Рішення

від 19.06.2023 по справі 580/1250/23

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2023 року справа № 580/1250/23

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд одноособово в складі головуючого судді Бабич А.М., за участю:

секретаря судового засідання Міщенко Д.А.,

представника позивача Недашківської Н.С. (згідно з ордером),

представника відповідача Некоз А.В. (у порядку самопредставництва),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом адвоката Васильчук С.С. АО Адвокатської групи сприяння бізнесу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування рішень,

УСТАНОВИВ:

21.02.2023 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов адвоката Васильчук С.С. АО Адвокатської групи сприяння бізнесу (адреса для листування: 04114, м.Київ, вул.Вишгородська, буд.52, оф.87; код ЄДРПОУ 21654622) в інтересах Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , адреса для листування: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі позивач) до Головного управління ДПС у Черкаській області (18000, м.Черкаси, вул.Хрещатик, буд.235; код ЄДРПОУ 44131663) (далі відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.11.2022 (далі ППР) №5757/23-00-24-04-01, №5753/23-00-24-04-01, №5751/23-00-24-04-01.

Додатково просила розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням та викликом сторін та судові витрати покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані твердженням про порушення відповідачем вимог щодо порядку проведення податкової перевірки та винесення спірних рішень за відсутності фактів податкових порушень платника податків.

Ухвалою суду від 27 лютого 2023 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк 10 днів з дати отримання ухвали для усунення її недоліків. 20 березня 2023 року суд постановив ухвалу щодо прийняття позовної заяви до розгляду та вирішив спір розглянути правилами загального позовного провадження. 27 березня 2023 року суд задовольнив клопотання представника позивача, постановивши ухвалу про його участь у судовому розгляді справі в режимі відеоконференцзв`язку.

18 квітня 2023 року на адресу суду надійшов відзив відповідача з проханням відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Обґрунтовуючи зазначив, що порушень процедури податкової перевірки не допустив і виніс спірні ППР за реалізацію позивачем підакцизного товару без застосування реєстратора розрахункових операцій (далі РРО), висновок про що сформований внаслідок ненадання платником документів щодо обліку товарів, залишки яких встановлені під час попередньої (фактичної) податкової перевірки.

25 квітня 2023 року позивач надав суду відповідь на відзив з проханням позовні вимоги задовольнити. Акцентує, що відповідач не вказує жодного розрахунку, посилань на конкретні первинні документи, які би підтвердили податкові порушення платника, не коментує викладені в позовній заяві цифрові показники діяльності позивача, якими спростовуються висновки акту перевірки, у т.ч. доводи щодо відсутності в акті конкретних первинних документів, дат і осіб, яким здійснена стверджувана реалізація товару без обліку, в кого попередньо він був придбаний, кількості та номенклатури, порівняльних таблиць для з`ясування визначеної суми порушення. Крім того безпідставно не враховано розрахунки коригування придбаної кількості товарів.

05 травня 2023 року відповідач надав додаткове письмове пояснення з проханням відмовити у задоволенні позовних вимог. У ньому зазначив встановлену з Єдиного реєстру податкових накладних (далі - ЄРПН) суму придбання позивачем підакцизного товару, відомості виторгів РРО з декларацій з акцизного податку, з яких визначив суму доходу та вирахування середньої націнки товарів. Зауважив, що платник не надав для податкової перевірки відомості про залишки на початок та на кінець періоду, що перевірявся, акти списання, зіпсування чи використання на власні потреби товарно-матеріальних цінностей (далі ТМЦ), пояснення щодо відсутності залишків.

У підготовчому провадженні суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про виклик та допит як свідків ревізорів, які проводили невиїзну податкову перевірку, та задовольнив клопотання про долучення доказів.

10 травня 2023 року суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті. У відкритих судових засіданнях представники сторін підтримали правові позиції, викладені в письмових заявах по суті.

Заслухавши сторін, дослідивши докази, надавши правову оцінку заявленим доводам, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на таке.

22.08.2022 відповідач видав наказ №1167-П про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з 26 вересня 2022 року тривалістю п`ять робочих днів за період діяльності з 01.01.2017 до 07.04.2022 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, виконання вимог валютного, іншого законодавства та правильності обчислення і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період діяльності з 01.01.2011 до 07.04.2022 з урахуванням пункту 102.1 ст.102 Податкового кодексу України.

Того ж дня відповідач склав запит про надання інформації та її документального підтвердження, яким зобов`язав позивача надати після початку перевірки належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про достовірність декларування показників доходів відповідно до законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (далі Запит). Позивач отримав його 30.08.2022, що підтверджується відомостями рекомендованого повідомлення про вручення зі штрих-кодом 1980100784180.

03.10.2022 позивач подав відповідачу лист, в якому підтвердив відсутність на момент перевірки дебіторської або кредиторської заборгованості.

07.10.2022 відповідач склав Акт №5127/23-00-24-04-01/2619420076 про результати вказаної податкової перевірки (далі - Акт). У його висновку зазначив про виявлені порушення позивача:

п.177.10 ст.177 Податкового кодексу України (далі ПК України) неналежне ведення книги обліку доходів і витрат;

п.57.1 ст.57, п.176.2 «б» ст.176 ПК України відображення не в повному обсязі інформації (з перекрученими даними) в податковому розрахунку за формою №1-ДФ, штрафна санкція 1020,00грн;

п.187.1 ст.187, ст.188, п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість (далі ПДВ), що підлягає сплаті до бюджету, в сумі 152724,00грн, у т.ч. за березень 2017 року на 95,00грн ПДВ, квітень 2017 року 760,00грн ПДВ, вересень 2018 року 207,00грн ПДВ, лютий 2019 року 657,00грн ПДВ, березень 2019 року 893,00грн ПДВ, січень 2020 року 485,00грн ПДВ, жовтень 2020 року 6158,00грн ПДВ, серпень 2021 року 143469,00грн ПДВ;

п.201.10 ст.201 ПК України не зареєстровано в ЄРПН податкові накладні з ПДВ на суму 143852,00грн;

підп.214.1.1 п.214.1 ст.214, п.216.1 ст.216, п.217.1 ст.217 ПК України занижено суму сплати до бюджету акцизного збору в розмірі 43040,64грн, у т.ч. за серпень 2021 року 43040,64грн;

п.1 ст.3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі ЗУ №265/95-ВР) не проведено розрахункові операції з продажу підакцизних товарів через РРО та/або програмні реєстратори РО з фіскальним режимом роботи на суму 903853,44грн.

Заперечення позивача на висновки відповідачем не враховані.

З огляду на вказане відповідач виніс спірні ППР від 08.11.2022:

№5757/23-00-24-04-01 про застосування штрафу в сумі 903853,44грн за вказане порушення п.1 ст.3 ЗУ №265/95-ВР за період діяльності 01.01.2017-07.04.2022 для виконання підп.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України і ст.17 ЗУ №265/95-ВР;

№5753/23-00-24-04-01 про збільшення грошового зобов`язання з акцизного податку в розмірі 47344,70грн (43040,64грн основне та 4304,06грн - штраф 10%);

№5751/23-00-24-04-01 про збільшення податкового зобов`язання з ПДВ на 167996,40грн (152724,00грн - основного зобов`язання та 15272,4грн штрафну санкцію (10%).

Тому позивач звернувся в суд позовною заявою.

Для оцінки встановлених обставин суд керувався вимогами абзацу другого ст.19 Конституції України щодо обов`язку органів державної влади, їх посадових і службових осіб діяти виключно в межах, порядку та спосіб, що визначені законом.

Контролюючі органи згідно з п.75.1 ст.75 ПК України мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Документальною перевіркою відповідно до підп.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Фактичною згідно з підп.75.1.3 п.75.1 ст.75 ПК України вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Тобто, розподіл законом перевірок на види обумовлений способом, яким допускається з`ясування дотримання платником визначеного кола питань з точки зору виявлення ймовірних податкових порушень. Документальна, на відміну від фактичної, перевірка передбачає з`ясування фактів з наявних документів бухгалтерського та податкового обліку. Фактична ж дозволяє встановити обставини і факти, які з письмових відомостей встановити неможливо, та полягає в очній перевірці дотримання платником письмового оформлення господарської діяльності.

Порядок оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків затверджений наказом Міністерства фінансів України 20 серпня 2015 року № 727, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26 жовтня 2015 року за № 1300/27745 (далі Порядок №727).

Згідно з п.1 розділу ІІ вказаного Порядку результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки документальної перевірки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт документальної перевірки, а в разі відсутності порушень - довідка документальної перевірки.

Пунктами 3-5 зазначеного розділу Порядку №727 передбачено, що акт документальної перевірки має містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного законодавства, законодавства з єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. У ньому викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджує наявність зазначених фактів. Обов`язково наводиться в акті документальної перевірки інформація щодо фактів та обставин, які підтверджують та доводять наявність вини платника податків (з детальним їх описом; дослідженням, яке доводить, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, встановлених Податковим кодексом, проте не вжив достатніх заходів для їх дотримання; документами та інформацією, яка підтверджує наявність вини платника податків), а також інформація щодо пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності платника податків.

Відповідно до підп.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми ПДВ платника податків, або завищення суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Тобто, здійснити донарахування шляхом прийняття ППР відповідач уповноважений виключно за умови встановлення передбаченим законом способом фактів податкових порушень, внаслідок яких платник невірно обчислив визначені податкові зобов`язання.

Відповідно до абзацу першого п.102.1 ст.102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки операції відповідно до статей 39 і 39-2 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Отже, оскільки спірні ППР винесені 08.11.2022, дотриманням вказаної норми вважатиметься донарахування грошових зобов`язань, що виникли для позивача з 08.11.2019.

Відповідно до п.102.2 ст.102 ПК України грошове зобов`язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті, якщо: податкову декларацію за період, протягом якого виникло податкове зобов`язання, не було подано; посадову особу платника податків (фізичну особу - платника податків) засуджено за ухилення від сплати зазначеного грошового зобов`язання або у кримінальному провадженні винесено рішення про його закриття з нереабілітуючих підстав, яке набрало законної сили.

Таких обставин і фактів у спірних правовідносинах не встановлено.

Нормами п.69.2 підрозділу 10 розділу XX ПК України у разі виявлення порушень законодавства за результатами проведення перевірок до платників податків застосовується відповідальність згідно з цим Кодексом, законами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, з урахуванням обставин, передбачених підпунктом 112.8.9 пункту 112.8 статті 112 цього Кодексу, що звільняють від фінансової відповідальності. При цьому вимоги законодавства щодо мораторію (зупинення) застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на період дії воєнного, надзвичайного стану та/або на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), не застосовуються.

Також відповідно до п.69.5 підрозділу 10 розділу XX ПК України операції з добровільної передачі або відчуження, або вилучення товарів, у тому числі підакцизних, надання послуг на користь Збройних Сил України та добровольчих формувань територіальних громад, Національній гвардії України, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки України, Державній прикордонній службі України, Міністерству внутрішніх справ України, Управлінню державної охорони України, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, іншим утвореним відповідно до законів України військовим формуванням, їх з`єднанням, військовим частинам, підрозділам, установам або організаціям, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення оборони держави, органам місцевого самоврядування, а також на користь центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, сил цивільного захисту та/або закладам охорони здоров`я державної, комунальної власності, та/або структурним підрозділам з питань охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій без попереднього або наступного відшкодування їх вартості, не вважаються операціями з реалізації для цілей оподаткування.

Обставин і фактів, передбачених вказаною нормою, відповідач не з`ясовував, у Запиті для отримання від позивача документів не зазначив, хоча для висновків Акту перевірки з огляду на зазначене порушення мало значення.

Щодо ППР №5757/23-00-24-04-01.

Вказаний у ньому штраф у розмірі 903853,44грн застосований згідно зі ст.17 ЗУ №265/95-ВР, пункт 1 якої передбачає за порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання - застосування фінансової санкції у розмірі 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше.

В Акті перевірки з цього приводу зазначено про виявлене порушення позивачем п.1 ст.3 ЗУ №265/95-ВР, відповідно до якого суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок. Використання програмних РРО при оптовій та/або роздрібній торгівлі пальним забороняється.

Відповідно до підп.14.1.202 п.14.1 ст.14 ПК України продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

Конкретних фактів передачі права власності на ТМЦ, зафіксовані актом зняття залишків під час попередньої (фактичної) перевірки, від позивача до інших осіб податковою документальною невиїзною перевіркою, за результатами якої прийняті спірні ППР в цій справі, не встановлені.

Реалізація підакцизних товарів (продукції) згідно з підп.14.1.212 п.14.1 ст.14 ПК України будь-які операції на митній території України, що передбачають відвантаження підакцизних товарів (продукції) згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами з передачею прав власності або без такої, за плату (компенсацію) або без такої, незалежно від строків її надання, а також безоплатного відвантаження товарів, у тому числі з давальницької сировини, реалізація суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів. Реалізація суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів - продаж пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюну, промислових замінників тютюну та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших об`єктах громадського харчування.

Для цілей оподаткування акцизним податком з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів зіпсовані, знищені товари, або товари, наявність чи місцезнаходження яких не підтверджено таким суб`єктом господарювання, у тому числі товари, нестача яких виявлена за результатами інвентаризації, проведеної суб`єктом господарювання роздрібної торгівлі (у тому числі на вимогу контролюючого органу, надану згідно з підпунктом 20.1.9 пункту 20.1 статті 20 цього Кодексу під час перевірки контролюючим органом), вважаються проданими безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання. Ця норма не застосовується до випадків, передбачених пунктом 216.3 статті 216 цього Кодексу.

Відповідач безпідставно не врахував, що відсутність документів щодо руху підакцизного товару вважається продажом виключно для мети оподаткування акцизним податком. Для іншої мети закон того не допускає.

Згідно з відомостями Акту перевірки до висновку про реалізацію товару без РРО у серпні 2022 року відповідач дійшов врахувавши відомості акту про зняття залишків товару від 31.08.2021 під час іншої - фактичної перевірки, оформленої актом від 09.09.2021 №6161/23-00-07-0717/2619420076, щодо подальшого руху яких позивач не надав документів. При цьому відповідач встановив, що операція продажу не відображена позивачем у деклараціях з ПДВ та акцизного податку, не виписані ПН для цієї реалізації. Суд звернув увагу, що в загальних відомостях Акту перевірки зазначено про припинення позивачем підприємницької діяльності згідно з відомостями ЄДРПОУ 07.04.2022, а свідоцтво платника ПДВ анульоване 03.03.2022. Крім того на сторінці 9 Акту перевірки вказано, що перевіркою правильності визначення суми чистого оподатковуваного доходу, відображеного в додатку ф2 до податкових декларацій, встановлено розбіжності з даними про суми витрат, виявлених під час перевірки. Зокрема, стверджується про порушення п.177.4 ст.177 ПК України заниження витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, задекларованих за 2021 рік, оскільки не включено до витрат витрати з придбання товарів, реалізованих у звітному періоді 2021 році на суму 717344,03грн. Про які товари йде мова не деталізовано. Мети придбання позивачем такого товару саме для здійснення підприємницької діяльності при невзятті його у витрати податковою перевіркою не встановлено і в суді не доведено.

Відповідно до п.216.9 ст.216 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань щодо реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів є дата здійснення розрахункової операції відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", для безготівкових розрахунків - дата оформлення розрахункового документа на суму проведеної операції, який підтверджує факт продажу, а у разі реалізації товарів фізичними особами - підприємцями, які сплачують єдиний податок, - дата надходження оплати за проданий товар, а для підакцизних товарів, наявність або місцезнаходження яких не підтверджено таким суб`єктом господарювання, у тому числі таких товарів, недостача яких виявлена за результатами інвентаризації, проведеної суб`єктом господарювання роздрібної торгівлі на вимогу контролюючого органу при проведенні перевірки такого органу, - дата складення відповідного документа, що засвідчує зазначені факти.

Щодо вказаних норм суд урахував, що жодного документа або факту реалізації, тобто, переходу права власності позивача до інших суб`єктів, у т.ч. вартості реалізації кожного виду товару податковою перевіркою не встановлено. У Запиті відповідач не зазначив позивачу про намір з`ясувати відомості про рух залишків, виявлених під час іншої фактичної податкової перевірки, яку проведено за рік до спірних обставин, не пропонував надати документи щодо обліку такого руху. Крім того відповідач не призначив інвентаризацію ТМЦ, наявних у позивача у періоді перевірки. Також податковою перевіркою не встановлено конкретних дат вибуття у позивача ТМЦ та осіб, до яких вони вибули, що підтверджується відсутністю таких відомостей в Акті перевірки. Прийнята відповідачем дата реалізації підакцизного товару відповідає місяцю проведення перевірки серпень 2022 року, тобто, за суб`єктивним припущенням ревізорів, без урахування об`єктивної можливості з дати зняття залишків попередньою фактичною перевіркою до дати невиїзної документальної перевірки передати або вжити відповідну кількість товару. Спірні обставини свідчать, що відповідач для висновків не з`ясовував кількості товару, щодо якого зазначив про продаж позивачем, та врахував для обчислення суму коштів, на яку позивачем було придбано ТМЦ, вказані в акті зняття залишків до акту фактичної перевірки.

Оскільки це була документальна, а не фактична перевірка, а в Акті всупереч вказаним вище вимогам п.п.3-5 розділу ІІ Порядку №727 відсутні відомості про дати, час і суб`єктів, яким позивач реалізував підакцизний товар, відсутні обґрунтування ціни такого продажу, відсутні платіжні чи первинні документи щодо такого продажу, твердження відповідача про продаж всього такого товару у серпні 2022 року є суб`єктивним припущенням, не підтвердженим сукупністю належних і допустимих доказів.

Вказані обставини доводять проведення податкової перевірки неповно, з порушенням методики виявлення податкових порушень і необхідності опису їх в Акті перевірки та правових підстав для донарахування грошового зобов`язання. Обґрунтованість розміру застосованого штрафу, як і факт податкового порушення відповідачем не доведені, а правомірність відповідного ППР не підтверджена. Тому суд дійшов висновку про обґрунтованість позовної вимоги визнати вказане ППР протиправним і скасувати.

Щодо ППР №5751/23-00-24-04-01 про збільшення податкового зобов`язання з ПДВ на 167996,40грн (152724,00грн - основного зобов`язання та 15272,4грн штрафну санкцію (10%).

В Акті перевірки вказано, що заниження ПДВ відбулося через недекларування податкового зобов`язання щодо вказаної вище реалізації в серпні 2022 року підакцизного товару та не виконання обов`язку виписування податкових накладних. Зокрема, відповідач перевіркою повноти визначення податкових зобов`язань за період 01.01.2017-07.04.2022 встановив їх заниження на 143852,00грн, у т.ч. за березень 2017 року 383,00грн та за серпень 2021 року на 143469,00грн, оскільки виявив отримання позивачем коштів на розрахунковий рахунок від ТОВ «Парадігм група» 10.03.2017 у сумі 2300,00грн (ПДВ 383,00грн) за послуги. Платник не виписав податкову накладну та не включив у податкові зобов`язання з ПДВ в декларації за березень 2014 року. Щодо серпня висновок про заниження ПДВ пов`язаний з неотриманням документів, які би підтвердили рух залишку ТМЦ, зафіксованого в акті від 31.08.2021 зняття залишків під час попередньої фактичної перевірки, придбаного у періоді 01.01.2017-03.03.2022, та подальшого висновку про їх необлікований продаж у сумі 860812,80грн (у т.ч. ПДВ 143468,80грн) без виписування податкової накладної та не включивши у декларацію з ПДВ за серпень 2021 року.

Безпідставність висновку відповідача про продаж ТМЦ підтверджена вище. При цьому відповідач, стверджуючи про продаж товару у серпні 2022 року, не обґрунтував нарахування за це ПДВ за умов анулювання позивачу 03 березня 2022 року свідоцтва платника ПДВ та припинення його підприємницької діяльності 07 квітня 2022 року.

Датою виникнення податкових зобов`язань ПДВ з постачання товарів/послуг згідно з п.187.1 ст.187 ПК України вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.

Документальною перевіркою відповідач не виявив документального оформлення та/або фактичної реалізації позивачем у період чинного свідоцтва платника ПДВ - ТМЦ, а також суб`єктів їх придбання-платників ПДВ та ціни продажу кожної одиниці. Крім того в Акті перевірки констатовано, що вартість придбаних ТМЦ позивачем не включено у валові витрати і податкові накладні для реалізації не виписувалися.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму ПДВ на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в ЄРПН, але не пізніше ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних.

Платники податку, які застосовують касовий метод податкового обліку, суми податку, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН, та не включені до податкового кредиту протягом періоду 365 календарних днів з дати складення таких податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних у зв`язку з відсутністю фактів списання коштів з рахунку платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг (видачі з каси) або надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів/послуг, мають право на включення таких сум до податкового кредиту у звітному податковому періоді, в якому відбулося списання коштів з рахунку платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг (видачі з каси) або надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів/послуг, але не пізніше ніж через 60 календарних днів з дати такого списання, надання інших видів компенсацій.

Донарахування ПДВ за не підтвердженим жодним доказом фактом реалізації товару свідчить про безпідставне неврахування відповідачем вказаних норм ПК України, безпідставність донарахування ПДВ та штрафу, обчисленого з такої суми.

Щодо податкового кредиту в Акті перевірки зазначено про виявлене завищення на 8872,00грн внаслідок відсутності реєстрації в ЄРПН податкових накладних: за березень 2017 року 623,00грн від постачальника ТОВ «БАЯДЕРА ЛОГІСТИК» (код ЄДРПОУ 35871504), травень 2018 року 385,00грн від постачальника ТОВ «БАЯДЕРА ЛОГІСТИК», липень 2018 року 53,00грн від постачальника ТОВ «УВК ПЛЮС»(код ЄДРПОУ 35871504), серпень 2018 року 53,00грн від постачальника ТОВ «УВК ПЛЮС», вересень 2018 року 222,00грн від постачальника ТОВ «УВК ПЛЮС», березень 2019 року 893,00грн від постачальника ТОВ «БАЯДЕРА ЛОГІСТИК», листопад 2019 року 485,00грн від постачальника ТОВ «ЯКІСНИЙ СИСТЕМНИЙ СЕРВІС 2020» (код ЄДРПОУ 38591109), жовтень 2020 року - 6158,00грн від постачальника ТОВ «ТЕДІС УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 30622532).

Розрахунок вказаного ППР свідчить, що всі зазначені суми податкового кредиту та вказаних вище податкових зобов`язань ПДВ включені для донарахування ПДВ. Отже, відповідач допустив порушення вказаного вище абзацу першого п.102.1 ст.102 ПК України, визначаючи суму грошових зобов`язань платника податків, опис порушень яких стосувався закінчення 1095 дня (з березня 2017 року до березня 2019 року). Відповідно і штраф, обчислений з такої суми коштів нараховано протиправно.

Стверджувані порушення відповідачем вказані без урахування зареєстрованих розрахунків коригування кількісних і вартісних показників №№818, 322, якими підтверджується зменшення податкового кредиту із-за повернення не реалізованого товару, та відомостей зареєстрованих податкових накладних з помилками в ІПН. Оскільки це стосувалося підакцизного товару, а в Акті перевірки відсутні відомості, які би підтвердили з`ясування податковою перевіркою кількості придбаного розрізі кількості поверненого товару за відповідним найменуванням та постачальником, за відсутності інвентаризації, висновки податкової перевірки передчасні, позаяк ґрунтуються на неповному аналізі руху ТМЦ.

Проаналізувавши вказане суд дійшов висновку про необґрунтованість донарахування основної суми та штрафу з ПДВ та доведеність позовної вимоги про визнання протиправним і скасування відповідного ППР.

Щодо ППР №5753/23-00-24-04-01 про збільшення грошового зобов`язання з акцизного податку в розмірі 47344,70грн (43040,64грн основне та 4304,06грн - штраф 10%) суд урахував.

Об`єктами оподаткування акцизним податком відповідно до підп. 213.1.9 п.213.1 ст.213 ПК України є операції з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів (крім тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, рідин, що використовуються в електронних сигаретах).

Згідно з підп.212.1.11 п.212.1 ст.212 ПК України особа - суб`єкт господарювання роздрібної торгівлі, яка здійснює реалізацію підакцизних товарів (крім тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, рідин, що використовуються в електронних сигаретах), є платником акцизного податку.

Відповідно до підп.214.1.1 п.214.1 ст.214 ПК України у разі обчислення акцизного податку із застосуванням адвалорних ставок базою оподаткування є вартість реалізованого товару (продукції), виробленого на митній території України, за встановленими виробником максимальними роздрібними цінами з урахуванням податку на додану вартість та акцизного податку. Суми податку, що підлягають сплаті, з підакцизних товарів (продукції), вироблених на митній території України, з підакцизних товарів (продукції), реалізованих суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі, та товарів (продукції), коди яких згідно з УКТ ЗЕД не зазначені у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу (крім газу природного у газоподібному стані за кодом 2711 21 00 00 згідно з УКТ ЗЕД), які використані як пальне для заправлення транспортних засобів, обладнання або пристроїв з двигунами внутрішнього згоряння із запалюванням від стиснення, з двигунами внутрішнього згоряння з іскровим запалюванням, з двигунами внутрішнього згоряння з кривошипно-шатунним механізмом, згідно з п.217.1 ст.217 ПК України визначаються платником податку самостійно виходячи з об`єктів оподаткування, бази оподаткування та ставок цього податку, що діють на дату виникнення податкових зобов`язань.

Питання дати виникнення податкових зобов`язань щодо підакцизних товарів (продукції), вироблених на митній території України, врегульовані нормами ст.216 ПК України. Зокрема, датою виникнення податкових зобов`язань щодо підакцизних товарів (продукції), вироблених на митній території України, є дата їх реалізації особою, яка їх виробляє, незалежно від цілей і напрямів подальшого використання таких товарів (продукції), крім випадків, зазначених у статтях 225 та 229 цього Кодексу.

Датою виникнення податкового зобов`язання щодо зіпсованого, знищеного, втраченого підакцизного товару (продукції) є дата складання відповідного акта. У цьому пункті втраченим є товар (продукція), місцезнаходження якого платник податку не може встановити.

Тобто, встановлення дати вибуття підакцизного товару у власника є істотним фактом, з яким закон пов`язує виникнення обов`язку сплатити акцизний податок, та визначається на підставі відповідного документа щодо його руху. Крім того, як зазначалося вище, з`ясування такої дати необхідне і для дотримання вимог вказаної ст.102 ПК України щодо строків, протягом якого можливі відповідні донарахування.

Відповідно до згаданого вище підп.216.3 зазначеної статті ПК України податкове зобов`язання щодо втраченого підакцизного товару (продукції) не виникає, якщо:

а) платник податку документально зафіксував ці втрати та надав контролюючим органам необхідні докази того, що відповідний підакцизний товар (продукцію) утрачено внаслідок аварії, пожежі, повені чи інших форс-мажорних обставин і його використання на митній території України є неможливим;

б) підакцизний товар (продукцію) утрачено внаслідок випаровування в процесі виробництва, обробки, переробки, зберігання чи транспортування такого товару (продукції) чи з іншої причини, пов`язаної з природним результатом. Ця вимога застосовується у разі втрати підакцизних товарів (продукції) у межах нормативів втрат, які затверджуються в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України;

в) підакцизний товар (продукцію): примусово відчужено або вилучено для потреб держави відповідно до Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану", за умови якщо у майбутньому його попереднім власником або уповноваженою ним особою не буде здійснено заходів щодо отримання компенсації за примусово відчужений підакцизний товар (продукцію);передано Збройним Силам України та добровольчим формуванням територіальних громад, Національній гвардії України, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки України, Державній прикордонній службі України, Міністерству внутрішніх справ України, Управлінню державної охорони України, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, іншим утвореним відповідно до законів України військовим формуванням, їх з`єднанням, військовим частинам, підрозділам, установам або організаціям, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення оборони держави, органам місцевого самоврядування, а також на користь центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, сил цивільного захисту та/або закладам охорони здоров`я державної, комунальної власності, та/або структурним підрозділам з питань охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій без попереднього або наступного відшкодування їх вартості; надано як гуманітарну допомогу.

При використанні підакцизних товарів (продукції) для власних виробничих потреб датою виникнення податкових зобов`язань є дата їх передачі для такого використання, крім використання для виробництва підакцизних товарів (продукції).

Як зазначено вище, відповідач у Запиті не запропонував позивачу пояснити облік та подальший рух ТМЦ, залишки яких виявлені попередньою (іншою) фактичною перевіркою, надати документи для з`ясування підстави застосувати вказані вище норми. В описовій частині Акту перевірки зазначено про виявлений податковою перевіркою факт продажу позивачем підакцизних товарів (алкогольних та тютюнових виробів) за період 01.01.2017-07.04.2022 на суму 12979052,61грн: за 2017 рік 2066750,59грн, за 2018 рік 2967998,58грн, за 2019 рік 2906781,48грн, за 2020 рік 2767021,74грн, за 2021 рік 2270500,22грн. Врахувавши відомості поданих позивачем розрахунків сум акцизного збору за період 01.01.2017-07.04.2022 про суму виручки від алкогольних напоїв та тютюнових виробів 12118239,81грн, нарахування позивачем 605911,97грн акцизного збору, сплаченого в бюджет, відповідач в сукупності кваліфікував такі обставини, як факт порушення у формі заниження бази оподатковування акцизним збором на суму 860812,80грн за 2021 рік. Тобто, всупереч вимог наказу про призначення перевірки та вказаного вище абзацу першого п.102.1 ст.102 ПК України відповідач враховує, що період стверджуваного заниження стосувався закінчення 1095 дня (з 01.01.2017 та до листопада 2019 року). Крім того суд звернув увагу на відсутність в Акті перевірки детального опису вказаного порушення, а саме відсутність відомостей яких ТМЦ та дат продажу стосується. Вказане в Акті врахування контролюючим органом ставки 5% для акцизного збору не відповідає математичному підрахунку вказаного заниження податку.

Зважаючи, що донарахування акцизного збору вказаним ППР стосувалося не підтвердженого під час судового вирішення цього спору факту реалізації позивачем підакцизного товару, відображеного в акті зняття залишків під час попередньої (фактичної) перевірки, дотримання відповідачем вимог закону для відповідних донарахувань не підтверджено сукупністю належних і допустимих доказів, відповідне ППР є протиправним і підлягає скасуванню у повному обсязі.

Оскільки відсутні докази понесення судових витрат позивачем, відсутні підстави для їх розподілу згідно з вимогами ст.ст.132-139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 2-20, 72-78, 90, 132-143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги адвоката Васильчук С.С. АО Адвокатської групи сприяння бізнесу (адреса для листування: 04114, м.Київ, вул.Вишгородська, буд.52, оф.87; код ЄДРПОУ 21654622) від імені Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , адреса для листування: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області від 08.11.2022 №5757/23-00-24-04-01, №5753/23-00-24-04-01, №5751/23-00-24-04-01.

2. Судові витрати розподілу не підлягають.

3. Копію рішення направити учасникам справи.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.

Суддя Анжеліка БАБИЧ

Повний текст рішення виготовлений і підписаний 27.06.2023.