Рішення

від 19.06.2023 по справі 334/3819/22

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Дата документу 19.06.2023

Справа № 334/3819/22

Провадження № 2/334/286/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2023 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Баруліної Т.Є.,

за участю секретаря Півень М.С.,

позивача ОСОБА_1 ,

представників позивача адвокатів Чоп`як В.М., Калініна-Заєць Ю.М.,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіальної громади м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради про визнання права власності в порядку набувальної давності,

ВСТАНОВИВ:

09 вересня 2022 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Чоп`як Володимир Михайлович, звернувся до Ленінського районного суду м. Запоріжжя з позовом до Територіальної громади м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради про визнання права власності в порядку набувальної давності.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що ОСОБА_1 на підставі права власності належить 1/4 частка будинку літ. А загальною площею 45,8 кв.м. по АДРЕСА_1 . Право власності на іншу 1/4 частку цього будинку зареєстровано за ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 22.11.1988 року, також реєстрація права власності на будинок за Позивачем та ОСОБА_3 підтверджується записом в технічному паспорті на будинок. ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 23 квітня 2004 року. ОСОБА_3 приходився позивачеві рідним дядьком, та за його життя вони обговорювали, що оскільки весь час будинком у цілому опікувався позивач, то належна ОСОБА_3 частка будинку після його смерті буде успадкована позивачем. В підтвердження свого наміру передати свою частку будинку у власність позивача після своєї смерті ОСОБА_3 передав йому правовстановлюючі документи на належну йому частину будинку.

Спадкова справа після смерті ОСОБА_3 не заводилась, позивач продовжив користуватись та володіти будинком у цілому. Майно ОСОБА_3 могла успадкувати його дружина ОСОБА_4 , однак вона надала нотаріальну заяву, про те, що вона не приймала майно та на спадкове майно не претендувала, а інших спадкоємців не було. Таким чином, позивач з часу смерті до дня звернення в суд фактично володіє будинком у цілому враховуючи частку належну померлому ОСОБА_3 , однак оформити спадкове майно у позасудовому порядку позивач не має можливості, оскільки за чотири місяці до смерті ОСОБА_3 було скасовано положення ст.548 та ч.1 ст.549 Цивільного кодексу Української PCP, які передбачали, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

Про зміну порядку прийняття спадщини позивач дізнався лише у травні 2022 року коли вирішив звернутись до нотаріуса, щоб дізнатись про пакет документів необхідний для оформлення права власності на успадковане майно. Однак незважаючи на зміну порядку прийняття спадкового майна та ту обставину, що відповідно до норм діючого на даний час законодавства позивач не набув права власності в порядку спадкування на належну ОСОБА_3 частку будинку, вважає, що право власності на вказане майно виникло у Позивача на підставі положень ч.1 ст.344 ЦК України за набувальною давністю.

Позивач просить визнати за ним право власності на 1/2 частку будинку по АДРЕСА_1 в порядку набувальної давності після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою суду від 12.09.2022 року провадження у справі було відкрито в порядку загального позовного провадження. Відповідачу роз`яснено право подання відзиву на позовну заяву, відповідно до ст. 178 ЦПК України.

01.11.2022 року на адресу суду від представника відповідача територіальної громади м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради Доніної Наталії надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник просила відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Звернула увагу на те, що у позовній заяві зазначено, що про порядок оформлення спадкових прав позивач дізнався у 2022 році. Між тим заяву, як вбачається, за ініціативою саме позивача, дружина ОСОБА_3 зробила у 2014 році, тож питання оформлення спадкових прав постало вже 8 років тому. Також вказала, що обов`язкова умова набувальної давності щодо безтитульності володіння позивачем не доведена, навпаки, у позові обґрунтовується, що ніхто, окрім позивача не має право на володіння всім будинком, адже він єдиний законний спадкоємець. На час відкриття спадщини цей факт нічим не доведений, тому постає питання недоведеності добросовісності володіння. Якщо наявні інші законні правові підстави набуття права власності (договірні зобов`язання, спадкування), право власності за набувальною давністю набуватись не може. Та обставина, що позивач проживає в квартирі, здійснює ремонти та оплачує комунальні послуги, не породжує права позивача на набуття права власності за набувальною давністю. Використання майна позивачем не є добросовісним володінням, а є тимчасовим правом користуванням. Власником цієї частини будинку увесь час залишався ОСОБА_3 . Враховуючи зазначене вище, вважає, що позивачем недоведено ані безтитульність володіння, ані добросовісність.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 06.02.2023 року справа призначена до судового розгляді по суті.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представники адвокат Чоп`як В.М. та адвокат Калініна-Заєць Ю.М. позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили задовольнити з підстав, які викладені у позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_2 просила відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, підтримуючи думку, яка викладена у відзиві.

Заслухавши сторін, дослідивши матеріали справи, допитавши свідків ОСОБА_5 , та ОСОБА_6 , всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, суд прийшов до наступних висновків.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно до ст. ст. 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Судом встановлено, що відповідно до Реєстраційного посвідчення Запорізького бюро технічної інвентаризації від 16.01.1989 року житловий будинок АДРЕСА_1 належить ОСОБА_3 -1/2 частина та ОСОБА_7 1/2 частина, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 22.11.1988 року та записом в технічному паспорті на будинок від 28.02.1989 року. (а.с.5, 6-8)

12 травня 1989 року ОСОБА_7 подарувала свою 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_1 , що підтверджується Договором дарування від 20.05.1989 року. (а.с. 3-4)

08.06.1989 року ОСОБА_1 зареєстрував у Запорізькому бюро технічної інвентаризації право власності на 1/2 частка будинку АДРЕСА_1 , реєстраційний номер 32618 у реєстраційній книзі 184. (а.с. 4 оборот)

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть від 23 квітня 2004 року, серії НОМЕР_1 , видане відділом ЗАГС міста Новоросійська Красноярського краю. (а.с.9)

Відповідно до нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_4 від 23.12.2014 року, вона повідомляє, що їй відомо, що після смерті її чоловіка ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 відкрилась спадщина. В спадщину вона не вступала, звертатись до суду для поновлення строку на прийняття спадщини та розподілу спадкового майна звертатись не збирається. (а.с.10)

Позивачем ОСОБА_1 до позовної заяви додані дублікати Квитанцій за сплату комунальних послуг в будинку по АДРЕСА_1 . (а.с.11-15)

Згідно з Висновком про вартість об`єкту оцінки, складено фізичною особою-підприємцем ОСОБА_8 , об`єкт нерухомого майна житловий будинок (літ.А) загальною площею 45,8 кв.м., за адресою АДРЕСА_1 , ринкова вартість об`єкта на дату оцінки 13.06.2023 року на дату оцінки складає 319937,0 гривень.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 , пояснила, що є сусідкою позивача ОСОБА_9 , він проживає за даною адресою з 1970 року. За даною адресою також проживали його мати ОСОБА_10 , сестри ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 . Дві сестри ОСОБА_11 і ОСОБА_12 вийшли заміж та тепер живуть окремо. Мати позивача ОСОБА_10 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , а сестра ОСОБА_13 проживає за цією ж адресою, що і позивач, АДРЕСА_1 . Також повідомила, що ОСОБА_3 , це брат матері позивача, який проживав у росії. За цією адресою є будинок, в якому зараз живе сестра позивача ОСОБА_13 та літня кухня, яка переобладнана у будинок і там проживає позивач.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 , пояснила, що є сусідкою позивача ОСОБА_9 , вона з ним знайома з 1991 року. За даною адресою також проживали його мати ОСОБА_10 , сестри ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 . Знає, що в будинку зараз проживає сестра позивача ОСОБА_13 , мати позивача ОСОБА_10 померла у 2021 року. Позивач проживає у меншому будинку, а сестра проживає у більшому будинку. Знає зі слів сусідів, що у матері позивача був брат, однак вона його не бачила.

Відповідно до статті 328ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з положеннями частин першої та четвертої статті 344ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 ЦК України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; спливу встановлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).

Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Отже, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю, якщо воно має такий правовий режим, тобто є об`єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.

Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б із ним власник. Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Для нерухомого майна тривалість володіння складає десять років. Набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.

При вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, необхідним є встановлення, зокрема, добросовісності та безтитульності володіння. Наявність у володільця певного юридичного титулу унеможливлює застосування набувальної давності. При цьому безтитульність визначена як фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Отже, безтитульним є володіння чужим майном без будь-якої правової підстави. Натомість володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2019 року у справі № 910/17274/17 (провадження № 12-291гс18), а також у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 01.08.2018 року у справі № 201/12550/16-ц (провадження № 61-19156св18), від 27.06.2019 року у справі № 175/2338/16-ц (провадження №61-2017св18), від 62.05.2021 року у справі№ 214/3083/18 провадження № 61-4186св21.

Відповідно до ст.1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно до ст.1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або законом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно до положень ст.1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Відповідно до ч.1 ст.1221 ЦК України, місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Згідно ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Статтею 1262 ЦК України визначено, що у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.

У третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця. (стаття 1263 ЦК України).

Статтею 1264 ЦК України визначено, що у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Згідно дост..1265ЦК Україниу п`яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення. Ступінь споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить до цього числа. У п`яту чергу право на спадкування за законом одержують утриманці спадкодавця, які не були членами його сім`ї. Утриманцем вважається неповнолітня або непрацездатна особа, яка не була членом сім`ї спадкодавця, але не менш як п`ять років одержувала від нього матеріальну допомогу, що була для неї єдиним або основним джерелом засобів до існування.

Відповідно до ч. 3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Частиною 1 ст.1270 ЦК України встановлений строк для прийняття спадщини у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Будь-яких доказів, що дружина відмовилася від прийняття спадщини у шестимісячний термін суду не було надано, також не надано доказів, що відсутні інші спадкоємці не приймали спадщину, в тому числі сестра померлого ОСОБА_10 , яка була спадкоємцем 2 черги.

Окрім того, враховуючи положення частин першої та третьої статті 1277 ЦК України, слід дійти висновку, що у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а нерухоме майно - за його місцезнаходженням, у встановленому вказаною статтею порядку.

З огляду на викладене, за набувальною давністю може бути визнано право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно, а також на майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

В даній справі позивач, не міг не знати, що частина будинку належить його дядьку ОСОБА_3 , отже власник частини будинку позивачу був відомий, тому не можна вважати володіння позивачем частиною будинку, яка залишилась після смерті ОСОБА_3 , добросовісним. В померлого власника 1/2 частини будинку ОСОБА_3 , залишилась дружина, яка мала право на спадкування, а в разі відмови її від спадкування, право на спадкування мали спадкоємці за законом інших черг. Дружина ОСОБА_3 зробила заяву у 2014 році, що у спадщину вона не вступала, звертатись до суду для поновлення строку на прийняття спадщини та розподілу спадкового майна не збирається, тому це не давало ОСОБА_1 підстав длятого,щоб вважатикористування чужиммайном правомірним.

Крім того, суд звертає увагу позивача, що зі слів свідків допитаних у судовому засіданні, даним будинком також користується та проживає у будинку і його сестра ОСОБА_13 ..

Сам по собі факт користування позивачем частиною будинку, сплата вартості житлово-комунальних послуг не є підставою для виникнення у нього права власності за набувальною давністю, а відтак, відсутні правові підстави для набуття права власності позивачем на частину будинку за набувальною давністю.

Статтею 89 ЦПК України, встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги ОСОБА_1 до Територіальної громади м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради про визнання права власності в порядку набувальної давності - не підлягають задоволенню.

У зв`язку з відмовою у позові, судовий збір на підставі ч.2 ст. 141 ЦПК України, покладається на позивача.

Керуючись ст. ст.10, 12, 13, 18, 76, 81, 83, 89, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Територіальної громади м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради про визнання права власності в порядку набувальної давності відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення буде складено 29.06.2023 року.

Суддя: Баруліна Т. Є.