Рішення

від 26.06.2023 по справі 520/10821/23

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

26 червня 2023 року № 520/10821/23

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мельникова Р.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Ізюмської районної військової адміністрації Харківської області, Міністерства соціальної політики України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати бездіяльність Управління соціального захисту населення Ізюмської районної військової адміністрації Харківської області та Міністерства соціальної політики України протиправною за запитом ОСОБА_1 від 20 квітня 2023 року у справі №520/2199/23;

- зобов`язати Управління соціального захисту населення Ізюмської районної військової адміністрації Харківської області та Міністерство соціальної політики України надати інформацію чи згодні боржники із наданим ОСОБА_1 розрахунком компенсації 50 процентів вартості продуктів харчування за медичними нормами, встановлюваними Міністерством охорони здоров`я України за період із 01 жовтня 2018 року по 31 грудня 2022 року, розмір якої становить 160443,58 грн. (сто шістдесят тисяч чотириста сорок три гривні 58 коп.);

- у разі незгоди із долученим до справи №520/2199/23 розрахунком компенсації 50 процентів вар тості продуктів харчування за медичними нормами, встановлюваними Міністерством охорони здоров`я України за період із 01 жовтня 2018 року по 31 грудня 2022 року, розмір якої становить 160443,58 грн. (сто шістдесят тисяч чотириста сорок три гривні 58 коп.), на виконання рішення Харківського кружного адміністративного суду від 16 березня 2023 року у справі № 520/2199/23 надати інформацію помісячно про розмір 50 процентів вартості продуктів харчування за медичними нормами, встановлюваними Міністерством охорони здоров`я України за період із 01 жовтня 2018 року по 31 грудня 2022 року.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що відповідачами в супереч нормам діючого законодавства було допущено протиправну бездіяльність за його запитом від 20 квітня 2023 року у справі №520/2199/23. Вказана бездіяльність відповідача стосовно надання інформації порушує права позивача. Зазначені обставини зумовили звернення позивача до суду з даним позовом задля захисту своїх порушених прав.

Ухвалою суду від 15.05.2023 року прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито спрощене провадження в зазначеній справі.

Представником відповідача Міністерства соціальної політики України через канцелярію суду подано відзив на позов, в якому останнім вказано, що відповідач заперечує проти позову позивача з огляду на його необґрунтованість та недоведеність. Водночас, представником відповідача вказано, що відповідач діяв у відповідності до норм законодавства та у межах наданих повноважень.

Представник відповідача Управління соціального захисту населення Ізюмської районної військової адміністрації Харківської області правом подання до суду відзиву на позов не скористався, заяви про визнання позову не подав.

Суд зазначає, що відповідно до положень ч.1 ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно з положеннями п.1 ч.1 ст. 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) оскарження бездіяльності суб`єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову і заперечень проти нього, суд встановив наступне.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16.03.2023 року по справі №520/2199/23 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління соціального захисту населення Ізюмської районної військової адміністрації Харківської області (вул. Гагаріна, буд. 1, м. Ізюм, Харківська область, 64300, ЄДРПОУ 03196469), Міністерства соціальної політики України (вул. Еспланадна, буд. 8/10, м. Київ, 01601, ЄДРПОУ 37567866) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково; визнано протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Ізюмської районної військової адміністрації Харківської області та Міністерства соціальної політики України щодо ненарахування та невиплати відповідно до вимог п. 14 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» і Постанови Кабінету Міністрів України від 21 травня 1992 року №258 «Про норми харчування та часткову компенсацію вартості продуктів для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» компенсації 50 процентів вартості продуктів харчування за медичними нормами, встановлюваними Міністерством охорони здоров`я України, починаючи із 1 жовтня 2018 року по грудень 2022 року на підставі Постанови Барвінківського районного суду Харківської області від 17 червня 2011 року у справі №2002/2-а-464/11 та Рішень Європейського Суду з Прав Людини від 31 липня 2014 року у справі Штефан та інші проти України і у справі Бурмич та інші проти України; стягнуто на підставі Постанови Барвінківського районного суду Харківської області від 17 червня 2011 року у справі №2002/2-а-464/11 і Рішення Європейського Суду з Прав Людини від 31 липня 2014 року у справі Штефан та інші проти України, яким задоволена заява ОСОБА_1 №4862 від 03.01.2013 року, а також Рішення Європейського Суду з Прав Людини від 26 червня 2017 року у справі Бурмич та інші проти України (заява №46852/13 та ін.) з Управління соціального захисту населення Ізюмської районної військової адміністрації Харківської області та Міністерства соціальної політики України на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) компенсацію 50 процентів вартості продуктів харчування за медичними нормами, встановлюваними Міністерством охорони здоров`я України за період із 1 жовтня 2018 року по 31 грудня 2022 року, з урахуванням раніше виплачених сум; в задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено. За даними програми «Діловодство спеціалізованого суду (ДСС)» судом встановлено, що судове рішення у вказаній справі в апеляційному порядку не було оскаржено та набрало законної сили.

Приписами ч.4 ст. 78 КАС України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Під час розгляду справи встановлено, що 20 квітня 2023 року вiдпoвiдно до норм законодавства, зокрема, Законів України "Про звернення громадян" та "Про доступ до публічної інформації" Управлінню соціального захисту населення Ізюмської районної військової адміністрації Харківської області та Міністерству соціальної політики України позивачем подані запити, в яких останній просив надати інформацію чи згодні боржники із наданим ним розрахунком компенсації 50 процентів вартості продуктів харчування за медичними нормами, встановлюваними Міністерством охорони здоров`я України за період із 01 жовтня 2018 року по 31 грудня 2022 року, розмір якої становить 160443,58 грн. (сто шістдесят тисяч чотириста сорок три гривні 58 коп.)? У разі незгоди із долученим до справи №520/2199/23 розрахунком компенсації 50 процентів вартості продуктів харчування за медичними нормами, встановлюваними Міністерством охорони здоров`я України за період із 01 жовтня 2018 року по 31 грудня 2022 року, розмір якої становить 160443,58 грн. (сто шістдесят тисяч чотириста сорок три гривні 58 коп.) на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16 березня 2023 року у справі № 520/2199/23 позивач просив надати інформацію помісячно про розмір 50 процентів вартості продуктів харчування за медичними нормами, встановлюваними Міністерством охорони здоров`я України за період із 01 жовтня 2018 року по 31 грудня 2022 року.

Листом Управління соціального захисту населення Ізюмської районної військової адміністрації Харківської області від 26.04.2023 року №06-65/375 у відповідь на заяву позивача повідомлено, що управлінням направлено листа до Державної служби статистики України щодо надання інформації про середні споживчі ціни на продукти харчування за період із 01 жовтня 2018 року по 31 грудня 2022 року. Також, вказано, що після отримання відповіді управлінням буде проведено розрахунок, про який буде повідомлено додатково.

Листом Міністерства соціальної політики України №0000-030202-ПІ/91-2023/19059 від 03.05.2023 року позивача повідомлено про те, що Законом України від 28.12.2014 № 76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" (далі - Закон N° 76) (набрав чинності 01.01.2015) було реформовано систему пільг та компенсаційних виплат постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи громадянам, передбачену Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської кадастрофи" від 28.02.1991 № 796-ХІІ (далі - Закон №796), та приведено її у відповідність до фінансових можливостей державного бюджету. Зокрема, статтю 37 Закону № 796, що передбачала виплату громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та які проживали на територіях радіоактивного забруднення, щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, було вилучено. Рішенням Конституційного Суду України від 17.07.2018 № 6-р/2018 (далі - Рішення № 6) зміни, внесені Законом № 76 до Закону № 796, було визнано неконституційними. Стосовно реалізації норм Закону № 796 після прийняття Рішення №6 повідомлено, що на сьогодні змін до Закону № 796 у зв`язку з прийняттям Рішення № 6 щодо відновлення норм, виключених Законом № 76, не внесено, тому, зокрема, щомісячна грошова допомога у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення (у тому числі на території зони гарантованого добровільного відселення), не нараховується та не виплачується. Водночас, Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" від 05.06.2012 № 4901-VI (далі - Закон № 4901) встановлено гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження", та особливості їх виконання. Відповідно до статті 2 Закону № 4901 держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація; юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства. Згідно зі статтями 3, 4 Закону № 4901 у разі відсутності або недостатності у боржника відповідних бюджетних призначень такі рішення судів виконуються за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 (далі - Порядок). Відповідно до пункту 3 Порядку рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій). На виконання таких судових рішень щорічно починаючи з 2014 року в законах про Державний бюджет України на відповідний рік передбачаються відповідні видатки, головним розпорядником яких є Державна казначейська служба України. Таким чином, вказано, що судові рішення про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, виконуються відповідно до вказаних актів законодавства в порядку черговості та в межах коштів, передбачених на такі цілі в державному бюджеті.

Позивачем у позовній заяві вказано, що в порушення норм діючого законодавства листами першого та другого відповідачів відповідно від 26.04.2023 №06-65/375 та від 03.05.2023 року №0000-030202-ПІ/91-2023/19059 йому протиправно від мовлено у наданні Харківського окружного адміністративного суду від 16 березня 2023 року у справі №520/2199/23 ними до цього часу не виконане.

Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам та запереченням проти них, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Згідно із положеннями ст. 1 Закону України Про інформацію публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про інформацію" кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Згідно із ст. 7 Закону України "Про інформацію" право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб`єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб`єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.

Положеннями ч. 1 ст. 5 Закону України "Про доступ до публічної інформації" передбачено, що доступ до інформації забезпечується шляхом: 1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на єдиному державному веб-порталі відкритих даних: на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом; 2) надання інформації за запитами на інформацію.

Відповідно до ст.12 Закону України "Про доступ до публічної інформації" суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.

Згідно з ч.1 ст.13 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: 1) суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання; 2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів; 3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб`єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов`язаної з виконанням їхніх обов`язків; 4) суб`єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.

Положеннями п. 6 ч.1 ст. 14 Закону України "Про доступ до публічної інформації" визначено, що розпорядники інформації зобов`язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.

Згідно з положеннями ст.16 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядник інформації відповідає за визначення завдань та забезпечення діяльності структурного підрозділу або відповідальної особи з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації, відповідальних за опрацювання, систематизацію, аналіз та контроль щодо задоволення запиту на інформацію, надання консультацій під час оформлення запиту, а також за оприлюднення інформації, передбаченої цим Законом.

Відповідно до ч.2 ст.19 Закону України "Про доступ до публічної інформації" запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту. У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Приписами ч.1 ст.22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" передбачено, що розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

Відповідно до положень ч.3 ст.22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов`язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.

Як визначено положеннями ст. 23 Закону України "Про доступ до публічної інформації" врегульовано, що рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.

Запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов`язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.

Судовим розглядом справи зі змісту рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.03.2023 року по справі №520/2199/23 встановлено, що постановою Барвінківського районного суду Харківської області від 17 червня 2011 року у справі №2002/2-а-464/11 зобов`язано Управління праці та соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області, Міністерство соціальної політики України, здійснити необхідні дії відповідно до вимог п. 14 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» і Постанови Кабінету Міні стрів України від 21 травня 1992 року №258 «Про норми харчування та часткову компенсацію вартості продуктів для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», направлені на забезпечення позивача продуктами харчування за медичними нормами з обов`язковим прикріпленням до відповідних магазинів за місцем проживання та компенсацією 50 процентів вартості продуктів харчування за медичними нормами, встановлюваними Міністерством охорони здоров`я України, починаючи із 1 грудня 2010 року, за виключенням раніше виплачених із цього питання коштів.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2012 року 2002/2-а-464/11 апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області залишено без задоволення, а Постанову Барвінківського районного суду Харківської області від 17 червня 2011 року у справі №2002/2-а-464/11-без змін.

Рішенням Європейського Суду з Прав Людини від 31 липня 2014 року у справі Штефан та інші проти України задоволена заява позивача №4862 від 03.01.2013 року і визнано порушення державою відповідачем пункту 1 статті 6 Конвенції і статті 1 Першого протоколу, а також порушення статті 13 Конвенції щодо невиконання рішення національного суду, а саме: Постанови Барвінківського районного суду Харківської області від 17 червня 2011 року у справі №2002/2-а-464/11.

Крім того, Рішенням Європейського Суду з Прав Людини від 26 червня 2017 року, що проголошене 12 жовтня того ж року, у справі Бурмич та інші проти України (заява № 46852/13 та ін.), визнано порушення державою відповідачем п.1 ст.6 Конвенції і ст. 1 Першого протоколу, а також порушення ст. 13 Конвенції за заявою позивача з приводу невиконання Рішення Європейського суду з Прав Людини від 31.07.2014 у справі Штефан та інші проти України щодо моєї заяви № 4862 від 03.01.2013.

Ухвалою Барвінківського районного суду Харківської області від 30 березня 2021 року у справі №2002/2-а-464/11 замінено сторону у виконавчому провадженні АСВП: 33729516 за виконавчим листом №2002/2-а-464/11, а саме: боржника Управління соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області код ЄДРПОУ: 03196363. місцезнаходження: вул. 50 років Радянської України. 17, м. Барвінкове, Харківська область, 64701, на його правонаступника Управління соціального захисту населення Ізюмської районної державної адміністрації Харківської області, код ЄДРПОУ 03196469. місцезнаходження: вул. Гагаріна, 1, м. Ізюм, Харківська область, 64300.

В той же час, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2021 року у справі №520/15624/21, яке набрало законної сили 30 жовтня того ж року, зобов`язано Управління соціального захисту населення Ізюмської районної державної адміністрації Харківської області розглянути по суті запит ОСОБА_1 про доступ до публічної інформації від 05.11.2020р., надавши вичерпну публічну інформацію по суті усіх сформульованих питань.

Також, як вже було вказано судом, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16.03.2023 року по справі №520/2199/23 було, зокрема, визнано протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Ізюмської районної військової адміністрації Харківської області та Міністерства соціальної політики України щодо ненарахування та невиплати відповідно до вимог п. 14 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» і Постанови Кабінету Міністрів України від 21 травня 1992 року №258 «Про норми харчування та часткову компенсацію вартості продуктів для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» компенсації 50 процентів вартості продуктів харчування за медичними нормами, встановлюваними Міністерством охорони здоров`я України, починаючи із 1 жовтня 2018 року по грудень 2022 року на підставі Постанови Барвінківського районного суду Харківської області від 17 червня 2011 року у справі №2002/2-а-464/11 та Рішень Європейського Суду з Прав Людини від 31 липня 2014 року у справі Штефан та інші проти України і у справі Бурмич та інші проти України та стягнуто на підставі Постанови Барвінківського районного суду Харківської області від 17 червня 2011 року у справі №2002/2-а-464/11 і Рішення Європейського Суду з Прав Людини від 31 липня 2014 року у справі Штефан та інші проти України, яким задоволена заява ОСОБА_1 №4862 від 03.01.2013 року, а також Рішення Європейського Суду з Прав Людини від 26 червня 2017 року у справі Бурмич та інші проти України (заява №46852/13 та ін.) з Управління соціального захисту населення Ізюмської районної військової адміністрації Харківської області та Міністерства соціальної політики України на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) компенсацію 50 процентів вартості продуктів харчування за медичними нормами, встановлюваними Міністерством охорони здоров`я України за період із 1 жовтня 2018 року по 31 грудня 2022 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

Суд наголошує, що відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Разом з тим, аналізуючи зміст відповідей відповідачів, які стали спірними у даній справі, судом встановлено, що відповідачі, які є сторонами по справі №520/2199/23, на яких відповідними судовими рішеннями, що набрали законної сили, покладено обов`язок виконання рішень суду та які зобов`язані володіти запитуваною інформацією, відповіді на поставленні позивачем питання та інформації стосовно запитуваної інформації не надали. Натомість, повідомлено про подальше звернення Управлінням соціального захисту населення Ізюмської районної військової адміністрації Харківської області до Державної служби статистики України та вказано, що на виконання аналогічних судових рішень щорічно починаючи з 2014 року в законах про Державний бюджет України на відповідний рік передбачаються відповідні видатки, головним розпорядником яких є Державна казначейська служба.

Доказів щодо направлення запиту належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача, як це передбачено приписами статті 22 Закону №2939-VI, відповідно до якого розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов`язаний направити цей запит належному розпоряднику, відповідачем до суду надано не було.

Зі змісту направленого позивачем до відповідачів запиту вбачається, що останній звернувся за отриманням інформації та наданням відповіді на поставлене ним питання, проте листи відповідачів не містять відомостей про порушені позивачем питання.

Водночас, суд зазначає, що представник відповідача Міністерства соціальної політики України у відзиві на позов, заперечуючи про позову, послався на обставини того, що міністерство як головний розпорядник коштів за бюджетною програмою КПКВК 2501200 "Соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - КПКВК 2501200) забезпечує здійснення процесу соціальних виплат відповідно до затверджених Державним бюджетом України на відповідний рік бюджетних призначень. Обсяги видатків за КПКВК 2501200, що передбачаються щороку законами про Державний бюджет України, є недостатніми для підвищення розмірів компенсаційних виплат постраждалим громадянам, у зв`язку з чим розміри таких виплат залишаються незмінними. Мінсоцполітики як головний розпорядник коштів за КПКВК 2501200 забезпечує організацію соціальних виплат відповідно до затверджених бюджетних призначень. Також, представником відповідача зазначено, що щороку розмір грошової компенсації затверджується відповідним наказом Мінсоцполітики. З 2010 року, незважаючи на постійне зростання цін на продукти харчування, розмір грошової компенсації залишався незмінним (у середньому по Україні для категорії 1 - 305 грн, категорії 2 - 152,5 грн). Представником відповідача наголошено на обставинах того, що діяльність Мінсоцполітики у частині забезпечення функцій головного бюджетних коштів, спрямованих на соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, регламентується Бюджетним Кодексом. Згідно з пунктами 20 та 29 статті 116 Бюджетного Кодексу взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи Законом про Державний бюджет України, та здійснення видатків бюджету без встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням всупереч цьому Кодексу чи Закону про Державний бюджет України визнається порушенням бюджетного законодавства.

Надаючи оцінку зазначеним доводам суд зазначає, що у даному випадку до предмету розгляду даної справи не належать обставини наявності або відсутності у відповідача бюджетних призначень задля виплати певних сум, а отже такі доводи не можуть бути враховані судом. Водночас, суд зазначає, що ані відповіді, направлені на адресу позивача, ані поданий представником Міністерства соціальної політики України відзив не містять в собі інформації та відповідей на поставлені позивачем у запиті від 20.04.2023 року питання.

Враховуючи вищевказане, суд приходить до висновку, що Управлінням соціального захисту населення Ізюмської районної військової адміністрації Харківської області та Міністерством соціальної політики України порушено положення Закону України "Про доступ до публічної інформації", а саме надано неповну інформацію позивачу.

Разом з цим, враховуючи не надання відповідачем інформації позивачу на його запит, позовна вимога про зобов`язання Управління соціального захисту населення Ізюмської районної військової адміністрації Харківської області та Міністерства соціальної політики України надати інформацію чи згодні боржники із наданим ОСОБА_1 розрахунком компенсації 50 процентів вартості продуктів харчування за медичними нормами, встановлюваними Міністерством охорони здоров`я України за період із 01 жовтня 2018 року по 31 грудня 2022 року, розмір якої становить 160443,58 грн. (сто шістдесят тисяч чотириста сорок три гривні 58 коп.) та у разі незгоди із долученим до справи №520/2199/23 розрахунком компенсації 50 процентів вар тості продуктів харчування за медичними нормами, встановлюваними Міністерством охорони здоров`я України за період із 01 жовтня 2018 року по 31 грудня 2022 року, розмір якої становить 160443,58 грн. (сто шістдесят тисяч чотириста сорок три гривні 58 коп.), на виконання рішення Харківського кружного адміністративного суду від 16 березня 2023 року у справі № 520/2199/23 надати інформацію помісячно про розмір 50 процентів вартості продуктів харчування за медичними нормами, встановлюваними Міністерством охорони здоров`я України за період із 01 жовтня 2018 року по 31 грудня 2022 року, підлягає частковому задоволенню, а саме: зобов`язання Управління соціального захисту населення Ізюмської районної військової адміністрації Харківської області та Міністерство соціальної політики України розглянути запит ОСОБА_1 від 20.04.2023 року.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

З урахуванням встановлених фактів, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст.243-246, 250, 255, 257-263, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Управління соціального захисту населення Ізюмської районної військової адміністрації Харківської області (вул. Гагаріна, буд. 1,м. Ізюм,Харківська область,64300), Міністерства соціальної політики України (вул. Еспланадна, буд. 8/10,м. Київ,01008) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Ізюмської районної військової адміністрації Харківської області та Міністерства соціальної політики України щодо здійснення належного розгляду запитом ОСОБА_1 від 20 квітня 2023 року щодо виконання судового рішення у справі №520/2199/23.

Зобов`язати Управління соціального захисту населення Ізюмської районної військової адміністрації Харківської області та Міністерство соціальної політики України розглянути запит ОСОБА_1 від 20.04.2023 року по суті.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Мельников Р.В.