Повістка

від 26.06.2023 по справі 420/17378/22

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Д О Д А Т К О В А П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2023 р.м. ОдесаСправа № 420/17378/22

Головуючий І інстанції: Левчук О.А.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Косцової І.П., Скрипченка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі заяву позивача про ухвалення додаткового рішення у справі за апеляційною скаргою Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2023 року (м.Одеса, дата складання повного тексту рішення - 03.02.2023р.) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Зернятко-Роздільна» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

30.11.2022р. ТОВ «Зернятко-Роздільна» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ГУ ДПС в Одеській області, в якому просило суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії регіонального рівня ГУ ДПС в Одеській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 28.06.2022р. за №4259 про відповідність критеріям ризиковості платника податку;

- зобов`язати ГУ ДПС в Одеській області виключити його з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуваним рішенням комісії ГУ ДПС в Одеській області від 28.06.2022р. №4259 його необґрунтовано та безпідставно було віднесено до переліку ризикових платників податків у відповідності до п.8 «Критеріїв ризиковості платника податку», визначених постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019р. №1165. Зокрема, у спірному рішенні відсутня будь-яка аргументація та конкретизація підстав та причин віднесення Товариства до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податків.

Представник відповідача надав до суду 1-ї інстанції письмовий відзив, в якому позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2023 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2023р., позов ТОВ «Зернятко-Роздільна» - задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних ГУ ДПС в Одеській області від 28.06.2022р. за №14259 про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку. Зобов`язано ГУ ДПС в Одеській області виключити ТОВ «Зернятко-Роздільна» з переліку ризикових платників податків. Стягнуто з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 2481 грн.

При винесенні даного рішення судом першої інстанції не вирішувалось питання про судові витрати на правничу допомогу.

13.02.2023р. представником ТОВ «Зернятко-Роздільна» подано до суду 1-ї інстанції заяву про ухвалення додаткового судового рішення у справі №420/17378/22, а саме стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі - 12160 грн.

Додатковим рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2023 року заяву представника позивача щодо розподілу судових витрат - задоволено частково. Стягнуто з ГУ ДПС в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі - 5160 грн.

Не погоджуючись з додатковим рішенням суду першої інстанції, ГУ ДПС в Одеській області 16.03.2023р. подав апеляційну скаргу.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2023р. апеляційну скаргу ГУ ДПС в Одеській області - залишено без задоволення, а додаткове рішення суду 1-ї інстанції від 17.02.2023р. - без змін.

15.06.2023р. від позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у даній справі та, відповідно, проведення розподілу судових витрат на правничу допомогу у розмірі - 9126 грн., понесених у зв`язку із апеляційним розглядом даної справи.

За правилами ч.3 ст.252 КАС України, додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши зміст ухваленого у цій справі судового рішення та доводи заяви про стягнення судових витрат, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для її часткового задоволення.

Підстави та умови, за яких суд може ухвалити додаткове судове рішення, визначені у ст.252 КАС України, згідно з ч.1 якої, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення (ч.2 ст.252 КАС України).

Так, згідно зі ст.16 КАС України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

За приписами ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст.134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в т.ч. гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт; 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в т.ч. впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено положеннями ч.ч.1,7 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до ч.9 ст.139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в т.ч. чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Таким чином, документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката дійсно підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, кількість витраченого адвокатом часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Колегія суддів наголошує, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність же документального підтвердження витрат на професійну правничу допомогу є окремою підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у своїй постанові від 27.06.2018р. у справі №826/1216/16 та, зокрема, у постанові Верховного Суду від 17.09.2019р. у справі №810/3806/18.

Окрім того, варто зазначити, що у відповідності до п.154 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Lavents v. Latvia» (заява №58442/00), суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Тобто, при визначенні суми відшкодування судових витрат, суд насамперед має керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерієм розумності їхнього розміру, виходячи із конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.

Слід звернути увагу на те, що правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні врегульовано Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 вищевказаного Закону, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За змістом ст.ст.27,30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Зміст наведених положень законодавства дає підстави для висновку про те, що адвокатський гонорар може існувати у двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення, а саме: при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

У п.3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009р. №23-рп/2009 визначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів та звернень, довідок, заяв, скарг, а також здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Матеріалами справи підтверджується, що з метою захисту своїх законних прав та інтересів між позивачем (в особі директора - Данильчука В.С.) та Адвокатським бюро «Миколи Бляшина» (в особі директора - адвоката Бляшина М.С.) укладено договір про надання правової допомоги від 20.09.2022р.

Як встановлено зі змісту п.3.1 цього Договору, сторонами з урахуванням принципу свободи договору погоджено розміру гонорару за договором у формі нарахування та виплати гонорару в фіксованому розмірі за представництво у судовій справі в суді апеляційної інстанції - 9000 грн.

У свою чергу, на підтвердження обсягу наданих послуг та, як наслідок, понесення витрат на їх оплату, представником позивача надано до суду рахунок від 14.06.2023р. №INV-000846 та звіт про надану правову допомогу від 13.06.2023р., згідно з яким адвокатом надані наступні послуги:

- аналіз апеляційної скарги ГУ ДПС в Одеській області на рішення суду першої інстанції від 03.02.2023р. та підготовка відзиву на дану апеляційну скаргу (забезпечення надіслання відповідачу та на адресу суду) - 1 год. 30 хв.;

- аналіз апеляційної скарги ГУ ДПС в Одеській області на додаткове рішення суду першої інстанції від 17.02.2023р. та підготовка відзиву на дану апеляційну скаргу (забезпечення надіслання відповідачу та на адресу суду) - 3 год. 30 хв.

Разом витрачений час склав - 5 год. загальною вартістю (ціною) 9 000 грн.

Також, відповідно до звіту про надану правову допомогу від 13.06.2023р., витрати понесені Адвокатським бюро «Миколи Бляшина» на виконання зобов`язань по наданню правової допомоги у справі №420/17378/22 на дату цього звіту складаються з витрат на поштові відправлення відзиву на апеляційні скарги відповідача на адресу ГУ ДПС в Одеській області та суду - 126 грн.

Надані документи дійсно дозволяють встановити зміст наданих послуг та їх вартість.

Разом із тим, судова колегія звертає увагу, що справа даної категорії відповідно до предмету спору є справою незначної складності, розгляд якої здійснювався в суді апеляційної інстанції в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у ній матеріалами. Також, судом апеляційної інстанції враховано відомості із Єдиного державного реєстру судових рішень (http://reestr.court.gov.ua), за даними якого має місце оприлюднення численних судових рішень судів різних інстанцій з аналогічного предмету спору (оскарження рішення комісії про відповідність критеріям ризиковості платника податку) та подібними мотивами тим, що приведені в адміністративному позові ТОВ «Зернятко-Роздільна», що, на переконання колегії суддів, спрощувало роботу адвоката при підготовці даного адміністративного позову та відзиву на апеляційну скаргу.

До того ж, у даній адміністративній справі надання правничої допомоги з приводу вирішення питань в апеляційному порядку (подання адвокатом відзиву на апеляційну скаргу, у тому числі на додаткове рішення суду про стягнення судових витрат) не може бути об`єктивно оцінено у більшому розмірі (9126 грн.), за аналогічні послуги в суді 1-ї інстанції (5160 грн.), а саме відносно звернення особи до суду із позовом, що є більш складним, об`ємним та, як наслідок, потребує більшого аналізу обставин справи та нормативно-правової бази.

Що ж стосується складеного адвокатом відзиву на апеляційну скаргу, то варто зазначити, що такий відзив фактично не містить будь-яких нових обґрунтувань та доводів, що потребували від адвоката докладання додаткових зусиль.

Судова колегія не оспорює права адвоката самостійно визначати гонорар, однак, у даному випадку, не може вважати, що при встановленні такого розміру гонорару врахована складність даної справи та інші істотні обставини. Наявні у матеріалах справи документи на обґрунтування понесених витрат на правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі (9126 грн.) з іншої сторони у справі, оскільки відповідний розмір має відповідати критерію «розумної необхідності» таких витрат.

Висновки щодо можливості суду самостійно зменшувати розмір відшкодування витрат на правничу допомогу містяться, зокрема, у додатковій постанові Верховного Суду від 30.09.2020р. у справі №201/14495/16-ц.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, конкретні обставини справи, приписи ч.5 ст.134 і п.2 ч.9 ст.139 КАС України, несуттєву складність справи, яка, у свою чергу, не мала публічного інтересу, характер та обсяг виконаної адвокатом роботи в суді апеляційної інстанції, а також виходячи з критерію розумності, пропорційності та співмірності розподілу судових витрат на правничу допомогу, суд апеляційної інстанції вважає, що понесені позивачем витрати (9126 грн.) є неспівмірними, належним чином необґрунтованими та завищеними.

В обсязі встановлених обставин, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для їх зменшення та стягнення з ГУ ДПС в Одеській області на користь позивача судових витрат у загальному розмірі - 3126 грн., що відповідає вимогам «розумності» та «співмірності».

З огляду на викладене вище, колегія суддів вбачає підстави для часткового задоволення заяви позивача та ухвалення додаткового судового рішення щодо стягнення на його користь витрат на правничу допомогу адвоката в суді апеляційної інстанції у розмірі - 3126 грн.

Керуючись ст.ст.131,134,139,252,311,328 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Зернятко-Роздільна» про проведення розподілу судових витрат на правничу допомогу - задовольнити частково.

Ухвалити додаткове рішення, яким стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ ВП 44069166, вул. Семінарська, 5, м.Одеса, 65044) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Зернятко-Роздільна» (код ЄДРПОУ: 42844264, вул. Привокзальна, 5, м.Роздільна, Роздільнянський район, Одеська область, 67400) судові витрати на правничу допомогу у розмірі - 3126 грн. (три тисячі сто двадцять шість гривень 00 копійок).

У задоволенні заяви про стягнення решти суми витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.

Додаткова постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст додаткової постанови виготовлено: 26.06.2023р.

Головуючий у справі

суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов

Судді: І.П. Косцова

В.О. Скрипченко