітолос» про зняття арешту з майна та коштів боржника - задовольнити у повному обсязі.

Зняти арешт з усього рухомого та нерухомого майна, а також арешт з коштів, що належить ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ), які були накладені на підставі Постанови про арешт майна боржника від 06.01.2012 та Постанови про арешт коштів боржника від 06.01.2012 у рамках виконавчого провадження НОМЕР_4 Шевченківським відділом державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його отримання.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Реквізити учасників справи:

ОСОБА_1 , адреса місця проживання - АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ,

Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), адреса місцезнаходження - 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 110, код ЄРДПОУ 34967593,

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мітолос», адреса місцезнаходження - м. Київ, вул. Василя Касіяна, буд. 10-А, кв. 42, код ЄДРПОУ 35839303.

Суддя: