Рішення

від 26.06.2023 по справі 440/4854/23

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2023 року м. ПолтаваСправа № 440/4854/23Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Гіглави О.В., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом Фермерського господарства "Дорош А.В." до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

Фермерське господарство "Дорош А.В." звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної служби України з безпеки на транспорті, у якій просить визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області Державної служби України з безпеки на транспорті від 18 квітня 2023 року про стягнення адміністративно-господарського штрафу №191297, якою стягнуто з Фермерського господарства " ОСОБА_1 " адміністративно-господарський штраф в розмірі 17000 гривень за порушення статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Позовні вимоги мотивовані протиправністю постанови Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області Державної служби України з безпеки на транспорті від 18.04.2023 про стягнення адміністративно-господарського штрафу №191297, якою стягнуто з ФГ " ОСОБА_1 " адміністративно-господарський штраф в розмірі 17000 гривень за порушення статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт". За твердженнями водія перевіреного транспортного засобу, що належить ФГ " ОСОБА_1 ", перевірка проводилася формально, сам тахограф та табличка на ньому не оглядалися, акт перевірки при водієві не складався, зі змістом акту водій не ознайомлювався та підпис у ньому не ставив. У свою чергу, станом на час проведення рейдової перевірки ФГ " ОСОБА_1 ", як перевізником, відповідно до пункту 3.6 Інструкції №385 забезпечено належну експлуатацію тахографу у тягачі "MAN TGX 26.440" номерний знак НОМЕР_1 , своєчасно проведено його періодичну повірку та адаптацію і забезпечено водія вказаного транспортного засобу відповідним протоколом перевірки. Копію зазначеного протоколу разом з письмовими поясненнями представника позивача було подано через канцелярію до територіального органу Укртрансбезпеки задля врахування його наявності при розгляді відповідного акту. Однак, зі змісту оскаржуваної постанови не вбачається аналіз (спростування) наведених у поясненнях доводів відсутності у діянні ФГ " ОСОБА_1 " ознак правопорушення, що ставиться у вину позивачу. У постанові не розкрито змісту порушення, вона містить лише формальне посилання на норми Закону України "Про автомобільний транспорт", що є неприпустимим.

Ухвалою суду від 26.04.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/4854/23 за позовом Фермерського господарства "Дорош А.В." до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Заперечуючи проти задоволення позову, представником відповідача надано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що в діях відповідача під час здійснення своїх владних управлінських функцій відсутні будь-які порушення вимог Закону України "Про автомобільний транспорт", Порядку здійснення державного контролю та інших нормативно-правових актів, які регламентують діяльність державного органу з питань контролю на автомобільному транспорті. Оскаржувану постанову винесено обґрунтовано, за порушення, яке мало місце, та з дотриманням процедури, визначеної законодавством про автомобільний транспорт. Відтак, у задоволенні адміністративного позову слід відмовити у повному обсязі (а.с. 59-71).

Згідно з частиною п`ятою статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Статтею 258 КАС України визначено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Зважаючи на достатність наданих сторонами доказів та повідомлених обставин, суд розглянув справу у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

22.03.2023 інспекторами Федечко Б.Я. та Щербін О.Ю. на підставі графіку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Укртрансбезпеки у період з 20.03.2023 до 26.03.2023 від 17.03.2023 №17204/23/27-23 (а.с. 80) та направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) від 17.03.2023 №014509 (а.с. 79) на а/д Н-11 83 км+500м проведено рейдову перевірку транспортного засобу марки "MAN TGX 26.440", номерний знак НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 , що належить ФГ "Дорош А.В." (а.с. 83-86).

Під час рейдової перевірки інспекторами складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 22.03.2023 №355802, у якому зафіксовано порушення статей 34, 39 Закону України "Про автомобільний транспорт" внаслідок незабезпечення перевізником виконання вимог цього Закону та інших законодавчих нормативно-правових актів України у сфері перевезення вантажів, а саме, відсутній протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, чим порушено вимоги пункту 3.3 наказу МТЗУ №385 від 24.06.2010, у тому числі порушення, відповідальність за які передбачена статтею 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" абзац 3 частина 1 - перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 48, 39 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме, відсутній протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу (а.с. 81).

Повідомленням від 06.04.2023 №22656/34/24-23 орган Укртрансбезпеки проінформував ФГ "Дорош А.В." про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт (а.с. 87-90).

На розгляд справи про порушення Закону України "Про автомобільний транспорт" у призначені дату та час з`явився представник позивача, надав відповідні письмові пояснення, що учасниками справи не заперечується.

18.04.2023 за результатами розгляду справи про порушення позивачем статей 34, 39, 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" відповідач прийняв постанову №191297 про застосування адміністративно-господарського штрафу, якою ФГ " ОСОБА_1 " притягнуто до адміністративної відповідальності, яка передбачена абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", у вигляді накладення штрафу в розмірі 1700,00 грн (а.с. 78).

Не погоджуючись з постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу та вважаючи її протиправною, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Вирішуючи питання щодо правомірності вимог позивача, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 (далі - Положення №103), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Згідно з пунктом 8 Положення №103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Підпунктами 2, 19 пункту 5 Положення №103 передбачено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: - здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті; - здійснює контроль за додержанням перевізниками вимог режиму праці та відпочинку, що здійснюють перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, зокрема, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень вантажів автомобільним транспортом, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій і ліцензійних карток, виконанням суб`єктами господарювання ліцензійних умов, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами, визначено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі - Порядок №1567), відповідно до пунктів 1-4 якого цей Порядок визначає процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт. Рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України. Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.

Пунктом 15 Порядку №1567 встановлено вичерпний перелік підстав під час проведення рейдової перевірки, серед яких зазначено перевірка наявності визначених статтями 39 і 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Згідно з пунктом 21 Порядку №1567 у разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Відповідно до пункту 25 Порядку №1567 справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Пунктами 26, 27 Порядку №1567 визначено, що справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника.

Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності).

У разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі.

За наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

З матеріалів справи судом встановлено, що підставою для притягнення позивача до відповідальності у вигляді адміністративно-господарського штрафу спірною постановою слугував висновок відповідача щодо порушення статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" внаслідок незабезпечення перевізником виконання вимог цього Закону та інших законодавчих нормативно-правових актів України у сфері перевезення вантажів, а саме, відсутній протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, чим порушено вимоги пункту 3.3 наказу МТЗУ №385 від 24.06.2010, у тому числі порушення, відповідальність за які передбачена статтею 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" абзац 3 частина 1 - перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 48, 39 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме, відсутній протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу.

З цього приводу, слід зазначити, що за визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями; рейдова перевірка (перевірка на дорозі) - перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо дотримання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт; внутрішні перевезення - перевезення пасажирів і вантажів між населеними пунктами, розташованими на території однієї держави; внутрішні перевезення - перевезення пасажирів та/чи вантажів територією України без перетину державного кордону України; водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.

Отже, ФГ " ОСОБА_1 " є автомобільним перевізником в розумінні Закону України "Про автомобільний транспорт", про що свідчать відповідні записи в товарно-транспортній накладній №47 від 22.03.2023 /а.с. 82/.

Згідно зі статтею 34 Закону №2344-III автомобільний перевізник повинен:

виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів;

утримувати транспортні засоби в належному технічному і санітарному стані та забезпечувати їх зберігання відповідно до вимог статті 21 цього Закону;

забезпечувати контроль технічного і санітарного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут;

забезпечувати проведення медичного контролю стану здоров`я водіїв;

організувати проведення періодичного навчання водіїв методам надання домедичної допомоги потерпілим від дорожньо-транспортних пригод;

забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства;

забезпечувати проведення стажування та інструктажу водіїв у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту;

забезпечувати безпеку дорожнього руху;

забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.

Водночас, відповідно до приписів статті 48 Закону №2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

При оформленні товарно-транспортної накладної вантажовідправник зазначає такі обов`язкові реквізити: дата і місце складання; вантажовідправник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті); автомобільний перевізник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), прізвище, ім`я, по батькові водія та номер його посвідчення; вантажоодержувач (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті); транспортний засіб (марка, модель, тип, реєстраційний номер автомобіля, причепа/напівпричепа), його параметри із зазначенням довжини, ширини, висоти, загальної ваги, у тому числі з вантажем, та маси брутто; пункти завантаження і розвантаження.

Порядок ведення та надання інформації з реєстру товарно-транспортних накладних визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 та 1.3 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 №385, цю Інструкцію розроблено відповідно до вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - ЄУТР), Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року N 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, а також Законів України "Про автомобільний транспорт", "Про дорожній рух".

Ця Інструкція визначає порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів.

Ця Інструкція поширюється на суб`єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).

Пунктом 3.3 вказаної Інструкції передбачено, що водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:

забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;

своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;

використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;

має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;

у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);

у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Водночас, згідно з пунктами 3.5, 3.6 Інструкції перевізники:

забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий);

зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії;

аналізують інформацію щодо дотримання режимів праці та відпочинку водіїв, отриману за допомогою тахографа, а в разі виявлення порушень вживають заходів щодо недопущення та запобігання виникненню їх в подальшому.

Перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку:

правильності роботи тахографа та відповідності його типу згідно із законодавством (обов`язковість установлення тахографа певного типу - аналоговий або цифровий, позначка затвердження типу згідно з ЄУТР);

наявності та цілісності таблички тахографа та його пломб, а також маркування таблички та пломб тахографа знаком ПСТ, внесеним до Переліку;

дотримання вимог щодо періодичності проведення перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, а також перевірки тахографа;

дотримання вимог щодо періодів роботи та відпочинку водіїв та їх відповідність параметрам руху, зареєстрованим тахографом;

наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа;

строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.

У спірному випадку позивач наполягає на тому, що станом на час проведення рейдової перевірки ФГ " ОСОБА_1 ", як перевізником, відповідно до Інструкції №385 забезпечено належну експлуатацію тахографу у тягачі "MAN TGX 26.440" номерний знак НОМЕР_1 , своєчасно проведено його періодичну повірку та адаптацію і забезпечено водія вказаного транспортного засобу відповідним протоколом перевірки.

Разом з тим, жодних документальних доказів на підтвердження забезпечення перевізником водія транспортного засобу "MAN TGX 26.440" номерний знак НОМЕР_1 на момент проведення рейдової перевірки відповідним протоколом перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу позивач до матеріалів позовної не додає, як і не надає доказів надання цих документів водієм посадовим особам Укртрансінспекції в ході проведення перевірки 22.03.2023.

Натомість, у акті рейдової перевірки інспектори чітко зафіксували відсутність у водія транспортного засобу на момент проведення рейдової перевірки протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, що є порушенням статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" та пункту 3.3 наказу МТЗУ №385 від 24.06.2010, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

При цьому, судом критично оцінюються доводи позивача як на підставу, що свідчить про відсутність допущеного ним порушення, на надання позивачем до органу Укртрансбезпеки у подальшому письмових пояснень по суті перевірки та копії протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу від 06.09.2021 №UA123-002474Р, оскільки вказане жодним чином не може підтвердити фактичну наявність зазначеного документу у водія саме на момент проведення рейдової перевірки.

Згідно з абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, беручи до уваги, що позивач, в спірному випадку виступає як перевізник, який здійснив 22.03.2023 перевезення вантажів автомобілем, та під час перевірки встановлено порушення статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" та пункту 3.3 наказу МТЗУ №385 від 24.06.2010, у відповідача були правові підстави для застосування відповідного адміністративно-господарського штрафу.

Суд також критично оцінює твердження позивача про неможливість перевізника вплинути на вольову та інтелектуальну поведінку водія під час перевірки, в зв`язку з чим він не може нести відповідальність за його дії чи бездіяльність під час проведення перевірки, оскільки закон покладає на автомобільного перевізника виключно обов`язок забезпечення такими документами водія.

При цьому, суд вкотре зазначає, що підставою для накладення штрафу стала відсутність саме на момент проведення перевірки обов`язкових для здійснення перевезень вантажів документів, визначених відповідно до статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", - протоколу перевірки та адаптації тахографу до транспортного засобу.

За висновком суду, діюче законодавство України чітко визначає підстави для відповідальності автомобільного перевізника, як то порушення законодавства про автомобільний транспорт. Отже, відсутність у водія при перевезенні вантажів передбачених законодавством документів становить склад господарського правопорушення, за яке до автомобільних перевізників застосовується адміністративно-господарський штраф.

Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, діяв у межах повноважень, наданих йому законодавством та довів правомірність прийнятого рішення, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Позов Фермерського господарства "Дорош А.В." (вул. Мічуріна, буд. 107, с. Кошманівка, Полтавський район, Полтавська область, 39411, рнокпп НОМЕР_2 ) до Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Антоновича, 51, м. Київ, 03150, ідентифікаційний код 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови залишити без задоволення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Гіглава